ХХ століття починається
Рецензія на: Ревегук В.Я. Полтавщина в переддень Української революції 1900 – 1916 рр. – Полтава, 2010. – 289 с.
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32331 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | ХХ століття починається / В. Селегенєв // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 213-216. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859891070673879040 |
|---|---|
| author | Селегенєв, В. |
| author_facet | Селегенєв, В. |
| citation_txt | ХХ століття починається / В. Селегенєв // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 213-216. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Рецензія на: Ревегук В.Я. Полтавщина в переддень Української революції 1900 – 1916 рр. – Полтава, 2010. – 289 с.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:53:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
21213
в’ячеслав Селегенєв (м. Полтава)
хх СТолІТТЯ ПоЧиНаЄТЬСЯ
Рец. на: Ревегук В.я. Полтавщина в переддень Української революції 1900 – 1916 рр. – Пол-
тава, 2010. – 289 с.
Монографія в. Я. ревегука, відомого до-
слідника Полтавщини, висвітлює один з
найцікавіших періодів історії нашого краю –
переддень української національно – демо-
кратичної революції 1917 – 1921 років. вітчи-
зняні дослідження за останні десятиріччя по-
повнились цілою низкою праць з періоду
національно – демократичної революції
хх століття. вийшли з друку десятки томів
документальних матеріалів, які раніше
зберігались в архівах кДб, що дало можли-
вість широкому загалу краще зрозуміти події
цього буремного періоду вітчизняної історії.
але досліджуючи національно – демокра-
тичну революцію 1917 – 1921 років поза
увагою авторів, часто – густо залишаються
її передумови, викликані суспільно – політи-
чними та економічними подіями початку
хх століття. одним з перших, за останні
десять років, доробків якій висвітлює
найважливіші аспекти з життя Полтавщини
напередодні революції 1917 – 1921 років
стала праця в. ревегука.
у своїй роботі автор значну увагу приділяє
соціально – економічному становищу Полтав-
щини. він цілком справедливо вважає, що
на початок хх століття губернія залишалась
аграрною. але в деяких районах краю вини-
кали розвинені промислові центри. Най-
більшим з таких центрів у цей період був
кременчук. Зростанню промислового вироб-
ництва, на думку автора, сприяло залізничне
будівництво. в переддень революції регіон
посідав перше місце в україні по виробництво
борошномельної промисловості та четверте з
виробництва цукру. Проте, як цілком слушно
зауважує в. ревегук, розвиток капіталізму не
привів до виникнення національної бур-
жуазії.
важливе місце в монографії відведено ста-
новищу селянства. Так автор наголошує, що
селянство Полтавщини перебувало в гіршо-
му становищі в порівнянні з іншим губерніями
україни. відсталість у сільському господар-
стві призводило до переважання екстенси-
вних форм обробітку землі. в наслідок буржу-
азних реформ середини хІх століття на селі
спостерігався процес майнового розшаруван-
ня суспільства. Станом на 1910 рік більше
70 % селян були малоземельними, або взагалі
не мали орної землі.
аналізуючи стан народної освіти в. реве-
гук відзначає зміни на краще в цій галузі, але
наголошує на відсутності вищих навчальних
закладів на теренах губернії. в першу чергу
покращення в галузі освіти були викликані
розвитком земських шкіл. разом із світськими
невпинно зростала і чисельність церковно –
парафіяльних шкіл, які, на думку автора,
були одним із засобів насадження серед наро-
ду релігійно – монархічної ідеології. З такою
точкою зору в. ревегука важко не погодитьсь.
На теренах Полтавщини в переддень
революції зросла чисельність середніх на-
вчальних закладів, до яких на той час
відносили гімназії та комерційні училища.
в той же час продовжував існувати військовий
навчальний заклад – Петровський кадетський
корпус, збудований за наказом Миколи І.
Звертаючи увагу на суспільно – політичну
ситуацію в україні на початку хх століття,
автор наголошує, що вже наприкінці
хІх століття Полтава стала одним із центрів
загальноросійського та українського револю-
ційного руху. цьому, на думку дослідника,
сприяла та обставина, що Полтавщина була
місцем заслання противників російського са-
модержавства, якім заборонялось проживати
у великих університетських та промислових
центрах. На початок хх століття на території
губернії перебували під наглядом поліції один
із засновників петербурзького Союзу боротьби
за звільнення робітничого класу л. Мартов
(справжнє прізвище цедербаум), теоретик
кооперативного руху в російській імперії
М. Туган – барановський, олександр та Софія
русови та інші. Полтавщина, як підкреслює
автор, була також одним із центрів сіоніст-
ського руху. в Полтаві, за твердженням
в. ревегука, відбулось створення Єврейської
Соціал-Демократичної робітничої Партії
Паолей – Сіон.
в. ревегук дає змістовний аналіз створення
та діяльності на теренах губернії “вільних гро-
21
Краєзнавство 1 2011
214
мад” революційної української партії. виник-
нення осередків руП на Полтавщині на думку
автора було зумовлено тим, що тут „існували
давні волелюбні традиції, а міста і села
зберігали національне обличчя”. Значну увагу
дослідник приділяє „українській громаді”,
яка виникла у Полтавський духовній
семінарії. На чолі цієї організації були
С. Петлюра та М. гмиря. До цієї громади,
яка згодом трансформувалась у місцевий осе-
редок руП, також належали І. рудичів,
П. Понятенко, к. Шаревський, о. Мишта,
М. русов та інші.
Не зважаючи на те, що на той час губернсь-
кий центр не являвся університетським
містом, саме в Полтаві у червні 1901 року
відбувся студентський з’їзд, під час якого була
проведена перша партійна конференція руП.
в діяльності цієї конференції брали участь
С. Петлюра, Д. антонович, а. жук, б. Мар-
тос, М. кохановський, в. андріевський. крім
Полтавського осередку руП , наголошує ав-
тор, партійні осередки існували також у
лубнах, Прилуках, кобеляках, лохвицькому
повіті.
Свою агітаційну діяльність учасники руП
проводили серед учнівської молоді та селян-
ства. в. ревегук доводить, що найбільшу
частку нелегальних видань, які поширюва-
лись серед сільського населення протягом
1901 – 1902 рр., становили видання руП.
Най-більшою популярністю серед населення
користувалась брошура «Дядько Дмитро».
Така пропаганда, пов’язана з тяжкім мате-
ріальним становищем селянства, а також не
врожай 1902 року, призвели до селянських
виступів, що дістали широкий резонанс по
всій російський імперії. Дослідник дає гли-
бинний аналіз бунтів, для придушення яких
влада змушена була застосувати військові
формування.
Ситуація, що існувала у тогочасному
суспільстві вимагала кардинальних змін. у
грудні 1904 року Полтавське губернське зем-
ство, очолюване Ф. лизогубом, звернулось до
уряду з дуже обережною пропозицією політич-
них змін. автор підкреслює, що гласні Пол-
тавського земства із острахом чекали на нега-
тивну реакцію з боку уряду, але їх вимоги за-
лишились без розгляду.
Початок демократичної революції 1905 –
1907 рр. в російській імперії, “кровава
неділя” 9 січня 1905 року, тісно пов’язана з
ім’ям уродженця Полтавщини г. гапоном.
Проаналізувавши його життєвий шлях
в. ревегук стверджує, що хоча г. гапон не за-
перечував і не цурався свого українського
походження, але ніколи не вважав себе
національно – свідомим українцем, був байду-
жим до української справи.
На Полтавщині, за твердженням автора,
страйки розпочались у лютому 1905 року,
проте вони не мали політичного характеру.
Так виступи працівників проходили під
соціальним гаслами введення восьмигодинно-
го робочого дня та підвищення заробітної пла-
ти. Серед навчальних закладів перші завору-
шення виникли у фельдшерський школі, про-
те дослідник зауважує, що вимоги учнів були
пов’язані з демократизації освіти та ввічли-
вого поводження з боку адміністрації. розгор-
тання революційної ситуації восени 1905 року
призвело до страйку полтавських залізнич-
ників, що обумовило майже повну ізоляцію
міста.
Не оминає своєю увагою автор і хвилю
єврейських погромів, що пройшли в жовтні
1905 року майже по всій території губернії.
Натхненниками таких погромів виступали
чорносотенні організації. На думку в. ревегу-
ка, ініціатором чорносотенного руху виступа-
ло дворянство, яке сподівалось зберегти свої
станові привілеї, а активними учасниками ви-
ступали міські крамарі, що намагалися в та-
кий спосіб позбутися небажаної конкуренції з
боку єврейської буржуазії. Наслідком цих
подій, за твердженням дослідника стало наро-
стання репресій проти антиурядових виступів.
в якості прикладу він наводить судовий про-
цес над учасниками «лубенської республіки»,
що створили дружину самооборони, з метою
не допущення погромів у місті лубни. За це
двох керівників таких загонів після приду-
шення революції було засуджено до страти.
революційні події знайшли своє відо-
браження і на селі. головним змістом селянсь-
кої боротьби, за визначенням автора, було
справедливе розв’язання земельного питання,
шляхом зрівняльного розподілу землі.
в. ревегук зауважує, що найбільш активною
соціальною групою селянства під час револю-
ції 1905 − 1907 рр. була сільська біднота, а
основною формою їх боротьби були страйки,
які поділялися на пасивні (селяни відмовля-
лися найматись до поміщиків на існуючих
умовах оплати праці) та активні (селяни забо-
роняли найматись на роботу представників
інших місцевостей під загрозою застосування
21215
фізичної сили).
автор детально описує події Сорочинської
трагедії, які відбувались у листопаді – грудні
1905 р. в с. великі Сорочинці. обставини
розправи урядового карального загону на чолі
з Ф. Філоновим над селянами, викликали
широкий суспільний резонанс у російській
імперії, завдяки обуренню і протестам
прогресивної громадськості. Зважаючи на
масові виступи селян Полтавська губернія
28 листопада 1905 року була оголошена на
становищі посиленої охорони, що за словами
автора, мало чим відрізнявся від військового
стану. але, не дивлячись на такі жорсткі міри
селянські виступи поширювались на значну
територію губернії. Наприкінці 1905 року
вони охопили Миргородський, лубенський,
кобеляцький, костянтиноградський та інші
повіти.
Суспільно – політична ситуація на Полтав-
щині не змінилась і на початку 1906 року.
18 березня 1906 року губернія була виділена в
особливий військовий район. Проте автор
зауважує, що налякані розмахом селянського
руху поміщики почали вдаватись до самоза-
хисту, наймаючи для охорони своїх маєтків
козаків, які зарекомендували себе основною
каральною силою в боротьбі з українським се-
лянством. але такі дії призвели до несподі-
ваного ефекту – козаки звільнившись від
опіки офіцерів перетворились на зграю маро-
дерів. Як справедливо зазначає в. ревегук,
скоро поміщики почали боятись своєї охорони
більше ніж селян.
аналізуючи діяльність української трудо-
вої громади на чолі із селянином Полтавської
губернії Є. а. Сайко, яка існувала в другій
Державній Думі російської імперії, дослідник
відзначає, що депутати наголошували на
історичних правах українського народу на
повернення своєї власної землі. Таким чином,
на думку автора, вирішення земельного
питання, в діяльності цієї фракції, було тісно
пов’язане з вимогою надання автономії
україни.
Можна погодитись з думкою автора про те,
що в процесі революційної боротьби зростала
самосвідомість селянства Полтавщини. Не
останню роль у зростанні самосвідомості
селянства відігравали Селянські спілки.
в. ревегук відзначає, що значну роль у про-
паганді створення таких спілок відігравала
газета конституційних демократів “Полтав-
щина”, яка на початку листопада 1905 року
опублікувала листівку під назвою “Про утво-
рення Селянської спілки в Полтавській
губернії”. автор зауважує, що цей варіант
програми не містив вимоги скликання
всеросійських установчих зборів.
Поширення Селянських спілок, які буле не
підконтрольні владі, викликало занепокоєння
уряду. аналізуючи створення та діяльність
таких спілок на території Полтавської
губернії, дослідник цілком слушно наголошує,
що спроби об’єднання сільських осередків
Спілки були створені у кобеляцькому, лох-
вицькому та Миргородському повітах. важко
не погодитись з твердженням в. ревегука, що
через репресії влади розгорнути роботу по
консолідації селянства для боротьби з само-
державством і відстоюванні професійно – кла-
сових інтересів своїх членів Спілки не встиг-
ли.
розглядаючи питання діяльності політи-
чних партій в період революції 1905 –
1907 рр. дослідник значну увагу концентрує
на діяльності руП, яка напередодні революції
розкололась на українську соціал – демокра-
тичну спілку, що була автономною частиною
російської соціал – демократичної партії, та
українську соціал – демократичну робітничу
партію (уСДрП).
Порівнюючи тактику уСДрП та есерів при
вирішенні селянського питання, автор
наголошує, що практика індивідуального
терору та заклики до пограбування та нищен-
ня поміщицьких маєтків, яку пропагували
соціалісти – революціонери, знаходила під-
тримку лише серед селянської голоти, що
хотіла на цьому хоч якось поживитися.
уСДрП в свою чергу закликало селянство до
пролетарських методів боротьби – страйків та
бойкотів. На кінець 1906 року партійні осе-
редки уСДрП залишились лише Полтавсько-
му, Миргородському, лохвицькому та ро-
менському повітах.
На нашу думку, цілком слушним є висно-
вок в.ревегука, про те, що тимчасове згортан-
ня діяльності уСДрП було обумовлено
не лише репресіями з боку царської влади, а й
відсутністю досвідчених кадрів, в першу чер-
гу агітаторів.
Не оминає своєю увагою дослідник і
діяльність на теренах Полтавщини рСДрП,
зазначаючи, що соціальну базу партії, за
відсутності значних промислових центрів на
Полтавщині, становили в основному кустарі
та ремісники.
21
Краєзнавство 1 2011
216
автор наголошує, що українські політичні
партії, за виключенням української демокра-
тично – радикальної партії бойкотували
участь у виборах до першої Державної Думи.
Даючи оцінку спробам вирішити аграрне пи-
тання, в. ревегук підкреслює, що його
розв’язання тісно пов’язувалось із здобуттям
українським народом політичних прав.
аналізуючи результати виборів до другої
Державної Думи, в яких, взяли участь
українські соціалістичні партії в блоці з
іншими загальноросійськими демократични-
ми та революційними партіями, автор
наголошує, що низький результат пов’язаний
слабкими зв’язками політичних партій з ря-
довими виборцями та відсутністю досвіду
політичної боротьби.
цілком слушно, дослідник називає пишні
урочистості з нагоди двохсотріччя Полтавської
битви, приводом для розпалювання велико-
державних амбіцій з метою затушувати в
народі спогади про ганебну поразку у війні з
Японією. в. ревегук наголошує, що для участі
у святкуванні були запрошені чисельні
делегації шовіністичних партій та організації
з усієї російської імперії.
розглядаючи столипінську аграрну рефор-
му автор відмічає, що селянам було важко ла-
мати свою психологію і переходити до
самостійного господарювання, яке передбача-
ло наявності хоча б мінімуму агрономічних
знань і підприємницького хисту. важко не по-
годитись з такою точкою зору, а також з твер-
дженням про те, що, не зважаючи на всі
недоліки в реалізації, ця реформа була безу-
мовно прогресивним явищем. реформа сприя-
ла розвитку капіталізму в сільському
господарстві, запровадженні прогресивних
методів обробітку землі, використанні
новітньої сільськогосподарської техніки, що
призвело до збільшення врожайності зерно-
вих культур. разом з тим, в. ревегук
зауважує, що не дивлячись на успіх реформи,
земельне питання на Полтавщині, як і в
цілому по україні, залишилось не розв’я-
заним.
Посилення політичних репресій проти
українських партій та організацій, які
відповідно до урядової політики П. Столипіна
були віднесені до “инородческих” призвело
до часткового згортання національного руху.
Проте автор наголошує, що новий поштовх
у розвитку українського національного
руху був спричинений діяльністю утвореного
у 1908 році Товариства українських посту-
повців, яке стало координуючим центром
українських політичних партій та громадсь-
ких організації. Зі свого боку ми не можемо
погодитись з такою оцінкою ТуП, поділяючи
точку зору в. Стрільця, що ТуП був новою
версією Загальної безпартійної організації.
Монографія містить ряд біографічних
відомостей про учасників суспільно –
політичного та громадського руху, уродженців
Полтавщини. ознайомлення з нею дасть
можливість чітко зрозуміти основні причини
української національно – демократичної
революції 1917 – 1921 років. Написана до-
ступною мовою, книга буде цікавою не лише
вченим – історикам, а й усім хто цікавиться
долею рідного краю.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32331 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:53:37Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Селегенєв, В. 2012-04-20T20:30:38Z 2012-04-20T20:30:38Z 2011 ХХ століття починається / В. Селегенєв // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 213-216. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32331 Рецензія на: Ревегук В.Я. Полтавщина в переддень Української революції 1900 – 1916 рр. – Полтава, 2010. – 289 с. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Огляди ХХ століття починається Article published earlier |
| spellingShingle | ХХ століття починається Селегенєв, В. Огляди |
| title | ХХ століття починається |
| title_full | ХХ століття починається |
| title_fullStr | ХХ століття починається |
| title_full_unstemmed | ХХ століття починається |
| title_short | ХХ століття починається |
| title_sort | хх століття починається |
| topic | Огляди |
| topic_facet | Огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32331 |
| work_keys_str_mv | AT selegenêvv hhstolíttâpočinaêtʹsâ |