До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.)

У статті на основі архівних матеріалів наводяться приклади позитивного внеску православного духівництва Криму у дослідження історико-культурної спадщини півострову. Особлива увага приділяється діяльності духовних осіб у галузі церковної археології. В статье на основе архивных материалов приводятся п...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Краєзнавство
Дата:	2011
Автор:	Каліновський, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2011
Теми:	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32339
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.) / В. Каліновський // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 91-96. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859483063785881600
author	Каліновський, В.
author_facet	Каліновський, В.
citation_txt	До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.) / В. Каліновський // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 91-96. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
description	У статті на основі архівних матеріалів наводяться приклади позитивного внеску православного духівництва Криму у дослідження історико-культурної спадщини півострову. Особлива увага приділяється діяльності духовних осіб у галузі церковної археології. В статье на основе архивных материалов приводятся примеры позитивного вклада православного духовенства Крыма в исследование памятников полуострова. Особое внимание уделяется деятельности духовных лиц в сфере церковной археологии. The article, which based on archival materials, leading examples of the positive contribution of the Orthodox clergy in the study of the monuments of the Crimea peninsula. Particular attention is paid to the activities of the clergy in church archeology.
first_indexed	2025-11-24T15:11:08Z
format	Article
fulltext	2191 уДк 281.9+323.35:351.853 (477.75) Володимир Каліновський ( м. Київ) ДО істОРіЇ ЦЕРКОВНОГО ПАм’ятКОЗНАВстВА В КРИмУ (ДРУГА ПОЛОВИНА XIX – ПОчАтОК XX ст.) У статті на основі архівних матеріалів наводяться приклади позитивного внеску право- славного духівництва Криму у дослідження історико-культурної спадщини півострову. Осо- блива увага приділяється діяльності духовних осіб у галузі церковної археології. Ключові слова: охорона пам’яток, православне духівництво, Таврійська єпархія, церковна археологія. урахування досвіду участі православного духівництва в усіх сферах громадського життя за дорадянських часів важливе при вирішенні проблем сьогодення. особливо це стосується взаємовигідної співпраці предста- вників церкви з науковцями, спільного використання та дослідження пам’яток християнської старовини. Найактуальнішим це питання залишається в криму, де пам’ятки релігійної історії часто знаходяться на території заповідників і при цьому використо- вуються як діючі культові установи. Тому для уникнення можливих конфліктів та непорозумінь сьогодні доречним буде звернен- ня до вдалих прикладів роботи таврійського духівництва в галузі охорони та популяризації пам’яток історії та культури в минулому. За радянських часів діяльність духовних осіб, пов’язана з дослідженням пам’яток ста- ровини або замовчувалася, або оцінювалася виключно негативно. особливо це стосувалося історії археологічних розкопок у херсонесі. вважалося, що ченці монастиря Св. володи- мира всіляко заважали проведенню дослід- ницьких робіт. авторитетний історик археологічного дослідження херсонесу, ди- ректор херсонеського музею к. Е. гриневич 1927 р. так характеризував цю ситуацію: «Травля монахами [завідувача розкопками к. к. косцюшка-валюжиніча], которая крас- ной нитью проходит через все 19 лет археоло- гической деятельности»1. До таких само висновків прийшла й професорка з Єкатеринбургу а. І. романчук2. Першим дав об’єктивну комплексну оцінку внеску духі- вництва у розвиток краєзнавчих досліджень професор Таврійського національного універ- ситету а. а. Непомнящий3. Саме в його ґрунтовних студіях повернуті до наукового обігу незаслужено забуті праці священиків, що були присвячені пам’яткам християнської історії. російський дослідник о. в. Шаманаєв трактує документи, що стосуються впливу херсонеського монастиря на ведення розко- пок як підтвердження складних стосунків ченців з науковцями4. разом із тим, останнім часом з’являються публікації з проблеми низького наукового рівня, в яких не врахова- но попередній історіографічний доробок5. Не відкидаючи звинувачень археологів ченцям щодо протидії проведенню дослідни- цьких робіт, варто зауважити, що протягом майже всіх років існування херсонеського мо- настиря при обителі завжди існували давньос- ховища для збереження цінних артефактів. організатором першого з них був архімандрит Євген. За його ініціативи було створено щось на кшталт оранжереї, де знаходилися плити, мармури, архітектурні деталі тощо6. Зберігалися пам’ятки і на нижньому поверсі собору Св. володимира. Під час ведення досліджень у херсонесі одеським товариством історії та старожитностей (1876–1884) настоя- тель місцевого монастиря завжди входив до складу розкопочного комітету7. Саме на ченців покладався нагляд за веденням робот, фінансовий контроль за ними та проведення екскурсій для зацікавлених осіб. велике значення та приклад компромісу між духівництвом та вченими має погоджуваль- ний акт між настоятелем херсонеської обителі архімандритом олександром та к. к. косцю- шко-валюжинічем від 28 вересня 1896 р8. він встановлював правовий стан монастиря по відношенню до розкопок, обов’язки настояте- ля та завідувача розкопками по відношенню один до одного. відповідно до акту настоятель монастиря повинен був спостерігати за тим, щоб на монастирській землі не проводилося жодних розкопок без належного дозволу 21 Краєзнавство 1 2011 92 археологічної комісії, не допускати знищен- ня будь-яких старовинних пам’яток, спільно з завідувачем розкопками скласти загальний план подальших робіт в огорожі херсонесько- го монастиря та передати його на затверджен- ня до археологічної комісії. Незалежно від цього архімандрит повинен був кожного разу звертатися до завідувача розкопками з питань, які пункти на території обителі повинні бути досліджені найближчим часом для того, щоб к. к. косцюшко-валюжиніч мав змогу одразу приступити до робот в тому обсязі, наскільки це дозволять кошти. у ви- падку потреби провести будь-які господарські розкопки на землі, що належить монастирю, на місцях, ще не досліджених археологами, слід було кожного разу письмово повідомляти завідувача розкопками про те, які саме роботи плануються, де саме та коли. це слід було робити для того, щоб к. к. косцюшко- валюжиніч мав змогу організувати необхідний нагляд, а разом з тим не ускладнити господарські розрахунки монастиря. ймо- вірно, починаючи з 90-х років XIX ст. змінилося і ставлення ченців до пам’яток, у них з’явилося розуміння того, що слід одразу передавати випадкові знахідки дослідникам та сприяти проведенню робіт. Так, 6 липня 1898 р. к. к. косцюшко-валюжиніч повідо- мляв до археологічної комісії, що при закладанні монастирської площі біля нового собору, під час устрою водостічної ями з південного боку апсиди стародавньої базиліки, послушником Матвієм головіним, який спостерігав за робочими, була помічена на глибині однієї сажені мармурова плита, що виявилася частиною декрету на честь невідомого громадянина. Послушник передав знахідку завідувачу розкопками9. комісія висловила М. головіну вдячність за люб’язну послугу та освічену увагу до її наукових за- вдань10. 3 травня 1900 р. археологічна комісія також подякувала благочинному ієромонаху варсонофію за принесений їй в дар бронзовий образок, що був знайдений на монастирсько- му винограднику11. 24 січня 1898 р. археологічна комісія підготувала звернення до настоятеля херсо- неського монастиря архімандрита олексан- дра. в ньому містилося прохання надіслати до Ермітажу плиту на честь Діофанта, що була знайдена 1878 р. та зберігалася в сховищі ста- рожитностей при обителі12. комісія вважала, що пересилка знахідки зробить її більш до- ступною для дослідників. отримавши дозвіл єпископа Таврійського та Сімферопольського, архімандрит олександр 12 червня 1898 р. надіслав плиту до Санкт-Петербургу, де вона знаходиться і сьогодні. у своєму зверненні до комісії ігумен просив надіслати йому фотографічний знімок великих розмірів з цієї історичної пам’ятки для зберігання у мона- стирському сховищі13. Значна кількість цінних артефактів знахо- дилася в монастирях Таврійської єпархії випадково, під час проведення господарських робот. При цьому ченці цих обителей, розуміючи цінність знахідок, зверталися з повідомленнями до провідних наукових інституцій. Так, 1862 р. у Інкерманській кіновії був знайдений глиняний глечик з 57 старовинними срібними монетами. 30 із них були направлені в столицю до архео- логічної комісії та визначені нумізматом Ю. б. Іверсеном як німецькі талери XVII ст., що не презентують археологічного інтересу. На прохання обителі монети були повернуті та зберігалися в різниці14. одним із незаслужено забутих сьогодні дослідників історії та церковних старожитно- стей Південно-Східного криму був священик валентин Фортунатович Томкевич. він наро- дився 11 квітня 1870 р. в родині дворянина. Закінчивши Московське піхотне юнкерське училище, він служив підпоручиком у 24-му піхотному полку Самбірському. у вересні 1892 р., згідно з поданим проханням, в. Ф. Томкевич був звільнений у запас і в тому ж році був зарахований слухачем в Московсь- ку духовну академію. у серпні 1893 р. його висвятили на священика, а 4 лютого 1895 р. прийняли в Таврійську єпархію і визначили до Скорбященської церкви Згромадження се- стер милосердя Ялти. Через півроку отець ва- лентин був переведений до успенської церкви у Старому криму. 17 травня 1899 р. священик став настоятелем Свято-Покровського храму в Судаку, де прослужив десять років15. Саме з Судакським приходом пов'язані найбільш значні успіхи в. Ф. Томкевича у пастирській і наукової діяльності. робота служителя куль- ту у сфері охорони і вивчення пам'яток церковної старовини відзначалася Таврій- ським єпархіальним начальством16. в. Ф. Том- кевич був дійсним членом авторитетних нау- кових кримознавчих організацій – одеського товариства історії та старожитностей і Таврійської ученої архівної комісії. Ним було 2193 підготовлено та зачитано декілька доповідей. Зокрема, на засіданні Товариства 13 лютого 1904 р. священиком було зроблено повідомлен- ня про стан древніх пам'яток у його приході17. у своїх листах до Таврійської ученої архівної комісії служитель культу також повідомляв про проведену в регіоні пам’яткоохоронної ро- боти. в одному з них подвижник повідомляв про відновлення стародавньої церкви в німецькій колонії Судака18. 1907 р. судакський священик звертався до археологічної комісії з проханням дослідити деякі старовинні об’єкти на території його приходу. комісія ознайомилася з заявою свя- щеника та цікавилася чи проводилися ним раніше розкопки та якого роду пам’ятки намічені до дослідження. в. Ф. Томкевич відповів, що досвіду археологічної роботи він не має, але добре підготувався до неї, щоб уникнути недогляду та помилок, і планував фотографувати знахідки. До розкопки їм про- понувалися могильники біля селища кози та цвинтар біля Токлуку, який татари не визна- ють своїм та яке, на думку священика, слід віднести до часів готів та аланів. обговоривши заяву в. Ф. Томкевича, археологічна комісія вирішила видати священику відкритого ли- ста19. Підсумки розкопок священика були зачитані на засіданні Таврійської вченої архівної комісії 2 жовтня 1907 року. у листі повідомляв про розкриття ним частини мо- гильника «Парланик-кая» (розбита скеля) по- близу селища Токлук20. це стародавнє кладо- вище складалося з 122 могил. Священиком- краєзнавцем була розкрита тільки одна кам'яна могила, глибиною 0,6 м., але скелет у неї в цілому вигляді не зберігся. крім цього, в. Ф. Томкевич на практиці сприяв відновленню пам'яток церковної історії. Стараннями священика 2 лютого 1900 р. в Судаку було створено Покровське церковнопарафіяльне братство. До складу цієї організації входило приблизно 90 осіб. Серед завдань братства були релігійно-моральне просвітництво місцевих жителів, надання до- помоги бідним і знедоленим, всіляка допомога Судакському приходу, а також відновлення древніх православних святинь. останній на- прям діяльності найбільш яскраво відбилося в реконструкції середньовічного храму Свято- го пророка Іллі, що знаходився в 15 верстах від Судака в селищі кози. у відновленні святині велику роль зіграли приватні пожерт- вування і взятий під проведення робіт безвідсотковий кредит. у 1906 р. Покровсь- ким братством поруч з церквою був спорудже- ний залізний хрест-пам'ятник. На основі своїх досліджень в. Ф. Томкевич 1907 р. склав та видав книгу «Судак Тавриче- ский: краткий очерк»21. вона стала своє- рідним підсумком його пошуків у галузі історії цього населеного пункту. Досі маловивченою залишається участь православного духівництва у заходах з вшану- вання п’ятдесятої річниці кримської (Східної) війни. виявлені нами в архівах документи значно розширюють уявлення про цей напря- мок діяльності духовних осіб. 2 червня 1900 р. єпископ Таврійський Микола звернув- ся до археологічної комісії з відношенням про клопотання настоятеля Інкерманської кіновії Іакова з пропозицією збудувати на горі біля старовинної фортеці церкву Св. Миколи на честь битви на Інкерманських висотах. Преосвященний визнавав це прохання вартим уваги та цікавився, чи не має в археологічного товариства заперечень22. Представники комі- сії звернулися для висновку за цим питанням до відомого кримського дослідника олексан- дра львовича бертьє-Делагарда. він відповів, що не має претензій до виконання бажання кіновії, але при цьому вимагав під час ведення робот зберегти всі стіни фортеці та намагатися зберегти всі знайдені речі та складати їх або у херсонеському музеї, або у визначеному місті при кіновії23. Також вчений пропонував комісії доручити комусь з фахівців, напри- клад к. к. косцюшко-валюжинічу, нагляд за роботами обителі. археологічна комісія призначила вести спостереження самому о. л. бертьє-Делагарду24. 26 червня 1899 р. єпископ Таврійський Микола надіслав до Св. Синоду представлен- ня, в якому відмічалося, що «між історичними пам’ятками російської старовини, дорогими серцю кожної насправді руської людини, Малахів курган, без сумнівів повинен вважа- тися однією з головних». Під час відвідування цього місця до Таврійського преосвященного прийшла думка, що на місці великої баталії доречним буде влаштування храму на честь Св. Миколи. Для реалізації цієї ідеї планува- лося використати башту, поруч з якою відбувалися найзапекліші бої. Єпископ Мико- ла вважав, що слід зберегти нижній поверх башти та зробити в ньому сховище для збере- ження визначних пам’яток часів кримської 21 Краєзнавство 1 2011 94 війни. На другому поверсі пропонувалося збу- дувати у вигляді ротонди чи восьмигранника однокупольну церкву, з маленькою галереєю навколо неї для проведення хресних ходів. богослужіння в майбутній церкві могли б про- водити ченці Інкерманської обителі. Для збору необхідних для будівництва коштів єпископ Микола вбачав необхідним оголосити загальнодержавну підписку25. Св. Синод 22 червня 1902 р. звернувся з відношенням до єпископа Миколи. у ньому повідомлялося, що обер-прокурор Св. Синоду к. П. Побє- доносцев звернувся з питанням про буді- вництво храму на Малаховому кургані до голови комітету з відновлення пам’яток Севастопольської оборони великого князя олександра Михайловича. Той відповів, що ця пропозиція вже обговорювалася в комітеті, при цьому більшість його членів висловилися за відновлення тільки каплиці в приміщенні, де під час оборони міста проводилися богослужіння. в цій каплиці планувалося помістити образа, що були вивезені союзника- ми з Севастополю26. Нагальна потреба відкриття установи для спільного дослідження пам’яток священика- ми та науковцями була реалізована 1913 р. Ініціатором створення в Таврійській єпархії церковно-археологічного комітету був видат- ний релігійний діяч і мислитель, на той мо- мент ректор місцевої духовної семінарії, архімандрит веніамін (Федченков). 19 лютого 1913 р. в Сімферополі було відкрито церковне історико-археологічне товариство Таврійської єпархії, яке ставило перед собою наступні завдання: вивчення церковно-релігійного життя в межах Таврій- ської єпархії в її минулому і частково у сьогоденні, а також обстеження, охорону та збирання пам'яток місцевої церковної старо- вини. Для досягнення поставленої мети перед- бачалося, що Товариство буде вивчати речові і писемні пам'ятки церковної старовини, що знаходяться в монастирях, церквах, каплиці, архівах єпархіальних установ, а також і ті предмети, що відносяться до церковно- релігійного життя, які надходили б до церковно-археологічного музею, що був ство- рений при організації. разом з цим, Товари- ство планувало дбати про охорону церковних старожитностей, спостерігати за збереженням старовинних храмів та інших церковних спо- руд, старовинного начиння, письмових документів і оберігати їх від псування і вини- щення. Для цього планувалося зосереджувати і зберігати їх у своєму музеї або робити докладні обміри і фотографічні знімки, скла- дати описи або вживати інших згідні з обста- винами заходи27. у квітні 1913 р. архімандрит веніамін через офіційний регіональний церковний друкований орган «Таврические епархиаль- ные ведомости» звернувся до місцевого духівництва28. він просив благочинних цер- ков і монастирів, а також рядових священиків, сприяти роботі Товариства і наявних при ньо- му установ – церковно-археологічного музею, архіву та бібліотеки. Для цього духівництву пропонувалося звернути увагу на пам'ятки та предмети церковної старовини і, спостері- гаючи за ними, вживати заходів до їх охоро- ни. у разі будь-яких нових відкриттів або руй- нувань, а також можливих зловживань, необхідно було доводити до відома раду Това- риства. Найважливішим джерелом, що розповідає нам про церковне історико-археологічне това- риство, є його статут29. Проект статуту, після узгодження з Таврійським губернатором П. М. апраксіним, був затверджений резолю- цією єпископа Таврійського Дмитра (абашид- зе) від 12 жовтня 1912 р. відповідно до нього завданнями Товариства були: вивчення церковно-релігійного життя в межах Таврій- ської єпархії у її минуле та сьогодення, обсте- ження, охорона та збирання пам'яток місцевої церковної старовини та історії. Для цього про- понувалося: 1) приводити до відома і описува- ти архіви церков, монастирів та інших єпархіальних установ, а також усілякого роду пам'ятки церковної старовини; 2) вивчати місцеві релігійні звичаї, перекази, церковні обряди; 3) спостерігати за збереженням старо- винних храмів та інших церковних споруд, цвинтарів, надгробних та інших пам'ятників, старовинної церковного начиння, письмових документів і т. п. та вживати заходів проти їхнього псування та винищення; 4) збирати і зберігати у своєму музеї речові та писемні пам'ятки, що відносяться до церковно- релігійного життя в єпархії; 5) дбати про по- ширення в суспільстві, переважно серед духівництва, церковно-історичних та археологічних відомостей і про залучення ува- ги та інтересу до них; 6) влаштовувати церковно-археологічні виставки та публічні читання церковно-історичного характеру, друкувати матеріали та наукові дослідження 2195 з церковної історії та археології краю, підготувати історико-статистичний опис єпархії. Планувалося співпрацювати з іншими історичними та археологічними установами, як столичними, так і губернськими та єпархіальними, обмінюватися з ними ви- даннями. Товариство збиралося відправляти делегатів на археологічні з'їзди. в історичних реаліях того часу повноцінно виконувати завдання, які стояли перед історико- археологічним товариством Таврійської єпархії, було неможливо. Масштабність планів не співвідносилася з нестабільністю тих років, а Перша світова війна, що незаба- ром почалася, зробила неможливими археологічні дослідження у прикордонних районах. Таким чином, ми бачимо значну участь православного духівництва криму в дослідженнях та популяризації пам’яток історії та культури. Плодотворною, незважа- ючи на всі труднощі, була співпраця ченців херсонеського монастиря з представниками одеського товариства історії та старожитно- стей та археологічної комісії. в наукових студіях священика валентина Томкевича знайшли відображення найважливіші віхи історії криму, особливо аспект розвитку християнської церкви в цих землях, репре- зентувалися найбільш значні пам'ятки старо- вини, піднімалися питання про їх збереження та реставрацію. Діяльність в. Ф. Томкевича й сьогодні може бути прикладом вдалого поєднання священицького сану та краєзнавчої роботи. Піком співпраці духівництва з нау- ковцями у справі вивчення та збереження пам’яток християнської історії криму стало створення 1913 р. в Сімферополі церковного історико-археологічного товариства Таврій- ської єпархії. 1. Гриневич К. Э. Сто лет херсонесских раско- пок (1827–1927) : исторический очерк с экскурсионным планом / гос. херсонес- ский музей. – Севастополь, 1927. – С. 19. 2. Романчук А. І. к. к. косцюшко- валюжиніч, 1847–1907 рр. // археологія. – 1991. – № 2 .– С. 111–121. 3. Непомнящий А. А. внесок служителів культу в розвиток історичного крає- знавства в криму (друга половина XIX – початок XX ст.) // релігійна традиція в духовному відродженні україни : мат-ли всеукр. наук. конф. / Полтавський держ. пед. ін-т. – Полтава, 1992. – С. 116; Не- помнящий а. а. роль духовних осіб у роз- витку історичного краєзнавства в криму, друга половина XIX – початок хх ст. // український історичний журнал. – 2003. – № 4. – С. 123–133; Непомнящий а. а. церковное краеведение в крыму и крае- ведческая библиография // рукописна та книжкова спадщина україни : архео- графічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів / Нац. б-ка україни ім. в. І. вернадського. – київ, 2000. – вип. 6. – С. 123–147. 4. Шаманаев А. В. Документы по истории ар- хеологических исследований херсонеса в государственном архиве города Севастопо- ля // Документ. архив. история. Совре- менность : сб. научн. тр. – Екатеринбург, 2004.– вып. 4. – С. 251–261; Шаманаев а. в. Документы одесского общества истории и древностей об организации археологиче- ских раскопок в херсонесе в 1870–1880-х гг. // Там же.– Екатеринбург, 2005. – вып. 5. – С. 384–394. 5. Гриненко Л. О. Предтеча археологического музея в херсонесе : музей архимандрита Евгения // восток-Запад : межконфессио- нальный диалог : сб. научн. тр. / Нац. за- поведн. «херсонес Таврический». – Сева- стополь, 2003. – С. 97–101. 6. Евгений. херсонес, возникающий из веко- вых развалин // Современная летопись. – 1868. – № 18. – С. 4–5. 7. Державний архів одеської області (Даоо), ф. 93, оп.1, д. 83, арк. 14. 8. Державний архів в автономній республіці крим (Даарк), ф. 118, оп. 1, д. 2499, арк. 8–8 зв. 9. Інститут історії матеріальної культури раН, науковий архів, рукописний відділ (ІІМк раН На рв), ф. 1, оп. 1 (1897 р.), спр. 2, арк. 30. 10. Там само, арк. 31. 11. ІІМк раН На рв, ф. 1, оп. 1 (1900 р.), спр. 2, арк. 46. Джерела та література 21 Краєзнавство 1 2011 96 12. Там само, оп. 1 (1898 р.), спр. 2, арк. 6. 13. Там само, арк. 28. 14. ІІМк раН На рв, ф. 1, оп. 1 (1862 р.), спр. 25, арк. 1–11. 15. Ромушин В. Судак православный. – Сим- ферополь: Н. оріанда, 2009. – С. 79. 16. распоряжения епархиального начальства // Таврические епархиальные ведомости (ТЕв). – 1902. – № 22. – c. 1323–1325. 17. [Томкевич в.] Доклад о. в. Томкевича о со- стоянии древних памятников в его прихо- де (в г. Судаке) // Записки одесского обще- ства истории и древностей. – 1906. – Т. 26, отд. 6. – c. 15–16. 18. Томкевич В. [о древней церкви в Судаке] // известия Таврической ученой архивной комиссии (иТуак). – 1902. – № 34. – c. 63. 19. ІІМк раН На рв, ф. 1, оп. 1 (1907 р.), спр. 47, арк. 2–6. 20. Протокол заседания Туак 2 октября 1907 г. // иТуак. – 1908. – № 41. – С. 257. 21. Томкевич В. Судак Таврический: краткий очерк. – Симферополь, 1907. – 69 c. 22. ІІМк раН На рв, ф. 1, оп. 1 (1900 р.), спр. 209, арк. 1. 23. Там само, арк. 3–4. 24. Там само, арк. 7. 25. російський державний історичний архів (рДІа), ф. 796, оп. 180, д. 1957, арк. 1–2об. 26. Даарк, ф. 118, оп. 1, д. 3062, арк. 1. 27. открытие церковного археологического общества // Таврический церковно- общественный вестник. – 1913. – № 9. – c. 351–353. 28. вениамин. к духовенству Таврической епархии. от церковного историко- археологического общества // ТЕв. – 1913. – № 11. – c. 166–169. 29. устав церковного историко-архео- логического общества Таврической епар- хии // ТЕв. – 1913. – № 11. – c. 169–177. Владимир Калиновский К истории церковного памятниковедения в Крыму (вторая половина XIX – начало XX ст.) В статье на основе архивных материалов приводятся примеры позитивного вклада православного духовенства Крыма в исследование памятников полуострова. Особое внимание уделяется деятельности духовных лиц в сфере церковной археологии. Ключевые слова: охрана памятников, православное духовенство, Таврическая епархия, церковная археология. Volodymyr Kalinovskyi To history by the Church discovering of the cultural heritage in the Crimea (the second half of XIX - beginning of XX century) The article, which based on archival materials, leading examples of the positive contribution of the Orthodox clergy in the study of the monuments of the Crimea peninsula. Particular attention is paid to the activities of the clergy in church archeology. Key words: protection of cultural heritage, the Orthodox clergy, Taurical diocese, Church Archae- ology.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32339
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-5250
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-24T15:11:08Z
publishDate	2011
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Каліновський, В. 2012-04-20T20:42:15Z 2012-04-20T20:42:15Z 2011 До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.) / В. Каліновський // Краєзнавство. — 2011. — № 1. — С. 91-96. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32339 281.9+323.35:351.853 (477.75) У статті на основі архівних матеріалів наводяться приклади позитивного внеску православного духівництва Криму у дослідження історико-культурної спадщини півострову. Особлива увага приділяється діяльності духовних осіб у галузі церковної археології. В статье на основе архивных материалов приводятся примеры позитивного вклада православного духовенства Крыма в исследование памятников полуострова. Особое внимание уделяется деятельности духовных лиц в сфере церковной археологии. The article, which based on archival materials, leading examples of the positive contribution of the Orthodox clergy in the study of the monuments of the Crimea peninsula. Particular attention is paid to the activities of the clergy in church archeology. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.) К истории церковного памятниковедения в Крыму (вторая половина XIX – начало XX ст.) To history by the Church discovering of the cultural heritage in the Crimea (the second half of XIX - beginning of XX century) Article published earlier
spellingShingle	До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.) Каліновський, В. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
title	До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.)
title_alt	К истории церковного памятниковедения в Крыму (вторая половина XIX – начало XX ст.) To history by the Church discovering of the cultural heritage in the Crimea (the second half of XIX - beginning of XX century)
title_full	До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.)
title_fullStr	До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.)
title_full_unstemmed	До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.)
title_short	До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.)
title_sort	до історії церковного пам’яткознавства в криму (друга половина xix – початок xx ст.)
topic	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
topic_facet	Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32339
work_keys_str_mv	AT kalínovsʹkiiv doístoríícerkovnogopamâtkoznavstvavkrimudrugapolovinaxixpočatokxxst AT kalínovsʹkiiv kistoriicerkovnogopamâtnikovedeniâvkrymuvtoraâpolovinaxixnačaloxxst AT kalínovsʹkiiv tohistorybythechurchdiscoveringoftheculturalheritageinthecrimeathesecondhalfofxixbeginningofxxcentury

До історії церковного пам’яткознавства в Криму (друга половина XIX – початок XX ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси