Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.)

У статті розкриваються особливості взаємовідносин Запорізької Січі з урядами Московського царства, Шведського королівства, Кримського ханства, а також Українського гетьманату. Вивчаються причини заснування запорозькими козаками Олешківської Січі у 1711р. В статье раскрываются особенности взаимоотнош...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Краєзнавство
Date:	2011
Main Author:	Чухліб, Т.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2011
Subjects:	До 300-річчя Олешківської Січі
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32374
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.) / Т. Чухліб // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 224-229. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859901898824351744
author	Чухліб, Т.
author_facet	Чухліб, Т.
citation_txt	Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.) / Т. Чухліб // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 224-229. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Краєзнавство
description	У статті розкриваються особливості взаємовідносин Запорізької Січі з урядами Московського царства, Шведського королівства, Кримського ханства, а також Українського гетьманату. Вивчаються причини заснування запорозькими козаками Олешківської Січі у 1711р. В статье раскрываются особенности взаимоотношений Запорожской Сечи с правительствами Украинского гетманства, Московского царства, Шведского королевства и Крымского ханства. Изучаются причины основания запорожскими казаками Алешковской Сечи в 1711 г. The article describes the features of the relationship with the governments of Zaporozhye Sech Ukrainian Hetmanat, Moscovy, The Swedish kingdom and the Crimean Khanate. We stady the causes of foundation Zaporozhye Cossaks Aleshkovsky camp in 1711.
first_indexed	2025-12-07T15:57:39Z
format	Article
fulltext	VіI ДО 300-Річчя ОЛешКіВсЬКОі січі 224 Краєзнавство 2' 2011 удк 94(477) «1711/1728» Тарас Чухліб ( м. Київ) ПеРеДістОРія ОЛешКіВсЬКОЇ січі: ПОЛітИчНі ПРИчИНИ ПеРеХОДУ ЗАПОРОЖЦіВ ПіД ЗВеРХНістЬ КРИмсЬКОГО ХАНстВА (1709 – 1711 рр.) У статті розкриваються особливості взаємовідносин Запорізької Січі з урядами Московсь- кого царства, Шведського королівства, Кримського ханства, а також Українського гетьмана- ту. Вивчаються причини заснування запорозькими козаками Олешківської Січі у 1711р. Ключові слова: Запорозька Січ, Костянтин Гордієнко, Іван Мазепа, Петро І, Карл XII, Кримське ханство, козацтво як відомо, навесні 1709 р. козаки з чортомлицької січі на чолі з кошовим отама- ном костем гордієнком відмовилися від про- текторату московського царства та склали присягу на вірне служіння шведському королеві карлу хіі. а вже починаючи з 1711 р. їхня більша частина перейшла під захист кримського ханства та дислокувалася на території очаківського еялету османської імперії у місцевості під назвою олешки1, або ж кардешім ормани (з тур. – братський ліс)1. якими ж були причини такої начебто раптової й малозрозумілої зміни політичного вектору очільників запорозького козацтва? якщо проаналізувати лист к. гордієнка до і. мазепи від 24 листопада 1708 р., то мотивації антиросійських настроїв частини січових козаків були такими: 1) „ворожість і злість мо- сковська, яка здавна хитро на отчизну матку нашу, щоб її в область і заволодіння собі взяти задумує”; 2) „в городах українських своїх лю- дей [московський цар] осадити бажає”; 3) „на- шим людям незносні й нестерпні здирства і знищення, починавши і зрабовавши, в мо- сковщину загнати на вічне тяжке невільниче мордерство”; 4) підтвердження шведським і польським королями „старо-давніх прав і вольностей” війська запорозького та захист його від „московського тиранського ярма”; 5) згода карла хіі, с. лещинського та і. мазепи на зруйнування запорожцями московських фортець у кам’яному затоні та самарі тощо2. На початку січня 1709 р. на січі проїздом до криму перебували посланці і. скоропадсь- кого до кримського хана майбутній полтавсь- кий полковник і. черняк3 разом з козаками 1 сьогодні знаходиться на території міста з надзвичайно дивною назвою Цюрупинськ (херсонщина). с. василенком та г. савенком. вони взяли участь у традиційній козацькій раді, що відбулася „в надвечір’я” різдва христового. На цій раді кошовим отаманом к. гордієнком було зачитано листа скоропадського до запорожців, після чого посланців було відправлено з місця проведення ради на „по- стоялий двір”. Після цього, як засвідчували очевидці, „кошовий отаман, також суддя тамошній, кинули свої шапки на землю й по- клали на них тростини свої військові, і почав кошовий говорити всьому народові, що він чин свій здає,.. для того, що хоче мазепі слу- жити, а не Царській величності, і піднімаючи тростину з землі, віддали йому її насильно. і він, кошовий отаман, беручи тростину, почав кланятися на всі сторони і говорив до всього війська, нині кому ми будемо служити, адже перед тим були листи від мазепи, а тепер від нового гетьмана скуропацького (скоропадсь- кого. – авт.). і проти тих його слів всі за- порожці закричали, що вони повинні служити Царській величності, як одновірному госуда- рю, тому що їхні батьки і родичі при його величності знаходяться. і кошовий проти того, кланявся, всім говорив: дуже це добре, що вірі святій православній прихиляються...”4. Після повернення посланців скоропадського з криму, кошовий отаман к. горді- єнко разом з ними відправив на лівобережжя своїх двох полковників з листом від запорозької січі до Петра і, в якому говорило- ся, „щоб Царська величність наказав, по ко- лишньому їхньому проханню знести город кам’яний затон і самарські городки, і вони всі готові за це йти на службу його Царської величності...”5. у січні 1709 р. на запорожжі перебував посланці кримського хана, який запевнив 225 к. гордієнка що татари підтримають шведсь- кого короля та запорожців, якщо вони перей- дуть на його сторону6. тоді ж гордієнко заяв- ляв ханським послам про те, що запорожцям краще „триматися при хані ніж до царської величності йти”7. одночасно гордієнко наді- слав листа до Петра і (той отримав його 7 лю- того), де востаннє висунув вимоги до царя зруйнувати фортецю в кам’яному затоні, а та- кож інші містечка побудовані перед тим за вказівкою або ж згодою москви на південно- українських землях. як дослідив в. станіслав- ський, саме через відмову виконати побажан- ня запорожців Петро і, по-перше, втратив мож-ливість залучити їх на свій бік, а по- друге, засвідчив, що інтереси запорозької січі не враховувалися у зовнішній політиці росії8. як тільки на запорожжі дізналися про готовність хана виступити разом з ними проти царя, там була скликана козацька рада, яка одностайно (за винятком одного козака) ухва- лила рішення йти на допомогу мазепі та кар- лу хіі9. однак в силу різних причин, серед яких головною була позиція турецького султа- на, кримське ханство так і не надало допомоги українцям. хоча девлет-гірей іі надіслав к. гордієнку лист в якому радив тому триматися шведської сторони та обіцяв у разі потреби надіслати допомогу. 1 березня 1709 р. к. гордієнко вивів із запорозької січі в район Переволочної близь- ко тисячі козаків разом з артилерією. саме по- близу цього селища, після переговорів запорожців з представниками гетьмана мазе- пи, 12 березня на військовій раді кошовий от- аман, старшина та козаки остаточно визначи- лися щодо підтримки прошведських сил. однією з вагомих підстав для ухвалення тако- го рішення стала позиція кримського хан- ства, адже його правитель заявив про допомо- гу у разі виступу запорозької січі проти мо- скви10. Після цього до війська к. гордієнка приєдналися ще 7-8 тисяч запорожців, що прийшли до Переволочної з Низу. як засвідчував д. голіцин за інформацією промо- сковського чигиринського полковника гала- гана „запорожцы стоят по крайним городам от днепра в келеберде и в Переволочной, и на сей стороне () прельщают народ, по которым прелестям с городов сей стороны козаки мно- гие к ним запорожцам переходят”11. На шляху до місця знаходження військ шведського короля та українського гетьмана запорожці розгромили окремі російські під- розділи поблизу Царичанки1 та інших містечок і сіл Полтавського полку й у середині березня 1709 р. приєдналися до табору мазепи, що зна- ходився у районі диканьки. 15 березня з табору поблизу диканьки к. гордієнко відправив ли- ста до станіслава лещинського, в якому висло- вив прохання до прошведського короля речі Посполитої на „сповну допомогу і рятування милої ойчизни україни нашої” та присилку військових підрозділів для боротьби проти росіян12. Цей лист був перехоплений солдатами російського резидента о. дашкова, що перебу- вав при великому коронному гетьмані сенявсь- кому13. тоді ж кошовий отаман відіслав на Пра- вобережну україну своїх посланців, щоб ті за- кликали місцевих козаків приєднуватися до запорожців14. у цей час гордієнко погрожував карою чигиринському полковнику галагану (який перейшов під владу і. скоропадського), якщо той буде заважати правобережцям підтримувати його та гетьмана мазепу. 27 березня 1709 р. отамана к. гордієнка та запорозьку старшину з почестями у своєму похідному шатрі неподалік містечка великі будища прийняв монарх Шведського королівства. Під час цієї зустрічі українці склали присягу на вірність своєму новому сюзеренові2. Пізніше полонені росіянами запорожці на допиті свідчили, що від короля вони отримали „жалування чотири вози талерів битих і роздано кожному чоловіку по двадцяти”15. окрім того, кошовий отаман к. гордієнко отримав від карла хіі та і. мазепи клейноди як ознаку скріплення присяги16. тоді ж було вирішено підписати угоду про військово-політичний співпрацю між Шведсь- ким королівстовм та запорозькою січчю. учасник цієї важливої зустрічі з шведського боку барон давид фон зільтман записав у 1 тут запорожці захопили у полон 150 російських солдат, частину з яких к. горді- єнко надіслав хану девлет-гірею з черговим листом про допомогу (костомаров Н. мазепа. – с.183; Шутой в. По- зиция турции в годы северной войны 1700 – 1709 гг. // Полтавская победа. из истории международных отно- шений накануне и после Полтавы. – м., 1959. – с.125). 2 залишився такий опис цієї події: „запорозький воєвода (кошовий отаман к. гордієнко. – авт.) був зі своїми козаками приведений до короля, привітав його і ви- конав присягу вірності. король відповідав через по- середництво свого комісара солдана, який володів козацькою мовою. кожний із запорожців по порядку перед королівською величністю глибоко кланявся і мовби падав до його ніг. десь за годину повертались вони від короля до воєводи мазепи, турботливість якого підтримувала офіцерів аж до третього дня... ” (даніель крман. Подорожній щоденник. – с.68). 226 Краєзнавство 2' 2011 своєму щоденнику, що однією з головних умов шведсько-запорозького союзу 1709 р. стала вимога січовиків щодо неможливості короля у майбутньому укладати договору з царем Пе- тром і „доки запорожці не здобудуть своєї давнішньої волі і коли будуть залежні не від москви, а від польської речі Посполитої”17. 4 квітня 1709 р. розвідник б. Шереметєва козак кобеляцької сотні Полтавського полку герасим лук’яненко доповідав російському фельдмаршалу в лубнах, що запорожців на чолі з к. гордієнком близько 4 тисяч, з них ли- ше половина озброєна вогнепальною зброєю18. згідно з іншими відомостями запорожців, які перейшли на бік мазепи нараховувалося „38 куренів, по 300, і по 200, і по 150 в курені”19. відомо, що у результаті бою поблизу Нових санжар 8 квітня запорожці вбили близько 100 росіян, однак і самі втратили 60 чоловік вбити- ми і 12 полоненими. один із полонених козаків невдовзі на допиті у штабі б. Шереметєва засвідчив, що „запорожців з кошовим до шведів пристало 6 000 чоловік”21. 11 квітня 1709 р. 3 тисячі запорожців разом з 4-тисячним підрозділом шведської армії пе- реправилися через ворсклу поблизу села со- колки й вступили у бій з військами під коман- дуванням російського генерала рена22. у той же час близько тисячі запорожців разом з 3 ти- сячами жителів Переволочної оборонялися проти переважаючих сил російських військ. у результаті кількох штурмів цього україн- ського містечка „драгуны и солдаты полковни- ка Шарфа в Переволочну [вошли], и тамо буду- щих запорожцев, воров и изменников, и пере- волоченских жителей порубили и покололи многих, а другие от страха и сами в реку ворск- ла бросились и тонули, а иные, которые были на лошадях ушли, - и оную крепость всю разо- рили и пожгли… ”23. окрім того, 13 квітня близько півтисячі запорозьких козаків не змог- ли утриматися у Нових санжарах, у результаті чого росіяни „многих запорожцев и мужиков, которые показали себя в противности, поруби- ла и поколола, а несколько живьем взяла”24. 16 квітнем датується лист к. горді- єнка до карла хіі з повідомленням про вико- нання королівських наказів, які кошовий ота- ман отримав через генерального писаря П. ор- лика та готовність виступити з основними силами запорожців під Полтаву25. але найголовнішою поразкою для запорожців вия- вилася здача у травні 1709 р. після неодноразо- вих штурмів укріплень січової фортеці. Це ста- ло великим успіхом московських військ у ході Північної війни та значно вплинуло на розста- новку сил напередодні вирішальної битви між Петром і та карлом хіі . Напередодні Полтавської битви унтер- офіцер роберт Петре записав у своєму щоден- нику про те, що вночі 17 червня 1709 р. підрозділи шведської армії атакували російські полки, які переправлялися через ворсклу. При цьому „запорожці підійшли до лісу й почали стріляти з своїх чудових мушкетів1... козака- ми командував син сестри гетьмана мазепи – войнаровський”26. за- порожці також використовувалися під час розвідувальних операцій, а також земляних робіт, зокрема копали підкопи під мури Полтавської фортеці27. відомо також те, що під час довготривалої облоги Полтави більшість запорозьких козаків було розділено серед шведських полків - по 250 вояків у кожному. Потрібно відзначити, що шведський ко- роль досить добре відгукувався про запорозь- ких козаків. згідно із записами шведського воєначальника а. гілленкрока карл хіі гово- рив йому про те, що саме січовиків необхідно використати для вирішального штурму Полтавської фортеці. а коли гілленкрок вис- ловив свої сумніви щодо цього, то король відповідав: „запевнюю, що запорожці зро- блять все за моїм бажанням, і ні один з них не втече. ми накажемо добре платити їм”28. Напередодні вирішальної битви між військами карла хіі та Петра і, в ніч з 26 на 27 червня 1709 р. запорозька піхота була вистав- лена на флангах шведської армії, про що засвідчив у своєму щоденнику д. крман29. оче- видець Полтавської битви також зазначив, що під час натиску російських підрозділів „між за- порожцями зчинилася паніка, хаотична втеча, бо ж інакше ми натрапили б на ворожі ескадро- ни, що вирушали з міста на допомогу своїм”30. хоча саме запорожці разом з гетьманськими козаками забезпечили відхід-втечу шведських військ до Переволочної31. Після добровільної здачі у полон 16-тисячної шведської армії на чолі з генералом левенгауп- том основні сили запорожців зуміли відійти за дніпро, близько 1 тисячі козаків загинули під 1 Ця інформація спростовує надумане твердження су- часного російського історика в. артамонова щодо наявності у начебто погано озброєних запорозьких козаків„коротких ржавых ружей” (артамонов в. По- зиции гетманской власти и россии на украине в конце XVII – начале XVIII века // россия и украина: история взаимоотношений. – м., 1997. - с.97) 227 час жорстокого бою з військами меншикова, близько 500 чоловік було захоплено до полону, а декілька сотень здалися на милість переможця1. згідно з свідченнями шведських офіцерів «вни- зу біля дніпра росіяни влаштували полювання на збунтованих козаків. вони заганяли їх до купи мов худобу, не тільки чоловіків, а й жінок та дітей, що їхали з обозом… росіяни вбивали їх на місці. дехто пробував боронитися до останку, відчайдушно, але надаремне, інші топилися в дніпрі»32. Невдовзі ще близько 300 козаків за- гинуло, а декілька десятків запорожців було за- хоплено в полон росіянами у результаті жорсто- кого бою поблизу переправи відступаючих шведсько-українських військ через буг33. На запорожжі залишилося невелика кіль- кість козаків (1 – 1,5 тисяч), які продовжува- ли вагатися стосовно того, кого ж їм підтримувати у ході Північної війни2. вони об- рали собі за кошового отамана Петра соро- чинського, який також виявився прихильни- ком гетьмана і. мазепи. через деякий час ця частина запорожців відмовилися від орієнта- ції на москву й відіслала своїх представників до криму з пропозицією визнання протекції кримського хана35. у зв’язку з цим, росій- ський дослідник а. глаголєва зазначила, що в умовах Північної війни позиція запорозької січі набувала не лише стратегічного, але й міжнародного значення36. у відповідь Петро і відправив на запорожжя три російські полки на чолі з полковником П. яковлєвим. По 1 очевидно, що саме ці події розкривалися у матеріалі шведської щотижневої газети «стокгольмські поштові відомості» за 3 серпня 1709 р.: «росіяни знищили декілька міст козаків, які перекинулися до шведів, до них перейш- ло ще більше 20 000 черкасів, окрім запорожців; з останніх три хоругви потім вернулися до Шеремєтєва, який нака- зав відрізати їм носи, додаючи при цьому, що робить це по доброті і з милості та має намір повісити всіх інших, хто попадеться йому до рук» (Stockholmiske Post Titender. – 3 Augusti 1709. - №31. – S.1 - 2) 2 у листі до П. орлика від 20. хіі. 1719 р. кошовий ота- ман і. мочульський згадував, що “ми його королівську милість [карла хіі], раненого після нещасливої баталії Полтавської, через дніпро переправили, та у цілості че- рез дикі Поля аж до бендер перепровадили, та на послу- гах його королівській милості у багатьох містах нещад- но кров свою проливали» (Національний архів Швеції. – ф. «Cosacica», ч.1; молчановский Н. три письма кошевых атаманов к шведським королям // киевская старина. – т.LXIV. – 1899. – с.146 - 147). Про участь запорозьких козаків у битві з московськими військами о. меншикова під Переволочною див.: костомаров Н. мазепа. – москва,1992. – с.312 – 313. див. також: ку- ликова в. «кроме смерти, в таком хаосе ничего не было видно…». как шведы бежали с поля Полтавской битвы // родина. - №7. – м., 2009. – с.56 – 59. дорозі до січі росіяни знищили такі містечка та селища Полтавського полку як келеберда, Переволочна, Новий і старий кодаки, насе- лення яких підтримувало і. мазепу та к. гор- дієнка. Після цього, на початку травня 1709 р. була оточена, а потім розгромлена після кількаденної облоги й сама запорозька січ. При цьому частина запорожців здалася у по- лон до росіян добровільно, але, незважаючи на це, і цих козаків також було страчено за нака- зом П. яковлєва. відомо, що московський цар надавав знищенню запорожців особливого зна- чення, вважаючи її „надеждой неприятеля”37, а тому розгром січі вважався великою перемо- гою, адже на думку москви, після цього османська імперія відмовиться від свого ба- жання допомагати карлу хіі. очевидець розгрому січі росіянами запоро- жець стефаненко свідчив: „учинилось у нас в січі те, що на... московській присязі, товари- ству нашому голови обдирали , шиї на плахах рубали, вішали та інші тиранські смерті зада- вали, і робили те, чого і в поганстві за древніх мучителів не водилось – мертвих із гробів бага- тьох, не тільки з товариства, але й з ченців відкопували, голови їм відсікали, шкури лупи- ли і вішали”38. На повідомлення меншикова про знищення запорозької січі московський цар Петро і відписував: „...отримали ми від вас листа, в якому оголошуєте про розорення про- клятого місця, яке корінь злу і надія неприяте- лю була, що ми з превеликою радістю почув- ши, господу, меснику злим, дякували зі стрільбою. і вам за нього дуже дякуємо, бо ця справа з перших є, якої побоюватися було потрібно”39. червнем 1710 р. датувався досить промови- стий лист кошового отамана йосипа кирилен- ка до і. скоропадського в якому новообраний отаман запорозької січі писав, що „московские монархы от початку козацкого народу и владе- ния каганов козацких аж до хмелницкого ни- колы нам не бывали природными панами, леч ми яко сами доброволне без жадного насилия для заховання прав і вольностей наших подда- лися под оборону царскую, так явное тих же прав и вольностей наших видяче зламане, и ухилитися от оной, для чого не належало б москві нам, не природнім своим и не завоеван- ним подданим... братию нашу губити”40. у жовтні 1711 р. комендант очакова мустафа-паша виділив на потреби 2-х тисяч запорожців 4 900 «кілет» борошна, а на почат- ку наступного, 1712 р. ще додатково 15 тисяч 228 Краєзнавство 2' 2011 «кілет» борошна41. Невдовзі на олешківській січі перебувало вже близько 6 000 козаків42. у цей час частина запорожців продовжувала слу- жити шведському королеві, хоча більшість січовиків визнала протекцію кримського хана і турецького султана. Джерела та література 1 Мільчев В. військо запорозьке Низове під османською протекцією // історія українського козацтва. – т.1. – с.589 – 590; гуржій о. олешківська січ (1711 – 1728 рр.) // козацькі січі (нариси з історії українського козацтва XVI – XIX ст.). – к.,запоріжжя,1998. – с.132 – 148. 2 лист к. гордієнка до і. мазепи від 24 ли- стопада 1708 р. із запорозького коша // інститут рукопису Нбув. – ф. Vііі, спр.1784, арк. 29 – 30 зв. опубл.: доба гетьмана івана мазепи в документах. – с.335 – 336. 3 Про козацько-старшинський рід черняків див. грунтовну розвідку: лиман і. козаць- кий рід черняків в історії україни, росії, сШа // чорноморська минувщина. запи- ски відділу історії козацтва на півдні україни. – одеса, 2008. - C. 35 – 45. 4 материалы военно-ученого архива глав- ного штаба. – т.1. – с.643 – 645. 5 там само. – с.645. глаголева а. П. русско- турецкие отношения перед Полтавским сражением // Полтава. к 250-летию Пол- тавского сражения. сборник статей. – м., 1959. - с.137 – 147. 6 Станіславський В. Політичні відносини запорозької січі й кримського ханства напередодні Полтавської битви // український історичний журнал. - №1. – 1998. – с.78. 7 Голиков И. дополнение к деяниям Петра великого, содержащее полное описание славныя Полтавския победы. – м.,1795. – т.15. – с.261 – 262. 8 Станіславський В. вказ. праця. – с.78. 9 Тарле Е. указ. соч. – с.306. 10 Станіславський В. вказ. праця. – с.581. 11 лист д. голіцина до і. скоропадського від 28. ііі. 1709 р. з києва // військові кампанії доби гетьмана мазепи в докумен- тах. – с.458 – 459. 12 лист к. гордієнка до польського короля с. лещинського від 15 березня 1709 р. з Переволочної // там само. – спр.1796, арк. 55 – 55 зв. 13 материалы военно-ученого архива глав- ного штаба. – т.1. – с.655. 14 там само. – с.453 - 454. 15 рдада москва. – ф. „кабінет Петра і”, від.2, 1709 р., кн.іі, спр. 10, арк.260; тар- ле Е. северная война. – с.273. 16 військові кампанії доби гетьмана мазепи в документах. – с.464. 17 Цит. за: томашівський с. із записок каролінців про 1708 – 1709 рр. // записки НтШ. – т.92. – львів,1909. – с.83 – 84. 18 військові кампанії доби гетьмана івана мазепи в документах. – с.462. 19 там само. – с.464. 20 там само. 21 там само. – с.468. 22 материалы для отечественной истории. – т.2. – с.331 – 332. 23 лист б. Шереметєва до і. скоропадського від 12 (?). IV. 1709 р. // військові кампанії доби гетьмана івана мазепи в документах. – с.467. 24 лист б. Шереметєва до і. скоропадського від 13. IV. 1709 р // там само. – с.467. 25 Національний архів Швеції. – ф. «Cosacica», ч.1; молчановский Н. три письма кошевых атаманов к шведским ко- ролям // киевская старина. – т.LXIV. – к.,1899. – с.143 – 144; україна – Швеція: на перехрестях історії. – с. 94. 26 доба гетьмана івана мазепи в документах. – с.619. 27 документы северной войны. Полтавский период (ноябрь 1708 – июль 1709 г.) // тру- ды императорского русского военно- исторического общества. – т.3. - сПб., 1909. – с.191; військові кампанії доби геть- мана мазепи в документах. – с.678 - 679. 28 Гилленкрок А. сказание о выступлении его величества короля карла хіі из саксонии и о том, что во время похода к Полтаве, при осаде ее и после случилось // военный журнал. - №6. – 1844. – с.1 – 105; військові кампанії доби гетьмана івана мазепи в документах. – с.676. 29 Даніел Крман. Подорожній щоденник. – с.88, 92. 30 там само. – с.95. 229 31 Цит. за: Енглунд П. Полтава. розповідь про загибель однієї армії. – харків, 2009. - с.315. 32 крман д. Подорожній щоденник. – с.118; лагус в. карл хіі в южной россии. – одесса,1852. – с.16; Faltvabeln J. Crafoords anteckhingar // KKD. – T.3. – Lund, 1907. – S.109. 33 як засвідчував полонений росіянами під Новими санжарами козак: „меж запорож- цы чинится немалая распря в том, что мно- гие хотят на сторону московскую, а другие на шведскую, и говорят, как увидят, еже- ли москва побьет где шведов, то они пой- дут на сторону московскую, а буде шведы побьют, то на шведскую” (материалы для отечественной истории. – т.2. – с.337). 34 станіславський в. вказ. праця. – с.583. 35 глаголева а. русско-турецкие отношения перед Полтавским сражением // Полтава. к 250-летию Полтавского сражения. сб. ст. - с.140. 36 Письма и бумаги Петра великого. – т.9. – вып.1. - м.-ленинград, 1950. – №3198. 37 Цит. за: яворницький д. історія запорозь- ких козаків. – т.3. – с.328. 38 Письма и бумаги Петра великого. – т.9. – вып.1. – с.191. 39 лист й. кириленка до і. скоропадського від 2. VI. 1710 р. // Эварницкий д. источ- ники для истории запорожских козаков. – т.1. – владимир,1903. – с.1024 – 1025. 40 середа о. Перебування козацького війська у гирлі дніпра (за османсько-турецьким документом 1711 р.) // україна в Центрально-східній європі / відп. ред. в. смолій. – вип.8. - с.342, 346. 41 мільчев в. Нариси з історії запорозького козацтва XVIII століття (спроба історичної реконструкції на основі писемних дже- рел). – запоріжжя, 2009. - с.11. тарас чухлиб Предистория Олешковской сечи: политические причины перехода запорожцев под начало Крымского ханства (1709 – 1711 гг.) В статье раскрываются особенности взаимоотношений Запорожской Сечи с правитель- ствами Украинского гетманства, Московского царства, Шведского королевства и Крымского ханства. Изучаются причины основания запорожскими казаками Алешковской Сечи в 1711 г. Ключевые слова: Запорожская Сечь, Константин Гордиенко, Иван Мазепа, Петр I, Карл XII, Крымское ханство, казачество. Taras Chukhlib Prehistory of Oleshkivska Sich: Political Reasons for Zaporizhia Cossacks’ Rejection of Moscow Tzarist Scorn (1709 - 1711) The article describes the features of the relationship with the governments of Zaporozhye Sech Ukrainian Hetmanat, Moscovy, The Swedish kingdom and the Crimean Khanate. We stady the causes of foundation Zaporozhye Cossaks Aleshkovsky camp in 1711. Key words: Zaporozhye, Konstantin Gordienko, Ivan Mazepa, Peter I, Karl XII, the Crimean Khanate, the Cossaks.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32374
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2222-5250
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T15:57:39Z
publishDate	2011
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Чухліб, Т. 2012-04-29T16:52:21Z 2012-04-29T16:52:21Z 2011 Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.) / Т. Чухліб // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 224-229. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32374 94(477) «1711/1728» У статті розкриваються особливості взаємовідносин Запорізької Січі з урядами Московського царства, Шведського королівства, Кримського ханства, а також Українського гетьманату. Вивчаються причини заснування запорозькими козаками Олешківської Січі у 1711р. В статье раскрываются особенности взаимоотношений Запорожской Сечи с правительствами Украинского гетманства, Московского царства, Шведского королевства и Крымского ханства. Изучаются причины основания запорожскими казаками Алешковской Сечи в 1711 г. The article describes the features of the relationship with the governments of Zaporozhye Sech Ukrainian Hetmanat, Moscovy, The Swedish kingdom and the Crimean Khanate. We stady the causes of foundation Zaporozhye Cossaks Aleshkovsky camp in 1711. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 300-річчя Олешківської Січі Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.) Предистория Олешковской Сечи: политические причины перехода запорожцев под начало Крымского ханства (1709 – 1711 гг.) Prehistory of Oleshkivska Sich: Political Reasons for Zaporizhia Cossacks’ Rejection of Moscow Tzarist Scorn (1709 - 1711) Article published earlier
spellingShingle	Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.) Чухліб, Т. До 300-річчя Олешківської Січі
title	Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.)
title_alt	Предистория Олешковской Сечи: политические причины перехода запорожцев под начало Крымского ханства (1709 – 1711 гг.) Prehistory of Oleshkivska Sich: Political Reasons for Zaporizhia Cossacks’ Rejection of Moscow Tzarist Scorn (1709 - 1711)
title_full	Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.)
title_fullStr	Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.)
title_full_unstemmed	Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.)
title_short	Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.)
title_sort	передісторія олешківської січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність кримського ханства (1709 – 1711 рр.)
topic	До 300-річчя Олешківської Січі
topic_facet	До 300-річчя Олешківської Січі
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32374
work_keys_str_mv	AT čuhlíbt peredístoríâoleškívsʹkoísíčípolítičnípričiniperehoduzaporožcívpídzverhnístʹkrimsʹkogohanstva17091711rr AT čuhlíbt predistoriâoleškovskoisečipolitičeskiepričinyperehodazaporožcevpodnačalokrymskogohanstva17091711gg AT čuhlíbt prehistoryofoleshkivskasichpoliticalreasonsforzaporizhiacossacksrejectionofmoscowtzaristscorn17091711

Передісторія Олешківської Січі: політичні причини переходу запорожців під зверхність Кримського ханства (1709 – 1711 рр.)

Institution

Similar Items