Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст.
У статті висвітлено проблему національно-станового представництва депутатів у земських установах України. Проаналізовано основні тенденції формування губернських і повітових управ. В статье освещено проблему сословно-национального представительства депутатов в земских учреждениях Украины. Дан анализ...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32377 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. / О. Обметко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 289-296. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859634092307382272 |
|---|---|
| author | Обметко, О. |
| author_facet | Обметко, О. |
| citation_txt | Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. / О. Обметко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 289-296. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті висвітлено проблему національно-станового представництва депутатів у земських установах України. Проаналізовано основні тенденції формування губернських і повітових управ.
В статье освещено проблему сословно-национального представительства депутатов в земских учреждениях Украины. Дан анализ основных тенденций формирования губернских и уездных управ.
The article describes a problem of the national-class representation of the deputies in the zemstvo-institutions of Ukraine The analysis was made for major trends of regional and district administrations establishment.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:14:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
289
Джерела та література
1 кушнір в.г. Нижньодунайський варіант
традиційної культури українців // іван
франко і буковина: матеріали міжнарод-
ної науково-практичної конференції «іван
франко і буковина». чернівці, 23 вересня
2006 р. - чернівці: Прут, 2006.- с.310-316.
2 Польові дослідження автора.
3 кушнір в.г. українці за дунаєм.- одеса,
2002.- с.41.
Вячеслав Кушнир
Рушники украинцев Нижнего Подунавья: традиции и иновации
Предметом исследования являются традиционные рушники жителей Нижнего Подунавья.
Очерчена региональная специфика украинских рушников, изучены новации и запозичення в ор-
наменте.
Ключевые слова: традиция, рушник, орнамент, Нижнее Подунавья.
Viacheslav Kushnir
Towels of Ukrainians from the Lower Danube Region: Traditions and Innovations
The subject of research is traditional towels of the Lower Danube population. Peculiar regional
features of Ukrainian towels are identified, innovations and borrowings in their patterns are traced.
Key words: tradition, towel, decoration pattern, the Lower Danube.
удк 94.001.73 (47+57) ”1860/1890”:352/353 (477)
Оксана Обметко ( м. Київ)
ВПЛИВ стАНОВОГО чИННИКА НА ДіяЛЬНістЬ
УКРАЇНсЬКИХ ЗемстВ В ОстАННій чВеРті ХіХ ст.
У статті висвітлено проблему національно-станового представництва депутатів у
земських установах України. Проаналізовано основні тенденції формування губернських і
повітових управ.
Ключові слова: Соціальний, клас, земство, представництво, депутати.
місцеве самоврядування завжди було ваго-
мими чинником в розбудові незалежної
україни. тому, історичний досвід місцевого
самоврядування другої половини хіх ст. є ак-
туальним на сьогоднішній день. Надання
місцевим радам більшої самостійності у
вирішенні нагальних питань сучасності та ка-
дрове наповнення місцевого самоврядування
як ніколи потребує врахування досвіду земсь-
кого самоврядування.
Про значну роль земств у суспільному
житті українського народу свідчить велика
кількість матеріалів. так, тільки з січня 1880
до грудня 1890 р. опубліковано 15 статей у
290
Краєзнавство 2' 2011
розділі часопису “русская мысль”. у часопису
публікувалися барон м.о. корф, м. колюпа-
нов, в.ю. скалон, я.а. абрамов, г. сазонов,
м.о. каблуков, П. соколов, г. успенський,
о.о. фортунатов, с.ф.русова1.
у процесі становлення земств в україні ви-
никла проблема, без вирішення якої немож-
ливо уявити всієї складності їх наступної ро-
боти. йдеться про роль національного аспекту
в земському представництві. україна, як
багатонаціональна частина російської імперії,
безсумнівно повинна була зіткнутися з низ-
кою суттєвих перепон, пов’язаних з наявністю
достатнього представництва українців у
земських органах. аналіз перших кроків у
земському влаштуванні засвідчив, що царсь-
кий уряд намагався всілякими засобами пере-
шкодити входженню представників різних
національних груп до земства. так було з
представниками від польського, німецького і
єврейського населення, які у значній кількості
проживали на території україни.
особливо гостро це питання постало у
херсонській губернії. з 1871 р. німці (у мину-
лому колоністи) щодо суспільних і державних
повинностей були зрівняні з іншими землев-
ласниками, але широкий доступ до участі у
земському самоврядуванні їм було закрито.
ще важчим питання було відносно єврей-
ського населення не тільки у херсонському, а
й у харківському земстві2. саме тому оцінка
стану справ у повітах і губерніях носила
політичний і національний підтекст. саме
тому земські статистики зі своїми матеріалами
викликали ненависть у бюрократії.
хід земської реформи, її остаточний ре-
зультат, багато в чому залежав від того, хто
прийде до органів місцевого самоврядування.
Наскільки високою буде їх компетенція у
вирішенні складних питань життя губерній і
повітів. за умов, в яких земства з’явилися на
україні, дуже важливо було, щоб земці
відповідали духу часу, відповідали своєму
призначенню гласних від усього народу, були
готові вирішувати проблеми народного госпо-
дарства та ін.
стоячи виключно на точці зору земського
Положення, як основного закону, гласні пер-
ших земських зборів дали вичерпне тлумачен-
ня ідеї про самоврядування. земські гласні
зборів першого скликання поглянули на зем-
ство як на установу всестанову, закликану
відати користями і потребами усіх класів на-
селення без різниці. обираючи свої виконавчі
органи – земські управи, земські збори стави-
ли в основу їх діяльності дві докорінні умови:
тісний зв’язок і спільну діяльність з гласними
з одного боку, і спілкування з населенням за
допомогою таких відносин з гласними, з
іншого боку. Це найяскравіша риса у постано-
вах перших земських зборів і, безсумнівно,
що на цій рисі відобразилися історичні
традиції українського краю.
але вагомим фактором при обранні глас-
них губернських і повітових зборів була і
важливість підбору кадрів, здатних
вирішувати нагальні проблеми суспільства. їх
професійна та культурна готовність
вирішувати ці проблеми.
секретарями у більшості повітів Полтав-
ської губернії було обрано освічених людей:
в.ф. гамалія і губернським секретарем і секре-
тарем Переяславського повіту, П.П.закрев-
ський – Пирятинський повіт, о.о. орловський
– Прилуцький повіт, с.м. Порецький – лох-
вицький повіт (чиновник), а.ф. мазаракія –
роменський повіт, П.м. яременко (козак) –га-
дячський повіт, в.в.Петров (землевласник)
зеньковецького повіту, м.в. синєоков – мир-
городський повіт, а.я.максимович – лубенсь-
кий повіт, і.в. велецкий (землевласник) – зо-
лотоношський повіт, П.м. ганько – Полтавсь-
кий повіт, і.д.остроградський – кременчуць-
кий повіт, к.і.тунік – кобелякський повіт3.
При такій основній підкладці загальна кар-
тина земських засідань малюється таким чи-
ном. Переважна більшість зборів одразу ж
встановила правила своїх внутрішніх
розпорядків, якими гарантувалася коректна і
найбільш продуктивна робота гласних під час
обговорень і формулювання постанов. саме
цією рисою характеризуються правила засідань
у земських зборах першого скликання. мова
цих правил відрізняється діловитістю і дещо
підвищеним тоном. щось важливе, епічне зву-
чить у фразі: “головуючий відкриває засідання
через дзвінок; дзвінком же засідання
закликається до порядку і тиші”4.
у багатьох випадках обрання гласних було
піддано закритому балотуванню, але у всіх ви-
падках виходили блискучі результати: усі білі
шари або їх переважна більшість свідчила, що
це були саме ті особи, яких збори вважали
найбільш придатними для цієї ролі. випадків
опротестування прав гласних було дуже мало,
і збори поставилися до них дуже коректно і
послідовно. так, наприклад, у 1881 р. при
перевірці прав гласних катеринославської
291
губернії в земських зборах олександрівського
повіту, земство зіткнулося з недоліками, при-
пущеними при виборах у с. Покровському.
справа в тому, що селяни цього села вказува-
ли на те, що законних волосних сходів для
виборів там не було і гласні від їх села не ма-
ють на це права. селяни просили провести
розслідування5. аналогічні приклади можна
навести і по інших губерніях україни.
для виключення таких випадків, звертала-
ся увага на те, щоб підбиралися особи
найавторитетніші і такі, що користувалися
широкою популярністю у населення. випадків,
коли голоси ділилися між двома кандидатами,
майже не було. Це свідчить, що гласні, перш
ніж приступити до виборів, узгоджували між
собою і критично ставилися до різних
кандидатів. такі прийоми свідчили про свідоме
ставлення до цієї важливої справи.
так само ішов процес виборів головуючих у
губернських земських зборах у досліджуваний
період і у херсонській губернії. головуючими
були: є.о. касинов – губернський предводитель
дворянства, ф.к. оленич–гнененко – губернсь-
кий предводитель дворянства, к.в. соколов–
бородкін – єлисаветградський повітовий пред-
водитель дворянства, є.я. Ерделі – губернський
предводитель дворянства, і.ф. білоусович – ви-
конуючий обов’язки губернського предводителя
дворянства, і.і. куріс – одеський предводитель
дворянства, а пізніше губернський предводитель
дворянства, і.м. єранцев – одеський предводи-
тель дворянства, о.ф. сухомлинов – одеський
повітовий предводитель дворянства,
г.л. скадовський – херсонський предводитель
дворянства, м.ф. сухомлинов – херсонський
губернський предводитель дворянства6.
таким чином, ми бачимо, що земська спра-
ва фактично з самого початку опинилася в ру-
ках групи дворян-землевласників, і причому
не всіх його прошарків, а саме – середньо-
помісного. саме ця верства дворянства давала
головний контингент земських керівників, він
взагалі домінував у громадському житті поре-
форменого часу. кадри мирових посередників,
потім обов’язкових членів селянських присут-
ствій, земських начальників, мирових суддів,
значною мірою голів і членів земських управ
поповнювалися представниками саме цієї вер-
стви дворянства, котрий і наклав відбиток
своїх поглядів, своїх інтересів на земське жит-
тя7. Це дворянство не було закостенілим, воно
було тим дієвим елементом суспільства, який
намагався покращити соціально-економічне
життя населення. Це були і найдосвідченіші
люди, які могли свої знання втілити в життя.
але, поряд з цим, середньопомісне дворянство
формулювало програму дворян-землевласни-
ків, що намагалися в умовах розвитку
капіталізму зберегти економічні переваги
своєї верстви, посилити і розширити свої
політичні права.
за земським Положенням 1864 р., царсь-
ким урядом свідомо призначалася мінімальна
кількість членів управ з грошовим забезпе-
ченням8. Цієї кількості було недостатньо для
вирішення того обсягу роботи, який стояв пе-
ред земствами. тому червоною ниткою через
майже усі земські збори пройшла думка глас-
них про те, що до складу управ необхідно оби-
рати можливо більшу кількість членів. але у
всіх випадках це побажання наштовхувалося
на дуже серйозні ускладнення: у всіх земств
було дуже мало коштів для оплати заробітку
великому складу земських управ. тому, на-
приклад, у Полтавській губернії у зборах
повітових було застосовано однакову
комбінацію, якою певною мірою було знайде-
но вихід із становища яке склалося. до плат-
них членів управи було обрано безплатних під
іменем членів управи без утримання9. в тако-
му погляді зборів на посилений склад управ,
безсумнівно, відобразилися припущення про
великий обсяг і великі труднощі у майбутній
виконавчій земській діяльності.
фактично склад управ у Полтавській
губернії складався з представників від різних
станів: головами управ було обрано дев’ять
повітових предводителів дворянства, два миро-
вих посередники, п’ять чиновників і відставних
офіцерів. у члени управ обрано було 44 особи з
оплатою і 22 особи без утримання. тільки у 4 з
15 повітів Полтавської губернії – гадяцькому,
золотоношському, кобелякському і Прилуць-
кому – не було членів управ без утримання. із
загальної кількості членів управ було 34 чи-
новники, 18 козаків і селян, 15 військових у
відставці і п’ять купців. таким чином, дворя-
ни, як найбільш впливовий і освічений клас,
дали найбільшу кількість членів управам, а
саме: 49 осіб або дві третини усіх членів, а го-
ловами управ були виключно дворяни, і з глас-
них дворян сформовано було і губернську упра-
ву. до першого складу губернських гласних
увійшло: 63 дворян, 28 козаків і селян, 9 горо-
дян, хоча козаки і селяни становили більшість
повітових гласних. а додавши до них гласних
від міст, ця більшість відобразилася у цифрі
292
Краєзнавство 2' 2011
357 проти 261 гласного від дворян по повітам10.
аналізуючи склад земських зборів, можна зро-
бити висновок, що більшість гласних від дво-
рянства в земських зборах відповідала праг-
ненням царської влади компенсувати дворя-
нам їх втрати і надати вирішальної ролі у
земській діяльності.
досвід роботи перших гласних дозволив у
подальшому враховувати всі аспекти їх діяль-
ності. а саме, гостро ставилося питання, щоб
гласні виправдовували надану їм високу до-
віру, відповідали вимогам часу і могли показа-
ти свою компетенцію у вирішенні питань
земського господарства11. в такому дусі і скла-
дено було зборами накази й інструкції земсь-
ким управам. Перші земські управи були, з
одного боку, першими виразниками земської
думки, що складалася у зборах, а з другого, і
першими виконавцями земських зачинань на
ґрунті практичного їх здійснення. тому суть
місцевого самоврядування і його ефективність
залежали від того, хто приходив до земських
управ і від самого складу земських зборів, від
того чи здатні були земці практично вирішу-
вати те, що видавала “на гора” земська думка.
форма висловлення поглядів у земських дія-
чів з цих соціально-політичних проблем була до-
волі своєрідною (клопотання, прохання, пети-
ції). саме у такий спосіб земства могли звертати-
ся до урядових установ в якості просителя, а не
висловлюватися як рівня державним установам.
Це ще раз підтверджує що земства існували
окремо від державних органів керівництва.
взагалі, за початковою діяльністю земських
управ не можна скласти належного уявлення
про діяльність тих самих управ за 1866 р.
Потрібні були кадри, які повинні у короткий
термін зануритися в сутність проблем, які їм
належало вирішувати. часу для цього було
дуже мало. спочатку управам потрібно було
прийняти справи і майно від дореформених
установ, налагодити відносини з іншими уста-
новами, відшукати кошти для поточних витрат
і у вказаних тимчасовими правилами рамках і,
що найважливіше, ознайомитися з безліччю
тих умов і явищ, від яких залежала урядова
постановка і задовільний практичний напрям
різних галузей земського господарства. слід
сказати, що управи встигли впоратися з цим:
одні більшою мірою, другі - меншою. а причи-
на та сама у підготовці кадрів, здатних
вирішувати поставлені господарські питання.
Підбір кадрів до земських управ дозволив
їм налагодити свою роботу. На початку
діяльності управи зайнялися встановленням
своїх внутрішніх порядків. складали канце-
лярські штати, обирали заступників голови,
встановлювали дні для колегіальних засідань,
розподіляли завдання між членами та ін.
діючи в цьому напрямі, управи не забули про-
водити в життя найкращі заповіти перших
земських зборів – вести земські справи на
ґрунті єднання з земськими гласними і насе-
ленням. фактично, більшість управ користу-
валася в цьому відношенні підтримкою глас-
них на місцях. у деяких випадках вони запро-
шували гласних відвідувати управи для
наочного ознайомлення з веденням справ і
навіть запрошували сторонніх осіб, які бажа-
ли взяти участь у земській справі. так, напри-
клад, запрошувалися до роботи перші земські
лікарі у херсонській губернії12, статистики – у
харківській та чернігівській губерніях13.
Процес становлення земств, їх організаційна
побудова і підбір кадрів, а пізніше функціо-
нування невідривно були пов’язані з усвідом-
ленням свого місця у політичній структурі
суспільства. розуміння усієї важливості, зна-
чущості і необхідності активної діяльності в
умовах місцевого самоврядування не могло не
викликати у земських діячів появи своєї точки
зору або своєї позиції відносно існуючих
порядків в російській імперії. їх політичні по-
гляди на особливості розвитку внутрішнього
життя і знаходження шляхів його покращення
об’єктивно вели до появи так званого земського
лібералізму. сутність його теоретичних по-
глядів на початковому етапі полягала у визнан-
ні можливості добитися демократичних пере-
творень в країні в умовах існуючої самодержав-
ної влади не вступаючи у відкриту опозицію.
однак, практична земська діяльність вочевидь
давала зрозуміти, що більш серйозні зміни мо-
жуть бути досягнуті ними на основі гарантова-
них конституційних прав. На шляху до їх до-
сягнення серед земств постійно малися
розбіжності і вони не могли не відобразитися на
стані земського ліберального руху.
розширюючи свою роботу у 1880-х роках
земства увійшли в епоху розкладу земського
ліберального руху не тільки під тиском
зовнішніх сил, а і під впливом внутрішніх су-
перечностей. особливо потрібно наголосити,
що представники земського ліберального руху
прийдуть потім до політичних партій країни14.
розпад земського лібералізму як ідейної течії
на праве і ліве крило, свідчив про нові кадрові
віяння і зміну політики уряду щодо земств.
293
ліве крило прагнуло зближення з промисло-
вою буржуазією, а точніше, - з інтелігенцією.
будучи виразником землевласницьких інте-
ресів, земський рух неухильно повинен був
зіштовхнутися з інтересами представників
торгового і промислового капіталу, тільки-но
вони набули скільки-небудь впливового поло-
ження в суспільстві.
так, наприклад, праві земці одержали пере-
могу у 1878 р. в чернігівському земстві, на по-
саду голови управи було проведено замість о.П.
карпинського і.ф. іскрицького (з 1881 р. віце-
губернатор). взагалі обидві течії були тут рівні і
вели одна з одною наполегливу боротьбу15.
внутрішня боротьба серед земських гласних
мала і свій відбиток на практичному вирішенні
нагальних питань земської діяльності. однією з
таких проблем були кадри в сільській місце-
вості, а це саме та місцевість, заради якої прово-
дилася реформа 1861 року. від стану сільського
господарства та селян залежав хід розвитку
економічного, соціального та політичного жит-
тя суспільства. На жаль, найбільше постражда-
ли гласні від сільських общин: тоді як у складі
міських представників зміни у складі гласних
були менш помітні. у складі гласних з
сільського населення зміни ці були вагоміші.
які ж можуть бути тривалі традиції там, де пер-
сонал часто змінюється. тому, наприклад, са-
мий нестійкий у цьому відношенні був мглинсь-
кий повіт, де кожне нове триріччя збори ради-
кально змінювалися у своєму складі16. друга
причина, з якої варто пожалкувати про зміни у
складі гласних селян у зборах, це та, що сільські
представники попереднього складу набагато
більше були відомі у повіті як суспільні діячі не
тільки у земському самоврядуванні, а і в общин-
ному, ніж новообрані особи; значна частина з
них – старі земці. При такій зміні у складі зборів
селяни не мали вагомого голосу, бо не встигали
розібратися у справах, покладених на них, не
мали коштів для присутності у зборах, а часті
зміни складу гласних приводили до того, що
найпрогресивніші елементи не балотувалися у
гласні і давали цим можливість бути обраними
куркульському елементу, що прагнув лише зба-
гатитися за земські кошти. так було, напри-
клад, у кролевецькому повіті чернігів-
ської губернії, де гласні від селян нового скли-
кання не могли скласти конкуренції своїм
попередникам17. Це був період реакційного став-
лення до діяльності земств з боку уряду, який
побачив реальну загрозу для свого існування з
боку земського ліберального руху.
Переходячи до діяльності земських зборів у
80-і роки можна помітити, що вони майже не
відступили від шляху наміченого попередніми
діячами. хоча нові впливи і проявилися у
різкій критиці попередників і у прагненні де
тільки можна скоротити і сферу діяльності
земства, і величину сум, що витрачало зем-
ство. Причина знову ж була у підборі кадрів.
Період реакції в суспільстві відобразився і на
земствах, а саме на кадрах, що прийшли до
земства. утиски з боку уряду і місцевої
адміністрації позначилися на соціальному
складі земств. до земських зборів все більше
обираються реакційно налаштовані дворяни,
які прагнули власної користі від своєї
присутності у земствах.
громадсько-політичні зміни у суспільстві не
могли не відобразитися і на складі і діяльності
земських установ. збільшення кількості
реакціонерів у складі земства дуже сильно по-
значилася на найбільш економічно розвинутих
земствах україни – катеринославському і Пол-
тавському18. Це земства, де переважали люди з
вищою освітою, але які не завжди могли
усвідомити перспектив нових поглядів на стан
справ у соціально-політичному житті
суспільства. отже, вища освіта як окремо взя-
тий фактор не була пов’язана з прагненням за-
лучити до прогресивних соціально-політичних
ідей. загальне число гласних Полтавських гу-
бернських земських зборів у 1885 р. – 357 осіб.
серед них: дворян і осіб, що користувалися
привілеями дворянства – 294, купців - 12 ,
спадкових почесних громадян – 1, міщан – 1,
козаків – 50, селян-власників – 4, селян казен-
них – 2, священиків – 3. до складу повітових
зборів увійшло землевласників – 46%, городян
– 12%, сільських обивателів – 42%, а до скла-
ду губернських зборів: землевласників – 82%,
городян – 4%, сільських обивателів – 14%19.
Цей приклад свідчить, що реакційними ці
земства стали внаслідок висування на роботу
в них людей, що несли застарілі погляди які
відбивались у пристосуванні до існуючого ста-
ну справ у народному господарстві, неприй-
нятті нових напрямків роботи земств, чеканні
милостині від самодержавства.
за своїм національним складом дворянство
на україні було російського походження, що
несло з собою політику царського уряду. а
російський уряд саме і розраховував на те, що
дворянство відіграватиме головну роль у зем-
ствах. Наведена нижче таблиця (табл. 1), на-
очно свідчить, що дворянський елемент посту-
294
Краєзнавство 2' 2011
пово витісняє зі зборів усі інші стани. у
відсоткових числах особистий склад зборів
включав (таблицю складено на основі даних
„земського обзора” за 1885 рік)
Нижче наводиться число гласних-дворян
по інших українських губерніях за 1883 –
1886 роки (табл.2) (таблиця складена на
основі даних Н.м.Пірумової “земское либе-
ральное движение. социальные корни и эво-
люция до начала хх века.”)
соціальний склад зборів накладав свій
відбиток на ставлення гласних до роботи. Це
період апатичного ставлення до своїх
обов’язків, про що свідчить великий перелік
постанов земських зборів20. суть його полягає
в тому, що земські діячі охолонули до виконан-
ня своїх безпосередніх обов’язків, вони апатич-
но ставилися до них, бо не могли перешкодити
утискам земства з боку законодавства, уряду і
місцевої адміністрації. такі самі приклади
можна навести і про роботу харківських гу-
бернських зборів 1881 р.21, і про Полтавські
збори хVіі чергового скликання 1881 року.22
зі складом губернських земських зборів був
пов’язаний ще один недолік – вони не пред-
ставляли а ні населення губернії, а ні її пере-
важних інтересів. Це відбувалося через про-
блему залучення селян до участі у зборах. Цей
механізм не було відпрацьовано і цим скори-
сталося місцеве дворянство, що могло задо-
вольняти свої потреби, незважаючи на вимоги
місцевого населення. внаслідок цього персо-
нал зборів складався виключно з місцевого
дворянства з домішками незначної кількості
сільських заможних господарів (кулаків), які
добивалися виборів до губернської управи, де
дворяни зазвичай віддавали їм у компетенцію
великий куш – завідування стотисячним го-
сподарством богоугодних закладів. дворян-
ство, що з’являлося на засіданнях, виключно з
метою служилою – захопити ті або інші посади
і зрозуміло, що при таких інтересах, коаліції в
зборах земських могли бути тільки особисти-
ми, а не ідейними.
Професійний політичний діяч, конституці-
оналіст, гнучкий тактик, він став лідером
найбільш лівої течії земського лібералізму з
кінця 70-х років хіх ст. Не ідеалізуючи земську
реформу 1864 р., доволі тверезо уявляв собі
недоліки у політичних і економічних можливо-
стях земств. він, тим не менш, робив ставку саме
на органи місцевого самоврядування як на арену
суспільної діяльності і на ліберально налаштова-
них земців як на силу, здатну організувати гро-
мадську думку в межах країни.
доволі цікавою є постать олександра русо-
ва. росіянин за походженням, відомий
український статистик, етнограф, фолькло-
рист і громадський діяч олександр олексан-
дрович русов (1847-1915 рр.) все своє життя
присвятив благородній місії – пробудженню
української національної свідомості.
Таблиця 1
трьохліття 1864-1867 1868-1871 1872-1875 1876-1879 1880-1883 1884-
1887
всього
дворяни 72,6 87,1 82,0 91,7 93,4 96,2 82,4
городяни 7,1 4,3 2,7 2,8 1,9 0 3,9
селяни 18,6 8,6 14,4 5,5 4,7 3,8 12,9
духовенство 1,7 0 0,9 0 0 0 0,8
Таблиця2
губернії всього гласних кількість дворян %
катеринославська 61 56 91,8
таврійська 36 22 61,1
харківська 95 88 92,6
херсонська 78 62 79,5
чернігівська 93 82 88,2
295
На особливу увагу заслуговує діяльність
м.о. каришева як організатора і попечителя
гнединського ремісничого училища в с. олек-
сандрівка олександрійського повіту. у 1885 р.,
відмовившись від посади приват-доцента
політекономії Петербурзького лісового інсти-
туту, м.о.каришев поселився у селі і весь свій
час віддавав училищу. він об’єднав навколо
себе повітову інтелігенцію і залучив її до
суспільної діяльності. визнанням заслуг м.о.
каришева в розвитку освіти, культури і земсь-
кого руху в запоріжжі стало обрання його у
1905 р. предводителем дворянства олександрій-
ського повіту. будучи вченим з іменем, він був
також одним з видатних представників
місцевої інтелігенції повіту.
вплив цих відомих земських діячів на ото-
чення був надзвичайним. вони започаткову-
вали нові віяння і практичні заходи у зем-
ствах, сприяли своєю діяльністю розвитку в
земствах передових ідей і бажань, більш
дієвого виконання своїх обов’язків. завдяки
їм у земствах з’являлися люди, які прагнули
до покращення соціально-економічного бла-
гоустрою населення
Джерела та література
1 Корф Н. как наше земство зарождалось и
подрастало // русская мысль (далі – р.м.). –
1881. – № 3. – с. 58–97; колюпанов Н. На
рубеже // р.м. – 1881. – № 3. – с. 4–22; ка-
блуков Н. Практические результаты земской
статистики // р.м. – 1886. – № 2. –
с. 1–16; соколов в. геологические работы
земств // р.м. – 1889. – № 7. – с. 157–173;
успенский г. земство и переселенческий во-
прос // р.м. – 1891. – № 8. – с. 163–180;
фортунатов а. как заниматься статистикой
// р.м. – 1897. – № 1. – с. 48–59; русова
с.ф. к сорокалетию черниговского земства
// р.м. – 1904. – № 12. – с. 94–135;
2 исторический очерк деятельности херсон-
ского губернского земства за 1865–1899
гг. выпуск 1 – херсон, 1904. – с. 79–80;
3 Щербин Ф.А. история Полтавского зем-
ства. дореформенный период и введение
земских учреждений. – с. 198; Цдіа
україни в м. києві, ф. 707, оп. 36, спр.
442, арк. 2, 10, 20;
4 Щербин Ф.А. история Полтавского зем-
ства. дореформенный период и введение
земских учреждений. – с. 199.
5 там само. – с. 199.
6 исторический очерк деятельности херсон-
ского губернского земства за 1865–1899
гг. – с. 312.
7 Цдіа україни в м. києві, ф. 707, оп. 87,
спр. 5432, арк. 33–37.
8 там само, ф. 442, оп. 665, спр. 12, арк. 36.
9 Щербин Ф.А. история Полтавского зем-
ства. дореформенный период и введение
земских учреждений. – с. 240.
10 там само. – с. 138.
11 Цдіа україни, ф. 1475, оп. 1, спр. 1653,
арк. 1; спр. 854, арк. 1; спр. 340, арк. 1–2;
спр. 316, арк. 1–6.
12 исторический очерк деятельности херсон-
ского губернского земства за 1865–1899
гг. вып. 1. – с. 247.
13 веселовский б.б. история земства за со-
рок лет. – т. 3. – с. 300–301.
14 серед представників земців, що стали
пізніше партійними діячами можна назва-
ти по катеринославській губернії – рада-
ков в.м. (к-д); таврійська губ. – крим
с.с. (к-д), Новіков о.в. (к-д), оболенсь-
кий в.о. (к-д, член Цк), Панкєєв к.м.
(к-д); харківська губ. – ковалевський
м.м. (к-д); чернігівська губ. – Петрунке-
вич і.і. (к-д, член Цк), міклашевський
м.м. (к-д), муханов о.о. (к-д, член Цк),
свєчін о.о. (к-д), Шраг і.л. (к-д).
15 Веселовский Б.Б. история земства за сорок
лет. – т. 3. – с. 312.
16 там само. – с. 313.
17 списки гласных кролевецкого уезда //
земский сборник черниговской губернии.
– 1877. – № 9. – с. 123.
18 Цдіа україни в м. києві, ф. 442, оп. 834,
спр. 209, арк. 1–2; ф. 1475, оп. 1, спр. 153,
арк. 1–20; спр. 285, арк. 1.
19 земский обзор за 1885 год. – 1885. – № 1 –
50. – с. 340.
20 земство. – 1881. – № 47. – с.13.
21 там само. – № 57. – с. 15.
22 там само. – № 47. – с. 11.
296
Краєзнавство 2' 2011
удк 94(477.6):35.071.5
Віктор Шабельніков (м. Донецьк)
УтВОРеННя ДОНеЦЬКОЇ ОБЛАсті тА ЇЇ АДміНістРАтИВНО-
теРИтОРіАЛЬНИй УстРій (1932 – чеРВеНЬ 1941 рр.)
У статті досліджується процес утворення і функціонування Донецької області як одного
із економічно розвинених регіонів України, її особливості, зміна внутрішнього територіального
поділу і місцевої системи управління у 1932-1941 роках.
Ключові слова: регіон, район, округ, система управління, адміністративно-територіальний
поділ, населений пункт, органи влади.
знищення старої, дореволюційної держави,
та її апарату в процесі жовтневого перевороту
1917 року неминуче вело до скасування
застарілого адміністративно-територіального
поділу (атП), який з точки зору більшовиків
був пристосований до експлуататорських ці-
лей і завдань буржуазно-поміщицької держа-
ви. тому перед радянською країною постали
питання про зміцнення влади рад на місцях,
створення державного апарату, розвиток про-
дуктивних сил.
старий атП зовсім не враховував
економіки великих і багатих регіонів, їх
географічних особливостей, національного
складу і не відповідає новим потребам госпо-
дарського і культурного будівництва.
одним із перших кроків по удосконаленню
керівництва політичним і господарським жит-
тям, здійсненню нового районування країни
стало вирішення питання про виділення дон-
басу в єдиний адміністративно-територіальний
і економічний регіон – донецьку область.
Необхідно зауважити, що в сучасний період
в історичній літературі проблема створення
донецької області ґрунтовно і комплексно не
розглядалася. вона не стала предметом
спеціального фундаментального дослідження.
лише в деяких наукових працях зустрічаються
Оксана Обметко
Влияние сословного фактора на деятельность украинских земств
в последней четверти ХіХ в.
В статье осещено проблему сословно-национального представительства депутатов в зем-
ских учреждениях Украины. Дан аналіз основных тенденций формирования губернських и
уездных управ.
Ключевые слова: социальный, класс, земство, представительство, депутаты.
Oksana Obmetko
Effects of the social-class factors on activities of Ukrainian zemstvo in the last quarter of 19th
century
The article describes a problem of the national-class representation of the deputies in the
zemstvo-institutions of Ukraine The analysis was made for major trends of regional and district
administrations establishment.
кeу words: social, class, zemstvo, representation, deputies.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32377 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:14:22Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Обметко, О. 2012-04-29T17:02:06Z 2012-04-29T17:02:06Z 2011 Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. / О. Обметко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 289-296. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32377 94.001.73 (47+57) ”1860/1890”:352/353 (477) У статті висвітлено проблему національно-станового представництва депутатів у земських установах України. Проаналізовано основні тенденції формування губернських і повітових управ. В статье освещено проблему сословно-национального представительства депутатов в земских учреждениях Украины. Дан анализ основных тенденций формирования губернских и уездных управ. The article describes a problem of the national-class representation of the deputies in the zemstvo-institutions of Ukraine The analysis was made for major trends of regional and district administrations establishment. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. Влияние сословного фактора на деятельность украинских земств в последней четверти ХІХ в. Effects of the social-class factors on activities of Ukrainian zemstvo in the last quarter of 19th century Article published earlier |
| spellingShingle | Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. Обметко, О. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title | Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. |
| title_alt | Влияние сословного фактора на деятельность украинских земств в последней четверти ХІХ в. Effects of the social-class factors on activities of Ukrainian zemstvo in the last quarter of 19th century |
| title_full | Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. |
| title_fullStr | Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed | Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. |
| title_short | Вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті ХІХ ст. |
| title_sort | вплив станового чинника на діяльність українських земств в останній чверті хіх ст. |
| topic | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32377 |
| work_keys_str_mv | AT obmetkoo vplivstanovogočinnikanadíâlʹnístʹukraínsʹkihzemstvvostanníičvertíhíhst AT obmetkoo vliâniesoslovnogofaktoranadeâtelʹnostʹukrainskihzemstvvposledneičetvertihíhv AT obmetkoo effectsofthesocialclassfactorsonactivitiesofukrainianzemstvointhelastquarterof19thcentury |