На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва
У статті йдеться про етнографічну мандрівку письменника і етнографа О.С. Афанасьєва-Чужбинського по Дніпру для опису побуту населення колишніх запорозьких земель, огляд ним залишків Олешківської Січі, що стала чинником його роздумів щодо ставлення до пам’яток минулого та проблем вивчення запорозьког...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32380 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва / Г. Швидько // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 236-240. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32380 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-323802025-02-10T00:15:34Z На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва На руинах Олешковской Сечи: размышления путешественника середины ХІХ в. относительно сохранения памятников запорожского казачества On the Ruins of Oleshkivska Sich: Thoughts of the Traveller of the Middle of 19-th Century Concerning Preservation of Zaporizhzhya Cossacks’ Monuments Швидько, Г. До 300-річчя Олешківської Січі У статті йдеться про етнографічну мандрівку письменника і етнографа О.С. Афанасьєва-Чужбинського по Дніпру для опису побуту населення колишніх запорозьких земель, огляд ним залишків Олешківської Січі, що стала чинником його роздумів щодо ставлення до пам’яток минулого та проблем вивчення запорозького козацтва. Статья повествует об этнографическом путешествии писателя и этнографа А.С. Афанасьева-Чужбинского по Днепру для описания быта населения бывших запорожских земель, осмотр им остатков Олешковской Сечи, которая стала основанием его размышлений относительно отношения к памятникам прошлого и проблем изучения запорожского казачества. The article tells about the ethnography voyage of writer and ethnographer O.S. Afanasyev-Chuzhbynskyi along the Dniper river. He described the way of life of population of former Zaorizhzhya territories, made a research of remains of Oleshkivska Sich, that caused his thoughts on ancient memorials and problems of Zaporizhzhya Cossacks study. 2011 Article На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва / Г. Швидько // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 236-240. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32380 94(Укр 477) «17» uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 300-річчя Олешківської Січі До 300-річчя Олешківської Січі |
| spellingShingle |
До 300-річчя Олешківської Січі До 300-річчя Олешківської Січі Швидько, Г. На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва Краєзнавство |
| description |
У статті йдеться про етнографічну мандрівку письменника і етнографа О.С. Афанасьєва-Чужбинського по Дніпру для опису побуту населення колишніх запорозьких земель, огляд ним залишків Олешківської Січі, що стала чинником його роздумів щодо ставлення до пам’яток минулого та проблем вивчення запорозького козацтва. |
| format |
Article |
| author |
Швидько, Г. |
| author_facet |
Швидько, Г. |
| author_sort |
Швидько, Г. |
| title |
На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва |
| title_short |
На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва |
| title_full |
На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва |
| title_fullStr |
На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва |
| title_full_unstemmed |
На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва |
| title_sort |
на руїнах олешківської січі: роздуми мандрівника середини хіх ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
До 300-річчя Олешківської Січі |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32380 |
| citation_txt |
На руїнах Олешківської Січі: роздуми мандрівника середини ХІХ ст. щодо збереження пам’яток запорозького козацтва / Г. Швидько // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 236-240. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT švidʹkog naruínaholeškívsʹkoísíčírozdumimandrívnikaseredinihíhstŝodozberežennâpamâtokzaporozʹkogokozactva AT švidʹkog naruinaholeškovskoisečirazmyšleniâputešestvennikaseredinyhíhvotnositelʹnosohraneniâpamâtnikovzaporožskogokazačestva AT švidʹkog ontheruinsofoleshkivskasichthoughtsofthetravellerofthemiddleof19thcenturyconcerningpreservationofzaporizhzhyacossacksmonuments |
| first_indexed |
2025-12-02T02:43:16Z |
| last_indexed |
2025-12-02T02:43:16Z |
| _version_ |
1850362715984363520 |
| fulltext |
236
Краєзнавство 2' 2011
Александр Гуржий
Олешковская Сеч
В статье речь идет о пребывании запорожских казаков на территории владений крымского
хана и турецкого султана. Так называемая Олешковская (Алешкинская) Сечь (1711-1728 гг.) –
это один из наиболее трагических периодов в истории украинского «низового товарищества».
Ключевые слова: Олешковская Сечь, Кость Гордиенко
Oleksandr Gurzhiy
Oleshkivska Sich
The article describes the moments of Ukrainian Cossaks' living on the territory of the Crimean
khan. So called Oleshkivska Sich (1711-1728) - is one of the most tragic periods of Ukrainian
history.
Key words: Oleshkivska Sich, Kost Gordiyenko.
УДК 94(Укр 477) «17»
Ганна Швидько ( м. Дніпропетровськ)
НА РУЇНАХ ОЛешКіВсЬКОЇ січі: РОЗДУмИ мАНДРіВНИКА
сеРеДИНИ ХіХ ст. щОДО ЗБеРеЖеННя ПАм’ятОК
ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦтВА
У статті йдеться про етнографічну мандрівку письменника і етнографа
О.С. Афанасьєва-Чужбинського по Дніпру для опису побуту населення колишніх запорозьких
земель, огляд ним залишків Олешківської Січі, що стала чинником його роздумів щодо став-
лення до пам’яток минулого та проблем вивчення запорозького козацтва.
Ключові слова: Олешківська Січ, історична пам’ять, запорозьке козацтво.
як зазначають різні енциклопедичні
довідники другої половини хіх – початку
ххі ст., олександр степанович афанасьєв-
чужбинський (12. 03. 1817 – 18. 09. 1875),
український і російський письменник і етно-
граф родом із с. ісківці лубенського повіту на
Полтавщині був вихідцем із небагатої
дворянської сім’ї. Першим друкованим тво-
ром, підписаним псевдонімом чужбинський,
був вірш «кольцо», опублікований в часописі
«современник» (т. хі, 1838 р.). Під цим
псевдонімом він друкувався до 1851 р., хоча
використовував і інші – лубенець, Пустин-
ник. родове прізвище – афанасьєв – вперше
зазначено у його творах «галерея польских
писателей» (5 випусків) та «русский солдат»
(2 випуски), що вийшли у 1851 р. з 1858 р.
олександр степанович став підписувати всі
свої твори як афанасьєв-чужбинський, що є
поєднанням рідного прізвища і псевдоніму.
о. с. афанасьєв-чужбинський закінчив
Ніжинську гімназію вищих наук, певний час
служив офіцером уланського полку, був редак-
тором ряду видань, зокрема неофіційної части-
ни «воронежских губернских ведомостей», га-
зети «Петербургский листок», сатиричного
237
журналу «искра», був інспектором шкіл
грамотності та завідувачем музею Петро-
павлівської фортеці. він має великий творчий
доробок у галузі літератури, літературного пе-
рекладу, історії та етнографії.
обходячи характеристику його літератур-
них творів (зішлемося тут на статтю м. П. гна-
тюка «олександр афанасьєв-чужбинський»,
опубліковану в № 6 часопису «радянське
літературознавство» за 1972 р.), назвемо деякі
його історичні праці, як-от: «Поїздка на
дніпрові пороги і на запорожжя» (1858 р.),
«Побут малоросійського селянства» (1858 р.),
«Нариси минулого» (1863 р.), «Нариси
дніпра» (1861 р.) та інші. особливо цінними
як історичне джерело є його «спогади про
т. г. Шевченка» (1861 р.), оскільки мемуарист
супроводжував поета у його поїздці по україні
у 1845-1846 роках.
у 1848 р. морський вчений комітет розпо-
чав видання часопису «морской сборник» (ви-
ходив щомісяця до 1917 р.), який був поклика-
ний знайомити морських офіцерів з історією та
станом російського і зарубіжних флотів, біо-
графіями флотовців тощо. через кілька років
програма видання була розширена за рахунок
публікації нарисів з соціальних проблем життя
суспільства напередодні та в роки проведення
селянської реформи 1861 р., а також творів з
життя прибережних районів країни й описів
морських мандрівок. у 1855 р. часопис органі-
зував т. зв. «літературну експедицію» з групи
письменників (а. ф. Писемський, і. о. гонча-
ров, о. м. островський та ін.). до цієї групи на-
лежав і о. афанасьєв-чужбинський як спів-
робітник часопису. за казенний кошт письмен-
ники відправлялися у мандрівки по обраному
кожним із них краю для описування звичаїв,
побуту, занять приморських і прирічних
жителів. о. с. афанасьєв-чужбинський обрав
для цієї мети пониззя дніпра, як район, йому
більш відомий. Плодом його мандрівки у цей
край і стала об’ємна книга «Поездка в южную
россию», (принагідно зауважимо для під-
креслення вартості публікацій членів «літера-
турної експедиції», що завдяки їм кількість
передплатників часопису була в цей час
найбільшою за весь період його існування).
о. с. афанасьєв-чужбинський на початку
своєї книги подорожніх записів вміщує розло-
гий нарис «загальний погляд на побут
придніпровського селянина», в якому описав
«побут цього племені, яке проміняло спис та
шаблю на плуг та косу й мирно займається
своїми промислами, де ще в минулому столітті
розігрувалися жахливі криваві драми»1. а
власне подорожні замітки починаються з ка-
теринослава, що виріс на місці козацької По-
ловиці та інших козацьких слобід. далі, спу-
скаючись вниз по дніпру, він описує при-
бережні населені пункти, місця розташування
запорозьких січей, говорить про ставлення
місцевих жителів до історичних пам’яток.
зазначивши недбале ставлення власників
земель та жителів населених пунктів до запо-
розьких пам’яток краю, автор з жалем
констатує цей факт і висловлює першу загаль-
ну оцінку стану наукового вивчення історії
запорозької січі: “ але як справжньому мало-
росу, зізнаюся, сумно бродити по слідах
останньої січі запорозької, що зникають не
від того, що я дивлюся з вузько національної
точки зору або простодушно шкодую, навіщо
безповоротно знищене січове товариство. такі
думки були б верхом відсталості і навіть не-
уцтва, а тому, що у нас дивляться недоброзич-
ливо на цю общину і, говорячи про неї
мимохіть, вносить свої погляди на предмет у
дусі, пробачливому тільки сучаснику катери-
ни іі. П[ан] скальковський давно вже замовк
і нічого не пише про запорожжя, хоча і не
можна не сказати йому спасибі за те, що він
перший торкнувся цього предмета. рік від
року зникають пам’ятки, меркнуть перекази,
новий житель січі копає під город і сліди
насипів, і самих могил героїв козацтва, і
нарешті жменя запорожців, що залишилася в
туреччини, поступово зникає. от-от не зали-
шиться жодних вказівок, і хіба магістрант пе-
тербузького або московського університету на-
пише історію запорожжя по бідних друкова-
них джерелах, не знайомий ні з мовою, ні з
правами та звичаями козаків, одним словом –
з тими джерелами, що могли б ще служити
керівництвом у даний час»2.
6-й розділ книги о. афанасьєв-чужбин-
ський відводить під опис населених пунктів
нижнього Подніпров’я від олешок до очакова.
мандрівнику відкрилася безрадісна картина
повітового містечка: «відкіля б ви не в’їжд-
жали до олешок, сухим шляхом чи водою, по-
гляду вашому представиться найсумніше
містечко, яке немовби слізно просить у кожно-
го приїжджого відкрити йому таємницю, чому
воно зроблене містом, чи, навіть, повітом?»
коротко звернувшись до давньої історії посе-
лення під найменням олешья, автор посила-
ється на повідомлення «одеського календаря»
238
Краєзнавство 2' 2011
(1860, с. 2) про те, що у 1711 р. запорожці пе-
ренесли сюди свою січ і влаштовували її, за
переказом, у т. зв. лісі братів. мандрівник
намагається дізнатися, що то за переказ і що
то за ліс братів. мандрівник, як це видно з
тексту, вже не раз бував в олешках, знав, що
там колись була запорозька січ і розпитував
старожилів про «козацьке попелище». та йому
довелося витратити багато часу, аби натрапи-
ти на слід запорожців у цьому містечку: «і
мене повели на місце колишньої січі. Ніякого
лісу братів немає біля ледь помітних окопів,
та й не видно, щоб коли-небудь існував ліс на
місці, оточеному нині піщаними буграми, на
котрих з труднощами розводять чагарникову
лозу. що біля олешок могли бути ліси – спере-
чатися не буду, сумніватися не знаходжу при-
чини, але що січ не була в лісі, це видно кож-
ному, хто бував на цьому місці. можливо, на
лівому березі конки і росли великі верби, які і
тепер зустрічаються на правому, але це ще не
дозволяє нам приймати їх за ліс»3.
автор висловлює жаль з того приводу, що
а. скальковський, який раніше побував у цих
місцях, не зняв плану укріплення, яке тоді
було виразнішим. На час огляду укріплення
о. афанасьєвим-чужбинським були «ще
помітні ворота і кутові бастіони, але потрібно
придивлятися, тому що в деяких місцях
зовсім обрушилися і занесені піском канави. і
для того, щоб знайти ці руїни, потрібно запи-
тувати дуже старих людей»4. мандрівник
констатує, що запорозька старовина тут забу-
та, і нові прибульці зовсім не знають навіть
урочищ» і що «цікаво було б розповісти про
цей епізод із життя запорожжя, ледь тільки
згаданий літописцями».
розповідь про стан залишків олешківської
січі переривається розповіддю мандрівника
про кошового отамана костя гордієнка, який
привів запорожців у олешки, але про якого
«ми не знаємо абсолютно нічого ні з історії, ні з
будь-яких фамільних записок, ні з переказів»5.
Невідомо, на підставі яких джерел о. с. афа-
насьєв-чужбинський стверджує, що «особис-
тість костя гордієнка виділяється серед
посередності». він намагається зрозуміти сам і
пояснити своїм майбутнім читачам, чому
запорожці у 1709 р., за його висловом, «пішли
на захист пригноблених братів», маючи на
увазі населення гетьманщини. автор гово-
рить, що ініціатива підтримки запорожцями
і. мазепи належала кошовому отаману. Цікаві
роздуми автора стосовно поняття «зрада», яке
тоді застосовували до всіх прибічників гетьма-
на мазепи: «Не можна ж назвати зрадою рух
всього військового братства, що віддало пере-
вагу блуканням по чужих землях й відкидало
милості і подарунки переможців карла хіі.
запорожці усвідомлювали мету, до якої праг-
нули, а хто ж мету цю з усіма подробицями
роз’яснив їм, як не кость гордієнко? адже за-
порожцям, якби вони скорилися, мало бути
колишнє вільне життя в капулівці і крім того,
царські милості і платня. але вони билися до
останьої краплі на попелищі січі, і коли її
зруйнував московський загін, тоді вони пішли
нижче5.
о. афанасьєв-чужбинський, оцінюючи по-
дії початку хVііі ст. та дії запорожців,
проявляє якості дослідника, не роблячи по-
спішних висновків, тим більше, за відсутності
достатнього кола історичних джерел. він
зазначає: «Нам, безстороннім нащадкам, вар-
то холоднокровно розбирати відомі обставини,
саме ті, про які ще кілька років тому не зважу-
валися говорити друковано»6. мандрівник
принагідно висловив і два короткі міркування
з приводу подій початку хVііі ст. стосовно
гетьмана і.мазепи, оцінка якого в середині
хіх ст. була абсолютно ідентичною тій, що
була зазначена у відомому маніфесті царя Пе-
тра і, автор пише: «мазепа хотів продовжити
справу, що не вдалася богдану хмельницько-
му». як бачимо, це міркування не вкладається
в рамки тодішньої офіційної історіографії
подій початку хVііі ст. а про кошового отама-
на автор зауважує: «запорожці залишалися
непохитними, доки живий був гордієнко»7. і
це дійсно так, достатньо загадати, що незаба-
ром після його смерті на запорожжі перемогла
«російська партія», тобто, верх отримали при-
хильники повернення під протекторат росії,
що й відбулося у 1734 року.
Після певного історичного екскурсу до
подій хVііі ст. о. с. афанасьєв-чужбинський
знову повертається до характеристики стану
пам’яті про перебування запорожців в олеш-
ках. він пише: «На початку століття, коли ще
свіжі були перекази, коли жили свідки
цікавих подій, ніхто не піклувався про це, та й
потім вчені наші воліли ритися в грецьких
джерелах, і навіть більше – пояснювати їх по-
своєму. тому ми з гріхом пополам натягаємо
якийсь гай чи храм древніх греків на дану
місцевість, але не скажемо, що були там
п’ятдесят років тому”8. як не гірко це ус-
відомлювати, але таке відношення до власної
239
історії продовжувалося і в наступні часи, пояс-
нення чого вимагає спеціального серйозного
дослідження. автор з болем пише: «особливо
соромно, нам, малоросам, бути такими байду-
жими до історії свого племені. явища, подібні
до запорожжя, надзвичайно цікаві, а чи бага-
то у нас про нього відомостей? дещо зібрав п.
скальковський біля тридцяти років тому і ви-
дав, але з тих пір справа не просунулася. ко-
зацький архів, що дістався йому, розібраний
тільки наполовину і з кожним роком стає все
більш ветхим. зараз вже багато чого важко і
зробить. уважно обходив я всі місця, колись
населені козаками, але там живуть інші люди,
навіть не нащадки товариства...
Ні в олешках, ні в їхніх околицях не знай-
шов я ніякого переказу, ніякого уривку з
пісні, що хоча б натякала на запорожців. в
місцевій церкві також немає жодних залишків
старовини, та й поговорити про це ні з ким у
місті, жителі якого недавно сюди переселили-
ся, а чиновники зійшлися сюди з усіх кінців
імперії»9.
загалом говорячи про запорозьку січ та
історичну роль козацтва, о. афанасьєв-чуж-
бинський вважав, що козацтво «назавжди пе-
режило свою епоху зі знищенням диких сусідів
і було б безглуздо шкодувати про зникнення
грубого молодецтва, заснованого на матеріаль-
ній силі», що «запорожці були вже не тільки
зайвими, але й обтяжливими для держави»10.
висловлюючи цю офіційно пануючу тоді точку
зору на нібито вже виконану ними історичну
місію, автор в той же час зауважує, що «саме
знищення січі в 1775 році вчинилося не зовсім
по-лицарському». він висловлює сум з приво-
ду того, що «кращий епізод з побуту малоросії
залишається в тіні, і на нього всякий, кому
здумається, кидає докори і глузування»11.
таким чином, відносно короткі замітки
мандрівника про олешківську січ, залишки
якої він знайшов на початку 60-х рр. хіх ст.,
спричинили його до висловлення оригіналь-
них на той час міркувань стосовно подій в
україні на початку хVііі ст. та дій запорожців
і їх кошового отамана костя гордієнка.
Джерела і література
1 афанасьєв-чужбинський олександр. Подо-
рож у Південну росію. – дніпропетровськ:
січ, 2004. – с. 227.
2 там само. – с. 395.
3 там само.
4 там само.
5 там само. - с. 396.
6 там само.
7 там само. - с 397.
8 там само.
9 там само. - с. 398.
10 там само.
11 там само.
Анна швыдько
На руинах Олешковской сечи: размышления путешественника середины ХіХ в.
относительно сохранения памятников запорожского казачества
Статья повествует об этнографическом путешествии писателя и этнографа А.С. Афанась-
ева-Чужбинского по Днепру для описания быта населения бывших запорожских земель, осмотр
им остатков Олешковской Сечи, которая стала основанием его размышлений относительно
отношения к памятникам прошлого и проблем изучения запорожкого казачества.
Ключевые слова: Олешковская Сечь, историческая память, запорожское казачество.
Ganna Shvydko
On the Ruins of Oleshkivska Sich: Thoughts of the Traveller of the Middle of 19-th Century
Concerning Preservation of Zaporizhzhya Cossacks’ Monuments
The article tells about the ethnography voyage of writer and ethnographer O.S. Afanasyev-
Chuzhbynskyi along the Dniper river. He described the way of life of population of former Zaorizhzhya
territories, made a research of remains of Oleshkivska Sich, that caused his thoughts on ancient
240
Краєзнавство 2' 2011
memorials and problems of Zaporizhzhya Cossacks study.
Key words: Oleshkivska Sich, historical memory, Zaporizhzhya Cossacks.
удк 94.083.132(477)«1960/…»
Олена Титова (м. Київ)
АРХеОЛОГічНе ВИВчеННя ОЛешКіВсЬКОЇ
січі НИЗОВОГО ДНіПРА
У статті коротко розглядається історія археологічного дослідження найпівденнішої Січі
Низового Дніпра – Олешківської. Подано загальну характеристику виявлених об’єктів, речо-
вих матеріалів, які датуються першою половиною ХVIII ст.
Ключові слова: запорозьке козацтво, січовики, Січ, курінь, піч-кабиця, кахлі, люльки.
Після зруйнування, за наказом Петра і,
чортомлицької січі запорозького козацтва
січовики вимушені були шукати нові землі за
межами російського впливу. спочатку частина
їх оселилася при впадінні ріки кам’янка, утво-
ривши кам’янську січ. згодом запорожці під
проводом кошового отамана костя гордієнка
відрядили посольство до кримського хана з
проханням дозволити їм розміститися на
території кримського ханства. отримавши та-
кий дозвіл, запорожці оселилися в районі ко-
лишнього давньоруського міста олешшя, по-
будувавши найпівденнішу запорозьку січ. з
письмових джерел відомо, що олешківська січ
проіснувала з 1711 до 1728 (30) року.
Нова січ розташувалася на піщаній терасі
лівого берега лівобережного рукава дніпра –
ріки конка, займала площу понад два гектари.
хан заборонив січовикам будувати укріп-
лення, церкву, мати гармати. відомо, що вали
все-таки були, однак не перевищували двох
метрів. Церква ж була похідною, тобто, скоріш
за все, мала наметоподібний вигляд. гармати
козаки, мабуть, ховали у плавнях. На території
січі, у центрі якої була січова площа, знаходи-
лися житла-курені, адміністративні і господар-
ські споруди. будівлі розміщувалися чи
кількома рядами, паралельно до ріки, чи кон-
центричними колами навколо площі1. скоріш
за все, була рядова забудова.
Після повернення більшої частини запо-
рожців до кам’янської січі на місці
олешківської січі могли залишатися дехто з
січовиків, не згідних з прибічниками костя
гордієнка. деякий час у цьому районі знахо-
дилася російська залога. Пізніше місце розта-
шування олешківської січі було призабуте.
інтерес до пошуків решток січей Низового
дніпра, у тому числі, і олешківської проявив-
ся вже у другій половині хіх ст., коли почали
проводити експедиції такі відомі науковці як
етнограф о. афанасьєв-чужбинський, істо-
рик, археолог, музейник д. яворницький.
дмитро іванович, використавши розповіді
старожилів, мандрівників, зробив опис січі,
опублікував її план, складений землеміром
тодоровичем. в перші роки хх ст. розвідкові
роботи на кам’янській та олешківській січах
проводив відомий археолог і музейник в.гош-
кевич. матеріали розвідок (фрагменти ке-
рамічного посуду, кахлі, предмети побуту)
знаходяться у фондах херсонського крає-
знавчого музею.
На початку 1970-х років історик архітек-
тури в.ленченко провів експедицію у пошу-
ках січей Низового дніпра. Побував вів і на
берегах конки, на північній околиці райцен-
тру Цюрупинськ (колишнє олешшя) херсон-
ської області. дослідник виявив рештки
кількох споруд козацької доби, відповідні
|