Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації
Предметом дослідження є традиційні рушники населення Нижнього Подунав’я. Визначена регіональна специфіка українських рушників, простежені новації і запозичення в орнаментиці. Предметом исследования являются традиционные рушники жителей Нижнего Подунавья. Очерчена региональная специфика украинских ру...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32385 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації / В. Кушнір // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 282-289. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860268202973462528 |
|---|---|
| author | Кушнір, В. |
| author_facet | Кушнір, В. |
| citation_txt | Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації / В. Кушнір // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 282-289. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Предметом дослідження є традиційні рушники населення Нижнього Подунав’я. Визначена регіональна специфіка українських рушників, простежені новації і запозичення в орнаментиці.
Предметом исследования являются традиционные рушники жителей Нижнего Подунавья. Очерчена региональная специфика украинских рушников, изучены новации и запозичення в орнаменте.
The subject of research is traditional towels of the Lower Danube population. Peculiar regional features of Ukrainian towels are identified, innovations and borrowings in their patterns are traced.
|
| first_indexed | 2025-12-07T19:03:12Z |
| format | Article |
| fulltext |
282
Краєзнавство 2' 2011
удк 39(=161.2)(477.74)
В'ячеслав Кушнір ( м.Одеса)
РУшНИКИ УКРАЇНЦіВ НИЖНЬОГО ПОДУНАВ’я: тРАДИЦіЇ і
іНОВАЦіЇ
Предметом дослідження є традиційні рушники населення Нижнього Подунав’я. Визначена
регіональна специфіка українських рушників, простежені новації і запозичення в
орнаментиці.
Ключові слова: традиція, рушник, орнамент, Нижнє Подунав’я.
Етнічній культурі притаманна варіатив-
ність – наслідок дії різноманітних чинників. Це
природній процес розвитку етносу та його куль-
тури. разом з тим, кожний варіант є унікальним
утворенням, оскільки він форму-
ється в специфічних умовах певного регіону.
Нижнє Подунав’я – транскордонний, полі-
культурний і поліетнічний регіон – один із та-
ких. але він особливий так як його розділяє ве-
лика природна «перешкода» – ріка дунай. ча-
сто річки розглядають як рубіж, що розділяє,
та однозначно, принаймні з IV тис. до н.е., ду-
най не був нездоланною перешкодою для
місцевого населення, оскільки на лівому і на
правому березі проживали носії однієї культу-
ри. таким було населення так званої культури
гумельниця і перелік можна продовжити. тоб-
то, вже з давніх часів тут зароджується і
розвивається традиція співіснування представ-
ників різних культур і релігій. вона не зникала
зі зміною етносів, адже частина населення за-
лишалась і передавала надбання досвіду мирно-
го співіснування. тому, в таких поліетнічних
регіонах вивчення розвитку традиційних куль-
тур як минулих часів, так і сьогодні не втрачає
актуальності.
На початку ххі ст. у Нижньому Подунав’ї,
як і раніше, мирно співіснують представники
різних етносів. На румунській території ком-
пактно розселені українці, старовіри, на укра-
їнських землях проживають болгари, молдова-
ни, старовіри. кожне із названих етнічних
утворень репрезентоване відповідним етно-
культурним комплексом – варіантом традицій-
ної культури. виокремлено його і в українців1.
останнім часом увага до вивчення
варіативності культур зростає і не тільки до
специфічних ознак етнокультурного варіанту,
але й до розуміння процесу його формування.
Ці питання можна з’ясовувати, досліджуючи
орнаментику українських рушників.
у Нижньому Подунав’ї автором зібрано 60
рушників із сіл правого берега дунаю –
українських верхнього дунавця, Нижнього
дунавця, сфинту георге (в українській
традиції катирлез), мурігйола (укр.
муругіль), караорману, румунських (для
порівняння) махмудії, бейбуджака (Плогу). з
українського берега дунаю зібрані вироби в
українських селах кислиця, Першотравневе,
Шевченкове, молдавських (для порівняння)
дмитрівка, утконосівка, Плавні.
рушники використовували у побуті і обря-
дових дійствах. у с.Шевченкове найтоншими,
найбілішими рушниками обрамляли ікони. їх
і називали «божники». рушниками із льону
на весіллі перев’язували старостів, хрещених
(батька й матір), кумів. конопляними втира-
лися. їх називали «втирачі», «стирачі».
Порівняльний аналіз виробів вказує на
наявність спільного і відмінного. у виборі і
використанні сировини, технології ткання
виробів більше спільного, ніж відмінного. і на
лівому, і на правому берегах рушники ткали з
конопляних, бавовняних, лляних та шовко-
вих ниток – залежно від традиції,
успадкованої від дідів-прадідів, чи запозиченої
від сусідів.
Період висівання волокнистих рослин за
народним календарем у буджаку і добруджі
був досить тривалим – від благовіщення (25
березня за ст.ст.) до середини червня. Намага-
лись сіяти на повний місяць, після теплого
рясного дощу.
стебла конопель без насіння – їх називали
«плоскінь» – збирали у серпні, а «матірку»
залишали, для дозрівання насіння. зібрані
стебла в’язали у невеличкі снопи – «горстки»,
вимочували у воді і в кінці літа, після «гарма-
новки» – обмолоту збіжжя – спеціальним
пристроєм («бительні») подрібнювали та
відділяли волокно («клоччя»). довге волокно
283
змотували у «кукли». Це високоякісна сиро-
вина. з неї виготовляли нитки для «основи»,
полотно для одягу і рушників.
Нитки для ткання рушників ретельно готу-
вали – відбілювали, фарбували, розподіляли
на «пасма». Процес відбілювання був трива-
лим. спочатку нитки замочували у попелі.
Потім промивали, сушили і знову замочували
у розчині вапна, а взимку загортали пряжу у
сніг на 1-2 тижні.
для кожного виробу готували певну
кількість ниток. для цього користувалися
традиційною системою лічби – 3 нитки – це
чисниця, а 30 ниток – пасмо.
у 50-х роках хх століття в Нижньому
Подунав’ї вирощували бавовну і з’явились
рушники з домотканних бавовняних ниток. у
50-60-х років XX ст. поширюється практика
ткання рушників з бавовняних ниток (№10)
фабричного виробництва.
в українців Нижнього Подунав’я в румунії
поширеним було ткання рушників із шовкових
ниток. добували їх із шовкопрядів в домашніх
умовах ще в першій половині хх ст.
фарбували нитки у казані. до води додава-
ли квас, щоб фарба „не бралась до рук”. для
фарбування у хіх ст. і на початку хх ст. ще
користувалися природними барвниками, але
поступово переходили на хімічні.
за народним повір’ям, підготовку до ткан-
ня розпочинали у вівторок, середу чи четвер.
Ніколи не розпочинали у понеділок та суботу.
у селі Шевченкове є приказка: «субота – не
робота: побриться, помиться і у дзеркало по-
дивиться». «Понеділок – день важкий»2.
ткали рушники на верстаті. їх виготовля-
ли майже в кожному селі, де займались ткацт-
вом. ткацькі верстати в українських, ру-
мунських, молдавських селах мало чим різ-
няться. у Шевченковому верстат склада-
ється з двох «конів», двох «поперечок», двох
«навоїв», двох дерев’яних з карбами коліщат,
планки («штап»), «шинки», «начиння»,
«трості», «ляда» («ярмо»), «качалки», на якій
зав’язується край ниток, «підніжок». отже,
українці, румуни, молдовани, старо-
віри дотримувались традиційної технології
виробництва, в якій мало відмінностей.
значно більше відмінностей в орнаментиці.
Практично всі рушники, навіть ті, якими
втирались, прикрашались різноманітними ор-
наментами – тканими і вишиваними. вони
мають різні назви. так орнамент у вигляді
різнокольорових смуг у с. Шевченкове нази-
вають «узор» «шари». існувало велике
розмаїття орнаментальних мотивів – «на
вічка», «на кружки», «на шашки», «пасоч-
ки», «у сосонку», «кіскою» та ін.
Потрапивши в особливі природні умови
дельти, українці втратили можливість продо-
вження багатьох господарських традицій, у
тому числі можливість вирощувати таку
необхідну для ткацтва культуру як коноплі.
Натомість запозичили поширене у цій
місцевості виробництво рушників з шовкових
ниток. і не тільки в дельті дунаю, але й на
лівому березі ріки. Практично всі рушники,
зібрані нами в українських селах дельти ду-
наю, зіткані із шовку. українці опанували ви-
готовлення шовкової нитки в домашніх умо-
вах і забезпечували потреби у цій сировині
власними силами3. використовували шовкові
нитки і в українських селах лівого берега ду-
наю. але на лівобережжі традиція виготов-
лення конопляних рушників залишилась
стійкою принаймні до середини хх ст.
та в цілому обсяги ткацтва суттєво зменши-
лися. скоротилася номенклатура виробів на-
самперед в селах дельти. На лівому березі вона
була більш репрезентативною завдяки
різноманітнішій сировинній базі (коноплі,
шовк, бавовна), зв’язків з молдавським насе-
ленням, у якого ткацтво завжди знаходилось
на високому рівні. але порівняно з Північно-
східним Поділлям – частиною сусідньої
історико-етнографічної області (Поділля) – та
молдовою, обсяги виробництва рушників на
лівому березі Нижнього дунаю вже в першій
половині хх ст.. суттєво скорочуються, хоча
виготовляли їх тут більше, ніж в селах дельти.
в орнаментиці виробів з лівого і правого
берегів дунаю також більше відмінностей,
ніж спільного. до спільного слід віднести над-
бання, що з’явилися в результаті взаємо-
зв’язків. Це деякі однакові мотиви в орнамен-
тальних системах кожної з названих груп. їх
можна вважати надетнічними. одним з
найбільш відомих є «дерево життя» («вазон»,
«світове дерево») (фото 4,5) , прямі і ламані
лінії, трикутники, ромби. і хоча вказані моти-
ви існували в орнаментиці виробів населення
ще до їхньої появи у Нижньому Подунав’ї,
вони вказують на чинник міжетнічної
взаємодії.
При цьому, переважна більшість рушників
етнічних груп регіону не втрачають етнічної
виразності і локальної специфіки. вони і ре-
презентують відмінності (фото 1-3).
284
Краєзнавство 2' 2011
відмінності в орнаментиці – синтез
традиційного і запозиченого. особливу увагу
привертає унікальна рослинна орнаментика –
своєрідний маркер українських рушників
румунської частини дельти дунаю. Це мотив
«квітка» (троянда) чи «плід» (яблуко, вишня)
(фото 6,7). композиційно квіти розміщені на
тлі рушника в лінію по обидва кінці виробу, як
і належить орнаментувати рушники, відомі в
історіографії під назвою «плечові». квіток у
лінійному порядку по декілька. такий
композиційний прийом використовувався в
україні, зокрема в Південно-східному Поділлі.
рушники з аналогічною орнаментикою відомі
в межах степової одещини, однак виготовлені
вони були в кінці хіх ст. і завезені переселен-
цями до буго-дністровського межиріччя з
Наддніпрянщини (фото 8).
у буджаку подібні мотиви у такому ж
композиційному вирішенні можна бачити у
молдован, гагаузів.
Питання походження і утвердження цього
мотиву в орнаменті, його етнічна атрибуція по-
требують окремого дослідження. за типо-
логічними ознаками його можна віднести до
«брокарівських троянд», досить популярних
на теренах україни у кінці хіх – першій
половині хх ст. однак у такому компо-
зиційному варіанті на рушниках він уже в
першій половині хх ст. в українців порубіжжя
степу і лісостепу зустрічається не часто. у
молдован і гагаузів буджака цей мотив не на-
був поширення, хоча зафіксований у виробах
навіть другої половини хх ст., причому у
більшій кількості, ніж в українців Південно-
східного Поділля. і лише на рушниках в
українських селах румунської дельти зазначе-
ний тип є домінуючим. квітку ткали і вишива-
ли на рушниках на початку хх ст. На той час
цей мотив утвердився як традиційний і
проіснував до 1970-х років (фото 9,10),коли ви-
готовлення рушників припиняється.
На рушниках із сусідніх румунських сіл мо-
тив «квітка» існує як виняток. вироби з таким
орнаментом потрапили до румунів у готовому
вигляді (фото 11). ймовірно, відіграв ви-
рішальну роль фактор неприйняття «чужого».
Це ж стосується і румунських рушників з гео-
метричним орнаментом, завезеним в українсь-
кі села. тобто, стійкість власної традиції в
українців стримувала запозичення. до того ж,
відсутність відповідних навичок і умінь виго-
товлення достатньо складних геометричних
композицій румунських рушників також не
сприяла поширенню новацій. ще однією із при-
чин слід вважати занепад традиції виготовлен-
ня рушників. і все ж, використання мотиву
«квітка» в орнаментиці румунських рушників
має місце, однак орнаментальні композиції, при
цьому, не втрачають румунської специфі-
ки і відрізняються від українських (фото 12,13).
таким чином, рушники, як традиційно-
обрядовий атрибут і предмет домашнього
вжитку, виготовляли у кожному селі регіону.
за достатньо виразною і репрезентативною ор-
наментикою можна виділити принаймні три
групи виробів.
для першої властиві традиційні системи
орнаментів. майстрині дотримувались устале-
них традицій і такі орнаменти відображають
етнічну специфіку кожної етнічної групи. ве-
лику кількість рушників цієї групи знаходи-
мо в молдавських і румунських селах,
українських поселеннях лівого берега дунаю.
окрему групу утворюють рушники з
українських сіл румунської частини дельти
дунаю. в умовах, що обмежували можливості
контактів з населенням сусідніх регіонів,
утвердився мотив «квітка». в українців дель-
ти він є основою композиції, або існує
самостійним елементом без будь яких інших
доповнень і репрезентує унікальний орнамен-
тальний комплекс (фото 6,7).
третю групу репрезентують рушники з ор-
наментикою, яка утворилася як результат за-
позичень. інколи навіть постає проблема виз-
начення етнічної приналежності таких
виробів. мотиви «дерево життя», «світове де-
рево», «вазон», геометричні елементи в орна-
ментах стали «надетнічними» в цьому
полікультурному середовищі. та це питання
потребує окремого розгляду в контексті
дослідження міграційних процесів хіх –
першої половини хх століття.
фото1. село караорман. фрагмент українського
рушника. бамбак. Початок 1950-х років
фото 2. село зебіл. рушник румунський. Шовк, бамбак.
Початок 1950-х років
фото 3. село дмитрівка. рушник молдавський.
Шовк, бамбак. виготовлено у 1935-1940 рр.
фото 4. село кислиця. фрагмент рушника
Краєзнавство 2' 2011
фото 5. село утконосівка. рушник.
фото 6. село караорман. фрагмент рушника.
виготовлений в 1950-х роках.
фото 7. село Нижній дунавець. виготовлено 1920-30-х
роках.
фото 8.
фото 9. село верхній дунавець. Шовк, бамбак.
виготовлено в 1940-х рр.
фото 10.село верхній дунавець. рушник. бамбак.
виготовлено в 1940-х роках
Краєзнавство 2' 2011
фото 11.село махмудія. рушник. інформація відсутня
фото 13.село зебіл. рушник румунський. Шовк, бамбак.
виготовлено на початку 1950-х років
фото 12.село махмудія. рушник. Шовк, бамбак.
виготовлено у 1918-1920 роках
289
Джерела та література
1 кушнір в.г. Нижньодунайський варіант
традиційної культури українців // іван
франко і буковина: матеріали міжнарод-
ної науково-практичної конференції «іван
франко і буковина». чернівці, 23 вересня
2006 р. - чернівці: Прут, 2006.- с.310-316.
2 Польові дослідження автора.
3 кушнір в.г. українці за дунаєм.- одеса,
2002.- с.41.
Вячеслав Кушнир
Рушники украинцев Нижнего Подунавья: традиции и иновации
Предметом исследования являются традиционные рушники жителей Нижнего Подунавья.
Очерчена региональная специфика украинских рушников, изучены новации и запозичення в ор-
наменте.
Ключевые слова: традиция, рушник, орнамент, Нижнее Подунавья.
Viacheslav Kushnir
Towels of Ukrainians from the Lower Danube Region: Traditions and Innovations
The subject of research is traditional towels of the Lower Danube population. Peculiar regional
features of Ukrainian towels are identified, innovations and borrowings in their patterns are traced.
Key words: tradition, towel, decoration pattern, the Lower Danube.
удк 94.001.73 (47+57) ”1860/1890”:352/353 (477)
Оксана Обметко ( м. Київ)
ВПЛИВ стАНОВОГО чИННИКА НА ДіяЛЬНістЬ
УКРАЇНсЬКИХ ЗемстВ В ОстАННій чВеРті ХіХ ст.
У статті висвітлено проблему національно-станового представництва депутатів у
земських установах України. Проаналізовано основні тенденції формування губернських і
повітових управ.
Ключові слова: Соціальний, клас, земство, представництво, депутати.
місцеве самоврядування завжди було ваго-
мими чинником в розбудові незалежної
україни. тому, історичний досвід місцевого
самоврядування другої половини хіх ст. є ак-
туальним на сьогоднішній день. Надання
місцевим радам більшої самостійності у
вирішенні нагальних питань сучасності та ка-
дрове наповнення місцевого самоврядування
як ніколи потребує врахування досвіду земсь-
кого самоврядування.
Про значну роль земств у суспільному
житті українського народу свідчить велика
кількість матеріалів. так, тільки з січня 1880
до грудня 1890 р. опубліковано 15 статей у
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32385 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:03:12Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кушнір, В. 2012-04-29T17:28:59Z 2012-04-29T17:28:59Z 2011 Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації / В. Кушнір // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 282-289. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32385 39(=161.2)(477.74) Предметом дослідження є традиційні рушники населення Нижнього Подунав’я. Визначена регіональна специфіка українських рушників, простежені новації і запозичення в орнаментиці. Предметом исследования являются традиционные рушники жителей Нижнего Подунавья. Очерчена региональная специфика украинских рушников, изучены новации и запозичення в орнаменте. The subject of research is traditional towels of the Lower Danube population. Peculiar regional features of Ukrainian towels are identified, innovations and borrowings in their patterns are traced. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації Рушники украинцев Нижнего Подунавья: традиции и иновации Towels of Ukrainians from the Lower Danube Region: Traditions and Innovations Article published earlier |
| spellingShingle | Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації Кушнір, В. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title | Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації |
| title_alt | Рушники украинцев Нижнего Подунавья: традиции и иновации Towels of Ukrainians from the Lower Danube Region: Traditions and Innovations |
| title_full | Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації |
| title_fullStr | Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації |
| title_full_unstemmed | Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації |
| title_short | Рушники українців Нижнього Подунав’я: традиції і іновації |
| title_sort | рушники українців нижнього подунав’я: традиції і іновації |
| topic | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet | Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32385 |
| work_keys_str_mv | AT kušnírv rušnikiukraíncívnižnʹogopodunavâtradicíííínovacíí AT kušnírv rušnikiukraincevnižnegopodunavʹâtradiciiiinovacii AT kušnírv towelsofukrainiansfromthelowerdanuberegiontraditionsandinnovations |