Історія війни, написана людською кров’ю
У статті висвітлюється маловідома сторінка історії Другої світової війни, складова окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на захопленій території України – обставини утримання в’язнів нацистських тюрем. На основі нових документів, виявлених у архівах Російської Федерації та України, подаєть...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32390 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історія війни, написана людською кров’ю / Т. Вронська, О. Лисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 126-136. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859875177402204160 |
|---|---|
| author | Вронська, Т. Лисенко, О. |
| author_facet | Вронська, Т. Лисенко, О. |
| citation_txt | Історія війни, написана людською кров’ю / Т. Вронська, О. Лисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 126-136. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті висвітлюється маловідома сторінка історії Другої світової війни, складова окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на захопленій території України – обставини утримання в’язнів нацистських тюрем. На основі нових документів, виявлених у архівах Російської Федерації та України, подається дислокація тюрем, а також організаційні заходи НКВС з їх обстеження. Систематизація написів в’язнів дозволяє доповнити загальне уявлення про окупаційний лад, злочини нацистів проти різних соціальних груп населення республіки.
В статье освещается малоизвестная страница истории Второй мировой войны, составляющая оккупационного режима, установленного гитлеровцами на захваченной территории Украины – обстоятельства содержания узников нацистских тюрем. На основе новых документов, выявленных в архивах Российской Федерации и Украины, подается дислокация тюрем, а также организационные мероприятия НКВД по их обследованию. Систематизация записей узников позволяет дополнить общее представление об оккупационном порядке, преступлениях нацистов протии разных социальных групп населения республики.
Given article describes little known page of World War II, which was the part of Nazi occupational regime on the territory of Ukraine – the conditions of confinement of prisoners in Nazi prisons. The study of stationing of prisons and their post-war survey, made by NKVD, is grounded on the new materials, founded in Russian and Ukrainian archives. The systematization of notes of prisoners improves the general understanding of occupational regime, Nazi crimes against different social groups of local population.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:51:10Z |
| format | Article |
| fulltext |
126
Краєзнавство 2' 2011
удк 93/94: 355.01 [168.522 : 612.1]
Тамара Вронська, Олександр Лисенко (м. Київ)
істОРія ВійНИ, НАПИсАНА ЛЮДсЬКОЮ КРОВ’Ю
У статті висвітлюється маловідома сторінка історії Другої світової війни, складова
окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на захопленій території України – обста-
вини утримання в’язнів нацистських тюрем. На основі нових документів, виявлених у архівах
Російської Федерації та України, подається дислокація тюрем, а також організаційні заходи
НКВС з їх обстеження. Систематизація написів в’язнів дозволяє доповнити загальне уявлен-
ня про окупаційний лад, злочини нацистів проти різних соціальних груп населення республіки.
Ключові слова: окупаційний режим, нацисти, гітлерівці, місця примусового утримання,
тюрми, в’язні, військовополонені.
Найбільш масштабна й жорстока в історії
людства війна й донині приховує від нас чима-
ло того, що показує її найвідразливіші прояви.
На багатостраждальній український народ ви-
пали важкі випробовування: безкомпромісні
битви на фронтах, які вирішували хід війни,
нещадний економічний визиск, депортації,
масові екзекуції та фізичне знищення
мільйонів людей, невимовні моральні страж-
дання внаслідок смерті рідних та близьких,
величезні матеріальні втрати.
окуповану територію україни густою паву-
тиною вкрила мережа «місць примусового
утримання» – таборів для полонених, єврей-
ських гетто, таборів для цивільних категорій
населення, тюрем для кримінальних та
політичних злочинців, дрібних правопоруш-
ників та ін. справді голгофських мук зазнали
бранці нацистських затінків. як це не пара-
доксально (адже в’язниці були стаціонарними
і розміщувалися у великих містах), про них
відомо небагато. якщо табори радянських
військовополонених порівняно давно перебу-
вають у фокусі дослідницького інтересу, то
тюремні коридори й донині лякають темними
закутками свого минулого, мороком таємниць,
які пішли в могилу разом з їхніми замордова-
ними носіями.
та все ж деякі з них зуміли залишити такі
ниточки, за якими можна простежити їхні
долі, пов’язати їх з іншими в полотно
історичної пам’яті про всі жертви воєнної
доби. Це – написи на стінах в’язниць,
залишені тими, хто довший чи коротший час
балансував між життям і смертю. більшість із
цих людей пішли у кращі світи, де немає болю
і страждань, нескореними. Ці написи – по-
слання у майбутнє, заповіт наступним
поколінням, пересторога і заклик проти
війни. Це пам’ятник безсилля насильства,
величі людського духу, мужнього опору злу,
самозреченої солідарності.
у 2006 р. служба безпеки україни ініціюва-
ла видавничо-інформаційний проект «Нацист
ські табори в україні під час гітлерівської
окупації (1941-1944 рр.». в процесі його
реалізації планувалося підготувати 2-томник,
у якому намічалося окрім інших місць приму-
сового утримання громадян, висвітлити й
функціонування тюрем у супроводі добірки
ілюстрацій, фотографій, картосхем тощо. втім
згодом робота була звужена до рамок нагро-
мадження інформаційної бази за довідками,
отриманими з регіональних управлінь сбу.
в узагальненому виданні «довідник про та-
бори, тюрми та гетто на окупованій території
україни (1941-1944)» ( упоряд. м. г. дубик. -
к., 2000. - 304 с.) подаються дані про 66 тю-
рем, які діяли в період окупації.
абсолютно точно встановити кількість тю-
рем та їх дислокацію на окупованій території
україни не видається можливим. Цього доте-
пер не змогли зробити ані дослідники, які зай-
малися вивчення окупаційного режиму в
україні, ані укладачі спеціального довідника
про місця примусового утримання громадян у
республіці (1941-1944 рр.). Навіть спеціальна
група, створена відповідним розпорядження
заступника голови сбу, для підготовки інфор-
маційної бази з цього питання, не може точно
вказати, скільки в’язниць діяло в україні в
цей період, так само й встановити загальну
кількість людей, які пройшли через них.
упорядники довідника про місця примусо-
вого утримання, класифікуючи дані, отримані
з різноманітних архівних документів окупа-
ційного періоду, матеріалів Надзвичайної
державної комісії зі встановлення та розсліду-
127
вання злочинів, заподіяних гітлерівцями та
видань, опублікованих за кордоном, не враху-
вали деякі тюрми.
ще менш точними для з’ясування кількості
тюрем, відкритих окупантами для утримання
різних категорій населення, видаються доку-
менти, виявлені в державному архіві російсь-
кої федерації (дарф) у колекції, створеній на
виконання припису начальника тюремного
управління Нквс срср а.Нікольського задля
фіксації написів, залишених в’язнями тюрем
захоплених районів білорусії, росії та україни.
останнє цілком зрозуміло, оскільки метою
їх узагальнення була не статистична робота, а
збирання даних, що ілюстрували режим утри-
мання та могли слугувати доказами злочинів
окупантів на підконтрольних їм територіях.
Підсумувавши дані, отримані з кількох
джерел, з певною часткою вірогідності можна
стверджувати, що на окупованій території
україни функціонувало 79 тюрем. до того ж
більші чи менші тюрми, вірогідно, були в
кожному окупованому районі.
№№
п/п
Область Дислокація тюрем, джерело згадки Загальна кількість
1. вінницька
вінниця (дарф, довідник)
козятин (дарф)
брацлав (довідник)
3
2. волинська - -
3.
ворошиловградська
(луганська)
ворошиловград (довідник)
ворошиловськ (алчевськ) -п-
рубіжне -п-
кадіївка -п-
краснодон -п-
красний луч -п-
Ново-Псков -п-
Попасна -п-
слов’яносербськ -п-
старобільськ -п-
ст. луганська (станічно-луганське) -п-
11
4. дніпропетровська
дніпропетровськ (дарф)
кривий ріг( довідник)
Нікополь -п-
с.чкалове Нікопольськ. р-ну -п-
4
5. дрогобицька (львівська)
дрогобич (дарф, довідник)
стрий (дарф)
2
6. житомирська
житомир (дарф)
бердичів(довідник)
Новоград-волинський -п-
дзержинськ -п-
4
7. запорізька
запоріжжя (довідник)
мелітополь (довідник, дарф)
2
8.
кам’янець-Подільська
(хмельницька)
старокостянтинів (довідник) 1
9. київська
київ (тюрма на володимирській, 33 та
лук’янівська) (дарф, довідник)
біла Церква (дарф, довідник)
умань (дарф)
черкаси (дарф)
5
10. кіровоградська
кіровоград (довідник)
олександрія (дарф)
2
11. львівська львів (довідник) 1
12. миколаївська
миколаїв (дарф, довідник)
Новоодеський р-н (довідник)
с. снігурів -п-
3
13. одеська
одеса (дарф, довідник)
ананьїв (довідник)
балта -п-
3
Таблиця
128
Краєзнавство 2' 2011
№№ п/п Область Дислокація тюрем, джерело згадки Загальна кількість
14 Полтавська
Полтава (довідник)
лубни (довідник, дарф)
Пирятин (довідник)
гадяч -п-
чорнухинський р-н -п-
карлівський р-н -п-
6
15. рівненська
рівне (ровно) (дарф)
дубно (довідник)
2
16. сталінська (донецька) - -
17.
станіславська
(івано-франківська)
станіслав (дарф) 1
18. сумська
суми (довідник)
конотоп (довідник, дарф)
ромни (довідник)
3
19. тернопільська
тернопіль (дарф)
кременець (довідник)
чортків -п-
3
20. харківська
харків («холодногорська»), тюрма у приміщенні
колишньої дитячої колонії, пересильному пункті
(дарф, довідник)
с. Подвірки (довідник)
сахновщинський р-н (довідник)
4
21. херсонська
херсон (довідник)
генічеськ -п-
каховка
скадовськ -п-
с. Новоронцовка -п-
х. брижами -п-
6
22. чернівецька - -
23. чернігівська
чернігів (дарф, довідник)
Прилуки (дарф, довідник)
Новгород-сіверський (дарф, довідник)
Ніжин (довідник)
щорс -п-
5
24. крим
джанкой (довідник)
карасубазар -п-
керч -п-
старий крим -п-
феодосія -п-
сімферополь -п-
алупка -п-
ялта -п-
8
з а г а л о м 79
Таблиця (продовження)
ідея обстеження тюрем та копіювання
написів, що збереглися там, виникла, як вже
зазначалося, в серпні 1943 р. у надрах тюрем-
ного управління Нквс срср. Начальник цьо-
го підрозділу наркомату внутрішніх справ
віддав наказ відповідним регіональним
підрозділам, аби ті одразу після визволення
від гітлерівських загарбників радянських міст
здійснювали ретельний огляд тюремних
приміщень задля виявлення на стінах камер
написів, зроблених в’язнями, які утримували-
ся там окупантами1.
такі написи, зроблені гострими предмета-
ми, іноді олівцями чи нігтями, на стінах, на-
рах і навіть склі, скопійовані шляхом перепи-
сування чи фотографування по 47 тюрмах
срср.
На місцях, зокрема і в урср, ця робота була
проведена досить оперативно. деякі з написів
лягли на столи партійного керівництва по
«свіжих слідах» й були використані ще у роки
війни для ілюстрації злочинів окупантів.
ретельне вивчення написів, зроблених
в’язнями на стінах та інших предметах камер-
ного інтер’єру, дають підстави для висновку,
що охоронці та інший обслуговуючий персо-
нал в’язниць, вірогідно, у 1941-1942 рр. зни-
щували сліди перебування тамтешніх бранців,
129
оскільки збереглися лише ті, які датовані
здебільшого 1943 роком.
більшість написів, зроблена тими, на кого
чекав розстріл. Ці люди у відчаї зверталися до
тих, хто заступав їх у ролі невільників, задля
того, щоб вони передали інформацію про них
родичам.
у деяких тюрмах написи мають вигляд
короткої життєвої історії: дата і місце народ-
ження, коли потрапив у полон (чи був арешто-
ваний за щось інше). у тих камерах, де
існували такі написи, їх за формою викладу
наслідувала й решта в’язнів. для прикладу, у
тюрмі Новгород-сіверського чернігівської
області практично всі в’язні залишали по собі
прізвище, ім’я та по батькові й дату арешту.
Найбільше написів співробітникам Нквс
вдалося скопіювати у тюрмах києва, харкова,
дніпропетровська і дрогобича.
у трьох корпусах найбільшої харківської
тюрми («холодногорської») найтрагічніші на-
писи містилися у камері смертників та одиноч-
ках, де утримувалися найбільш небезпечні для
окупантів в’язні – партизани, підпільники,
військовополонені, яких упіймали після втечі
з таборів.
Напис, зроблений в одиночній камері кор-
пусу № 1 харківської тюрми сімнадцятирічною
дівчиною з київщини – оленою бондаренко –
найтиповіший. він звернений до тих, хто змо-
же передати інформацію про долю в’язня (тут
і далі цитується мовою оригіналу. – авт.):
«кто прочтет это, прошу очень дать известие в
адрес: киевская область, звенигородский рай-
он, село казацкая, Пидопличко Нина, о том,
что ее племянницу лену 25 мая 1943 года рас-
стреляли в этой тюрьме, как партизанку, пу-
скай мать знает, что дочки не надо ожидать.
Пускай ждет сына, может он вернется. сидела
в тюрьме 4 дня с 20 мая по 24 мая 1943 года.
Написала, а сама не знаю напишет ли кто до-
мой или нет, кто будет иметь сердце тот и на-
пишет. Писала сама смертница – бондаренко
лена семеновна, рождения 15.іі.1926 года.
Передайте всем друзьям от меня партизан-
ский привет! я умираю, а смерти не боюсь, по-
том что защищаю вас всех. с приветом
лена»2.
«сообщите, кто выйдет на волю. одесская
область. голованский район, село ушково──1,
корнейчуковой Евдокии яковлевне о том, что
халфин Николай убит в 1942 году. родился в
1 Нині входить до складу кіровоградської області.
1903 г.»3, – таке послання закарбував на стіні
одиночки ще один невільник.
були у тих зловісних камерах безадресні й
безіменні рядки: «кто в этой камере побывал,
тот смерти не миновал, голодной смертью
умирал». Цей запис зроблений кимось з
попередників, не залишив байдужим арештан-
та-росіянина на прізвище Шушарін, який на-
писав таке: «с ужасом я прочитал эти строки.
Неужели их этой камеры мне не выйти, попал
сюда по своей глупости, буду терпеливо, на-
сколько хватит сил, переносить страдание.
Если кто-нибудь выйдет отсюда живой пусть
запомнит мой адрес и сообщит родителям, что
их сын погиб. адрес: Новосибирская область.
Пудинский район, село Пудино, Шушарину
филиппу. Поминайте смертника Шушарина
ивана филипповича, он был честный и любил
жизнь и хотел жить, но не научился жить, а
потому и попал сюда. ваня старший лейте-
нант 19.V.1943 года»4.
в одиночних камерах збереглися записи й
інших військовополонених, серед них –
мінометника з дніпропетровщини миколи
федоровича маюса, 1912 року народження,
який потрапив у полон у липні 1943 р. олек-
сандр фуксман та михайло земін з
дніпропетровщини закарбували на стіні
одиночної камери таке: «дрались мужествен-
но, по гвардейски, верные сыны еврейского
народа и погибли, как следует гвардейцам.
здесь сидели два еврея: фуксман саша и зе-
мин михаил с 26.7.1943 г. расстрел произо-
шел 13.Vііі.1943 г.»5
звертає на себе увагу, що записи про вико-
нання смертної кари і дату смерті зроблені у
багатьох камерах. але, навряд чи їх писали
ті, хто пішов згодом у небуття. вірогідно, це
все ж у більшості випадків робили їхні сусіди.
розпачливий запис молодого хлопця
зберігся в іншій камері харківської темниці:
«как жалею, когда напрасно сидел в тюрьме,
меня считают за партизана, я солдат или кур-
сант 393 полка, 1-й роты, 2-го взвода, 2-го от-
деления черепаха а.в. мне 18 лет от роду.
молодой, как хочется жить, но только рас-
стреляют – черепаха алексей васильевич,
1923 года, харьковская область, лозовской
район, станция краснопавловка»6.
у києві, як і у харкові, під час окупації
функціонувало дві тюрми. Перша з них – тюр-
ма сд та гестапо – найбільш відома, розташо-
вувалась на вул. володимирській, 33. згадки
про неї зустрічаються у багатьох джерелах.
130
Краєзнавство 2' 2011
вперше документ, що зберігається нині у дер-
жавному галузевому архіві сбу, з копіями
написів у камерах був опублікований у
науково-документальному виданні «київ у дні
нацистської навали» (к., 2044). саме ця
настінна сповідь в’язнів справила найбільше
враження на читачів цієї книги.
Написи, скопійовані з предметів камерного
інтер’єру другої київської тюрми –
лук’янівської – представлені у колекції,
виявленій в державному архіві російської
федерації. На території київської області дис-
локувалися ще три в’язниці – у містах біла
Церква, умань та черкаси7.
в жодному з перелічених місць примусово-
го утримання людей не містилося таких
трагічних написів, як у тюрмі, що функці-
онувала у приміщенні колишнього Нквс
урср по вулиці володимирська, 33. стіни
камер, дверей, вікон та нар зберегли звернен-
ня до нащадків, вражаючих своєю емоційною
напругою і якоюсь апокаліптичною без-
вихіддю.
з тих написів стає зрозумілим, що перед
обличчям смерті всі ставали союзниками і
рівними у своїй боротьбі з нацистським режи-
мом. те трагічне примирення між україн-
цями, поляками, євреями, оунівцями,
комуністами відбувалося саме у катівнях…
чимало написів було зроблено у формі циту-
вання чи свого інтерпретування відомих кла-
сичних творів українських поетів. так, у
камері № 59 тюрми на вул. володимирській,
33 співробітниками Нквс було скопійований
рядок з вірша «Contra spem spero! (без надії
сподіваюсь)» лесі українки: «я буду сквозь
слезы смеяться. вася морозов». чоловік, пе-
ребуваючи у великому смутку, висловив у та-
кий спосіб свою життєву позицію, яка
співпадала з настроями і думками видатної
української поетеси, яка стійко переносила
власні фізичні страждання і довірилася
тільки віршованим рядкам, датованим 2 трав-
ня 1890 року.
так! я буду крізь сльози сміятись,
серед лиха співати пісні,
без надії таки сподіватись,
буду жити! геть, думи сумні! у камері № 61
в’язень на прізвище Некрутенко висловив свої
сподівання і прихильність до радянської влади
і негативне ставлення до фашизму та оунів-
ського руху, перефразувавши рядки поеми
т. Шевченка «гайдамаки»: «ф.Некрутенко –
«здвиж» прибыл 6.7.43, выбыл 20.9.43 г.
Шелестить листя по діброві,
гуляють хмари, сонце спить,
і ніде не чути людської мови,
тільки злий фашизм виє по селам
і рве нашу україну.
і грабує, катує.
Незабаром огріє тебе, україно,
ясне сонечко із кремля,
і розвіє вітер чорні хмари,
засяє ясна зоренька в небесах.
і тебе, злий фашизм, навіки
Прокляне наш народ великий
1943. ф.П.Н-ко – «здвіж»
український націоналізм – це є язва на тілі
українського народу. 1943. Н-ко – «здвіж».
На стінах камер залишили по собі написи й
ті, хто сповідував ідеї самостійницького руху,
цитував його провідників: «здобудем україн-
ську державу, або згинем в боротьбі за неї.
є. коновалець». у цій же камері (№ 40) зали-
шили свої сліди соратники невідомого при-
хильника націоналістичного руху: «захарків
іван – село Підярків Перемишлянського райо-
ну на львівщині. оуН – бандера». схожі на-
писи були скопійовані і в сусідніх при-
міщеннях: «в камері № 38 сиділи: 1. клими-
шин іван – член оуН з західних українських
земель. забрали з речами 13.7 – розстріл. сапо-
вич – член оуН, забрали з камери 18.7 –
розстріл. всеволод, 14.8 розстріл, оуН».
в жодному з наведених рядків не вказаний
рік, але один з написів перелічений через кому
у цьому трагічному мартирологу, датований
1943 роком («лановий іван – концтабор
26.8.43»), що дозволяє робити припущення
про час написання й інших.
у відчаї та перед обличчям неминучої
смерті в’язні писали про тих, хто їх зрадив.
«будь, проклят друг федяй. кровь моя и моих
родных падет на тебя и твоих потомков», –
було видряпано на стіні камери № 85 тюрми
на вул. володимирській, 33. «май-июнь 1942
г. тут сидів кондя П.г. – гражданин канева,
киевской области, по ложному доносу здох-
ненко василя из канєва) та каца из редакции
«красная армия», написано на стіні камери
№ 59 тюрми сд та гестапо м. києва.
траплялося, в’язні викладали й цілу
історію поневірянь у гітлерівських застінках:
«крук – «юрко» – гаранчук кость иванович,
21.9.17 г., помер. 5.7.43. заарештований
12.6.43 р. в корсуні, до 30.6.43 р. біла Церк-
ва, тюрма сд, – в киев 1.7.43. допит 9.7.43.
два тижні перед арештом – комендант
131
шуцманів корсунь – дрель дмитро видав всіх
німецькій жандармерії. умови слідства
тяжкі. люди ломляться. справа пропала.
україна мене породила – на шляху боротьби
за волю україни згинув. член оуН на різних
роботах від 1932 до 1943. київ кременець
корсунь – кость. хто тут сидітиме, а вийде на
волю, то прошу все, що тут написано, переда-
ти в корсунь» (камера № 60).
у більшості камер київської тюрми на
вул. володимирській, 33, як, до речі, і в інших
місцях примусового утримання громадян на
окупованій території україни, зафіксовані
лаконічні, але вкрай трагічні за своїм змістом
рядки, схожі один на одного: прибув, вибув
(дата) та прізвище з ініціалами: «галя хиж-
ная, прощай свет, прощай...» (камера № 16),
«здесь погибло 9 человек» (камера № 17),
«здесь сидел матус михаил – повесился» (ка-
мера № 43), «связи с Нквд за советов не
имел, никакого секрета с собой не унес. муки
дальше жить не дали. Неживец 17.7.43» (ка-
мера № 85), «Николенко алексей, уроженец
села лютенька гадячского р-на. Погиб беспар-
тийный за партию» (камера № 95), «Погибло
22.9.43 г. 40 человек. дородько о.м.» (камера
№ 17), «жук ваня, 1917 г.р., мало-ва-
сильковская 11, кв.16, 9.8.43 г., отсидел 3 ме-
сяца и на бабий яр на смерть. Погиб» (камера
№ 18), «Пошли на расстрел. давыдов макар
ильич и сын борис. 5.3.43 г., ул. дегтярная
№ 28» (камера № 20), левченко вера и юрчен-
ко ваня, 5.5.43 г., Подол. хотим жить, креп-
ко любить» (камера № 16).
вервечка таких рядків, здається, без-
кінечною. збереглися й інші, надзвичайні
тра-гічні, схожі на зойк відчаю звернення до
тих, хто залишився серед живих. в останні го-
дини свого життя приречені на смерть проща-
лися зі своїми близькими: «Прощай мамочка.
расстреляли 9.9.43 г. барбон лина» (камера
№ 17), «Прощайте мої всі. мене не побачите,
Партізанка Наумович Ніна. загинула 22.9.43
р.» (камера № 20), «расстреляны: киричек
мария семеновна с мужем Шкутаном жорой,
киевская область бориспольский р-н с. лю-
барцы. Прощай, мама и братик коля» (камера
№ 19), «расстреляны с 21 на 22.7.43 г. отец
выкрест, мать украинка и их дочь вера мор-
гулик. мне 21 год, в тюрьме сижу 1,5 м-ца. со
мной 10 женщин. Нас ждет расстрел. Про-
щайте» (камера № 19).
важко читати останні рядки жінки з про-
ханням передати трагічну звістку про її смерть
доньці: «я убедительно прошу передать моей
матери и доце мане, что я погибла 9.6.43 г.
была арестована 9.9.42 г. и расстреляна ровно
через 9 месяцев, (мой адрес - чкалова, № 55/5
- стася зимбовская). Пусть меня не забывают,
я только для них жила. Прощайте родные. Це-
лую крепко. стася. до свидания моя един-
ственная мать и дочь манюся. Прощайте. Це-
лую вас крепко, крепко. стася» (камера № 45).
до померлої матері звернені передсмертні сло-
ва іншої невільниці, що утримувалася у камері
№ 20 «рудь у.я. Прощайте милі. мамочко,
іду до тебе… Погибла в стенах сд»8. такі ж
трагічні написи залишилися в усіх тюрмах
окупованої україни, зокрема і в м. чернігові:
«Пальчик Наташа ивановна, Пальчик Поля
федоровна погибли 8.9 – 43 г. Прощайте ма-
мочка и любенький тато»9.
у в’язницях київщини збереглося не так
багато написів, як у столичних. але й вони пе-
реконливо свідчать про те широке коло осіб,
яких окупанти утримували в неволі. так, на
першому поверсі уманської тюрми у камері №
5 у великому скупченні сиділи обдурені
німцями люди, які сподівалися на волю, але
знову потрапили до казематів: «…тут сидели
эвакуированные 15 человек с киевской обла-
сти, были в уманском лагере, потом нам была
комиссия как старикам и инвалидам, мы дума-
ли отпустят домой, но 345 человек загнали в
тюрьму»10.
також сумної долі зазнали й невільники
тюрми у черкасах, які опинилися у камері №
14 після того, як німці використали їх на
спорудженні оборонних рубежів під час
підготовки до відступу1: «работали пять недель
рыли ямы, тут были и черкасские – кирилен-
ко валя, гумененко оля, литвиненко валя,
бычкова валя, зайцева зина, задувайко дуся,
гусаченко дарья, волошенко миля, криворог
маруся, хоменко маруся, давченко даша,
иванова вера, Шулатько лида, бурович ма-
рия, крушоцич валя, добристон катя, лосень-
ко оля, Никитенко фрося, диченко марфа,
кириченко маруся, колесник Паша, сирин-
чук люта. все выехали в село смелое2
17.х.1943 г.»11. вірогідно і далі німці викори-
стовували згаданих людей з такою ж метою.
Цікаво було б дізнатися, як склалася їхня по-
дальша доля.
у черкаській тюрми, як і у подібних місцях
1 місто черкаси було звільнене військами червоної армії
14 грудня 1943 р.
2 містечко сміла.
132
Краєзнавство 2' 2011
позбавлення волі інших українських міст, в
тому числі західного регіону, окупанти утри-
мували багато радянських військовополонених.
доля більшості з них складалася трагічно.
схожі на інші передсмертні рядки слова,
залишені на стіні камери № 14 тюрми у черка-
сах червоноармійцем, мобілізованим до
регулярної армії в білорусії: «тут сидел вы-
соцкий владимир васильевич с 4 сентября
1943 г. за побег из немецкого плена и получил
пулю в лоб. Прощайте друзья и знакомые. се-
мья – минской области, борисовского района,
деревня щебанки – высоцкий»12.
історія кожного з військовополонених
червоноармійців, які опинилися у нацистсь-
ких в’язницях, складалася по-різному. хтось
потрапив до фашистських катівень перед
відправленням до таборів, хтось чекав свого
суворого вироку за втечу звідти.
більшість в’язнів – колишніх вояків
червоної армії не знала своєї подальшої долі,
як не відали цього й ті, хто залишав написи на
стінах камер після того, як військові бранці
відбували звідти.
у тюрмі дніпропетровська був скопійо-
ваний напис, який свідчить про те, що у
тамтешніх стінах перебував навіть старший
лейтенант, удостоєний високого звання героя
радянського союзу 13 серпня 1941 р. (20 бе-
резня 1942 р нагороджений також орденом
червоної зірки). Прикро, але « т. Пателин
П.и.»13, як було зафіксовано на стіні, не зна-
читься серед реєстру героїв радянського сою-
зу. можливо, цю особу виключили зі складу
нагороджених цим високим званням саме за
те, що він опинився у німецькому полоні. в
іншому разі, можна припустити помилку під
час копіювання напису або те, що офіцер був
представлений до найвищої нагороди, але не
одержав її.
у камері № 56 тюрми на володимирській,
33 м києва сидів ще один військовий началь-
ник «демченко ф.и. с 6.7.43 до 18.9.43. май-
ор генерального штабу красной армии»14.
вражають трагізмом рядки, залишені гру-
пами військовополонених-інвалідів. Ці ска-
лічені – без рук і ніг – потерпали у неволі,
чекаючи свого останнього часу. більше всього
таких написів виявлено у тюрмі м. дрогобич:
«в этой камере [№ 28] лежали инвалиды
без ног 6 человек 14.хіі. 1942 г.», «здесь
[камера № 5] находились военнопленные Ни-
колай зверьков, 4.4.44 г., кузьмин Николай,
мишенин василий, Шилов владимир прибы-
ли в дрогобыч с холма 17 января 1944 года –
калининской, архангельской, Новосибир-
ской, московской областей. все безрукие
инвалиды». замість таких же скалічених
хтось зробив запис і в камері № 11: «здесь
были все безрукие военнопленные: 1) фомин
василий, тамбовский, 2) лебедев сергей,
алтайский, 3) кульгуский михаил, тамбов-
ский, 4) лобунский Николай, куйбышев,
5) вольчик андрей, херсон, 6) лучшев роман,
Новосибирский, 7) родичев владимир,
томский»15. вказані через кому дані про
походження вказують про те, що бранцями
в’язниць на території україни були представ-
ники різних народностей і соціальних
прошарків.
з настінного тексту камери № 33 тюрми м.
дрогобича стає зрозумілим, що там серед
інших, хто потрапив у полон, 8 квітня 1944 р.
свій запис залишив олексій костюк з жито-
мирщини. 17 червня того ж року військово-
полонених вивезли звідти і відправили у
невідомому напрямку: «…здесь жили друзья,
попавшие в плен 8 апреля и выбыли из этой
большой тюрьмы 17.VI.44 г. в неизвестном
направлении»16.
у трьох корпусах дрогобицької тюрми у
період окупації утримувалося чи не найбільше
військовополонених (порівняно з іншими тюр-
мами, дислокованими в україні). очевидно
саме тут концентрували тих, хто тікав з поло-
ну, чинив порушення режиму в інших місцях
утримання або не міг працювати через
каліцтво.
долю багатьох з них важко простежити,
оскільки після утримання в цій в’язниці їх
переводили в інші місця позбавлення волі чи
розстрілювали дорогою. так, з напису у камері
№ 25 дізнаємося, що там перебував костянтин
ілліч Прохоров з с. Ширмівка Погребищенсь-
кого району вінницької області: «…выехал в
неизвестном направлении 17 июля 1944 года,
год рождения 1921. Привет русским военно-
пленным». там же скопіювали й такі слова:
«здесь был военнопленный бакалов михаил –
1921 г. рождения, попал в плен в 1941 году
30.VI. выбыл в неизвестном направлении,
апрель месяц 1944 г.»17.
у камері № 12 дрогобицької тюрми в’язні-
військовополонені залишили рядки, звернені
до тих, хто продовжував зі зброєю в руках гна-
ти німця з української землі: «товарищи бой-
цы и командиры! Не сдавайтесь в плен немец-
ким зверюгам, как можно спасайтесь, но не
133
попадайте в руки. Писали бойцы, которые по-
пали в плен 17.VI.44 г.»18.
лексика і стилістика окремих написів
передає не лише емоційний і морально-
психологічний стан в’язнів, а й уявлення про
освітній рівень, ідеологічну орієнтацію їх
авторів. у камері № 48 тюрми дрогобича було
зафіксоване таке: «здесь сидел летчик истре-
битель, потерявший молодость и жизнь свою
за русский народ и за свою свободу. Помните
русские! Не ждите от немца свободы и хорошей
жизни, добейтесь ее сами своей кровью.
смерть фашизму! Никогда не может русский
дружить с немцами, помня, что они сделали с
русским народом в 1941 – 1943 г.г. сколько
нас погибло за стенками фашизма. москва,
1943 года кураев»; у камері № 54 залишилося
звернення, пронизане відчайдушним сподіван-
ням: «россия, родная, ведь ты наша мать, ког-
да же нас выручит наш салин – отец! в.м.
Шешня – ст. Нея»19.
стіни та різні предмети камерного інтер’єру
в’язниці у дрогобичі зберегли написи в’язнів,
що дозволяють простежити маршрути пере-
міщення військовополонених: «… 25 марта
1942 года попал в плен под харьковом кузо-
ленков михаил иванович, бсср, могилев-
ской обл., дрыбинский район, коровчинский
с[ель]/сов[ет], дер[евня] Посуй: 1) тюрьма
харьков, 2) тюрьма кировоград, 3) тюрьма
дрогобыч [камера № 7]”20.
з рядків, залишених в’язнями, стає
відомо, що у камерах тюрем сиділи й остар-
байтери в очікуванні вивезення до Німеч-
чини, або ті з них, хто був затриманий після
втечі з дороги.
звертає на себе увагу, що в одеській тюрмі
утримувалося багато цивільних осіб, які через
ті чи інші обставини залишилися на
окупованій території. у тюрмі м. вінниці, як і
в багатьох інших в’язницях, відбували свої
терміни покарання за вчинення побутових
злочинів (крадіжки, спекуляція, розбій тощо)
різні категорії громадян, в тому числі і ті, хто
служив у поліції.
у в’язницях опинялися й такі категорії
бранців, які вже довідалися про особливості
тамтешнього побуту ще за радянської влади.
їх сподівання на те, що за німців життя
зміниться на краще, не справдилися. Це
підтверджує коротка історія, закарбована на
тюремній стіні: «в этой камере сидел за ма-
ленькое преступление веляев Павел антоно-
вич, село старо-Покровка, чугуевского райо-
на, харьковской области. При советах сидел
3 года, с 1937 – 1941 год, только вышел, тут
война началась. выжил 6 месяцев, забрали в
лагерь, вышел с лагеря попал в эту камеру вот
какой я счастливый – солдат немецкой
армии»21. чому цей чоловік називав себе «сол-
датом німецької армії», встановити не вдало-
ся. втім, швидше за все це був червоноармієць,
який погодився служити в одному з
допоміжних підрозділів, що формувалися з
радянських полонених і за якесь
дисциплінарне порушення потрапив до
в’язниці.
у тюрмі м. ровно сидів осетин з абсолютно
російським прізвищем, чиї сподівання на
прихід німців не виправдалися: «тут сидел
железнодорожный инженер федоров мурхи-
ди ромбалатович, рожд[енный] 12.хіі.1912
года, на кавказе, ст. беслан, с. Ново-
батакопорт, национальность осетин, аресто-
ван 5.х.1943 года в сарнах жена и дети в сар-
нах ул. Песков, д. 26. в 1930 году я был выве-
зен в сибирь. я ненавижу советскую власть, я
враг советской власти, я не знаю за что я аре-
стован, я надеюсь только на бога, он поможет
мне выбраться отсюда»22.
їли німецьку тюремну баланду також
поліцаї, вояки інших колаборантських фор-
мувань, покарані у такий спосіб за побутові
злочини. спочатку вони зголосилися допома-
гати «визволителям» упокорювати своїх
співвітчиз-ників, а згодом за крадіжку й
розбій спокутували вчинені гріхи. в одній з
тюрем м. харкова, що розташовувалася у ко-
лишньому пересильному пункті управління
виправно-трудових таборів, опинився один з
таких «героїв»: «здесь сидел литвинов Нико-
лай аврамович, 1912 г. рождения, работал в
гиве1, при харьковском лагере военноплен-
ных, посажен за пьянку и взлом 4-х деревней
в пьяном виде. уже 30 суток сижу, а еще не
выпускают»23.
«Помічники» окупантів сиділи і в тюрмі м.
Прилуки, Новгород-сіверському, чернігові,
черкасах та інших населених пунктах,
здебільшого за побутові злочини: розбій,
крадіжку, спекуляцію тощо. були серед них й
ті, що потрапили до нацистських в’язниць че-
рез «нелояльність» до нацистів. серед
скопійованих написів найбільш характерні
такі: «23.8.43 г. тут [тюрма м. чернігів] сиде-
1 гива ((Hilfswachmannschaft) взводи/роти допоміжної
охорони при тилових частинах вермахту.
134
Краєзнавство 2' 2011
ли солдат 58 украинской охраны1 3 батальона
сумской области, талалаевского р-на, с. вед-
менье старун яков михайлович» , «тут [ка-
мера № 17 тюрми м. черкаси] сидели полицаи
за дурачество и водку в сентябре 1943 г. сум-
ской области, лебединского района, корней
иванович радченко и тушленко25, «здесь [ка-
мера № 31 м. Прилуки] сидели прилуцкие,
Пономаренко Николай, Потапенко михаил с
28.1.1943 года по 10.III.1943 г.»26.
слід зауважити, що в’язниці західної
україни вирізнялися з-поміж інших на
окупованій території передусім своїм багато-
національним складом. так, у тюрмі міста
тернополя утримувалося дуже багато євреїв
та поляків, а також цілі сім’ї з малими дітьми
різного віку. Написи копіювалися виконавця-
ми скорочено і не дозволяють встановити їх
повного змісту: «Швальд салин 21 г. выдана
предателем и расстреляна», «бернштейн да-
вид, 1900 г. [та його сім’я:] рашнэ, 1899 г.
(жена), бернат, 1925 г.р. (сын), рубин, 1933
г. (сын), юзеф, 1928 г. (сын), крисна 1930 г.
рожд. (дочь) уведены в село Петровка 10.VIII.
[19]43 г.»; «сурман ведерман. срман абрам
ведерманович – сын, уведены в с. Петровка2 и
расстреляны 10.VIII. [19]43 г.»; «яргевер
люяр (зубной врач) его жена и дочь арестова-
ны 4.іх.[19]43 г.»; «ванштейн мозес и Штан-
гер убиты 12.Vі.[19]43 г.»27
На стінах камер стрийської в’язниці збере-
глися рядки, сповнені людського горя. у
неволі опинилася мабда горешевська – мати
трьох дітей, яких окупанти знищили перед
тим. їм здалося цього замало і вони ув’язнили
двадцятирічну жінку: «мабда горешевська.
село Пидбереж, почта болихив, р-н стрий,
сидит невинно уже четыре недели, рождения
1920 года 4.12 – лишилась троих детей, одной
7 лет, другой 5 лет, третьей – 3,5 года»28
Надзвичайно лаконічні, але страшні за
своїм змістом написи смертників у тюрмі м.
станіслав: «1. свидна оля станислав – смерть.
1 імовірно йдеться про 136 батальйон поліції (шуцман-
шафту), сформованого в чернігові. брав участь у бойо-
вих діях, воював проти партизанів, де багато шуцманів
перейшли на бік радянського руху опору, після чого
навесні 1943 р. був передислокований в чернігів на пере-
формування. там йому присвоєно «білоруський» номер
58, після чого – у серпні 1943 р. направлено у білорусь,
де знову частина шуцманів перейшла на бік радянських
партизанів.
2 таке село відсутнє, хоча воно згадується у багатьох
написах як таке, куди відправляли на страту людей.
Не виключено, що мається на увазі село Петриків
тернопільського району тернопільської області.
2. лучко ольга – смерть. 3. Неделюк Наталка
станислав-делятин – смерть. 4. ильва ольга
– смерть». і там же: «бурак владимир осуж-
ден на кару смерти дня 16.3.44 г. арестован 1.
ііі.44 г. из турок район калуш»29.
точність і адекватність скопійованих на-
писів часто викликає сумніви. співробітники
Нквс під час копіювання записів і перекладу
з української мови часто-густо назви німець-
ких установ та підрозділів плутали з
прізвищами, писали їх без розділових знаків,
не відділяючи прізвищ від назв населених
пунктів. звертає на себе увагу той факт, що
найбільшої кількості помилок виконавці при-
пустилися у тюрмах західної україни.
російськомовні співробітники Нквс були
неспроможні грамотно перекласти написи.
тому робили це як могли, здебільшого недба-
ло. у зв’язку з цим багато прізвищ та імен
переплутані. важко встановити і місце помеш-
кання арештантів.
На відміну від інших в’язниць, виконавці
припису – співробітники регіонального управ-
ління Нквс м. лубни Полтавської області чо-
мусь скопіювали не всі написи, обмежившись
фіксацією прізвищ, імен та по- батькові і віку
в’язнів тамтешньої тюрми. так само було зро-
блено і в тюрмі м. Новгород-сіверського на
чернігівщині30.
з написів, залишених у камерах миколаїв-
ської тюрми, можна дізнатися, що трохи
більше місяця не дочекалися визволення3 й
пішли з життя деякі тамтешні в’язні. так, у
камері № 20 спеціального жіночого корпусу
зафіксоване таке: «10.іі.[19]44 г. здесь про-
живали последнюю свою ночь смертники 21
человек, из них 2-е малых деток. Прощай
жизнь»31.
серед найбільш типових написів на стінах
камерах – запозичення на зразок «сидів ні за
що….», «сидів за політику….» тощо. страшні
за своїм змістом найкоротші написи - на
кшталт «вмН» – розстріл. і далі – лише
прізвище, або й без нього.
Нацисти сформували на окупованій
території україни розгалужений апарат теро-
ру, зорієнтований на моральне приниження,
фізичне знущання й винищення місцевого на-
селення. в’язниці були однією з важливих ла-
нок тотального залякування, останньою лан-
кою варварських технологій обезлюднення
«життєвого простору» для німецьких колоні-
3 м. миколаїв звільнене радянськими військами 28 бе-
резня 1944 р.
135
заторів, густо замішаній на крові мільйонів
безневинних жертв.
у поєднанні з іншими джерелами за-
документовані написи на тюремних стінах да-
ють можливість суттєво доповнити загальне
уявлення про систему окупаційної влади,
географію примусового утримання, злочини
займанців проти різних соціальних груп насе-
лення республіки.
Ці записи дають шанс знайти тих, хто й
досі вважається зниклим без вісти. якщо їх
долю вдасться з’ясувати, в полотно історичної
пам’яті будуть вплетені долі до того невідомих
жертв нацистського терору.
рядки, написані на стінах тюремних камер
людьми, які не скорилися, йшли у небуття з
високо піднятою головою, – це невичерпна,
трагічна пам'ять про велику вітчизняну
війну. Це – приклад безприкладної мужності
багатьох чоловіків та жінок, які поклали своє
життя на вівтар Перемоги.
у тих рядках – написана людською кров’ю
стисла і драматична історія війни, оскільки у
них відбилися всі її складові: очікування пе-
ремоги над ворогом і біль поразок, звитяга і
зрада, гордість за батьківщину і зневіра у
радянській владі, бажання вистояти і помсти-
тися, прагнення жити і любити…
у передсмертних рядках, написах в останні
хвилини життя, іноді сконцентроване все жит-
тя. Прощальні слова партизанів підпільників,
воїнів червоної армії, звичайних мешканців
окупованих територій, юнаків та дівчат, при-
речених на гітлерівське рабство, з винятковою
силою розкривається людська краса, сила
духу, віра в перемогу, ненависть до ворога.
втім, мабуть, зайве героїзувати ці написи.
адже в тюрмах сиділи різні категорії грома-
дян, серед яких перебували й зламані,
деморалізовані люди, ті, хто не зміг витрима-
ти тортури і знущання, відмовилися від своїх
переконань. було дуже багато тих, хто мав ту
національність, яка не «подобалася» наци-
стам, оскільки не вписувалася в їхню
армійську теорію.
головне те, що за тими рядками стоять
тисячі безвинно закатованих мирних людей.
їх прощальні слова, звернені до своїх близь-
ких та рідних, бентежать душу, вражають
глибиною почуттів та емоційною напругою.
дивно, але перед обличчям смерті багато
хто намагався заспокоїти своїх близьких, де-
монструючи у такий спосіб незламну стійкість.
На дошках тюремних нар, цегляних стінах
та кам’яних підлогах камер залишали свої
останні слова, звернені до тих, хто продовжу-
вав жити, зазвичай, прості люди. тому ці тек-
сти – різні: часом пафосні, часом драматичні,
сповнені горя, болю й розпачу. траплялися й
нехитрі за формою викладу, але трагічні за
психологічним наповненням і переживання-
ми. іноді вони схожі на заповіт нині сущим й
обпалюють своєю силою та безсумнівною
щирістю.
виникає враження, що голоси тих жертв
окупаційного режиму зливаються у могутній
хор, у якому лунає вирок нацизму, нездатний
приглушити час, який розділяє нас і людей,
яким випали такі випробовування.
ті, хто писав, скористався своїм останнім
право говорити епічно та відверто. Навіть у на-
писах молодих людей – неосяжна мудрість
органічно поєднана з притаманним юності
оптимізмом та неприборканим гнівом й
рішучістю.
Прориваючись у сучасність скупими ряд-
ками «останнього слова», ці тексти викону-
ють велику місію: вони пробуджують наше
сумління, не дають зачерствіти душам
сучасників, будять їхню пам'ять, змушують
нас діяти так, аби жахи воєнного лихоліття
більше ніколи не стали реаліями життя.
Джерела та література
1 державний архів російської федерації (далі
– дарф), ф. 9413, оп. 1, спр. 53, арк. 2.
2 дарф, ф. 9413, оп.1, спр.53, арк.30 зв.
4 дарф, ф. 9413, оп.1, спр.53, арк. 31.
5 там само.
6 там само, арк. 31 зв.
7 там само.
8 там само, арк. 30 – 48 зв.
9 київ у дні нацистської навали. за докумен-
тами радянських спецслужб. до 60-річчя
визволення україни від гітлерівських
загарбників. Науково-документальне видан-
ня / упоряд.: т. в. вронська, а. в. кентій,
с. а. кокін та ін.; Національна академія
наук україни. інститут історії україни,
київська міська державна адміністрація,
державний архів служби безпеки україни. -
київ-львів, 2003. – с. 407-413.
136
Краєзнавство 2' 2011
10 дарф, ф. 9413, оп.1, спр.53, арк. 37.
11 там само, арк.47.
11 дарф, ф. 9413, оп.1, спр.53, арк. 48.
12 там само.
13 там само, арк. 34.
14 київ у дні…. – с.151.
15 дарф, ф. 9413, оп.1, спр. 53, арк. 39-42.
16 там само, арк. 40.
17 там само, арк.42 зв.
18 там само, арк.42.
19 там само, арк.39-40 зв.
20 там само, арк.41 зв.
21 там само, арк.31.
22 там само, арк.45 зв.
23 дарф, ф. 9413, оп.1, спр.53, арк.33 зв.
24 там само, арк.37 зв.
25 там само, арк. 48-48 зв.
26 там само, арк.51 зв.
27 дарф, ф. 9413, оп.1, спр.53, арк.44 зв.
26 там само, арк.43.
29 там само, арк.43 зв.
30 там само, арк.50-53.
31 дарф, ф. 9413, оп.1, спр.53, арк.37 зв.-38.
тамара Вронская, Александр Лысенко
История войны написанная кровью
В статье освещается малоизвестная страница истории Второй мировой войны, состав-
ляющая оккупационного режима, установленного гитлеровцами на захваченной территории
Украины – обстоятельства содержания узников нацистских тюрем. На основе новых доку-
ментов, выявленных в архивах Российской Федерации и Украины, подается дислокация тю-
рем, а также организационные мероприятия НКВД по их обследованию. Систематизация за-
писей узников позволяет дополнить общее представление об оккупационном порядке, престу-
плениях нацистов протии разных социальных групп населения республики.
Ключевые слова: оккупационный режим, нацисты, гитлеровцы, места принудительного
содержания, тюрьмы, узники, военнопленные.
Tamara Vronska, Olexander Lysenko
The history of war, written with human blood
Given article describes little known page of World War II, which was the part of Nazi occupational
regime on the territory of Ukraine – the conditions of confinement of prisoners in Nazi prisons. The
study of stationing of prisons and their post-war survey, made by NKVD, is grounded on the new
materials, founded in Russian and Ukrainian archives. The systematization of notes of prisoners
improves the general understanding of occupational regime, Nazi crimes against different social
groups of local population
Key words: occupational regime, Nazis, penitentiary system, prisons, prisoners, POW.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32390 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:51:10Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вронська, Т. Лисенко, О. 2012-04-29T17:42:27Z 2012-04-29T17:42:27Z 2011 Історія війни, написана людською кров’ю / Т. Вронська, О. Лисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 126-136. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32390 93/94: 355.01 [168.522 : 612.1] У статті висвітлюється маловідома сторінка історії Другої світової війни, складова окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на захопленій території України – обставини утримання в’язнів нацистських тюрем. На основі нових документів, виявлених у архівах Російської Федерації та України, подається дислокація тюрем, а також організаційні заходи НКВС з їх обстеження. Систематизація написів в’язнів дозволяє доповнити загальне уявлення про окупаційний лад, злочини нацистів проти різних соціальних груп населення республіки. В статье освещается малоизвестная страница истории Второй мировой войны, составляющая оккупационного режима, установленного гитлеровцами на захваченной территории Украины – обстоятельства содержания узников нацистских тюрем. На основе новых документов, выявленных в архивах Российской Федерации и Украины, подается дислокация тюрем, а также организационные мероприятия НКВД по их обследованию. Систематизация записей узников позволяет дополнить общее представление об оккупационном порядке, преступлениях нацистов протии разных социальных групп населения республики. Given article describes little known page of World War II, which was the part of Nazi occupational regime on the territory of Ukraine – the conditions of confinement of prisoners in Nazi prisons. The study of stationing of prisons and their post-war survey, made by NKVD, is grounded on the new materials, founded in Russian and Ukrainian archives. The systematization of notes of prisoners improves the general understanding of occupational regime, Nazi crimes against different social groups of local population. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни Історія війни, написана людською кров’ю История войны, написанная кровью The history of war, written with human blood Article published earlier |
| spellingShingle | Історія війни, написана людською кров’ю Вронська, Т. Лисенко, О. До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| title | Історія війни, написана людською кров’ю |
| title_alt | История войны, написанная кровью The history of war, written with human blood |
| title_full | Історія війни, написана людською кров’ю |
| title_fullStr | Історія війни, написана людською кров’ю |
| title_full_unstemmed | Історія війни, написана людською кров’ю |
| title_short | Історія війни, написана людською кров’ю |
| title_sort | історія війни, написана людською кров’ю |
| topic | До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| topic_facet | До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32390 |
| work_keys_str_mv | AT vronsʹkat ístoríâvíininapisanalûdsʹkoûkrovû AT lisenkoo ístoríâvíininapisanalûdsʹkoûkrovû AT vronsʹkat istoriâvoinynapisannaâkrovʹû AT lisenkoo istoriâvoinynapisannaâkrovʹû AT vronsʹkat thehistoryofwarwrittenwithhumanblood AT lisenkoo thehistoryofwarwrittenwithhumanblood |