Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть
У даній статті розглядаються питання участі органів місцевого самоврядування м. Херсона в організації медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX ст. Визначається роль медичних кадрів, а також персональна відповідальність за виконання своїх обов’язків провідних спеціалістів, показана спец...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32392 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть / О. Черемісін // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 138-147. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32392 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Черемісін, О. 2012-04-29T17:44:29Z 2012-04-29T17:44:29Z 2011 Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть / О. Черемісін // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 138-147. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32392 94 (477.7) У даній статті розглядаються питання участі органів місцевого самоврядування м. Херсона в організації медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX ст. Визначається роль медичних кадрів, а також персональна відповідальність за виконання своїх обов’язків провідних спеціалістів, показана специфіка фінансування галузі, досліджуються провідні природні й соціальні чинники, що впливали на здоров’я городян, розглядаються основні види забезпечення населення Херсона медичною допомогою, висвітлюється роль органів місцевого самоврядування у становленні й забезпеченні функціонування установ охорони здоров'я у місті в кінці XVIII – на початку ХХ ст. В данной статье рассматриваются вопросы участия органов местного самоуправления г. Херсона в организации медицинской помощи населению в конце XVIII – начала XX вв. Определяется роль медицинских кадров, а также персональная ответственность за исполнение своих обязанностей ведущих специалистов, показана специфика финансирования отрасли, исследуются определяющие природные и социальные причины, которые влияли на здоровье жителей, рассматриваются основные виды обеспечения населения Херсона медицинской помощью, раскрывается роль органов местного самоуправления в становлении и обеспечении функционирования организаций охраны здоровья в городе в конце XVIII – начала XX вв. The given article considers the issues of the participation of Kherson local government organs in organizing medical service to the population in the end of the 18 – the beginning of the 20 centuries. It defines the role of medical specialists and personal responsibility for fulfillment of the leading specialists duties; it examines the special character of the branch functioning; it investigates important natural and social factors that influenced the citizens health; it reveals the major ways of providing Kherson population with medical service, the role of the local government organs in organizing health care establishments in the town in the end of the 18 – the beginning of the 20 centuries. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть Исторические условия организации местным самоуправлением Херсона медицинской помощи населению в конце XVIII – начале XX веков Historical conditions of organizing medical service to Kherson population by the local government in the end the 18 – the beginning of the 20 centuries Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть |
| spellingShingle |
Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть Черемісін, О. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| title_short |
Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть |
| title_full |
Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть |
| title_fullStr |
Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть |
| title_full_unstemmed |
Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть |
| title_sort |
історичні умови організації місцевим самоврядуванням херсона медичної допомоги населенню в кінці xviii – початку xx століть |
| author |
Черемісін, О. |
| author_facet |
Черемісін, О. |
| topic |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| topic_facet |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Исторические условия организации местным самоуправлением Херсона медицинской помощи населению в конце XVIII – начале XX веков Historical conditions of organizing medical service to Kherson population by the local government in the end the 18 – the beginning of the 20 centuries |
| description |
У даній статті розглядаються питання участі органів місцевого самоврядування м. Херсона в організації медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX ст. Визначається роль медичних кадрів, а також персональна відповідальність за виконання своїх обов’язків провідних спеціалістів, показана специфіка фінансування галузі, досліджуються провідні природні й соціальні чинники, що впливали на здоров’я городян, розглядаються основні види забезпечення населення Херсона медичною допомогою, висвітлюється роль органів місцевого самоврядування у становленні й забезпеченні функціонування установ охорони здоров'я у місті в кінці XVIII – на початку ХХ ст.
В данной статье рассматриваются вопросы участия органов местного самоуправления г. Херсона в организации медицинской помощи населению в конце XVIII – начала XX вв. Определяется роль медицинских кадров, а также персональная ответственность за исполнение своих обязанностей ведущих специалистов, показана специфика финансирования отрасли, исследуются определяющие природные и социальные причины, которые влияли на здоровье жителей, рассматриваются основные виды обеспечения населения Херсона медицинской помощью, раскрывается роль органов местного самоуправления в становлении и обеспечении функционирования организаций охраны здоровья в городе в конце XVIII – начала XX вв.
The given article considers the issues of the participation of Kherson local government organs in organizing medical service to the population in the end of the 18 – the beginning of the 20 centuries. It defines the role of medical specialists and personal responsibility for fulfillment of the leading specialists duties; it examines the special character of the branch functioning; it investigates important natural and social factors that influenced the citizens health; it reveals the major ways of providing Kherson population with medical service, the role of the local government organs in organizing health care establishments in the town in the end of the 18 – the beginning of the 20 centuries.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32392 |
| citation_txt |
Історичні умови організації місцевим самоврядуванням Херсона медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX століть / О. Черемісін // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 138-147. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT čeremísíno ístoričníumoviorganízacíímíscevimsamovrâduvannâmhersonamedičnoídopomoginaselennûvkíncíxviiipočatkuxxstolítʹ AT čeremísíno istoričeskieusloviâorganizaciimestnymsamoupravleniemhersonamedicinskoipomoŝinaseleniûvkoncexviiinačalexxvekov AT čeremísíno historicalconditionsoforganizingmedicalservicetokhersonpopulationbythelocalgovernmentintheendthe18thebeginningofthe20centuries |
| first_indexed |
2025-11-25T22:31:21Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:31:21Z |
| _version_ |
1850564720962043904 |
| fulltext |
іIі
істОРія міст
і сіЛ УКРАЇНИ:
історико-теоретичні
проблеми вивчення
138
Краєзнавство 2' 2011
удк: 94 (477.7)
Олександр Черемісін (м. Запоріжжя)
істОРИчНі УмОВИ ОРГАНіЗАЦіЇ місЦеВИм
сАмОВРяДУВАННям ХеРсОНА меДИчНОЇ ДОПОмОГИ
НАсеЛеННЮ В КіНЦі XVIII – ПОчАтКУ XX стОЛітЬ
У даній статті розглядаються питання участі органів місцевого самоврядування м. Хер-
сона в організації медичної допомоги населенню в кінці XVIII – початку XX ст. Визначається
роль медичних кадрів, а також персональна відповідальність за виконання своїх обов’язків
провідних спеціалістів, показана специфіка фінансування галузі, досліджуються провідні
природні й соціальні чинники, що впливали на здоров’я городян, розглядаються основні види за-
безпечення населення Херсона медичною допомогою, висвітлюється роль органів місцевого са-
моврядування у становленні й забезпеченні функціонування установ охорони здоров'я у місті
в кінці XVIII – на початку ХХ ст.
Ключові слова: місцеве самоврядування, Південна Україна, медичне обслуговування.
Причина уваги дослідників до медицини
полягає в розумінні того, що в реорганізації
існуючої системи охорони здоров’я країни
важливо спиратися на набутий раніше досвід.
Це дозволяє уникати багатьох помилок і зна-
ходити найбільш раціональні шляхи для подо-
лання негативних тенденцій у розвитку
медичної галузі та реалізації положень
конституції україни щодо забезпечення кож-
ному громадянину доступної та кваліфікованої
медичної допомоги. сучасні процеси станов-
лення нової системи охорони здоров'я в
україні вимагають усвідомлення і творчого
осмислення історичного досвіду. без вивчення
соціальної історії охорони здоров’я та специ-
фіки місцевих умов розвитку цієї діяльності
не можливе вироблення сучасної теорії охоро-
ни здоров’я і створення її нової української
моделі. Проблеми історії дорадянської охоро-
ни здоров'я мають привернути увагу до-
слідників ще й з точки зору можливостей при-
стосування деяких її елементів до умов
сучасності. адже, на відміну від радянської
системи, дорадянська охорона здоров'я форму-
валася, як і сьогоднішня, в ринкових умовах.
інтерес науковців до діяльності органів
міського самоврядування з улаштування
медичної допомоги спричиняється недостат-
ньою її вивченістю. аналіз наукової літера-
тури, у тому числі й праць діячів XIX – почат-
ку XX ст. м. уварова1, б. веселовського1,
м. капустіна3 свідчить, що робота місцевого
самоврядування в організації медичного об-
слуговування населення розкрита переважно в
загальному вигляді, перевага в охороні
здоров’я надається земським установам, а це
значно збіднює наші знання про історичну
практику. щоб побачити повну картину ме-
дичного життя у всій його різноманітності,
необхідно дослідити й роботу органів місцевого
самоврядування окремих губерній, регіонів,
повітів, міст.
серед досліджень, присвячених медичному
обслуговуванню міським самоврядуванням,
виділяються, безумовно, роботи м. гошкеви-
ча4, в. мефодієва5, і. заніса6, д. гінзбург-
Шика7, р. витвицького8 та ін. вони висвіт-
лювали, переважно у статистичному вигляді,
головні шляхи, якими прямувала херсонська
охорона здоров’я. у контексті досліджуваної
проблеми вони надзвичайно важливі, бо пору-
шують гострі питання становлення міської
охорони здоров'я того періоду. варто також
наголосити, що автори зібрали та вивчили
дуже різноманітний за характером і змістом
фактичний матеріал, причому із джерел, бага-
то з яких для нас уже недоступні, що підсилює
цінність їхніх досліджень. Проте висновків і
оцінок у їх працях майже не містилося.
у процесі формування радянської
історіографії наукова проблематика, пов’язана
з вивченням досвіду організації охорони
здоров’я на місцевому рівні у дожовтневий
період, мало цікавила дослідників, бо сам
досвід був неактуальним для радянської систе-
ми охорони здоров’я. Певні дослідження ра-
дянського періоду Н. ревенок9, к. калини10,
а. кохана11 стосувалися не історії медицини в
цілому, а практична діяльність окремих хер-
сонських лікарів.
139
сучасні дослідники все частіше звертають-
ся до вивчення історії медицини в україні, осо-
бливо земської. досліджень, присвячених
муніципальній охороні здоров’я дожовтневого
періоду, відносно невелика кількість, і херсо-
ну приділено дуже мало уваги. окреме місце в
історіографії проблеми посідають персоналії
організаторів охорони здоров'я в херсоні в ро-
ботах о. марінченко12, с. багненко13, г. зуб-
ріса14, з. демченко15, в. добровольської16 та ін.
Підсумовуючи загальний стан розробленості
проблеми наголосимо, що деякі дослідження
існують, але вони мають фрагментарний ха-
рактер і не дають можливості вповні уявити
собі процес становлення охорони здоров’я в
місті. до того ж, до історії охорони здоров’я в
херсоні зверталися переважно медики з точки
зору історії медицини і лише побіжно торка-
лися соціальної історії охорони здоров'я.
Недостатнє висвітлення діяльності міського
самоврядування в забезпеченні населення ме-
дичною допомогою й важливість його досвіду
для розв’язання сучасних проблем охорони
здоров’я стали однією з підстав для написання
даної роботи.
метою роботи стала спроба вивчення та
висвітлення розвитку охорони здоров’я насе-
лення в місті херсоні за час його існування в
межах російської імперії на історичному тлі
діяльності органів міського самоврядування.
Питання організації медичної допомоги ста-
ли актуальними для херсона з самого початку
його заснування. у кінці XVIII ст. у місті ста-
лися дві епідемії: чуми та тифу. Перша епідемія
чуми мала місце у 1783 р., коли місто втратило
майже 30% населення. щодня вмирало по 50
осіб. головним лікарем, що врятував місто від
епідемії чуми був д. самойлович17.
Наступна епідемія тифу спалахнула у
1789 р. англійський лікар дж. говард приїхав
до російської держави в кінці 1789 г. Після
відвідування Петербурга та москви він від-
правився на Південь україни, де відбувалась
чергова російсько-турецька війна, яка супро-
воджувалася великою кількістю поранених і
хворих. дж. говард ознайомився зі станом
військових лікарень у миколаєві, очакові,
херсоні. у богоявленській лікарні він
зустрічався з д. самойловичем, який викону-
вав у той час обов’язки губернського лікаря
катеринославського намісництва і таврійської
області.
Приїхавши до херсона, в якому сталася
епідемія тифу, дж. говард взяв активну участь
у боротьбі з нею. він планував також потрапи-
ти до криму, але його планам не судилося
здійснитися, оскільки на початку 1790 р. він
захворів, і допомогти йому не зміг особистий
лікар князя г. Потьомкіна. дж. говард
20 січня 1790 р. помер18.
аналіз літературних та документальних
джерел свідчить, що до реформи міського са-
моврядування медичне обслуговування насе-
лення в південних губерніях, як і у всій
російській імперії, здійснювали в основному
підпорядковані міністерству внутрішніх справ
Прикази громадської опіки, засновані ще ка-
териною II у 1775 р. для організації
«піклування й народної освіти», вони станови-
ли собою губернські заклади у вигляді
адміністративних канцелярій, керованих гу-
бернаторами.
діючи автономно, Прикази утримували в
губернських і повітових центрах опікунські та
лікувальні установи. у херсоні ці установи
створювали єдиний комплекс (лікарня, буди-
нок психічнохворих, притулок і богадільня)
під назвою «богоугодні заклади». у повітових
містах Прикази мали невеличкі лікарні. вони
призначалися переважно для «казенних» лю-
дей: передусім для військових, дрібних
чиновників, арештантів, повій, безпритуль-
них. для простого люду місця в лікарнях май-
же не виділялися, та населення не дуже праг-
нуло потрапити туди. більше того, звичайний
обиватель намагався їх усіляко уникати. При-
чин для цього було достатньо. По-перше, на-
сторожував сам контингент хворих, який пе-
ребував на лікуванні. По-друге, більшість
лікарень знаходилася в старих, занедбаних
приміщеннях без будь-яких зручностей. часто
хворі з різними діагнозами, навіть інфекційні,
перебували в загальних палатах. тому нерідко,
лікуючись від однієї хвороби, пацієнт набував
іншої. По-третє, повсюди не вистачало
кваліфікованого медичного персоналу, хі-
рургічних інструментів та ліків. за таких умов
сподіватися на більш-менш пристойне лікуван-
ня в цих закладах було неможливо. але основ-
на причина, яка відлякувала значну масу на-
селення від лікарень, полягала в дуже високій
платні за послуги. у деяких із них вона сягала
60 коп. за добу й бралася в більшості випадків
за повний місяць, незалежно від кількості
днів, проведених хворим у їхніх стінах19.
Послугами лікувальних установ Приказу
громадської опіки могло скористатися лише
міське населення, оскільки ці заклади розта-
140
Краєзнавство 2' 2011
шовувалися саме в місті. Поодинокі випадки
появи в лікарнях мешканців села були
пов’язані в основному з «відхожими» промис-
лами. у пошуках заробітку селяни постійно
з’являлися в місті. траплялося, що тут деякі з
них тяжко хворіли й інколи доставлялися ро-
ботодавцями або поліцією до лікарень. Потім
тих, хто одужував, відправляли додому, як
правило етапом, разом з арештантами, і здава-
ли у волосні правління під розписку, щоб
вірніше стягнути з громади платню за
лікування.
контроль за діяльністю лікарень Приказу
здійснювала організована на початку хіх ст.
лікарська управа. очолювана інспектором
управа також керувала роботою повітових та
міських лікарів. кількість цих медиків була
дуже незначною й сягала біля двох десятків
фахівців у губернії. а у місті херсоні управа
складалася з оператора та акушера. херсонсь-
ка лікарська управа організовувала діяльність
міських лікарів, ветеринарів та фармацевтів.
На дійсній службі при місцевому
самоврядуванні було: лікарів – 19, ветеринарів
– 2, фельдшерів – 12, лікарських учнів – 9, по-
вивальних бабок – 9. тобто загальна кількість
– 51 осіб. вільнонайманих працівників було:
лікарів – 6, аптекарів, їх помічників та учнів
– 22, повивальних бабок – 2. усього – 30 осіб.
усього в першій половині XIX ст. щорічно на
їх утримання та медичні послуги з міського
бюджету витрачалося від 248 крб. 32 коп. (у
1810 р.) до 1677 крб. 40─ коп. (у 1861 р.), що
складало на початку XIX ст. 1,3% витратної
частини міського бюджету, а у середині
XIX ст. 3,4% витратної частини бюджету
міста. тобто, витратна частина міського бюд-
жету на медичне обслуговування за півстоліття
збільшилась лише на 2,1%20.
майже всі лікарі мешкали й практикували
в містах. у селах їх бачили лише в тих випад-
ках, коли там хтось помирав і треба було
засвідчити факт смерті. безпосередньо органі-
зацією медичної допомоги у селах на міській
землі займалося відомство палати державного
майна, власне в середовищі державних селян.
для цього воно розпоряджалося певною
кількістю так званих окружних лікарів, во-
лосних фельдшерів та віспощепіїв. лікарі
повинні були займатися лікуванням і в
більшій мірі інструктувати та здійснювати
контроль за фельдшерами. через незначну
їхню кількість (наприклад, три на всю хер-
сонську губернію) лікування сільського насе-
лення повністю знаходилося в руках фельд-
шерів. вони, у переважній більшості, не мали
належної професійної підготовки і були
малоосвіченими. установленого нагляду за
їхньою медичною практикою з боку лікарів
фактично не існувало. лікарі фізично були не
в змозі по декілька разів на рік відвідувати
підконтрольний їм персонал. усі медики самі
розшукували хворих, періодично обходячи чи
об’їжджаючи селища на міській землі.
Постійних амбулаторій вони не мали й прий-
мали пацієнтів де доведеться: у будинках,
інколи в «приймальних палатах» (медичних,
лікувальних пунктах), якщо такі були.
віспощепії (займались лікарські учні), пе-
реважно із селян, у більшості випадків
неграмотні, працювали, як і фельдшери, само-
стійно й безконтрольно. своїми, часто неком-
петентними, діями вони викликали в людей
недовіру до віспощеплення взагалі й прагнення
всіляко уникнути цього заходу. як відомо зі
звітів губернаторів, віспощеплення на херсон-
щині не досягло у першій половині XIX ст. на-
лежного рівня розвитку з декількох причин:
через нестачу кваліфікованих лікарів та част-
ково через неосвіченість місцевого населення.
загалом вся діяльність медиків цілковито за-
лежала від розпоряджень губернського
управління та міського самоврядування. у да-
ному випадку медики м. херсона були в кра-
щому становищі та працювали краще, оскільки
постійно знаходилися під контролем місцевого
керівництва, на відміну від повітових міст. На-
приклад, в очакові лікарі навіть відмовлялись
надавати хворим медичну допомогу.
серед обов’язкових заходів херсонське са-
моврядування організовувало спеціальні
карантинні зони (пости), головною метою
яких було дбати про безпеку міста від внесен-
ня чуми ззовні, а передусім – холери.
діяльність їх була досить неефективною,
оскільки з кінця XVIII ст. у херсоні постійно
були епідемії чуми, холери, тифу, дифтериту.
але на відміну від кінця XVIII ст., коли хво-
роби потрапляли ззовні, у XIX – початку XX
ст. захворювання носили переважно місцевий
(природний) характер21.
відомства в медичній справі хоч і діяли під
керівництвом органів місцевого самоврядуван-
ня, але в переважній більшості медики були
байдужими до потреб населення, а за умов
мінімального фінансування та обмеженої
кількості фахівців, уся робота з медичної до-
помоги «зводилася до листування між
141
інстанціями». тому такі соціально небезпечні
хвороби, як віспа, дифтерія, кір та ін. були
звичайним явищем і забирали з життя десят-
ки й сотні хворих.
таким чином, можна дійти до висновку, що
структура управління охороною здоров'я та
медичне обслуговування населення в херсоні,
яка склалася до реформ середини XIX ст., була
примітивною, громіздкою і малоефективною.
лікарська управа виявилася функціонально
перевантаженою, діяльність органів міського
самоврядування мала формальний характер.
ситуація особливо не змінилася на краще
навіть після того, як була проведена міська ре-
форма 1870 року.
1871 р. в херсоні набуло чинності «городо-
вое Положение 16 июля 1870 г.»22, що ознаме-
нувало собою міську реформу. за цим Поло-
женням прямою компетенцією міського гро-
мадського самоврядування стала охорона
здоров'я та медичне обслуговування населен-
ня. органи міського самоврядування здобули
досить широкі права, зокрема практичну
самостійність у справі організації міської охо-
рони здоров'я. При херсонській міській думі
було створене спеціальне санітарно-медичне
від-ділення у складі санітарного лікаря,
помічника та писаря. до обов’язків відділення
відносились: завідування медично-санітарною
частиною міста, ведення медичної статисти-
ки, звітності, нагляд за міською лабораторією,
анатомічним кабінетом, кладовищем, асеніза-
цією та аптеками. «городовое Положение 11
июня 1892 г.»23 права міських дум і управ об-
межувало, поставивши їхню діяльність під
жорсткіший контроль з боку губернаторів та
міністерства внутрішніх справ, але обов'язків
щодо розвитку в місті охорони здоров'я не
зняло. отже, «городовые Положения» 1870 і
1892 рр. стали нормативною базою для ство-
рення в херсоні міської лікувально-санітарної
організації.
фінансування медичної допомоги населен-
ню херсона в пореформений період
здійснювалося з таких джерел: державна
скарбниця; надходження від оплати медичної
допомоги приватними особами й становими
товариствами; міський бюджет; доброчинні
пожертвування.
згодом до зазначених джерел додалися
земські кошти і кошти громадських
організацій. херсонське міське самоврядуван-
ня постійно збільшувало асигнування на охо-
рону здоров'я та медичне обслуговування не
лише в абсолютному вираженні, але й відносно
інших статей бюджетних витрат.
у 1879 р., на підставі звернень міських
лікарів, на засіданні міської думи було прий-
нято рішення про збільшення коштів на ме-
дичне обслуговування до 2000 крб. з метою по-
передження появи в місті епідеміологічних за-
хворювань. була обрана спеціальна санітарна
комісія, яка повинна була спостерігати за ме-
дичним станом у місті. до складу цієї комісії
увійшли 6 членів міської управи, поліцмейстер
та міський лікар24.
На засіданні 14 лютого 1879 р. міської
думи було прийнято рішення про заходи щодо
санітарного оздоровлення міста. з цією метою
було обрано 2 санітари з окладом у 25 крб. до
їх компетенції належав нагляд за санітарним
станом міста. 12 березня 1879 р. в місті була
відкрита додаткова лікарня для лікування
епідеміологічних захворювань у будинку
міщанина єгора бажанова. з міського бюдже-
ту були асигновані гроші: на відкриття лікарні
– 300 крб., на зарплату лікарям – 10 крб. на
добу, фельдшерам – 60 крб. на місяць. щоро-
ку з міського бюджету надавалась разова
фінансова допомога лікарям, фельдшерам на
особисте лікування по 600 крб., на додаткову
заробітну платню по 800 крб., на премії перед
різдвом та Пасхою по 300 крб. також разову
фінансову допомогу з міського бюджету у
вигляді стипендій (але з поверненням) отриму-
вали діти медичних працівників на навчання в
університетах по 300 крб. асигнувалися міські
кошти на реорганізацію лікарень, закупівлю
ліків та інвентаря (щорічно на суму 3217 крб.,
57 коп.) та збільшення штату медпрацівників.
а у 1911 р. міська дума прийняла рішення
про встановлення нормальних окладів для ме-
дичних працівників у такому вигляді: для
міських санітарних лікарів встановлена зар-
плата 2500 крб., шкільних лікарів – 1500 крб.,
лікарів на міських хуторах – 1500 крб., амбу-
латорних лікарів – 1500 крб., ветеринарних
лікарів – 1200 – 1300 крб. (в залежності від по-
сади), лікарів міських лікарень – 1500 крб.,
лаборантів – 100 крб., акушерів, фельдшерів,
санітарів – 420 - 550 крб. (в залежності від
статі), ветеринарних фельдшерів – 480 крб.,
сестер милосердя – 300 крб.25
12 листопада 1879 р. на засіданні міської
думи членом управи в. альфонсом була пода-
на до розгляду заява щодо медичного оздоров-
лення міста за участю діячів міського самовря-
дування. у його пропозиції зазначалося, що в
142
Краєзнавство 2' 2011
місті потрібно організувати постійну санітарну
комісію у складі всіх 72 гласних думи, щоб
вони почергово (по 18 чоловік на рік) стежили
за дотриманням санітарних умов життя
міського населення. в. альфонсом був навіть
складений спеціальний «кодекс указаний о
соблюдении чистоты во дворах, на тротуарах,
улицах и площадях», який ніким із міського
населення не виконувався, оскільки, з одного
боку, міщани не відчували відповідальності
перед розпорядженнями міського самовряду-
вання, а з іншого боку, санітарний стан міста
не контролювався жорстко муніципалітетом.
що стосується заходів щодо запобігання
епідеміологічних захворювань, то правила
відрізнялися особливою стислістю та
невизначеністю. міська дума погодилася на
його умови санітарного оздоровлення міста
херсона, була обрана комісія у складі 12 осіб
міської управи згідно 73 ст. міського поло-
ження 1870 р. до санітарної комісії херсона
увійшли: в. альфонс, м. гойх, м. рабінович,
м. катель, м. савускан, о. єфанов, с. Прохно,
г. соколовський, с. костилєв, і. урчук,
б. левіт та м. кальф. до сфери їхньої
компетенції входив нагляд за санітарним ста-
ном міста. результати їхньої діяльності стали
помітними лише через декілька років. завдя-
ки невтомній роботі членів комісії санітарний
стан херсона значно не покращився.
Найбільший внесок у медичне обслугову-
вання населення зробили члени лікарської
комісії, яка підпорядковувалася у своїй
діяльності міській управі у складі міського
санітарного лікаря в. мефодієва, лікаря і. ко-
зубова, лікаря є. яковенко, старшого лікаря
губернської лікарні б. бонч-осмоловського,
лікаря а. слесаревського, лікаря м. зархе та
міських дільничних лікарів м. камінського,
м. грінберга, а також шкільних лікарів
г. астрахана та П. Штрайхера. вони невпинно
збирали кошти та ліки для міських лікарень,
постійно опікувалися міськими амбула-
торіями, вилікували багатьох мешканців хер-
сона від дифтериту, скарлатини, тифу,
азіатської холери, сибірської язви, віспи, кору
та багатьох інших захворювань. за власний
кошт навіть організували діяльність народної
їдальні для безкоштовної роздачі продуктів
малозабезпеченим мешканцям херсона26.
На основі 112 ст. міського положення 1892
р. вони залучали попечителів із числа міських
обивателів для покращання санітарного стану
міста. Попечителям видавалися медико-по-
ліцейські інструкції, і, таким чином, вони
дорівнювалися до співробітників поліції. вони
виконували, головним чином, фіскально-
контрольні функції, їх діяльність у херсоні не
була підтримана місцевим населенням, і навіть
сама робота попечителів не була популярною,
оскільки мало хто погоджувався на заробітну
плату 25-30 крб. таким чином, охорона
здоров’я в місті не була забезпечена кадрами.
Попечителів у херсоні було тільки 7 чоловік
(один з яких захворів холерою), на відміну від
одеси, де у 1903 р. нараховувалося 6 попечи-
тельств із 417 членів. у 1904 р. у херсоні зно-
ву повернулися до питання про санітарних
попечителів на XV губернському з’їзді лікарів.
На засіданні міської думи 12 листопада
1904 р. було одностайно прийнято рішення
про створення постійної санітарної комісії
попечителів, а на засіданні 19 січня 1905 р.
були прийняті положення та інструкції для їх
діяльності. така практика використання
міських попечителів була залучена в казані в
1892 р., у санкт-Петербурзі та Новгороді у
1897 р. і свідчила про надзвичайний
санітарний стан у містах. таким чином, мож-
на стверджувати, що, не дивлячись на всі зу-
силля органів міського самоврядування,
міських лікарів, наприкінці XIX – початку
XX ст. санітарний стан херсона оцінювався як
критичний. завдяки роботі міських санітарних
попечительств санітарна справа м місті була
поставлена муніципалітетом на засади
громадськості27.
головними джерелами великої захворюва-
ності і поганого санітарного стану в херсоні
були забруднені промисловими підприємства-
ми води річок дніпра та кошевої, забруднені
міські колодязі та вуличний пил. бактеріоло-
гічні дослідження показали присутність у ву-
личному пилу життєздатні дифтеритні,
туберкульозні та інших мікроорганізми. хіміч-
ний аналіз засвідчив, що у вуличному пилу
знаходиться 35% органічних речовин, здатних
викликати епідеміологічні захворювання.
щороку (з 1873 до 1907) в міські лікарні
потрапляло: до лікарні ім. імператора олек-
сандра II – більше 1000 чоловік; до лікарні
забалківської частини – більше 850 чоловік;
до лікарні військового форштадту – більше
450 осіб, до лікарні міських хуторів – більше
1000 осіб. тобто одночасно до лікарень зверта-
лося за допомогою більше 3300 осіб. з них
близько 10% отримували лише рецепт, близь-
ко 20% лікувалося одразу протягом місяця,
143
біля 20% лікувалося протягом 2-3 місяців, 10-
20% лікувалося протягом 5-6 місяців, і близь-
ко 30-40% в середньому вмирало. так,
наприклад,28
Таблиця 1
смертність у Херсоні від хвороб (у %)
Роки інфекційних епідеміологічних
1903 37,5 21,2
1904 36,8 19,6
1905 37,5 20,0
1906 35,3 16,0
в сер. за 4 р. 36,7 19,2
як можна побачити із порівняльної таблиці
найбільша кількість смертності припадає на
інфекційні захворювання. кількість померлих
від епідеміологічних хвороб збільшувалась в
найбільш важкі роки: 1780 – 1790 – ті від
епідемій чуми та тифу, 1870 – ті від холери,
1880 – 1890 –ті від тифу та дифтерії. лише у
1907 – 1913 рр., коли збільшується
фінансування медичної галузі з міського бюд-
жету, смертність від епідеміологічних захво-
рювань зменшується до мінімуму. так, у
1913 р. за медичними відомостями в місті по-
мерло 260 осіб, що складало 0,4% від удільної
маси населення херсона29.
і це лише ті, хто звертався до лікарів за до-
помогою, і хто мав можливість оплатити своє
лікування. реальні цифри хворих були значно
більшими. На це вказували медико-санітарні
огляди населення, що періодично проводились
у місті. так, один із оглядів показав що у місті
12013 хворих одночасно. тобто на 1000
мешканців міста припадало в середньому 153
хворих, що становило 15% від удільної маси
населення. за рухом населення щороку в місті
народжувалося на 1000 осіб в середньому
34,7% населення, а вмирало від захворювань в
середньому 27,9%. таким чином, народ-
жуваність перевищувала смертність у серед-
ньому на 6,8%.
за статевою ознакою серед хворих особливої
різниці не було: 52% жінок та 48% чоловіків.
за віковою ознакою протягом одного місяця у
міських лікарнях опинялося 175 дітей у віці
до 1 років, 245 дітей у віці до 5 років, 185 дітей
у віці до 10 років, 310 осіб у віці до 20 років,
206 осіб у віці до 40 років, 156 осіб у віці до 60
років і 33 особи віком старше 60 років. тобто
дитяча захворюваність складала приблизно
70% від всіх інших вікових категорій30.
у структурі захворюваності мешканців
херсона були хвороби, які відрізнялися висо-
кими рівнями поширеності, смертності та
економічної шкоди від них. у різні часи
досліджуваного періоду такими для міста були
чума, холера, віспа, туберкульоз, тиф,
дифтерія, грип, скарлатина, чахотка, кір,
круп, та ін. загальна кількість різних хвороб,
які ніколи не полишали місто, – 52. головною
проблемою захворюваності була забруднена
вода в річках та колодязях. Після проведення
в місті водопроводу ситуація не змінилася на
краще, оскільки водопровідна вода за хімічним
складом не дуже сильно відрізнялася від
річкової. Після проведення порівняльного
хімічного аналізу річкової та водопровідної
води були отримані таки результати:
Таблиця 2
Порівняльна таблиця хімічних складових речовин
річкової та водопровідної води у м. Херсоні
Вода
водопровідна
Вода річкова
механічні домішки 0,46 0,74
сухий залишок 13,22 13,52
окис кальцію 3,78 3,81
окис магнію 0,72 0,73
ангідрид сірчаної
кислоти
0,26 0,27
ангідрид азотної
кислоти
відсутній відсутній
хлор 0,45 0,47
марганець 6,30 6,52
жорсткість 50,78 40,83
аналіз було проведено професором веріго із
Новоросійського університету в травні 1888 р.
за результатами аналізу можна зробити вис-
новок, що зразки води помітно відрізняються
лише у графі механічних домішок, кількість
мінеральних домішок майже ідентична. разом
з тим тотожність помічена не тільки в
загальній кількості мінеральних домішок, але
й у кількості окремих речовин, що входять до
складу води. таким чином, фільтри херсонсь-
кого водопроводу майже не змінювали ні
кількості, ні якості річкової води.
викладач херсонського реального училища
в.топоров проводив хімічний аналіз
колодязної води у херсоні, якою щоденно ко-
ристувалися мешканці. аналіз дав такі ре-
зультати: азотної кислоти – 63,80, сірчаної
кислоти – 45,46, хлору – 21,70, вапняку –
15,41, магнію – 11,90. таким чином, показни-
ки херсонської колодязної води далеко пере-
вищили встановлені гігієнічні норми, і тому
вона вважалася недоброякісною. з метою по-
144
Краєзнавство 2' 2011
кращання ситуації з питною водою херсонсь-
кий муніципалітет навіть почав завозити
фільтровану воду з інших міст за ціною 9 коп.
за 40 відер31.
боротьба з особливо небезпечними інфек-
ціями стала основою розвитку херсонської охо-
рони здоров’я. з одного боку, міське самовря-
дування було відповідальне за їх приборкання
і тому докладало до цієї справи всі свої
адміністративні здібності. з іншого боку, над-
звичайна небезпека штовхала на самовіддану
роботу медиків і пересічних громадян. але по-
при все, грізні інфекції або регулярно поверта-
лися до міста, або зовсім не полишали його. го-
ловними причинами такої ситуації були: за-
гальна санітарна невпорядкованість міста,
бідність і низький культурний рівень більшості
населення, відсутність спеціалізованої інфек-
ційної лікарні для бідних прошарків міського
населення, особливо гостро це питання стояло
у таких районах міста, як забалка, млини та
кузні.
окрім природних факторів на санітарний
стан міста впливав і соціальний фактор. до
соціальних хвороб з розглянутих, безумовно,
можна віднести туберкульоз, цингу, грип. ра-
зом з тим, соціально-економічні умови прямо
або побічно впливають на виникнення і розви-
ток багатьох інших хвороб людини. так,
швидкість поширення холерних епідемій у
херсоні була значно вище в санітарно невпо-
рядкованих районах міста, де мешкала біднота.
антисанітарія, що панувала на бідних околи-
цях, сприяла поширенню там і тифу, і
дизентерії. від малярії страждали не мешканці
елітних Центральних (1 та 2) районів, а
малозабезпечені жителі інших частин міста.
їхні діти набагато сильніше потерпали від
дифтерії, кору, скарлатини, коклюшу. Най-
важливішим соціальним фактором постійної
присутності у херсоні віспяної інфекції був
низький культурний рівень представників
міського населення, що не розуміли користі
віспощеплення. але в цілому соціальні чинни-
ки в херсоні за хронологічних меж дослід-
ження не відігравали важливу роль в умовах
поширення і протікання хвороб. вже на почат-
ку XX ст. багато соціальних хвороб було подо-
лано шляхом реформуванням житлово-
комунальної і соціальної сфери міста.
так, 23 червня 1912 р. були прийняті зако-
ни про забезпечення робітників на випадок за-
хворювання та про страхування робітників. Ці
закони розповсюджувались на робітників про-
мислових підприємств, внутрішнього судно-
плавства та залізничних підприємств. у
херсонській губернії, в якій знаходились
крупні промислові центри – одеса, миколаїв,
херсон та інші дії страхових законів підлягало
біля 400 підприємств із загальною кількістю
до 51 тис. робітників32. з 1913 р. у херсоні
було розпочато створення лікарняних кас, як
початковий етап медичного страхування.
лікарняна каса взаємодопомоги складалась із
обов’язкових внесків та доплат керівників
підприємств. страховий закон встановив ліміт
внесків від 1 до 3 % всіх видів заробітку. ви-
трати лікарняної каси складались з двох
пунктів: виплати грошової допомоги учасни-
кам каси та виплати допомоги членам родин
учасників. інші витрати – на утримання май-
на, співробітників, ревізійної комісії були дру-
горядними (до 10% усіх витрат в середньому
по рокам з 1913 – по 1917). крім того лікарська
каса робила відрахування на резервний
капітал в середньому до 7,5%. основною ме-
тою лікарської каси була виплата грошової до-
помоги учасникам кас на випадок захворюван-
ня, смерті і у зв’язку із пологами. херсонська
1-а загальна каса встановила найбільший
розмір грошової допомоги на випадок хвороби
– дві третини від заробітку учасника33.
таким чином, була організована спроба
безперервної медичної допомоги і лікарського
нагляду за постраждалими з моменту отри-
мання ураження здоров’я до вияснення
кінцевих результатів лікування. На цьому
шляху особа забезпечувалась різними видами
допомоги – початковою, амбулаторною,
спеціалізованою та кваліфікованою медичноч-
ною експертизою.
одним з важливих кроків стало будівництво
братами іваном та михайлом тропіними у
1914 р. за проектом архітектора бульцельмана
першої в місті безкоштовної лікарні для
бідних. така ідея пояснювалася їх меценацт-
вом і повною відсутністю медичної допомоги
бідним. лікарня стала надавати хірургічну,
акушерську допомогу незалежно від майново-
го цензу, релігії, місця проживання.
доступність і безкоштовність стали відмінними
рисами нової лікарні. репутація медиків
лікарні була дуже високою, для багатьох по-
трапити у «тропінку» означало врятуватися.
легендарними для херсонців були прізвища
каменський, каткова, баумгольц та інші.
хірургічна слава медзакладу, основу якій ство-
рив лікар б. бонч-осмоловський, не згасала34.
145
Джерела та література
Проте створена в херсоні міська ліку-
вально-санітарна організація була ще дуже
недосконалою. функції її складових частин
не були чітко визначені, тому й взаємо-
відносини між ними склалися плутані.
єдиного центру, що координував би роботу
всіх лікувальних і санітарних установ та
організацій, у херсоні не існувало, відтак годі
було сподіватись узгодженості в їхніх діях.
Це негативно позначалося на зосередженні
загальних зусиль у боротьбі з найнебезпеч-
нішими хворобами.
медичне обслуговування в херсоні дослід-
жуваного періоду організаційно ще не склало-
ся в систему, оскільки для системи перш за все
характерна цілісність її складових частин. а
цілісності складових у міській охороні здоров'я
як раз і не спостерігається. разом з цим її по-
ступ впевнено прямував до системи. адже
більшість її «хвороб» були «хворобами дитячо-
го віку». Просто вона не встигла їх подолати.
але були вади, пов’язані з соціально-еко-
номічним і політичним устроєм російської
імперії, які були нездоланні без суспільних пе-
ретворень.
роль міського самоврядування досліджу-
ваного щодо медичного обслуговування насе-
лення періоду виявлялася в таких позиціях:
– фінансування медичної галузі херсона з
коштів міського бюджету, причому з постійним
збільшенням матеріальної допомоги;
– створення санітарних комісій з
підпорядкуванням міській управі;
– вироблення різних форм господарської та
фінансової співпраці, взаємодопомоги з гро-
мадськими і приватними установами;
– формування спеціальних фінансових
фондів («міські каси взаємодопомоги») на зра-
зок початкового етапу медичного страхування;
– створення попечительських комітетів як
окремих підрозділів поліції з метою вивчення
медико-санітарного стану в місті та рішучого
припинення порушень санітарних та
гігієнічних правил.
у перспективі подальших досліджень мож-
на уточнити особливості медичного обслугову-
вання та охорони здоров’я на регіональному
(південноукраїнському рівні) та використати
досвід міського громадського управління для
сучасних органів місцевої влади.
1 Уваров М.С. санитарное положение хер-
сонской губернии. движение населения
херсонской губернии. – херсон: тип. о.д.
ходушиной, 1889. – 49 с.
2 веселовский б. история земства за 40 лет.
– сПб.: изд. о.Н. Поповой, 1909. – т.1. –
728 с.
3 Капустин М.Я. основные вопросы зем-
ской медицины. – сПб.: изд. к.л. рикке-
ра, 1889. – 134 с.
4 Гошкевич М.И. заболеваемость, смерт-
ность, рождаемость и брачность населения
г.херсона. – херсон: изд-во херсонской
губернской земской управы, 1889. – 118 с.
5 Мефодиев В.А. деятельность городской
врачебно-санитарной организации по г.
херсону. – херсон: изд-во херсонской гу-
бернской земской управы, 1908. – 37 с.
6 Занис И.А. медицинский указатель
г.херсона. – херсон изд-во я.и Штембер-
га, 1913. – 28 с.
7 Гинзбург-Шик Д.Г. об организации при-
зрения душевно-больных в херсонской гу-
бернии. – херсон: изд-во я.и Штемберга,
1913. – 26 с.
8 Витвицкий Р.М. медико-статистические
сведения о составе населения г.херсона с
1886 – 1899 гг. – херсон: тип. о.д. ходу-
шиной, 1898. – 155 с.
9 Ревенок Н.Д. врачебная, общественная и
революционная деятельность Е.и. яковен-
ко (к 30-летию со дня смерти) // советское
здравоохранение – 1924. – № 3.– с. 77 – 81.
10 Калина К. к чествованию врача г.д. астра-
хана (к 20-летию врачебной деятельности)
// херсонский коммунар – 1923 – с. 3.
11 Кохан А.И. ф.ф. Эрисман и санитарная ор-
ганизация херсонской губернии // гигие-
на и санитария – 1978. - № 5. – с. 58 – 59.
12 Марінченко О. англійський тарантас: про
діяльність джона говарда під час епідемії
тифу у херсоні / любов захистила південь:
Нариси. – херсон: друкарня «тема»,
2002. – с. 25 – 28.
13 Багненко С.М. світиш іншим – гориш сам:
до 100-річчя П.і. юрженка // Наддніпрян-
ська правда. – 1998. – 8 серпня. – с. 3.
14 Зубріс Г. данило самойлович, який
переміг чуму // Наддніпрянська правда. –
2003. – 21 травня. – с. 4.
146
Краєзнавство 2' 2011
15 Демченко З. людина, яка врятувала місто
// Ефір. – 2003. – 17 липня. – с. 16.
16 Добровольська В.А. діяльність жіночих ме-
дичних та економічних шкіл Півдня
україни у др. пол. XIX – поч. XX ст //
Південний архів. історичні науки. – хер-
сон, 2008. – вип. 28-29. – с. 50 – 55.
17 деятели Новороссийского края. доктор ме-
дицины данило самойлович // записки им-
ператорского общества истории и древно-
стей. – одесса, 1883. – т. 13. – с. 246 – 254.
18 Марінченко О. англійський тарантас: про
діяльність джона говарда під час епідемії
тифу у херсоні / любов захистила південь:
Нариси. – херсон: друкарня «тема»,
2002. – с. 25 – 28.
19 російський державний історичний архів
(далі – рдіа), ф. 1283, оп. 1, спр. 1, арк. 3.
20 там само, ф. 1263, оп. 1, спр. 2 – 6.
21 материалы для географии и статистики
россии, собранные офицерами генераль-
ного штаба. херсонская губерния / соста-
вил генерального Штаба полоковник а.
Шмидт. – сПб. – 1863, – 1150 с.
22 городовое положение 16 июня 1870 г //
Полное собрание законов российской им-
перии. – сПб.: тип. 2 отд. Е. и. в. канце-
лярии, 1873. – собр. 2. – т. XXXXV. – отд.
1. – с. 820-839.
23 городовое положение 11 июня 1892 г //
Полное собрание законов российской им-
перии. – собрание 3-е. – том XII. – №
8708. – C. 430 – 456.
24 державний архів херсонської області (далі
– дахо), ф. 4, оп. 1, спр. 1. журнал засе-
даний херсонской городской думы (фев-
раль – июнь 1879 года) // «Памятная
книжка общественного управления». –
херсон, 1879, – 88 арк.
25 там само, ф. 4, оп. 1, спр. 6. – 62 арк.
26 сведения о деятельности городской
врачебно-санитарной организации по
г. херсону. – № 2. – херсон: типо-
литография м.и. ковалева. – 1905. – 40 с.
27 сведения о деятельности городской врачебно-
санитарной организации по г. херсону. –
№ 4. – херсон: типо-литография м.и. кова-
лева. – 1907. – 148 с.
28 сведения о деятельности городской врачебно-
санитарной организации по г. херсону с
1883 по 1907 гг. – херсон: типо-литография
м.и. ковалева. – 1907. – 196 с.
29 дахо, ф. 3, оп. 1, спр. 60. Ежемесячные
ведомости о смертности в городах херсон-
ской губернии от эпидемических заболева-
ний. – 321 арк.
30 Витвицкий Р.М. медико-статистические
сведения о смертности населения г. херсо-
на с 1886 – 1899 гг. – херсон: тип. о.д.
ходушиной, 1900. – 120 с.
31 сведения о деятельности городской
врачебно-санитарной организации по
г. херсону за 1888 г. – херсон: тип о.д.
ходушиной, 1889. – 158 с.
32 Ермилов В.С. медицинское страхование в
южной украине / Под. ред. криштопы
б.П. – Николаев: мП «возможности ким-
мерии», 1997. – 217 с.
33 дахо. – ф. 4, оп. 1,спр. 17. Протоколи
засідань комісії з організації міської
лікарняної каси. – 122 арк.
34 там само, спр. 16. фотокопія газети
«херсонські губернські відомості». – 7 арк.
Александр черемисин
Исторические условия организации местным самоуправлением Херсона медицинской
помощи населению в конце XVIII – начале XX веков
В данной статье рассматриваются вопросы участия органов местного самоуправления
г. Херсона в организации медицинской помощи населению в конце XVIII – начала XX вв. Опре-
деляется роль медицинских кадров, а также персональная ответственность за исполнение
своих обязанностей ведущих специалистов, показана специфика финансирования отрасли,
исследуются определяющие природные и социальные причины, которые влияли на здоровье жи-
телей, рассматриваются основные виды обеспечения населения Херсона медицинской помо-
щью, раскрывается роль органов местного самоуправления в становлении и обеспечении функ-
ционирования организаций охраны здоровья в городе в конце XVIII – начала XX вв.
Ключевые слова: местное самоуправление, Южная Украина, медицинское обслуживание.
147
удк 94:314.727.2(477.54)”195/198”
Станіслав Іванов (м. Харків)
АДАПтАЦія сіЛЬсЬКИХ міГРАНтіВ ДО УмОВ ЖИття
В ХАРКОВі (1950-1980-і РОКИ )
Стаття присвячена особливостям адаптації мешканців села до міського середовища. На
конкретному архівному матеріалі та опублікованих документах, а також використовуючи
компаративний та наративний засоби, показано особливості адаптації сільської молоді на
виробництві та в навчальних закладах. Розглянуто вплив адаптації на формування і
стабільність робітничих кадрів на підприємствах міста, особливості адаптації студентської
молоді.
Ключові слова: міграція, адаптація, виробництво, респонденти.
міграція сільського населення до міста
супроводжується певними проблемами, серед
яких однією з важливіших є адаптація в
міському середовищі. дослідники з даного пи-
тання під адаптацією розуміють здатність лю-
дини пристосовуватися до умов нового
соціального середовища, до змісту та умов
трудової діяльності, навчання без відчуття
внутрішнього дискомфорту і конфлікту з сере-
довищем1. умови адаптації мають багато-
манітну природу: економічну, матеріальну,
соціальну, демографічну особисту. вони діють
на різних рівнях суспільно-економічного, ду-
ховного та культурного життя суспільства.
актуальність даної теми полягає в тому, що в
сучасних умовах загострення демографічної
проблеми, збільшення кількості молоді у на-
Alexander Cheremisin
Historical conditions of organizing medical service to Kherson population by the local
government in the end the 18 – the beginning of the 20 centuries
The given article considers the issues of the participation of Kherson local government organs in
organizing medical service to the population in the end of the 18 – the beginning of the 20 centuries. It
defines the role of medical specialists and personal responsibility for fulfillment of the leading
specialists duties; it examines the special character of the branch functioning; it investigates important
natural and social factors that influenced the citizens health; it reveals the major ways of providing
Kherson population with medical service, the role of the local government organs in organizing health
care establishments in the town in the end of the 18 – the beginning of the 20 centuries.
Key words: local government, Southern Ukraine, medical service.
вчальних закладах і скорочення притоку тру-
дових ресурсів на підприємствах великих про-
мислових центрів, в тому числі і в харкові,
необхідно, щоб кожна молода людина з
сільської місцевості якомога швидше знайшла
своє місце в суспільному житті, адаптувалася
в навчальному закладі, на виробництві до умов
міського життя. у вітчизняній літературі на-
копичений деякий досвід вивчення адаптації
мігрантів з сільської місцевості в місті2.
існуюча література, в основному, відображає
становище з даного питання в окремих
регіонах срср. в україні дослідження з даної
теми нечисленні, це переважно невеликі статті
з окремих питань. адаптація сільських
мігрантів до харкова в роки, що розглядають-
ся, спеціально не вивчалася.
|