Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках
Висвітлена роль і значення культурної спадщини у формуванні історичної пам’яті. Досліджуються події початкового періоду Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр. і їх відображення в пам’ятках. Аналізуються нерухомі історико-культурні об’єкти і їх роль у формуванні меморіального прост...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32403 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 40-55. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859767982352236544 |
|---|---|
| author | Денисенко, Г. |
| author_facet | Денисенко, Г. |
| citation_txt | Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 40-55. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | Висвітлена роль і значення культурної спадщини у формуванні історичної пам’яті. Досліджуються події початкового періоду Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр. і їх відображення в пам’ятках. Аналізуються нерухомі історико-культурні об’єкти і їх роль у формуванні меморіального простору.
Освещается роль и значение культурного наследия в формировании исторической памяти. Рассматриваются события начального периода Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. и их отражение в памятниках. Анализируются недвижимые историко-культурные объекты и их роль в формировании мемориального пространства.
The role and significance of the cultural heritage in the formation of the historical memory is illuminated in this article. The events of the beginning of The Great Patriotic war of the Soviet Union 1941-1945 years and their perpetuating in the monuments are revealed. The immovable historical and cultural objects and their role in the formation of the memorial space are analysed.
|
| first_indexed | 2025-12-02T05:59:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
40
Краєзнавство 2' 2011
удк 351.853: (93/94+008)
Галина Денисенко (м. Київ)
КУЛЬтУРНА сПАДщИНА У ФОРмУВАННі істОРИчНОЇ
ПАм’яті: ПОДіЇ 1941-1942 рр. В ПАм’ятКАХ
Висвітлена роль і значення культурної спадщини у формуванні історичної пам’яті.
Досліджуються події початкового періоду Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-
1945 рр. і їх відображення в пам’ятках. Аналізуються нерухомі історико-культурні об’єкти і
їх роль у формуванні меморіального простору.
Ключові слова: пам’ятки, нерухомі пам’ятки, оборонні споруди, укріплений район, куль-
турна спадщина, історична пам’ять.
характерним явищем сучасного культур-
ного та наукового процесу став підвищений
інтерес усіх верств суспільства до історичного
минулого, джерел своєї історії, боротьби
українського народу за здобуття незалежності.
важливе місце в цих процесах відіграє куль-
турна спадщина, яка збереглася до наших днів
у вигляді різноманітних об’єктів, що мають
універсальну історичну, наукову, культурну і
мистецьку цінність1. Це, передусім, нерухомі
пам’ятки археології, історії, архітектури,
містобудування, монументального мистецтва,
науки і техніки, в яких зафіксовані важливі
події в історії держави, окремого регіону,
міста, села, конкретної людини. відтворюючи
етапи розвитку суспільства, пам’ятки явля-
ються певними віхами історичного поступу на-
роду, свідченням його самобутнього розвитку,
джерелом пізнання для наступних поколінь,
в багатьох випадках єдиним достовірним дже-
релом, свого роду документом, який дозволяє
відтворити історичний розвиток, духовне жит-
тя суспільства в різні історичні періоди як за-
галом в країні, так і в кожному окремому
регіоні. культурна спадщина є безцінним над-
банням народу, надійною основою створення і
розбудови української державності, фунда-
ментом, на якому формується національна
самосвідомість, історична пам’ять, патріотизм
нації, відроджується національна культура.
уявлення про минуле формують чимало
складових, однією з яких є візуальний компо-
нент, що включає монументи, пам’ятні знаки,
меморіальні комплекси, визначні архітектурні
споруди, історичні заповідники, музейні
експозиції, цвинтарі загалом чи певні похован-
ня2. меморіальний простір не лише відображає
історичне минуле, а й активно формує суспільні
погляди громадян, їх відношення до подій,
історичних постатей. завдяки пам’яткам, які
посилюють емоційне сприйняття минулого,
можна безпосередньо «бачити, чути, торкати-
ся» минулого, чіткіше запам’ятати конкретні
факти, історичних діячів, реконструювати
знакові події і явища. відтворюючи за допомо-
гою пам’яток минуле, слід зображувати його
об’єктивно з врахуванням всього комплексу
джерел, незалежно від політичної кон’юнктури,
змальовуючи як героїчні, так і трагічні
сторінки. Цілком слушно зазначає доктор
історичних наук о.бойко, що подвиг минулого
є не лише яскравим прикладом, а й серйозним
викликом, який стимулює потужну дію, спря-
мовану як на захист (авт. батьківщини), так і
на прорив до кращого майбутнього3.
особливе місце в історії як за масштабами
задіяних збройних сил та зусиль військово-
промислового комплексу, визначальними бит-
вами, так і за наслідками, що визначили марш-
рут світової історії у другій половині хх
століття, займає друга світова війна і її складо-
ва – велика вітчизняна війна радянського со-
юзу 1941-1945 рр. Не вщухають професійні
дискусії істориків, політичні пристрасті сто-
совно багатьох проблем цього періоду.
«війна,– писав відомий історик м.в.коваль,–
розколола історію народу на три епохи:
довоєнну, воєнну й повоєнну. силове поле її не
припинило свої дії й нині, розколюючи вже й
сучасне суспільство»4. На жаль, дискусії ве-
дуться стосовно питань, які не є вирішальними
для вироблення основоположних засад розвит-
ку суспільства на перспективу, примирення в
ньому, розробки повноцінної наукової
концепції, адекватного відображення й тлума-
чення центральних віх історичного процесу.
Незалежно від політичної кон’юнктури, що
сьогодні часто диктує українському суспіль-
41
ству ті чи інші уподобання, друга світова та
велика вітчизняна війна радянського союзу
утвердили своє місце серед найважливіших
історичних звершень. український народ був
активним учасником титанічної битви народів,
зазнаючи незмірних втрат і бідувань. Попри
всі неймовірні труднощі та перешкоди він
зберігся як етнос, утвердив власні гідність і ав-
торитет, посів належне місце серед інших
народів світу. український народ з представ-
никами інших національностей протягом 1418
днів в запеклих боях виборював право на своє
існування, йшов до Перемоги, долаючи на
своєму шляху всі труднощі, помилки
політичного і військового керівництва, що ста-
ли одними з причин поразок в 1941-1942 рр.,
оточення і полону мільйонів радянських воїнів.
україна протягом 780 днів і ночей була ареною
жорстоких кровопролитних боїв, у ході яких
були розгромлені десятки добірних з’єднань
вермахту й армій союзних гітлерівській
Німеччині держав, знищено величезну
кількість озброєння та бойової техніки против-
ника, тим самим зроблено вагомий внесок у
досягнення Перемоги.
Початковий період війни був найважчим і
найдраматичнішим для червоної армії. Це обу-
мовлювалося низкою політичних, економічних
і військових факторів, але головна причина по-
лягала в прорахунках військового і політичного
керівництва країни щодо часу нападу
Німеччини на радянський союз. тільки в
останнє десятиріччя події початкового етапу
війни зазнали об’єктивного висвітлення в
історичній літературі. Це був час поразок і
загибелі тисяч радянських воїнів, оточення і
полону цілих армій. але цей період увійшов в
історію як небачений приклад масового
героїзму та самопожертви радянських воїнів в
ім’я батьківщини. опір радянських військ в
україні зірвав плани “бліцкригу”, значно за-
тримав просування ворога, змушуючи
гітлерівське командування постійно вносити
значні корективи в свої плани, відновлювати
чисельні втрати.
в україні на державному обліку перебуває
близько 130 тис. пам’яток, з них понад 30 тис.,
пов’язані з подіями другої світової війни.
більшість з них – братські та поодинокі моги-
ли радянських воїнів5. виявлення і
дослідження пам’яток і пам’ятних місць боїв
з’єднань і частин червоної армії, що знаходи-
лися в оточенні і продовжували чинити опір,
поховань воїнів, які опинилися у ворожому
полоні, інженерно-фортифікаційних споруд на
лінії укріплених районів, місць таборів, де
утримувалися радянські військовополонені,
будинків штабів оборони, братських та пооди-
ноких поховань розширює наше уявлення про
воєнні події початку великої вітчизняної війни
радянського союзу 1941-1945 років. залучен-
ня нових джерел, до яких ми можемо віднести
і пам’ятки, що в багатьох випадках являються
єдиними реальними свідками подій, дозволить
всебічно і об’єктивно дослідити минуле, ре-
конструювати воєнні події, відтворивши
історичну справедливість. лише за умови зва-
женого і об’єктивного підходу до висвітлення
всіх подій і відображення їх у пам’ятках
матеріальної культури, чесного зображення
всього спектру проблем воєнної доби можна
показати не тільки велич духу, звитягу народу-
переможця, а й неймовірно складні соціально-
політичні процеси і колізії, що визначили його
шлях на майбутнє.
робота по виявленню і дослідженню
історико-культурних об’єктів, надання їм ста-
тусу пам’яток значно актуалізувалася у ході
підготовки «зводу пам’яток історії та культури
україни», державного реєстру нерухомих
пам’яток україни. знаковою подією в куль-
турному житті став вихід першої книги зводу
по м. києву (звід пам’яток історії та культури
україни. київ.-кн.1.,ч.і. – к.1999; ч.іі.-
к.,2004), електронної версії третьої частини
першої книги тому „київ”. частково
опрацьовані томи по м. севастополю, київській
області, вагомі результати у підготовці томів
по ар крим, вінницькій, дніпропетровській,
донецькій, житомирській, івано-
франківській, кіровоградській, львівській,
сумській, херсонській, чернівецькій обла-
стям6. деякі обласні редколегії – житомирсь-
ка, запорізька, Полтавська, сумська
ініціювали видання брошур з матеріалами
„зводу пам’яток історії та культури україни”
по окремим районам і містам7. Це дозволяє ре-
презентувати проведену роботу широкому за-
галу, виявити неточності і помилки у
підготовлених матеріалах, розширити коло
ентузіастів з вивчення і охорони культурної
спадщини, залучаючи до пошукових груп по-
ряд з досвідченими дослідниками молодь.
При дослідженні подій другої світової війни
необхідно враховувати особливості різних
регіонів україни, в яких в силу історичного
розвитку, низки об’єктивних і суб’єктивних
факторів по-різному сприймаються історичні
42
Краєзнавство 2' 2011
події та постаті. для злагоди в суспільстві, до-
сягнення консенсусу у спільному баченні
власної історії слід зважено і коректно
підходити до кожної події, акцентуючи увагу
на найбільш знакових, які можуть згуртувати
націю, примирити протилежні точки зору,
сприяти позбавленню комплексу меншо-
вартості, уникнути використання дражливих
тем, надуманих проблем, які не сприймаються
суспільством, а тільки вносять певну
нестабільність. державна політика формуван-
ня історичної пам’яті має здійснюватися із
врахуванням місцевих особливостей, але при
цьому варто виокремлювати суспільні думки
від політичних уподобань місцевої влади. у
формуванні історичної пам’яті важливу роль
відіграє виважена та осмислена політика дер-
жави, демонстрація державою, політичними
силами, національною елітою поваги до
власної історії, прагнення відновити історичну
пам’ять та справедливість для всіх учасників
війни, хто боровся за свободу і незалежність
своєї батьківщини. Націю формує спільна
історична пам’ять, що включає в себе однакові
для кожної спільноти героїчні події та спільні
трагедії минулого. і виробити її можливо лише
на основі ґрунтовного вивчення історичних да-
них та ігнорування будь-яких спроб
політичного впливу на історичні реалії.
важливим імпульсом для актуалізації
історичної пам’яті та відновлення історичної
справедливості є відкриття меморіалів україн-
ським та польським воякам у львові і харкові,
вшанування пам’яті жертв кривавих подій на
волині, биківні та бабиному яру, створення
заповідників та музеїв національно-визвольної
боротьби. Поряд зі створенням меморіальних
комплексів і заповідників споруджуються
пам’ятники національним героям, віднов-
люються штучно забуті місця пам’яті
українського народу. Це пам’ятні місця боїв на
державному кордоні в 1941 р., оборона києва,
одеси, севастополя, харкова, де збереглися
сотні інженерно-фортифікаційних споруд, які
не тільки являються пам’ятками техніки, але з
кожною з них пов’язана доля радянських
воїнів, їх боротьба у ворожому оточенні,
трагізм початкового періоду війни.
у волинській, львівській, хмельницькій і
чернівецькій областях понад 60 пам’яток про
події 1941 р. Це будинки штабів 41-ї
стрілецької дивізії Південно-західного фронту
у містах рава-руська (львівська обл.) і Нова
ушиця (хмельницька обл.), 2-ї прикордонної
комендатури 97-го прикордонного загону
(с.селятин, Путильський р-н, чернівецька
обл.), руїни прикордонних застав (с. біла кри-
ниця, турятка, глибокський р-н, чернівецька
обл.)8, поховання радянських воїнів, пам’ятні
знаки на місцях боїв, а також обеліски на честь
прикордонників володимир-волинського, лю-
бомльського, Перемишльського, рава-руського
укріплених районів, які тривалий час вели
оборонні бої у ворожому оточенні9.
На території україни залишилася значна
кількість військово-інженерних споруд, дотів і
дзотів, що знаходилися на лінії укріплених
районів і які відіграли значну роль в ході обо-
ронних боїв. укріплений район – це район
(рубіж) чи смуга місцевості, яка була обладнана
системою довготривалих польових і вогневих
та інших фортифікаційних споруд у поєднанні
з різними інженерними загородженнями і
підготовлена для тривалої оборони спеціально
призначеними військами самостійно чи у
взаємодії з польовими військами10. ури при-
значались для прикриття ділянок державного
кордону, важливих в оперативно-стратегічному
відношенні напрямків чи об’єктів, політичних
або промислових центрів.
будівництво укріпрайонів у срср проходи-
ло в три етапи. Протягом першого етапу в
період 1929-1938 рр. були побудовані 13 урів,
у тому числі в україні 7, оскільки український
напрямок вважався в оперативно-стратегічному
відношенні найбільш важливим. в 1938-38 рр.
розпочалося будівництво ще 8 урів, у тому
числі Шепетівського, старокостянтинівського,
остропільського, ізяславського, Проскурів-
ського та кам’янець-Подільського, які входи-
ли в так звану «лінію сталіна». включення до
складу срср західноукраїнських і
західнобілоруських земель залишило лінію
старого кордону на декілька сотень кілометрів
у тилу. у зв’язку із загостренням міжнародної
обстановки напередодні майбутньої війни між
радянським союзом і Німеччиною була розро-
блена і на початку 1940 р. прийнята нова схема
урів, якою передбачалося зведення так званої
„лінії молотова”. в 1940-1941 рр. на новому
державному кордоні розпочалося спорудження
володимир-волинського, ковельського, Пере-
мишльського, рава-руського, струмилівського,
верхньо-Прутського і Нижньо-Прутського, а
також проводились роботи по створенню ду-
найського, одеського і чернівецького урів11.
керівництво республіки надавало великого
значення виконанню цих робіт, забезепечуючи
43
будівництво робочою силою, виділяючи
необхідну кількість будматеріалів і техніки.
тільки в квітні 1940 р. це питання чотири рази
розглядалося на засіданні Політбюро Цк кП(б)
у. але до початку війни запланований обсяг
робіт вдалося виконати лише на 25% і забез-
печити ури особовим складом на 50%12. Низь-
ким був такий важливий показник, як
кількість вогневих точок на 1 км фронту. в ба-
гатьох місцях відстань між окремими дотами
досягала 10 км13. доти, дзоти, інші вогневі точ-
ки були обладнані тільки в першій лінії оборо-
ни при невисокій щільності оборонних споруд.
Незакінчене будівництво західних укріп-
районів було важливою причиною, яка нега-
тивно вплинула на хід бойових дій у
прикордонній зоні. рядки донесення заступни-
ка командуючого військами Південно-
західного фронту по тилу заступнику коман-
дуючого військами київського особливого
воєнного округу, датовані 25 червня 1941 р.,
характеризують драматизм ситуації в перші
дні війни: «укріплені райони другої смуги ко-
ростенський, летичiвський, могилiв-ям-
пiльський, Новоград-волинський відбудовані i
приводяться в бойову готовність. вживаються
заходи щодо вишукування озброєння, якого не
вистачає. укрiпленi райони ізяславський,
київський, остропільський, старокостянтинiв-
ський, Шепетiвський кулеметних батальйонів
не мають. Польових військ штаб фронту
виділити не може»14. але незважаючи на
складність ситуації особовий склад урів зумів
на певний час затримати противника, при-
кривши мобілізацію і розгортання головних
сил червоної армії.
Першими ворога зустріли радянські при-
кордонники, які, залишивши стару лiнiю обо-
рони, чинили опір у нових недобудованих
укріпленнях. малочисельні прикордонні за-
стави не поступалися жодним метром землі,
хоча сили були нерівними – на один кілометр
фронту припадало п’ять прикордонників, про-
ти яких у середньому діяло до роти противни-
ка. запеклі бої розгорнулися на стику рава-
руського та Перемишльського урів. рава-
руський укрiпрайон з перших хвилин війни
захищали 35-й i 140-й окремий гарматний ба-
тальйони 41-ї стрілецької дивізії генерала г.
мікушева. в 1954 р. на братській могилі воїнів
встановлено обеліск, а приміщення, де знахо-
дився штаб дивізії, відзначено в 1965 р.
меморіальною дошкою. Понад тиждень
успішно відбивали атаки в районі Перемишля
воїни гарнізону Перемишльського уру, 92-й
прикордонний загін і 99-а стрілецька дивізія
полковника м.демент’єва. за героїчні дії
дивізія однією з перших була нагороджена ор-
деном червоного Прапора, а Перемишль став
відомим як місто, де ворогу було завдано пер-
шого відчутного контрудару. спільними діями
частин 99-ї стрілецької дивізії, прикордонників
і ополченців місто було визволено від ворога15.
стримуючи наступ ворога, стійко обороняли-
ся в оточенні воїни струмилівського та інших
укріпрайонів. мужність і героїзм проявили
гарнізони дотів, якими командували молодші
лейтенанти д.куліш, в.данін, П.чаплін.
гарнізон доту на чолі з П.чапліним протягом
тижня тримав оборону в районі залізничного
мосту через р. сан і залишив дот тільки за на-
казом командування16 .
На одному з напрямків наступу німецьких
частин — варшава-люблiн-київ — ділянку
державного кордону срср довжиною у 150 км
по річці західний буг охороняв 90-й
володимир-волинський прикордонний загін,
на який був спрямований шквал
артилерійського вогню i бомбових ударів. Про-
тягом 9-годинного бою у смертельному двобої
захищали свої позиції воїни 3-ї прикордонної
застави, яка з перших хвилин війни була у гущі
бойових дій. у смертельному двобої поліг весь
особовий склад застави, останнім загинув стар-
шина і.Пархоменко. тяжко поранений, він
піднявся з дна окопу, жбурнувши гранату в
гурт німецьких солдатів17. в 1982 р. пам’ятне
місце бою прикордонників відзначене
пам’ятним знаком, а ім’я Пархоменка
присвоєно заставі і селу – колишній видренці
волинської області18. одинадцять днів i ночей
тривав бій на 13-й заставі 90-го володимир-
волинського загону під командуванням лейте-
нанта о. лопатiна. Після виходу з ладу назем-
них оборонних споруд прикордонники перейш-
ли у підвал напівзруйнованого будинку i
продовжували вести вогонь. Німці захопили
руїни лише тоді, коли зробили підкоп під буди-
нок і висадили його в повітря. з 60
прикордонників живими лишилися лише
троє19. заставі, яка охороняє кордон сьогодні,
присвоєно ім’я героя радянського союзу
о.лопатіна, в 1962 р. в с. скоморохи сокальсь-
кого р-ну (львівська обл.) в пам’ять про події
1941 р. споруджений меморіальний комплекс,
до складу якого входить могила о.лопатіна, 57
могил прикордонників і пам’ятник. біля
підніжжя високого гранітного обеліска вста-
44
Краєзнавство 2' 2011
новлена висічена із світлого каменю скульпту-
ра воїна. На мармуровій дошці викарбувані
слова: ”вічна пам’ять начальнику прикордонної
застави олексію лопатіну і політруку Павлу
гласову, які героїчно захищали в бою свободу і
незалежність радянської вітчизни проти
німецько-фашистських загарбників”20. Широ-
ко відомий подвиг бійців 8-ї застави 98-го лю-
бомльського прикордонного загону на чолі зі
старшим лейтенантом П. старовойтовим, що
дислокувався в с. вовчий перевіз (нині с. старо-
войтове, любомльський р-н, волинська обл.). у
1962 р. в с.старовойтове споруджено
пам’ятник прикордонникам. Пам’ятним зна-
ком відзначене місце бою прикордонників в с.
Шепіт (Путильський р-н, чернівецька обл.)21.
На кінець червня 1941 р. головні події роз-
горнулись у районі луцьк-рiвне-дубно-броди,
де відбулася одна з найбільших танкових битв
початкового періоду великої вітчизняної
війни, в якій з обох сторін взяли участь близь-
ко двох тисяч танків. Переважаючи у живій
силі i техніці, ворог зламав опір радянських
танкових частин, і вони змушені були
відступати, залишаючи оборонні рубежі.
радянські воїни чинили відчайдушний опір,
ціною власного життя зупиняючи просування
ворога. в пам’ять про ці події споруджені
обеліски на братських могилах героїв-танкiстiв
у рівному, на західній околиці м. дубно, у се-
лах Новостан, малий Шпак, грушиця-2 та
інших населених пунктах рівненської області.
в перші години війни радянські пілоти по
бойовій тривозі піднімали в повітря вцілілі
літаки. Поступаючись німецьким бойовим ма-
шинам у швидкості i озброєнні, радянські
льотчики нерідко йшли на повітряний таран.
Це свідчило не тільки про мужність льотчиків,
але й про ті складні обставини, в яких опини-
лася авіація на початку війни. у м. дубно спо-
руджено пам’ятник на честь льотчика, героя
радянського союзу старшого лейтенанта і.
іванова, який одним з перших 22 червня 1941
р. о 4 годині 45 хвилин у повітряному бою та-
ранив ворожий бомбардувальник22.
уже на початковому етапі війни радянські
війська залишилися не тільки без розгалуженої
системи оборони, але й без важкої оборонної
техніки, передусім без танків і літаків, у
військах панували настрої розгубленості. чер-
вона армія втратила за перші три тижні війни
850 тис. чоловік, 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків,
9,5 тис. гармат. із 170 дивізій діючої армії
боєздатність зберігали тільки 70, на цей же час
німецькі бойові втрати в живій силі були май-
же в 10 разів менші23. у середині липня 1941
р. значно ускладнилася ситуація на південно-
західному напрямку, німці кинули на київську
ділянку великі сили. важливим рубежем на
підступах ло києва були оборонні споруди ко-
ростенського і Новоградського-волинського
урів. На жаль, тривалої, добре організованої
відсічі ворогу було надто мало, проте нащадки
повинні зберігати пам’ять про ратну
самовідданість окремих звитяжців, цілих
підрозділів, які до кінця були вірними
воїнському обов’язку.
коростенський ур захищали воїни 5-ї армії
під командуванням генерала-майора м.Пота-
пова. за вісім діб добірні німецькі частини
пройшли від львова до коростеня, а через ко-
ростенський ур пробивалися 55 днів. Найдо-
вше трималися 200 бійців, які воювали в
районі міської лікарні (вул. семашка) і колиш-
нього підземного штабу коростенського уру
(підземелля високого скелястого берега р.
уж)24. упродовж п’яти днів у повному оточенні
вели бої воїни на чолі з командиром полку май-
ором П.білозеровим. здобути цитадель ворогу
не вдалося, і тоді проти радянських воїнів був
застосований отруйний газ. Проте загін із п’яти
поранених бійців вийшов із підземелля на
відстані 4 км і прийняв свій останній бій. важ-
ко поранений майор вижив, потрапив до конц-
табору маутхаузен, де у травні 1945 р. очолив
повстання. По війні він оселився в саратові,
вдячні коростенці присвоїли йому звання По-
чесного громадянина міста25.
На березі р. уж (м. коростень) збереглася
унікальна пам’ятка - підземний штаб коро-
стенського укріпрайону №5, який займав обо-
рону на відстані 182 км і нараховував 456 дотів.
будівництво уру розпочалося в 1928 р., для
штабу було побудоване спеціальне приміщення
(вул. грушевського, 6), в якому нині знахо-
диться міський краєзнавчий музей. велике
секретне будівництво підземного штабу, що от-
римало назву „скеля” здійснювалося в 1935-37
рр. під керівництвом д.карбишева -
військового діяча, генерал-лейтенанта
інженерних військ, героя радянського союзу
(1946), професора, доктора воєнних наук, про
що повідомляє меморіальна дошка при вході у
підземний бункер. бункер був захищений від
авіабомбування металевими маскувальними
сітками у 5 рівнів, потужні противибухові двері
могли витримати прямий постріл гармати. Під
землею у товщі граніту було побудоване
45
підземне місто з розвиненими інженерними си-
стемами, забезпечене всіма засобами для авто-
номного існування, життєдіяльності і ведення
бойових дій. були передбачені система опален-
ня, каналізація, внутрішня та зовнішня
вентиляція, система контролю тиску, санпро-
пускники, водогін, дизельні генератори, що за-
безпечували автономне енергопостачання, ко-
лодязь з питною водою, яка набиралася у
спеціальні баки, оброблені зсередини сріблом.
Протягом року підтримувалася стабільна тем-
пература +16 за Цельсієм. у бункері були
їдальні, кімнати відпочинку, робочі при-
міщення, кімната урядового та запасного опе-
ративного зв’язку зі штабом червоної армії – і
нині працює кнопка тривоги і діє телефонний
зв’язок. якість виконаних робіт у бункері
настільки висока, що всі механізми тих часів
знаходяться в робочому стані. металокон-
струкції виконані зі сталі, яка використовува-
лася для виробництва танків. система зливу
змонтована так, що об’єкту не загрожують
жодні повені та бурі. в 1986 р. „скеля” була
відремонтована. довжина середнього рівня,
відкритого для відвідувачів, 146 м., верхній
простягнувся на 200м, нижній, ймовірно, роз-
ташований на рівні річки на глибині 70 м у
товщі граніту і веде до підземного госпіталю26.
Цей об’єкт воєнної історії, науки і техніки,
повністю зберігся, що дозволило провести його
музеєфікацію і створити військово-ме-
моріальний комплекс «скеля» і музей
цивільної оборони.
На початку війни відзначилися захисники
7-го Новоград-волинського укріпрайону, який
простягнувся на 120 км і нараховував 216
дотів. серед дотів зберігся бронековпак, який
був встановлений на західній околиці
Новоград-волинського. Це командно-спо-
стережний пункт кулеметної роти 54-го куле-
метного батальону. бронебійні кулі, що за-
стрягли в металевому циліндрі, нагадують про
жорстокі бої в далекому 1941 р., тут загинули
18 червоноармійців. командний пункт
Новоград-волинського уру був розташований
в робочому селищі (вул. богуна) і зберігся до
наших днів. він складається з власне команд-
ного пункту, караульного приміщення та
котельні, які знаходились на відстані 20м від
основного об’єкту, і, на жаль, не збереглися.
розпочаті роботи по створенню музейного
меморіального комплексу „командний пункт
7-го Нвур”, куди увійдуть штаб уру,
артилерійські та кулеметні доти, зокрема дот
лук’яненка, що на березі р.случ27. Поряд з ко-
мандним пунктом знаходиться зруйнований
дот Петрикова, назва якого походить від напи-
су на рейці, що зберігається у міському музеї
бойової слави. На уламку рейки штиком
вицарапані слова:”Погиб в боях за дот красно-
армеец Петряков. 14 июля 1941 г.” а офіційна
дата взяття німцями Новоград-волинського 8
липня, тобто захисники доту ще протягом ше-
сти діб вели бої у повному оточенні противни-
ка. в 1990 р. під час розкопок однієї з довго-
часних вогневих точок дослідники пошукового
загону відкопали рештки тіл чотирьох
червоноармійців, але ідентифікувати їх за
відсутності солдатських медальйонів немож-
ливо28. На жаль, фортифікаційні об’єкти -
пам’ятки науки і техніки, пам’ятні місця боїв -
не включені до державного реєстру нерухомих
пам’яток україни.
важливим рубежем на підступах ло києва
була обороннні споруди київського уру, за-
гальна довжина яких складала 55 км., а глиби-
на оборонної смуги – до 5 км. Штаб київського
укріпрайону з 3 липня по 8 серпня 1941 р. був
розташований по вул. львівська, №47/8, а з 8
серпня по 19 вересня 1941 р. – по вул. артема,
№ 24, про що повідомляють тексти на
меморіальних дошках29. враховуючи складну
обстановку на київському напрямку командую-
чий Південно-західним фронтом генерал м.
кирпонос 24 червня 1941 р. видав директиву
про формування частин киуру, відновлення,
озброєння і підготовку його оборонних споруд
для військ польового призначення, а 2 серпня
1941 р. – про удосконалення оборони київ-
ського уру, в якій передбачалися конкретні за-
вдання щодо будівництва загороджувальних
споруд з використанням всіх можливих
ресурсів, спорудження дзотів, протитанкових і
протипіхотних загороджень, мінних полів на
основних напрямках південно-західної частини
уру30. у будівництві і відновленні оборонних
споруд брало участь понад 500 тис населення
києва і області. до 9 липня 1941 р. було
закінчено будівництво першої лінії оборони ки-
уру - розчищені сектори обстрілів дотів і дзотів,
прокладено 15 км ескарпів, 30 км протитанко-
вих ровів, побудовано понад 750 дзотів31.
оборона києва, яка тривала з 11 липня по 26
вересня 1941 р. була однією з головних воєнно-
політичних подій лiтньо-осiнньої кампанії 1941
р. 11 липня 1941 р. німецьким військам вдало-
ся прорвати рубіж оборони в центрі Новоград-
волинського уру і вийти на підступи до
46
Краєзнавство 2' 2011
столиці. Про жорстокість боїв на київському
напрямку свідчать сотні братських i поодино-
ких могил радянських воїнів, які в складних
умовах продовжували чинити опір. безсмер-
тний подвиг в районі ставищ здійснив загін ра-
дянських воїнів 144-го полку 27-ї дивізії під ко-
мандуванням молодшого лейтенанта д.Шепе-
ленка. зайнявши оборону на 21- му кілометрі
житомирського шосе, воїни перерізали дорогу
ворожим танкам, атакуючи їх гранатами і
пляшками із запалювальною рідиною. Під час
бою було знищено 26 німецьких бойових ма-
шин. в 1982 р. на місці бою, поблизу с. Небели-
ця споруджений пам’ятний знак. обеліски на
братських могилах в с. борщiв, великий кру-
поль, власовка, коржі, корнеєвка, малий кру-
поль, леляки баришiвського району, де
поховані понад 20 тис. воїнів, пам’ятні знаки
на місцях боїв увічнюють героїчні i трагічні дні
1941 р. в с. чабани києво-святошинського
району збереглися руїни дзоту, бійці якого про-
тягом майже двох місяців, у ворожому
оточенні, вели бій з противником32.
особливо запеклі бої розгорнулися з 16 по 22
липня 1941 р. в районі міст біла Церква,
фастів, тараща (київська обл.). в районі сіл
віта Поштова–мрига мужньо захищали першу
лінію оборони воїни 147-ї і 175-ї стрілецьких
дивізій, 1-го i 28-го окремих батальйонів 538-го
i 55-го артилерійських протитанкових
дивiзiонiв. у 1973 р. поблизу с. вiта Поштова
(києво-святошинський район) споруджено
пам’ятний знак на честь захисників києва,
біля руїн доту № 210 встановлені дві пам’ятні
стели з меморіальним текстом. Пам’ятником
мужності радянських воїнів став напів-
зруйнований дот № 205 біля с. тарасівка,
гарнізон якого на чолі з лейтенантом в.вєт-
ровим, не маючи зв’язку, захищав ділянку на
підступах до міста впродовж десяти днів. ко-
мандир доту та його підлеглі зуміли частково
деблокувати вогневу точку, але лише за нака-
зом командування київського уру гарнізон за-
лишив свою маленьку фортецю33. героїчно за-
хищали свої позиції гарнізони доту №131 біля с
.кременище під командуванням лейтенанта
в.якуніна, №127 між селами ходосівка і
лісники, №179 в с. круглик та в інших
місцях34. кожний виявлений і досліджений
дзот - це пам’ять про воєнні події, мужність і са-
мопожертву їх захисників, важливе джерело
для вивчення воєнної історії.
останнім часом об’єкти київського
укріпрайону – доти і дзоти, пам’ятки
історичної і науково - технічної спадщини ста-
ли предметом вивчення науковцями Науково-
дослідного інституту пам’яткоохоронних
досліджень. 8 досліджених об’єктів отримали
статус пам’яток і занесені до державного
реєстру нерухомих пам’яток україни35.
одним із стратегічних завдань київського
укріпрайону було спорудження у межах
столиці тунелю, на який покладалося
відповідальне завдання – створити дублюючі
підземні залізничні зв’язки під дніпром на ви-
падок знищення існуючих на той час
залізничних мостів. згідно проекту до 1944 р.
планувалося спорудити два тунельні перехо-
ди: Північний (оболонь-вигурівщина) та
Південний (жуків острів – острів водників–
осокорки),загальною довжиною в 6,5км. ту-
нель будувався для пропуску залізничних
потягів у двох напрямках, які можна було у
разі потреби швидко демонтувати і використо-
вувати тунель для проїзду автотранспорту та
військової техніки. роботи розпочалися у 1936
р. і тривали до кінця липня 1941 р. одночасно
на 14 титулах (будівельні ділянки).
будівництво було суворо засекречено, викори-
стовувались засуджені особи і вільнонаймані
робітники, які навіть із початком війни, були
звільнені від мобілізації. споруди транспорт-
ного тунелю не були закінчені і ніколи не ви-
користовувалися. фрагменти прохідницьких
кесонів збереглися на оболоні, фрагмент на-
земного тунелю (40 м.)─ на жуковому острові,
фрагмент (700 м.) - на острові водників36. Ці
споруди являються історичними і науково-
технічними об’єктами києва, які ще потребу-
ють дослідження і включення до державного
реєстру нерухомих пам’яток україни.
Незважаючи на мужність радянських
воїнів оборона києва закінчилася оточенням
чотирьох радянських армій, у німецькому
полоні опинилися 665 тис. чоловік. Нині
відомо, що на всіх фронтах сотні тисяч воїнів
червоної армії потрапляли в полон через
стратегічні і тактичні прорахунки військового
командування та політичного керівництва, по-
гане керування і управління військами,
внаслідок нестачі досвідчених військових
кадрів, десятки тисяч яких були репресовані.
в другій половині вересня оборона києва пере-
творилася в одну з найбільших трагедій
червоної армії. сталін не тільки не надав до-
помоги арміям київського напрямку, але й не
дозволив своєчасно відвести їх на нові рубежі.
17 вересня 1941 р. о 23-й годині 40 хвилин до
47
штабу фронту надійшло повідомлення про
дозвіл верховного головнокомандуючого зали-
шити київ. 19 вересня 1941 р. після
двомісячної оборони червона армія залишила
київ. Штаб фронту, члени військової ради
фронту i велика група офіцерів намагалися з
боями прорватися із оточення танків,
мотопіхоти i бронемашин противника. в
урочищі Шумейково біля хут. дрюківщина на
Полтавщині загинув штаб Південно-західного
фронту, у нерівному бою був смертельно пора-
нений командуючий фронту, герой радянсь-
кого союзу, генерал-полковник м. кирпонос,
загинули члени військової ради фронту м.
бурмистенко, є. риков, начальник штабу в.
тупиков37. окремі загони i групи продовжува-
ли чинити опір до 26-го вересня 1941 р. дня за-
вершення київської оборонної операції38. у
1976 р. в урочищі Шумейкове (лохвицький
р-н) був відкритий один з перших
меморіальних комплексів в пам’ять про події
початкового періоду війни. Це велична
архітектурно-скульптурна композиція, при-
свячена воїнам Південно-західного фронту39,
які в надзвичайно важких умовах вели запеклі
бої і завдали німецьким військам значних
втрат. героїчна оборона столиці україни
відіграла важливу роль у зриві гітлерівських
планів „блискавичної” війни проти радянсь-
кого союзу і не дала йому можливості влітку
1941 р. захопити лівобережну україну.
в 70-тi роки минулого століття на місцях
боїв воїнів Південно-західного фронту у
кіровоградській, київській, Полтавській обла-
стях були впорядковані могили воїнів, які заги-
нули в 1941 р. На початок 1973 р. на державно-
му обліку знаходилось 35069 пам’яток, у тому
числі – 17424, присвячених подіям великої
вітчизняної війни40. Протягом останніх 12 років
на Полтавщині виявлено 316 пам’яток, у тому
числі 50 поховань воїнів, які загинули в 1941 р.
при обороні сіл Полтавського i кобеляцького
районів. встановлені прізвища 10 тис. воїнів,
які були поховані в безіменних могилах на
території області. віднайдені могили бійців
226-ї стрілецької дивізії 38-ї армії Південно-
західного фронту, що тримала оборону в районі
Полтавського аеродрому, 434-ї та 169-ї
стрілецьких дивізій, які загинули під час ото-
чення в районі с. сапожине Полтавського райо-
ну в ході роботи над „зводом пам’яток історії та
культури україни” в хмельницькій області
виявлені і взяті на облік 234 поховання ра-
дянських воїнів періоду 1941-1944 рр.41 .
з 5 серпня 1941 р. водночас з наступом на
київ 300-тисячна армія противника повела
широкий наступ на південний схід i південь
україни з метою захоплення одеси. в кінці
1940-х на початку 1950-х років розпочались
пошуки пам’ятних місць оборони міста, був
розроблений проект створення зеленого поясу
слави. близько 100 пам’ятників, пам’ятних
знаків та меморіальних дощок увічнюють в
одесі події великої вітчизняної війни, значна
частина з них ─ оборону міста. Це ─ місце батареї
берегової оборони № 411, будинки, де форму-
вались загони народного ополчення та полк
морської піхоти. Про мужніх захисників міста
розповідає i незвичайний меморіальний ан-
самбль зелений пояс слави. На місцях голов-
ного рубежу оборони споруджені численні
обеліски i пам’ятні знаки, висаджені соснові i
дубові гаї, каштанові i платанові алеї42.
особливе місце в планах загарбників займав
крим i, зокрема, севастополь головна база
чорноморського флоту. як і в кримську війну,
місто не було укріплене належним чином, але
понад вісім місяців тривала оборона севасто-
поля силами моряків, які на суші стримували
атаки ворога. в жовтні 1941 р. противник
значними силами атакував позиції радянських
військ у південній частині криму. стримуючи
безперервні атаки ворога, частини 51-ї окремої
i Приморської армій змушені були відступати,
що відкрило німцям дорогу на севастополь.
рішучими діями військової ради флоту,
міського комітету оборони, за активної допо-
моги мешканців міста навколо севастополя
були зведені оборонні укріплення. до початку
боїв за севастополь на трьох сухопутних на-
прямках було збудовано 75 артилерійських
дотів, 232 кулеметні доти i дзоти, протитанко-
вий рів завдовжки 32,5 км. як показали
подальші події, ці оборонні рубежі відіграли
важливу роль у зриві планів захоплення сева-
стополя з ходу43. як пам’ятки про ті героїчні
дні зберігаються доти (вул. генерала остряко-
ва, м. бiлокаменськ, с. фруктове, балаклавсь-
ке, сімферопольське шосе), штольні, де був
розташований міський штаб оборони (вул. ве-
лика морська), приміщення казематів, де зна-
ходилися командні пункти Приморської армії
та берегової оборони чорноморського флоту
(вул. володимирська)44. Перша спроба ворога
захопити місто зазнала поразки. у грудні 1941
р. під час другого наступу німецьких військ на
севастополь, в районі бельбекської долини
відзначився гарнізон дзотів 1-ї кулеметної
48
Краєзнавство 2' 2011
роти під командуванням лейтенанта м. садов-
никова. На шляху через мекензiєвi гори воро-
га зупинили захисники дзоту № 11. семеро
бійців, курсантів електромеханічної школи
учбового загону чорноморського флоту на чолі
зі старшиною с. раєнком протягом трьох діб
чинили відчайдушний опір. лише знищивши
всіх захисників, ворог оволодів дзотом45.
другий наступ німецьких військ на севасто-
поль також закінчився поразкою. захисники
міста зірвали плани німецького командування,
і з 21 листопада почалась облога міста. для до-
помоги оточеному севастополю i створення
умов для визволення півострову в грудні
1941р.-квітні 1942 р. ставка вгк віддала наказ
про проведення керченсько-феодосiйської
десантної операції. На жаль, вона не була
підготовлена належним чином i завершилась
поразкою і відступом радянських військ з кер-
ченського півострова, що значно погіршило
становище захисників севастополя. Німецьке
командування зосередило тут сили 11-ї армії i
в червні 1942 р. спробувало подолати оборону
міста. жорстокі бої розгорнулись в районах
сухарної балки, Північної бухти,
костянтинiвського равеліну, інкерманських
висот. особливу роль в системі оборони сева-
стополя відігравав малахів курган, прославле-
ний ще в період кримської війни. майже через
століття естафету боротьби прийняли артиле-
ристи 177-го морського дивізіону, яким коман-
дував старший лейтенант о.матюхiн. у 1958
р. на мiсцi, де стояла батарея о. матюхiна,
були встановлені гармати, знятi з есмінця
„бойкий”- своєрідний пам’ятник ратному под-
вигу воїнів 177-го артдивізіону46.
в місцях масових поховань захисників се-
вастополя упорядковані меморіальні воїнські
цвинтарі, пам’ятними знаками відзначені
місця подвигів лейтенанта в. соколова, матро-
са і. голубця. в місцях, де знаходилися
командні пункти адмірала П. октябрського
(кам’яна бухта), сектори оборони, 35-ї, 10-ї,
113-ї берегових батарей в голубій бухті,
качинськiй долині, максимовій дачі ─
встановлені пам’ятні знаки. в будинку (вул.
советська, 49), в якому з 1959 р. по 1969 р. жив
командуючий чорноморським флотом, віце-
адмірал, герой радянського союзу П.
октябрський, відкритий меморіальний музей.
Понад 700 обелісків i пам’ятних знаків у
севастополі i його околицях увічнюють
пам’ять про захисників і визволителів міста47.
Про героїчні i трагічні події початкового етапу
війни нагадують пам’ятні знаки на місцях
боїв, могили радянських воїнів, які загинули
під час керченсько-феодосiйської десантної
операції. бойові подвиги увічнюють численні
обеліски, меморіальна стела, пам’ятник на
братській могилі учасників десанту в керчі,
корабельна гармата, встановлена у 1965 р. на
набережній десантників у феодосії48. На шо-
стому кілометрі шосе євпаторія-сімферополь у
1970 р. було споруджено пам’ятник морякам-
десантникам, які в ніч на 5 січня 1942 р. під
командуванням капітана 2-го рангу м. бу-
слаєва висадилися на кримському узбережжі
поблизу євпаторії. Навальною атакою морські
піхотинці захопили плацдарм з наміром утри-
мати його для висадки основних сил, але через
шторм радянські кораблі не змогли підійти до
міста. у лютому-квiтнi 1942 р. війська кримсь-
кого фронту при підтримці чорноморського
флоту, тричі намагалися прорвати вороже
кільце, але безуспішно i вимушені були перей-
ти до оборони. організувати міцну оборону i
закріпитися на турецькому валу радянським
військам не вдалося, i вони змушені були
відійти до керчі. Під час евакуації на тамансь-
кий півострів, що проходила в надзвичайно
складних умовах, війська кримського фронту
втратили понад 162 тис. чоловік49. так i
з’явились на кримській землі поруч з
пам’ятками сивої давнини курганами й антич-
ними городищами сотні зарубок минулої війни
- поховання радянських воїнів: у керчі на
воїнському цвинтарі в 131 братській i 140
одиночній могилі-понад 18 тис. чоловік, на
вул. войкова - 3000, вул. комунарів (колишнє
селище аджимушкай) -1450, у братській
могилі на вул. генерала кулакова - понад 1300,
в феодосії на міському кладовищі (вул.
Назукiна) - 438 воїнів50.
історія другої світової війни має багато
суперечливих і гірких сторінок, які неодно-
значно сприймаються сучасним суспільством.
до таких належать події початкового,
найбільш трагічного періоду великої
вітчизняної війни, проблема військового по-
лону частин червоної армії, які перебували в
оточенні і продовжували чинити опір воро-
жим частинам. саме завдяки мужності воїнів
1941-1942 рр., більшість з яких загинули,
створювалися передумови Перемоги. Подвиг
минулого є не лише прикладом, своєрідним
каноном, а й серйозним викликом, який
стимулює дію, спрямовану як на захист, так і
на прорив до кращого майбутнього.
КОмАНДНИй ПУНКт КОРОстеНсЬКОГО УКРіПРАйОНА №5 «сКеЛя»
Краєзнавство 2' 2011
КИЇВсЬКИй УКРіПРАйОН
НОВОГРАД-ВОЛИНсЬКИй УКРіПРАйОН
Краєзнавство 2' 2011
53
Правдива інформація про війну, в якій не
останню роль відіграють пам’ятки воєнної
історії, єднає сучасні і прийдешні покоління з
поколіннями, переможцями у другій світовій
війні, робить безперервним процес утверджен-
ня української нації в якості повноправного
члена світової спільноти і захисника загально
гуманістичних цінностей. Широке залучення
різноманітної історичної, мемуарної літера-
тури, архівних матеріалів, дослідження і
візуальне обстеження пам’яток, які являються
реальними свідками подій, дозволить
об’єктивно висвітлити найбільш вагомі і
рельєфні віхи воєнної історії україни, сприя-
тиме збереженню пам’яті про воєнні події, які
відбувалися на українських теренах, про
людей, які загинули у боротьбі за батьківщину
і поховані в українській землі. оборонні спору-
ди, доти і дзоти, штаби урів, які збереглися,
являються гарною базою для створення музеїв,
воєнно-історичних виставок. На їх прикладах
можна наглядно продемонструвати еволюцію
довоєнної радянської фортифікаційно-інже-
нерної школи.
в умовах становлення державності
україни, коли одним з найважливіших за-
вдань є виховання патріотизму, значення
культурної спадщини важко переоцінити.
відродження та збереження національних
святинь, пам’ятних місць, створення музеїв і
заповідників, відкриття меморіалів пам’яті
та вічної слави, формування державного
реєстру нерухомих пам’яток україни,
підготовка „зводу пам’яток історії та культу-
ри україни” будуть свідченням виваженої та
осмисленої політики держави щодо форму-
вання історичної пам’яті українського наро-
ду. з метою прискорення процесу розбудови
української політичної нації необхідно
об’єднати зусилля державних інституцій і
громадських організацій на належне вшану-
вання визначних історичних подій і поста-
тей, історичних традицій, суспільного кон-
сенсусу навколо знакових подій і постатей,
публічну демонстрацію державою, політич-
ними силами, національною елітою поваги до
історії, прагнення відновити історичну
пам’ять.
Джерела та література
1 закон україни «Про охорону культурної
спадщини» // Правова охорона культурної
спадщини. Нормативна база. зб.
документів (2- видання). – к.: видавницт-
во хік, 2006. – с.158.
2 Електронний ресурс. Cимоненко і.м.
меморіальний простір україни: кризовий
стан та шляхи оздоровлення // стратегічні
пріоритети. - 2009. — №4 (13). – с.53.
3 Бойко О. феномен історичної пам’яті в су-
часному українському контексті: характерні
риси та особливості // Шкільна історична
освіта україни: зміст, проблеми, пошуки. –
харків: «гімназія», 2010. – с.31.
4 Коваль М.В. україна в другій світовій
і великій вітчизняній війнах (1939-
1945 рр.) – т.12 – к.: видавничий дім
«альтер-нативи», 1999. – с.6.
5 Савостіна Л., Попельницький о. Проблеми
формування державного реєстру нерухомих
пам’яток україни // Праці Науково-
дослідного інституту пам’яткоохоронних
досліджень.- вип.6. - вінниця: дП „держав-
на картографічна фабрика”, 2011.- с. 506.
6 Горбик В.О. стан та проблеми підготовки ба-
гатотомного енциклопедичного видання
„звід пам’яток історії та культури україни”
// охорона культурної спадщини в україні:
історія, теорія, практика. матеріали
всеукраїнської науково-практичної кон-
ференції. 28-29 травня 2007 р. м.тернопіль.
тернопіль, 2007. – с.20.
7 Пам’ятки історії та культури запорізької
області (василівський, веселівський,
кам’янсько-дніпровський райони). – випуск
1. – запоріжжя, 1998; Пам’ятки і пам’ятні
місця історії та культури міста житомира і
житомирського району. випуск 6. – жито-
мир „Полісся”, 2006; Пам’ятки історії міста
глухова та населених пунктів глухівського
району. матеріали з підготовки „зводу
пам’яток історії та культури україни” по
сумській області. – глухів, рвв гдПу, 2007;
звід пам’яток історії та культури україни:
Полтавська область. Новосанжарський рай-
он. – Полтава „дивосвіт”, 2007.
8 Памятники истории и культуры украин-
ской сср. каталог-справочник. –к.:
Наук. думка, 1987.- с. 332, 552, 617, 622.
9 Памятники истории и культуры украин-
ской сср. каталог-справочник. – к.:
Наук. думка, 1987. Підрахунок автора.
54
Краєзнавство 2' 2011
10 советская военная энциклопедия. – м.:
воениздат, 1980. - т.8. - с.185.
11 Хорьков А.Г.укрепленные районы на за-
падных границах ссср // военно-
исторический журнал. - 1987. - № 12 http:
// retrospicere. narod.ru / fortification
–ussr / fortification 04-997 htm
12 безсмертя. книга пам’яті україни. 1941-
1945. – к. : Пошуково-видавниче агентство
„книга Пам’яті україни”, 2000. – с.52.
13 режим доступу: http: // morgenstern. org.
ua/ index. php? mod=public&public id=18.
14 Журавльов В.Р., Емельянова Н.М. Про
перші дні великої вітчизняної війни. до-
кументи і матеріали // укр. іст. журнал.
– 1991. - № 6. – с.87.
15 історія української рср. т.7: українська
рср у великій вітчизняній війні радянсь-
кого союзу (1941-1945 рр.). - к. : Наук.
думка, 1977.-с.20-21.
16 украинская сср в великой отечественной
войне советского союза. 1941–1945 гг. – в
трех томах. – т.1 : советская украина в
период отражения вероломного нападения
фашистской германии на сср и подготов-
ки условий для коренного перелома в вой-
не (июнь 1941 г. - ноябрь 1942 г.) - к. : По-
литиздат украины, 1975. – с. 58.
17 Горбик В.О, Денисенко Г.Г., Скрипник П.І.
Пам’ятки україни: проблем збереження і
дослідження. історичні зошити. к.:
інститут історії україни НаН україни,
1994. – с.28.
18 Памятники истории и культуры украин-
ской сср. каталог-справочник.- к.: Наук.
думка, 1987. – с.69.
19 украинская сср в великой отечественной
войне советского союза. 1941–1945 гг. – в
трех томах. – т.1 : советская украина в
период отражения вероломного нападения
фашистской германии на сср и подготов-
ки условий для коренного перелома в вой-
не (июнь 1941г.-ноябрь 1942 г.) - к.: По-
литиздат украины, 1975. – с. 57.
20 у пам’яті народній.-к.: головна редакція
урЕ, 1975. - с.194.
21 Памятники истории и культуры украин-
ской сср. каталог-справочник. –к.:
Наук. думка, 1987. – с. 74.
22 актуальні питання виявлення і
дослідження пам’яток історії та культури.
(На матеріалах зводу пам’яток історії та
культури україни). ч. 2. – к.: ін-т історії
україни НаН україни, 1999. – с. 91-92.
23 Коваль М.В. україна в другій світовій і
великій вітчизняній війнах (1939-1945
рр.) – т.12 –к.: видавничий дім «альтер-
нативи», 1999. – с.65.
24 Пам’ятки і пам’ятні місця історії та куль-
тури на житомирщині. коростень,
Новоград-волинський. випуск 11. - жито-
мир: ”Полісся”, 2008. – с.51,54.
25 Москаленко В., Нечипоренко В. книга
про коростень. коростень: «тріада с»,
2005. – с.60.
26 Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культу-
ри на житомирщині. коростень, Новоград-
волинський. випуск 11.-житомир:
”Полісся”,2008. – с.54; http: // mykolap.
livejournal. com / 440456/ html.
27 режим доступу:http: // city ukraina. in.-
fo/ index. php? citynewes=44502/
28 режим доступу:http: // explorer. lviv. ua.
/ forum/ index/ php? topic = 21200;
Пам’ятки і пам’ятні місця історії та куль-
тури на житомирщині. коростень,
Новоград-волинський. випуск 11.-
житомир: ”Полісся”, 2008. –с. 145.
29 Памятники истории и культуры украин-
ской сср. каталог-справочник.–к.: Наук.
думка, 1987. – с.18, 31.
30 советская украина в годы великой отече-
ственной войны 1941-1945. документы и
материалы в трех томах. –т.1.- к.: Наук.
думка, 1980. – с.99-100.
31 украинская сср в великой отечественной
войне советского союза 1941-1945 гг. т.1. -
к.: Политиздат украины, 1975. - с.157-158.
32 Памятники истории и культуры украин-
ской сср. каталог-справочник. – к.:
Наук. думка, 1987. – с. 232-234, 246.
33 безсмертя. книга пам’яті україни. 1941-
1945. – к.: Пошуково-видавниче агентство
„книга Пам’яті україни”, 2000. – с.72.
34 історія української рср. т.7: українська
рср у великій вітчизняній війні радянсь-
кого союзу (1941-1945 рр.). - к.: Наук.
думка, 1977.- с.37-38.
35 Поточний архів Науково-дослідного
інституту пам’яткоохоронних досліджень.
державний реєстр нерухомих пам’яток
україни місцевого значення (2011 р.).
36 Ієвлева В.П. Пам’ятки індустріального
розвитку києва кінця х1х – першої тре-
тини хх століття. – к.: видавничий дім
«Прес – кП», 2008. – с.180-183.
37 Баграмян І. Х. доповідна про київське оточен-
ня // укр. іст. журнал.– к., 1991.-№ 6.– с. 96.
55
38 Анфилов В.А., жуков г.к.: «маршал
тимошенко… сделал все, что можно» //
военно-исторический журнал. – 1999. -
№. 3. – с. 21.
39 монумент на честь воїнів Південно-
західного фронту. Нарис. вид. третє. -
харків: «Прапор», 1982.
40 Заремба С. українське товариство охорони
пам’яток історії та культури. історичний
нарис. - к.: вид-во «логос», 1998. – с.76.
41 Журавель Г.Г., Андрієць В.А. дослідження
пам’яток 2-ї світової війни на Полтавщині;
кокошко Н.в. дослідження пам’яток
періоду великої вітчизняної війни (1941–
1945 рр.) - один з важливих етапів роботи
над зводом пам’яток історії і культури /
історія україни. маловідомі імена, події,
факти (збірник статей). – вип. 8. – к.,
1999. – с. 133-138.
42 Мултих Г.М. увічнення в монументах на
україні подій і героїв великої вітчизняної
війни. – к.: тов-во «знання» української
рср, 1980. – с. 11.
43 По місцях бойової слави на україні.
(1941–1945 рр.). – к., 1969. – с. 2-4.
44 Ванеєв Г. останні дні севастополя 1941–
1942 рр.//укр. іст. журнал. – 1991.-
№ 6.– с. 115.
45 музей героической обороны и освобожде-
ния севастополя. – фонды: воспомина-
ния г.г. доли и м.Н. садовникова.
46 Кулаков Н.М. 250 дней в огне. – м.: По-
литиздат, 1965. – с. 103-108.
47 Памятники истории и культуры украин-
ской сср: каталог-справочник.–к.: Наук.
думка, 1987.- 441-454 (підрахунок автора).
48 крым: памятники славы и бессмертия.
изд. второе, доп.– симферополь: таврия,
1985. – с. 80-81.
49 Гуркин В. В. людские потери советских
вооруженных сил в 1941–1945.: Новые
аспекты // военно-исторический журнал.
– 1999. - № 2. – с. 4-5.
50 Поточний архів відділу охорони пам’яток
історії та культури міністерства культу-
ри і мистецтв україни. – державний
реєстр нерухомих пам’яток історії і куль-
тури республіки крим: Пам’ятки історії і
монументального мистецтва.– кн.1.–
сімферополь, 1995. – с. 31-41.
Галина Денисенко
Культурное наследие в формировании исторической памяти:
события 1941-1942 гг. в памятниках
Освещается роль и значение культурного наследия в формировании исторической памя-
ти. Рассматриваются события начального периода Великой Отечественной войны Совет-
ского Союза 1941-1945 гг. и их отражение в памятниках. Анализируются недвижимые
историко-культурные объекты и их роль в формировании мемориального пространства.
Ключевые слова: памятники, недвижиме памятники, оборонительные сооружения, укре-
пленный район, культурное наследие, историческая память.
Galyna Denysenko
The cultural heritage is in the formation of the historical memory:
events of the 1941-1942 years are in the monuments
The role and significance of the cultural heritage in the formation of the historical memory is
illuminated in this article. The events of the beginning of The Great Patriotic war of the Soviet
Union 1941-1945 years and their perpetuating in the monuments are revealed. The immovable
historical and cultural objects and their role in the formation of the memorial space are analysed.
Key words: monuments, immovable monuments, cultural heritage, historical memory, defensive
fortification, fortification region, historical memory.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32403 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T05:59:13Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Денисенко, Г. 2012-04-29T18:08:24Z 2012-04-29T18:08:24Z 2011 Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 40-55. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32403 351.853: (93/94+008) Висвітлена роль і значення культурної спадщини у формуванні історичної пам’яті. Досліджуються події початкового періоду Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр. і їх відображення в пам’ятках. Аналізуються нерухомі історико-культурні об’єкти і їх роль у формуванні меморіального простору. Освещается роль и значение культурного наследия в формировании исторической памяти. Рассматриваются события начального периода Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. и их отражение в памятниках. Анализируются недвижимые историко-культурные объекты и их роль в формировании мемориального пространства. The role and significance of the cultural heritage in the formation of the historical memory is illuminated in this article. The events of the beginning of The Great Patriotic war of the Soviet Union 1941-1945 years and their perpetuating in the monuments are revealed. The immovable historical and cultural objects and their role in the formation of the memorial space are analysed. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках Культурное наследие в формировании исторической памяти: события 1941-1942 гг. в памятниках The cultural heritage is in the formation of the historical memory: events of the 1941-1942 years are in the monuments Article published earlier |
| spellingShingle | Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках Денисенко, Г. До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| title | Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках |
| title_alt | Культурное наследие в формировании исторической памяти: события 1941-1942 гг. в памятниках The cultural heritage is in the formation of the historical memory: events of the 1941-1942 years are in the monuments |
| title_full | Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках |
| title_fullStr | Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках |
| title_full_unstemmed | Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках |
| title_short | Культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках |
| title_sort | культурна спадщина у формуванні історичної пам’яті: події 1941-1942 рр. в пам’ятках |
| topic | До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| topic_facet | До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32403 |
| work_keys_str_mv | AT denisenkog kulʹturnaspadŝinauformuvanníístoričnoípamâtípodíí19411942rrvpamâtkah AT denisenkog kulʹturnoenasledievformirovaniiistoričeskoipamâtisobytiâ19411942ggvpamâtnikah AT denisenkog theculturalheritageisintheformationofthehistoricalmemoryeventsofthe19411942yearsareinthemonuments |