Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр.
У статті взяті до аналізу військові операції на оточення противника, здійснені німецькими та радянськими військами в 1941 та 1944 роках на Правобережжі України. В статье проанализированы операции по окружению крупных группировок противника, проведенные немецкими и советскими войсками в 1941 и 1944 г...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32408 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. / В. Грицюк // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 97-105. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859720807528267776 |
|---|---|
| author | Грицюк, В. |
| author_facet | Грицюк, В. |
| citation_txt | Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. / В. Грицюк // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 97-105. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті взяті до аналізу військові операції на оточення противника, здійснені німецькими та радянськими військами в 1941 та 1944 роках на Правобережжі України.
В статье проанализированы операции по окружению крупных группировок противника, проведенные немецкими и советскими войсками в 1941 и 1944 годах на Правобережной Украине.
Operations on an environment of enemy’s large groupings carried out by German and Soviet armies in 1941 and 1944 in Right-bank Ukraine are analyzed in article.
|
| first_indexed | 2025-12-01T09:45:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
97
удк 355.432.1
Валерій Грицюк (м.Київ)
ОПеРАЦіЇ З ОтОчеННя НА ПРАВОБеРеЖНій УКРАЇНі:
1941 / 1944 рр.
У статті взяті до аналізу військові операції на оточення противника, здійснені
німецькими та радянськими військами в 1941 та 1944 роках на Правобережжі України.
Ключові слова: Друга світова війна, Уманська оборонна операція, Корсунь-Шевченківська
наступальна операція.
операції на оточення і знищення против-
ника є вищою формою військового мистецтва.
вважається, що її започаткував карфагенсь-
кий полководець ганнібал, армія якого оточи-
ла та знищила римське військо в битві під
каннами 2 серпня 216 р. до н. е.
в жодній війні минулого не було такої
кількості операцій на оточення великих угру-
повань і таких результатів із знищення ото-
ченого ворога, як у великій вітчизняній
війні. всі операції на оточення, проведені в
роки великої вітчизняної війни, відрізнялися
небувалим розмахом як за кількістю військ і
техніки, що брали в них участь, так і за ча-
сом (темпом) і простором. кожна з них за
своєю організацією і проведенням не була
схожа на попередню. у кожній операції завж-
ди були свої певні особливості. до аналізу
запропонованої воєнно-історичної розвідки
взято уманську оборонну операцію 1941 року
та корсунь-Шевченківську наступальну
операцію 1944 року. друга операція досить
широко представлена в історіографії, а пер-
ша навпаки – має обмаль як історичних дже-
рел, так і наукових студій їй присвячених.
автором статті вперше робиться спроба
порівняти дві операції на оточення, які прово-
дились різними воюючими сторонами у різний
час на майже одній і ті ж території.
1941-й рік. Після перших двох тижнів
війни, відповідно до уточнених завдань, група
армій “Південь” частиною сил продовжувала
наступ на київському напрямі, а головними
силами здійснювала операцію з метою оточен-
ня радянських військ на Правобережжі. го-
ловну роль в операції по оточенню радянських
військ на захід від дніпра відігравали 1-а тан-
кова група і 17-а армія з північного напряму,
а з півдня – 11-а армія.
у середині липня війська Південно-
західному фронту завдали кілька контрударів
по 6-й німецькій армії і 1-й танковій групі, але
ліквідувати розрив, що утворився між своїми
5-ю і 6-ю арміями, не змогли. з метою створен-
Alexander Marinchenko
Combat operations of Soviet troops in local encirclements on the territory of Ukraine
in the summer of 1941
The article attempts at identifying cases of local encirclements of Soviet troops on the territory of
Ukraine in the summer of 1941 and the analysis of combat operations by encircled units in specific
war conditions.
Key words: encirclement, Soviet troops, the division, military formation, military units, human
and material losses.
98
Краєзнавство 2' 2011
ня більш вигідного угруповання військ ставка
наказала до 21 липня відвести війська 6, 12,
18 і 9-ї армій на рубіж біла Церква – гайсин –
кам’янка – нижня течія р. дністер. одночасно
командуючому Південно-західному фронту
наказувалося завдати удару у фланг угрупо-
ванню противника, що знаходилось проти 6-ї
армії, а командуючому Південному фронту –
створити сильну групу фронтових резервів у
районі умані у складі 18-го і 2-го механізо-
ваних корпусів (нараховувалося до 900 танків)
і двох стрілецьких дивізій з метою організації
контрударів по ворогу (директиви ставки вгк
Південному фронту б/н від 17.07.41 і
Південно-західному фронту № 00411 від
18.07.41)1.
для забезпечення відведення військ 6-ї і
12-ї армій на тилові рубежі, 26-а армія в
другій половині липня нанесла ряд контр-
ударів з району південніше києва. Проте ко-
мандуючий Південного фронту не зміг вико-
нати наказ ставки про створення фронтового
резерву. механізовані корпуси при зосеред-
женні в районі умані розтяглися на марші і
зазнали великих втрат від авіації противника.
крім того, у зв'язку з проривом противника
командування фронту було змушене розгорну-
ти 18-й механізований корпус у стику між
12-ю і 18-ю арміями2.
21 липня 2-й механізований корпус завдав
контрудар по противнику, який прорвався до
умані, і відкинув його. однак унаслідок вихо-
ду військ 11-ї німецької армії в район балти
виникла загроза глибокого охоплення військ
6-ї і 12-ї армій з півдня. тому ставка затверди-
ла рішення військової ради Південно-
західного напряму на негайне відведення цих
армій на рубіж тальне – христинівка та під-
порядкування їх командуючому Південному
фронту (директива ставки вгк № 00509 від
25.7.1941 р.)3. директива 0044/оп Південного
фронту про підпорядкування 6-ї і 12-ї армій
була ухвалена 25 липня надвечір. директива
на проведення оборонної операції військ фрон-
ту за номером 0027/оп від 27 липня конкрети-
зувала завдання. вона встановлювала питання
управління та взаємодії і уточнювала рубежі
відходу армій: для 12-ї армії ст. звенигородка,
соколівочка, викл. Поташ, штаб армії у Ново-
архангельску; для 6-ї армії – Поташ, умань,
христинівка, штаб армії в умані; 2-й мехкор-
пус виводився з бою, передавався до резерву
фронту та зосереджувався в районі Новоархан-
гельск, Підвисоке, тишківка4. отже, в рішенні
командувача Південним фронтом прогляда-
ється прагнення здійснити маневр та розвер-
нути армії правого крила фронтом на
північний-захід для відбиття удару 1-ї
танкової групи німців.
до кінця липня 6-а і 12-а армії відійшли на
зазначений рубіж, але їх стан в зв'язку з вели-
кими втратами, сильною перевтомою особово-
го складу і безупинним тиском противника за-
лишався винятково важким. ситуація усклад-
нювалася і тим, що управління військами
було незадовільним через погану організацію
зв'язку.
Під час відходу військ між фронтами утво-
рився розрив. щоб не дати можливості против-
нику розвинути удар на стику фронтів, ставка
наказала головнокомандуючому Південно-
західним напрямком відвести армії правого
крила Південного фронту на рубіж Шпола –
тернівка – рибниця і там міцно закріпитися.
одночасно пропонувалося створити сильну
групу резервів у районі черкаси – кіровоград –
кременчук і підготувати удар у загальному
напрямі черкаси – вінниця (директива став-
ки вгк № 00565 від 28.7 1941 р.)5. однак цю
директиву ставки військам Південного фронту
виконати не вдалося. Німецькі ударні угрупо-
вання вперто наступали по зустрічних напрям-
ках: звенигородка – тальне – Новоархан-
гельськ та кодима – балта – криве озеро. вра-
хувавши складність обстановки, командувач
фронту передав управління всіма військами,
над якими нависла загроза оточення, команду-
вачу 12-ї армії6. в подальшому ці війська в до-
кументах називаються групою генерала
Понєдєліна.
2 серпня з'єднання 1-ї танкової групи про-
тивника вийшли в район Первомайська і
відрізали шляхи відходу на схід військам 6-ї,
12-ї та частково 18-ї армій і 2-го мехкорпусу.
у цей же час 17-а німецька армія охопила їх з
півдня. кільце оточення замкнулось. стійкого
фронту оточення ще не було. можливість про-
риву радянських військ була високою. браку-
вало стійкого управління, зв’язку, належної
розвідки, тверезої оцінки обстановки та прий-
няття правильних рішень. особливих
труднощів війська зазнавали у матеріально-
технічному забезпеченні, передусім у
боєприпасах та пальному. спроби їх доставки
авіацією були мало результативними, про що
свідчать документи того часу7.
бої радянських частин в оточенні тривали
до 7 серпня8. були знищені управління двох
99
армій, семи корпусів, перестало існувати 20
радянських дивізій. близько 103 тис.
військовослужбовців потрапило в полон, во-
рог захопив 300 танків та 800 гармат9.
трагічною була доля командувачів армій
генералів Понєдєліна та музиченка, їм суди-
лося зазнати гіркоту німецького полону, а
після звільнення – сталінських таборів. вихід
противника в район Первомайська створив за-
грозу охоплення інших військ Південного
фронту.
1944 рік. Планування і підготовка операцій
радянських військ на 1944 р. почалися з ли-
стопада 1943 р., тобто у ході завершення
попередньої кампанії. майбутні завдання ста-
ли предметом обговорення в ставці верховно-
го головнокомандування. операції цього
періоду війни отримали назву “десяти
сталінських ударів”, стратегічна наступальна
операція на Правобережній україні визнача-
лася головною у зимовій кампанії 1943 – 1944
рр. та планувалася другою10. координація дій
військ покладалася на представників ставки
вгк: 1-го та 2-го українських фронтів – мар-
шала радянського союзу г. жукова; 3-го та
4-го українських фронтів – маршала ра-
дянського союзу о. василевського.
військово-політичне керівництво III-го
рейху також визначилося в зосередженні
основних зусиль на південній ділянці фронту.
з метою реалізації воєнно-політичних планів
наприкінці 1943 року на україні були
зосереджені найпотужніші угрупування
військ: понад 4 млн. військовослужбовців з
обох сторін, 45 тис. гармат та мінометів, 4 тис.
танків та майже 4 тис. літаків. закінчувалась
підготовка однієї з найбільших стратегічних
операцій другої світової війни.
готуючи великі наступальні операції, став-
ка вжила заходів до посилення українських
фронтів резервами, бойовою технікою і
матеріально-технічними засобами. Напри-
клад, 1-й український фронт у листопаді –
грудні 1943 р. одержав дві загальновійськові,
одну танкову армії і два окремих танкових
корпуси. до початку наступу на Право-
бережній україні на 1400-кілометровому
фронті радянське командування розгорнуло
167 стрілецьких і 9 кавалерійських дивізій,
11 танкових і 8 механізованих корпусів. у се-
редньому на одну стрілецьку дивізію припада-
ло 8 км фронту.
На початок операції 1, 2, 3 і 4-й українські
фронти нараховували 2 406 тис. солдатів та
офіцерів, 28 654 гармат та мінометів, 2037
танків та сау, 2600 літаків. в ході операції
війська постійно підсилювались: призвано зі
звільнених територій 766 334 чол., крім того
направлено в частини 60 401 чол. маршового
поповнення (63% від усього призову до ра-
дянських збройних сил за I-й квартал 1944
року); в цей же час надійшло з промисловості
та ремонтно-відновлювальних підприємств
4655 танків та сау (74,4 % від усіх отрима-
них за цей час червоною армією), 4 803 гар-
мат та мінометів (49,2 %)11. Перерозподіл сил
та засобів здійснювався також за рахунок
стратегічних резервів та перегрупувань військ
з інших стратегічних напрямів та театрів
воєнних дій. з радянського боку додатково до
операції були залучені: 2-й білоруський
фронт, 47, 61, 70-а армії, 2, 4 і 6-а танкові
армії (остання сформована в ході операції), 6-а
повітряна армія ( що включали 6 танкових та
2 механізованих корпуси, 33 дивізії).
радянським військам протистояла група
армій «Південь» (командуючий генерал-
фельдмаршал манштейн) і група армій «а»
(командуючий генерал-фельдмаршал клейст),
всього 93 дивізії, у тому числі 18 танкових і 4
моторизовані, а також дві моторизовані бри-
гади. групи армій «Південь» і «а»
підтримував 4-й повітряний флот. Німці та їх
союзники мали 1 760 тис солдат і офіцерів, 16
800 гармат та мінометів, 2200 танків та штур-
мових гармат, 1460 літаків для дій в україні.
для поповнення втрат гітлерівське команду-
вання було змушено в січні – першій половині
квітня підтягти на південну ділянку фронту
40 дивізій і 4 бригади з резерву головного ко-
мандування й інших країн, не враховуючи по-
точного поповнення діючих тут військ людь-
ми, бойовою технікою й озброєнням.
Проте накопичення сил та засобів
здійснювалось обома сторонами зі значними
труднощами. На кінець 1943 р. радянська
економіка поряд із досягнутими успіхами про-
довжувала переборювати ряд перешкод, які не
давали їй можливості повною мірою забезпе-
чити потреби збройних сил, особливо в
боєприпасах та пальному. Не було можливості
повністю поповнити величезні втрати в
матеріальній частині, в першу чергу, в танках
та сау, літаках, яких війська зазнали в ході
літньо-осінньої кампанії 1943 р. вичерпались
моторесурси технічних засобів, особливо
автомобільного й тракторного парку.
внаслідок цього бойові можливості оператив-
100
Краєзнавство 2' 2011
них об’єднань, задіяних на південно-західному
напрямі, порівняно з літом 1943 р. суттєво
знизились: кількість бойових засобів у розра-
хунку на одну загальновійськову армію змен-
шилась в людях на 20 %, в артилерії на 17 %,
в танках і сау – на 72 %. матеріальне забез-
печення фронтів було в 2–3 рази меншим від
аналогічних показників у попередніх
кампаніях12.
війська зазнавали серйозних труднощів з
комплектуванням особовим складом.
Найгірший стан справ спостерігався у
стрілецьких з’єднаннях, середня чисельність
яких в період бойових дій на Правобережній
україні коливалась у межах від 3,2 до 6,2 тис.
чол., що становило 30–60% штатної
чисельності13. Ця проблема ускладнювалась
низькими професійно-бойовими якостями
значної частини поповнення, мобілізованого
зі звільнених від окупації областей та
відсутністю достатнього часу на його
підготовку в запасних частинах14. Навіть
дійшло до того, що комуністам доручали сте-
жити в бою за новобранцями, щоб ті вели во-
гонь у сторону ворога, та не нищили набої15.
ще більших труднощів зазнавав против-
ник16. саме цим виправдовувалось рішення
радянського військово-політичного керів-
ництва про початок стратегічного наступу на
Правобережній україні, фактично не завер-
шивши підготовки до стратегічної операції.
воно стало несподіваним для ворога, який ви-
ключав можливість активних бойових дій без
оперативної паузи за складних погодних умов,
і не давало йому часу для приведення своїх
військ у порядок.
у середній течії дніпра гітлерівці втрима-
лися в районі канева. Цей район вклинювався
в розташування радянських військ величез-
ним виступом, вершина якого впиралася в
дніпро на ділянці до 40 км у районі канева17.
командування противника розраховувало
відновити оборону на дніпрі, використавши
корсунь-шевченківський виступ для організа-
ції ударів по флангах військ 1-го і 2-го
українських фронтів.
При плануванні операцій фронтів в рамках
стратегічної операції на Правобережній
україні й. сталін погодився на проведення
операцій з оточення великих ворожих угрупо-
вань18. вже на кінець жовтня 1943 р. офор-
мився задум щодо можливого оточення воро-
жих угруповань шляхом з’єднання 1-го та
2-го українських фронтів в районі станції
христинівка поблизу умані або 2-го та 3-го
українських фронтів – у районі апостолове.
згодом пріоритетним став перший варіант.
відповідно до вказівок ставки вгк 1-й
український фронт 24 грудня 1943 року за-
вдав головного удару на вінницю, а допоміжні
– на рівне і христинівку. Пізніше в
історіографії ця операція 1-го українського
фронту отримає назву житомирсько-
бердичівської (24.12.43 – 14.1.44)19.
тільки впевнившись в успіху дій фронту,
ставка вгк вирішила розширити межі
операції шляхом введення в дію об’єднань 2-го
українського фронту. згідно з вимогами став-
ки вгк (директива ставки вгк №30272 від
29.12.1943)20 цей фронт мав завдати головного
удару на кіровоград – Первомайськ, а части-
ною сил на христинівку, назустріч військам
1-го українського фронту з метою оточення та
знищення ворожих військ у районі канева,
умані, сміли21. січнева операція 2-го
українського фронту в історіографії отримала
назву кіровоградської (5–16.1.44)22.
Штучне відокремлення задуманої як єдине
ціле операції двох фронтів на самостійні
фронтові операції, на нашу думку не правиль-
не. таку ж позицію обстоюють сучасні
російські військові історики, які пропонують
назвати цю операцію житомирсько-
кіровоградською операцією 1-го та 2-го
українських фронтів та вважати її незавер-
шеною23.
38-ма армія 1-го українського фронту на 6
січня оволоділа районом липовець, ільїнці,
жашків. у оперативному шикуванні воро-
жих військ утворився розрив 80 км. станом
на 12 січня війська фронту вийшли на
підступи до жмеринки й умані. з’єднання
27-ї армії і 5-й гв. танковий корпус прорвали-
ся в район звенигородки24. Це дозволило
перерізати комунікації з’єднань противника,
які оборонялись на канівському виступі. Про-
те війська 2-го українського фронту не вико-
нали поставлених завдань. 14 січня вони пе-
ребували на відстані 120 км від умані. у
директиві ставки від 16 січня 1944 р. прови-
на за невиконання завдань фронту поклада-
лась на і. конєва25.
рятуючи становище, командування групи
армій “Південь” вживало всі можливих
заходів щодо локалізації розриву. сюди
спішним порядком було перекинуто 12
дивізій. 11–14 січня з-під вінниці та умані
розпочався контрнаступ ворожих військ.
101
внаслідок удару в районі тального, звениго-
родки противнику вдалося потіснити
радянські війська на 40 – 50 км. Потрапили в
оточення 136-а сд, частини 167-ї сд і 6-та мбр
із складу 5-го гв. тк.
Наступальні можливості обох фронтів були
вичерпані, ударні угруповання розпороши-
лись, між арміями виникли незайняті
військами проміжки, резерви закінчились. у
танкових і механізованих корпусах залиша-
лось менше 50% бойового складу: у військах
1-го українського фронту – 533 танки і сау із
1128; 2-го – 212 із 56026. за цих умов ставка
дозволила фронтам перейти до оборонних дій
та вживала термінових додаткових
організаційних заходів щодо всебічного забез-
печення військ.
таким чином, на середину січня основні за-
вдання операції по оточенню німецьких військ
в районі умані залишались невиконаними,
ворог продовжував утримувати виступ у
районі корсунь-Шевченківського. за цих
умов ставка вгк директивою № 220006 від
12.01.1944 р.27 лише уточнила завдання
фронтів, суть яких полягала в оточенні та
знищенні ворожого угруповання на корсунь-
шевченківському виступі (в документі він
називається миронівсько-звенигородський)
шляхом одночасних ударів військ фронтів під
основу виступу і з’єднання їх у районі Шполи.
у порівнянні з попереднім задумом – оточен-
ня ворожого угруповання шляхом зімкнення
1-го та 2-го фронтів у районі умані,
христинівки – глибина й обсяги завдань обох
фронтів значно скорочувались за рахунок
переміщення ділянок прориву ближче до
дніпра, що дозволяло оминути танкові засло-
ни противника, полегшувало оточення та роз-
гром з’єднань, що знаходились на канівському
виступі (в документах трапляється і така на-
зва). Проте нова операція на оточення набува-
ла значно скромніших обрисів порівняно з
попереднім задумом. слід зазначити, що й
угруповання, і виступ, і сама операція отри-
мали назву корсунь-Шевченківських вже
після її проведення. у джерелах поширені
назви “черкаський котел”, “миронівсько-
звенигородська операція” та ін.
задум корсунь-Шевченківської операції
(24.01.44 – 17.02.44) не був сформований за-
вчасно, а виник вже у ході воєнних дій. ще
одним суттєвим фактором, який впливав на
хід і результати операції, став украй стислий
термін, що відводився для її підготовки – 5–7
діб. Природно-географічні умови також знач-
но впливали на хід бойових дій, особливо це
стосується складних і мінливих погодних
умов і бездоріжжя. в кінці січня в україну
раптово прийшла рання весна.
командування 1-го і 2-го українських
фронтів вірно обрало напрямок головних
ударів та здійснило перегрупування військ,
що дозволило прорвати оборону противника в
основі виступу, а танковим арміям наступати
назустріч один одному на звенигородку.
розпочали наступ війська 2-го українського
фронту. хоча їх наступ був спланований на 25
січня, командувач фронту генерал-полковник
і. с. конєв розгорнув бойові дії з’єднань на
добу раніше – 24 січня з метою проведення
розвідки боєм. Наступ головних сил 53-ї та 4-ї
армій розпочався 25 січня 1944 р. відповідно
до плану 26 січня за підтримки 2-ї
повітряної армії з 30-хвилинної артпідготовки
розпочався наступ 1-го українського фронту.
Прорив оборони противника здійснювався на
27-кілометровій ділянці фронту між тинівкою
і ківшуватим: 40-ва а на ділянці тинівка,
косяківка (ширина 17 км), 27-ма а – на
ділянці косяківка, ківшувате (10 км).
Після прориву оборони противника війська
приступили до виконання нового завдання –
оточення угруповання німецьких військ. На
цьому етапі операції головна роль була
відведена танковим арміям. зважаючи на
брак танків у 2-му українському фронті для
розвитку наступу в глибині, в коридир прори-
ву був введений 5-й кавалерійський козачий
корпус в складі трьох дивізій. Незважаючи на
ситуацію, що склалася, передові загони 5-ї гв.
та 6-ї танкових армій, прорвалися в звениго-
родку. 28 січня 1944 р. близько 13-ї години
відбулася зустріч танкістів 1-го та 2-го фрон-
ту. в подальшому частини танкових армій
були використані для створення зовнішнього
фронту оточення. до 3 лютого війська 27-ї а
1-го українського фронту, 4-ї гв. а, 52-ї а та
5-го гв. кк 2-го українського фронту створили
суцільний внутрішній фронт оточення.
у більшості радянських видань подаються
цифри, запропоновані і. конєвим28, а саме – в
кільці опинилося управління 11-го і 42-го
німецьких армійських корпусів, 10 дивізій і
одна бригада, всього майже 80 тис. солдат і
офіцерів, близько 1600 гармат і мінометів та
більш як 230 танків і штурмових гармат.
Німці подають інші дані – в котлі перебували
6 дивізій і одна бригада, близько 54 тис. чол.
102
Краєзнавство 2' 2011
потрапило в оточення. загальне керівництво
оточеними військами з 30 січня було доручене
генералу в. Штеммерману.
для недопущення деблокування оточеного
угруповання командування 1-го та 2-го
українських фронтів вжило термінових
заходів щодо створення і зміцнення
зовнішнього фронту оточення. На ділянці від
охматова до звенигородки оборонялися
війська 1-го українського фронту: частина
сил 40-ї а і 6-ї та. від звенигородки до водя-
ного оборонялася 5-та гв. та разом із 49-й ск
53-ї а 2-го українського фронту. усього на
зовнішньому фронті оточення на відстані
близько 150 кілометрів розташовувались 22
стрілецькі дивізії, до 2736 гармат і мінометів,
дві танкові армії, що мали 307 танків і сау.
Німецьке командування не збиралося зали-
шати оточене угруповання сам на сам з ра-
дянськими військами. Е. манштейн сподівався
могутніми ударами танкових дивізій прорвати
фронт оточення і відновити становище. Поста-
чання оточених військ боєприпасами, продо-
вольством і пальним здійснювалось транспор-
тною авіацією. стан оточених військ постійно
погіршувався. Про це свідчить і той факт, що з
6 лютого в оточених військах було припинено
надання відпусток. виникли труднощі з про-
довольчим забезпеченням, було зроблено спро-
бу забезпечити харчування за рахунок
місцевих жителів. Проте оточене угруповання
не втратило боєздатності. військам 27-ї армії
доводилося відбивати потужні атаки ворога на
внутрішньому фронті в районі стеблева. Пода-
ний радянським командуванням 8 лютого уль-
тиматум про припинення опору німці
відхилили.
11 лютого противник зробив чергову,
найбільш серйозну спробу прорватися до ото-
ченого угруповання. Після підтягнення до
зовнішнього фронту оточення 8-ми танкових і
6-ти піхотних дивізій, ворог спробував
здійснити прорив у вузькій (14 кілометрів)
смузі фронту чотирма танковими (танкова
дивізія сс “адольф гітлер”, 17-та, 1-ша, 16-
та) і двома піхотними (34-та, 198-ма) дивізіями
з району ризино в напрямку на лисянку29. На
ділянці прориву радянські стрілецькі полки
та частини артилерії не відступили і були
знищені на позиціях. у 6-й та до кінця
11.02.44 залишалося 70 танків30. оточене
угруповання завдало удару на зустріч з райо-
ну корсунь–Шевченківський на стеблів –
Шендерівку.
Прорив військ противника викликав
занепокоєння ставки верховного головноко-
мандування. 12 лютого й. в. сталін поклав
керівництво усіма військами на внутрішньому
фронті оточення на і.конєва, а командувач
1-го українського фронту м. ватутін був
відправлений з району проведення операції
під Шепетівку. г. к. жуков отримав суворе
стягнення і директивою ставки за №220022
був усунутий від загального керівництва
операцією та призначений відповідальним за
недопущення подальшого прориву німців на
зовнішньому фронті31.
до 15 лютого танкові частини генерала
хуббе в 3-х кілометрах західніше лисянки,
а війська Штеммермана вели бій за села
Петрівська гута та комарівка. відстань між
деблокуючим та оточеним угрупованням ско-
ротилась до 5 – 7 км. Прорив з кільця відбувся
за складних погодних умов (різке зниження
температури та хурделиця) в ніч з 16 на 17
лютого. На ділянці до 4-х км у прорив пішло
до 50 тисяч вояків вермахту та сс. бойовище
було жахливим. При прориві загинув і сам
в. Штеммерман. радянські джерела повідо-
мили про повне знищення оточеного угрупо-
вання (55 тис. чол. вбитими та 18 тис. полоне-
ними). Проте це не відповідає дійсності.
Е. манштейн повідомляє, що з оточення вир-
валось 30–32 тис. чоловік32. “…манштейну
вдалося вивести із котла біля 35 тис. чол.,
але втрати, особливо артилерії, були
величезні. більшість гармат змушені були ки-
нути на дорогах” – відзначає бувший генерал
німецької армії ф. фон мєллєнтін33. Про це
пише і тіппельскірх: “оточені корпуси
змушені були кинути всю важку зброю,
артилерію і більшу кількість спорядження
останнім відчайдушним кидком пробитися до
своїх військ. із оточення вийшло лише 30 тис.
чол.34. о. лисенко в роботі “безсмертя. книга
пам’яті україни 1941 – 1945 рр.” зазначає:
“майже 50 тисяч солдат та офіцерів вермаху
було вбито й поранено. всього 30 тис.
гітлерівців ціною неймовірних зусиль зуміли
вирватися з кільця, залишивши усю важку
зброю”35.
до кожної з цих цифр можна ставитися по-
різному. Це питання потребує серйозного
дослідження. сучасний український дослідник
корсунь-Шевченківської операції а.я. сало за
документованими даними фіксує перебування
в базових таборах для “оточенців” під уманню
близько 30 тис. німецьких вояків36.
103
Питання кількості німецький військ, яким
вдалося вирватися з оточення напряму
пов’язане з питанням кількості втрат. ра-
дянська сторона заявила про 55 тис. убитих та
понад 18 тис. полонених. однак вивчення до-
кументальних матеріалів, в яких обліковані
поховання німецьких солдат, вже за першими
результатами дозволяють виявити сумнів
відносно втрат німців. Ці документи виявлені
автором під час роботи над матеріалом. фор-
муляр справ свідчить про їх введення у науко-
вий обіг саме у цій статті37. всього в районі ак-
тивних бойових дій по знищенню оточеного
корсунь-шевченківського угруповання відразу
по подіях обліковано трохи більше 10 тис. по-
хованих німецьких вояків. за організацію
робіт по масовому похованню трупів та впо-
рядкування могил голова корсунь-Шевчен-
ківської районної ради був поданий до наго-
родженням бойовим орденом червоної зірки38.
втрати радянських військ: 24286
безповоротні, 55902 санітарні – всього 8018839.
аналізуючи хід двох (трьох) послідовних
операцій 1-го та 2-го українських фронтів на
оточення ворожого угруповання в районі
канівського виступу, слід визнати, що хоча їх
результатом стала перемога радянських
військ, проте “новий сталінград” був не зовсім
вдалим: масштаби катастрофи для ворога цьо-
го разу виявилися значно меншими, а втрати
червоної армії значними. завдання надійної
ізоляції ворожого угруповання і подальшого
його знищення в операції повністю вирішити
не вдалося. Поширена у вітчизняній
історіографії версія про успішне та повне за-
вершення ліквідації противника в районі
корсуня-Шевченківського підлягає серйозній
корекції. в одному з останніх досліджень
корсунь-Шевченківської битви на основі
аналізу та зіставлення джерел обох воюючих
сторін аргументовано стверджується про вихід
з оточення 25–35 тис. солдатів та офіцерів
противника, які під час прориву залишили
всю техніку і важке озброєння40.
у проаналізованих операціях німецькими
та радянськими військами застосована така
форма їх проведення як оточення та знищен-
ня великих угруповань противника. оточення
досягалось способом розвитку наступу двох
ударних угруповань на збіжних напрямках. і
в 1941 і в 1944 році головні удари планувались
на умань, та в ході розвитку операції
зміщувались. у 1941-му, у зв’язку з виходом
радянських військ з-під загрози оточення, – в
глибину через звенигородку, тальне, Новоар-
хангельськ на Первомайськ. у січні 1944-го,
внаслідок нанесеного німцями контрудару в
районах вінниця, Погребище, запланована
глибина ударів радянських ударних угрупо-
вань скоротилась, вони були спрямовані на
звенигородку.
в обох операціях вирішальну роль відіграли
танкові та механізовані з’єднання, вони завер-
шували прорив оборони противника, розвива-
ли наступ в глибину та. рухаючись назустріч
один одному досягали пунктів зустрічі.
Піхота, кавалерія та артилерійські з’єднання
розвивали успіх, закріплювались на досягну-
тих рубежах та здійснювали бойові дії по зни-
щенню оточеного угруповання. в уманській
операції німці піхотними з’єднаннями при-
крились від контрударів 26-ї армії, а танкові
дивізії спрямували на завершення оточення та
ліквідацію групи генерала Понєдєліна. у
корсунь-Шевченківській операції навпаки,
радянське командування сили танкових армій
спрямувало на зовнішньому фронті оточення,
а загальновійськові армії та кавалерійський
корпус використало для створення внутріш-
нього кільця.
у 1941 році в оточення потрапили дві
радянські армії чисельністю більше 100 тис.
чоловік, у 1944 – два німецькі корпуси –
близько 80 тис. радянські війська в умовах
повного оточення здійснювали організований
супротив з 2 до 7 серпня 1941 року. Німецькі
– з 28 січня до 17 лютого 1944 року. для
здійснення деблокування групи Штеммерма-
на командування групи армій “Південь” ство-
рило потужне танкове контрударне угрупо-
вання на основі 3-го танкового корпусу та
зустрічними ударами вивело значну частину
військ з оточення. здійснити контрудар сила-
ми 2-го та 18-го мехкорпусів у 1941 році ко-
мандуванню Південного фронту не вдалося.
оточені війська групи Понєдєліна здійснювали
прорив самостійно.
корсунь-Шевченківська операція радянсь-
ких військ 1944 року, як і операція німецьких
військ в районі умані у 1941 році за різних
умов та результатів досягли перемоги. якщо
відійти від питання ефективності бойових
дій, то правильним буде твердження –
спільним в операціях на оточення є те, що пе-
ремогу здобула сторона яка володіла
ініціативою.
104
Краєзнавство 2' 2011
Джерела та література
1 сборник документов верховного главно-
командования за период великой отече-
ственной войны. / Под ред. а. Н. грылева.
– вып. 1 (июнь – декабрь 1943 года) – м.:
воениздат, 1968. – с. 63,67.
2 сборник боевых документов великой отече-
ственной войны. вып. 38 (11 – 22 июля 1941
года). – м.: воениздат, 1958. – с. 138 –155.
3 сборник документов вгк… вып. 1. – с. 81.
4 Центральный архив министерства оборо-
ны росийской федерации (далі - Цамо
рф), ф. 228, оп. 701, д. 4, л. 107, 111–113.
5 сборник документов вгк… вып. 1. –
с. 86–87.
6 Цамо рф, ф. 228, оп. 701, д. 4, л. 115.
7 Цамо рф, ф. 251, оп.646, д. 4, л. 92–97.
8 Мощанский И.Б. битва за киев. 7 июля –
26 сентября. – м.: яуза, бтв-книга, Экс-
мо, 2008. – с. 22–54.
9 Муковський І. Т., Лисенко О. Є. Звитяга і
жертовність: українці на фронтах другої
світової війни. – к.: Пошуково-вид. агент-
ство “книга пам’яті україни”, 1996. – с. 85
10 Бешанов В.В. десять сталинских ударов. –
м. : аст, мн. : харвест, 2005. – 768 с.
11 стратегический очерк великой отече-
ственной войны 1941 – 1945 гг. – м.: вое-
низдат, 1961– с. 623.
12 стратегические решения и вооруженные
силы: в 2 т. – м.: арбизо, 1995. – т. 1. –
с. 318.
13 стратегические решения ... – с. 541
14 Гриневич В. А. Національні проблеми в
червоній армії в період визволення
україни від німецько-німецьких
загарбників (грудень 1942 – жовтень 1944
рр.): автореф. дис. ... канд. істор. наук.:
07.00.02 / інститут історії україни аН
україни. – к., 1994. – 16 с.; Рибченко Л.В.
радянські військові мобілізації 1943 року
на території лівобережної україни : авто-
реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
істор. наук : спец. 07.00.01 / кНу ім. та-
раса Шевченка. – к., 2010. – 16 с.
15 Цамо рф, ф. 240, оп. 2772, д. 26, л. 58–64.
16 Мюллер-Гиллебранд Б. сухопутная армия
германии 1933–1945: в 3 т.: Пер. с нем. –
м.: воениздат, 1976. – т. 3: война на два
фронта. – с. 168–190.
17 Захаров М. В. канны на днепре // воен-
ный вестник. – 1969. – № 1. – с. 13–15.
18 Жуков Г. К. воспоминания и размышле-
ния: в 3 т. – 9-е изд. – м.: аПН, 1988. –
т. 3. – с. 94.
19 Хруленко І.П. житомирсько-бердичівська
наступальна операція 1943–1944 років //
україна в полум’ї війни. 1941–1945. – к.:
україна, 2005. – с. 251–260.
20 сборник документов вгк… вып. 3. – с. 286.
21 стратегический очерк ... – с. 632–633.
22 кром м.г. кіровоградська наступальна
операція 1944 року // україна в полум’ї
війни. 1941–1945. – к.: україна, 2005. –
с. 261–270.
23 стратегические решения ... – с. 482.
24 Москаленко К. С. На юго-западном направ-
лении. воспоминания командарма: в 2 кн.
– м.: Наука, 1973. – кн. 2: 1943–1945. –
с. 232–235.; стратегические решения ... –
с. 481.
25 сборник документов верховного главно-
командования за период великой отече-
ственной войны. вып. 4 (январь 1944 года
– август 1945 года) / Под ред. а. Н. грыле-
ва. – м.: воениздат, 1968. – с. 11.
26 стратегические решения ... – с. 482.
27 сборник документов вгк… вып. 4. – с. 9– 10.
28 Конев И. С. записки командующего фрон-
том. – м.: воениздат, 1991. – с. 100.
29 Operations of Encircled Forces. German Ex-
periences in Russia. — Department of the
Army, Washington, DC 1952
30 Строева А. Т. Шестая танковая и ее коман-
дарм. – к.: молодь, 2000. – с. 95.
31 Цамо рф, ф. 132-а, оп. 2642, спр. 13,
арк. 201–202
32 Манштейн Э. Проигранные победы. – м.:
Центрполигаф, 2009. – с. 523.
33 Меллентин Ф.В. танковые сражения
1939–1945 гг: боевое применение танков
во второй мировой войне: /Пер. с нем. –
м.: аст; сПб.: Полигон, 2005. – с. 334.
34 Типпельскирх К. история второй мировой
войны: Пер. с нем. – м.: издательство ино-
странной литературы, 1956.
35 Лисенко О.корсунь-Шевченківська битва.
безсмертя. книга Пам’яті україни 1941 –
1945. – к.: “книга Пам’яті україни”,
2000. – с. 323.
36 Сало А.Я. застосування військ (сил) в
операції на оточення (за досвідом корсунь-
Шевченківської операціії 1944 р.): авто-
реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.
іст. наук: спец. 20.02.22 “військова
105
історія” / а. я. сало. – к., 2005. – с. 14.
37 Центральний державний архів громадсь-
ких об’єднань україни ( далі - Цдаго
україни), ф. 166, оп. 3, спр. 349. ведомо-
сти, сведения о захоронении воинов крас-
ной армии, партизан, погибших в
корсунь-Шевченковском районе киевской
области, уходе за братскими могилами.
сведения о захоронении трупов вражеских
солдат и офицеров и о приведении в сани-
тарное состояние территории. – 198 арк
38 Цдаго україни, ф. 166, оп. 3, спр. 349.
списки, сведения о воинах красной армии
захороненных в селах корсунь-
Шевченковского района киевской обла-
сти. Приказ №106 Наркома обороны ссср
от 4 апреля 1942 г. об уборке трупов вра-
жеских солдат. отчет о захоронении не-
мецких солдат. – 130 арк.
39 Памяти павших. великая отечественная
война 1941–1945. – м.: большая россий-
ская энциклопедия, 1995. – с. 102.
40 Сало А. Я. застосування військ (сил) в
операції на оточення (за досвідом корсунь-
Шевченківської операції 1944 р.) : авто-
реф. дис. ... канд. іст. наук: 20.02.22 /
Національна акдемія оборони україни. –
к., 2005. – 20 с.
Валерий Грицюк
Операции с окружения на Правобережной Украине 1941/1944 г.г.
В статье проанализированы операции по окружению крупных группировок противника, про-
веденные немецкими и советскими войсками в 1941 и 1944 годах на Правобережной Украине.
Ключевые слова: Вторая мировая война, Уманская оборонительная операция, Корсунь-
Шевченковская наступальная операция.
Valery Hrytsiuk
Operations on encirclement in Right-bank Ukraine, 1941-1944
Operations on an environment of enemy’s large groupings carried out by German and Soviet
armies in 1941 and 1944 in Right-bank Ukraine are analyzed in article.
Key words: the Second World War, Uman defensive operation, Korsun-Shevchenkovskoe offen-
sive operation.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32408 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T09:45:51Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Грицюк, В. 2012-04-29T18:17:01Z 2012-04-29T18:17:01Z 2011 Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. / В. Грицюк // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 97-105. — Бібліогр.: 40 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32408 355.432.1 У статті взяті до аналізу військові операції на оточення противника, здійснені німецькими та радянськими військами в 1941 та 1944 роках на Правобережжі України. В статье проанализированы операции по окружению крупных группировок противника, проведенные немецкими и советскими войсками в 1941 и 1944 годах на Правобережной Украине. Operations on an environment of enemy’s large groupings carried out by German and Soviet armies in 1941 and 1944 in Right-bank Ukraine are analyzed in article. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. Операции с окружения на Правобережной Украине 1941/1944 гг. Operations on encirclement in Right-bank Ukraine, 1941-1944 Article published earlier |
| spellingShingle | Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. Грицюк, В. До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| title | Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. |
| title_alt | Операции с окружения на Правобережной Украине 1941/1944 гг. Operations on encirclement in Right-bank Ukraine, 1941-1944 |
| title_full | Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. |
| title_fullStr | Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. |
| title_full_unstemmed | Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. |
| title_short | Операції з оточення на Правобережній Україні: 1941/1944 рр. |
| title_sort | операції з оточення на правобережній україні: 1941/1944 рр. |
| topic | До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| topic_facet | До 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32408 |
| work_keys_str_mv | AT gricûkv operacíízotočennânapravoberežníiukraíní19411944rr AT gricûkv operaciisokruženiânapravoberežnoiukraine19411944gg AT gricûkv operationsonencirclementinrightbankukraine19411944 |