Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції
У статті аналізується становлення і розвиток викладання та дослідження краєзнавства в Одеському інституті народної освіти. Вивчаються головні напрями, форми і методи педагогічної та науково-дослідної діяльності викладачів інституту в галузі краєзнавства. В статье анализируется процесс становления и...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32413 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції / В. Левченко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 14-24. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859725546933452800 |
|---|---|
| author | Левченко, В. |
| author_facet | Левченко, В. |
| citation_txt | Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції / В. Левченко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 14-24. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | У статті аналізується становлення і розвиток викладання та дослідження краєзнавства в Одеському інституті народної освіти. Вивчаються головні напрями, форми і методи педагогічної та науково-дослідної діяльності викладачів інституту в галузі краєзнавства.
В статье анализируется процесс становления и развития преподавания и исследования краеведения в Одесском институте народного образования. Изучаются основные направления, формы и методы педагогической и научно-исследовательской деятельности преподавателей института в области краеведения.
The article examines the process of formation and development of teaching and research of local history at the Odessa Institute of Public Education. We study the basic directions, forms and methods of teaching and research faculty of the Institute of local history.
|
| first_indexed | 2025-12-01T11:15:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
14
Краєзнавство 2' 2011
удк 908:372.48(477.74)“1920/1930”
Валерій Левченко (м. Одеса)
КРАЄЗНАВстВО В ОДесЬКОмУ іНстИтУті НАРОДНОЇ ОсВітИ
(1920–1930 рр.): стАНОВЛеННя, НАПРямИ, тРАДИЦіЇ
У статті аналізується становлення і розвиток викладання та дослідження краєзнавства
в Одеському інституті народної освіти. Вивчаються головні напрями, форми і методи
педагогічної та науково-дослідної діяльності викладачів інституту в галузі краєзнавства.
Ключові слова: краєзнавство, Одеський інститут народної освіти, викладання, краєзнавчі
дослідження, викладачі.
всебічне вивчення певної частини території
країни (край, регіон), тобто її природи, насе-
лення, господарства, історії і культури на
основі комплексу наукових дисциплін, різних
за змістом і методами дослідження, таких, що
ведуть до єдиної мети — наукового і всебічного
пізнання краю, є важливим чинником
історико-культурних надбань сучасності. у
цьому контексті вивчення доробку краєзнавчих
досліджень у провідних осередках краєзнавства
україни в 20-х рр. хх ст. — періоду становлен-
ня і розвитку краєзнавства, коли «закладалися
методологічні і методичні основи краєзнавства
як науки»1, становить значний науковий,
пізнавальний і практичний інтерес. такий
підхід дає можливість відтворити цілий зріз
суспільного життя, показати своєрідність да-
ного історичного періоду, визначити місце
окремих науковців у становленні тогочасної
науки, чиї вагомі здобутки у сфері дослідження,
збереження і примноження культурної спад-
щини краю (регіону) є результатом
багатогранної й багаторічної праці.
одним з провідних осередків розвитку
краєзнавства в 20-х рр. хх ст. був одеський
інститут народної освіти (оіНо), що діяв впро-
довж 1920–1930 років. заснований внаслідок
реформування системи вищої освіти усрр 23
червня 1920 р., він став першочерговим
спадкоємцем реорганізованого навесні того ж
року Новоросійського університету (1865–1920)
та попередником відновленого 1933 р. одесько-
го державного університету2. Незважаючи на
нетривале існування оіНо його представники
професорсько-викладацького складу залишили
важливий і вагомий внесок у розвиток викла-
дання і дослідження краєзнавства, що
заслуговує на детальніший розгляд та аналіз.
Питання діяльності вчених оіНо в царині
краєзнавства вже привертали увагу багатьох
дослідників. у радянській історіографії огляд
напрямів наукових досліджень краєзнавчого
характеру викладачів оіНо було зроблено у
таких узагальнюючих працях, як «історичне
краєзнавство в українській рср»3 і виданнях
присвячених історії одеського університету
ім. і. і. мечникова4, а також у статтях
т. м. Попової, і. с. грєбцової5, м. ф. дмитрі-
єнко6 та інших.
у сучасній українській історіографії
з’явились як узагальнюючі праці, так і студії в
яких науковці характеризують краєзнавчі
дослідження окремих вчених оіНо. до числа
перших слід віднести роботу П. т. тронька7, в
якій автор визначив та охарактеризував етапи
розвитку краєзнавства на одещині; статті з. в.
Першиної8, т. м. Попової й в. Н. станка9, де
вчені серед багатьох напрямів історичних
досліджень науковців оіНо виділяють розви-
ток історико-краєзнавчих студій; колективні
праці «очерки развития науки в одессе»10 і
«історія одеси»11, в яких автори надали
розвідки про вивчення провідними вченими
оіНо різних напрямків краєзнавства. резуль-
татом цих праць стало обґрунтування
об’єктивно/суб’єктивного бачення ключових
проблем історії краєзнавства в 1920-х рр., вра-
хування механізмів його взаємодії з окремими
галузями суспільного буття (політикою,
економікою, культурою), розробка сучасного
понятійного апарату.
у цей час також з’явились праці, які суттєво
доповнили відомості про персональну діяльність
деяких викладачів оіНо в області краєзнавства.
до таких досліджень слід зарахувати праці
і. в. корпусової12, в. П. ващенка і Н. м. фро-
юк13, в. в. левченка14, т. м. Попової15, о. є. му-
зичка16, в. в. солодової17 та інших.
вивчені позиції пласту наукової літератури,
зазначеної проблеми, мають наукову цінність
15
з огляду накопичення, систематизації та
первинної інтерпретації значного фактичного
матеріалу. однак краєзнавча діяльність
викладачів оіНо, досі не стала предметом
спеціального дослідження, що й зумовило по-
требу докладної розвідки в цьому аспекті. за-
лучивши комплекс архівного матеріалу,
тогочасні наукові періодичні видання,
опубліковані праці вчених та дані енциклопе-
дичних видань автор даної статті пропонує ви-
явити закономірності розвитку та етапи
краєзнавчої роботи викладачів оіНо, просте-
жити основні напрями їх наукових студій в
галузі краєзнавства.
На початку 1920-х рр. в усрр була розгор-
нута активна робота з організації краєзнавчих
досліджень. основні напрямки розвитку в цій
галузі були визначені на і всеросійській
конференції краєзнавців (москва, грудень
1921 р.), внаслідок якої почалось формування
різноманітної і розгалуженої мережі
відповідних організаційних структур на
місцях. Не виключенням стали й провідні
вищі навчальні заклади того часу — інститути
народної освіти, вектори науково-педагогічної
діяльності яких мали також виразний
краєзнавчий характер. викладачі й студенти
залучалися до роботи краєзнавчих гуртків і
товариств, що вносило в підготовку майбутніх
фахівців якісно новий елемент, розвивало на-
вички колективної і дослідницької діяльності,
поєднувало повсякденну академічну роботу
студентів з освітою в напрямку розгортання
наукових досліджень, вивчення й упорядку-
вання архівів, організації комплексних
експедицій реставрації пам’яток тощо18.
Незважаючи на скоординовані загальні
принципи краєзнавчої діяльності на
республіканському рівні відповідних навчаль-
них програм і планів для роботи в цьому на-
прямку у вищих навчальних закладах не було,
що призвело до самостійної активності
викладачів й студентів. така ж ситуація скла-
лася в оіНо, де краєзнавство, а ні як предмет,
а ні як дисципліна, а ні як галузь науки не от-
римала сталого інституційного оформлення:
не було розроблено навчальної програми для
викладання та не створено науково-дослідної
установи для досліджень. але певні кроки в
деяких напрямках з розвитку краєзнавства в
оіНо все ж такі були зроблені.
Цілком можна стверджувати, що в перші
роки діяльності оіНо краєзнавство як
дисципліна була «розсіяна» у багатьох пред-
метах інших галузей. аналізуючи навчальні
програми 1920/21 академічного року для за-
гального першого курсу, затверджених
Правлінням інституту 3 листопада 1920 р.,
деякі аспекти вивчення південного регіону
усрр знаходимо в програмах предметів:
історія рідної мови (російської, української),
географія, етнографія й етнологія, системати-
ка і морфологія рослин, анатомія і фізіологія
рослин, зоологія, біологія, історія рідного на-
роду, історія культури, загальна історія19, які
розглядались суто в контексті цих курсів.
Починаючи з 1922/23 навчального року,
коли структура оіНо складалась з трьох
факультетів, то предмети, зміст яких включав
відомості про південний край усрр, переваж-
но входили до навчального плану першого кур-
су факультету політичної освіти (історія куль-
тури, історія україни) і факультету професійної
освіти (етнографія й український фольклор,
етнологія, етнографія україни, історія
україни, історія росії (хVііі і хіх ст.),
історична географія україни)20. розвиток та
становлення предметів з краєзнавчим контек-
стом в оіНо в цей час був пов’язаний з іменами
істориків р. м. волкова21 (розробляв курс
етнографії), м. ф. болтенка22 (археологія),
є. о. загоровського23 (історія росії)24. особливої
уваги в цьому сенсі заслуговує є. о. загоровсь-
кий, який під час роботи в одеському
археологічному інституті (1921–1922) видав
підручник з історії місцевого краю, про що
зберігається запис у відомостях про наукову
роботу в цьому інституті від 26 липня 1922 р.25.
На даний час нам не вдалось знайти примірник
цього видання.
робота з розширення спектра предметів з
краєзнавчим аспектом в оіНо постійно продо-
вжувалась. так, 15 червня 1923 р. на засіданні
факультетської комісії факультету професійної
освіти на чолі з деканом професором м. є. слаб-
ченком26 було прийнято рішення про запрошен-
ня професора є. П. трифільєва27 для читання
лекцій з курсу «історія одеси»28. Ця ідея зали-
шилась не реалізованою. хоча треба зазначити,
що вивчення місцевого матеріалу досить широ-
ко використовувався в процесі викладання
суспільних і історичних дисциплін, насамперед
археології. одними з провідних спеціалістів в
цьому напрямку були професори є. П. три-
фільєв і м. є. слабченко, які влітку 1923 р.
підготували і провели археологічні експедиції.
є. П. трифільєв з метою «збільшити, поглиби-
ти інтерес студентів до археології й навчити їх
16
Краєзнавство 2' 2011
техніці розкопок та почати систематичне нау-
кове дослідження в археологічному відношенні
спочатку близьких до одеси місцевостей,
а потім і всієї одеської губернії» зі студентами
археологічного й історичного відділень факуль-
тету професійної освіти провів розкопки
курганів поблизу одеси29. м. є. слабченко для
студентів і й іі курсів факультету професійної
освіти організував (на власні кошти) практично-
теоретичну екскурсію до ольвії, де на місцевості
ознайомив їх з розташуванням античного
полісу30. тим самим є. П. трифільєв і
м. є. слабченко продовжували розвиток архе-
ологічного краєзнавства в одесі як складової ча-
стини історичного краєзнавства.
вперше як окремий предмет «краєзнавство»
в оіНо почали викладати в 1923/24 навчаль-
ному році. курс лекцій професора в. б. лебе-
дєва31 було передбачено у навчальних планах
першого курсу факультету професійної освіти32
і другого курсу факультету соціального вихо-
вання33 по дві години на тиждень впродовж
трьох триместрів. відповідно на другому і тре-
тьому курсах цих факультетів професор
г. й. Потапенко34 проводив семінарські занят-
тя з цього курсу (4 години на тиждень впро-
довж трьох триместрів) і техніку викладання
«краєзнавства» (2 години на тиждень впро-
довж трьох триместрів). відшукати навчальну
програму курсу не вдалось, що завадило вста-
новити методологічні орієнтири, за якими
відбувалось вивчення предмету. хоча врахову-
ючи специфіку викладачів (географія, приро-
дознавство), які вели цей курс, то цілком мож-
на стверджувати, що домінантою предмету
було природниче краєзнавство, а основним за-
вданням вважалось показати краєзнавство як
окремий базовий предмет шкільної географії
та навчити майбутніх учителів викладанню си-
стематичного курсу географії в школі.
Наступного навчального року «крає-
знавство» було вилучено з навчальних планів
обох факультетів. Ніяких документальних
підтверджень цього факту встановити не вда-
лось, але на нашу думку, в першу чергу, це
було пов’язано з зосередженням краєзнавчих
досліджень викладачами оіНо в одеській
комісії краєзнавства при всеукраїнський
академії наук (далі — окк при вуаН),
заснованої в серпні 1923 р. (про це докладніше
йдеться нижче), а вивчення краєзнавства сту-
дентами зосереджено в гуртку краєзнавства
при оіНо, створеного в першому триместрі
1924/25 навчального року під керівництвом
професора в. б. лебедєва35. хоча питання
приналежності гуртка до оіНо можна залиши-
ти відкритим, у зв’язку з тим, що в звіті голови
секції вивчення природних багатств краю окк
при вуаН професора г. і. танфільєва36 також
йде мова про утворення восени 1924 р. при
секції «студентської організації в формі сту-
дентського краєзнавчого гуртка» під
керівництвом професора в. б. лебедєва37.
справа не в бюрократичному питанні до якої
саме установи чи закладу належав гурток, а в
питанні його підпорядкування. річ у тім, що
відповідно до існуючої, на той час в системі
освіти і науки усрр, вертикальної ієрархії
оіНо і окк при вуаН входили до структури
двох різних органів. так, оіНо під-
порядковувався Нко усрр, а наукові товари-
ства при вуаН – Президії академії38. у зв’язку
з цим виникає питання про підпорядкування
гуртка якому саме органу та відповідно про
джерело фінансування, від якого залежала
його практична діяльність.
Повертаючись до фактичної діяльності гурт-
ка краєзнавства, слід зазначити, що впродовж
1924/25 навчального року до його складу вхо-
дило 37 студентів різних відділень і факультетів
оіНо. очолювало гурток бюро у складі п’ятьох
студентів, які були представниками різних
курсів і відділень оіНо. діяльність гуртка була
спрямована в напрямку вивчення і дослідження
природничого краєзнавства, а саме розгляда-
лись питання ґрунтів і підґрунтів україни.
Протягом року під час доповідей студентів на
теми вивчаючі топографію, гідрографію,
стратиграфію, географію, петрографію були
простудійовані основні геолого-геоморфологічні
ознаки (лесовий, зандровий, кінцево-моренний,
моренний краєвиди) фізико-географічна
районізація (генезис, еволюцію та зональність
ландшафтів) україни. також були розглянуті
питання про вплив ґрунтів і підґрунтів на роз-
селення людства на території україни, на утво-
рення форм і фарб одягу та вплив на фольклор
населення цих регіонів. особливо цікавими те-
мами, що викликали інтерес, жваві суперечки
та велику кількість питань з боку студентів,
були визначені доповіді професора с. с. дло-
жевського39 — «характерні риси й завдання
краєзнавства на україні», студента с. д. коже-
м’якіна — «ліс на україні», студентки
іванковіцер — «краєзнавство в школах
соціального виховання», студента гнилиці —
«зандровий краєвид на україні», студентів та-
расенка і драмашка — «кінцево-моренний та
17
моренний краєвиди». активно працювали чле-
ни гуртка в напрямку розвитку краєзнавчо-
екскурсійної діяльності, яка все більше утвер-
джувалась і впроваджувалась у навчальний
процес вищих навчальних закладів. так, під
час екскурсії на берег чорного моря, було
зібрано багато природничого матеріалу, який
став основою для вивчення багатств краю.
відсутність підручників і посібників з
краєзнавства призвела до того, що, з метою
більш ретельного вивчення цього курсу, члени
гуртка самостійно розробили мапу одещини.
Не маючи фінансової можливості видати мапу
в літографованому зображенні, вони надруку-
вали її на шапірографі. Незважаючи на не
зовсім високу якість виданої мапи вона витри-
мала два видання, які завдяки низькій ціні
(8 копійок за примірник) розійшлись повними
тиражами40.
На час літніх канікул і наступний навчаль-
ний рік члени гуртка планували продовжити
роботу з дослідження окремих районів одещи-
ни, а саме популяризувати ідеї краєзнавства
серед студентства та широкого кола населен-
ня. Ця ідея відповідала тогочасній сутності
краєзнавства, сформульованій на іі
всеросійській конференції з краєзнавства (гру-
день 1924 р.) як підвищення ролі краєзнавства
в розвитку науки, господарському і культур-
ному будівництві, патріотичному вихованні
трудящих, особливо молоді41. але планам
членів гуртка краєзнавства не судилося
здійснитися. Після проголошення на і
всеукраїнській конференції краєзнавства
(харків, травень 1925 р.) про початок
систематичної роботи в республіці з обліку
краєзнавчих організацій та налагодженню
зв’язку між ними, виробленню оптимальних
організаційних форм, наданню методичної до-
помоги місцевим організаціям, налагодженню
обміну досвідом, спрямуванню досліджень42 у
розвитку краєзнавчих досліджень у вищих на-
вчальних закладах відбувся новий етап.
імпульсом для цього стала «методична за-
писка про організацію краєзнавчої роботи в
іНо та на Педкурсах» введена методичним
комітетом головпрофосу Нко усрр43,
відповідно якій визначалось, що «краєзнавство
мусить бути поставлено не як звичайна
дисципліна, а як база до цілого комплексу
досліджуваних явищ, і тому проводиться че-
рез науково-організовані експедиції, без-
посереднє спостереження над явищами приро-
ди, промисловості, торгу, матеріальної та
духовної культури рідного краю, а так само че-
рез збирання характерних речей та документів,
наступну ретельну, індивідуальну й колектив-
ну фіксацію всієї роботи, і нарешті, через за-
снування відповідного музею при Педвузі» у
зв’язку з чим зверталась увага на осередки
краєзнавства, що вже існували при вищих на-
вчальних закладах на сучасні центри
підготовки студентства, закликаючи наукових
робітників допомогти діяльності цих осередків
шляхом читання лекцій, створення семінарів
та відкриття при інститутах народної освіти
кафедр краєзнавства44.
внаслідок цих резолюцій організаційна
структура викладання і дослідження
краєзнавства в оіНо набула нових форм.
По-перше, 1926/27 навчального року було
відновлено читання лекцій з курсу
«краєзнавства», який протягом наступних
трьох років вів викладач м. я. фрам-
зуськін45. Незважаючи на введення
«краєзнавства» до навчального плану
інституту, багато аспектів цього курсу зали-
шались «розпорошеними» по іншим предме-
там: етнографія (професор р. м. волков),
історія україни (професор м. є. слабченко),
історія росії (професор є. о. загоровський)46.
у предметі «історія україни» для першого
курсу факультету соціального виховання, роз-
рахованого на два триместри, з 58 тем одна
була присвячена виникненню міст на півдні
україни, зокрема одесі47. у курсі з історії
росії для студентів третього курсу історичного
відділення факультету професійної освіти роз-
глядались питання — «колонізаційна праця
російського уряду взагалі та Потьомкіна зо-
крема» і «історія розвитку одеси, як
колонізаційного об’єкту»48. також
«краєзнавство» (викладач Е. г. оксман49) було
введено на курсах підвищення кваліфікації
вчителів при оіНо50.
По-друге, великої популярності набули
теми дипломних робіт серед студентів оіНо на
краєзнавчу тематику. так, студенти
ліквідаційного курсу історичного і
археологічного відділень до 1 жовтня 1925 р.
захистили роботи: «музеї м. одеси, як місце
для історичних екскурсій учнів профшкіл»
(ф. Ш. співак, науковий керівник професор
в. і. селінов51), «відділ старо-грецької культу-
ри одеського краєвого історично-
археологічного музею як матеріал для екскурсії
з учнями профшкіл» (о. б. варнеке, науковий
керівник в. і. селінов), «одесский областной
18
Краєзнавство 2' 2011
историко-археологический музей, его история
и современная организация» (г. б. Цомакіон,
науковий керівник професор с. с. дложев-
ський)52. На засіданні Правління оіНо 1 жов-
тня 1927 р. дипломна праця студента грин-
штейна на тему «Шкільне краєзнавство, та
зв’язок його з життям» виконаної під
керівництвом професора г. й. Потапенка була
надана оцінка «добре», а 28 січня 1928 р. на
засіданні факультетської комісії факультету
соціального виховання студенти д. с. ройтман
і р. Ц. сігал отримали оцінки «добре» за
кандидатські роботи, відповідно «Екскурсія в
істпарт підчас проробки 1905 р.» і «Екскурсія
на цукрову фабрику в курсі суспільство-
знавства» (науковий керівник в. і. селінов)53.
По-третє, йшла робота з розвитку науково-
екскурсійних стосунків оіНо з науково-
дослідними установами. так, 5 листопада 1926
р. на засіданні Правління інституту розгляда-
лось відношення одеського істпарта (комісія
для збирання і вивчення матеріалів з історії
жовтневої революції та партії) від 30 жовтня
про прийняття участі викладачів і студентів у
розробленні матеріалів комісії. Пропозиція
була визнана бажаною і доцільною та вирішено
доручити профільним предметним комісіям це
питання детально обговорити, а з другого три-
местру навчального року розробити конкретні
плани, які мали б бути пов’язані з працею
істпарта та приступити до їх спільної розроб-
ки54. Після перемов до практичної діяльності
справа не дійшла.
По-четверте, одним з напрямків у розвитку
краєзнавства в оіНо був пошук форми науково-
дослідної установи яка б розглядала практичні
відомості для осіб, що цікавляться археологією,
історією, матеріальною культурою, зоологією,
ботанікою, ентомологією, ґрунтознавством,
етнографією південного краю. впродовж роз-
гляду цього питання 29 червня 1925 р. ректор
оіНо П. о. самулевич у зверненні до головно-
го управління науковими установами Нко
усрр вказував на необхідність відкриття
інституції гуманітарного профілю — науково-
дослідної кафедри історії української культу-
ри. Під керівництвом професора м. є. слабчен-
ка разом із секціями соціально-економічної
історії україни (завідувач м. є. слабченко),
історії революційних рухів на україні і кП(б)у
(завідувач о. ф. малєєв), українського пись-
менства (завідувач а. в. музичка) мала розпо-
чати роботу секція краєзнавства (завідувач в.
б. лебедєв)55. через непорозуміння керівництва
з представниками професорського складу —
роботу розпочала тільки секція історії
української культури (завідувач м. є. слабчен-
ко), яка підпорядковувалась харківській
науково-дослідній кафедрі історії української
культури56. Питання відкриття науково-
дослідної установи з краєзнавства залишилось
відкритим.
Незважаючи на це наукова діяльність
студентів у царині краєзнавства продовжува-
лась. 7 липня 1927 р. керівництво оіНо на
підставі положення Нко усрр про заснування
при вищих навчальних закладах мережі
семінарів підвищеного типу, почало клопотан-
ня про організацію на 1927/28 навчальний рік
семи відповідних інституцій, серед яких на чо-
тирьох — історії класової боротьби (керівник
м. є. слабченко, з секціями історії україни —
завідувач м. є. слабченко та історії росії —
завідувач є. о. загоровський); мови, літератури
й етнографії (керівник о. і. томсон; секція
етнографії — завідувач р. м. волков);
єврейської культури (керівник с. х. білов;
секція історії — завідувач я. є. мерзон); історії
й побуту німецьких колоній (керівник
а. м. Штрем; секція історії — викладачі
а. м. Штрем, г. г. березевиці, г. д. кайзер),
передбачалось вивчення студентами історії й
культури народів одещини57. через брак
фінансів ці семінари не розпочали свою роботу,
але за умови безкоштовної роботи викладачів
продовжив свою роботу семінар підвищеного
типу з соціально-економічної історії україни на
чолі з м. є. слабченком58. Протягом 1926/27
навчального року під час роботи цього семінару,
в участі якого брали чотири викладачі й сім
студентів, були пророблені теми з історії одеси
початку хх ст.: «історія цін в одещині за 1914–
1917 рр.», «зарплатня в одесі за 1918–1923
рр.», «аграрна революція на одешині 1917–
1922 рр.», «історія заробітної платні в
залізничників одеського вузла за 1920–1923
рр.», «історія зарплатні металістів одеси за
1921–1923 рр.», «історія торгівлі одеського
порту з близьким сходом за 1914–1920 рр.»59.
у такій ситуації керівництво оіНо продо-
вжувало наполегливу роботу щодо створення
науково-дослідної установи краєзнавчого
профілю. 18 січня 1929 р. на засіданні
Правління інституту з доповіддю про
організацію етнографічного кабінету, його за-
вдання і план роботи виступив професор р. м.
волков60. Під час обговорення цього питання
«констатуючи велике значення розгортання
19
краєзнавчої роботи в іНо, було визнано за
доцільне організувати краєзнавчий кабінет»,
який під керівництвом р. м. волкова повинен
був обслуговувати всі відділення і факультети
інституту61.
Незважаючи на прийняття цього рішення,
керівництво оіНо ще довго коливалося в
виборі назви кабінету — етнографічний чи
краєзнавчий. восени 1929 р. було підтверджено
заснування краєзнавчого кабінету (завідувач
р. м. волков), який мав на меті обслуговувати
викладання предметів краєзнавства й
етнографії та допомагати студентам у
проведенні краєзнавчої роботи62. 18 грудня
1929 р. на засіданні Правління оіНо було при-
йнято рішення про відкриття етнографічного
кабінету на чолі з р. м. волковим63. отже,
впродовж 1929 р. у наказах по інституту, з при-
воду відкриття кабінету для вивчення історії
краю, зустрічаємо назву як «етнографічний»,
так і «краєзнавчий», а в одному з наказів зга-
дуються дві назви одночасно64. На нашу думку
це було пов’язано, по-перше, з не чітким
зрозумінням адміністрації оіНо функцій, за-
вдання, змісту і методів краєзнавства як пред-
мету в межах вищого навчального закладу, а
по-друге, з відсутністю фінансування для
відкриття двох кабінетів одночасно, тому
керівництво інституту й вагалось, кабінет яко-
го профілю відкривати в першу чергу.
На відміну від недоведеної до кінця в оіНо
спроби формування краєзнавства як
дисципліни та налагодження краєзнавчої
науково-дослідної роботи серед студентів, саме
в 1920-ті рр. закладалися методологічні й
методичні основи краєзнавства як науки, що
стало помітною рисою наукової творчості
більшості його викладачів. така тенденція об-
умовлювалася вже сформованою традицією
краєзнавчих досліджень південного регіону в
імператорському одеському товаристві історії
і старожитностей (1839–1920)65, а згодом ця
традиція була закріплена в імператорському
Новоросійському університеті (1865–1920)66,
перед яким при його заснуванні висувалися
завдання великомасштабних краєзнавчих ви-
шукувань. отже, традиції наукової діяльності
зі збирання та дослідження в галузі
краєзнавства, закладені вченими одеси в XIX
столітті були продовжені в 20-х роках хх
століття викладачами оіНо, в першу чергу, в
окк при вуаН — провідній серед дванадцяти
науково-дослідних установ краєзнавчого
профілю в одеському окрузі67.
Необхідно зазначити, що причинами
наукової роботи вчених оіНо поза межами за-
кладу були: по-перше, реформа науково-
дослідної роботи у вищій школі, суть якої по-
лягала у відокремленні наукових досліджень
від навчальної діяльності, а, по-друге, в перші
роки існування інституту при ньому не плану-
валося створення науково-дослідних установ,
оскільки він створювався як педагогічний за-
клад, у зв’язку з цим, перед ним не поставало
завдання підготовки наукових працівників68.
така ситуація призвела до того, що в різні
часи в чотирьох секціях окк при вуаН
(1923–1931) була зосереджена науково-
дослідна діяльність 62 викладачів оіНо.
до археологічної секції входили м. ф. бол-
тенко, б. в. варнеке, с. с. дложевський (го-
лова комісії та секції), в. і. крокос, с. а. се-
менов. у складі етнографічно-лінгвістичної
(до 1925 р. етнографічно-діалектологічна)
працювали – П. о. бузук, Н. і. букатевич,
р. м. волков (голова секції), в. я. герасимен-
ко, м. і. гордієвський, в. я. каковський,
б. м. комаров, в. ф. лазурський, б. м. ляпу-
нов, і. в. матковський, а. в. музичка,
Е. г. оксман, П. о. Потапов, м. м. семенов
(скарбник комісії), г. П. сербський, о. і. том-
сон, в. о. чудновцев, б. в. юрковський. чле-
нами соціально-історичної секції були
о. л. вайнштейн, а. й. бужевич, а. г. гота-
лов-готліб, л. г. гофман (секретар комісії),
к. П. добролюбський, є. о. загоровський (за-
ступник голови секції), і. ф. кособродов,
о. ф. малєєв, м. і. мандес, ф. і. Педанов,
м. м. Петринський, ф. є. Петрунь, о. і. По-
кровський, м. л. рубінштейн, о. о. рябінін-
скляревський (секретар секції), в. і. селінов,
м. є. слабченко, м. о. соколов, в. в. стратен,
є. П. трифільєв (1923–1925 рр. голова секції),
і. я. фаас (секретар бюро комісії), і. а. хмель-
ницький, о. я. Шпаков. до секції вивчення
природних багатств краю входили я. ю. бар-
дах, ю. а. гапонов, о. с. ісакович, л. в. кли-
ментов, в. б. лебедєв (секретар секції),
м. г. лігнау, с. м. морін, а. д. осмоловсь-
кий, ф. м. Породко, г. й. Потапенко,
а. р. Прендель, а. о. сапєгін, д. о. свиренко,
м. д. сидоренко, г. і. танфільєв (у 1923–1928
рр. голова секції), в. П. Цветкова69. отже,
кількість представників професорсько-
викладацького складу оіНо — провідного на
той час вищого навчального закладу одеси,
складала майже дві третини загальної
кількості членів окк при вуаН.
20
Краєзнавство 2' 2011
багатий краєзнавчий матеріал як наслідок
«інтенсивної праці за участю видатніших
представників науки» (за визначенням
редакції журналу «краєзнавство»70) було пред-
ставлено викладачами оіНо на сторінках
«вісника окк при вуаН». звіти про роботу
секцій комісії, що представлені на шпальтах
цього видання, свідчать про досить плідну
науково-дослідну роботу вчених оіНо в царині
краєзнавства.
члени археологічної секції детально роз-
глядали доповіді та інформації про розкопки
на острові березань, в ольвії, у селах усатово і
червоні маяки, на аджигольському лимані;
обговорювали повідомлення про значення
археологічних знахідок, що стали експоната-
ми одеських музеїв; брали активну участь в
археологічних розкопках в ольвії тощо.
учасників етнографічно-лінгвістичної сек-
ції цікавили купальські обряди в селі дуфінці
на одещині, великі-копани на херсонщині,
весільні та обрядові пісні, побут болгаро-
грецького села великий буялик, національні
особливості поселень одещини, етнографічні
матеріали села Ново-збур’ївка і міста тира-
споля, лексичні особливості української мови
півдня україни тощо.
На засіданнях соціально-історичної секції
обговорювали доповіді присвячені темам: чу-
мацтво в хVіі–хVііі століттях, архів секретної
частини фонду Новоросійського та бесарабсь-
кого генерал-губернаторства 1822–1873 рр.,
історія залізничного будівництва в краї, во-
ронцовський палац як культурно-історична
пам’ятка, одеська «громада» 1870-х рр.,
одеські євреї 1870–1880-х рр., земельна
колонізація півдня україни, господарство та
побут краю, розвідки про життя та діяльність
відомих постатей тощо. зі зміною в країні на
початку 1920-х рр. ідеологічних орієнтирів у
галузі вивчення регіональної історії відповідно
виникали нові пріоритетні напрямки. у
зв’язку з цим вчені-гуманітарії також
досліджували історію селянського і
робітничого руху, революційні події на
одещині, віхи суспільно-політичного розвит-
ку тощо. однак доповіді й публікації істориків
оіНо в цьому контексті в межах краєзнавчих
студій займають незначне місце, а загальна
кількість їх розвідок свідчить про широкий
хронологічний діапазон та широту тематики
історико-краєзнавчих досліджень.
значна робота також була здійснена члена-
ми секції вивчення природних багатств краю.
На її засіданнях науковці виголосили понад 30
доповідей на теми з гідрології, зоогеографії,
геофізики, геології, мінералогії, гідробіології,
ботаніки, ґрунтознавства, фауни місцевого
краю тощо. отже, різні аспекти краєзнавства
Північного Причорномор’я — як чітко
локалізованого об’єкту дослідження, впро-
довж другої і третьої чверті 1920-х рр. були в
центрі уваги наукових інтересів багатьох вче-
них оіНо, що безпосередньо передбачає по-
дальше детальніше дослідження. їх плідна ро-
бота в цьому напрямку сприяла не тільки роз-
витку науково-дослідної діяльності в царині
краєзнавства, а й популяризації наукових
знань та пробудженню інтересу населення до
свого краю.
однак наприкінці 1920-х рр. в політиці ра-
дянського керівництва намітилася тенденція
звести краєзнавство до задоволення
утилітарних, господарських і політико-
освітніх потреб. згідно з резолюцією Першого
музейного з’їзду (1930 р.) краєзнавство отри-
мало типову структуру, що включала три на-
прямки — природи, історії, соціалістичного
будівництва (з незначними змінами зберігалася
до 1990-х рр.). у результаті цього нові історичні
умови та зміна методологічних орієнтирів по-
значилися й на краєзнавчих дослідженнях,
яким був притаманний акцент соціально-
економічних й суспільно-політичних аспектів
історії краю. соціально-економічні потреби
держави та нове бачення партійного
керівництва змісту вищих навчальних закладів
і науково-дослідних установ призвели до того,
що 1930 р. було реорганізовано оіНо та
ліквідовано окк при вуаН.
Принципово на гірше змінилася ситуація
на рубежі 1920–30-х рр. якщо впродовж пер-
шого післяреволюційного десятиріччя, на
хвилі національно-культурного відродження,
краєзнавці, зі своїми соціально-політичними
поглядами, як правило, знаходили спільну
мову з органами влади, то згодом демократичні
за своїм характером, формами і методами ро-
боти краєзнавців, ніяк не вписувалися в струк-
туру адміністративно-командної системи. зі
сторінок газет і журналів почали лунати зви-
нувачення на адресу членів окк при вуаН, у
тому числі представників професорсько-
викладацького складу оіНо, в буржуазному
націоналізмі, у відкритій контрреволюційної
діяльності71.
масових репресій, до яких вдався у боротьбі
з будь-якими проявами опозиції тоталітарний
21
режим, що своїм вістрям були спрямовані про-
ти національної інтелігенції, зазнали й вчені-
краєзнавці оіНо. Першим, 27 листопада 1926
р. за «агітацію в бік меншовизму та за допомо-
гу міжнародній буржуазії» був заарештований
асистент оіНо, секретар окк при вуаН
л. г. гофман. Незважаючи на тяжку хворобу
(туберкульоз лівої легені) та клопотання колег
про звільнення, його було засуджено до трьох
років заслання72. Не менш трагічно склалась
доля інших науковців оіНо — в. я. гераси-
менка (заарештовано 1929 р.), м. є. слабчен-
ка, Е. г. оксмана (обох заарештовано 1930 р.),
б. м. комарова, є. о. загоровського, ф. є. Пе-
труня і о. о. рябiнiна-скляревського (всі
заарештовані 1931 р.)73. такі дії призвели до
поступового занепаду академічного крає-
знавчого руху в одесі.
таким чином, аналіз архівних матеріалів і
друкованих джерел дає підстави стверджува-
ти, що краєзнавча робота в оіНо проходила в
трьох основних напрямах: культурно-
історичному, що включало в себе вивчення
різних галузей історичного знання (власне
історія краю, етнографія, археологія, заходи з
охорони документальних матеріалів і
пам’ятників археології тощо), природно-
історичному (вивчення природних особливо-
стей, виробничих сил і економіки краю) і
науково-освітньому. Провідну роль у їхній
діяльності відігравали досвідчені фахівці ста-
рого вишколу, які охоче передавали свої знан-
ня науковій молоді. різноманіття наукових
інтересів учених зумовило різноманітність та
багаторівневість (кабінет, гурток, семінар
підвищеного типу, секція науково-дослідної
кафедри, окк при вуаН) організаційних
форм краєзнавчих навчально-науково-
дослідних установ. Наукова активність
дослідників оіНо полягала в їх участі в бага-
тьох всеросійських і всеукраїнських
краєзнавчих конференціях; краєзнавці
постійно публікувалися як в губернських
(окружних), так і в центральних краєзнавчих
та науково-популярних виданнях.
велика кількість викладачів оіНо в галузі
гуманітарних та природничих наук включи-
лися в науково-дослідну діяльність у
краєзнавчому напрямку, а для деяких з них,
які стали відомими вченими у наступні
десятиліття, саме краєзнавча робота була
школою наукової творчості та науково-
організаційної діяльності. краєзнавча
науково-дослідна діяльність викладачів оіНо
була вираженням наукового плюралізму, що
іноді продовжувало дореволюційні традиції.
залучення викладачів оіНо до краєзнавчих
досліджень виходило часто уникаючи
офіційні канали і обходячись без уніфікованих
методик і вказівок «згори», що було одним з
позитивних моментів у розвитку тогочасної
науки. у свою чергу краєзнавчі студії
викладачів оіНо заслуговують на подальший
детальний аналіз.
Джерела та література
1 Юньев И. С. беседы о краеведении. — м.,
1966. — с. 3.
2 Левченко В. В. історія одеського інституту
народної освіти (1920–1930 рр.): позитив-
ний досвід невдалого експерименту. – оде-
са, 2010. — 428 с.
3 історичне краєзнавство в українській рср
/ П. т. тронько, в. о. горбик, о. і. лугова
та ін.; відп. ред. П. т. тронько; аН урср.
ін-т історії. — к.: Наукова думка, 1989. —
с. 27–28.
4 історія одеського університету за 100 років
(1865–1965). — к.: вид-во київського ун-
ту, 1968. — 424 с.
5 Попова Т. Н. из истории краеведения в
одессе. Е. П. трифильев // «воспитание
историей»: тезисы первой областной
историко-краеведческой науч.-практ.
конф., посвящённой 200-летию г. одес-
сы. 27–28 июня 1989 г. — одесса, 1989.
— с. 62–63; Попова т. Н., гребцова и. с.
одесская комиссия краеведения: к во-
просу о преемственности традиций науч-
ных обществ // 150 лет одесскому обще-
ству истории и древностей (1839–1989):
тезисы докладов юбилейной конф. 27–28
октября 1989 г. — одесса, 1989. — с.
37–39.
6 Дмитрієнко М. Ф. «вісник одеської комісії
краєзнавства при українській академії
наук» як джерело для вивчення історії та
розвитку краєзнавчих студій на півдні
україни // тезисы второй областной
историко-краеведческой науч.-практ.
конф., посвящённой 200-летию основания
одессы и 25-летию создания украинского
22
Краєзнавство 2' 2011
общества охраны памятников истории и
культуры. — одесса, 1991. — с. 70–72.
7 Тронько П. Т. розвиток краєзнавства на
одещині: традиції і сучасність // одесі-
200: тези доп. міжн. наук.-теор. конф. 6–8
вересня 1994 р. у 2-х ч. — одеса, 1994. —
ч. іі. — с. 78–80.
8 Першина З. В. історія україни в працях
одеських дослідників // український
історичний журнал. — 1994. — № 6. — с.
57–59.
9 Попова Т. Н., станко в. Н. исторические
исследования в одесском университете:
традиции и современность // вестник одес-
ского государственного университета. —
1995. — вып. 1. — с. 42–45.
10 очерки развития науки в одессе / НаН
украины; южный научный цент; отв. ред.
с. а. андронати. — одесса: титул, 1995.
— 576 с.
11 історія одеси / голов. ред. в. Н. станко. —
одеса: друк, 2002. — с. 351–353.
12 Корпусова И. В. С. С. Дложевский и одес-
ская комиссия краеведения // 150 лет
одесскому обществу истории и древностей
(1839–1989): тезисы докл. юбил. конф.
27–28 октября 1989 г. — одесса, 1989. —
с. 39–41.
13 Ващенко В. П., фроюк Н. м. внесок м. є.
слабченка у дослідження соціально-
економічного розвитку Південної україни
в дореформений період // Vіі
всеукраїнська наукова конференція
«історичне краєзнавство в україні:
традиції і сучасність». — к.: рідний край,
1995. — с. 111–112.
14 Левченко В. В. життя та науково-
громадська діяльність валентина івановича
селінова (до 130-річчя з дня народження)
// Південний захід. одесика. історико-
краєзнавчий науковий альманах. — вип.
2. — одеса: вид-во «Optimum», 2006. — с.
256–266; його ж. із історії Новоросійського
(одеського) університету: професор євген
олександрович загоровський // Науковий
вісник. одеський державний економічний
університет. всеукраїнська асоціація мо-
лодих науковців. — Науки: економіка,
політологія, історія. — № 16 (53). — одеса,
2007. — с. 184–197; його ж. тричі засуд-
жений Еммануїл оксман (1899–1961): до
110-річчя від дня народження // Південний
захід. одесика. історико-краєзнавчий нау-
ковий альманах. — вип. 7. — одеса: дру-
карський дім, 2009. —с. 242–257.
15 Попова Т. Н. из истории Новороссийского
университета: Е. П. трифильев. к 140-
летию со дня рождения (биоисториографи-
ческий контур) // Проблемы славяноведе-
ния. — брянск: изд-во бгу, 2007. — вып.
9. — с. 42–62.
16 Музичко О. одеський історик є. о. заго-
ровський в українському історіографічному
процесі першої половини хх ст. // чорно-
морська минувшина. — вип. 3. — одеса:
фенікс, 2008. — с. 139–154.
17 Солодова В. Этнографические направления
деятельности одесской комиссии краеведе-
ния (1923–1930) // вісник одеського
історико-краєзнавчого музею. — одеса,
2008. — № 5. — с. 6–12.
18 історичне краєзнавство в українській
рср... — с. 8–9, 98.
19 Центральний державний архів вищих
органів влади і управління україни (далі —
Цдаво україни), ф. 166, оп. 2, спр. 293. —
арк. 74.
20 там само, арк. 3–4, 12–15.
21 Волков Роман Михайлович (1885–1959) —
історик російської і української літератур,
етнограф, фольклорист; закінчив Ніжинсь-
кий історико-філологічний інститут (1912);
приват-доцент Новоросійського університету
(1920); професор оіНо (1920–1930).
22 Болтенко Михайло Федорович (1888–
1959) — історик античності, археолог;
закінчив Новоросійський університет
(1912); асистент оіНо (1921–1923); в
1920–1930 рр. заступник директора, а в
1930–1933 рр. директор одеського
історико-археологічного музею.
23 Загоровський Євген Олександрович (1885–
1938) — історик, краєзнавець; в 1904–1909
рр. студент, в 1911–1916 рр. аспірант, а в
1916–1920 рр. приват-доцент Новоросій-
ський університету; професор одеського
гуманітарно-суспільного (1920–1921) й
оіНо (1921–1930).
24 Цдаво україни, ф. 166, оп. 3, спр. 349,
арк. 11–11 зв.
25 там само, оп. 2, спр. 1107, арк. 2–3.
26 Слабченко Михайло Єлисейович (1882–
1952) — історик права, економіки,
літератури, театру україни хVі–хіх ст.;
в 1904–1910 рр. студент, а 1920 р. приват-
доцент Новоросійського університету;
приват-доцент одеського гуманітарно-
суспільного (1920–1921); професор оіНо
23
(1920–1930); керівник секції харківської
науково-дослідної кафедри історії
української культури при оіНо (1926–
1930); 1929 р. обрано академіком вуаН.
27 Трифільєв Євген Парфенович (1867–1925)
— історик росії та україни хVіі–хіх ст.,
археолог, архівіст; в 1886–1890 рр. сту-
дент, а 1901–1911 рр. приват-доцент
харківського університету; професор
Новоросійського (1911–1920) й оіНо
(1921–1925).
28 державний архів одеської області (далі —
даоо), ф. р-1593, оп. 1, спр. 412, арк. 6.
29 Трифільєв Є. спроба активно-трудової про-
робки історії первісної культури в одесько-
му іНо // Путь просвещения. — 1923. — №
7–8. — с. 166–172.
30 Заруба В. історик держави і права україни
академік м. є. слабченко (1882–1952):
монографія. – дніпропетровськ, 2004. –
с. 84.
31 Лебедєв В’ячеслав Боніфатійович (1881–
1931) — географ, гідролог; в 1903–1908 рр.
студент, в 1908–1913 рр. аспірант, а в
1916–1920 приват-доцент Новоросійського
університету; професор оіНо (1920–1930);
завідувач секції географії науково-
дослідної кафедри географії та геології при
оіНо (1928–1930).
32 Цдаво україни, ф. 166, оп. 3, спр. 349,
арк. 139–140.
33 даоо, ф. р-1593, оп. 1, спр. 430, арк. 1–1 зв.
34 Потапенко Георгій Йосипович (1889–
1982) — ботанік, географ; закінчив
Новоросійський університет (1907); в
1921–1922 викладач, а 1922–1930 профе-
сор оіНо.
35 Кожем’якин Ф. звіт про працю студентсь-
кого гуртка краєзнавства (при одеському
інституті Народної освіти) // вісник окк
при вуаН. — 1925. — ч. 2–3. — с. 9–10.
36 Танфільєв Гаврило Іванович (1857–1928)
— фізико-географ, геоботанік, ґрунто-
знавець; 1884 р. закінчив санкт-
Петербурзький університет; професор
Новоросійського (1904–1920) і оіНо
(1921–1928); керівник науково-дослідної
кафедри географії та геології при оіНо
(1923–1928).
37 Танфильев Г. И. звіт про діяльність секції
вивчення природних багатств // вісник окк
при вуаН. — 1925. — ч. 2–3. — с. 7–8.
38 Водотика С. Г. Наукове життя одеси
1920-х рр. (структура та взаємодія
дослідних установ гуманітарного профілю)
// одесі–200: тези доп. міжн. наук.–теор.
конф. 6–8 верес. 1994 р. – одеса, 1994. –
ч. 2. – с. 111–113.
39 Дложевський Сергій Степанович (1889–
1930) — історик, археолог, філолог; в
1906–1911 рр. студент, 1912–1914 рр., в
1914–1916 приват-доцент, а в 1916 р. до-
цент київського університету; приват-
доцент Новоросійського університету; про-
фесор одеського гуманітарно-суспільного
(1920–1921) й оіНо (1921–1930).
40 Кожем’якин Ф. звіт про працю студентсь-
кого гуртка... — с. 9–10.
41 історичне краєзнавство в українській
рср... — с. 8.
42 там само. — с. 9.
43 бюлетень Народного комісаріату освіти
усрр. — 1925. — ч. 2. — с. 29–34.
44 там само. — с. 30.
45 Цдаво україни, ф. 166, оп. 6, спр. 168,
арк. 11 зв.–12; фрам-зускін мойсей яко-
вич (1871–19??) — географ; закінчив
віленський учительський інститут, викла-
дач оіНо (1927–1930).
46 даоо, ф. р-1593, оп. 1, спр. 583, арк. 37–
38, 40, 65–66.
47 там само, спр. 591, арк. 80.
48 даоо, ф. р-1593, оп. 2, спр. 11, арк. 11–12.
49 Оксман Еммануїл Григорович (1899–1961)
— археолог, краєзнавець; 1924 р. закінчив
оіНо; в 1925–1929 рр. аспірант науково-
дослідної кафедри одеського історико-
археологічного музею; викладач оіНо
(1929–1930).
50 див.: левченко в. в. оксман Еммануїл
григорович // одеські історики. Енцикло-
педичне видання. том 1 (початок хіх – се-
редина хх ст.). – одеса: друкарський дім,
2009. – с. 268.
51 селінов валентин іванович (1876–1946) —
історик античності, архітектури,
краєзнавець; 1901 р. закінчив київський
університет; в 1921–1925 рр. викладач, а в
1925–1930 рр. професор оіНо.
52 Цдаво україни, ф. 166, оп. 6, спр. 629,
арк. 11–12 зв.
53 даоо, ф. р-1593, оп. 1, спр. 660, арк. 24 зв.
54 там само, спр. 585, арк. 21.
55 Цдаво україни, ф. 166, оп. 3, спр. 436,
арк. 12–12 зв.
56 там само, спр. 4664, арк. 9, 47, 121–121зв.
57 даоо. — ф. р-1593, оп. 1, спр. 622, арк. 34.
58 там само, спр. 585, арк. 5; спр. 660, арк. 20.
24
Краєзнавство 2' 2011
59 Цдаво україни, ф. 166, оп. 6, спр. 168,
арк. 19 зв.; даоо, ф. р-1593, оп. 1, спр.
583, арк. 104; спр. 660, арк. 121.
60 даоо, ф. р-1593, оп. 1, спр. 727, арк. 48.
61 там само, спр. 724, арк. 5.
62 там само, спр. 734, арк. 18–18 зв.
63 там само, спр. 794, арк. 3.
64 даоо, ф. р-1593, оп. 1, спр. 724, арк. 113.
65 хмарський в. м. археографічна діяльність
одеського товариства історії та старожитно-
стей. — одеса: астропринт, 2002. — 400 с.
66 Попова Т. Н. Проблемно-дисциплинарная
структура исторических исследований в Но-
вороссийском университете // российские
университеты в хVііі–хх веках. — воронеж,
2004. — вып. 7. — с. 30–49; музичко о.
історичне краєзнавство в працях викладачів
одеського Новоросійського університету //
вісник одеського історико-краєзнавчого му-
зею. — 2006. — № 3. — с. 222–224.
67 краеведные учреждения ссср: список об-
ществ и кружков по изучению местного
края, музеев и других краеведных органи-
заций. — л., 1927. — с. 132–133.
68 Левченко В. В. історія одеського
інституту... — с. 240–241.
69 вісник окк при вуаН. — 1924. — № 1. —
с. 1–2; 1925. — № 2–3. — с. 1, 3.
70 краєзнавство. — 1927. — № 1. — с. 30.
71 Гриськов А. репрессированное краеведение
// одесский вестник. — 1994. — 26 января.
72 архів управління служби безпеки україни
в одеській області (архів усбу в одеській
області), ф. П, спр. 28591-п., арк. 54, 56,
74, 78, 80.
73 там само, ф. П, спр. 22064-п., арк. 5; ф. П,
спр. 23596-п., арк. 36; ф. П, спр. 24462-п.,
арк. 39; ф. П, спр. 20443-п., т. 1. — арк. 3;
ф. П, спр. 14238-п., арк. 289; малінова г.
л., сапожников і. в. о. о. рябінін-
скларевський: матеріали до біографії. —
одеса-київ, 2000. — с. 23, 46.
Валерий Левченко
Краеведение в Одесском институте народного образования ( 1920-1930 гг.):
становление, направления, традиции
В статье анализируется процесс становления и развития преподавания и исследования
краеведения в Одесском институте народного образования. Изучаются основные направле-
ния, формы и методы педагогической и научно-исследовательской деятельности преподавате-
лей института в области краеведения.
Ключевые слова: краеведение, Одесский институт народного образования, преподавание,
краеведческие исследования, преподаватели.
Valeriy Levchenko
The local history of Odessa Institute of Public Education (1920–1930):
becoming, directions, tradition
The article examines the process of formation and development of teaching and research of local
history at the Odessa Institute of Public Education. We study the basic directions, forms and methods
of teaching and research faculty of the Institute of local history.
Key words: local history, Odessa Institute of Public Education, of teaching, local history studies,
lecturer.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32413 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T11:15:48Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Левченко, В. 2012-04-29T18:23:03Z 2012-04-29T18:23:03Z 2011 Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції / В. Левченко // Краєзнавство. — 2011. — № 2. — С. 14-24. — Бібліогр.: 73 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32413 908:372.48(477.74)“1920/1930” У статті аналізується становлення і розвиток викладання та дослідження краєзнавства в Одеському інституті народної освіти. Вивчаються головні напрями, форми і методи педагогічної та науково-дослідної діяльності викладачів інституту в галузі краєзнавства. В статье анализируется процесс становления и развития преподавания и исследования краеведения в Одесском институте народного образования. Изучаются основные направления, формы и методы педагогической и научно-исследовательской деятельности преподавателей института в области краеведения. The article examines the process of formation and development of teaching and research of local history at the Odessa Institute of Public Education. We study the basic directions, forms and methods of teaching and research faculty of the Institute of local history. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Літопис українського краєзнавства Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції Краеведение в Одесском институте народного образования ( 1920-1930 гг.): становление, направления, традиции The local history of Odessa Institute of Public Education (1920–1930): becoming, directions, tradition Article published earlier |
| spellingShingle | Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції Левченко, В. Літопис українського краєзнавства |
| title | Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції |
| title_alt | Краеведение в Одесском институте народного образования ( 1920-1930 гг.): становление, направления, традиции The local history of Odessa Institute of Public Education (1920–1930): becoming, directions, tradition |
| title_full | Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції |
| title_fullStr | Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції |
| title_full_unstemmed | Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції |
| title_short | Краєзнавство в Одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції |
| title_sort | краєзнавство в одеському інституті народної освіти (1920–1930 рр.): становлення, напрями, традиції |
| topic | Літопис українського краєзнавства |
| topic_facet | Літопис українського краєзнавства |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32413 |
| work_keys_str_mv | AT levčenkov kraêznavstvovodesʹkomuínstitutínarodnoíosvíti19201930rrstanovlennânaprâmitradicíí AT levčenkov kraevedenievodesskominstitutenarodnogoobrazovaniâ19201930ggstanovlenienapravleniâtradicii AT levčenkov thelocalhistoryofodessainstituteofpubliceducation19201930becomingdirectionstradition |