Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка
В статье анализируется эпистолярное наследие украинского историка Федора Шевченко (1914–1995), его служебная и частная переписка 40–90 рр. ХХ ст. Рассматриваются основные периоды эпистолярия, характерные особенности каждого из них. The article provides analysis of the epistolary heritage of the Ukra...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32521 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка / С. Батуріна // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 134-140. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860250481125752832 |
|---|---|
| author | Батуріна, С. |
| author_facet | Батуріна, С. |
| citation_txt | Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка / С. Батуріна // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 134-140. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| description | В статье анализируется эпистолярное наследие украинского историка Федора Шевченко (1914–1995), его служебная и частная переписка 40–90 рр. ХХ ст. Рассматриваются основные периоды эпистолярия, характерные особенности каждого из них.
The article provides analysis of the epistolary heritage of the Ukrainian historian Fedir Shevchenko (1914-1995), his official and private correspondence in the 1940s -1990s. It covers the key epistolary periods and their peculiarities.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:42:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
134
УДК 930.1 (Шевченко)
Світлана Батуріна
ЕПІСТОЛЯРНА СПАДЩИНА ФЕДОРА ПАВЛОВИЧА ШЕВЧЕНКА
Важливим джерелом для дослідження наукової біографії вчених, реконстру-
кції певних аспектів їх творчого життя є епістолярна спадщина – комплекс джерел,
що включає в себе листування1. Епістолярія є яскравим проявом суб’єктивного
сприйняття подій, що з одного боку примушує ставитися до них з критичною пе-
ресторогою, з іншого – цей аспект дає змогу реконструювати певні прояви мента-
льності учасників листування, виявити коло їх інтересів – наукових, суспільних, їх
ставлення до свого оточення. Оскільки більша частина листування не передбача-
лася для публікації, багато життєвих ситуацій та історичних фактів у них висвіт-
лювалися об’єктивно2.
Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка (1914–1995) – відомого
вченого-медієвіста, в основному зберігається в особовому архіві історика у фондах
ІР НБУВ. Це, передусім, листування з колегами. Найбільш репрезентативно пред-
ставлено листування з відомим українським істориком, учнем М. Грушевського
І. Крип’якевичем. Кореспонденція І. Крип’якевича нині зберігається переважно
в родинному архіві історика. Значна частина листування І. Крип’якевича була
опублікована його учнем Ю. Сливкою3. У архівах обох вчених зберігається при-
близно однаковий комплекс епістолярій, що нараховує сотні листів, їх поєднання
дозволяє повніше зрозуміти характер взаємовідносин між І. Крип’якевичем та
Ф. Шевченком. Такий доволі значний обсяг дозволяє системно використати для
їхнього дослідження методику епістолологічного аналізу, запропоновану І. Войце-
хівською та В. Ляхоцьким4.
Листування між І. Крип’якевичем та Ф. Шевченком за своїм функціональ-
ним призначенням відноситься здебільшого до приватного, що обумовлене особ-
ливостями відносин між адресатами, які були колегами та розробляли спільну
проблематику – період ранньомодерної історії.
Перші листи датуються 1953 р. В той час Ф. Шевченко обіймав посаду заві-
дуючого відділом країн народної демократії Інституту історії, а І. Крип’якевич був
директором Інституту суспільствознавства у Львові. Всю кореспонденцію можна
розділити на кілька хронологічних періодів: 1) 1953–1957, 2) 1958–1962, 3) 1963–
1967 рр. Спробуємо стисло проаналізувати кожен із них, обґрунтовуючи доціль-
ність такої періодизації. Домінуючою темою першого періоду листування було
обговорення монографії І. Крип’якевича “Богдан Хмельницький”, науковим реда-
ктором якої виступав Ф. Шевченко. В листі від 21 травня 1953 р. автор монографії
звертається до нього: “Відсилаю Вам на редагування “Богдана Хмельницького”,
доручаю Вашій оцінці моє дітище і прошу привести його до кращого стану, як це
міг би зробити його рідний батько”5.
___________________ Світлана Батуріна. Епістолярна спадщина Ф.П. Шевченка
135
Листування містить детальне обговорення змісту роботи І. Крип’якевича
“Богдан Хмельницький”, критичні зауваження Ф. Шевченка, відповіді автора.
До цього ж періоду варто віднести листи, де ідеться про організаційні захо-
ди з підготовки “Українського історичного журналу”, перше число якого
з’явилося в 1957 р. У своїх листах І. Крип’якевич часто запитує про терміни появи
часопису, пропонує співпрацю львівських учених.
Приблизно з кінця 1957 р. розпочинається другий період у листуванні
І. Крип’якевича і Ф. Шевченко. Він є найбільш репрезентативним не лише за хро-
нологією, але й за змістовим наповненням. Домінуючою тематикою тут є робота
Ф. Шевченка “Політичні та економічні відносини України з Росією в другій поло-
вині XVII ст.”, яка була одночасно і його докторською дисертацією. Тепер вже
І. Крип’якевич виступав науковим редактором праці Ф. Шевченка6. В одному
з листів І. Крип’якевич пише про тематику його монографії: “Оце диво, що Ви взя-
лися за таку роботу!”7. Зауваження І. Крип’якевича часом доволі критичні – обид-
ва історики гостро дискутують про окремі положення. Однак редактор в цілому
дуже добре оцінив роботу Ф. Шевченка, зокрема зазначає, що її текст “справив
прекрасне враження, майбутнім історикам не буде про що тут писати”8. Ф. Шев-
ченко в своїх листах ділиться з колегою враженнями про обговорення у відділі
феодалізму Інституту історії тексту роботи, де їй дано позитивну характеристику
із застереженням про “відхід від існуючих канонів”9. Робота Ф. Шевченка дійсно
мала відхилення від офіційних канонів радянської історіографії, які історик вважав
давно застарілими10.
Після публікації “Політичних та економічних відносини України з Росією
в другій половині XVII ст.” ажіотаж навколо цієї роботи не припинявся. Зауважи-
мо лише, що в листуванні зачіпається тема кількаденного обговорення монографії
Ф. Шевченка на засіданні Вченої ради Інституту історії в 1960 р., де її гостро роз-
критикували саме за недотримання “канонів”. Через це сам захист дисертації був
перенесений на 1963 р. і відбувся у Москві.
В листах І. Крип’якевич і Ф. Шевченка часто згадуються рецензії на роботу
останнього, які нерідко були замовними і далеко не завжди відповідали науковим
принципам. Маються на увазі рецензії в журналах “Комуніст України”, “Вопросы
истории”. З приводу таких рецензій, а також взагалі через ажіотаж навколо моно-
графії Ф. Шевченко писав до свого колеги: “Від обставин, що склалися, годі бажа-
ти кращого. Час кращий суддя і для них, і для мене”11. Тема, пов’язана із захистом
дисертації, присутня в листуванні до 1963 р. включно. Ф. Шевченко детально ін-
формує І. Крип’якевича про всі перипетії, пов’язані з цією процедурою12. Зокрема,
пише про одноголосну підтримку під час захисту в Інституті історії в Москві, що
зазвичай буває дуже рідко13.
Ф. Шевченко в своїх листах інформує І. Крип’якевича про своє призначення
завідуючим відділом спеціальних історичних дисциплін у 1960 р. “На відділ див-
ляться як на допоміжний в інституті, а не на такий, що має конкретні завдання...
Важливо повернути начальство на реальну роботу в цій галузі,” – зазначено в од-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________
136
ному з листів Ф. Шевченка14. Він також ділиться зі своїм адресатом ідеями по
створенню збірника “Історичні джерела та їх використання”, за аналогією до мос-
ковського щорічника “Археографический ежегодник”15. І. Крип’якевич покладав
великі надії на діяльність Ф. Шевченка на посаді завідуючого: “Дуже раді, що від-
криваються нові перспективи розробки цих дисциплін, які до цього часу перебува-
ли без будь-якої опіки”16. І. Крип’якевич також пропонує свою допомогу в органі-
зації семінару зі спеціальних історичних дисциплін, який уже існував у Львові17.
В листуванні часто згадується “Український історичний журнал”, головним
редактором якого був Ф. Шевченко. На його вихід у світ І. Крип’якевич відгукну-
вся таким чином: “Прекрасний журнал з різноманітним змістом, вітаємо Вас з цим
подвигом”18. На хвилі ентузіазму І. Крип’якевич навіть пропонує налагодити спів-
робітництво з діаспорним істориком О. Пріцаком, який мав надіслати свої статті
до часопису, зокрема розвідку – “Перший монгольський намісник в Східній Євро-
пі” (2 др. арк.)19. Втім, невдовзі початкова ейфорія пройшла. “Український істори-
чний журнал” поступово починає перетворюватися на агітаційний часопис.
У зв’язку з цим, в одному із своїх листів І. Крип’якевич зазначає, що “для “феода-
лів” “УІЖ” нецікавий і дуже сірий”20. Відтак для його покращення він пропонує
ввести нові рубрики, зокрема “Нові знахідки”, де б публікувалися відкриття, цікаві
факти та документи, віднайдені науковцями в архівах. Ще однією рубрикою мали
стати “Спеціальні історичні дисципліни”. На жаль, Ф. Шевченко, хоч і був голо-
вним редактором, не був вільний у визначенні редакційної політики часопису.
Третій період в листуванні істориків розпочався приблизно в 1963 р. і три-
вав до смерті І. Крип’якевича в 1967 р. 1962 р. І. Крип’якевич йде на пенсію. “Об-
ридла адміністративна робота, хочу більше займатися наукою”, – так він аргумен-
тує своє рішення в одному з листів. Цей період в листуванні характеризується об-
говоренням наукових планів та ідей. Серед спільних проектів, що обговорювалися
вченими – створення історичного атласу України21, в роботі над яким активну
участь брали обидва. Ф. Шевченко ділився також ідеєю створення “Вступу до іс-
торичної науки”22, який мав би стати своєрідним увідним курсом для науковців-
істориків. До видання планувалося включити розділи з методики історичної науки,
джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін та ін. Ф. Шевченко писав про
“нашу руську трійцю”, яка в короткі терміни спроможна здійснити цей проект23.
Очевидно, він мав на увазі себе, свого адресата та, гадаємо, І. Бутича – відомого
історика-археографа, котрий довгий час співпрацював з Ф. Шевченком.
Епістолярні джерела, особливо якщо вони стосуються людей творчих, мо-
жуть пролити світло на їхні наукові плани, в тому числі не здійснені24. В даному
випадку йдеться не лише про “Вступ до історичної науки” чи історичний атлас.
Ф. Шевченко готував монографію на тему історичних зв’язків України з південно-
слов’янськими народами. З цього приводу він часто звертався до І. Крип’якевича,
радячись з ним з окремих питань25. Втім, монографію написати так і не вдалося,
натомість ця тематика знайшла відображення в декількох статтях та підготовчому
матеріалі до планованої праці, обсяг якого свідчить про фундаментальність запла-
___________________ Світлана Батуріна. Епістолярна спадщина Ф.П. Шевченка
137
нованої роботи26. “Тем дуже багато, не виходить працювати в одному напрямку”,
– зазначає Ф. Шевченко27. У відповідь І. Крип’якевич радить “не працювати в жа-
нрі “малих форм”... Не розмінюйтеся на “копійки”, давайте широке полотно!”28.
Останній лист І. Крип’якевича до Ф. Шевченка датовано 27 листопада
1966 р. В ньому міститься анотація до розділу “Методика історичного досліджен-
ня”, що мав стати складовою “Вступу до історичної науки”29.
27 квітня 1967 р. Ф. Шевченко отримує телеграму про смерть І. Крип’яке-
вича30. Невдовзі до нього надійшов лист від сина вченого, в якому він пропонує
опублікувати роботу батька “Нарис методики історичного дослідження”31.
Зміст листування І. Крип’якевича та Ф. Шевченка дає підстави стверджува-
ти, що це було спілкування колег-однодумців і, навіть, друзів. Адже Ф. Шевченко
довіряв І. Крип’якевичу свої творчі ідеї, ділився власними переживаннями з при-
воду особистих проблем, вбачав в ньому наставника, людину більш досвідчену,
однодумця, яких у Ф. Шевченка було не так і багато. І. Крип’якевич також сприй-
мав Ф. Шевченка як однодумця, творчого й талановитого науковця. “Ми з Вами
належимо до одного “клану”...”, – писав в одному з листів львівський історик32,
розуміючи під цим не лише спільні наукові інтереси, але й спорідненість світогля-
дів, які достатньо вирізнялися на загальному інтелектуальному тлі тогочасного
науково-історичного середовища.
Епістолярна спадщина Ф. Шевченка містить і менш репрезентативні зразки
листування, які є, однак, цінними для дослідження творчості та наукової біографії
вченого. Серед них можна виокремити два документи: лист, датований 1946 р. – від
колишнього одногрупника33 та найдавніший за хронологією лист 1939 р. – від матері
Євгенії Герасимівни, в якому повідомляється про смерть батька34.
Ширше представлено службове листування, яке можна розділити на пері-
оди, що збігаються з етапами наукової кар’єри історика. Перші зразки такого лис-
тування датовано серединою 40-х рр., коли Ф. Шевченко був заступником голови
Комісії по вивченню історії Великої Вітчизняної війни. В процесі збирання, обро-
бки і публікації джерел з історії війни Ф. Шевченко вів листування з численними
свідками нещодавніх подій, регіональними авторами, які надсилали свої розвідки,
документи, вносили пропозиції щодо покращення роботи комісії. Слід відзначити,
що, не зважаючи на доволі значний обсяг кореспонденції, Ф. Шевченко знаходив
час відповідати кожному з дописувачів, висловлював подяку чи ґрунтовні поради
щодо напрямку подальшої роботи35.
Одним із тематичних блоків службового листування є епістолярні джерела,
пов’язані з діяльністю Ф. Шевченка на посаді редактора “Українського історично-
го журналу” (1957–1971). За цей тривалий відрізок часу до нього надходили чис-
ленні листи з проханням опублікувати ту чи іншу статтю, дати рецензію, вислови-
ти свої судження з приводу певного матеріалу. Для прикладу можна навести його
лист до одного із дослідників, якому він радить надмірно не захоплюватися крити-
кою націоналізму, не ігнорувати праці В. Липинського, Д. Яворницького,
Д. Багалія36. На першому етапі існування УІЖу (1957–1959) багато листів надхо-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________
138
дило від краєзнавців, вчителів, методистів райвідділів освіти, в яких висловлюва-
лися пропозиції наближення часопису до їх інтересів.
З приводу роботи УІЖу Ф. Шевченко отримував листи з Канади, зокрема з
Торонто, від історика П. Кравченка, який пропонував свою статтю до часопису,
а також повідомляв про виявлення в канадських архівосховищах оригінального
листа Б. Хмельницького та висловлював пропозицію про можливість обміну дру-
кованою продукцією між українськими та канадськими істориками, зокрема, про
намір відіслати до України підбірку часопису “Українське життя”37. Звичайно, що
така співпраця не мала продовження, не зважаючи на відносно ліберальні часи
“хрущовської відлиги”. Втім, такі листи свідчили, що українська діаспора покла-
дала велику надію на співпрацю, з ейфорією сприймаючи окремі поступки режи-
му. Це також пов’язано з процесом зміни ставлення нового покоління діаспорних
істориків до радянських реалій, зокрема в розвиткові історичної науки, які воліли
вбачати в ній не ідеологічного антагоніста, а радше партнера38.
У 1971 р. Ф. Шевченко отримав з Канади листи від відомого діаспорного іс-
торика Романа Сербина. Останній також пропонував співпрацю, зокрема налаго-
дження обміну виданнями. Особливо в Канаді були зацікавлені в отриманні
“УІЖу” та “Архівів України”. Українські історики запрошувалися до написання
рецензій на праці західних істориків, виконання спільних наукових проектів,
в тому числі укладання збірника з історії Галицько-Волинської держави39. Не ві-
домо, чи відповідав Ф. Шевченко на листи, отримані із закордону, але факт такого
листування використовувався для його дискредитації.
Ф. Шевченко вів також “менш небезпечне” листування з істориками країн
соціалістичного табору в період 1949–1960 рр., перебуваючи на посаді завідуючо-
го відділом історії країн народної демократії.
У 1963 р. після тривалого часу гострих дискусій, нерідко позанаукового ха-
рактеру, Ф. Шевченко захистив докторську дисертацію. З цієї нагоди до нього
приходили численні вітальні листи та телеграми. Їх географія свідчить про широкі
наукові зв’язки історика. Кореспонденція надходила з різних куточків України –
Львова, Чернігова, Одеси, Миколаєва, Херсона, Дніпропетровська; союзних рес-
публік – Москви, Ленінграду, Кишинева, Риги, Благовіщенська, Мінська, країн
зарубіжжя – Кракова, Вроцлава, Бухареста, Монреаля та ін. Їх зміст в основному
зводився до висновку про торжество справедливості, чесність перемоги40.
Листування Ф. Шевченка також дає змогу скласти уявлення про ступінь його
задіяності в науковому і громадському житті. На його ім’я надходила величезна ма-
са кореспонденції від різних наукових та громадських організацій, приватних осіб:
щодо написання рецензій на художньо-історичні твори від видавництв, від архітек-
торів та пам’яткоохоронців з проханням надати експертну оцінку певним проектам,
пам’яткам архітектури, запрошення стати офіційним опонентом при захисті дисер-
тацій та багато іншого. Це свідчить про значний авторитет Ф. Шевченка, який зали-
шився високим навіть в часи “опали”, що тривала після його звільнення з посади
директора Інституту археології та накладення партійного стягнення.
___________________ Світлана Батуріна. Епістолярна спадщина Ф.П. Шевченка
139
Він завжди намагався підтримувати колег-науковців, сприяв поступу науко-
вої кар’єри багатьох молодих вчених. Одним із яскравих прикладів цього є зразки
листування з ленінградським вченим – дослідником творчості Т. Шевченка
Ю. Марголісом. В своїх листах він висловлює вдячність Ф. Шевченку за постійну
підтримку у важкі часи переслідувань41. Відомо, що Ю. Марголіс був звинуваче-
ний у націоналізмі, що не завадило Ф. Шевченку підтримувати його попри небез-
пеку для себе. Пізніше Ф. Шевченко всіляко сприяв учням та колегам
Ю. Марголіса, зокрема Є. Косачевській – дослідниці творчості М. Маркевича,
Т. Яковлевій – дослідниці української історії XVII ст. та ін42.
Свого часу відомий український історик М. Ковальський писав до
Ф. Шевченка: “Ніхто, крім Вас не доклав стільки інтелектуальних та моральних
зусиль, щоб талановиті дослідники могли стати в ряд у когорті професіоналів.
Честь і хвала Вам за підтримку і велику життєву і творчу місію...”43. Ці слова мо-
жуть слугувати своєрідним рефреном до всього життєвого шляху Федора Павло-
вича Шевченка.
Епістолярна спадщина Ф. Шевченка є цінним джерелом для вивчення не
лише його інтелектуальної біографії. Цей комплекс джерел дає змогу реконструю-
вати різні аспекти суспільного життя середини ХХ ст. Аналіз цих джерел дає змо-
гу відновити ті його елементи, що не достатньо висвітлені або ж мало представле-
ні в інших джерелах. Листування дозволяє певним чином абстрагуватися від обра-
зу його учасників, відкриває перспективи для більш цілісного сприйняття проце-
сів, що відбувалися у вітчизняній історичній науці. Джерельно-інформаційний
потенціал листування для реконструкції біографії Ф. Шевченка визначається при-
сутністю в ньому документів різного походження, змісту та хронології. Відтак,
кожен період життєвого шляху історика знайшов своє відображення в епістоляр-
них текстах. Можна визначити кілька категорій в означеному джерельному ком-
плексі, який окрім суто службового листування містить зразки, які виходять за
його рамки і сприяють виокремленню певних ментальних рис адресатів.
___________________________
1. Ляхоцький В. Епістолярія як джерело біографічних досліджень життя та діяльності діячів
української культури // Український біографічний словник: історія та проект створення. –
К., 1997. – С. 123.
2. Войцехівська І., Ляхоцький В. Епістолологія. – К., 1998. – С. 20.
3. Сливка Ю. Листування Івана Крип’якевича з Федором Шевченком // Україна: культурна
спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2001. – [Вип. 1]: Іван
Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві. – С. 500–547.
4. Войцехівська І., Ляхоцький В. Вказ. пр. – С. 21–25.
5. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського (далі – ІР НБУВ).
– Ф. 349. – Спр. 1169–1172. – Арк. 5.
6. Сливка Ю. Вказ. пр. – Листи № 17, 24, 30–33.
7. ІР НБУВ. – Ф. 349. – Спр. 1187–1189. – Арк. 3.
8. Там само. – Спр. 1191; Сливка Ю. Вказ. пр. – Лист № 21.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________
140
9. Сливка Ю. Вказ. пр. – Листи № 21,23.
10. Там само. – Лист № 23.
11. Там само. – Лист № 42.
12. ІР НБУВ. – Ф. 349. – Спр. 1229–1230. – Арк. 2; Сливка Ю. Вказ. пр. – Лист № 46.
13. Там само. – Лист № 49.
14. Там само. – Лист № 43.
15. Там само.
16. ІР НБУВ. – Ф. 349. – Спр. 1216–1218.
17. Там само. – Спр. 1229–1230. – Арк. 3.
18. Там само. – Спр. 1184–1186. – Арк. 4.
19. Там само. – Спр. 1203.
20. Там само. – Спр. 1228.
21. Сливка Ю. Вказ. пр. – Листи № 51–57.
22. Шевченко Ф. Про створення “Вступу до історичної науки” // Український історичний
журнал. – 1959. – №1. – С. 90–99.
23. Сливка Ю. Вказ. пр. – Лист № 44.
24. Критский Ю. Эпистолярное наследие историков как историографический источник //
История и историки. Историографический ежегодник за 1973 год. – М., 1975. – С. 87.
25. Сливка Ю. Вказ. пр. – Лист № 47.
26. ІР НБУВ. – Ф. 349. – Спр. 716–719.
27. Сливка Ю. Вказ. пр. – Лист № 47.
28. ІР НБУВ. – Ф. 349. – Спр. 1235. – Арк. 3.
29. Там само. – Спр. 1242.
30. Там само. – Ф. 349. – Спр. 1243.
31. Там само. – Спр. 1244.
32. Там само. – Спр. 1206–1208. – Арк. 3.
33. Там само. – Спр. 1266.
34. Там само. – Спр.1271.
35. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО
України). – Ф. 4620. – Оп. 4. – Спр. 6, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 29, 35.
36. ІР НБУВ. – Ф. 349. – Спр. 1130.
37. Там само. – Спр. 1162–1164.
38. Ясь О. Ф. Шевченко та його науковий доробок з того боку “залізної завіси” // Істину
встановлює суд історії. – К., 2004. – Т. 2: Наукові студії. – С. 23.
39. ІР НБУВ. – Ф. 349. – Спр. 1117–1118.
40. Там само. – Спр. 1102, 11098, 1141–1153, 1247–1272.
41. Памяти Ю.Д. Марголиса: письма, документы, научные работы, воспоминания. – СПб.,
2000. – С. 304–306.
42. Там само. – С. 305.
43. ІР НБУВ. – Ф. 349. – Спр. 1094.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32521 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0099 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:42:19Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Батуріна, С. 2012-05-05T20:42:54Z 2012-05-05T20:42:54Z 2009 Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка / С. Батуріна // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 134-140. — Бібліогр.: 43 назв. — укр. XXXX-0099 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32521 930.1 (Шевченко) В статье анализируется эпистолярное наследие украинского историка Федора Шевченко (1914–1995), его служебная и частная переписка 40–90 рр. ХХ ст. Рассматриваются основные периоды эпистолярия, характерные особенности каждого из них. The article provides analysis of the epistolary heritage of the Ukrainian historian Fedir Shevchenko (1914-1995), his official and private correspondence in the 1940s -1990s. It covers the key epistolary periods and their peculiarities. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Епістолологія Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка Эпистолярное наследство Федора Павловича Шевченко Epistolary heritage of Fedir Shevchenko Article published earlier |
| spellingShingle | Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка Батуріна, С. Епістолологія |
| title | Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка |
| title_alt | Эпистолярное наследство Федора Павловича Шевченко Epistolary heritage of Fedir Shevchenko |
| title_full | Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка |
| title_fullStr | Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка |
| title_full_unstemmed | Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка |
| title_short | Епістолярна спадщина Федора Павловича Шевченка |
| title_sort | епістолярна спадщина федора павловича шевченка |
| topic | Епістолологія |
| topic_facet | Епістолологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32521 |
| work_keys_str_mv | AT baturínas epístolârnaspadŝinafedorapavlovičaševčenka AT baturínas épistolârnoenasledstvofedorapavlovičaševčenko AT baturínas epistolaryheritageoffedirshevchenko |