Новий крок на шляху розвитку історичної географії
Рецензія на збірку: „Историко-географический сборник”. – Краснодар, 2007. – Вип. 1. – 492 с.
Saved in:
| Published in: | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32530 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Новий крок на шляху розвитку історичної географії / С. Хведченя // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 246-252. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32530 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Хведченя, С. 2012-05-05T21:16:45Z 2012-05-05T21:16:45Z 2009 Новий крок на шляху розвитку історичної географії / С. Хведченя // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 246-252. — укр. XXXX-0099 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32530 Рецензія на збірку: „Историко-географический сборник”. – Краснодар, 2007. – Вип. 1. – 492 с. uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Рецензії Новий крок на шляху розвитку історичної географії Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Новий крок на шляху розвитку історичної географії |
| spellingShingle |
Новий крок на шляху розвитку історичної географії Хведченя, С. Рецензії |
| title_short |
Новий крок на шляху розвитку історичної географії |
| title_full |
Новий крок на шляху розвитку історичної географії |
| title_fullStr |
Новий крок на шляху розвитку історичної географії |
| title_full_unstemmed |
Новий крок на шляху розвитку історичної географії |
| title_sort |
новий крок на шляху розвитку історичної географії |
| author |
Хведченя, С. |
| author_facet |
Хведченя, С. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2009 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| description |
Рецензія на збірку: „Историко-географический сборник”. – Краснодар, 2007. – Вип. 1. – 492 с.
|
| issn |
XXXX-0099 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32530 |
| citation_txt |
Новий крок на шляху розвитку історичної географії / С. Хведченя // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2009. — Вип. 16. — С. 246-252. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT hvedčenâs noviikroknašlâhurozvitkuístoričnoígeografíí |
| first_indexed |
2025-11-25T23:50:38Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:50:38Z |
| _version_ |
1850585836410634240 |
| fulltext |
246
Сергій Хведченя
НОВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ
Рец. на збірку «Историко-географический сборник». – Краснодар, 2007. – Вип. 1. –
492 с.
Історична географія – це інтегрована дисципліна, що виникла на межі історії
та географії і розглядає певну територію на визначеному історичному етапі її роз-
витку. Історична географія належить до комплексу СІД. Вона вивчає географію
історичного минулого людства і допомагає пізнавати взаємозв’язок суспільства та
географічного середовища за певний проміжок історичного часу.
Сьогодні історична географія переживає неабиякий підйом як в Україні, так
і за її межами. В багатьох університетах та інститутах нашої держави історична
географія вивчається досить активно їй приділяється належна увага. Дедалі часті-
ше випускаються в світ наукові праці та окремі збірки статей, в яких висвітлюєть-
ся сучасний стан розвитку історичної географії. Так, зокрема, в Інституті історії
України НАН України протягом багатьох років плідно працюють над виданням
збірників під назвою «Історико-географічні дослідження в Україні».
Історичну географію належним чином вивчають і в Росії. Так, при Інституті
географії РАН створено спеціальне відділення історії географічних знань та істо-
ричної географії. Основними напрямками наукової діяльності цієї структури є:
• теорія та методологія історичної географії;
• історіографія історичної географії;
• сучасні наукові школи історичної географії;
• історична географія і суміжні дисципліни;
• історична географія населення, культури, господарства;
• історична картографія, топографія і ономастики та ін.
Найбільш змістовні наукові дослідження Інституту географії РАН знаходять
своє місце на сторінках наукової збірки «Вестник исторической географии».
У 2007 р. Краснодарське регіональне відділення Російського географічного
товариства разом з Кубанським державним університетом започаткувало нову на-
укову збірку під назвою «Историко-географический сборник». Цього ж року поба-
чив світ перший випуск названого видання. У його підготовці до друку активну
участь взяла Краснодарська краєва суспільна організація «Україна – Кубань», ви-
дання здійснило товариство «Картика».
Збірку було рекомендовано до друку на засіданні Президії Краснодарського
відділення Російського географічного товариства і Вченої ради факультету історії,
соціології та міжнародних відносин Кубанського державного університету.
Вона присвячена 90-річчю зі дня народження відомого історика-картографа
Б.Г. Галковича. На 492 сторінках великого формату зібрані цікаві наукові матеріа-
ли за такими напрямками досліджень:
• історична географія;
_________________________________________________________________ Рецензії
247
• історична картографія;
• історія географії;
• історія картографії;
• топоніміка.
Збірка багато ілюстрована, містить понад 50 карт та велику кількість малю-
нків і таблиць.
Приємно відзначити, що до збірки увійшли статті, які були написані співро-
бітниками Інституту історії України НАН України та іншими українськими науко-
вцями, а також те, що зміст збірки подано не тільки російською та англійською,
але й українською мовою. До редакційної колегії видання увійшли відомі україн-
ські вчені України: д.і.н. М.Ф. Дмитрієнко (Київ) та д.і.н. І.П. Ковальчук (Львів).
Перший випуск «Историко-географического сборника» відкриває біографіч-
на розвідка про видатного історика і картографа Б.Г. Галковича, який народився
у 1917 р. З 1948 р. він працював у Головному управлінні геодезії та картографії,
а трохи згодом – в Інституті історії СРСР і брав активну участь у створенні бага-
тьох історичних карт.
Тільки за десять років (1951–1961 рр.) за його участю було складено 324
оригінальні карти, що увійшли до багатотомної «Всемирной истории». Після ви-
ходу у світ цієї фундаментальної праці Б.Г. Галковича залучили до підготовки ви-
дання 12-томної «Истории СССР с древнейших времен до наших дней». Одночас-
но Б.Г. Галкович працював у секторі історичної картографії Інституту історії СРСР
і займався створенням академічного атласу історії СРСР.
На сьогодні достатньо широко відомі наукові розробки Б.Г. Галковича, зок-
рема «Предмет и задачи исторической картографии», «Картографический метод в
историко-географическом исследовании», «Современные способы и приемы отоб-
ражения социально-экономических и природных явлений на исторических картах»
та ін. Плідно працюючи у галузі історичної картографії, Б.Г. Галковича залишив
по собі велику спадщину для наступних поколінь – близько 700 авторських карт.
На сторінках рецензованої збірки вміщено бібліографію наукових праць
Б.Г. Галковича і перелік його картографічних творів. Тут також опубліковано кі-
лька його найважливіших студій: «Методика изучения картографических источ-
ников XVIII в.», «Современные способы и приемы отображения социально-
экономических и природных явлений на исторических картах» і досі актуальна
стаття «Историческая картография: предмет, метод и возможности».
Б.Г. Галкович відзначав, що географічні карти є важливим і незамінним
джерелом просторової інформації для історичних досліджень. Історична карта – це
матеріалізоване різностороннє знання. Вона виступає як в якості джерела цінної
інформації, так і самостійного картографічного твору. Історична картографія роз-
глядається як природничо-історична наукова дисципліна, що вивчає за допомогою
історико-картографічного методу розміщення і просторово-часові зв’язки явищ та
процесів природи та суспільства різних епох.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________
248
Вельми цікавою нам видається наукова розвідка А.В. Бойка, зав. кафедрою
джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорозького
університету – «Атласы Южной Украины последней четверти XVIII века». Маємо
сім таких атласів, а також великомасштабні генеральні плани та описи до них. На
превеликий жаль, ці документи на сьогодні вивчені недостатньо і подальше їх до-
слідження досить цікаве і перспективне.
Вже багато років плідно працює на ниві історичної картографії головний ре-
дактор видавництва «Мапа» Ю.І. Лоза (Київ). У збірці надрукована його стаття
«О концепции и структуре Большого исторического атласа Украины». Комплексні
історичні атласи окремих країн – не менш важливі, аніж національні атласи. Проте
в Україні досі не створено такого атласу. Тривалий час розробки велися силами
відомих українських вчених Ф. Шевченка й І. Крип’якевича, але ці проекти так
і не були реалізовані. Слід віддати належне закордонним картографам, які остан-
нім часом видали кілька атласів України. Проте їх можливості були дещо обмеже-
ні, особливо щодо використання джерельної бази. Саме тому видавництво «Мапа»
розпочало роботу над створенням власного атласу історії України. Досвід подібної
роботи у цього видавництва вже достатній, адже до свого часу воно видало багато
навчальних історичних атласів для середньої школи.
Найголовніше місце у концепції нового атласу посідає відображення ком-
плексу подій та явищ історії українського етносу у тих просторових межах, у яких
він перебував на визначений часовий термін. Тобто на картах, що відображають
певний історичний проміжок часу, повинно бути зображена та територія, яку укра-
їнство займало у відповідний хронологічний період, без обмеження території кар-
тографування сучасними політико-адміністративними кордонами. Це обумовлено
загальновідомою істиною, що політичні кордони ніколи не співпадають з етнічни-
ми або лінгвістичними межами.
Крім розселення українського етносу почесне місце у новому атласі займуть
теми, що стосуються історії становлення української державності. Карти віддзер-
калять історію Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Української Ко-
зацької держави тощо. Планується, що події української історії будуть подані
у тісному взаємозв’язку з подіями європейської та світової історії. Це цілком від-
повідає сучасним науковим поглядам, адже Україна завжди була частиною Європи
і розвивалася за світовими законами.
Загалом заплановано, що до нового «Великого історичного атласу України»
увійде понад 400 карт. Кожний новий розділ атласу буде відкриватися короткою
історичною довідкою про цей хронологічний період. У якості довідкового матері-
алу залучатимуться ілюстративні матеріали і довідково-статистичні відомості.
У рецензованій збірці вміщена стаття Т.В. Чухліба «Территория, границы и
международный статус украинского правобережного гетманата (материалы для
подготовки одной из карт Национального атласа Украины)». Хоча цей атлас вже
побачив світ (презентація цього видання відбулася наприкінці березня 2008 р.),
проте дана наукова розвідка цікава й до сьогодні.
_________________________________________________________________ Рецензії
249
В процесі підготовки до видання Національного атласу України науковці Ін-
ституту історії України НАН України виконали для нього цілий ряд оригінальних
карт до розділу «Історія». Велика увага була приділена матеріалам, присвяченим
добі козацтва (XVI–XVIII ст.).
Українська революція середини XVII ст. суттєво вплинула на геополітичну
карту Європи того часу і внесла значні зміни у співвідношення сил між європейсь-
кими державами. На європейських теренах виникло нове державне утворення на
чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким, яке шукало підтримки і претендувало
на міжнародний статус.
До 1648 р. Правобережна Україна охоплювала території Київського, Брац-
лавського, Волинського і Подільського воєводств, що входили до складу Речі По-
сполитої. Хмельниччина значно змінила адміністративно-територіальний устрій
Правобережжя. З’явився полково-сотенний поділ його території, виникли Київсь-
кий, Чигиринський, Черкаський, Корсунський, Канівський та Білоцерківський
полки. Поступово територія, що перейшла під владу Б. Хмельницького, значно
зросла. Кордони Козацької держави були закріплені Зборівським договором
1649 р., але з плином часу вони постійно змінювалися, що й було відображено на
сучасних історичних картах, розроблених для Національного атласу України. Тут
також знайшли своє місце межі і центри козацьких полків, кордони воєводств Речі
Посполитої, бойові походи і місця битв та ін.
Тему українського козацтва на сторінках збірки продовжує стаття
А.М. Авраменка «Новые карты для Атласа истории казачества». Попри велику
зацікавленість з боку науковців і фахівців, ідея створення нового атласу з історії
козацтва поки що не знайшла підтримки серед сучасної козацької верхівки.
В статті йдеться про нові картографічні матеріали з історії козацьких військ Укра-
їни та Росії з XV до початку XX ст.
У статті зав. кафедрою картографії Львівського національного університету
І.П. Ковальчука «Анализ истории картографирования территории Украины: направ-
ления, достижения, перспективы» зроблено всебічний аналіз історії картографуван-
ня території нашої держави. Підвищена увага сучасних вчених до історії становлен-
ня картографічної науки в Україні обумовлена кількома причинами: недостатньою
вивченістю історії картографування території України, спробою оцінити внесок віт-
чизняних вчених у розвиток цієї галузі знань, пошуком різночасових картографічних
джерел, необхідністю створення реєстру старовинних карт, потребою створення
електронних (цифрових) копій картографічних джерел минулих століть.
І.П. Ковальчук не обминув увагою ані джерельну базу, ані видатних дослідни-
ків, що вивчали картографічну спадщину України та історію картографування її тери-
торії. Особливо відзначено наукові праці таких вчених як Я.Р. Дашкевич,
І.П. Крип'якевич, В.Л. Кубійович, В.Г. Ляскоронський, В.П. Павлова, Р.І. Сосса та ін.
Картографічна спадщина України налічує багато тисяч різноманітних творів
та матеріалів. Найдревнішою картою вважають зображення території сучасної Ка-
нівщини, виконане на кістці мамонта. Воно було створено приблизно 13 тисяч ро-
Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________
250
ків тому назад. У більш пізні історичні часи територію сучасної України було ві-
дображено у «Географії» Птоломея, на середньовічних портоланах, на польських,
австрійських і російських картах та атласах.
Перспективними напрямками розвитку вітчизняної картографії та історико-
географічних досліджень І.П. Ковальчук вважає:
• вдосконалення технологій складання тематичних і загальних географіч-
них карт;
• розширення використання найсучасніших методів отримання й викорис-
тання інформації і новітнього програмного забезпечення при створенні нових карт;
• якнайскоріше створення й видання Національного атласу України та
Національного історичного атласу України;
• створення серії тематичних карт України;
• створення електронних карт, навчальних посібників та іншої спеціальної
літератури.
Темі історико-географічних та історико-картографічних досліджень присвя-
чено статтю М.Ф. Дмитриєнко і С.Б. Хведчені. Автори висвітлили розвиток цих
дисциплін в Інституті історії України НАН України, де вони активно розроблялися
з 1960-х рр. і нині набули нового імпульсу.
Історико-географічні дослідження здавна були традиційним напрямком ви-
вчення стану навколишнього середовища у його нескінченному розвитку. Приро-
дничі науки широко застосовували методи і засоби історичної географії для ви-
вчення природних, демографічних та економічних складових. Анітрохи не менше
використовувалися й методи історико-картографічних досліджень.
Історична картографія або історичне картознавство – спеціальна історична
дисципліна, що займається вивченням, створенням і використанням історичних
карт та атласів, а також досліджує старовинні картографічні зображення.
Місце і роль історичної картографії як окремої системи знань визначається
об'єктивною потребою сучасного суспільства в його подальшому розвитку, в умо-
вах різкого зростання значення наукових досліджень для соціально-економічної
і політичної історії та культури України. Наукове пізнання історичних процесів,
що відбувалися на українських теренах, передбачає залучення широкої комплекс-
ної джерельної бази, зокрема картографічних матеріалів, як стародавніх, так і су-
часних, що є невід'ємним джерелом для будь-яких історичних досліджень.
Стаття інформує про роботу відділу спеціальних історичних дисциплін Ін-
ституту історії України, який було створено на базі сектора історичної географії та
картографії у 1994 р., про складання авторського оригіналу Національного атласу
України, що планувалося видати у трьох томах, про плідну працю фахівців відділу
над розробкою наукової тематики, про підготовку і видання наукових збірок, ко-
лективних та індивідуальних монографій.
За роки свого існування відділ спеціальних історичних дисциплін став своє-
рідним науковим центром у цій царині наукових знань, співробітники відділу на-
давали наукові консультації з різних історичних проблем фахівцям з наукових
_________________________________________________________________ Рецензії
251
установ та вищих учбових закладів. Слід зазначити, що за короткий час відділ зумів
налагодити співробітництво з вченими з Росії, Білорусі, Польщі та інших країн. Ре-
зультати співпраці проявились у вигляді обміну науковою літературою, обміну стат-
тями для публікації у збірниках. З метою пропаганди наукових здобутків у галузі
спеціальних історичних дисциплін і історичної географії та картографії зокрема,
науковці відділу багато виступають з доповідями та повідомленнями на міжнарод-
них наукових конференціях, читаннях, семінарах, по радіо, на телебаченні.
Тему історичного картографування продовжує стаття П.В. Жумаря «Исто-
рия картографирования и историческая картография Беларуси (ретроспективный
обзор)». Білоруський науковець простежив основні етапи картографування тери-
торії Білорусі, дослідив процес становлення і розвитоку національної історичної
картографії.
Після розпаду СРСР і створення незалежної білоруської держави на хвилі
національного відродження у дослідників значно зросла зацікавленість у розробці
історико-географічної тематики. Один за одним почали виходити нові атласи, які
досить вдало заповнювали лакуни і висвітлювали «білі плями» історії. Так, зокре-
ма, треба відзначити «Нацыянальны атлас Беларусі» (2002 р.), до якого увійшло
чимало історичних карт. У 2004 р. вийшов друком «Атлас гісторыі Беларусі». Йо-
го картографічний матеріал охопив практично увесь історичний проміжок часу –
від найдавніших часів і до сьогодення та був вельми важливим доповненням до
6-томної «Энцыклапедыі гісторыі Беларусі». Попри усі позитивні якості, ці атласи
мали й деякі вади, про які теж йдеться у статті. Виправити усі недоліки повинне
нове видання історичного атласу Білорусі, яке незабаром побачить світ.
Питання сучасної методології розглянуто В.А. Низоцевим у статті «Методо-
логические аспекты изучения антропогенной эволюции ландшафтов Центральной
России». Визначено шість основних етапів вивчення еволюції антропогенного
впливу на формування нових ландшафтів.
Формування гідрологічних назв спробував з’ясувати Г.А. Галкін у своїй
статті «Древние и средневековые названия южных морей и рек на территории бы-
вшего СССР». Автор розвідки розглянув назви багатьох великих річок і південних
морів. Зокрема, автор статті навів кілька версій щодо походження назви Дніпра.
Згідно з давньогрецькими джерелами Данапріс (Дніпро) трактується як «Глибока
ріка». Назва Дніпра – Борисфен (широке місце, широка область) у давнину відно-
силася до гирла ріки. Розглянуто також інші назви головної ріки України: Данап-
рий, Славутич, Диабрус, Нъпр, Непра, Ниепер та ін.
Не можна обійти увагою статтю директора Інституту історії природознавст-
ва РАН О.В. Постникова «Илийский вопрос в формировании русско-китайской
границы: историко-географические аспекты». Взагалі наукові праці цього вченого
з історичної географії та історичної картографії завжди були основоположними на
шляху розвитку науки. Нові цікаві аспекти використання старовинних картографі-
чних зображень О.В. Постников розглянув у своїй розвідці щодо формування ро-
сійських кордонів.
Спеціальні історичні дисципліни. Число 16 __________________________________
252
Деякі питання транскордонних регіонів висвітлено у статті Т.І. Герасименко
«Историко-географический аспект исследования трансграничних регионов». Після
1991 р. на теренах колишнього СРСР було створено цілий ряд незалежних держав.
При цьому нові державні кордони часто розділяють єдиний історичний, соціально-
економічний, екологічний та культурно-географічний простір. Саме про проблеми
транскордонних регіонів йдеться у цій статті. На прикладі Оренбурзько-
Казахстанського району розглянуті питання, що виниклі після створення нових
державних кордонів між Росією та Казахстаном. Зроблено висновок, що без нале-
жних історико-географічних досліджень неможливо провести точну делімітацію,
зробити слушне районування, діагностувати потенційно конфліктні ситуації, про-
гнозувати подальший розвиток системи і виявити головні напрямки регіональної
та зовнішньої політики.
Багато уваги у рецензованому збірнику приділено питанням, що пов’язані
з історією козацтва. Про це йдеться у статтях О.В. Матвєєва «Кубанские казаки на
Кушке (пограничный конфликт 1885 г.)», О.В. Ратушняка «К вопросу о географи-
ческом размещении казаков и казачьих объединений в эмиграции в 1920–1930-е
годы», А.М. Авраменка «Материалы межевой комиссии Черноморского казачьего
войска (1848–1860 гг.)».
Загалом ця збірка заслуговує на нашу найвищу оцінку. Єдине зауваження
стосується не її змісту, а самого видання. Великий формат та велика кількість сто-
рінок потребують іншого оформлення. М’яка обкладинка книжки не витримує на-
віть першого розгортання, і сторінки книжки розсипаються. Очевидно, що таке
видання треба було робити або у двох томах, або у твердій обкладинці, хоча це,
звичайно, призвело б до значного здорожчання.
В цілому, рецензовану збірку слід вважати вдалим і, безумовно, актуальним,
виданням. Завдання, що були поставлені перед редакційною колегією і авторами
окремих статей, виконані ними на високому науковому рівні. Разом з тим, наукове
значення піднятих проблем потребує подальших ґрунтовних досліджень, теорети-
чних розробок і практичних напрацювань.
Дане видання буде корисним і стане у нагоді не тільки фахівцям з історичної
географії та історичної картографії, але й більш широкому загалу: історикам, кар-
тографам, географам, викладачам вузів, працівникам музеїв, краєзнавцям, аспіран-
там та студентам.
|