Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький
На основі архівних матеріалів Санкт-Петербурга, Києва, Сімферополя, Москви, Ялти відтворений внесок у розвиток кримознавства видатного українського історика Олексія Деревицького. Висвітлено найменш досліджений – кримський період життя вченого. На основе архивных материалов Санкт-Петербурга, Киева, С...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32618 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2011. — № 3. — С. 99-105. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32618 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Непомнящий, А. 2012-05-07T20:12:59Z 2012-05-07T20:12:59Z 2011 Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2011. — № 3. — С. 99-105. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32618 [001:930](477.75)–057.4 На основі архівних матеріалів Санкт-Петербурга, Києва, Сімферополя, Москви, Ялти відтворений внесок у розвиток кримознавства видатного українського історика Олексія Деревицького. Висвітлено найменш досліджений – кримський період життя вченого. На основе архивных материалов Санкт-Петербурга, Киева, Симферополя, Москвы, Ялты воссоздан вклад в развитие крымоведения крупного украинского историка Алексея Деревицкого. Освещен наименее исследованный – крымский период жизни ученого. On the basis of archival material of St. Petersburg, Kyiv, Simferopol, Moscow, Yalta contribution to the development of Crimean studies of prominent Ukrainian historian Oleksiy Derevytskyi was restored. The most undeveloped, Crimean period of the scientist’s life was elucidated. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Освітянське краєзнавство в особах Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький Забытый подвижник образовательного краеведения: Алексей Деревицкий Unremembered devotee of the educational local history: Oleksiy Derevytskyi Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький |
| spellingShingle |
Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький Непомнящий, А. Освітянське краєзнавство в особах |
| title_short |
Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький |
| title_full |
Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький |
| title_fullStr |
Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький |
| title_full_unstemmed |
Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький |
| title_sort |
забутий подвижник освітянського краєзнавства: олексій деревицький |
| author |
Непомнящий, А. |
| author_facet |
Непомнящий, А. |
| topic |
Освітянське краєзнавство в особах |
| topic_facet |
Освітянське краєзнавство в особах |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Забытый подвижник образовательного краеведения: Алексей Деревицкий Unremembered devotee of the educational local history: Oleksiy Derevytskyi |
| description |
На основі архівних матеріалів Санкт-Петербурга, Києва, Сімферополя, Москви, Ялти відтворений внесок у розвиток кримознавства видатного українського історика Олексія Деревицького. Висвітлено найменш досліджений – кримський період життя вченого.
На основе архивных материалов Санкт-Петербурга, Киева, Симферополя, Москвы, Ялты воссоздан вклад в развитие крымоведения крупного украинского историка Алексея Деревицкого. Освещен наименее исследованный – крымский период жизни ученого.
On the basis of archival material of St. Petersburg, Kyiv, Simferopol, Moscow, Yalta contribution to the development of Crimean studies of prominent Ukrainian historian Oleksiy Derevytskyi was restored. The most undeveloped, Crimean period of the scientist’s life was elucidated.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32618 |
| citation_txt |
Забутий подвижник освітянського краєзнавства: Олексій Деревицький / А. Непомнящий // Краєзнавство. — 2011. — № 3. — С. 99-105. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT nepomnâŝiia zabutiipodvižnikosvítânsʹkogokraêznavstvaoleksíiderevicʹkii AT nepomnâŝiia zabytyipodvižnikobrazovatelʹnogokraevedeniâalekseiderevickii AT nepomnâŝiia unremembereddevoteeoftheeducationallocalhistoryoleksiyderevytskyi |
| first_indexed |
2025-11-27T01:02:32Z |
| last_indexed |
2025-11-27T01:02:32Z |
| _version_ |
1850790023811563520 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2011
98
ÎѲÒßÍÑÜÊÅ
ÊÐÀªÇÍÀÂÑÒÂÎ
 ÎÑÎÁÀÕ
ISSN 2222-5250
99
УДК [001:930](477.75)–057.4
Андрій Непомнящий (м. Сімферополь)
ЗАБУТИЙ ПОДВИЖНИК ОСВІТЯНСЬКОГО КРАЄЗНАВСТВА:
ОЛЕКСІЙ ДЕРЕВИЦЬКИЙ
На основі архівних матеріалів Санкт-Петербурга, Києва, Сімферополя, Москви, Ялти відтворений внесок
у розвиток кримознавства видатного українського історика Олексія Деревицького. Висвітлено найменш до-
сліджений – кримський період життя вченого.
Ключові слова: О. М. Деревицький, кримознавство, Таврійський університет (педінститут).
Серед діячів кримського краєзнавства чимало ві-
домих представників академічних кіл, чиї імена сьо-
годні є класикою української історіографії. Саме та-
ким є організатор історичної науки в Криму, історик
Олексій Миколайович Деревицький (1859–1943)
– перший декан історико-філологічного факульте-
ту Таврійського університету. Його внесок у роз-
виток кримознавства отримав висвітлення тільки
в останні роки [1]. Найбільш ґрунтовна з прижит-
тєвих біографій О. М. Деревицького, яка підготов-
лена І. В. Нетушиним [2], хронологічно обриваєть-
ся початком ХХ століття і містить ряд неточностей.
Заповнити наявні прогалини допомогли документи
архівів Києва, Одеси, Санкт-Петербурга та Ялти.
Про дату і місце народження майбутнього вче-
ного є розходження. Було відомо, що Олексій
Миколайович Деревицький народився 9 (за ін-
шими даними – 12 [3]) березня 1859 року в роди-
ні асесора Полтавського губернського правління
[4]. У зв’язку з цим особливий інтерес представ-
ляють виявлені нами в Санкт-Петербурзькій філії
Архіву Російської академії наук біографічні доку-
менти О. М. Деревицького. З власноруч заповне-
ної «доктором грецької словесності, професором
Кримського педагогічного інституту (колишньо-
го Таврійського університету)» анкети дізнаємося,
що він народився 8 березня 1859 року в Харкові [5].
Найважливішим біографічним джерелом є деталь-
на автобіографія О. М. Деревицького (1927 рік),
що міститься в цій же архівній справі [6]. Дитячі
роки майбутнього вченого пройшли в Харкові і
Білгороді, де він навчався в гімназіях. Курс серед-
ньої освіти юнак закінчив із золотою медаллю.
Ставши студентом історико-філологічного факуль-
тету Харківського університету, він обрав основною
спеціальністю класичну філологію, а спеціалізаці-
єю – грецьку словесність. Серед вчителів були ві-
домі вчені – В. К. Надлер і М. Н. Петров.
У 1884 році О. М. Деревицький закінчив універ-
ситет зі ступенем кандидата і був залишений при
цьому вузі стипендіатом для дворічного приготуван-
ня до професорського звання за предметом грецької
словесності. Його науковим наставником був відо-
мий вчений-енциклопедист Й. І. Пеховський.
Ще до захисту магістерської дисертації за кло-
потанням декана історико-філологічного факуль-
тету Харківського університету Василя Карловича
Надлера О. М. Деревицький був призначений при-
ват-доцентом Харківського університету (затвер-
джений 31 січня 1887 року). Дуже нечисленні уні-
верситетські викладачі в Росії удостоювалися даної
посади в такому молодому віці, причому не маю-
чи магістерського ступеня. Так колеги по служ-
бі висловили повагу до дарувань та ступеня під-
готовки молодого магістранта. З осіннього семе-
стру 1887 О. М. Деревицькому було доручено чи-
тання обов’язкових курсів з предметів класичної
філософії, а також за вакантною в той час кафедро-
ю історії та теорії мистецтв [7]. Дисертацію на сту-
пінь магістра «Гомерические гимны: Анализ па-
мятника в связи с историей его изучения» О. М. Де-
ревицький захистив у Санкт-Петербурзькому уні-
верситеті 4 грудня 1889 р. Ступінь доктора грець-
кої словесності Олексій Миколайович отримав від
ради Харківського університету 6 грудня 1891 року,
за дисертацію «О начале историко-литературных
занятий в древней Греции» [8]. Уже в ті роки в нау-
ковій літературі творчість філолога оцінювалась як
«серйозні наукові праці фахівця» [9].
17 червня 1892 р. О. М. Деревицький був затвер-
джений екстраординарним професором Харківського
університету. Курси з історії грецької літератури, іс-
торії мистецтв та історії стародавніх народів, що він
читав, відрізнялися вмінням цікаво піднести великий
фактичний матеріал і завжди збирали великі аудиторії.
Крім того, професор читав і ряд спеціальних курсів
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2011
100
з теорії мистецтва, історії християнського мистецтва,
історії італійського живопису XV – XVI століть.
У серпні 1893 року Олексій Миколайович був пе-
реведений в Новоросійський університет [10]. Хоча
науково-літературна робота вченого в Одесі тривала,
але вже мала не настільки великі розміри, як це було
в харківський період науково-викладацької діяльності
(1885–1893). У Новоросійському університеті центр
ваги його діяльності перемістився на адміністративну
зайнятість. 25 листопада 1894 р. О. М. Деревицький
був призначений деканом історико-філологічного
факультету Новоросійського університету [11],
а в 1899 році це призначення було подовжено [12].
Новоросійський край разом з тим давав і благодатне
підґрунтя для поглиблених досліджень за його спеці-
альністю в галузі історії давньогрецьких поселень і
давньогрецької філології. Протягом 1895–1896 років
Олексій Миколайович зробив кілька наукових поїздок
в європейські бібліотеки, де працював з літературою
з античного періоду Північного Причорномор’я [13].
14 грудня 1893 він став дійсним членом Одеського то-
вариства історії та старожитностей [14]. Природним
був в цей час інтерес вченого до давньої історії
Тавриди, що проявлявся все більше.
На сторінках «Записок Одесского общества ис-
тории и древностей» з’являються його наукові по-
відомлення, пов’язані з вивченням античних старо-
житностей у Криму. В дослідженні «Несколько гре-
ческих статуэток из собрания Одесского общества
истории и древностей и Ал. Ив. Нелидова» [15].
О. М. Деревицький зупинився, зокрема, на датуванні
грецьких статуеток із зібрань відомого колекціонера-
посла Російської імперії в Константинополі, ініціато-
ра створення там Російського Археологічного інсти-
туту Олексія Івановича Нелідова, знайдених при роз-
копках Пантікапея. Робота викликала жвавий інтерес
серед колег О. М. Деревицького і отримала їх висо-
ку оцінку [16]. У доповіді «О раскопках г. Дирина в
Чокрак-Мама и Куль-Тепе» вчений ознайомив чле-
нів Товариства з інформацією, що була йому пере-
дана археологом О. О. Дірiним, що проводив дослі-
дження стародавніх міст Боспорського царства [17].
1 квітня 1903 вчений зайняв посаду ректора
Новоросійського університету. Ректорство О. М. Де-
ревицького прийшлося на час революційного підне-
сення в країні. Новий керівник вузу розпочав жор-
стку боротьбу проти революційно-демократичного
руху в університеті. Однак ця політика виклика-
ла різке невдоволення основної маси студентства
та більшості професорів. Вже 10 вересня 1905 ро-
ку Радою Новоросійського університету був обра-
ний новий ректор – Іван Михайлович Занчевській.
Подальша кар’єра Олексія Миколайовича складалася
за відомством Міністерства народної освіти. Восени
1905 року він був призначений опікуном Казанського
навчального округу, а 31 грудня 1911 р. вийшов указ
про його переміщення попечителем Київського на-
вчального округу [18]. Вал адміністративних справ,
звичайно, заважав О. М. Деревицькому продовжува-
ти поглиблено займатися науковими дослідженнями.
У листі до історика І. А. Лінніченко він писав: «<...>
мої мрії – зосередитися на який-небудь великій робо-
ти <...> погано здійснюються» [19].
У смутні революційні роки О. М. Деревицький,
як і багато інших вітчизняних вчених, опинився
в Криму, де в нього було багато друзів. Тут ще не
було голоду і такого свавілля, як у великих уні-
верситетських центрах (Петроград, Москва, Київ,
Одеса). У зв’язку з цим до Криму тривав приплив
інтелігенції з різних регіонів країни. Ця обста-
вина стала вирішальною в передісторії створен-
ня першого вищого навчального закладу в Криму.
О. М. Деревицький взяв активну участь в органі-
зації Таврійського університету в 1918 році [20].
В «Автобиографии» він так пояснював причини сво-
го переїзду: «<...> за хворобою вийшов у відставку
і оселився в травні 1917 р. на проживання в Криму.
У 1918 р., оговтавшись від хвороби, взяв участь в
організації Кримського університету як філіального
відділення Київського університету» [21].
Збереглося прохання доктора грецької словес-
ності Олексія Миколайовича Деревицького про
прийом на роботу в філіальне відділення Київського
університету в Ялті. Там значилося: «З причини від-
криття в Криму в майбутньому 1918/1919 навчаль-
ному році при філіальному відділенні Київського
Університету Св. Володимира прийому студентів
на історико-філологічний факультет, я маю честь
просити Факультет про зарахування мене приват-
доцентом за кафедрою класичної філології з надан-
ням мені права за місцем мого проживання читати
лекції саме на цьому відділенні» [22]. До прохання
додавалася автобіографія та список основних пу-
блікацій історика. З цього документа, написаного
29 липня 1918 р., випливає, що в цей час Олексій
Миколайович вже проживав у власному будинку
по вулиці Загородній в Ялті [23].
У жовтні 1918 року був утворений історико-
філологічний факультет Таврійського універси-
тету, де було 16 штатних професорських посад.
Першим його деканом став Олексій Миколайович,
який мав солідний досвід адміністративної робо-
ти. У складі спеціальної комісії, разом з відомим
археологом Сергієм Степановичем Дложевським
ISSN 2222-5250
101
(1889–1930) О. М. Деревицький розробляв на-
вчальні плани для факультету. Протягом 1918–
1920 років історико-філологічний був найбіль-
шим факультетом Таврійського університету. На
трьох його курсах навчалося понад дві тисячі сту-
дентів, що становило більше половини всіх учнів
у вузі. Олексій Миколайович читав тут курси з за-
хідноєвропейської літератури [24], з історії мис-
тецтв [25]. У 1927 році в «Автобиографии» він пи-
сав: «Після відкриття Кримського (тоді іменувався
Таврійським) Університету, зайняв у ньому кафе-
дру загальної історії (старожитностей), а також чи-
тав лекції з історії мистецтв і античних літератур,
у перші три роки існування університету, перебував
деканом історико-філологічного факультету» [26].
Одночасно з адміністративною і викладацькою
роботою в Таврійському університеті О. М. Дере-
вицький, який мешкав у Ялті, виконував обов’язки
голови Кримського обласного архівного управління
по місту Красноармійську (так була перейменована
Ялта в революційні роки) [27], а також оглядав книги
та рукописи з приватних маєтків Південного бере-
га Криму для поповнення бібліотеки Таврійського
університету [28]. В «Автобиографии» Олексій
Миколайович згадував: «У 1921 р., продовжуючи
залишатися професором Університету та в якості
голови Бібліотеки комітету, працював над створен-
ням і організацією університетської фундаменталь-
ної бібліотеки, виконував також цілий ряд спеці-
альних доручень Кримнаркомосу: був консультан-
том Ялтинської Центральної бібліотеки, Членом
Сімферопольського Обласного архіву, представ-
ником Обласного архівного управління у м. Ялті,
членом Кримохорісу, лектором при санаторіях
Ялтинського Райкурупра тощо» [29].
Олексій Миколайович активно включився в ро-
боту найстарішої та найавторитетнішої місцевої
спілки краєзнавців – Таврійської вченої архів-
ної комісії. Важливою його краєзнавчою публі-
кацією є надрукований на сторінках «Известий»
Комісії некролог видному досліднику Криму, про-
фесору Університету Св. Володимира Юліану
Андрійовичу Кулаковському [30]. На засіданнях
Комісії, крім повідомлення про наукову діяль-
ність Ю. А. Кулаковського, О. М. Деревицький ви-
ступив з доповідями, присвяченими пам’яті відо-
мих учених-кримознавців: Олександра Львовича
Бертьє-Делагарда, в якому зупинився на його участі
в роботі Одеського товариства історії та старожит-
ностей (22 березня 1920 року), Ернеста Романовича
фон-Штерна (16 листопада 1924 року), Олексія
Івановича Соболевського (7 червня 1929 року).
Деканську службу О. М. Деревицького було при-
пинено в 1920 році після остаточного встановлення
Радянської влади в Криму та рішення Кримського
обкому РКП(б) про закриття історико-філологічного
факультету. Олексій Миколайович продовжував ро-
боту у вузі (з січня 1921 року – Кримський універ-
ситет, потім (з 1925-го) – Кримський педагогічний
інститут імені товариша М. В. Фрунзе), читав істо-
ричні дисципліни на інших факультетах.
Листування кримського вузу з московським ке-
рівництвом, що збереглося, проливає світло на не-
прості перипетії працевлаштування О. М. Деревиць-
кого. Так, не відразу йому вдалося отримати місце
професора кафедри мистецтв Сходу. 20 липня 1922 р.
в отриманому з Москви листі на ім’я ректора
Кримського університету (копія були відіслана де-
кану Східного факультету) говорилося:
«Відділ Соціально-економічної Освіти на під-
ставі відношення Секретаріату Акцентру № 889
повідомляє, що Науково-Політична Секція ГВР
у Засіданні 30 червня 1922 постановила:
Клопотання Кримського Державного Університету
про затвердження О. М. Деревицького професора
Східного факультету цього університету по кафедрі
історії мистецтв Сходу – відхилити, тому що з пред-
ставлених матеріалів не видно, що О. М. Деревицький
є фахівцем в галузі мистецтв Сходу» [31].
У зв’язку з цим надзвичайно цікавою є записка
з цієї ж архівної справи професора Східного факульте-
ту Кримського університету Бекіра Вагаповіча Чобан-
заде (1893–1937), що датована 6 жовтня 1922 року,
метою якої було підтримати затвердження О. М. Де-
ревицького на посаді професора кафедри мистецтв
Сходу Східного факультету. Приводимо її текст:
«Переймаючись в якості представника культур-
них інтересів татарського населення Криму най-
більш серйозною постановкою викладання на
Східному факультеті Кримського Університету
ім. т. Фрунзе, я вважаю за необхідне просити про те,
щоб питання про затвердження О. М. Деревицького,
обраного Східним факультетом на кафедру історії
мусульманського мистецтва, було знову збуджене
і розв’язане в сприятливому сенсі.
При цьому я вважаю за потрібне повідоми-
ти для подання Головпрофосу наступні міркуван-
ня. Професор Деревицький є старим, досвідче-
ним і заслуженим працівником в галузі історії мис-
тецтва взагалі і східного, особливо мусульман-
ського мистецтва, зокрема. Починаючи з 1889 ро-
ку, протягом кількох років, він займав кафедру іс-
торії та теорії мистецтва в Харківському універ-
ситеті, працював з питань мистецтва за кордоном,
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2011
102
між іншим і в Константинополі, де в 1893 році за-
ймався в Оттоманському музеї та в Картинній гале-
реї палацу Долма-Бахче під керівництвом відомого
знавця мистецтва Тамди-бея і його брата хранителя
музею Таміл-бея. Свої поїздки на схід до Малої Азії,
Константинополь і Грецію проф. Деревицький віднов-
лював і після того неодноразово, а нині він займається
мусульманської археологією Криму, татарським орна-
ментом, старожитностями Бахчисарая та з 1918 р. чи-
тає лекції з історії Сходу в Кримському університеті.
Йому належить велика кількість друкованих праць з
мистецтва, з яких одна була видана в Берліні і премі-
йована Російським Археологічним Товариством.
Останнім часом професор Деревицький брав участь
у створенні Східного музею в м. Ялті і прочитав у ньо-
му понад 40 лекцій для відвідувачів музею, – татар, екс-
курсантів червоноармійців і курортних хворих.
Беручи все це до уваги, так само маючи на увазі
той науковий авторитет і тверезе ставлення до спра-
ви, яку здобули проф. Деревицькому прихильність
і повагу всіх місцевих культурних груп, я від імені
Татуправління КримНаркомосу прошу Вас, тов. рек-
тор, підтримати в Москві клопотання про затверджен-
ня проф. Деревицького по кафедрі історії мусульман-
ського мистецтва на Східному факультеті» [32].
З 16 червня 1922 О. М. Деревицький очолив
Бібліотечний комітет Кримського університету. На
цій посаді Олексій Миколайович змінив професора
І. А. Лінниченко [33].
Цікаву характеристику науково-педагогічної діяль-
ності О. М. Деревицького в Кримському університеті
містять матеріали архівного фонду Головпрофосу, що
відклалися в Державному архіві Російської Федерації.
Зокрема, в документах справи «Листування з
Кримським університетом про затвердження на по-
саді викладацького складу, відгуки про наукові праці,
відомості про особовий склад та відомості обліку та-
рифних одиниць», датованої 1924 роком, читаємо:
«На виконання циркулярного розпорядження
Головпрофосу від 2-го листопада 1923-го року за
№ 29372 Президія Педагогічного Факультету Кримсь-
кого Університету представляє Головпрофосу спи-
сок усіх професорів і викладачів Факультету, які до-
сягли граничного віку, і клопочеться про дозвіл усім
переліченим особам продовжувати свою науково-
педагогічну діяльність в присвоєному їм званні на
подальший час за такими мотивами:
Професор Олексій Миколайович Деревицький
<...>, будучи абсолютно здоровим, в даний час читає
за дорученням Факультету чотири відповідальних
курси – Введення до вивчення мистецтв у зв’язку
з їх історією, Історію Первісної культури і старо-
давніх культур, Історію Середньовічної культури,
фольклор, загалом 12 годин на тиждень, веде прак-
тичні заняття зі студентами і продовжує особисто
науково-дослідницьку роботу. У складі Факультету
немає особи, якій по різнобічності знань і серйоз-
ності дослідницького інтересу можна було б у ра-
зі звільнення професора Деревицького доручити
ведення занять із зазначених вище предметів, які,
у разі вибуття професора Деревицького, не можуть
бути забезпечені. Професор О. М. Деревицький
особисто також бажає продовжувати роботу
в Університеті» [34]. У своїй «Автобиографии»
О. М. Деревицький лаконічно написав про цей пе-
ріод: «У 1922 р. постановою Державного Вченої
ради від 14-го жовтня був затверджений на поса-
ді професора історії мистецтв на Східному факуль-
теті Кримського Університету і в тому ж році (про-
позицією від 2 вересня № 4850) був затверджений
Колегією Кримнаркомосу членом Мистецького ко-
мітету Академічної ради Кримського Народного
Комісаріату Освіти, а в 1923 р. розпорядженням
Головпрофосу (від 10 грудня за № 31598) був затвер-
джений на посаді професора кафедри історії мис-
тецтв Кримського Інституту Спеціальних Культур
із залишенням на посаді професора Кримського
університету і перебував на ній до переміщення
Інституту до Краснодара; в 1924 р. (18 березня)
постановою Одеської Археологічної Комісії крає-
знавства при Всеукраїнській Академії наук обра-
ний дійсним членом цієї комісії» [35].
У 20-х роках ХХ століття О. М. Деревицький
був активним учасником краєзнавчого руху, що ши-
роко розгорнувся в Криму. Він був дійсним чле-
ном Таврійського товариства історії, археоло-
гії та етнографії. У вересні 1926 року Олексій
Миколайович представляв цю краєзнавчу органі-
зацію на Всесоюзній археологічній конференції
в Керчі і виступив там з великою доповіддю про
археологічні дослідження Пантікапея. У 1927 році
краєзнавець увійшов до складу оргкомісії з підго-
товки Другої конференції археологів СРСР у Хер-
сонесі, присвяченій сторіччю початку розкопок
на місці стародавнього Херсонеса. Цей науковий
симпозіум став знаменною віхою в історії вивчен-
ня Криму. На нього з’їхалися провідні вітчизняні
кримознавці. Під редакцією О. М. Деревицького,
К. Е. Гриневича та М. Л. Ернста вийшла збір-
ка тезисів наукових доповідей конференції [36].
Олексій Миколайович виступив там з доповіддю
«Херсонесские коропласты» [37].
Професор О. М. Деревицький, як і більша час-
тина його колег, однозначно негативно сприйняв
ISSN 2222-5250
103
призначення ректором Кримського педагогічного
інституту асистента С. Т. Бобришева, який читав у
вузі історію ВКП(б). Наприкінці 1927 року на пе-
ревибори ректора та проректора з навчальної час-
тини професура, що була організована О. М. Де-
ревицьким, надала організований опір кандидату-
рам, запропонованим обкомом партії. Показово,
що у складеній Кримським обкомом ВКП(б) до-
відці «Профессура и преподавательский состав
Крымского педагогического института» О. М. Де-
ревицький охарактеризований як «політичний на-
тхненник, організатор і вождь антирадянських еле-
ментів тутешньої професури», а професор А. К. Си-
нопалов, що був до цього проректором з навчаль-
ної частини – як «його ставленик, вірний прикаж-
чик і авантюрист» [38]. Звичайно, невеликій гру-
пі професорів не вдалося переламати ситуацію
в інституті. Директором інституту був обраний ви-
кладач соціології та педагогіки Григорій Петрович
Вейсберг [39]. Професора А. К. Синопалова, не
без допомоги обкому партії, прибрали з інститу-
ту, і він шукав роботу в Москві. «З його від’їздом
із Сімферополя, – говорилося в довідці обкому пар-
тії, – атмосфера в педінституті значно розрядилася,
О. М. Деревицький і той зовсім затих, і в даний час
робота в інституті увійшла в нормальну колію» [40].
На жаль, О. М. Деревицького не оминула гір-
ка доля більшої частини представників дорадян-
ської академічної школи. У травні 1934 року обком
партії прийняв постанову, в якій ставилося завдан-
ня «провести систематичні викриття перекручень
і ворожих виступів викладачів Кримського педін-
ституту, що протягують до останніх днів чужу іде-
ологію» [41]. Серед таких учених однією з перших
значилося прізвище О. М. Деревицького [42].
Після відходу О. М. Деревицького з університе-
ту всі біографічні відомості про нього обривають-
ся. Відомо лише, що проживав він у Ялті. Землю
в Ялті О. М. Деревицький купив ще 25 жовтня 1907
року. У той же день на ділянці було розпочато бу-
дівництво будинку за проектом інженера Тарасова.
Цей красивий особняк (будинок № 15 по вулиці
Загородній) зберігся [43]. На жаль, безслідно зник
науковий архів Олексія Миколайовича. У зв’язку
з цим безсумнівний інтерес представляють доку-
менти, що зберігаються у фондах Ялтинського дер-
жавного історико-літературного музею [44], – фраг-
менти особистого та службового листування вчено-
го за різні роки (кінець ХIX століття – 20-ті роки ХХ
століття), його особисті документи, зокрема квиток
члена профспілки службовців Таврійського універ-
ситету, підписаний головою профспілки Борисом
Дмитровичем Грековим, виданий 2 травня 1919 року
[45], документи про наукову роботу в Криму з орга-
нізації наукових конференцій, діяльність з конфіска-
ції антикварних речей, книг з приватних дач у Криму,
службу на посаді керівника архівного управління по
місту Красноармійську (Ялті) [46].
На початку 1941 року Олексій Миколайович пе-
реїхав до Москви, до дочки Ольги. Життя вчено-
го обірвалося в 1943 році. У 80-і рр. ХХ століття
Ольга Олексіївна (дочка О. М. Деревицького) пере-
дала на зберігання до фондів Ялтинського історико-
літературного музею частину особистих речей, до-
кументів і книг батька. Творча спадщина кримо-
знавця ще чекає свого прискіпливого дослідника.
Джерела та література
1. Непомнящий А. А. Слово о первом декане:
А. Н. Деревицкий // Ученые записки Тавричес-
кого нац. ун-та им. В. И. Вернадского. – 1999. –
Т. 12 (51), № 1. – С. 100–105.
2. Нетушин И. В. Деревицкий Алексей
Николаевич // Историко-филологический фа-
культет Харьковского университета за первые
сто лет его существования (1805–1905) / Под
ред. М. Г. Халанского и Д. И. Багалея. – Харьков,
1908. – Отд. 2: Биографический словарь про-
фессоров и преподавателей. – С. 212–215.
3. Ізбаш Т. О. Деревицький Олексій Миколайович
// Професори Одеського (Новоросійського) уні-
верситету : біогр. словн. – 2 вид.: У 4-х т. – Одеса:
Астропринт, 2005. – Т. 1 : Ректори. – С. 44–48.
4. Нетушин И. В. Вказ. соч. – С. 213.
5. Санкт- Петербурзька філія Архіву РАН (далі –
ПФАРАН), ф. 155, оп. 2, спр. 217, арк. 58.
6. Там само, арк. 59–60.
7. Русская интеллигенция : автобиографии и биоби-
блиографические документы в собрании С. А. Вен-
герова : аннот. указ. / под ред. В. А. Мысляко-ва :
в 2 т. – СПб.: Наука, 2001. – Т. 1. – С. 366–367.
8. Историческая хроника // Историческое обозре-
ние : сб. Исторического об-ва при имп. Санкт-
Петербургском ун-те. – СПб., 1892. – Т. 4. – С. 344.
9. Зеленогорский Ф. [Рецензия] // Журнал
Министерства народного просвещени-
я. – 1892. – № 4, отд. 2. – С. 406–416. – Рец.
на кн.: Деревицкий А. Н. О начале историко-
литературных занятий в древней Греции. –
Харьков, 1891. – 226 с.
10. Держархів Одеської області (далі – ДАОО),
ф. 45, оп. 8 (1894 р.), спр. 61.
КРАЄЗНАВСТВО, 3’2011
104
11. Там само, спр. 16, арк. 257–259.
12. Там само, оп. 8 (1899 р.), спр. 16, арк. 43.
13. Там само, оп. 8 (1894 р.), спр. 26, арк. 39, 41–42,
84, 134, 212; оп. 8 (1896 р.), спр. 26, арк. 187.
14. Там само, ф. 93, оп. 1, спр. 121, арк. 19.
15. Деревицкий А. Несколько греческих статуэток
из собраний Одесского общества истории и
древностей и Ал. Ив. Нелидова // ЗООИД. –
1895. – Т. 18. – С. 203–250.
16. Аппельрот В. Г. [Рецензия] // Филологическое
обозрение. – 1895. – Т. 9, отд. 2. – С. 95–97. – Рец.
на кн.: Деревицкий А. Несколько статуэток из со-
браний Одесского общества истории и древнос-
тей и Ал. Ив. Нелидова. – Одесса, 1895.
17. Деревицкий А. О раскопках г. Дирина в Чокрак-
Мама и Куль-Тепе // ЗООИД. – Одесса, 1896. –
Т. 19, отд. 3. – С. 46–51.
18. Спасский А. Н. Чествование бывшего попечи-
теля Казанского учебного округа тайного со-
ветника А. Н. Деревицкого, устроенное в г.
Казани его бывшими сослуживцами по окру-
гу в январе – апреле 1912 г. – Казань, 1912. –
56 с.; Черказьянова И. В. Институт попечите-
лей учебных округов на рубеже XIX − ХХ вв. :
к проблеме ученого во власти // Культура и ин-
теллигенция России между рубежами веков :
метаморфозы творчества. Интеллектуальные
ландшафты (конец XIX в. − начало XXI в.):
Мат-лы V Всерос. научн. конф. с межд. учас-
тием, посв. 10-летию Сибирского филиала
Российского ин-та культурологии МК РФ. –
Омск, 2003. – С. 229–232.
19. ДАОО, ф. 153, оп. 1, спр. 291, арк. 1–2.
20. Див. про це: Непомнящий А. А. Основание
Таврического университета // Alma Mater :
Університет Св. Володимира напередодні та в
добу Української революції, 1917–1920 : мат-
ли, документи, спогади : у 2 кн. – Київ, Прайм,
2001. – Кн. 2 : Університет Св. Володимира
за доби Української Центральної Ради та
Гетьманату Павла Скоропадського. – С. 341–
342; Непомнящий А. А. Арсений Маркевич в
Таврическом университете : к 150-летию со
дня рождения ученого // Историческое насле-
дие Крыма. – 2005. – № 9. – С. 148–154.
21. ПФАРАН, ф. 155, оп. 2, спр. 217, арк. 59 зв.
22. Там само, арк. 14–15.
23. Там само, арк. 15.
24. Крымский педагогический институт имени
М. Ф. Фрунзе, 1918–1928. – Симферополь,
1928. – С. 10.
25. Маркевич А. И. Краткий исторический очерк
возникновения Таврического университета //
Известия Крымского пед. ин-та им. М. В. Фру-
нзе. – Симферополь, 1927. – Кн. 1. – С. 11.
26. ПФАРАН, ф. 155, оп. 2, спр. 217, арк. 59 зв.
27. Ялтинський держ. історико-літературний му-
зей (далі – ЯДІЛМ), кп. 39606, спр. 5261.
28. Там само, кп. 39602, спр. 5062.
29. ПФАРАН, ф. 155, оп. 2, спр. 217, арк. 59 зв.
30. Деревицкий А. Н. Ю. А. Кулаковский : некро-
лог // ИТУАК. – Симферополь, 1920. – № 57. –
С. 324–336.
31. Держархів Російської Федерації (далі – ДАРФ),
ф. А-1565, оп. 3, спр. 192, арк. 15.
32. Там само, арк. 24–24 зв.
33. Див.: Деревицкий А. Н., Марков В. М. Отчет о со-
стоянии и деятельности библиотеки Крымского
университета с 10 октября 1921 г. по 1 октября
1922 г. // Ученые записки Таврического нац.
ун-та им. В. И. Вернадского. сер. : «История».
– 2005. – Т. 18 (57), № 1. – С. 212–215.
34. ДАРФ, ф. А-1565, оп. 3, спр. 303, арк. 173.
35. ПФАРАН, ф. 155, оп. 2, спр. 217, арк. 59 зв.
36. Вторая конференция археологов СССР в Хер-
сонесе, 10–13 сентября 1927 года : по случа-
ю столетия Херсонесских раскопок / под ред.
А. Н. Деревицкого, К. Э. Гриневича, Н. Л. Эрнста;
Херсонесский музей. – Севастополь, 1927. – 67 с.
37. Там само. – С. 36–39.
38. Дементьев Н. Е., Непомнящий А. А. Крымский
государственный педагогический институт в
1925–1941 годах // История Таврического уни-
верситета / под ред. Н. В. Багрова. – Киев :
Либідь, 2003. – С. 75.
39. Див. про нього: Научные работники Крыма :
справочник / Крымская секция научных работни-
ков; Сост. А. А. Танатар. – Симферополь, 1927.
– С. 5; Урсу Д. П. Професори Таврійського універ-
ситету (1918–1941) : біографічні нариси / вступ.
ст. В. В. Лаврова. – Сімферополь, 2005. – С. 97.
40. Дементьев Н. Е., Непомнящий А. А. Вказ. соч.
– С. 75.
41. Урсу Д. П. Востоковедение и востоковеды
Крыма (1918–1941) // Востоковедный сборник /
Таврический экологический ин-т. – Симферополь,
1997. – Вып. 1. – С. 26; Урсу Д. П. Професори
Таврійського університету, 1918–1941 : біо-
граф. нариси / Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вер-
надського. – Сімферополь, 2005. – С. 49.
42. Див. також: Урсу Д. П. Трагедия крымской на-
уки и культуры // Кримськi татари: Iсторiя i
сучаснiсть : до 50-річчя депортації кримсько-
татарського народу: Матеріали міжнародно-
ї наук. конф. – Київ, 1995. – С. 182.
ISSN 2222-5250
105
43. Ливицкая З. Г. О профессоре А. Н. Деревицком,
первом декане историко-филологического фа-
культета Таврического университета // Пили-
гримы Крыма. Осень’2000 : путешествия по
Крыму, путешественники о Крыме : V Крым-
ская межд. науч.-практ. конф. : в 2 т. –
Симферополь: Крымский архив, 2001. – Т. 1.
– С. 107–111.
Андрей Непомнящий
Забытый подвижник образовательного краеведения: Алексей Деревицкий
На основе архивных материалов Санкт-Петербурга, Киева, Симферополя, Москвы, Ялты воссоздан
вклад в развитие крымоведения крупного украинского историка Алексея Деревицкого. Освещен наименее
исследованный – крымский период жизни ученого.
Ключевые слова: А. Н. Деревицкий, крымоведение, Таврический университет (пединститут).
Andriy Nepomnyaschyi
Unremembered devotee of the educational local history: Oleksiy Derevytskyi
On the basis of archival material of St. Petersburg, Kyiv, Simferopol, Moscow, Yalta contribution to the develop-
ment of Crimean studies of prominent Ukrainian historian Oleksiy Derevytskyi was restored. The most undeveloped,
Crimean period of the scientist’s life was elucidated.
Key words: O. Derevytskyi, Crimean studies, Taurida University (Pedagogical institute).
44. ЯДІЛМ, кп. 39596, спр. 5058; кп. 39599, спр.
5061; кп. 39595, спр. 5057; кп. 39593, спр. 5055;
кп. 39594, спр. 5056.
45. Там само, кп. 39603, спр. 5063.
46. Див. докладніше: Непомнящий А. А. Українські
історики та вивчення Криму в 1918 р. // Студії
зархівної справи та документознавства. –
1999. – Т. 5. – С. 200–201.
УДК 929(477)
Маріанна Ласінська, Олександр Тригуб (м. Миколаїв)
ДОЛЯ МИКОЛАЇВСЬКОГО КРАЄЗНАВЦЯ
(МИКОЛА ДМИТРОВИЧ ЛАГУТА)
У роботі простежується доля відомого миколаївського педагога-краєзнавця 1920–30-х років Миколи
Дмитровича Лагути (1895–1937). Показано його науково-педагогічну роботу та працю на краєзнавчій ниві.
Ключові слова: краєзнавство, краєзнавець, Миколаївщина, Микола Лагута, репресії.
Значну роль в українському краєзнавчому русі
грали педагоги навчальних закладів різного рівня.
Одним із таких представників на Миколаївщині був
відомий освітянин Микола Дмитрович Лагута (1895-
1937), який не лише популяризував любов до всього
українського – мови, культури, історії, а й любов та
повагу до історії рідної землі, «малої Батьківщини»,
якою була для багатьох миколаївська земля.
Постать М. Лагути стала привертати увагу ми-
колаївських дослідників з набуттям Україною не-
залежності та початком масового вивчення кримі-
нальних справ, що зберігалися в архівосховищах
Служби безпеки України [1]. Головну увагу до-
слідники звертали на репресії по відношенню до
славетного краєзнавця, мало уваги приділяючи йо-
го творчому спадку. Завдання заповнити цю лакуну
і ставлять перед собою автори.
Відомий краєзнавець, археолог і педагог Микола
Дмитрович Лагута народився 22 листопада 1895 ро-
ку в м. Миколаєві в родині звичайних робітників-
міщан. Навчався спочатку в початковій школі, а потім
у Миколаївській Олександрівській гімназії, по закін-
ченню її у 1915 році вступив до Харківського універ-
ситету на історико-філологічний факультет. У 1916
році перевівся до Новоросійського університету на
однойменний факультет [2]. Революційні події 1917
року стали нездоланною перепоною для завершення
освіти, закінчити навчання йому так і не довелося.
У 1918 році він повертається до Миколаєва,
де проживає на вулиці 4-й Слобідській, 28 у будинку,
котрий лишився йому у спадок від батьків. Після ви-
борів до Директорії 16 грудня 1918 року він входить
до складу Миколаївської Ради об’єднаних україн-
ських організацій від кооперативів. Як представник
|