Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках

Стаття присвячена проблемі становлення і розвитку партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр. Аналізується процес увічнення пам’ятних подій і видатних постатей партизанського руху. Розглянуті пам’ятки, які відображають боротьбу партизанів і підпільн...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2011
Main Author:	Денисенко, Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2011
Series:	Краєзнавство
Subjects:	До 70-ї річниці партизанського руху в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32701
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 136-142. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32701
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-327012025-02-09T15:44:14Z Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках Увековечивание партизанского движения в годы Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. в памятниках Perpetuation of partizans’ movement in the Great Patriotic War of the Soviet Union (1941-1945) in the monuments Денисенко, Г. До 70-ї річниці партизанського руху в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років Стаття присвячена проблемі становлення і розвитку партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр. Аналізується процес увічнення пам’ятних подій і видатних постатей партизанського руху. Розглянуті пам’ятки, які відображають боротьбу партизанів і підпільників на окупованій території України. Статья посвящена проблеме организации и развития партизанского движения в Украине в годы Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. Анализируется увековечивание памятных событий и выдающихся деятелей партизанского движения. Рассматриваются памятники, которые отражают борьбу партизан на оккупированной территории Украины. This article is devoted to the problems of the organization and development of partizans’ movement in Ukraine during the Great Patriotic war of the Soviet Union in 1941-1945 years. The perpetuation of memory events and prominent persons of partisans’ movements has been analyzed. The monuments refl ected the partizans’ struggle on the occupied territory of Ukraine are described. 2011 Article Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 136-142. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32701 351.853: 94 (477) uk Краєзнавство application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 70-ї річниці партизанського руху в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років До 70-ї річниці партизанського руху в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років
spellingShingle	До 70-ї річниці партизанського руху в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років До 70-ї річниці партизанського руху в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років Денисенко, Г. Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках Краєзнавство
description	Стаття присвячена проблемі становлення і розвитку партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр. Аналізується процес увічнення пам’ятних подій і видатних постатей партизанського руху. Розглянуті пам’ятки, які відображають боротьбу партизанів і підпільників на окупованій території України.
format	Article
author	Денисенко, Г.
author_facet	Денисенко, Г.
author_sort	Денисенко, Г.
title	Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках
title_short	Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках
title_full	Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках
title_fullStr	Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках
title_full_unstemmed	Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках
title_sort	увічнення партизанського руху в роки великої вітчизняної війни радянського союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2011
topic_facet	До 70-ї річниці партизанського руху в Україні у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32701
citation_txt	Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках / Г. Денисенко // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 136-142. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT denisenkog uvíčnennâpartizansʹkogoruhuvrokivelikoívítčiznânoívíjniradânsʹkogosoûzu19411945ppvpamâtkah AT denisenkog uvekovečivaniepartizanskogodviženiâvgodyvelikojotečestvennojvojnysovetskogosoûza19411945ggvpamâtnikah AT denisenkog perpetuationofpartizansmovementinthegreatpatrioticwarofthesovietunion19411945inthemonuments
first_indexed	2025-11-27T15:10:55Z
last_indexed	2025-11-27T15:10:55Z
_version_	1849956769573371904
fulltext	КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 136 Oleg Kornienko Rudnev’s participation in the creation of the defense forces Putivl district of Sumy region on the eve of the Soviet-German War 1941-1945. The article deals with participation of S.V. Rudnev in the creation local destroyer’s battalion and TSOAviaKhim organization in Putivl district of the Sumy region on the eve of the Soviet-German War 1941-1945. Key words: destroyer’s battalion, defense, Putivl district, Sumy region, S.V. Rudnev, TSOAviaKhim. Із загарбанням німецькими військами україн- ської території і встановленням «нового поряд- ку», український народ став об’єктом колонізатор- ської політики гітлерівців. Незважаючи на вкрай жорстокі репресивні заходи окупантів, українці розгорнули рух Опору. Більшість з них воювала в лавах Червоної армії, частина населення України боролася з окупантами в партизанських загонах і підпіллі під проводом комуністичної партії, в Українській повстанській армії, підпільних орга- нізаціях самостійницького спрямування. Важливу роль у відновленні багатьох сторінок історії бо- ротьби на окупованій території, поверненні із не- буття імен тисяч народних месників відіграють пам’ятки, присвячені національно-визвольній боротьбі, участі в ній партизанів і підпільників. Ці події потребують перегляду і об’єктивного ви- світлення з позицій сьогодення, адже в історії пар- тизанської боротьби були не тільки героїчні, але й трагічні сторінки, які тривалий час замовчувалися. З перших кроків по створенню підпілля, парти- занських загонів і з’єднань їх учасники зіткнули- ся з труднощами об’єктивного і суб’єктивного ха- рактеру. Оскільки воєнною доктриною Червоної армії передбачалось, що війна не вестиметься на радянській території, підготовку до партизанської боротьби було визнано недоцільною, мережа матеріально-технічних баз, створена на початку 30-х років, була ліквідована, а підібрані кадри зви- УДК 351.853: 94 (477) Галина Денисенко (м. Київ) УВІЧНЕННЯ ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУ В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ 1941-1945 РР. В ПАМ’ЯТКАХ Стаття присвячена проблемі становлення і розвитку партизанського руху в Україні в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр. Аналізується процес увічнення пам’ятних подій і ви- датних постатей партизанського руху. Розглянуті пам’ятки, які відображають боротьбу партизанів і підпільників на окупованій території України. Ключові слова: увічнення, пам’ятки, культурна спадщина, партизани, Велика Вітчизняна війна Радянського Союзу 1941-1945 рр., «Звід пам’яток історії та культури України». нуватили в підготовці замаху на керівників дер- жави і знищили. Труднощі організації боротьби у ворожому тилу ускладнювалися поспішністю та формалізмом у доборі кадрів і підготовці їх до діяльності в нелегальних умовах. Більшість з них не володіли прийомами нелегальної діяль- ності та навичками конспірації. Проти них були кинуті гітлерівські каральні органи – гестапо й жандармерія, які мали великий досвід боротьби з підпіллям у Німеччині та в окупованих країнах Європи. Директивні документи, видані в перші дні війни, були у більшості своїй декларативни- ми і не представили програму партизанської бо- ротьби. Коли ж з’явилася 18 липня 1941 р. по- станова ЦК ВКП(б) «Про організацію боротьби в тилу німецьких військ», війська вермахту за- хопила третину України, майже всю Білорусію, Прибалтику і Молдавію. Цифри, що наводилися для звіту перед дирек- тивними органами про кількість створених під- пільних організацій і партизанських загонів, не відповідали реаліям і існували лише на папері. Один із керівників партизанського руху в Україні, І.Старинов, свідчив, що в перший рік війни на окупованій території було залишено 3500 парти- занських загонів і диверсійних груп, на червень 1942 р. діяли тільки 22 загони1. У вересні 1942 р. в Київській, Кіровоградській, Одеській, Полтавській та Харківській областях на базі 109 винищувальних ISSN 2222-5250 137 загонів були створені партизанські загони і групи2. Під ударами нацистських спецслужб не ви- стояли створені поспіхом партійні й комсо- мольські підпілля Києва та Одеси, Харкова та Дніпропетровська, а тисячі людей були кину- ті у в’язниці, вбиті або закатовані. Всього до лі- та 1942 р. активну антинацистську боротьбу про- довжували тільки 10% сформованих на початку війни підпільних осередків. Страти радянських підпільників відбувалися практично у всіх міс- тах республіки. Загальна кількість жертв серед радянських патріотів сягнула 40 тис. осіб3. Координуючі функції в організації боротьби на окупованій території УРСР з 30 червня 1941 р. були покладені на оперативну групу ЦК КП(бУ, а з квітня 1942 р. – на 4-е Управління НКВС УРСР. У перші місяці війни реальний опір агре- сору в його тилових районах здійснювали групи оточенців та загони, створені органами НКВС. Від 1 серпня до 1 листопада 1941 р. підготува- ли і закинули в тил противника 1724 групи4. На базі винищувального загону в Путивльському районі Сумської області було створено два само- стійні партизанські загони — під командуванням С. Ковпака в Спадщанському лісі і С. Руднєва — в Монастирському, за 22 км від Путивля5. Відомо багато прикладів, коли бійці винищу- вальних загонів демонстрували приклади муж- ності та самопожертви. З 18 вересня по грудень 1941 р. винищувальний загін під командуван- ням Білоусова брав участь у боях на підступах до м. Ворошиловська (нині Луганська обл.), в районі с. Базилівки Печенізького району на Харківщині також відзначилися бійці винищувального заго- ну7. Такі приклади були непоодинокі. 30 травня 1942 р. для забезпечення ефектив- ного керівництва антинацистським рухом Опору Державний комітет оборони утворив при Ставці Верховного Головнокомандування Центральний штаб партизанського руху, а при військовій раді Південно-Західного напряму – Український штаб партизанського руху на чолі з Т.Строкачем, який в кінці червня був перетворений в республікан- ський у зв’язку з ліквідацією головнокоманду- вання цього напряму. В період вирішальної битви Червоної армії під Сталінградом значно активі- зувалась діяльність радянських партизанів прак- тично по всій території країни. У серпні – верес- ні 1942 р. за вказівкою ЦК ВКП(б) були прове- дені наради з представниками місцевих партій- них органів, керівниками найбільших партизан- ських з’єднань з питань подальшого розгортання партизанського руху. Організованих форм пар- тизанський рух набув у 1942 р., коли був вида- ний наказ НКО СРСР № 00189 від 5 вересня то- го ж року «Про завдання партизанського руху», який став конкретною програмою дій для всіх партизанських формувань і з’єднань. У наказі особлива увага приділялася зміцненню партизан- ських формувань, створенню резервів партизан- ського руху, посиленню ударів партизанів по ти- лах противника і поліпшенню координації їхніх дій з частинами Червоної армії8. 2 жовтня 1942 р. було прийнято спільну постанову політбюро ЦК ВКП(б) і Радянського уряду про розвиток партизанського руху в Україні і створення неле- гального ЦК КП(б)У в складі 17 чоловік із чле- нів основного ЦК КП(б)У і керівників найбіль- ших партизанських з’єднань. Його завдання по- лягали у вивченні і узагальненні досвіду бороть- би в тилу ворога, прийнятті відповідних рішень з метою покращення партизанського руху. Своєю збройною боротьбою партизани завдавали сут- тєвих воєнно-економічних збитків окупантам. Серед різних форм боротьби в тилу ворога, що на кінець 1942 р. точилася майже в усіх районах України, найефективнішими були збройні парти- занські дії, напади на ворожі гарнізони, диверсії на комунікаціях, рейди по ворожих тилах, ство- рення партизанських зон і країв, підтримка насту- пальних операцій радянських військ. Перші спроби налагодити справу охорони і збереження пам’яток у роки війни відносяться до 1942 року. Це, в першу чергу, стосувалося об- ліку і охорони могил захисників Вітчизни, а також спорудження пам’ятних знаків на братських і оди- ночних могилах радянських воїнів. Постановою ДКО від 1 квітня 1942 р. відповідальність за стан братських могил радянських бійців i команди- рів Червоної армії покладалась на Військові ра- ди фронтів i окремих армій9. 23 червня 1942 р. на спеціальній нараді, яку проводив голова Президії Верховної Ради СРСР М.І.Калінін за участю представників громадських організацій, держав- них відомств і установ, усім учасникам пропону- валося внести обґрунтовані пропозиції щодо спо- рудження пам’ятників, а також вжити конкрет- них заходів по їх проектуванню. Більшість захо- дів, які проводилися в Україні, погоджувалися у Москві і робилися за московським взірцем. Розглянувши численні пропозиції, було визна- чено список подій і постатей, яким передбачалося спорудити пам’ятники в першу чергу. Переважна більшість обелісків, монументів, пам’ятних зна- ків, споруджених в роки війни, встановлювалося за спільним рішенням Військових рад фронтів, ар- мій, органів місцевого самоврядування або ж за ініціативою учасників боїв, їх силами і засобами10. У більшості своїй вони споруджувалися без залу- чення фахівців і проведення конкурсів та громад- ських обговорень їх проектів, без узгодження з від- повідними органами на місцях. З одного боку, це КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 138 призвело до фіксації пам’ятних місць боїв, відзна- чення поховань загиблих у роки війни, а з іншого до створення великої кількості тимчасових обеліс- ків, виготовлених із нетривких матеріалів. Значному розширенню роботи по увічненню пам’яті радянських воїнів, партизанів і підпіль- ників, загиблих у роки війни, сприяла постано- ва РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 1 квітня 1944 р. «Про благоустрій могил і увічнення пам’яті вої- нів, які загинули в боротьбі за визволення i неза- лежність Радянської Батьківщини». Згідно поста- нови, голови виконкомів обласних, міських і ра- йонних Рад депутатів трудящих, секретарі обко- мів, міськкомів і райкомів КП(б)У і ЛКСМУ бу- ли зобов’язані до 1 травня 1944 р. взяти на об- лік і впорядкувати всі воїнські кладовища, брат- ські та індивідуальні могили радянських воїнів, партизанів, що загинули в боях за визволення Батьківщини від німецько-нацистських окупан- тів, виготовити проекти пам’ятників силами об- ласних, міських і районних архітекторів, а також встановити їх на великих братських могилах. На місцеві органи влади покладався не тільки облік всіх воєнних поховань, але й приведення їх у належний стан. На пам’ятниках передбачало- ся встановлення дощок з посвятою, прізвищами воїнів та партизанів, що особливо відзначились у боях із зазначенням військових звань. На брат- ських могилах з малою кількістю похованих та індивідуальних могилах необхідно було встано- вити надгробні камені, чавунні дошки з написа- ми із зазначенням прізвищ і військових звань по- хованих. На місцеві органи влади, партійні, ком- сомольські організації покладався облік та зане- сення всіх братських й індивідуальних могил до Книг пам’яті, які зберігалися у виконкомах місь- ких і районних Рад депутатів трудящих11. Спорудженням меморіалів, обелісків на брат- ських могилах, монументів визначним військо- вим діячам влада прагнула не тільки відобрази- ти минуле, але й створити в суспільстві особливу психологічну атмосферу. В усі часи влада вико- ристовувала пам’ятники, яким притаманна функ- ція активного суспільного впливу, в якості пропа- ганди пануючого ладу. Республіканська верхів- ка прагнула популяризувати серед населення ра- дянську версію української національної пам’яті і водночас намагалася обмежити публічний доступ до альтернативних наративів минулого. В кампа- нії був задіяний весь пропагандистський арсенал – від проведення конференцій із залученням істо- риків, письменників, художників – до перегляду експозицій і створення нових музеїв, монументів на місцях, пов’язаних з важливими воєнними по- діями. Влада прагнула встановити тотальний іде- ологічний контроль над всіма історичними міс- цями. Рішення про встановлення пам’ятників, спорудження музеїв контролювалися як пар- тійними, так і державними органами. У 1944 р. з’являються окремі виставки на актуальну воєн- ну тематику, ініціюється створення у Києві та об- ласних центрах виставок трофейної зброї, свого роду музеїв просто неба. Так, розміщена у ки- ївському парку ім. О.С.Пушкіна, вона користу- валася популярністю серед населення. 19 травня 1944 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанову про орга- нізацію Республіканської виставки «Партизани України у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників», яка мала бути використана для широкого показу і ознайомлення трудящих з бо- ротьбою українського народу в тилу ворога з ме- тою піднесення патріотичних почуттів населен- ня12. Виставка для масового відвідування була відкрита 30 квітня 1946 р., але на початку 1950-х років її закрили. Частина експонатів була збере- жена в архівах, у тому числі і приватних. Значна частина документів осіла в архіві Інституту іс- торії в Москві. Фотодокументальний фонд, ре- чі, плакати виставки стали однією із складо- вих частин фондового зібрання Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років»13. У 1944-1945 рр. були ухвалені рішення про спорудження пам’ятників та бюстів команди- рам, бійцям і народним месникам, що відзна- чилися в боях у роки Великої вітчизняної ві- йни. На території України мали бути встанов- лені пам’ятники і погруддя, зокрема, команду- ючому 1-м Українським фронтом, генералу ар- мії М.Ватутіну, командуючому 3-м Білоруським фронтом, генералу армії І.Черняхівському, коман- диру танкового корпусу П.Волоху, командуючо- му 4-гвардійською армією, генерал-лейтенанту О.Зигіну, генерал-лейтенанту П.Корзуну, коман- диру 12-ї танкової дивізії Ю.Пушкіну, бронзові бюсти ─ двічі Героям Радянського Союзу льот- чикам М.Бондаренку, Д.Глінці, О.Молодчему, П.Покришеву, С.Супруну, П.Тарану, командиру партизанського з’єднання С.Ковпаку14. Спорудження пам’ятників, обелісків, ме- моріальних дощок на честь партизанів і під- пільників продовжується у перші повоєн- ні роки. Позитивним у цій роботі стали спро- би музеєфікації меморіальних об’єктів, пов’язаних з підпільним та партизанським ру- хом. Десятки високохудожніх пам’ятників уві- чнюють подвиг партизанів Сумщини. У ве- ресні 1941 р. з Путивльського району розпо- чався рейд партизанських загонів С. Ковпака і С. Руднєва, що переріс у з’єднання загонів на чо- лі з С.Ковпаком. По глибоких тилах ворога во- но пройшло бойовими рейдами 15,4 тис. км те- ISSN 2222-5250 139 риторії України. Місцем концентрації партизан- ських сил став Спадщанський ліс, де у лютому 1942 р. об’єднались Путивльський, Глухівський, Шалигинський, Кролевецький і Конотопський за- гони15. На ознаменування цієї події у 1988 р. спо- руджено монумент партизанської Слави (скуль- птори С. Тутученко, Б. Никончук). У 1966 р. при в’їзді до Путивля на честь масової участі місце- вих жителів у партизанському русі встановлено пам’ятник «Місто партизанської слави». У міс- ті споруджені пам’ятники командиру з’єднання, двічі Герою Радянського Союзу С. Ковпаку та Герою Радянського Союзу С. Руднєву. Дорога з Путивля веде до узлісся, де у 1966 р. було вста- новлено монумент «Народні месники» (скуль- птор А. Івченко, архітектор М. Махонько) і від- крито Державний історичний заповідник у Спад- щанському лісі. Всього на його території площею 697 га. розташовано 13 пам’ятників і Музей пар- тизанської Слави16. Найбільш пристосованими до ведення бойо- вих дій проти окупантів виявилися партизанські формування, які створювалися в лісистих райо- нах України. Розгортанню партизанського руху на Поліссі сприяли партизанські з’єднання С. Ков- пака, О. Сабурова, О. Федорова, які передисло- кувалися сюди восени 1942 року. Рейд з’єднання під керівництвом О. Сабурова на Правобережну Україну тривав З0 днів. Кінцевим його пунк- том стало с. Селезівка Овруцького району на Житомирщині, де розташувався партизанський штаб17. Тут відновлено штабну землянку і вста- новлено пам’ятний знак. Завдяки спільним бойо- вим діям партизанських з’єднань, Полісся пере- творилось у великий партизанський край, що охо- плював 14 районів з населенням понад 200 тис. чоловік18. Партизанський край в Рівненській об- ласті охоплював територію в 10 тис. км, тут бу- ло близько тисячі сіл і хуторів з населенням понад 300 тис. чоловік, в районах перебування партизан- ських загонів і з’єднань на території Волинської області села в радіусі 50-70 км були під повним контролем партизанських загонів19. Одним із центрів партизанського Полісся було с. Словечно Овруцького району. Пам’ять про пар- тизанів увічнюють Музей партизанської Слави, відкритий у 1962 р. і пам’ятник, встановлений у 1970 році20. Українське та білоруське Полісся ста- ло колискою п’яти молдавських загонів, на базі яких у вересні 1943 р. було створено два партизан- ські з’єднання. У лісі біля с. Дубники Новоград- Волинського району (Житомирська обл.) ─ місці розташування Першого молдавського партизан- ського з’єднання ─ була реконструйована парти- занська землянка21. Партизанське Полісся стало базою формування національних загонів сусід- ніх країн. Так, у з’єднанні О. Сабурова діяли пар- тизанський загін польських партизанів під коман- дуванням Р. Сатанівського, перетворений у верес- ні 1943 р. у польське партизанське з’єднання, та загін словацьких партизанів. У бойових операці- ях з’єднання О. Сабурова брали участь болгарка Л. Карастоянова та її земляк А. Драганов, які за- гинули на українській землі. Найбільшою бойовою операцією партизан- ського з’єднання О. Сабурова було визволення старовинного м. Овруч (Житомирська обл.) восе- ни 1943 р. Завдяки чітко спланованій операції та мужнім діям партизанів місто було визволено ще до підходу регулярних частин Червоної армії. У листопаді 1943 р. під час визволення міста відзна- чився словацький загін під командуванням капі- тана Яна Налепки. Після тривалого 20-годинного бою партизани штурмом оволоділи містом і заліз- ничним вузлом, де ворог чинив найбільший опір. В бою загинуло 40 партизанів, серед яких був і Ян Налепка, посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. В день визволення міста був виданий по з’єднанню бойовий наказ № 63, в якому поряд з високою оцінкою бойової операції йшлося про поховання загиблих: «Командирам і комісарам загонів наказую протягом 17 листопада 1943 р. ті- ла загиблих партизанів поховати в братській моги- лі м. Овруч»22. Місця боїв і загибелі партизанів, у тому числі Героя Радянського Союзу Яна Налепки, увічнюють пам’ятні знаки, встановлені в Овручі на площах Перемоги та Привокзальній23. У пері- од наступу Червоної армії в кінці 1943 – на почат- ку 1944 р. партизани захопили і втримували в сво- їх руках 27 важливих населених пунктів24. Полісся було не тільки партизанським краєм. У боротьбі з німецько-нацистськими окупанта- ми активну участь брали і підпільні організації. На початок 1942 р. у Житомирі діяло 20 підпіль- них груп, на кінець року їх кількість збільшила- ся, підпільні групи діяли в 10 районах області. У липні 1942 р. в Житомирі були створені два під- пільних міськкоми партії, діяв підпільний обком. У місті збереглися будинки (вул. Лєваневського, Лермонтовська, набережна Тетерева)25, де знахо- дились конспіративні квартири, типографії, жили керівники підпілля Г. Протасевич, Г. Буржимський, О. Бородій, посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу26. У м. Малин (Житомирська обл.) встановлений пам’ятний знак на могилі членів підпільної організації, Героїв Радянського Союзу Н. Сосніної і П. Тараскіна. У 1982 р. в цен- трі міста біля школи відкрито пам’ятник на честь Малинської підпільної організації. Партизанам і підпільникам Рівненської облас- ті присвячено 47 пам’яток, серед яких більшість становлять обеліски на місцях страт і могилах за- КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 140 гиблих патріотів. Меморіальними дошками від- значені будинки, де знаходились конспіративні квартири, підпільні друкарні та мешкали підпіль- ники. Монумент у м. Сарни присвячений одному із керівників підпільного руху в Україні, Герою Радянського Союзу Д.Медвєдеву (1969 р.), у м. Рів- не ─ першому секретарю Рівненського підпіль- ного обкому КП(б)У В.Бегмі (1968 р.)27. Під час війни в Дібровську Зарічненського району пе- ребував Рівненський підпільний обком партії і обласний штаб партизанського руху, очолюва- ний В. Бегмою, а також редакція підпільної газе- ти «Червоний прапор»28. На їх честь у 1968 р. бу- ло споруджено меморіальну стелу і пам’ятник29. «Партизанській матері» ─ так любовно назива- ють жителі Рівного пам’ятник, споруджений у 1967 р. на братській могилі партизанів (кладови- ще «Грабник»»), які загинули в березні 1943 р. (скульптор Г. Шульман). Серед похованих ─ Марія Іллівна Струтинська, мати, яка виховала п’ятьох синів і доньку та разом з ними воювала в партизан- ському загоні. Скульптурний портрет безстрашної жінки виконано з мармуру, поруч ─ гранітна стела з барельєфним зображенням партизанів30. У 1978 р. на честь бойової співдружності ра- дянських, польських і словацьких партизанів у Києві в парку Партизанської Слави було встанов- лено пам’ятний знак (архітектор К. Сидоров)31. З самого початку окупації Києва розгорнуло ді- яльність партійно-комсомольське підпілля. Для підпільної боротьби у місті було залишено осно- вний і запасний міськкоми партії, 9 підпільних райкомів, 37 підпільних груп32, але розгорну- ти активну роботу підпільникам не пощастило. В Києві зберігається чимало пам’яток, пов’язаних з партійно-комсомольським підпіллям. На бу- динках по вул. Гоголівській, Саксаганського, Контрактовій площі, де містилися підпільний міськком КП(б)У, підпільні райкоми КП(б)У, вста- новлені меморіальні дошки33. У період формування підпілля і створен- ня партизанських загонів значна робота прово- дилась по підготовці конспіративних квартир, підпільних друкарень, штабів підпільних орга- нізацій. Понад 100 будинків позначено мемо- ріальними дошками про діяльність партизан- ських загонів, патріотичних організацій, груп та їхніх керівників у Волинській, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Рівнен- ській, Харківській і Чернігівській областях34. На Чернігівщині партизани успішно діяли під ке- рівництвом підпільного обкому КП(б)У на чо- лі з О.Федоровим, який був і командиром одно- го з найбільших та найефективніших за масш- табами бойової діяльності з’єднань. У м. Щорс Чернігівської області споруджений «Музейно- меморіальний комплекс партизанської сла- ви «Лісоград». В Кіровограді пам’ять про ді- яльність підпільно-диверсійних груп увічню- ють меморіальні дошки на будівлі молокозаво- ду, де діяла підпільна група (вул. Терешкової), на будинку, де жив командир партизанського з’єднання, Герой Радянського Союзу О.Єгоров (вул. Декабристів). В урочищі Лопатень Киверцівського р-ну (Волинська обл.) створений Меморіальний комплекс «Партизанська слава». За ініціативою молоді Полтавщини встановле- ні меморіальні дошки на будинку, де знаходив- ся штаб підпільної комсомольсько-молодіжної організації «Нескорена полтавчанка», а та- кож на школі, де навчалася її керівник, Герой Радянського Союзу Ляля Убийвовк. На розі ву- лиць Пушкіна і Котляревського (м. Полтава) споруджений пам’ятник на честь діяльнос- ті молодіжної підпільної організації (скульпто- ри Л. Жуковська, Д. Сова, К. Посполита, архі- тектор В. Пасічний)35. В специфічних умовах розгорталась підпільно-партизанська бороть- ба у Запоріжжі, де знаходився штаб команду- ючого групи німецьких армій «Південь». Тут особливо лютували каральні органи окупан- тів, часто проводилися облави і масові репресії. Навесні 1942 р. у місті розпочала діяльність під- пільна організація, об’єднавшись із месника- ми Запорізького паровозоремонтного заводу. Залишені у місті підпільні організації не змо- гли організувати надійну конспіративну роботу. Через рік під час підготовки збройного повстан- ня з метою визволення Запоріжжя і надання до- помоги наступаючій Червоній армії, керівники «Ревкому» ─ Л. Ачкасов, В. Миронов, і прак- тично вся група у кількості близько 50 чоловік ─ потрапили до рук карателів і загинули. Їхній по- двиг увічнює пам’ятник, споруджений у 1965 р. за проектом архітектора М. Хілюка. У квітні 1942 р. розпочала діяльність підпільна група ро- бітників і службовців заводу «Запоріжсталь», якою керував М. Гончар. Понад рік в умовах конспіраці- ї підпільники намагались перешкоджати знищен- ню заводу. 28 червня 1943 р. гестапівці натрапи- ли на слід підпільників, більшість з них були за- арештовані і розстріляні36. Про мужність цих лю- дей свідчить передсмертний лист начальника шта- бу організації Л. Вайнера: «Помираю героєм. Всі люди групи Гончара розстріляні 14 вересня 1943 р. Вайнер»37. Біля центральної прохідної заводу «Запоріжсталь» у 1961 р. було відкрито пам’ятник підпільникам, які зображені перед стратою. Під час формування партизанських загонів у Криму, при підготовці баз, створенні запасів продо- вольства, зброї та боєприпасів були допущені сер- ISSN 2222-5250 141 йозні прорахунки та помилки. Часто бази створюва- лись поруч з населеними пунктами, під відкритим небом і без необхідної конспірації. На кінець 1941 р. практично було знищено підготовлений напередод- ні окупації річний продовольчий запас на 2,5 тис. чо- ловік. Голод, що почався невдовзі, знижував актив- ність партизанів, негативно впливав на їх морально- психологічний стан. Але й у таких складних умовах народні месники організовували диверсії і саботаж, допомагаючи радянським військам38. Подвиги партизанів Криму увічнює пам’ятник на честь Перевальненського загону поблизу одно- йменного села, відомий під назвою «Партизанська шапка». Гранітну брилу, що нагадує папаху, на- вскіс перетинає червона кам’яна стрічка. Поруч ─ стела з іменами партизанів, які полягли в бо- ях. Автори пам’ятника ─ художники І. Петров, Є. Грабовецький, архітектор Л. Фруслов, скуль- птор Б. Усачов. Подвигам севастопольських пар- тизанів під час оборони і визволення міста при- свячені пам’ятні знаки на 17 та 18-му кілометрах Ялтинського шосе, в районі Байдарських воріт, на братських кладовищах та могилах39. У Севастополі після об’єднання трьох під- пільних груп, до складу яких входили радян- ські військовополонені, робітники Морського за- воду і порту, була створена єдина організація. Її штаб знаходився в будинку, де жив керівник ор- ганізації В. Ревякін. У 1957 р. згідно з рішенням Севастопольського міськвиконкому в цьому будин- ку відкритий меморіальний музей підпільників, про що сповіщає дошка з білого мармуру на фа- саді40. Незадовго до визволення Севастополя, 14- 16 квітня 1944 р., підпільників було заарештовано і розстріляно в Юхариній балці. На місці страти 51 патріота, на 3-му кілометрі Балаклавського шо- се, у 1966 р. було встановлено пам’ятний знак у формі вертикальної стели з прізвищами загиблих. 28 травня 1944 р. останки розстріляних підпільни- ків були перепоховані на кладовищі Комунарів, а у 1963 р. ─ на братській могилі за проектом скуль- птора С. Чижа й архітектора А. Шеффера ─ спору- джено пам’ятник. Біля монументальної стели з ре- льєфним зображенням прапора ─ діоритові плити, на яких викарбувані імена підпільників41. Дослідження руху Опору в роки Великої ві- тчизняної війни Радянського Союзу 1941-1945 рр. потребує ретельного вивчення джерел і літе- ратури, залучення свідчень учасників визвольно- го руху та візуального обстеження. 1. Коваль М.В.Україна в Другій світовій і Ве- ликій вітчизняній війнах (1939-1945 рр.).- Т.12.-К.: Видавничий Дім «Альтернативи», 1999. – С.258-259. 2. Центральний державний архів вищих ор- ганів влади та управління України (далі – ЦДАВО України), ф. 4620, оп. 3, спр. 21, арк. 161-169. 3. Гриневич В.А, Даниленко В.М., Кульчицький С.В., Лисенко О.Є. Україна і Росія в історич- ній ретроспективі. Т 2:Радянський проект для України. – К.: Наук. думка,2004. – С.217. 4. Там само.- С.218. 5. ЦДАВО України, ф. 4620, оп. 3, спр. 21, арк. 91. 6. Там само. – Арк. 164. 7. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны 1941-1945. Документы и материалы в трех томах. Т.1: Украинская ССР в первый период Великой Отечественной войны (22 июня 1941г.- 18 ноября 1942 г.). – К.: Наук. думка, 1980. – С.431-433. 8. Военно-исторический журнал. – 1998. № 1. – С.73. 9. Тронько П.Т., Войналович В.А. Увічнена історія України. – К.: Наук. думка, 1992. – С.122-123. 10. Законодавство про пам’ятники історії та культури. – К.,1970. – С.220-221. 11. Центральний державний архів громадських Джерела та література об’єднань України (далі – ЦДАГО України), ф.1, оп.70, спр.79, арк.13. 12. Легасова Л.В. З історії воєнно-історичних музеїв, виставок та експозицій в Україні // Сторінки воєнної історії України. Збірник на- укових статей. Вип. 2. – К.,1998. – С.64, 65. 13. ЦДАВОВУ України, ф.2, оп.7, спр. 274, арк. 65-66. 14. Історія Української РСР. – Т. 7. – К.: Наукова думка, 1977. – С. 111. 15. Базима Г.Я. Спадщанський ліс: путівник по партизанському заповіднику. – Харків: Прапор, 1971. – С. 6. 16. Богатырь В.А. Борьба в тылу врага. – М., 1969. – С. 219. 17. ЦДАГО України, ф. 65, оп. 1, спр. 1, арк. 106. 18. Кучер В.І.Партизанські к5раї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941- 1944). – К.: Наук.думка, 1974. – С.23, 26. 19. Богатырь В.А. Борьба в тылу врага. – М., 1969. – С. 219. 20. Вайнер П. У партизанській землянці. – Радянська Житомирщина. – 1965. – 27 квітня. 21. ЦДАГО України, ф.65, оп. 1, спр.1, арк.284. 22. Там само. – Арк. 148, 153. 23. Кучер В.І.Партизанські краї і зони на Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941- 1944). – К.: Наук.думка, 1974. – С.89. КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011 142 24. Державний архів Житомирської області (далі – ДАЖО). - Ф. 1376.- Оп. 1. - Спр. 227. - Арк. 8-9. 25. Житомирський обласний краєзнавчий музей. Основний фонд: КП 9007/12. – Фото 943. 26. Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. – К.: Наук. думка, 1987.- С.426-440 (підрахунок автора). 27. ЦДАВО України. - Ф.166. - Оп.2. – Спр.3. - Арк. 6. 28. Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник.- К.: Наук. думка, 1987. – С.433. 29. Там само. – С.427. 30. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941-1945 гг. Том первый: Советская Украина в период отра- жения вероломного нападения фашистской Германии на ССР и подготовки условий для коренного перелома в войне (июнь 1941г.- ноябрь 1942 г.). – К.: Изд-во политической литературы Украины, 1975. – С.479. 31. Державний архів Київської області (далі – ДАКО), ф.4, оп.2, спр.9, арк.106; ф.4, оп.2, спр.9, арк.106. 32. ДАКО, ф.4, оп.2, спр.9, арк. 115. Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог-справочник. – К.: Наук. думка, 1987. – С.21,24, 25,29,31,34. 33. ЦДАВО України, ф. 4620, оп. 3, спр. 21, арк. 145-150. 34. Державний архів Полтавської області (далі – ДАПО), ф.Р-7055, оп.1, спр.331, арк. 2. 35. Памятники истории и культуры Запорожской области: Материалы к Своду памятни- ков истории и культуры народов СССР по Украинской ССР. – Вып. 7. – К., 1990. – С. 100; Памятники истории и культуры Житомирской области. – Вып. 9. – К., 1991. – С. 94; Историко-культурное наследие Полтавщины (Сборник статей). – К., 1987. – С. 283. 36. Державний архів Запорізької області (далі – ДАЗО), ф. 102, оп. 2, спр. 1, арк. 59. 37. Чайковський А.С. Партизанський рух в Криму: роздуми над проблемами і фактами // Укр. іст. журнал. – 1990. – № 5. – С. 21. 38. Игумнова Е.М.Свод памятников истории и культуры Украинской ССР. Севастополь. Тетрадь 5 (Авторская рукопись для обсуж- дения). – К.: Изд-во «Украинская Советская Энциклопедия» им. М.П.Бажана, 1991. – С.1051-1052;1057-1058;1059-1060; 1061-1062. 39. Шебек Н.В. и др. Музей героической обороны и освобождения Севастополя: Путеводитель. - Симферополь, 1973. – С. 44-49. 40. Щиголева А.Т. Братская могила подпольщи- ков // Свод памятников истории и культуры Украинской ССР. Севастополь. Тетрадь 4 (Авторская рукопись для обсуждения). – К.: Изд-во «Украинская Советская Энциклопедия» им. М.П.Бажана, 1991. – С.653. 41. http: //zakon. rada. gov. na / cgi – bin / laws/ main. cgi ? nreg =3301-17. Галина Денисенко Увековечивание партизанского движения в годы Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. в памятниках Статья посвящена проблеме организации и развития партизанского движения в Украине в годы Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. Анализируется увековечивание памятных событий и выдающихся деятелей партизанского движения. Рассматриваются памятники, которые отражают борьбу партизан на оккупированной территории Украины. Ключевые слова: увековечивание, памятники, культурное наследие, партизаны, Великая Отечествен- ная война Советского Союза 1941-1945 гг., «Свод памятников истории и культуры Украины». Galyna Denysenko Perpetuation of partizans’ movement in the Great Patriotic War of the Soviet Union (1941-1945) in the monuments This article is devoted to the problems of the organization and development of partizans’ movement in Ukraine during the Great Patriotic war of the Soviet Union in 1941-1945 years. The perpetuation of memory events and prominent persons of partisans’ movements has been analyzed. The monuments refl ected the partizans’ struggle on the occupied territory of Ukraine are described. Key words: perpetuation, monuments, cultural heritage, partizans, the Great Patriotic war of the Soviet Union 1941-1945 years, «The Register of the historical and cultural monuments of Ukraine».

Увічнення партизанського руху в роки Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 pp. в пам'ятках

Institution

Similar Items