Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій
Розглянуто діяльність громадських музеїв Криму в радянський період. Вивчення основних принципів формування фондів і створення експозицій повоєнного часу дає змогу визначити склад збережених колекцій і перспективи їхнього використання на сучасному етапі. Рассмотрена деятельность общественных музеев К...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Краєзнавство |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32706 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій / І. Стельмах // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 183-191. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32706 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Стельмах, І. 2012-05-18T20:25:57Z 2012-05-18T20:25:57Z 2011 Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій / І. Стельмах // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 183-191. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32706 069.014 «19» (477.75) Розглянуто діяльність громадських музеїв Криму в радянський період. Вивчення основних принципів формування фондів і створення експозицій повоєнного часу дає змогу визначити склад збережених колекцій і перспективи їхнього використання на сучасному етапі. Рассмотрена деятельность общественных музеев Крыма в советский период. Изучение основных принципов формирования фондов и создания экспозиции послевоенного времени позволяет определить состав сохранившихся коллекций и перспективы их использования на современном этапе. The great part of public museums of the Crimea arose in the Soviet period. The stady of the main principles of funds and expositions formation of the postwar time will allow to determine the composition of surviving collections and the prospects of their utilization in our modern times. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій Общественные музеи в Крыму (80-е годы ХХ века): сеть и тематика фондовых коллекций Public museums in the Crimea (80th of XXth century ): network and themes of fund collections Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій |
| spellingShingle |
Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій Стельмах, І. Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку |
| title_short |
Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій |
| title_full |
Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій |
| title_fullStr |
Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій |
| title_full_unstemmed |
Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій |
| title_sort |
громадські музеї в криму (80-ті роки xx століття): мережа та тематика фондових колекцій |
| author |
Стельмах, І. |
| author_facet |
Стельмах, І. |
| topic |
Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку |
| topic_facet |
Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Общественные музеи в Крыму (80-е годы ХХ века): сеть и тематика фондовых коллекций Public museums in the Crimea (80th of XXth century ): network and themes of fund collections |
| description |
Розглянуто діяльність громадських музеїв Криму в радянський період. Вивчення основних принципів формування фондів і створення експозицій повоєнного часу дає змогу визначити склад збережених колекцій і перспективи їхнього використання на сучасному етапі.
Рассмотрена деятельность общественных музеев Крыма в советский период. Изучение основных принципов формирования фондов и создания экспозиции послевоенного времени позволяет определить состав сохранившихся коллекций и перспективы их использования на современном этапе.
The great part of public museums of the Crimea arose in the Soviet period. The stady of the main principles of funds and expositions formation of the postwar time will allow to determine the composition of surviving collections and the prospects of their utilization in our modern times.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32706 |
| citation_txt |
Громадські музеї в Криму (80-ті роки XX століття): мережа та тематика фондових колекцій / І. Стельмах // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 183-191. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT stelʹmahí gromadsʹkímuzeívkrimu80tírokixxstolíttâmerežatatematikafondovihkolekcíi AT stelʹmahí obŝestvennyemuzeivkrymu80egodyhhvekasetʹitematikafondovyhkollekcii AT stelʹmahí publicmuseumsinthecrimea80thofxxthcenturynetworkandthemesoffundcollections |
| first_indexed |
2025-11-25T22:49:42Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:49:42Z |
| _version_ |
1850574586194690048 |
| fulltext |
ISSN 2222-5250
183
Татьяна Курченко
Формирование музейной сети юга Украины в первой половине ХIХ столетия
В статье исследован процесс становления и развития музейной сети в Украине, который начался на
южных землях в начале ХIХ века на фоне бурного развития античной археологии. Проанализована де-
ятельность отдельных музейных очагов по исследованию и сохранению исторических памятников укра-
инского юга.
Ключевые слова: древности, кабинет редкостных вещей, случайные находки, раскопки, музейный
очаг, музейная сеть.
Kurchenko Tetiana
Formation of the museum network of the south of Ukraine
in the fi rst half of XIX century
A process of becoming and development of a museum network in Ukraine has been examined there had the
article, which had begin in the Southern lands in the beginning of XIX century against a background of a stormy
antic archeology. An activity of separate museum centres upon research and preservation of the historic monu-
ments of die Ukrainian South was analyzed there.
Key words: Antiquity, study of rare things, casual fi ndings, diggings, museum centre, museum network.
Громадські музеї наприкінці 80-х рр. XX ст. за-
йняли чільне місце серед культурних установ краї-
ни, заявили про себе як про динамічну, самооргані-
зуючу систему виявлення і відбору культурних, істо-
ричних та моральних цінностей. Їхнє створення було
результатом натхненної багаторічної праці громад-
ських колективів, які вивчали історію рідного краю,
міста, села, підприємства, колгоспу або радгоспу, на-
вчального закладу, біографій земляків, окремих істо-
ричних подій. Вирішальним фактором, що впливав
на розвиток, функціонування та постійне зростан-
ня мережі музеїв на громадських засадах, була їхня
роль у ідеологічній та масово-пропагандистській ро-
боті. Найважливішими завданнями того часу були
пропаганда радянського способу життя та вирішен-
ня соціальних потреб населення у розвитку існую-
чих та створенні нових культурних закладів.
У зв’язку з відсутністю централізованої систе-
ми обліку даної категорії музеїв існують значні роз-
УДК 069.014 «19» (477.75)
Ірина Стельмах (м. Сімферополь)
ГРОМАДСЬКІ МУЗЕЇ В КРИМУ
(80-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ):
МЕРЕЖА ТА ТЕМАТИКА ФОНДОВИХ КОЛЕКЦІЙ
Розглянуто діяльність громадських музеїв Криму в радянський період. Вивчення основних принципів
формування фондів і створення експозицій повоєнного часу дає змогу визначити склад збережених колек-
цій і перспективи їхнього використання на сучасному етапі.
Ключові слова: громадські музеї, радянський період, фонди, експозиція, профільна група.
біжності в оцінюванні їхньої чисельності. Згідно з
одними даними 1981 р. у СРСР діяло близько 12 ти-
сяч таких осередків1, за іншими – 1982 р. у країні
нараховувалося трохи більше 10 тисяч2, а 1985 р. їх-
ня чисельність зросла до 15 тисяч, що є яскравим
свідченням зростання мережі взагалі.
У Кримській області також спостерігалося
постійне зростання кількості громадських му-
зеїв. Тільки 1985 р. відповідно до інформацій-
ної довідки, підготовленої методичним відділом
Кримського обласного краєзнавчого музею, бу-
ло створено понад 50 музеїв та музейних кімнат3.
Згідно з даними щорічних звітів відділу за 1985–
1988 рр. можна вибудувати діаграму зміни мере-
жі в Кримській області.
Але вказані цифри не відображали дійсно іс-
нуючої на той період картини, оскільки в звітах
вказувалися тільки установи, які було взято на об-
лік органами культури: «По області в різних ві-
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
184
домствах нараховується 618 громадських музеїв і
музейних кімнат, а взято на облік органами куль-
тури тільки 277»4.
Незважаючи на відсутність точних статистич-
них даних, зростання кількості музеїв не підля-
гає сумніву. Більшість з них було створено 1978 р.
після прийняття Закону Української Радянської
Соціалістичної Республіки «Про охорону і вико-
ристання пам’яток історії та культури», а також
1976 і 1985 р., напередодні проведення ХХVI з’їзду
КПРС і святкування ювілею Перемоги у Великій
Вітчизняній війні. 1978 р. у Кримській області бу-
ло відкрито 30 експозиційних площ, 12 з яких –
у Бахчисарайському і 7 – у Чорноморському райо-
нах, 1985 р. відкрито 50 музеїв, 12 – у Армянському
і 16 – у Білогірському районах.
Діючі установи середини 80-х рр. XX ст. актив-
но втілювали в життя рішення XXVI з’їзду КПРС,
XXVI з’їзду Компартії України і подальших пле-
нумів ЦК КПРС. Нові завдання музейного будів-
ництва витікали з «історичних» рішень XXVII
з’їзду КПРС, який націлив працівників установ
на максимальне використання інформаційного та
емоційного потенціалу фондових зібрань з метою
комуністичного виховання радянських людей5. У
всіх музеях повинні були знайти обов’язкове відоб-
раження дві теми: формування нової соціальної й
інтернаціональної спільноти людей – радянсько-
го народу і прискорення соціально-економічно-
го розвитку радянської держави6. Поставлене за-
вдання вирішувалося за допомогою створення но-
вих експозицій та різних форм науково-просвітни-
цької діяльності, присвячених радянському спосо-
бу життя, партії і комсомолу, соціалістичної демок-
ратії, політичної активності мас, широкої участі
спільноти у державних та громадських справах,
гармонізації розвитку радянської людини7.
Використання колекційних зібрань в освітній
та виховній діяльності за радянських часів виз-
начало основні принципи та тематичні напрямки
комплектування фондів. Наприклад, у 70–80-ті рр.
ХХ ст. у зв’язку з ювілейними датами Великої
Вітчизняної війни мережа значно поширилася
за рахунок новостворених музеїв бойової слави,
присвячених героїзму радянського народу.
Вивчення музеної мережі наприкінці
1980-х рр. дозволило на підставі тематики фон-
дових колекцій виділити наступні профільні гру-
пи: природничі, історичні, художні, літератур-
ні, театральні, музичні, технічні, сільськогоспо-
дарські, музеї комплексного профілю8.
Відсоткове відношення музеїв історичного
напрямку до решти складало 90%, більшу час-
тину яких – 61% і 57% від загальної кількості
складали музеї бойової та трудової слави – 140
одиниць. Також активно створювалися музеї іс-
торії міст, сіл, підприємств, колгоспів, радгоспів
і навчальних закладів. Саме історичній спрямо-
ваності відводилася особлива роль у вирішен-
ні політико-ідеологічних завдань радянської де-
ржави. 1985 р. 48 установ Криму були визнані
переможцями регіонального етапу Всесоюзного
конкурсу, присвяченого 40-річчю Перемоги.
Показово, що переможці склали 25% від загаль-
ної кількості громадських музеїв Криму.
В експозиціях історичного напрямку особли-
ва увага приділялася історико-революційній те-
матиці, розвитку Криму в перші роки радянсь-
кої влади і рокам перших п’ятирічок, історії со-
ціалістичного суспільства. Якщо з середини
60-х рр. XX ст. повсюдно в історичних та
краєзнавчих музеях створювалися розділи іс-
торії радянського суспільства, то в 80-ті рр. XX
ст. почали відкриватися постійно діючі виставки
«розвиненого соціалізму».
ISSN 2222-5250
185
Наповнення експозиційних розділів та виста-
вок, присвячених історії соціалістичного сус-
пільства, було визначено методичними розроб-
ками на всіх рівнях. Література всесоюзного ха-
рактеру наполегливо рекомендувала приділити
особливу увагу першим рокам радянської влади,
рокам перших п’ятирічок, презентувати в експо-
зиціях фотокопії перших декретів: Декрету про
мир, Декрету про землю, Декрету про створен-
ня Робочого і Селянського уряду9. У розділі екс-
позиції, присвяченої Великій Вітчизняній війні,
обов’язково слід було розмістити книгу Л. І. Бре-
жнєва «Мала земля» і документи всесоюзного
значення, серед яких: укази Президії Верховної
Ради СРСР від 22 червня 1941 р. «Про оголошен-
ня в окремих місцевостях СРСР воєнного ста-
ну», «Про мобілізацію військовозобов’язаних...»,
«Акт про беззаперечну капітуляцію Німеччини
від 8 травня 1945 р.» та ін. Для післявоєнного пе-
ріоду особливу цінність становила книга Л. І. Бре-
жнєва «Відродження», яка була присутня в екс-
позиціях усіх історичних музеїв10.
У ході підготовки до 70-річчя Жовтневої со-
ціалістичної революції 1987 р. цілою низкою
постанов і звернень до радянського народу рег-
ламентувався всесоюзний формат святкуван-
ня, в рамках якого значна роль відводилася му-
зейним установам, у тому числі – громадським.
В обов’язковому порядку пропонувалося офор-
мити стаціонарні та пересувні виставки шляхом
замовлення матеріалів у Центральному музеї
Революції СРСР. Отримані фотокопії загальносо-
юзних матеріалів до 70-річчя Великого Жовтня
оплачувалися післяплатою або по перерахунку за
адресою: м. Москва, вул. Горького, 21. «До ек-
спозицій музеїв обов’язково мають увійти текс-
ти «Звернення ЦК КПРС «До радянського наро-
ду» та Постанови ЦК КПРС «Про підготовку до
70-річчя Великої Жовтневої соціалістичної рево-
люції», документальні та фотоматеріали, що ві-
дображали трудове та політичне піднесення ра-
дянських людей напередодні ювілею11.
Відповідно до рекомендацій методичного від-
ділу Кримського обласного краєзнавчого му-
зею, присвячених пропаганді матеріалів і рі-
шень XXVII з’їзду КПРС, існуючі експозиції
громадських музеїв необхідно було оперативно
доповнити такими чотирма темами, як бороть-
ба трудящих за успішне завершення одинадця-
тої п’ятирічки, ХХVII з’їзд КПРС і ХХVII з’їзд
Компартії України; боротьба трудящих за втілен-
ня в життя рішень з’їзду; внесок трудових колек-
тивів у боротьбу за мир. Відповідно центральни-
ми експонатами нових експозиційних комплек-
сів повинні були стати матеріали та постанови
Квітневого та Жовтневого пленумів ЦК КПРС, до-
повідь Генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Гор-
бачова від 25 грудня 1986 р., матеріали ХХVII
з’їзду КПРС, транспаранти, гасла, соціалістичні
зобов’язання, вимпели, листівки, плакати, перехідні
Червоні Прапори, стрічки Пошани, трудові рапор-
ти, книги трудової слави, документи і фотографії,
що відображають радянські мирні ініціативи12.
Таким чином, експозиції більшості громадсь-
ких історичних музеїв були насичені однаковими
і переважно копійованими матеріалами. Провідна
роль у розкритті пропонованих тем приділяла-
ся науково-допоміжному фонду. Експозиції бу-
дувалися на періодичних виданнях, картах, схе-
мах, фотокопіях і ксерокопіях матеріалів, яких
не було в музеї. У звіті голови громадського му-
зею Сакського хімічного заводу за 1985 р. описа-
на досить характерна для того часу експозиція:
«ХI п’ятирічка в музейній експозиції представ-
лена експозиційними стендами, що відобража-
ють діяльність заводу по роках XI п’ятирічки.
В даний час експонуються 5 стендів, присвячених
підготовці до ХХVII з’їзду КПРС»13.
Проблема недооцінки оригінального місцево-
го матеріалу і провідна роль науково-допоміжного,
найбільш яскраво виражена в історичних музеях,
тим не менше, існувала в закладах усіх профілів.
Вперше увагу на ситуацію, що склалася, було звер-
нуто в кінці 80-х рр. XX ст. У методичній літера-
турі вперше було відзначено, що використання ве-
ликої кількості узагальнюючого і науково-допо-
міжного матеріалу, що часто наділявся функцією
музейного предмета, а також елементів декора-
тивності і видовища не давали можливості пока-
зати оригінальні експонати. Зібрані зусиллями ен-
тузіастів і активістів краєзнавчого руху численні
історико-побутові, етнографічні, нумізматичні та
інші матеріали не знаходили свого місця у вистав-
кових залах. Подібна ситуація склалася, з одного
боку, внаслідок недооцінки значущості оригіналь-
них музейних предметів, зібраних на місцях, дію-
чими до середини 80-х рр. методичними рекомен-
даціями14. З іншого боку, іноді становище усклад-
нювалося формальним і поверхневим ставленням
до музейної діяльності з боку самих організаторів
і засновників музеїв, внаслідок якого велика кіль-
кість експозицій, створених понад 10–25 років то-
му, не поновлювалися15.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
186
Незважаючи на обов’язкову для всіх тематичну
спрямованість і наповнюваність, експозиції та ко-
лекції історичних музеїв Криму істотно відрізня-
лися. В історичному контексті були представлені
музеї історії підприємств, вищих і середніх нав-
чальних закладів, курортів, заповідників, радгос-
пів, колгоспів, санаторних закладів, піонерських
таборів, морських портів, кіностудії, станції тю-
тюнництва, етнографічні та археологічні.
У Сімферополі значний інтерес для відві-
дувачів і краєзнавців представляли експози-
ції та фондові колекції музеїв історії сімферо-
польської середньої школи № 1, заводу продо-
вольчого машинобудування ім. Куйбишева, заво-
ду «Сантехпром», заводу «Союзбудмаш», заво-
ду «Фіолент», Кримського автотранспортного уп-
равління, Кримського тролейбусного управлін-
ня, управління пожежної охорони УВС, обласної
клінічної лікарні ім. М. О. Семашко, Кримського
медичного інституту, Сімферопольського заліз-
ничного вузла Придніпровської залізниці, Музею
археології Криму. У Керчі цікаві колекції були
зібрані в музеях історії Камиш-Бурунського за-
лізорудного комбінату, судноремонтного заводу
«Залив», заводу скловиробів ім. 60-річчя Жовтня.
Євпаторійський, Ялтинський та Феодосійський
музеї історії торгових портів мали найбагатші фон-
ди, що відображали історію суднобудування і море-
плавства. В Алушті працювали музеї історії фабри-
ки іграшок та тролейбусного парку, в Ялті – історії
Державного Нікітського ботанічного саду, винзаво-
ду «Магарач», філії кіностудії ім. О. М. Горького.
Музеї історії комбінату «Будіндустрія», 3 радгоспів
і 6 колгоспів діяли на території Бахчисарайського
району. Активну краєзнавчу роботу вели 12 му-
зеїв історії колгоспів та радгоспів у Джанкойському
районі. Загалом на території Кримської області дія-
ло 33 музеї історії підприємств, 43 – історії колгос-
пів, і 48 – історії радгоспів.
Щорічно фонди поповнювалися тисячами ек-
спонатів, що давно стали цінними історични-
ми джерелами. Діяльність, спрямована на по-
шук та збір експонатів, знаходилася на надзви-
чайно високому рівні. Всі діючі громадські му-
зеї прагнули зацікавити комсомольські органі-
зації установ, підприємств чи організацій, при
яких створювався музей, піонерів підшефних
шкіл. Активно працювали так звані групи спри-
яння музею. В результаті фондові колекції по-
повнювалися не тільки друкованими видання-
ми, що відображали роль партії і зростаючу ак-
тивність радянських людей, але й численними
речовими і документальними джерелами з іс-
торії певних населених пунктів, підприємств,
організацій, установ і навчальних закладів.
У музеї історії підприємств можна було поба-
чити меморіальні комплекси, відзнаки, вимпе-
ли, призи, дипломи, подяки, свідоцтва про при-
своєння почесних звань16, зразки продукції, що
випускалась та ювілейну продукцію, зразки си-
ровини, знаряддя праці, окремі предмети, що ха-
рактеризували розвиток виробництва, особисті
речі працівників, результати успіхів новаторів,
винахідників і раціоналізаторів.
На прикладах окремих кримських музеїв мож-
на частково відтворити багатство і розмаїття
зібраних в радянський період фондових колекцій.
У Музеї археології Криму, створеному 1973 р.
в Сімферополі при базі Північно-Кримської ар-
хеологічної експедиції, була зібрана велика ар-
хеологічна колекція. У його фонди за результата-
ми проведених археологічних досліджень пере-
давалися численні матеріали. В експозиції були
представлені галькові знаряддя, крем’яні рубала
і нуклеуси, кістки мамонтів і інші матеріали доби
кам’яного віку. Серед експонатів, що представля-
ли добу бронзи, у музеї зберігалися такі унікальні
речі, як антропоморфна стела з діориту (висотою
175 см.) і кам’яний ящик кемі-обинської культу-
ри. Збруя скіфських і сарматських воїнів, госпо-
дарчий посуд, прикраси першої половини I тися-
чоліття н. е. – ось далеко не повний перелік най-
більш цінних експонатів, зібраних у музеї17.
У Музеї історії сімферопольської середньої
школи № 1, відкритому 1968 р., були зібрані
оригінальні експонати з історії найстарішого в
Криму навчального закладу, створеного 1812 р.
Найбагатша історія гімназії XIX ст. пов’язана
з іменами видатного російського педагога
К. Д. Ушинського, засновника і першого дирек-
тора Нікітського ботанічного саду Х. Х. Стевена,
ISSN 2222-5250
187
хірурга М. І. Пирогова, художника-мариніста
І. К. Айвазовського, академіка І. В. Курчатова та ін.
В експозиції можна було побачити численні наоч-
ні і навчальні посібники минулих століть: «Теми
і плани для творів» 1874 р., «Перша латинська
книга для трьох молодших класів гімназій і про-
гімназій» 1891 р., «Практичний курс правопису
(з матеріалом для вправ у викладі думок)» 1905 р.,
«Збірка алгебраїчних завдань для старших класів
середніх навчальних закладів» 1910 р. та ін.18
Антична і середньовічна кераміка, дерев’яні
деталі оснащення парусних суден, якорі, підняті з
дна моря, ядра і ствол гармати періоду Кримської
війни, корабельний штурвал, ліхтарі, дзвін-рин-
да, рятувальний круг, зберігалися в Музеї іс-
торії Євпаторійського морського торгового порту.
Експозиція відтворювала історію мореплавання в
Причорномор’ї в античний і середньовічний пе-
ріоди, розповідала про створення Євпаторійського
порту та його діяльність в XIX–ХХ ст.
Музей історії виноградарства і виноробства за-
воду шампанських вин «Новий Світ» відкрився
1978 р. у так званому «Великому домі», побудо-
ваному для родини князя Л. С. Голіцина в Новому
Світі наприкінці XIX ст. До найбільш цікавих ек-
спонатів належали чавунний бюст імператора
Олександра I, замовлений для Першого казенно-
го училища виноробства в Судаку, археологічні
знахідки, пов’язані з виноробством, кубок для ви-
на з рожевого кришталю, подарований Л. С. Го-
ліцину 1903 р. московськими виноробами, де-
талі чайного сервізу 1896 р. з ручним розписом
по емалі, справжні медалі, якими нагороджували-
ся вина на міжнародних виставках та дегустаціях.
Цікава колекція була зібрана в Музейному
комплексі «Дитяча мариністична галерея і музей
скульптора В. Г. Мухіної». Єдиний в Радянському
Союзі музей скульптора був створений у Феодосії
1985 р. Найбільшу цінність представляли оригі-
нальні роботи та ескізи, що належали руці В. Г. Му-
хіної, зокрема, ескіз до скульптури «Робітник та
колгоспниця», її інструменти, фотографії, листи.
У Музеї історії радгоспу-заводу ім. С. Пе-
ровської, відкритому 1970 р., за допомогою діо-
рами античної сільськогосподарської садиби і ба-
гатого предметного ряду розкривалося історичне
минуле сільськогосподарської хори Херсонесу.
У меморіальній кімнаті колишнього маєтку були
збережені меблі червоного дерева, справжні ро-
динні фотографії, предмети домашнього вжитку,
бібліотека родини Перовських.
Історію одного з найстаріших підприємств Се-
вастополя розкривав Музей історії Севастополь-
ського морського заводу ім. С. Орджонікідзе, ство-
рений 1958 р. в приміщеннях колишньої матрось-
кої в’язниці. Особливу цінність представляли за-
ставна дошка з Олександрівського доку 1897 р. та
ілюмінатор з броненосцю «Чесма».
Музей історії рибної промисловості Азово-
Чорноморського басейну Севастопольського ви-
робничого об’єднання «Атлантика» було заснова-
но 1972 р. Експозиція розповідала про розвиток ри-
бальства в античному Херсонесі, рибальські гос-
подарства дореволюційного Севастополя, станов-
лення риболовецького промислу в радянський пе-
ріод. За допомогою яскравих оригінальних експо-
натів представлено період кінця 60-х рр. ХХ ст., ко-
ли «Атлантика» поповнилася плавучими видобув-
ними переробними заводами, які могли вести лов у
водах Атлантичного та Індійського океанів і за добу
випускати 100 тис. банок рибних консервів.
Багаті та різноманітні за змістом колекції збері-
галися та експонувалися в 18 краєзнавчих музеях
Кримської області. Наприклад, у Білогірському ра-
йонному краєзнавчому музеї, створеному 1983 р.,
було висвітлено природу району, його дореволю-
ційне минуле, період жовтневої соціалістичної
революції і довоєнних п’ятирічок, роки Великої
Вітчизняної війни, відбудову народного госпо-
дарства, період розвиненого соціалізму. В експо-
зиції були представлені цікаві археологічні зна-
хідки, комплекс господарсько-побутових речей,
одяг та начиння, копії гравюр і літографій, при-
свячених населенню Карасубазара, фотографії та
особисті речі учасників війни, осколки снарядів і
мін, амуніція і спорядження19 .
Значний інтерес представляли колекції при-
родничої спрямованості. В експозиції Музею при
Південному науково-дослідному інституті рибно-
го господарства та океанографії були зібрані сис-
тематичні групи морської флори і фауни – водо-
рості, губки, корали, молюски, ракоподібні, гол-
кошкірі, риби, плазуни, морські птахи, ссавці.
Численна і різноманітна колекція гірських по-
рід та мінералів Криму: халцедони, агати, сердо-
ліки, яшми з вимерлих вулканів, зокрема з Кара-
Дагу, палеонтологічні знахідки були виставле-
ні в Севастопольському міжшкільному краєзнав-
чому музеї ім. Е. Н. Овена. Експозиція Музею
Кримського природничого заповідника, створе-
ного 1926 р., розповідала про природу першого
і найбільшого в Криму заповідника. Зоологічні ко-
лекції, матеріали гербаріїв, карти та діорами ілю-
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
188
стрували різноманіття рослинного і тваринного
світу. Зоологічний музей Сімферопольського дер-
жавного університету був створений 1965 р. як
структурний навчальний підрозділ кафедри зооло-
гії. Два розділи – хребетних та безхребетних істот
– відбивали багатство тваринного світу планети.
З метою виявлення найбільш цінних і оригі-
нальних експонатів, відповідно до «Інструкції ...»
1988 р. належність предметів до основного або
науково-допоміжного фонду визначав пред-
ставник державного музею, член фондово-
закупівельної комісії своєї установи, який мав
письмовий дозвіл на проведення поділу фондів.
Всі предмети, віднесені до основного фонду, що
мали історичну, наукову, художню чи іншу куль-
турну цінність, вносилися до спеціальної книги
обліку державного музею20. Здійснений, таким чи-
ном, подвійний облік найбільш цінних матеріалів
основного фонду давав можливість контролюва-
ти долю експонатів. На підставі «Положення про
музейний фонд Союзу РСР» 1965 р. і «Типового
положення про музей, що працює на громадських
засадах» 1978 р. пам’ятки історії та культури, взя-
ті на дублюючий облік, підлягали включенню до
складу Музейного фонду Союзу РСР. У разі при-
пинення діяльності громадського музею матеріа-
ли надходили у розпорядження державного музе-
ю, в якому перебували на обліку21.
Мережа громадських музеїв охоплювала всі ре-
гіони півострова, вирішуючи нагальні соціальні за-
вдання, спрямовані на розвиток існуючих та ство-
рення нових культурних центрів. Більш ніж 180
осередків діяло в містах і 160 – у районах облас-
ті. Найбільшу кількість музеїв було створено на те-
риторії Сімферопольського – 22, Бахчисарайського
– 20 і Сакського – 15 – районів, найменше у
Первомайському – 6, Роздольненському – 5,
Совєтському – 5 і Судакському – 5. Серед міст ліде-
рами за кількістю стали Сімферополь – 51, Феодосія
– 27, Севастополь – 26 і Керч – 22, найменша кіль-
кість музеїв діяла в Армянську – 2 і Судаку – 2.
З початком горбачовської перебудови перед му-
зеями постало завдання створення нових експо-
зицій та виставок, які відображали б історію без
ідеологічних штампів та «білих плям». Основна
увага приділялася розкриттю музейними засоба-
ми двох проблем: відтворення об’єктивної, прав-
дивої історії на суворо науковій основі і відобра-
ження курсу країни на оновлення всіх боків жит-
тя радянського суспільства.
У процесі створення нових і зміни вже існую-
чих експозицій та виставок відмовлялися від іко-
нізаціі особистості Леніна, викривали культ осо-
би Сталіна. Тема Великої Вітчизняної війни впер-
ше була розглянута не крізь призму перемоги, а
як тема великого народного лиха. Особлива увага
приділялася розгляду таких раніше замовчуваних
питань, як поразки Червоної Армії на початку ві-
йни, життя на окупованих територіях, насиль-
ницьке переселення цілих народів, в тому числі
з Криму. Епоха «розвиненого соціалізму» розгля-
далася як «період застою», що призвів до кризо-
вого становища країни. Соціологічні досліджен-
ня того часу показували, що відвідувач бажав по-
бачити правдиве відображення історичних подій,
а не нескінченний перелік тріумфів і перемог.
На противагу зруйнованим стереотипам ство-
рювалися виставки, присвячені історії та культу-
рі національних меншин, діяльності громадських
організацій, соціальним і екологічним проблемам.
Краєзнавці, громадські ради музеїв працювали
в напрямку пошуку і використання в експозицій-
ній діяльності матеріалів, що відповідали б вимо-
гам нового часу, шукали нові форми і методи йо-
го подачі. Для здійснення повноцінної реекспози-
ції музеїв необхідно було проводити серйозні до-
слідження архівного та місцевого історичного ма-
теріалу. Наслідком політичних змін також змінив-
ся склад відвідувачів та відбулось ослаблення ту-
ристичних потоків, що в свою чергу сприяло пе-
реорієнтації експозиційної та виставкової діяль-
ності музеїв на інтереси місцевого населення.
Цей період поставив перед музеями чима-
ло непростих теоретичних і практичних завдань.
У літературі ще не було відповідей на поставлені
питання, необхідно було здійснювати свої власні
дослідження, але не всі громадські активісти ма-
ли достатньо досвіду і знань для їхнього прове-
дення22. Відсутність професійної підготовки в га-
лузі музейної справи також заважала розробці та
реалізації самостійних методичних матеріалів.
Громадські музеї, які були своєрідним фено-
меном радянського суспільства та досягли роз-
квіту в період застою не були готові до змін, що
розпочалися в державі. Тому у низці громад-
ських музеїв продовжували діяти морально за-
старілі експозиції, які не викликали зацікавле-
ності у відвідувачів.
Ситуація, що склалася, в свою чергу акти-
візувала діяльність органів культури. 1989 р.
Кримським обласним краєзнавчим музеєм спіль-
но з міськими і районними відділами культури та
іншими установами-кураторами була проведе-
на перевірка стану музеїв на громадських заса-
ISSN 2222-5250
189
дах. У результаті перевірки з’ясувалося, що в 17 з
них протягом останніх років практично не велася
робота з удосконалення експозицій та поповне-
ння основного фонду справжніми експонатами.
На підставі проведеної перевірки рішенням ко-
легії управління культури Кримської області му-
зеї, що не відповідали висунутим до них вимо-
гам, були зняті з державного обліку. У дусі ново-
го часу перебудови колегія ухвалила рішення про
необхідність припинення практики планування
розвитку мережі громадських музеїв з орієнтаці-
єю на валові показники. Природно, що в сформо-
ваній ситуації було також порушено питання про
посилення роботи з надання методичної та прак-
тичної допомоги музеям на громадських заса-
дах у проведенні їх реекспозиції, особливо розді-
лів з історії радянського суспільства. Значну ува-
гу було приділено створенню нових музеїв, вихо-
дячи з необхідності різноманітності їх профілю.
Пріоритет віддавався етнографічним, присвяче-
ним культурі та побуту малочисельних народів,
а також художнім і меморіальним23.
З початку 90-х рр. внаслідок виниклих змін у
політичній та економічній сфері процес згортан-
ня експозицій та закриття музеїв на громадських
засадах набув повсюдного характеру, але якщо
одні музеї закривалися через невідповідність му-
зейним вимогам нового часу, то інші просто не
мали можливості продовжувати свою діяльність
через відсутність фінансування. Продовжував ді-
яти радянський принцип «залишкового» виділен-
ня коштів на розвиток соціальної сфери та куль-
тури, який давав слабку надію на виживання гро-
мадських музеїв, що знаходилися у віданні місь-
ких і районних відділів культури. Музеї, створені
при підприємствах, організаціях та установах, по-
вністю залежали від фінансування збоку своїх за-
сновників. Тому перехід економіки на госпрозра-
хунок та самофінансування, поставив під сумнів
не тільки існування багатьох підприємств і органі-
зацій, але й діяльність створених ними музеїв.
1991 р. згідно з обліковими даними в Криму
налічувалося всього 162 громадських музеї.
Це трохи більше 50% від установ, що діяли 1988 р.
Музеї, які збереглися, намагалися активізувати
свою виставкову діяльність, орієнтуючись на ін-
тереси місцевого населення. З одного боку вони
декларували повну деідеологізацію музейної ін-
терпретації історії, з іншого, намагалися робити
акцент на місцевій історії та популяризації бага-
тої культурної спадщини мешканців півострова.
Дослідження мережі громадських музеїв
Криму другої половини 80-х рр. показало, що в
основі їхньої діяльності лежав багатий колекцій-
ний і експозиційний потенціал. Підтвердженням
тому може слугувати перехід низки громадських
установ у категорію державних, весь основний
фонд яких входить до державного фонду України.
Це Сакський краєзнавчий музей, відомий зараз
як «Музей історії грязелікування м. Саки», істо-
ричний музей Чорноморського району, який ни-
ні діє у складі «Історико-археологічного заповід-
ника «Калос Лімен», музей історії Ленінського
району, зараз «Історико-археологічний музей
Ленінського району», історико-краєзнавчий му-
зей Радянського району.
Діюча в Криму сьогодні мережа громадських
музеїв нараховує понад 200 одиниць, близько
50% яких було створено в радянський період.
Джерела та література
1. Фролов А. И. Современное состояние и ос-
новные направления научных исследований
музейной сети // Музееведение: Вопросы те-
ории и методики: сб. науч. тр. / НИИ культу-
ры. – М., 1987. – С. 74.
2. Родимцева И. А. Об основных направлениях де-
ятельности музеев в одиннадцатой пятилетке //
Музейное дело в СССР: сб. науч. тр. / Центральный
музей Революции СССР. – М., 1982. – С. 7.
3. Формы и методы работы музеев по патри-
отическому и интернациональному воспи-
танию молодежи: Метод. реком. / Научно-
метод. совет Крымского краевед. музея. –
Симферополь, 1988. – С. 5.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
190
4. Справка о работе с общественными музеями
в 1986 году. – Рабочий архив отдела музееве-
дения КРУ «Центральный музей Тавриды».
5. Курлат Ф. Л. Некоторые аспекты и обосно-
вания ведущих идей и основных проблем эк-
спозиции музея исторического профиля //
Терминологические проблемы музееведения:
сб. науч. тр. / Центральный музей Революции
СССР. – М.,1988. – С.11.
6. Музееведение: Музеи исторического профиля.
/ Под ред. проф. К. Г. Левыкина и В Хербста. –
М.: Высшая школа, 1988. – С. 231.
7. Вержбицкий В. Г. Советский образ жизни и про-
блемы его экспозиционного показа // Музейное
дело в СССР: сб. науч. тр. / Центральный музей
Революции СССР. – М., 1982. – С. 36 .
8. Пищулин Ю. П., Равикович Д. А. Социаль-
ные функции советского музея // Термино-
логические проблемы музееведения: сб. науч.
тр. / Центральный музей Революции СССР. –
М.,1988. – С. 9.
9. Лурье В. Г. Музей на предприятии. – М.:
Профиздат, 1982. – С. 25.
10. Там само. – С. 27.
11. Методические рекомендации к участию обще-
ственных музеев области в подготовке к 70-
летию Великой Октябрьской социалистичес-
кой революции, разработанные научно-мето-
дическим отделом Крымского краеведческого
музея. – Рабочий архив отдела музееведения
КРУ «Центральный музей Тавриды».
12. Пропаганда материалов и решений ХХУII
съезда КПСС в экспозициях обществен-
ных музеев. Методические рекомендации,
разработанные научно-методическим от-
делом Крымского краеведческого музея –
Рабочий архив отдела музееведения КРУ
«Центральный музей Тавриды».
13. Отчет председателя общественного музея
Сакского химического завода за 1985 год –
Рабочий архив отдела музееведения КРУ
«Центральный музей Тавриды».
14. Музееведение: Музеи исторического про-
филя… – С. 234.
15. Каспаринская С. А. Музейная практика
и современная историческая наука // Музее-
ведение. Вопросы научного содержания экс-
позиции краеведческих музеев: сб. науч. тр.
/ НИИ культуры. – М., 1987. – С. 35.
16. Огій О. М., Швець П. В. Відзнаки доблесної
праці. – К.: Політвидав України, 1980. – С. 115.
17. Народный музей археологии Крыма: Об
опыте создания, общественно-просветитель-
ной и научно-исследовательской деятель-
ности / Сост. А. А. Щепинский, С. К. Сос-
новский. – Симферополь: Крымский облпо-
лиграфиздат, 1987. – С. 2.
18. Музей истории средней школы № 1 им. К. Д.
Ушинского г. Симферополя / Крымский кра-
евед. музей. – Симферополь: Крымский об-
лполиграфиздат, 1987. – С. 2.
19. Музей в системе культурного комплекса.
Из опыта создания и работы Белогорского
районного музея / Крымский краеведческий
музей. – Симферополь: Крымский облполи-
графиздат, 1983. – С. 1.
20. Инструкция по учету и хранению музей-
ных фондов в музеях, работающих на обще-
ственных началах по учету и хранению му-
зейных фондов в музеях, работающих на об-
щественных началах / Приложение к прика-
зу Министерства культуры СССР от 25.03.88
№ 134. – М., 1988. – С. 18
21. Буланый И. Т., Явтушенко И. Г. Музей на обще-
ственных началах. – М.: Профиздат, 1985. – С. 188
22. Выставочная работа музеев историчес-
кого профиля в условиях перестройки.
Методические рекомендации / Центральный
музей революции СССР. – М., 1990. – С. 5.
23. Об упорядочении сети музеев на обще-
ственных началах. Постановление колле-
гии управления культуры облисполкома от
28.12.89 г. – Рабочий архив отдела музееве-
дения КРУ «Центральный музей Тавриды».
Ирина Стельмах
Общественные музеи в Крыму (80-е годы ХХ века):
сеть и тематика фондовых коллекций
Рассмотрена деятельность общественных музеев Крыма в советский период. Изучение основных
принципов формирования фондов и создания экспозиции послевоенного времени позволяет определить
состав сохранившихся коллекций и перспективы их использования на современном этапе.
Ключевые слова: общественные музеи, советский период, фонды, экспозиция, профильная группа.
ISSN 2222-5250
191
Irina Stelmakh
Public museums in the Crimea (80th of XXth century ):
network and themes of fund collections
The great part of public museums of the Crimea arose in the Soviet period. The stady of the main principles
of funds and expositions formation of the postwar time will allow to determine the composition of surviving
collections and the prospects of their utilization in our modern times.
Key words: public museums, Soviet period, fund, exposition.
17 липня 2011 року виповнилося три з полови-
ною десятиліття, коли перші відвідувачі здійсни-
ли подорож експозицією Національного музею на-
родної архітектури та побуту України. Як відомо,
Музей створювався з ініціативи наукової і творчої
інтелігенції, коштом Українського товариства охо-
рони пам’яток історії та культури, за активної під-
тримки великого патріота України, Героя України,
академіка НАН України П.Т.Тронька.
Музей започатковано Постановою Ради
Міністрів України № 105 від 06 лютого 1969 р.
як державна установа у відомстві. Проте коштів
на розбудову унікального музею Міністерство
культури УРСР виділяло вкрай мало. За умов,
які склалися, за ініціативою Петра Тронька (на
той час голови Українського товариства охорони
пам’яток історії та культури (УТОПІК)), Рада мі-
ністрів УРСР спеціальною постановою (№ 159)
від 31 березня 1971 р. передала Музей у віда-
ння УТОПІК, яке мало потужну фінансову ба-
зу для вирішення питань утримання музейних
штатів, фінансування науково-пошукової роботи
і зрештою будівництва Музею в цілому. Таким
чином у часи «застою», Товариство з вже засно-
ваним Музеєм і іншими регіональними скансе-
нами, громадськими зусиллями намагалося запо-
внити велику прогалину в надто важливій ланці
- збереження культурної спадщини українського
народу. На жаль, необхідно відзначити, що і досі
в нашій незалежній демократичній Україні немає
Микола Ходаківський (м. Київ)
КИЇВСЬКИЙ СКАНСЕН: ЗДОБУТКИ І ВТРАТИ
(ДО 35-РІЧЧЯ ВІДКРИТТЯ ЕКСПОЗИЦІЇ
НАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ
НАРОДНОЇ АРХІТЕКТУРИ ТА ПОБУТУ УКРАЇНИ)
У статті висвітлюється історія створення національного музею народної архітектури та побуту
України. Розглядаються питання збереження, використання пам’яток та проблеми реставрації.
Ключові слова: музей-скансен, пам’ятка, урочища, археологія, реставрація.
єдиної визначеної державної інституції, яка б без-
посередньо «по-батьківськи» в повній мірі опіку-
валася пам’ятками народної культури.
З метою створення першої черги Музею, роз-
порядженням Ради Міністрів УРСР, дирекції було
виділено 97 га земельної ділянки за рахунок сіль-
госпугідь радгоспу «Хотівський». Після виготов-
лення проектно-кошторисної документації інсти-
тутом Київ НДІ містобудування земельна ділян-
ка була передана музею Державним актом, вида-
ним 22 грудня 1972року Києво-Святошинським
райвиконкомом, Київської області. Відтоді роз-
почалася напружена робота. Колектив Музею, на
чолі з першим його директором - архітектором
В.О.Сікорським та заступником В.Г. Шмельовим
при активній фінансово-організаційній підтрим-
ці Правління і активу Товариства УТОПІК, зайня-
лися проектуванням, землевідведенням, експеди-
ційно-пошуковою роботою, реставрацією та вста-
новленням пам’яток народного будівництва.
Як тут не згадати заступника Голови Правління
Товариства УТОПІК Я. Петрусенка, начальника
спеціальної науково-реставраційної виробничої
майстерні В. Семенчука та багато інших фахівців
НАН України, Інституту теорії історії архітекту-
ри, Київського науково-дослідного інституту міс-
тобудування, облвиконкомів, обласних управлінь
культури, архітектури, які часто на ентузіазмі ви-
рішували сотні таких потрібних питань для ство-
рення експозиції музею. Про все це уже багато го-
|