Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр.
В статті на основі відомостей Генерального опису аналізується статево-віковий склад та типологія сімей жителів козацьких дворів м. Мени. Отримані результати свідчать про переважаючу частку осіб активного віку, дітей, а також більшість складних сімейних утворень у структурі цього соціального стану. В...
Saved in:
| Published in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32714 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. / Д. Казіміров // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 216-222. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860173119844515840 |
|---|---|
| author | Казіміров, Д. |
| author_facet | Казіміров, Д. |
| citation_txt | Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. / Д. Казіміров // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 216-222. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Краєзнавство |
| description | В статті на основі відомостей Генерального опису аналізується статево-віковий склад та типологія сімей жителів козацьких дворів м. Мени. Отримані результати свідчать про переважаючу частку осіб активного віку, дітей, а також більшість складних сімейних утворень у структурі цього соціального стану.
В статье на основании материалов Генеральной описи анализируется поло-возрастной состав и типология семей жителей казацких дворов г. Мены. Полученные результаты свидетельствуют о преобладании лиц активного возраста, детей, а также большинстве сложных семейных образований в структуре этого сословия.
In the article the age-sex members and household’s typology of the сossack yard’s inhabitants is analyzed on the basis of General census data. It’s drew a conclusion about predominance of the fi t to work persons, children and multiple families in this social class structure.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:59:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 2222-5250
215
ÐÅòÎÍÀËÜͲ
ÀÑÏÅÊÒÈ
²ÑÒÎÐÈ×Íί
ÄÅÌÎÃÐÀÔ²¯
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
216
Одним з провідних соціальних станів
Гетьманщини було козацтво, дослідження якого
займає пріоритетне положення у вивченні історії
України цього періоду. Головним чином аналізу-
ється організація, структурні підрозділи та зміни
чисельності козацького війська. В полі зору до-
слідників знаходяться воєнні кампанії та участь
козацьких загонів у збройних конфліктах протя-
гом другої половини XVII – XVIII ст., зокрема,
у російсько-турецьких війнах1. Наступною важ-
ливою складовою цих досліджень є характерис-
тика матеріального становища козаків, особливо
відносин у сфері землеволодіння, оскільки наяв-
ність ґрунтів була запорукою відбування військо-
вої служби. За висновками багатьох вчених у за-
значений період козацький стан характеризуєть-
ся посиленням майнової диференціації та зубо-
жінням значної кількості його представників,
спричиненим безперервними військовими похо-
дами, специфікою матеріального забезпечення
та зазіханнями старшини на землі рядових коза-
ків. Унаслідок цього до кінця XVIII ст. козацтво,
в процесі інкорпорації території Гетьманщини до
Російської імперії, втрачає своє суспільне значен-
ня та мілітарний потенціал2.
При дослідженні вищевказаних процесів ав-
тори залучають значний обсяг джерел статистич-
ного характеру, таких як козацькі компути, реє-
стри, ревізії. Серед останніх особливо вирізняєть-
ся Генеральний опис Лівобережної України, мате-
ріали якого лягли в основу досліджень про май-
новий стан окремих груп козаків. Немало сказано
і про інформаційні можливості, недоліки та ре-
презентативність даних цієї «ревізії»3. Проте, ли-
ше на сучасному етапі матеріали Генерального
опису почали застосовуватись у вивченні де-
мографічних характеристик населення4. В на-
шому випадку їх аналіз є суттєвою складовою в
оцінці можливостей козаків щодо відбування вій-
ськової служби. Також подібний підхід дозволяє
УДК 94(477.51)«17»
Дмитро Казіміров (м. Чернігів)
КОЗАЦЬКІ РОДИНИ М. МЕНИ ЗА ГЕНЕРАЛЬНИМ
ОПИСОМ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ 1765-1769 РР.
В статті на основі відомостей Генерального опису аналізується статево-віковий склад та типологія сі-
мей жителів козацьких дворів м. Мени. Отримані результати свідчать про переважаючу частку осіб актив-
ного віку, дітей, а також більшість складних сімейних утворень у структурі цього соціального стану.
Ключові слова: Генеральний опис, населення, вік, стать, домогосподарство, структура сім’ї.
з’ясувати вплив цих чинників на рівень матері-
ального добробуту козаків і навпаки.
Як відомо, матеріали Генерального опису да-
ють змогу вивчати населення Гетьманщини як на
теренах держави взагалі, так і на рівні окремих
адміністративних одиниць чи населених пунк-
тів5. Особливо привабливим видається найниж-
чий рівень, оскільки людська спільнота, як і окре-
мі її представники, досліджуються в безпосеред-
ньому ареалі проживання, включаючи сукупність
сімейно-шлюбних, господарських зв’язків, тощо.
З огляду на вищевказане, об’єктом уваги нашо-
го дослідження є козацьке населення сотенного
містечка Мени Чернігівського полку. Насамперед
з’ясуємо розподіл на соціальні групи в його сере-
довищі, а також розглянемо такі характеристи-
ки, як статево-вікова структура та типологія ро-
дин менських козаків. При цьому спиратимемося
на дані чистової відомості козацького населення
м. Мени з матеріалів Генерального опису за 1766 р.*
Його проведення здійснювалося згідно з ука-
зом Катерини ІІ від 4 листопада 1763 р. під ке-
рівництвом президента ІІ Малоросійської ко-
легії графа Петра Румянцева. З цією метою
в кожному полку створено спеціальну комісі-
ю. В Чернігівський полк для здійснення опи-
су були призначені підполковник карабінерного
Ростовського полку Іван Ногаткін, бунчуковий
товариш Дмитро Бороздна та ніжинський пол-
ковий писар Яків Почека6.
Для проведення перепису, згідно з розпоря-
дженням Рум’янцева від 9 вересня 1765 р., за-
тверджено спеціальну інструкцію та чотири
форми. Перша форма призначалася для опису
міст і містечок. Друга – для перепису державних
і монастирських маєтків. За третьою формою
_________________________________
* Повна назва документу: «Местечка Мены белая а не ведо-
мость черная козачая 766 года ревизорам поданная на 110
листах» // Центральний державний історичний архів України
(м. Київ) (далі - ЦДІАУК), ф. 57, спр. 22, арк. 1-108.
ISSN 2222-5250
217
описувалися приватні маєтки, а за останньою –
козацькі володіння.
Укладачі опису в полках отримали широкі по-
вноваження, а місцеве населення повинно було
сприяти їх роботі. Як правило, відомості про ко-
заків та посполитих складали сотенні правління
згідно з наказами від полкових комісій. Зокрема,
в Менській сотні таку справу міг здійснювати со-
тенний писар Гнат Романовський, який займав
цю посаду у 1760-1778 рр. Менським сотником
тоді був Павло Сахновський7. Одержавши ві-
домості, члени комісій перевіряли їх на місцях,
вносили зміни чи уточнення та складали опис,
спочатку в чорновому, а потім у чистовому варі-
антах. У підсумку матеріали Генерального опису
увійшли до двох категорій: а) відомості, складені
ревізорами; б) відомості, складені для ревізорів
місцевими канцеляріями та старшинами8.
До останньої належала й вищезгадана відомість.
Хоча вона й вказана чистовою, проте не позбавле-
на позначок, дописок та виправлень, скоріше за
все зроблених ревізорами під час перевірки даних.
Однак, і після цієї перевірки уникнути неточностей
не вдалось. Насамперед багато помилок стосувало-
ся віку респондентів. В одних випадках він взагалі
не вказаний, а в інших зафіксовано неправдоподіб-
ну вікову різницю між батьками та дітьми, яка по-
декуди складала менше 10 років.
Опис кожного двору складався з двох частин.
Спочатку йшла таблиця з переліком житлових та
господарських будівель, мешканців двору. Під нею
у вигляді звичайного тексту подавалися відомості
про земельні угіддя худобу, промисли тощо.
В таблиці, де подано інформацію про насе-
лення, можна умовно виділити три основні час-
тини. До першої відносились графи, в яких вка-
зувалася вулиця, на якій стояв двір та перелік бу-
дівель в ньому, задля позначення наявності та
кількості яких тут відводилася кожна окрема гра-
фа. Проте вулиці вказані не були. Для переліку
забудови дворів у перших двох бланках застосо-
вувалося позначення «число покоев». У будинку
господаря вказувалася кількість кімнат для йо-
го сім’ї та «людських» – призначених для служи-
телів та підсусідків. Потім йшли амбари, стайні,
сараї та льохи (земляні або дерев’яні). Далі пере-
лік змінили і стали писати: «в дворах хат», «без-
дворних хат», «клетей», «сараев», «клунь» і вже
згадані погреби. Такий порядок зберігався до
кінця документу. Також у крайній колонці зліва в
більшості описів вказано матеріальний стан дво-
ру: «новой» або «вєтхій». Друга частина – це од-
на велика графа, де спочатку вказувалася належ-
ність до соціальної категорії (виборний козак або
підпомічник), місце народження, прізвище ім’я та
по-батькові господаря. Потім зазначалося місце
народження, ім’я та по-батькові дружини. Нижче
йшли діти господаря. Перелічуючи їхні імена та
вік, укладачі відомості не дотримувались патрилі-
нійного принципу, характерного для більшості по-
дібних документів того часу. Як відомо, спершу за-
писували хлопчиків, а потім – дівчаток. В нашому
випадку діти позначені відносно їх віку, тобто від
старшого до наймолодшого. Далі переписувалася
решта родичів та їх сімей (брати, сестри, племін-
ники, мати господаря тощо). За таким же принци-
пом вносилися й відомості й про підсусідків, якщо
вони були в господарстві. Ще одну категорію ста-
новили наймані робітники, які зафіксовані в окре-
мих дворах. Вказуються їх імена, по батькові, міс-
це народження, вік, термін та умови оплати праці.
Нарешті третя частина містила графи, де окре-
мо для чоловіків та жінок подавалися відомості
про вік та стан здоров’я мешканців дворів. Для
осіб чоловічої статі були передбачені графи, де
в аршинах та вершках мав зазначатися їх зріст.
Проте вони залишилися незаповненими.
У кінці опису двору, після переліку володінь,
містився пункт, який відсутній у попередніх фор-
мах. До нього вносилися дані про те, хто саме з до-
могосподарства відбуває військову службу та яким
промислом займається (найчастіше господар або
один з його синів). Стосовно випадків, коли голо-
вою домогосподарства була вдова, вказувалося, що
служба відбувається наймом. Очевидно, поява цієї
графи була викликана необхідністю точного визна-
чення кількості козаків, з огляду на часті переходи
посполитих у козацтво і навпаки9.
За нашими підрахунками, станом на 1766 р.
у Мені знаходився 161 козацький двір та 17 без-
двірних козацьких хат. Частина з них – 56 госпо-
дарств, належали виборним козакам, а 102 – під-
помічникам. Господарі 4 дворів перейшли в ко-
зацький стан з посполитих та підсусідків шляхом
купівлі козацької землі або одружившись на пред-
ставниці цього прошарку. Одиначками у своїх гос-
подарствах проживали вдови Марія Васильківна
та Гапа Килдіїха10. Щоправда, остання мала у сво-
єму дворі ще й сім’ю підсусідків.
Перейдемо до розгляду статево-вікової струк-
тури козацького населення м. Мени. Всього в дво-
рах проживало 1653 особи, 828 з яких були чоло-
віками, а 825 – жінками. З урахуванням не тіль-
ки членів сімей господарів, а також підсусідків та
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
218
найманих робітників, показник середньої населе-
ності дворів становив 9,3 особи.
Далі розподілимо всіх жителів на великі вікові
групи. Це дозволить визначити частку працездат-
ного населення. На думку сучасних вчених, віковий
поділ, що відповідав особливостям Румянцевсь-
кого опису, мав наступний вигляд. Працездатне
населення складали особи віком 15-59 р.
Відповідно, до інших категорій відносились діти
(0-14 р.) та літні люди (60 р. і старші)11. У підсумку
частка працездатного населення склала 51,5%, ді-
тей – 44,2%, осіб похилого віку – 4,3%, що демон-
струє нижченаведена таблиця (див. табл. 1).
Отже, основну масу мешканців козацьких дво-
рів утворювали люди активного віку, а співвідно-
шення «працівників та їдців» становило: 852/801
=1,06. На перший погляд розрив між цими показ-
никами незначний, але враховуючи, що другу гру-
пу за кількістю населення складали діти, можемо
говорити про значний трудовий потенціал жителів
козацьких господарств Мени. До того ж, відповід-
но шкали Е. Россета, їх населення було молодим
з огляду на незначну частку людей похилого віку*.
Повертаючись до кількісного співвідношен-
ня між особами чоловічої та жіночої статі, спосте-
рігаємо незначну перевагу чоловіків над жінками.
Чоловічий коефіцієнт, що вираховується шляхом
поділу числа чоловіків на загальну кількість жите-
лів дворів, становив 0,501. Показник статевого спів-
відношення, що з’ясовується шляхом поділу числа
чоловіків на число жінок та помноженням резуль-
тату на 100, складав 100,3. Вихід за межі 100-110 як
правило свідчив про недореєстрацію осіб однієї ста-
ті12. Незначна перевага жінок спостерігалася в гру-
пах працездатного населення та людей похилого ві-
ку. Зазвичай це зумовлювалося впливом міграцій-
них процесів, смертністю та іншими чинниками.
Більш докладно вищевказані характеристи-
ки можна проілюструвати за допомогою так зв.
таблиці «необроблених даних» (див. табл. 2).
В ній жителі козацьких дворів розподілені за ві-
ком, статтю та сімейним станом. За основу при-
йнято один з вікових поділів, що широко засто-
совуються в історичній демографії13.
Перейдемо безпосередньо до характерис-
тики типології родин у козацьких дворах. Як
відомо, при укладанні Румянцевської ревізії
саме двір брався за одиницю опису. На думку
Г. Максимовича його основними ознаками була
наявність єдиної території, родинні зв’язки між
його мешканцями, спільне несення повиннос-
тей, відбування служби та сплата податків14.
За визначенням багатьох сучасних дослідників,
поняття «сім’я», «двір» та «домогосподарство» бу-
ли тотожними й означали сукупність родичів, що
проживали разом та спільно вели господарство15.
Спершу з’ясуємо поколінний склад козацьких
родин. Переважну більшість складали двопоко-
лінні сім’ї, яких, за нашими підрахунками, було
113 (64,6%). До трипоколінних відносилось 59
родин (33,7%), а до однопоколінних – 3(1,7%).
Структуру сімей проаналізуємо на основі за-
гальноприйнятої класифікації П. Ласлетта, яка
розрізняє наступні типи сімейної організації:
1. Прості або нуклеарні домогосподарства, що
складаються з однієї шлюбної пари з дітьми або без
них. Домогосподарство, що складається з вдівця
(вдови) з дітьми також вважається нуклеарним.
2.Розширеним є домогосподарство, в якому
окрім сім’ї господаря проживає один або кіль-
ка родичів, але вони в свою чергу не утворюють
шлюбних пар.
3. Мультифокальне (складне) домогосподар-
ство – сімейне утворення, яке складається з кіль-
кох простих сімей (кількох ядер). Якщо во-
но об’єднує в собі подружні пари братів та сес-
тер, тобто складається з родичів по боковій лі-
нії, його відносять до братського об’єднаного
типу.4. Поряд з цими є домогосподарства, які
складаються з однієї особи (див. вищезгадані дво-
ри вдів), а також ті, що не утворюють сімей16.
Однак досліджувані нами випадки ще раз під-
тверджують умовність даної класифікації. Так, у
деяких із них виникають сумніви щодо визначен-
ня господаря двору. У 2 дворах одночасно прожи-
вали по дві козацькі сім’ї, господарі яких не до-
водились родичами один одному. Окрім цього,
Вікова
група
0-15 15-59 60+
Разом Ч Ж Разом Ч Ж Разом Ч Ж
Чисельність 730 374 356 852 419 436 71 35 36
Таблиця 1. Розподіл козацького населення м. Мени за віковими групами
________________________________
* На думку дослідника демографічно молодим є населення, в
якому частка осіб похилого віку не перевищує 8%. // Сердюк
І. Структура населення міста Переяслава за матеріалами
Генерального опису 1765-1769 рр. (історико-демографічний
аналіз) // Київська старовина. – 2008. – № 6. – С. 10.
ISSN 2222-5250
219
в більшості козацьких господарств проживали на-
ймані робітники та підсусідки, які також мали свої
родини. Отже, в одному дворі могли зосереджува-
тись декілька типів сімей. Тому родини господарів
та їх співмешканців розглянемо окремо.
За нашими спостереженнями 64 (36,3%) роди-
ни були простого типу. Їхня чисельність коливала-
ся від 2 до 8 осіб. Середня населеність становила
4-7 осіб. Ще 32 (18,2%) сім’ї виявилися розшире-
ними. В їх складі налічувалося від 3 до 10 чоло-
вік, проте найчастіше вони мали по 5-6 осіб.
Більшість у ко-
зацькому соціумі
Мени складали му-
льтифокальні роди-
ни, яких усього налі-
чувалося 80 (45,5%).
Показник середньої
населеності стано-
вив 10-11 осіб. Ця
група мала у своє-
му складі 33 патрі-
архальні та 39 брат-
ських сімей. Ще
4 родини були се-
стринськими, склад
кожної з яких фор-
мували по 2 заміжні
сестри разом з сво-
їми чоловіками та
дітьми. Наостанок,
в 4 дворах зафіксо-
вані безструктур-
ні форми сімейної
організації. В кож-
ному з них спільно
проживали незаміж-
ні сестри. Слід зауважити, що традиційна сім’я ма-
ла властивість з часом змінювати свою структуру,
проходячи певний цикл. Так, протягом певного пе-
ріоду проста сім’я могла перетворитися на розши-
рену чи мультифокальну. В той же час складне сі-
мейне утворення мало властивість розпадатися на
кілька простих. Джерела, як правило, лише фіксу-
ють окрему фазу цього циклу в певний момент17.
Якщо уважніше розглянути мультифокальні
родини, то побачимо, що найменш населеними се-
ред них були 3 сім’ї, що складалися з 5 осіб кожна.
Найбільшими за кількістю родичів виявились ро-
дини виборного козака Йосипа Ємця та підпоміч-
ника Івана Ілляша, відповідно – 25 та 26 осіб, кож-
на з яких утворювалася з 5 ядер (шлюбних пар)18.
У зв’язку з цим доволі цікавою видається теза
Б. Миронова про залежність типу та розмірів роди-
ни від характеру господарської діяльності. Згідно
з його твердженням, володіння значним обсягом
земельних угідь та заняття землеробством сприя-
ло збільшенню родини. Відсутність землі, занят-
тя ремеслами й промислами навпаки призводили
до зменшення сім’ї19. За нашими підрахунками в
Мені було 17 (9,6 %) козацьких господарств, які
не мали ґрунтів. У їх складі зафіксовано 13 про-
стих, по 2 розширені та мультифокальні сім’ї чи-
сельністю від 2 до 9
чоловік. Господарі
3 дворів з цього пе-
реліку займались
ткацьким ремеслом,
а решта підтримува
ли своє матеріальне
становище шляхом
заробітків та «ежед-
невных работизн».
Окремо розгля-
немо підсусідків,
які проживали в 40
козацьких дворах.
Вони утворювали
62 родини, до яких
входило 245 (15%)
осіб. З цієї кількос-
ті 55 сімей (88,7%)
були простими, 4
(6,5%) – розшире-
ними, а 3 (4,8%) –
мультифокальними.
Населеність нукле-
арних родин стано-
вила від 2 до 7 осіб.
Проте найбільш поширеними були сім’ї з 3-4
осіб. Розширені родини мали у своєму складі 3-5,
а мультифокальні – 5-10 осіб. Найчисленнішою
виявилася сім’я Юхима Миронця (10 осіб),
що проживав у дворі виборного козака Гната
Якименка. У його домогосподарстві мешкало
найбільше підсусідків – 6 родин (33 особи)20. По
3 прості сім’ї підсусідків загальною чисельністю
15 чоловік проживали у хуторах виборних коза-
ків Івана Омелюти, Семена Москальця та Семена
Олійника. Також виключно підсусідки (2 сім’ї з
7 чоловік) мешкали у дворі, який належав козаку
с. Хрипівки Городнянської сотні Івану Самойленку.
Наймані робітники – 41 особа, проживали у 38
господарствах. 12 чоловік мали вік від 10 до 15,
Вікова
група
(роки)
Чоловіки Жінки
Х
ол
ос
ті
Ж
он
ат
і
Вд
ів
ці
Н
ев
ід
ом
о
Вс
ьо
го
Х
ол
ос
ті
Ж
он
ат
і
Вд
ов
и
Н
ев
ід
ом
о
Вс
ьо
го
0-4 132 - - - 132 109 - - - 109
5-9 125 - - - 125 146 - - - 146
10-14 117 - - - 117 99 2 - - 101
15-19 92 1 - - 93 80 12 - - 92
20-24 26 23 - 4 53 3 53 2 2 60
25-29 - 59 - 2 61 1 65 2 1 69
30-34 - 55 3 1 59 - 57 3 2 62
35-39 - 49 2 - 51 - 41 4 - 45
40-44 - 36 3 - 39 - 28 7 1 36
45-49 - 22 1 - 23 - 20 2 2 24
50-54 - 26 1 2 29 - 12 8 7 27
55-59 - 9 2 - 11 - 12 2 4 18
60-64 - 16 3 1 20 - 4 6 2 12
65-69 - 4 - 1 5 - 2 3 1 6
>70 - 5 5 - 10 - 2 13 3 18
Всього 492 305 20 11 828 438 310 52 25 825
Таблиця 2. Населення козацьких дворів м. Мени за статтю, віком
та сімейним станом (таблиця «необроблених даних»)
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
220
а 29 – від 15 до 30 років. В основному вони на-
ймалися на рік з оплатою від 90 копійок до 3 ру-
блів 50 копійок. Частина з них – 5 осіб навчались
певного ремесла (в основному шевського).
Джерело інформує нас і про стан здоров’я
мешканців сотенного містечка. Проаналізуємо:
якими недугами хворіли менські козаки у другій
половині XVIII ст.?
Загалом в джерелі зафіксовано 37 випадків за-
хворювань. Найбільш поширеними були хворо-
би зору, на які хворіли 12 осіб. Характерно, що
більшість із них – 8 осіб були молодші 60 років.
Згадуються особи, які погано бачать чи повністю
сліпі на одне, тобто на ліве чи праве око. В інших
випадках констатується повна сліпота. Але, як не
дивно, це не ставало перешкодою для відбування
служби. Так, у господарстві козака-підпомічника
Гната Курлюка «указную службу» відбував йо-
го 19-річний син Андрій, сліпий на праве око21.
Вважається, що причиною поширеності цього
каліцтва є так зв. «французька хвороба» або си-
філіс22. Також сліпота могла бути вродженою чи
отриманою внаслідок травми.
Відносно поширеним були й хвороби опорно-
рухового апарату, зафіксовані у 9 осіб, і знову ж та-
ки всі віком до 60 років. У джерелі згадуються лю-
ди, скалічені на ліву чи праву ногу, а у трьох випад-
ках – «на ноги крив» чи «кривая». Ще один випа-
док стосувався дочки козака Григорія Солом’яника
25-річної Анни, яка була на «руки и ноги скалече-
на». Напевно саме це завадило їй вийти заміж.
Двоє осіб мали повну втрату слуху, а ще двоє –
цілий «букет» хвороб. Так, про 20-річного сина ви-
борного козака Семена Прищепи Івана сказано, що
він був «глухонем и на праву ногу крив». У госпо-
дарстві козака -підпомічника Клима Канахна (30 ро-
ків) проживала його сестра, 20-річна «девка Зиня»,
яка записана, як «нема и изумлена»23. Відносно ще
6 осіб характер хвороби не вказаний.
Окрім цього, документ містить численні від-
мітки і про смертність у козацьких родинах.
Помітки «умре» чи «умерла» стояли навпроти 62
імен, що їх напевно зробили ревізори під час пе-
ревірки відомості. Цих людей, зі зрозумілих при-
чин, ми не включали у загальний перелік мешкан-
ців дворів. Вказані відомості дозволяють зроби-
ти певні висновки щодо рівня смертності в дослі-
джуваний час. Найвищим був показник дитячої
смертності. Так, у віковій групі 0-5 років ми на-
рахували 33 (53%) випадки. Померло 20 хлопчи-
ків та 13 дівчаток. З дітей віком від 6 до 15 років
померли 3 хлопців та 6 дівчат. Загалом, за спо-
стереженнями Л. Анрі та А. Блюма, смертність
немовлят забирала з родин більшу частку дітей.
Діти, які прожили більше 14 років, складали, в
цілому, дві третини народжень, що відбулись за
14 років24. Серед чоловіків та жінок віком до 60
років цей показник розподілився порівну – по 7
осіб кожної статі. Найменше померло людей по-
хилого віку – 2 чоловіки та 4 жінок.
Причини смертей зазвичай не вказані. Лише
в кількох випадках спочатку згадується, що лю-
дина хворіла, а потім померла. Значною мірою
зростання смертності в той час могли викликати
недоїдання та голод, що виник внаслідок невро-
жаїв. Як відомо, у 1766 р. була посуха, наступно-
го року взимку вдарили сильні морози, а влітку –
знову посуха і потім голод25.
У суспільстві Гетьманщини XVIII ст. жите-
лі віком 60 років і старші вважалися заслаблими
від старості – «дряхлыми», що повсюдно відобра-
жалося на сторінках Генерального опису. Але так
було не завжди. В нашому документі зустрічаєть-
ся чимало випадків, коли про осіб віком 60-70 р.
і більше років сказано, що вони здорові. Зокрема,
здоровим записаний виборний козак 90-річний
Данило Товстий. Зате його одноліток, також ви-
борний козак, Федір Москалець, згадується як
пристарілий. До речі, вони виявились найстарши-
ми мешканцями у козацьких дворах м. Мени26.
Загалом проведене дослідження дозволяє
зробити наступні висновки. Насамперед слід
відзначити кількісну перевагу дворів козаків-
підпомічників над господарствами виборних ко-
заків. Головним чином це зумовлювалося ви-
щевказаними процесами в козацькому стані про-
тягом XVIII ст. За результатами типологічного
аналізу серед козацьких родин м. Мени панівне
становище займали мультифокальні сім’ї, що в
більшості своїй складалися з 2-3 ядер (шлюбних
пар) з середньою чисельністю 10 осіб. Частка
нуклеарних родин козаків також виявилася до-
сить значною, а серед підсусідків такі сім’ї вза-
галі мали абсолютну більшість. Певною мірою
на це впливали вже згадані матеріальні чинни-
ки та види господарської діяльності. Але окрім
них структура сімей, як і статево-вікові характе-
ристики козацького населення м. Мени, залежа-
ли від дії природних факторів, таких як смерт-
ність, хвороби та ін.
ISSN 2222-5250
221
1. Апанович О. М. Збройні сили України
першої половини XVIII ст. / О. М. Апанович.
– К.: Наукова думка, 1969. – 222 с.; Заруба
В. Українське козацьке військо в російсько-
турецьких війнах останньої чверті 17 ст. /
В. Заруба. – Дніпропетровськ: Ліра ЛТД, 2003.
– 464 с.; Репан О. Іржа на лезі. Лівобережне
козацтво і російсько-турецька війна 1735-1739
рр. / О. Репан. – К.: Видавничий дім «Києво-
Могилянська академія», 2009. – 195 с.
2. Теличенко И. Сословные нужды и желания
малороссиян в эпоху Екатерининской
комиссии. Козаки / И. Теличенко // Киевская
старина. – 1891. – № 1. – С. 232-254; Гуржий
А. И. Эволюция феодальних отношений на
Левобережной Украине в первой половине
XVIII в. / А. И. Гуржий. – К.: Наукова дум-
ка, 1986. – 136 с.; Путро А. И. Левобережная
Украина в составе Российского государства
во второй половине XVIII века. / А. И. Путро.
– К.: Вища школа, 1988. – 142 с.
3. Федоренко П. К. Воронковская сотня
Переяславского полка по Румянцевской
описи / П. К. Федоренко // Труды Полтавской
ученой архивной комиссии. – Полтава:
Электрическая типография Г. И. Маркевича,
1915. – Вып. 12. – С. 81-155; Ткаченко М.
Канівська сотня Переяславського полку
за Рум’янцівською ревізією / М. Ткаченко
// Записки історико-філологічного відділу
ВУАН. – К.: З друкарні Української акаде-
мії наук, 1926. – Кн. VII-VIII. – С. 242-307;
Максимович Г. А. Деятельность Румянцева-
Задунайского по управлению Малороссией /
Г. А. Максимович. – Нежин, 1913. – Т. 1. – С. 190-
357; Путро О. Генеральний опис 1765-1769
рр. як джерело для вивчення соціально-
економічних відносин на Лівобережній
Україні у другій половині XVIII ст. / О. Путро
// Український історичний журнал (далі –
УІЖ). – 1982. – №7. – С. 143-147; Лепенко Н.
О. Генеральний опис 1765-1769 рр. – джерело
для вивчення земельних мір Лівобережної
України / Н. О. Лепенко // УІЖ. – 1983. –
№ 2. – С. 134-137.
4. Волошин Ю. Розкольницькі слободи на
території Північної Гетьманщини у XVIII
ст. / Ю. Волошин. – Полтава: АСМІ, 2005.
– 312 с.; Сердюк І. О. Генеральний опис
Джерела та література
Лівобережної України 1765-1769 рр.: виміри
локальної демографічної історії / І. Сердюк
// Наукові записки. – К., 2009. – Т. 19. – Кн. 1. –
С. 407-416; Його ж. Структура населення міста
Переяслава за матеріалами Генерального опису
1765-1769 рр. (історико-демографічний аналіз)
// Київська старовина. – 2008. – № 6. – С. 3-21.
5. Сердюк І. О. Генеральний опис Лівобережної
України… – С. 409.
6. Максимович Г. А. Вказ. праця. – С. 219.
7. Кривошея В. В. Урядова старшина
Гетьманщини. Енциклопедія / В. В. Кривошея.
– К.: Стилос, 2010. – С. 45.
8. Литвиненко М. А. Джерела історії України XVIII
ст. / М. А. Литвиненко. – Харків: Видавництво
Харківського ун-ту, 1970. – С. 98.
9. Максимович Г. А. Вказ. праця. – С. 214.
10. ЦДІАУК, ф. 57, оп. 1, спр. 22, арк. 95.
11. Волошин Ю. Розкольницькі слободи… – С. 112.
12. Там само. – С. 116.
13. Анри Л. Блюм А. Методика анализа в истори-
ческой демографии / Пер. с франц. с. Хока и
Ю. Егоровой. – М., РГГУ, 1997. – С. 16.
14. Максимович Г. А. Вказ. праця. – С. 317.
15. Волошин Ю. Розкольницькі слободи… –
С. 215; Миронов Б. Н. Социальная исто-
рия России периода империи (XVIII – нач.
ХХ вв.): Т. 1. / Б. Н. Миронов. – СПб.: Дмитрий
Буланин, 2000. – С. 219.
16. Ласлетт П. Семья и домохозяйство: истори-
ческий поход // Брачность, рождаемость, се-
мья за три века: Сб. статей // Под ред. А. Г.
Вишневского и И. С. Кона. – М.: Статистика,
1979. – С. 138; Волошин Ю. Розкольницькі
слободи. – С. 224.
17. Волошин Ю. Вказ. праця. – С. 225.
18. ЦДІАУК, ф. 57, оп. 1, спр. 22, арк. 95.
19. Миронов Б. Н. Вказ. праця. – С. 222.
20. ЦДІАУК, ф. 57, оп. 1, спр. 22, арк. 12 зв.
21. ЦДІАУК, ф. 57, оп. 1, спр. 22, арк. 79.
22. Волошин Ю. Вказ. праця. – С. 149.
23. ЦДІАУК, ф. 57, оп. 1, спр. 22, арк. 2, 11 зв., 32.
24. Анри Л. Блюм А. Вказ. праця. – С. 32.
25. Мордвинцев В. Сельское хозяйство в
монастырских вотчинах Левобережной
Украины в XVIII в. / В. Мордвинцев. – К.:
ООО «Международное финансовое аген-
ство», 1998. – С. 24.
26. ЦДІАУК, ф. 57, оп. 1, спр. 22, арк. 26 зв., 28.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
222
Дмитрий Казимиров
Казацкие семьи г. Мены согласно Генеральной описи Левобережной Украины 1765-1769 гг.
В статье на основании материалов Генеральной описи анализируется поло-возрастной состав и ти-
пология семей жителей казацких дворов г. Мены. Полученные результаты свидетельствуют о преобла-
дании лиц активного возраста, детей, а также большинстве сложных семейных образований в струк-
туре этого сословия.
Ключевые слова: Генеральная опись, население, возраст, пол, домохозяйство, структура семьи.
Dmytro Kazimirov
Cossack’s family’s of the Mena according to General census of 1765-1769
In the article the age-sex members and household’s typology of the сossack yard’s inhabitants is analyzed on
the basis of General census data. It’s drew a conclusion about predominance of the fi t to work persons, children
and multiple families in this social class structure.
Key words: General census, population, age, sex, household, family’s structure.
Цікавість до вивчення сезонного фактора в де-
мографії з’явилася вже з середини ХІХ століття.
Спираючись на дані метричних книг та свої спосте-
реження дослідники вивчали сезонність смертнос-
ті немовлят та сезонність народжуваності1. З часом
стали робити спроби розкрити зв'язок між сезонни-
ми коливаннями шлюбів, народжень та смертей2.
Незважаючи на здійснені окремі розвідки, на сьогод-
ні ця проблема виглядає малодослідженою темою.
В останні роки, завдяки розвитку статистичних
методів в історичній демографії та введенню до
наукового обігу нових джерел, вивчення сезонно-
го фактору в демографії XIX століття знову при-
вернуло увагу дослідників. Мова йде не про ши-
рокі наукові дискусії, а швидше про накопичення
і зіставлення наукових фактів і побудову гіпотез
для подальших більш детальних досліджень.
Зауважимо, що сезонність народжень, смертей та
шлюбів неодмінно пов’язана з демографічною пове-
дінкою, яка впливає на процес відтворення населен-
ня та його динаміку в історичній ретроспективі.
У статті, на прикладі колоніальних болгар-
ських общин, робиться спроба аналізу сезонно-
УДК 94(477.7):314.3«1800/1850»
Марина Філіпова (м. Одеса)
СЕЗОННА МОДЕЛЬ НАРОДЖУВАНОСТІ
В «ЗАДУНАЙСЬКИХ КОЛОНІЯХ» БЕССАРАБІЇ
В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ
В статті за матеріалами метричних книг реконструюється та аналізується сезонна модель наро-
джуваності в «задунайських колоніях» Бессарабії в першій половині ХІХ ст.
Ключові слова: метричні книги, «задунайські колонії», народжуваність, сезонність народжуваності.
го фактору в демографії задунайських колоній
Бессарабії. Зокрема, предметом уваги виступа-
ють задунайські болгарські колонії Буджака.
Вихідці з Болгарії найбільш масово пересе-
лялися в цей регіон під час російсько-турецьких
війн 1806-1812 і 1828-1829 рр., та відразу після
їхнього завершення. Міграційні процеси призве-
ли до виникнення на території Буджака їхньої, до-
волі великої етнокультурної спільноти, яка входи-
ла з 1819 р. до складу соціальної групи «задунай-
ських переселенців». Саме на цей хронологічний
період припадає етап початкового облаштування
«задунайських колоністів» та інтенсивного фор-
мування в регіоні болгарської спільності.
Для населення, яке до неї входило, характер-
ним був традиційний тип народжуваності, який
природно супроводжувався недиференційованіс-
тю форм демографічної поведінки та відповідно
цілей та методів соціального контролю над нею3.
Як засвідчив проведений нами аналіз да-
них ревізьких реєстрів, висока народжуваність
впритул наблизилась до фізіологічної межі.
Репродуктивні орієнтації населення були наці-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32714 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2222-5250 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:59:02Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Казіміров, Д. 2012-05-18T20:48:18Z 2012-05-18T20:48:18Z 2011 Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. / Д. Казіміров // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 216-222. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32714 94(477.51)«17» В статті на основі відомостей Генерального опису аналізується статево-віковий склад та типологія сімей жителів козацьких дворів м. Мени. Отримані результати свідчать про переважаючу частку осіб активного віку, дітей, а також більшість складних сімейних утворень у структурі цього соціального стану. В статье на основании материалов Генеральной описи анализируется поло-возрастной состав и типология семей жителей казацких дворов г. Мены. Полученные результаты свидетельствуют о преобладании лиц активного возраста, детей, а также большинстве сложных семейных образований в структуре этого сословия. In the article the age-sex members and household’s typology of the сossack yard’s inhabitants is analyzed on the basis of General census data. It’s drew a conclusion about predominance of the fi t to work persons, children and multiple families in this social class structure. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Регіональні аспекти історичної демографії Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. Казацкие семьи г. Мены согласно Генеральной описи Левобережной Украины 1765-1769 гг. Cossack’s family’s of the Mena according to General census of 1765-1769 Article published earlier |
| spellingShingle | Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. Казіміров, Д. Регіональні аспекти історичної демографії |
| title | Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. |
| title_alt | Казацкие семьи г. Мены согласно Генеральной описи Левобережной Украины 1765-1769 гг. Cossack’s family’s of the Mena according to General census of 1765-1769 |
| title_full | Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. |
| title_fullStr | Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. |
| title_full_unstemmed | Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. |
| title_short | Козацькі родини м. Мени за Генеральним описом Лівобережної України 1765–1769 рр. |
| title_sort | козацькі родини м. мени за генеральним описом лівобережної україни 1765–1769 рр. |
| topic | Регіональні аспекти історичної демографії |
| topic_facet | Регіональні аспекти історичної демографії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32714 |
| work_keys_str_mv | AT kazímírovd kozacʹkírodinimmenizageneralʹnimopisomlívoberežnoíukraíni17651769rr AT kazímírovd kazackiesemʹigmenysoglasnogeneralʹnoiopisilevoberežnoiukrainy17651769gg AT kazímírovd cossacksfamilysofthemenaaccordingtogeneralcensusof17651769 |