Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років
Стаття присвячена висвітленню на основі маловідомих дотепер в українській історіографії документів та матеріалів, опублікованих останнім часом, зокрема, в Румунії, а також новітніх праць українських та румунських авторів питання щодо становища етнічних українців Північної Буковини в королівській Рум...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Краєзнавство |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32718 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років / Т. Рендюк // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 246-254. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32718 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Рендюк, Т. 2012-05-18T21:04:42Z 2012-05-18T21:04:42Z 2011 Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років / Т. Рендюк // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 246-254. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2222-5250 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32718 327.321;477-(498) Стаття присвячена висвітленню на основі маловідомих дотепер в українській історіографії документів та матеріалів, опублікованих останнім часом, зокрема, в Румунії, а також новітніх праць українських та румунських авторів питання щодо становища етнічних українців Північної Буковини в королівській Румунії протягом міжвоєнного періоду та їх прагнення до возз’єднання з історичною Батьківщиною. Статья посвящена освещению на основе неизвестных до сих пор в украинской историографии документов и материалов, опубликованных в последнее время, в частности, в Румынии, а также новейших трудов украинских и румынских авторов вопроса о положении этнических украинцев Северной Буковины в королевской Румынии на протяжении периода между двумя мировыми войнами и их стремление к объединению с исторической Родиной. The article is devoted to the coverage of unknown in Ukrainian historiography documents and articles published recently in Romania, as well as the latest works of Ukrainian and Romanian authors, especially the question about the position of ethnic Ukrainians of North Bukovina in royal Romania during a period between two world wars and their aspiring to the association with historical Motherland. uk Інститут історії України НАН України Краєзнавство Історія України у світлі регіональних досліджень Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років Положение украинцев Северной Буковины в составе Великой Румынии на протяжении 1918–1940 гг. The position of Ukrainians of North Bukovina in Great Romania during 1918-1940 Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років |
| spellingShingle |
Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років Рендюк, Т. Історія України у світлі регіональних досліджень |
| title_short |
Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років |
| title_full |
Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років |
| title_fullStr |
Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років |
| title_full_unstemmed |
Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років |
| title_sort |
становище українців північної буковини у складі великої румунії впродовж 1918–1940 років |
| author |
Рендюк, Т. |
| author_facet |
Рендюк, Т. |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Краєзнавство |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Положение украинцев Северной Буковины в составе Великой Румынии на протяжении 1918–1940 гг. The position of Ukrainians of North Bukovina in Great Romania during 1918-1940 |
| description |
Стаття присвячена висвітленню на основі маловідомих дотепер в українській історіографії документів та матеріалів, опублікованих останнім часом, зокрема, в Румунії, а також новітніх праць українських та румунських авторів питання щодо становища етнічних українців Північної Буковини в королівській Румунії протягом міжвоєнного періоду та їх прагнення до возз’єднання з історичною Батьківщиною.
Статья посвящена освещению на основе неизвестных до сих пор в украинской историографии документов и материалов, опубликованных в последнее время, в частности, в Румынии, а также новейших трудов украинских и румынских авторов вопроса о положении этнических украинцев Северной Буковины в королевской Румынии на протяжении периода между двумя мировыми войнами и их стремление к объединению с исторической Родиной.
The article is devoted to the coverage of unknown in Ukrainian historiography documents and articles published recently in Romania, as well as the latest works of Ukrainian and Romanian authors, especially the question about the position of ethnic Ukrainians of North Bukovina in royal Romania during a period between two world wars and their aspiring to the association with historical Motherland.
|
| issn |
2222-5250 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32718 |
| citation_txt |
Становище українців Північної Буковини у складі Великої Румунії впродовж 1918–1940 років / Т. Рендюк // Краєзнавство. — 2011. — № 4. — С. 246-254. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT rendûkt stanoviŝeukraíncívpívníčnoíbukoviniuskladívelikoírumuníívprodovž19181940rokív AT rendûkt položenieukraincevsevernoibukovinyvsostavevelikoirumyniinaprotâženii19181940gg AT rendûkt thepositionofukrainiansofnorthbukovinaingreatromaniaduring19181940 |
| first_indexed |
2025-11-27T06:20:27Z |
| last_indexed |
2025-11-27T06:20:27Z |
| _version_ |
1850801284544724992 |
| fulltext |
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
246
35. Там само, оп.1, спр. 899, арк. 82.
36. Сообщение Главного управления землеустрой-
ства и хлеборобства // Южно-русская сельсько-
хозяйственная газета. – 4 октября 1915. – С.3.
37. Лановик Б.Д. Економічна історія України. –
К., 2004. – С. 178.
38. Сидоров А.Л. Экономическая полити-
ка России в годы Первой мировой войны. –
Москва, 1973. – С. 491.
Виктория Качмала
Социально-экономический и гуманитарнй кризис в годы Первой мировой войны
(на примере Полтавской и Черниговской губерний)
В статье проанализировано влияние Первой мировой войны на социально-экономические и демографические
изменения населения Левобережной Украины, доказан прирост жителей вопреки экономическому кризису.
Ключевые слова: социально-экономический кризис, население Левобережной Украины, демографи-
ческие изменения, Первая мировая война, прирост, жизненный уровень, миграции.
Victoria Kachmala
Socio-economic and humanitarian crisis іn тhe World War I
(for example, Poltava and Chernihiv provinces)
The article deals with the problem of the infl uence I World War on the socio-economic and demographic situ-
ation population of Left-Bank Ukraine, lead to growth people this region in spite of economic crisis.
Key words: socio-economic сrisis, the population of Left-Bank Ukraine, demographic change, I World War,
welfare, living standart, migration.
39. ЧОДА, ф. 145, оп.3, спр. 1275, арк. 9.
40. Нариси з історичної статистики / Упор.
В.І.Карпов. – К., 1997. – С. 118.
41. Там само. – С. 120.
42. Вільшанська О.Л. Указ. праця. – С. 64.
43. Нариси з історичної статистики. – С. 118.
44. Поршнева О.С. Крестьяне, рабочие и
солдаты России накануне и в годы Первой
мировой войны . – Москва, 2004. – С.317.
Перша світова війна 1914–1918 рр. завершила-
ся надзвичайно вигідно для Румунії, яка, починаю-
чи з кінця ХІХ століття, рішуче висувала уніоніст-
ські (соборницькі) ідеї прилучення до неї порубіж-
них територій, заселених переважно українцями,
які на той час були складовими Росії або Австро-
Угорщини. Користуючись тотальним військово-
політичним хаосом, який виник внаслідок роз-
паду протягом 1917–1918 рр. двох антагоністич-
УДК: 327.321;477-(498)
Теофіл РЕНДЮК (м. Київ)
СТАНОВИЩЕ УКРАЇНЦІВ ПІВНІЧНОЇ БУКОВИНИ
У СКЛАДІ ВЕЛИКОЇ РУМУНІЇ
ВПРОДОВЖ 1918–1940 РОКІВ
Стаття присвячена висвітленню на основі маловідомих дотепер в українській історіографії докумен-
тів та матеріалів, опублікованих останнім часом, зокрема, в Румунії, а також новітніх праць українських
та румунських авторів питання щодо становища етнічних українців Північної Буковини в королівській
Румунії протягом міжвоєнного періоду та їх прагнення до возз’єднання з історичною Батьківщиною.
Ключові слова: королівська Румунія, етнічні українці, Північна Буковина, політика румунізації, масо-
вий супротив, боротьба за возз’єднання.
них імперій – Російської та Австро-Угорської,
королівська Румунія приєднала 9 квітня 1918 р.
Бессарабію, до складу якої входила компак-
тно заселена українцями територія нинішнього
Хотинського району Чернівецької області, а 11
листопада того ж року порушила важливу норму
міжнародного права, анексуючи шляхом військо-
вої інтервенції територію Північної Буковини,
при всьому тому, що 3 листопада 1918 р. у
ISSN 2222-5250
247
м. Чернівці понад 10-тисячне Буковинське народ-
не віче закріпило законне право українського насе-
лення регіону на національне-державне самовизна-
чення, проголосивши споконвічне бажання «при-
лучення австрійської частини української землі
до України»1. До складу цієї території входили ни-
нішні Кіцманський, Заставнівський, Вижницький,
Путильський, Сторожинецький, Глибоцький та час-
тина Герцаївського районів Чернівецької області.
Природне прагнення бессарабських та буко-
винських українців ідентифікувати себе з укра-
їнцями історичної Батьківщини, внаслідок проти-
правних дій королівської Румунії, породило три-
вале протистояння між Українською Народною
Республікою доби Центральної Ради, Україн-
ською державою періоду Гетьманату, Директо-
рією Української Народної Республіки, Україн-
ською Радянською Соціалістичною Республікою
та Радянським Союзом в цілому і Румунією на
політичному та етнічному ґрунті.
Слід зазначити, що незаконне включення
Румунією до свого складу українських терито-
рій Бессарабії та Північної Буковини не визнава-
лося ані УНР, ані ЗУНР, ані Українською держа-
вою гетьмана П. Скоропадського, ані, тим біль-
ше, УРСР. Так, захист прав буковинських та бес-
сарабських українців, поруч з актуальними для
кінця 1917 – початку 1918 рр. питаннями вій-
ськового, політичного та економічного характе-
ру, стало предметом активного політичного діа-
логу між Україною та Румунією, починаючи з до-
би Центральної Ради.
Слід окремо підкреслити, що з повною окупа-
цією румунськими військами території Північної
Буковини українсько-румунський діалог що-
до подальшої долі українського населення цієї
колишньої австрійської провінції отримав чіт-
ке політичне забарвлення. Із вступом румун-
ських військ у Північній Буковині та окупаціє-
ю ними Хотинського повіту Бессарабії у листо-
паді 1918 р. представники Української держави
П. Скоропадського в Румунії продовжували роз-
почату при УНР доби Центральної Ради прин-
ципову роботу з відстоювання інтересів місце-
вих етнічних українців. Так, Генеральний комі-
сар Генерального комісаріату Української держа-
ви у Румунії, тобто керівник дипломатичної місії
гетьманського уряду К. Чеботаренко у листопаді
того ж року заявив протест офіційному Бухаресту
у зв’язку із завершенням окупації румунськи-
ми королівськими військами Хотинського по-
віту2. Протягом другої половини 1918–1919 рр.
доля українських етнічних земель стала пред-
метом чисельних зустрічей Генерального комі-
сара Генерального комісаріату Української дер-
жави в Румунії Г. Гасенка та, відповідно, Голови
Надзвичайної дипломатичної місії УНР часів
Директорії в Румунії К. Мацієвича з румунськими
високопоставленими особами, в ході яких україн-
ська сторона наполегливо та послідовно відстою-
вала інтереси українського населення на окупова-
них Румунією територіях.
Незаконність дій румунських військ була на-
стільки очевидною, що проти них виступали на-
віть окремі румунські політичні діячі. Наприклад,
один з лідерів діючої у Чернівцях румунської
християнсько-соціальної партії А. Ончу у листо-
паді 1918 р. спеціально поїхав до м. Ясси, де на
той час тимчасово перебував румунський уряд,
щоб заявити протест проти вступу частин коро-
лівської армії до Північної Буковини, за що був
арештований та ув’язнений3.
Зі свого боку, уряд Західноукраїнської Народ-
ної Республіки (ЗУНР) також не визнав анексі-
ї Румунією Північної Буковини. Вважаючи не-
законним сам акт загарбання північної частини
Буковини військами королівської Румунії, пору-
шенням суверенітету і територіальної ціліснос-
ті ЗУНР, уряд останньої у статті 11 «Тимчасового
основного закону про державну самостійність
українських земель бувшої Австро-Угорської
монархії» заявляв: «Простір Західноукраїнської
Народної Республіки покривається суцільною ет-
нографічною областю в межах бувшої Австро-
Угорської монархії – то є з українською частино-
ю бувших австрійських коронних країв Галичини
з Володимирією і Буковиною...»4. Отже, керівни-
цтво ЗУНР, незважаючи на окупацію Румунією
Північної Буковини де-факто, продовжувало роз-
глядати цей регіон як власну територію. Але не
маючи достатніх сил вести одночасну бороть-
бу проти загарбницьких дій Польщі та Румунії,
уряд ЗУНР обмежився дипломатичними протес-
тами, сподіваючись на справедливе вирішення
цього питання на Паризькій мирній конференції.
Ця позиція була висловлена румунській стороні
українською делегацією, яка відвідала Бухарест
наприкінці березня 1919 р.5 До цього слід додати
і адресовану офіційному Бухаресту спільну но-
ту протесту урядів Радянської Росії та Радянської
України від 1 травня 1919 р., у якій також по-
рушувалося питання щодо анексованих україн-
ських територій6, а також ноту уряду Радянської
України від 2 травня 1919 р., де вперше зазнача-
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
248
лося, що Україна «пов’язана з Буковиною не лише
зв’язками солідарності, яка об’єднує трудящі ма-
си усіх країн, але і спільністю етнографічної солі-
дарності значної частини населення Буковини»7.
Внаслідок захоплення інших територій у цій
частині Європи виникло нове державотворен-
ня під назвою Велика Румунія (Роминія Маре),
яке проіснувало 22 роки – до 1940 р. Незаконні
приєднання та прямі анексії призвели до того,
що, територія Румунії наприкінці 1918 р. збіль-
шилась з 137 903 кв. км до 294 967 кв. км, а чи-
сельність населення, відповідно, з 8 до 16 міль-
йонів чоловік8. Нові кордони Румунії, за склад-
них умов утвердження незалежної Української
держави на міжнародній арені, та внаслідок ці-
леспрямованої діяльності румунської дипломатії,
були визнані європейським та світовим співтова-
риством за підсумками Паризької мирної конфе-
ренції, у тому числі Севрським мирним догово-
ром про майбутні кордони Румунії від 10 серп-
ня 1920 р., Сен-Жерменським мирним догово-
ром про відмову Австрії від Буковини на користь
Румунії від 10 вересня 1920 р. Таким чином, при
укладенні цих міжнародних документів були зне-
хтувані права українського титульного населення
Північної Буковини на самовизначення. Великі
держави вирішили свої тогочасні проблеми за ра-
хунок «недержавних націй», права яких як наці-
ональних меншин у Румунії міжвоєнного періо-
ду не забезпечувалися. Країни-переможниці не
підтримали прагнення українців об’єднатися у
єдиній соборній Україні і, навіть, зупинили цей
процес, передавши, зокрема, Північну Буковину
до складу королівської Румунії. Проте загарб-
ницькі дії Румунії дали небажаний і неочікува-
ний для Бухареста, результат: майже одну тре-
тину населення Великої Румунії (28,8%) склада-
ли захоплені всупереч своєї волі національні мен-
шини. За цим показником Румунія опинилася на
третьому місці в Європі – після Чехословаччини
(34,6%) та Польщі (31,2%), випереджаючи Латвію
(26%), Сербсько-Хорватсько-Словенське королів-
ство (20,7%), Туреччину (20,2%), Литву (19,8%),
Болгарію (16%), Угорщину (10,4%), Албанію
(8,8%) та Грецію (7%). В основному йшлося про
представників сусідніх із Румунією народів (угор-
ців – 17%, українців/русинів – 3%9, а також про
болгар і сербів), які сприймали румунів як оку-
пантів, прагнучи до возз’єднання з відповідною
історичною батьківщиною.
Таке ставлення до румунських властей було
особливо характерно для поневолених українців.
На території Північної Буковини, наприклад,
відкриті бої проти румунських військ відбували-
ся протягом всього початкового періоду окупа-
ції, про що свідчить збройний опір українських
добровольців біля Лужан, Кіцманя та Заставни
у листопаді 1918 р., а також антирумунське
повстання 113 піхотного полку у м. Чернівці
17 листопада 1919 р.10
Масштабними антирумунськими виступа-
ми стали Хотинське повстання у січні–лютому
1919 р., а також масовий супротив та підпільний
рух українців Північної Буковини за возз’єднання
з Україною до подій 28 червня 1940 р., коли ця
територія були включені до складу УРСР.
Слід підкреслити, що, згідно з Резолюцією
Національних Зборів усіх румунів, схваленою
1 грудня 1918 р. у м. Алба Юлія (Трансільванія,
Румунія), новоутворена Велика Румунія зобов’я-
зувалася забезпечувати «повну національну свобо-
ду для всіх співіснуючих народів». У цьому фун-
даментальному для Румунії того часу документі,
зокрема, уточнювалося, що «представники кожно-
го народу матимуть право на навчання, самовря-
дування, судочинство рідною мовою через своїх
представників і отримують право на представни-
цтво у законодавчих та виконавчих органах країни,
пропорційно від його чисельності»11.
У свою чергу, у ст. 1 Конституції Румунії від 23
березня 1923 р. чітко зазначалося, що Румунське
королівство є «національною, унітарною та не-
подільною» державою12. Водночас, у ст. 7 фік-
сувалося положення про те, що «в Румунії на-
лежність до різних віросповідань і конфесій, до
іншої національності та мови не є перешкодою
для отримання цивільних і політичних прав та
для користування ними»13. Аналогічне, у тій або
іншій формі, гарантувалося у статтях 5, 8, 22,
28, 29, 64, 108 та 119. Авторитарна Конституція
Румунії короля Карола ІІ (1930–1940 рр.) від
27 лютого 1938 р., у ст. 5 також повторювала по-
ложення про те, що «всі румунські громадяни,
незалежно від етнічного походження та віроспо-
відання, рівні перед законом...»14.
Крім цього, відповідні статті міжнародних
документів, підписаних Румунією в рамках
Паризької мирної конференції, а саме Договору
між Союзними Силами та Румунією (Париж, 9
грудня 1919 р.) та Договору між Румунією та
Великобританією, Францією, Італією, Японією
про об’єднання з Бессарабією (Париж, 28 жов-
тня 1920 р.), передбачали, щоб румунська сторо-
на захищала інтереси національних меншин, в
ISSN 2222-5250
249
тому числі і етнічних українців, які опинилися на
її території внаслідок укладення цих угод.
При всьому цьому слід зазначити, що, з почат-
ку свого самоутвердження у 1918 р. на окупова-
них українських територіях новий режим упрова-
джував посилену політику денаціоналізації україн-
ського етносу. Так, насамперед, щоб остаточно зни-
щити український супротив, румунські військові
власті провели в регіонах компактного проживан-
ня українців арешти серед священників, вчителів,
селян, встановили жорсткий контроль і поліційний
нагляд за «підозрілими» особами. Водночас, до но-
воприєднаних українських міст і сіл, вслід військо-
вій окупації, з Бухареста та інших населених пунк-
тів старого румунського королівства прибували «пе-
ревірені румунські патріоти» – представники нової
румунської адміністрації, керівники та спеціаліс-
ти, жандарми, військові, посадовці служби безпеки
(«Сігуранци»), священики, університетські профе-
сори, викладачі ліцеїв, журналісти, комерсанти, об-
слуговуючий персонал тощо.
Розпочався масовий процес усунення місцевих
українців із займаних ними посад при Австро-
Угорській імперії у таких регіонах як Буковина,
Мараморощина та Банат, а також при царської
Росії – у Бессарабії та їх груба заміна новоприбу-
лими фахівцями з Румунії. Так, примарами, тобто
мерами міст, головами сільських рад, державни-
ми службовцями всіх рангів, керівниками підпри-
ємств та установ, воєначальниками, керівниками
і посадовцями спецслужб, жандармерії та поліції,
ректорами Чернівецького університету, директо-
рами ліцеїв, гімназій та початкових шкіл, завіду-
вачами закладів культури всіх населених пунктів
регіонів компактного проживання етнічних укра-
їнців призначалися, як правило, румуни-вихідці зі
старого королівства. Конкретними ознаками вста-
новлення нового окупаційного режиму в місцях
компактного проживання етнічних українців ста-
ли такі процеси та явища:
1. Уведення десятирічного (1918–1928 рр.)
військового стану на Буковині та у Бессарабії,
що паралізувало можливість будь-якої діяльності
щодо підтримки та розвитку українського націо-
нального руху в цих регіонах.
2. Поява у громадських місцях, державних
установах, судах, навчальних закладах і на вули-
цях міст і сіл чисельних надписів «Vorbiţi numai
româneşte» («Розмовляйте лише румунською мо-
вою») з одночасним впровадженням румунськи-
ми властями системи каральних заходів стосов-
но тих українців, які мали сміливість користува-
тися рідною мовою, незалежно від віку, а саме:
нанесення чисельних ударів лінійкою по долонях
учнів, які в румунізованих школах вживали укра-
їнську мову; примушування молодих людей укра-
їнського походження за виконання українських
пісень або колядок рухатися одночасно на ногах і
руках у громадських місцях; їх позбавлення пра-
ва носити українські національні костюми; не-
скінчені штрафи та санкції для дорослих тощо.
3. Різке переведення всієї системи оформлен-
ня документації на румунську мову та введення
цієї мови як єдиної офіційної в усіх органах вла-
ди та в установах.
4. Ліквідація колишньої мережі періодики, у
тому числі і україномовних друкованих видань,
та заснування нових, виключно румунських засо-
бів масової інформації.
5. Призначення в українських парафіях ру-
мунських священиків та впровадження церковної
служби лише румунською мовою.
5. Відмова Урядом А. Авереску у квітні 1920 р.
від формальних автономних структур – Секретарі-
ату Буковини та Директорату Бессарабії – та вклю-
чення цих територій до єдиної в Румунії того часу
адміністративної системи повітів, кількість яких
збільшилася за їх рахунок до 72 одиниць.
7. Штучне перейменування, згідно із спеці-
альним декретом румунського уряду від 21 липня
1919 р., географічних назв українських населених
пунктів на суто румунські, на кшталт: Глибока
– на Адинкату, Новоселиця – на Ноуа Суліца,
Кам’янка – на Петрічанка, Оршівці – на Оршань
або румунізація назв українських міст і сіл, на-
приклад: Чернівці – на Чернеуць, Добринівці –
на Добренеуць, Вашківці – на Вашкеуць, Іванча –
на Іванкеуць, Млинки – на Млінкеуць, Балківці –
на Балкеуць, Щербівці – на Шербеуць тощо. При
цьому в тому ж офіційному документі зазначало-
ся, що відповідним «населеним пунктам присво-
юються їх давні історичні назви»15.
8. Насильницьке нав’язування етнічним укра-
їнцям румунських прізвищ та імен з метою зміни
етнічного складу населення окупованих території.
Внаслідок цього, у багатьох випадках, Боднарюки
стали Бутнарами або Боднарашами, Констанчуки
– Констанчанами, Куневичи – Кунеску, Кравцi
– Краєску, Поповичі – Попеску тощо. Модними
іменами, які також наполегливо рекомендували-
ся батькам-українцям при реєстрації та хрещен-
ні новонароджених за часів Великої Румунії дітей
були: Кароліке/Кароліна, які походили від імені
румунського короля Карола ІІ, Антон/Антоніна
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
250
– від імені диктатора І. Антонеску (1940–1944
рр.), Марія – від імені королеви Марії – дружи-
ни короля Фердинанда І (1914–1928 рр.), Єлена
– від імені дружини Карола ІІ тощо. Про резуль-
тативність таких методів яскраво свідчить такий
приклад: якщо за переписом населення 1926 р. у
с. Зарожани Хотинського повіту проживало 2 346
українців і лише 23 румуни, то перепис 1943 р.
дав прямо протилежні результати – 2 040 руму-
нів і 32 українця16. Концепція: «Українці – це ру-
муни, які забули рідну мову своїх предків» ста-
ла офіційно узаконеною політикою окупаційно-
го режиму та знайшла своє відображення у до-
повненні до Конституції Румунії 1923 р.17 Втім,
були сім’ї, які з гідністю вистояли цілеспрямо-
ваній політиці румунських властей та, відповід-
но, церкви щодо якомога скорішої румунізаці-
ї українців. Наприклад, сім’ї Іванюків, Іванесків
або Іваненків не стали Іонесками, Біленькі або
Білецькі – Албу, Рендюки – Риндянами, як їм три-
валий час нав’язувалося, тощо.
9. Ліквідація існуючої за часів Австро-Угорської
імперії системи українських початкових шкіл,
гімназій та ліцеїв, їх насильна заміна румунськи-
ми навчальними закладами, а також позбавлен-
ня, наприклад, українців з Буковини можливос-
ті навчатися у Чернівецькому університеті. Так,
Декретом-законом короля Румунії Фердинанда І
за № 4091 від 23 вересня 1919 р. Чернівецький уні-
верситет, починаючи з 1 жовтня того ж року, був
оголошений румунським. Першим його ректором
став активний борець за приєднання Північної
Буковини до Румунії, професор цього універси-
тету І. Ністор18. З той дати у Чернівецькому уні-
верситеті було впроваджено викладання виключ-
но румунською мовою, а студентами могли стати
лише її носії. Це стало справжнім актом дискри-
мінації по відношенню до української молоді, на-
самперед Буковини, яка до того румунської мови
досконало не знала. Внаслідок цього, чисельність
студентів-українців різко скоротилося, про що
свідчать такі дані: у перші роки румунської оку-
пації студенти українського походження в універ-
ситеті практично не навчалися, а у 1933–1934 на-
вчальному році їх питома вага, насамперед, через
необхідність примусового вивчення румунської
мови, складала 4,8%, тобто 155 осіб з 3 207 студе-
нів у цілому, у той час як студенти-румуни скла-
дали 66,4%. При цьому цей показник поступово
скорочувався. Наприклад, у 1934–1935 начально-
му році студентів-українців було 138, а у 1938–
1939 начальному році їх чисельність складала 53
особи, або 2,9%, у той час як румуни – 83,4%
з 2 630 студентів цього університету. Про суціль-
ну румунізацію цього колись престижного вищо-
го навчального закладу європейського рівня свід-
чить і факт закриття у 1923 р. діючої при Австро-
Угорщині кафедри україністики19. Крім цього, вже
у 1920 р. на Півночі Буковини було закрито 84
українські школи, а станом на 1927 р. таких узагалі
не стало. Були також закриті українські гімназії у
мм. Чернівці, Кіцмань, Вижниця тощо20. Вчителів-
українців примусово відправляли на курси румун-
ської мови, а тих, що не хотіли румунізуватися цим
шляхом переводили на роботу у глибинні румун-
ські села старого королівства.
10. Насильницька румунізація українсько-
го селянства через проведення започаткованої
у 1921 р. на Буковині аграрної реформи, голов-
ною метою якої було підрив економічної неза-
лежності сільського населення українського по-
ходження та колонізація цих регіонів румунськи-
ми переселенцями. Так, місцевим селянам виді-
лялося від 4 до 6 га землі, а колоністам – до 10
га21, що заохочувало масовий переїзд до окупова-
них територій етнічних румунів. Унаслідок тако-
ї політики на околицях низки українських насе-
лених пунктів Північної Буковини штучно було
засновано поселення румунів-переселенців, та-
ких як Арборень – біля с. Рокитне, Бучь – біля
с. Рідківці, Ністорень – біля с. Топорівці, Дука –
біля с. Юрківці тощо, які з часом суттєво змінили
етнічну структуру цих населених пунктів. Крім
цього, однією з умов одержання землі вважалась
належність селян до румунської нації, що приму-
шувало багатьох українців записатися румунами.
Отже, румунські окупаційні власті встанови-
ли у регіонах компактного проживання україн-
ців жорсткий режим їх асиміляції. Серед захо-
дів, здійснюваних властями, було встановлен-
ня підвищеного контролю за відповідними те-
риторіями, посилення нагляду за мешканцями
прикордонних з Україною повітів силами жан-
дармерії, таємної поліції та військових. В їх ме-
жах було заборонено носіння зброї, проведення
зборів, обмежено пересування громадян, запро-
ваджено цензуру преси тощо. Спеціальними ор-
ганами окупаційного режиму, які застосовува-
ли специфічні заходи щодо боротьби з інакомис-
лячими, була служба «Cігуранце» та жандарм-
ський батальйон «Молдова»22. Певна роль відво-
дилася румунським військовим підрозділам. Вся
окупована територія була поділена на округи, де
«виховну» роботу проводили військовослужбов-
ISSN 2222-5250
251
ці шляхом залучення української молоді до учас-
ті у різних заходах. Справжньою метою такої ро-
боти було проведення більш ефективного нагля-
ду за населенням не румунської національності.
За порушення встановлених порядків з мешкан-
цями окупованих земель суворо розправлялися.
Серед покарань найбільш поширеними були тра-
диційні для старого королівства жорстокі тілес-
ні ушкодження, що особливо широко застосову-
валося в армії, пенітенціарній та освітній систе-
мах. Часто в українських населених пунктах вла-
штовувалися обшуки та реквізиції, а солдати ру-
мунської армії нестримно грабували їх мешкан-
ців, що ставало додатковим джерелом невдо-
волення українського населення. Як зазначала
у 1924 р. одна з лівих чернівецьких газет, «робо-
чі Буковини заявляють про те, що якими б суво-
рими не були переслідування українців за часів
Австрійської імперії, вони блідніють перед жор-
стокістю, насильством і терором, який практику-
ється в Румунії... Національні меншини зовсім
придушені. Вони позбавлені права розмовляти
рідною мовою, тим більше – мати власну націо-
нальну пресу. Економічне становище національ-
них меншин жахливе. Всі, хто не належать до ру-
мунської нації, засуджені до голодування, оскіль-
ки не можуть знайти роботу...»23.
Слід зазначити, що факт примусової румуніза-
ції українського населення протягом міжвоєнно-
го періоду визнають і самі румунські дослідники.
Показовим у цьому плані є робота головного ре-
дактора «Румунського журналу з питань прав лю-
дини», засновника Організації «Ombudspersons
for National Minorities» Г. Андреєску під назво-
ю «Нації та меншини», яка вийшла у 2004 р.
у Бухаресті, та в якій щодо розглянутого нами пи-
тання зазначено таке: «В рамках кампанії румуніза-
ції на початку 30-х років румунський Уряд закрив
або розформував школи, газети та заклади культу-
ри українців. У суспільному житті українська мо-
ва була заборонена, а порушення відповідного за-
кону передбачало втручання поліції. Українці були
названі «румунами, які забули рідну мову»24.
Іншим переконливим прикладом щодо цьо-
го є новітнє двотомне дослідження румунсько-
го автора українського походження Д. Гренчука
«Послідовність та зміни: інтеграція національ-
них меншин історичної Буковини у королівство
Велика Румунія (1918–1940 рр.)», перший том
якої було видано у 2005 р., а другий – у 2007 р.
Так, науковець справедливо стверджує, що «бу-
ковинські українці не погодилися з об’єднанням
Буковини з Румунським Королівством 28 листо-
пада 1918 року». Тому, «для української громади
Буковини період 1918–1928 рр. став етапом гли-
боких перетворень у політичному, соціальному,
освітньо-виховному, духовному та ментально-
му плані, у порівнянні з існуючими реальностя-
ми у добу Австро-Угорської імперії»25. Внаслідок
таких трансформацій, як визнає сам автор, із са-
мого початку румунського панування чисельність
українського населення регіону «різко скоротило-
ся» – з 38,4%, що було встановлено під час ав-
стрійського перепису населення 1910 р., до 28%
(227,4 тис. осіб) у 1919 р. Серед причин цього
негативного для українського етносу явища ав-
тор називає «колонізацію території між Прутом
та Дністром румунськими сім’ями», а також реє-
страцію гуцулів протягом міжвоєнного періоду як
відокремлену від українців національність26.
Про кардинально відмінні умови становища
українців під час Австро-Угорської імперії та ко-
ролівства Велика Румунія свідчить виступ керів-
ника делегації українських жіночих організації
Буковини О. Гузар на першому з’їзді жіночих
товариств-представників національних меншин
Румунії, який відбувся 25–27 жовтня 1925 р. у
Бухаресті. (Пізніше – у 1941 р., О. Гузар була заа-
рештована румунськими окупаційними властями
за активну участь в українському національно-
му русі). Так, у переданому організаторам з’їзду
Меморандумі йшлося про те, що на той час на те-
риторії Північної Буковини компактно прожива-
ло не менше 320 тис. українців, які під Австро-
Угорською імперією мали 808 навчальних за-
кладів з рідною мовою викладання, серед яких
4 українські ліцеї, 3 вчительські семінарії, 1 шко-
лу з підготовки фахівців деревообробної промис-
ловості, 800 початкових шкіл та гімназій, при-
близно 1000 культурних товариств та осередків.
«Ці культурні здобутки українців, – зазначалося
у Меморандумі, – систематично знищів румун-
ський режим, що видно з наступного: у цілому
краї немає тепер жодної початкової, середньої або
вищої школи з українською мовою викладання...
Українській молоді греко-православного віроспо-
відання, яка становить більшість школярів, навіть
релігія не викладається українською мовою»27.
Торкаючись загальної чисельності українців
Румунії після Першої світової війни, Український
інститут в Берліні свого часу наводив цифру у 1,2
млн. осіб, у свою чергу, тижневик української емі-
грації «Тризуб» у номерах 4–5 від 22 січня 1928 р.
писав про те, що в Румунії на той час прожива-
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
252
ло щонайменше 1,5 млн. українців, у тому числі у
північній частині Буковини – 400 тис. осіб. «Тепер,
– уточнювало видання, – на всіх цих українських
землях нема жодної української школи. Навіть ви-
кладання релігії проводиться незрозумілою для
населення румунською мовою»28. Тезу про те, що
внаслідок невдалих визвольних змагань прибіч-
ників незалежної України 1917–1921 рр., чисель-
ні анклави етнічних українців опинилися на тери-
торії чотирьох сусідніх з Україною держав, у то-
му числі 800 тис. – в Румунії, послідовно проводив
у 1940 р. і В. Соловій – автор надрукованої у жур-
налі «Тризуб» статті «Українські визвольні змаган-
ня на тлі міжнародної політичної ситуації»29, а йо-
го ровесник Д. Чепіга рішуче стверджував, «що ко-
ли б навіть тимчасово та чи інша українська зем-
ля опинилася під чужою державою, українці му-
сять домагатися територіальної або, в залежності
від обставин, культурної автономії. Права україн-
ців скрізь мусять бути забезпечені»30.
Проте реалізувати ці прагнення в Румунії бу-
ло неможливо. Румунська влада чинила цілеспря-
мовані перепони розвитку освіти, культури та ві-
росповідання мовами національних меншин та
етнічних груп, насамперед українською. Весь по-
тенціал державно-пропагандистського апарату
Великої Румунії, її освітньо-виховної системи,
церкви, мас-медіа, правоохоронних органів, ар-
мії тощо був спрямований на нав’язування полі-
тичного, психологічного, етнічного та конфесій-
ного панування титульної румунської нації над
національними меншинами, центру над регіона-
ми, столиці над провінціями. Розуміючи, що ре-
пресіями не можна утримати українців від бо-
ротьби за своє національне визволення, румун-
ські окупаційні власті вели шалену шовіністич-
ну пропаганду. Наприклад, у Чернівцях та в усіх
повітових центрах Північної Буковини були ство-
рені контрінформаційні комісії для «організації
контрпропаганди, виховання національного, релі-
гійного і культурного характеру»31. Комісія скла-
далася з трьох відділень: культурної, фінансової
і безпеки32. До її складу входили представники
місцевих адміністративних властей, 8-ї дивізії ру-
мунської армії, яка у 1918 р. окупувала Північну
Буковину, жандармського полку, префектури по-
ліції, служби сигуранци, інспекції праці та церк-
ви. Фактично, це був орган, який координував ка-
ральну діяльність місцевих органів влади.
Унаслідок насильницької румунізації, на по-
чатку 30-х років минулого століття етнічний об-
лік Великої Румунії суттєво змінився на користь
титульної нації. На момент проведення перепи-
су 1930 р. загальна чисельність населення дося-
гла 18 057 028 осіб, з яких 71,9% складали руму-
ни, 7,9% – угорці, 4,4% – німці, 4% – євреї, 3,2%
– українці, 2,3% – росіяни/липовани, 2% – бол-
гари, 1,5% – цигани, 1% – турки й татари, 0,8%
– гагаузи, 0,3% – чехи і словаки, 0,1% – греки та
менше 0,1% – албанці та вірмени33. Проте, не-
зважаючи на жорстку асиміляційну політику ру-
мунських властей, у регіонах компактного про-
живання етнічних українців їх питома вага про-
довжувала зберігатися на достатньо високо-
му рівні: на Буковині, наприклад, вони склада-
ли 27,7% населення регіону34. При всьому цьому
їх національні права і надалі грубо порушували-
ся, що випливає, зокрема, з донесень румунської
служби «Сігуранце» того часу (1938 р.) про те,
що, наприклад, в українських селах Черепківка
та Добринівці Чернівецького повіту група свя-
щеників українського походження проводила
релігійну службу українською мовою, а вчитель-
ка Ярослава Іварюк з с. Дихтинець «у розмовах
з учнями використовувала лише українську мо-
ву», за що всі вони були заарештовані за «іре-
дентистську пропаганду»35. Та ж служба коро-
лівської Румунії 1 листопада 1938 р. вилучили у
Чернівцях видану в Ужгороді брошуру під назво-
ю «Під румунською п’яткою», в якій вміщував-
ся заклик до «українців всіх українських терито-
рій Польщі, а також Буковини та Бессарабії готу-
ватися до величної митті звільнення з рабства».
Безперечно, такі випадки були непоодинокі і во-
ни достатньо повно відображали настрої україн-
ського населення окупованих територій36.
Особливих утисків зазнали національні мен-
шини Румунії наприкінці 30-х – початку 40-х рр.
ХХ століття, під час королівської диктатури ко-
роля Карола ІІ та військово-фашистського режи-
му маршала І. Антонеску. Так, 27 лютого 1938 р.
була схвалена нова, більш консервативна кон-
ституція, яка, на думку румунського правни-
ка П.Негулеску, була покликана максимально
просувати «румунське національне почуття»37.
Це підтвердилося включенням до тексту осно-
вного закону та імплементацією низки положень,
які відверто були спрямовані проти прав та ін-
тересів національних меншин, які проживали
на території Румунії того часу. Один з провідних
правників міжвоєнної Румунії, голова Вищого
Касаційного суду Румунії, член Румунської ака-
демії А. Редулеску, у низці власних виступів, пе-
реданих по загальнонаціональному румунському
ISSN 2222-5250
253
радіо протягом 1938 р. з метою пропаганди ново-
ї конституції, визначив ідею первинності румун-
ської нації у державі, у порівнянні з іншими наці-
ональностями, як квінтесенцію філософії зазначе-
ного вище основного закону. Він, наприклад, вітав
включення до статті 29 конституції 1938 р. поло-
ження про «румунську націю», замість положен-
ня про «націю» взагалі, що фігурувало у тексті по-
переднього основного закону Румунії38. Стаття 27
фіксувала суттєву різницю у правах між громадя-
нами Румунії «румунського походження та нату-
ралізованими румунами», (останні, наприклад, не
мали право на придбання та утримання власнос-
ті у сільських місцевостях країни), а стаття 67 чіт-
ко зазначала, що в Румунії «міністром може стати
лише румун у третьому поколінні»39. Такий дис-
кримінаційний підхід не міг не викликати занепо-
коєння представників національних меншин краї-
ни, у тому числі і українців.
Все це дало підстави сучасному румунському
досліднику К.Сандаке зазначити, що «дух кон-
ституції 1938 р. певною мірою був націоналіс-
тичним». На його думку, «більш уважний аналіз
її змісту доводить, що антидемократичні заходи
того режиму призвели до чіткого регресу румун-
ського суспільства як з юридичної точки зору, так
і у плані моральних цінностей, і жодним чином
не можуть бути виправдані»40.
Процес імплементації нової конституції
викликав схвалення ряду відповідних законів.
У червні 1938 р., наприклад, був схвалений за-
кон про перевірку громадянства і надання пере-
ваг особам румунської національності. У такий
спосіб, офіційно проголошувався курс на впрова-
дження додаткових, більш жорстких заходів, спря-
мованих на посилену румунізацію регіонів ком-
пактного проживання національних меншин, у то-
му числі і української громади. Так, на всій терито-
рії Румунії було суворо заборонено використання
будь-якої мови, крім румунської. Терміновим роз-
порядженням королівського резидента на Буковині
Г. Алексяну від 1 грудня 1938 р. повсюди у громад-
ських місцях (у магазинах, банках, навчальних за-
кладах, на підприємствах тощо) знову, як у 1918 р.,
було вивішено афіші з вимогою «Розмовляйте ли-
ше румунською мовою»41.
Слід підкреслити, що режим маршала І. Анто-
неску, який, внаслідок державного перево-
роту, здійсненого за підтримкою нацистської
Німеччини та її прибічників в Румунії – легі-
онерів «Залізної гвардії», прийшов до влади в
Румунії 6 вересня 1940 р., відмінив дію консти-
туції 1938 р. та ліквідував усі громадянські права.
Пропагандистський апарат режиму І. Антонеску з
самого початку робив ставку на розповсюдження
у середовищі національних меншин Румунії шо-
віністичної ідеології. Один з авторів «націонал-
християнської доктрини» А. К. Куза – засновник
першої фашистської партії в Румунії, стверджу-
вав, що у країні повинна бути лише одна наці-
я, що будь-який народ «природно і логічно» на-
магається грабувати інші народи з метою розши-
рення можливостей свого існування. Водночас,
в Румунії широко пропагувалися ідеї так званої
концепції «легіонерської держави», згідно з яко-
ю всі громадяни повинні були підкорятися «ор-
ганічній єдності нації», яка заперечувала будь-які
права для національних меншин.
Такі обставини мали як результат появу ма-
сового супротиву та підпільного руху українців
Північної Буковини за возз’єднання з Україною,
що сталося 28 червня 1940 року.
Джерела та література
1. Газета «Буковина». – 1918. – 10 листопада. – С. 1.
2. Буковина: історичний нарис. – Чернівці:
Зелена Буковина, 1998. – С. 221.
3. Nistor I. Unirea Bucovinei 28 noiembrie
1918. Studii şi documente. – Bucureşti: Cartea
românească, 1928. – Р. 108–109.
4. Конституційні акти України. 1917–1920. – К.:
Філософська та соціологічна думка, 1992. – С. 96.
5. Нариси з історії дипломатії України. – К.:
Альтернативи, 2001. – С. 364.
6. Нариси з історії Північної Буковини. – К.:
Наукова думка, 1980. – С. 256.
7. Документы внешней политики СССР. – М.:
Госполитиздат, 1958. – Т.2.: 1 января 1919 г. –
30 июня 1920 г. – С. 152.
8. История Румынии. – М.: Наука, 1971. – С. 36.
9. Andreescu G. Naţiuni şi minorităţi. – Bucureşti:
Polirom, 2004. – Р. 139.
10. Буковина: історичний нарис. – С. 223–224, 229.
11. Andreescu G. Naţiuni şi minorităţi. – Р. 139.
12. Соnstituţia Regatului România Mare din 1923. –
Bucureşti, 1923. – Р. 3.
13. Ibid. – P. 5.
14. Соnstituţia Regatului România Mare din 27 feb-
ruarie 1938. – Bucureşti, 1938. – Р. 4.
15. Державний архів Чернівецької області. –
Ф. 530, оп.1, спр. 2, арк. 72.
16. Буковина: історичний нарис. – С. 260.
КРАЄЗНАВСТВО, 4’2011
254
17. Курило В., Ліщенко М., Романець О. та ін.
Північна Буковина, її минуле та сучасне. –
Ужгород, 1969. – С. 91.
18. Чернівецький Національний університет імені
Юрія Федьковича. – К.: Світ успіху, 2005. – С. 19.
19. Там само. – С. 20.
20. Буковина: історичний нарис. – С. 230.
21. Там само. – С. 233–234.
22. Там само. – С. 227.
23. Боротьба трудящих Буковини за соціальне
і національне визволення і возз’єднання з Укра-
їнською РСР. (1917–1940 рр.). Документи і ма-
теріали. – Чернівці: Облвидав, 1958. – С. 228.
24. Andreescu G. Naţiuni şi minorităţi. – Р. 140.
25. Hrenciuc D. Continuitate şi schimbare: integrarea
minorităţilor naţionale din Bucovina istorică în
Regatul României Mari. (1918–1940рр.). Vol. 1.
(1918–1928). – Rădăuţi: Septentrion, 2005. – Р. 131.
26. Ibid. – P. 118–119.
27. З’їзд представниць жіночих товариств мен-
шостей Румунії // Тризуб. – Париж, 1925. –
№ 5. – С. 26.
28. На українських землях: на Буковині та
Бессарабщині // Тризуб. – Париж, 1928. – №
4–5. – С. 45.
29. Соловій В. Українські визвольні змагання на
тлі міжнародної політичної ситуації // Тризуб.
– Париж, 1940. – № 13–14. – С. 5.
30. Чепіга Д. Міжнародна політика УНР про-
тягом 20 років // Тризуб. – Париж, 1940. –
№ 9–10. – С. 8.
31. Державний архів Чернівецької області. – Арк. 15.
32. Там само. – Арк. 16.
33. Georgescu V. Istoria românilor de la origini
până în zilele noastre. – Bucureşti: Editura
Humanitas, 1995. – Р. 207.
34. Hrenciuc D. Continuitate şi schimbare: integrarea
minorităţilor naţionale din Bucovina istorică în
Regatul României Mari. (1918–1940). Vol. 2.
(1928–1940рр.). – Suceava: Muşatinii, 2007. –
Р. 112.
35. Ibid. – P. 116.
36. Ibid. – P. 117.
37. Sandache C. Europa dictaturilor şi originile
războiului româno–sovietic. – Bucureşti:
Editura militară, 2007. – P. 141.
38. Ibid. – P. 142.
39. Соnstituţia Regatului România Mare din 27
februarie 1938. – Р. 12, 34.
40. Sandache C. Europa dictaturilor… – Р. 143.
41. Hrenciuc D. Continuitate şi schimbare: inte-
grarea minorităţilor naţionale din Bucovina
istorică în Regatul României Mari. (1918–
1940). Vol. 2. – Р. 116.
Теофил Рендюк
Положение украинцев Северной Буковины в составе Великой Румынии
на протяжении 1918–1940 гг.
Статья посвящена освещению на основе неизвестных до сих пор в украинской историографии до-
кументов и материалов, опубликованных в последнее время, в частности, в Румынии, а также новей-
ших трудов украинских и румынских авторов вопроса о положении этнических украинцев Северной
Буковины в королевской Румынии на протяжении периода между двумя мировыми войнами и их стрем-
ление к объединению с исторической Родиной.
Ключевые слова: королевская Румыния, этнические украинцы, Северная Буковина, политика
румынизации, массовое сопротивление, борьба за объединение.
Teofi l Rendiuk
The position of Ukrainians of North Bukovina in Great Romania during 1918-1940
The article is devoted to the coverage of unknown in Ukrainian historiography documents and articles
published recently in Romania, as well as the latest works of Ukrainian and Romanian authors, especially the
question about the position of ethnic Ukrainians of North Bukovina in royal Romania during a period between
two world wars and their aspiring to the association with historical Motherland.
Key words: Royal Romania, ethnic Ukrainians, North Bukovina, policy of Romanization, mass resistance,
fi ght for an association.
|