Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32749 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. / В. Перкун // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 190-198. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32749 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Перкун, В. 2012-05-20T19:21:01Z 2012-05-20T19:21:01Z 2010 Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. / В. Перкун // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 190-198. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0099 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32749 uk Інститут історії України НАН України Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики Рецензії, огляди, анонси Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. |
| spellingShingle |
Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. Перкун, В. Рецензії, огляди, анонси |
| title_short |
Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. |
| title_full |
Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. |
| title_fullStr |
Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. |
| title_full_unstemmed |
Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. |
| title_sort |
рец.: zbiory pieczęci w polsce, pod redakcją zenona piecha i wojciecha strzyżewskiego, wydawnictwo dig. – warszawa, 2009. — 528 с. |
| author |
Перкун, В. |
| author_facet |
Перкун, В. |
| topic |
Рецензії, огляди, анонси |
| topic_facet |
Рецензії, огляди, анонси |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0099 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32749 |
| citation_txt |
Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. – Warszawa, 2009. — 528 с. / В. Перкун // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики: Зб. наук. пр. — 2010. — Вип. 17. — С. 190-198. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT perkunv reczbiorypieczeciwpolscepodredakcjazenonapiechaiwojciechastrzyzewskiegowydawnictwodigwarszawa2009528s |
| first_indexed |
2025-11-26T19:53:22Z |
| last_indexed |
2025-11-26T19:53:22Z |
| _version_ |
1850772094958174208 |
| fulltext |
Віталій Перкун
Рец.: Zbiory pieczęci w Polsce, pod redakcją Zenona Piecha i Wojciecha
Strzyżewskiego, wydawnictwo DiG. — Warszawa, 2009. — 528 с.
Протягом останніх років у польській історичній науці відбувся значний
сплеск сфрагістичних досліджень. Одним із генераторів таких студій є
краківський осередок істориків та його промотор професор Зенон Пєх,
керівник Закладу допоміжних історичних дисциплін (Zaklad Nauk Pomocnic -
zych Historii) Яґеллонського університету.
Від 2003 р. y Торуні (Toruń), Кракові (Kraków), Зєльоній Ґужі (Zielona
Góra) відбулися польські сфрагістичні конференції. Протягом 2006–2008 рр.
у Закладі допоміжних історичних дисциплін Яґеллонського університету
організовано три сфрагістичні семінари. Ці наукові форуми були присвячені
питанням сфрагістичної термінології, сфрагістичним колекціям, печаткам у
давній Речі Посполитій1.
2009 року у видавництві «DiG» побачила світ збірка матеріалів сфра -
гістичної конференції у Зєльоній Ґужі, яка відбулася у травні 2007 р. Її тема -
тикою було вивчення колекцій печаток. Це видання присвячене пам’яті
Казімєжа Стрончинського (1809–1896), родоначальника польських сфрагіс -
тичних студій.
У збірці вміщено 22 статті. У більшості з них оприлюднено відомості
про сфрагістичні колекції архівів, бібліотек, музеїв Кракова, Варшави,
Вроцлава, Щеціна, Пйотркова Трибунальського, Плоцька, Катовіц, Ченсто -
хови, Курніка, Бидгощі, Ґнєзно. Дві розвідки повідомляють про польські
печатки в інтернет-базах, одна — висвітлює комплекс методів репродукції
сфрагісів.
Відкриває збірник стаття З. Пєха «Зібрання печаток як предмет сфра -
гістичних досліджень» (с. 7–30), яка має програмний характер та є роз -
витком положень, висловлених автором у матеріалах першої сфрагістичної
конференції2. Насамперед дослідник визначає термін «збірки печаток» як
«різного роду сфрагістичний матеріал — толоки, відтиски, муляжі, їх
малюнки та фотографії» (с. 8).
Визначаючи ієрархію важливості сфрагісів, автор віддає пальму пер -
шості оригіналам печаток — толокам та їх відтискам (с. 8).
Аналізуючи польську історіографічну традицію щодо студіювання
сфра гістичних колекцій, З. Пєх звертає увагу на відсутність ширшого заці -
кавлення печатковими толоками з боку істориків. Причину цього науковець
вбачає у відсутності програми досліджень цих пам’яток (с. 10).
190
З. Пєх наполягає на важливості створення питальника, який необхідний
у процесі збирання, упорядкування та опису сфрагістичного матеріалу.
Питальник повинний зосереджувати таку інформацію: матеріал та техніка
виконання печатки, авторство, ціна виготовлення толок, форми матриць та
їхня еволюція протягом часу, мистецький рівень, місце зберігання, при -
належність, церемонія їх вручення та нищення. Такі відомості мають не
лише сфрагістичне значення, але й, як пише З. Пєх, «важливість для вив -
чення матеріальної, духовної культури» (с. 11).
Автор наголошує на першочерговості упорядкування повної бібліо -
графії публікацій, які стосуються печаткових матриць (c. 12, 16). Наступним
етапом має бути систематична інвентаризація печаток в інституціях, які
зберігають сфрагістичні колекції (с. 12).
Автор закликає звертати увагу на найдрібніші деталі, пов’язані з толо -
ками. «Варто, — пише, — переглянути для цього часописи з ділянки істо -
ричних наук, археології та історії мистецтва з метою віднаходження
найдрібніших інформацій» (с. 16).
Чергове наукове положення З. Пєха — систематичне опрацювання
печаткових відтисків поза документами та їх публікація (с. 17)3.
На питання про місце використання копій «старосвітськими методами»
у час цифрового фото та Інтернету, З. Пєх відповідає однозначно: є багато
аргументів на користь того, як зібрання копій печаток можуть відігравати
важливу роль у майбутніх сфрагістичних дослідженнях (с. 21). Саме тому
дослідник звертає особливу увагу на печатки-муляжі (с. 18–19), які іноді
збереглися краще, ніж оригінали (с. 21–22).
На переконання З. Пєха, історик-сфрагіст має також долучатися до
опрацювання мало знаних сфрагістичних колекцій музеїв, архівів, бібліотек
(с. 22), а відтак — ставати ініціатором координації наукових інституцій
у сфрагістичних дослідженнях.
Автор акцентує увагу на важливому значенні сфрагістичних муляжів у
навчальному процесі. У цьому контексті дослідник згадує обставини купівлі
Львівським університетом на початку XX ст. з ініціативи професора
В. Семковіча (1878–1949) сфрагістичної колекції архітектора, археолога і
колекціонера Болеслава Підчашинського (1822–1876). З. Пєх наводить витяг
із листа В. Семковіча, в якому науковець оцінює сфрагістичний матеріал
«як дидактичний засіб на заняттях зі студентами в межах допоміжних
історичних дисциплін — дипломатики, сфрагістики, геральдики, історії
строю та озброєнь, історії мистецтва. І лише потім печатки є музейним
експонатом» (с. 24).
З. Пєх акцентує увагу на питанні зберігання та консервації печаток, які
потребують постійної опіки фахівців-консерваторів (с. 27).
191
Віталій Перкун
Автор також наголосив на важливості пошуків не лише в польських ар -
хі вах, бібліотеках та музеях, але і закордонних, зокрема тих держав, землі яких
були у складі Речі Посполитої (України, Білорусі, Литви), а також німецьких —
на предмет вивчення сфрагістики польських земель Сілезії та Помор’я (с. 29).
Досить детально сфрагістичні зібрання Головного архіву давніх актів у
Варшаві (ГАДА) розглянув науковий працівник цього архіву Януш Гра -
бовський (с. 31–78). На тлі попередніх студій сфрагістичних зібрань ГАДА4,
нинішня виглядає найбільш повною та детальною.
Дослідник окремо розглянув зібрання печаток королівських, князівсь -
ких, а також костьольні, міські, сільські, громадських інституцій та орга -
нізацій, приватних осіб. Автор згадує також sigilla Б. Хмельницького,
І. Мазепи, І. Виговського, А. Могили, козацьких полковників (батуринсь -
кого, прилуцького).
Автор детально проаналізував та поділив печатки (як і колекцію толок)
на дев’ять груп (зібрання печаткових відтисків професора Мар’яна Ґумов -
ського, фото печаток, сургучеві відтиски, наклеєні на конверти, муляжі,
відзнаки міської влади, відтиски печаток відірваних від документів, металеві
та неметалеві толоки).
Для українського дослідника збірка ГАДА з точки зору наявності укра -
їніки має неоціненне значення. Йдеться про печатки (відтиски та матриці)
сільських громад, церковних інституцій Холмщини, Підляшшя, Східної
Галичини, Волині, Поділля XIX — першої половини XX ст. Цей сфрагіс -
тичний матеріал сконцентрований у колекції професора Мар’яна Ґумовсь -
кого (1881–1974), одного з визначних польських фахівців у галузі допо-
міжних історичних дисциплін.
Кристина Єльонек-Літевська у статті «Сфрагістичні зібрання в Дер -
жавному архіві м. Краків (толоки, відтиски, муляжі)» (с. 79–100) згадує
близько 100 толок сільських громад Східної та Західної Галичини5, зокрема
печатки українських сіл Кам’яне, Завій, Мокре, Лещавка та Гучко Сяноць -
кого повіту (толока останнього села репродукована у статті).
Дослідниця інформує і про стеариновий відтиск печатки львівських
пекарів XIX ст. (тимчасова сиґнатура, номер IV–99), про печатки Львова
(авторка не уточнює, які саме).
Вроцлавський історик Марек Л. Вуйцік зупинився на печаткових
зібраннях Державного архіву в м. Вроцлав (с. 101–120).
Унікальною та дорогоцінною пам’яткою для української сфрагістики є
мідяна толока з написом «Голова Подільської губернської народньої управи»
та тризубом, репродукцію якої вміщено у статті. Це печатка періоду укра -
їнської державності 1917–1920 рр. Але автор не ідентифікує мідяну толоку
як державну українську, а лише як «унікальну з кириличним текстом».
192
Спеціальні історичні дисципліни. Число 17
Автор звертає увагу і на питання збереження сфрагістичного матеріалу
та доступності його для дослідників. І найкращим способом у реалізації
цього наміру він вважає формування відповідних цифрових баз.
Агнєшка Ґут та Павел Ґут у статті «Печаткові зібрання в Державному
архіві у Щеціні» (с. 121–135) здійснили загальний огляд сфрагістичних
матеріалів архіву та розповіли про спроби їх інвентаризації та катало гізації,
починаючи з 1880-х рр. Автори окремо розглянули зібрання печат кових
матриць, відтисків печаток на документах (паперових та пергамент- них)
тощо.
Марцін Глебьонек у студії «Печатки у Бидгоських зібраннях — Дер -
жавному архіві, воєводській та міській бібліотеці, окружному музеї» (с. 137–
152), як і З. Пєх, намагається дати визначення сфрагістичним збіркам. Отже,
за М. Глебьонеком, «то не лише колекції печаток, а й джерела до історії
печаток» (с. 152).
Дорота Отвіновська здійснила огляд сфрагістичних матеріалів Націо -
нального музею у Кракові та в Бібліотеці князів Чарторийських (с. 153–167).
Авторка, працюючи з матеріалами сфрагістичної колекції Національного
музею, сфокусувала увагу на: 1) оригінальних відтисках воскових печаток,
привішених до пергаментних документів; 2) оригінальних відтисках воско -
вих печаток, відірваних від пергаментних документів; 3) збірці печаткових
матриць; 4) колекції документів, зібраних польським геральдистом і ко -
лекціонером Віктором Віттиґом (1857–1921); 5) колекції таблиць з репро -
дук ціями печаток, зібраній Мар’яном Ґумовським; 6) колекції металевих
муляжів печаток; 7) колекції гіпсових муляжів печаток Національного
музею в Кракові; 8) рукописах, пов’язаних з інституціями та приватними
збирачами.
У сфрагістичній колекції Бібліотеки князів Чорторийських дослідниця
виокремила: 1) збірку печаток при пергаментних документах та 2) збірку
печаток, відірваних від документів.
Стаття Владзіслава Фабіанського «Історичний нарис створення та
формування сфрагістичного зібрання Національного закладу ім. Оссолінсь -
ких та його сучасний стан» (с. 169–192) привертає увагу у зв’язку із згадкою
про розпорядження Президії Академії наук УРСР (кінець 1939 р.) щодо
ліквідації у Львові Музею Ossolineum та розподілу його колекцій поміж
львівськими музеями — Портретною галереєю, Історичним музеєм, Музеєм
художніх промислів (с. 171–172).
Дослідник згадує фарбовий відтиск печатки з тризубом, що належав
уряду солтиса с. Городище громади Малин Дубенського повіту часів УНР
(1917)6 (с. 181), наклеєну гербову печатку магістрату королівського міста
Львова (із репродукцією) першої чверті ХХ ст. (с. 183).
193
Віталій Перкун
Роберт Форисяк-Вуйціньський поставив собі питання: чи можуть
міські сфрагіси зі збірки професора М. Ґумовського у Вроцлавському
Ossolineum’і бути нині, при теперішньому рівні розвитку польської міської
сфрагістики, актуальними для фахівців? Детально розглядаючи складну
долю вроцлавсь кого печаткового матеріалу з величезної колекції професора
М. Ґумовського, значна частина якої нині знаходиться в архівах та бібліо -
теках Варшави, Кракова, Вроцлава, автор доходить висновку швидше про
музейне її зна чення (с. 193–207).
Артур Грiнєвіч у статті «Сфрагістичні колекції національного музею у
Вроцлаві» (с. 209–226) робить цікавий висновок про розширення поля
джерельних експертиз сфрагісів: метод дактилоскопії може уможливити
визначення майстра конкретної толоки, що посприяє створенню персо -
нально-часових баз даних (с. 224); хімічні дослідження деяких печаток дали
б широке поле до вивчення складу воску, який був не лише традиційно
бджолиним, але й земним, тобто виготовлений з мінерального парафіну
(с. 226). Дослідник вважає, що металеві толоки є не чим іншим, як дато -
ваними пробами заліза та інших видів кольорових металів.
А різноманіття форм печаток, збережені на них відтиски пальців ство рю -
ють широкі можливості для пізнавання методів праці граверів та канце лярій.
Тому, наголошує А. Грінєвіч, сфрагістична колекція Національного музею у
Вроц лаві може задовольнити дослідницькі очікування істориків, мистецтво -
знавців, юристів, мовознавців, хіміків, фахівців з дактилоскопії та металознавства.
Рафал Яворський та Марцін Глебьонек оприлюднили статтю «Сфра -
гістичне зібрання Казімєжа Стрончинського у музеї Пьотркова Трибу наль -
ського» (с. 227–237), на пошану якого, як вище згадано, видано нинішню
збірку статей.
Агнєшка Павловська зробила стислий огляд «Сфрагістичні збірки у
Національному музеї в Щеціні» (с. 239–251). Варто звернути увагу на
репродукції відтисків та матриць печаток XIV–XIX ст., які склали предмет
дослідження науковця. Особливо цікава шляхетська печаткова матриця
XIX ст., виготовлена з гірського кристалу. Авторка поділила матеріали на
сім груп: 1) печатки княжі, 2) приватні, 3) міські, 4) цехові, 5) костьольні,
6) прусських адмінінституцій, 7) різне. Сфрагіси головним чином походять
з нинішніх західних земель Польської Республіки.
Малгожата Каганєц знайомить читача зі збірками ґмінних печаток
Верхньої Сілезії (с. 253–258), що зберігаються у державних архівах у
Ґлівіцах, Ополю, Катовіцах, Цєшині, в архідієцезіальному архіві в Като -
віцах, у музеї Інституту Тарноґурського м. Тарновські Ґури. Дослідниця
підкреслює проблему відсутності каталогу всіх відомих печаток ґмін регі -
ону із зазначенням місця їхнього зберігання.
194
Спеціальні історичні дисципліни. Число 17
Марек Адамчевський вмістив студію «Збірки гіпсових муляжів з печа -
ток давнього архіву гнєзненської капітули на основі колекції кс. каноніка
Леона М. Формановича» (с. 259–286), а Пьотр Бокота — «Сфрагістична
колекція Францішка Тарчинського у зібраннях дієцезіального музею у
Полоцьку» (с. 287–298).
Павел Стружик представив статтю про «Люблінське зібрання муляжів
печаток о. Йосафата Островського» (c. 299–311) — бібліофіла, історика,
сфрагіста, геральдиста та археолога (1890–1939). Збирач печаток власними
зусиллями згромадив величезну колекцію копій відтисків (близько 20 ти -
сяч). Сфрагіси переважно мають чеське, німецьке, польське, угорське
походження. У колекції є sigilla, оригінали яких знаходилися в Історичному
архіві м. Львова та Львівського університету, музею Любомирських у
Львові.
У статті Пьотра Покори «Малюнки печаток Каєтана Вінцентія Кєлі -
сінського у зібраннях Бібліотеки ПАН у Курніку» (с. 377–476) з-поміж
понад півтисячі репрезентованих сфрагістичних джерел бачимо малюнки
печатки Петра Могили, молдавського господаря (1590 р.), п’яти невідомих
руських бояр (1366 р.), міста Олики, отамана запорізьких козаків Федора
Полоуса (1595 р.), Рельє Каіока (Relje Kaioka, князь?, боярин? волинський. —
Пьотр Покора), шляхти брацлавського повіту, воєводи брацлавського Яна
Збаразького (1603 р.), міста Володимира (1573 р.), Запорізького Війська
(з них деякі печатки ідентифіковані К. Кєлісінським як такі, що належать
Павлу Тетері, Оліферу Голубу, Андрію Могилі).
Цікавий аналіз печаток із деканатських зібрань архідієцезіального
архіву в Ченстохові зробив Павел Вольніцький (с. 313–338). Матеріал пе -
реважно стосується кінця XVIII — початку ХХ ст. На прикладі історії
становлення інституту римо-католицької печатки у Польському королівстві
відслідковуються синхронні процеси щодо генези, функціонування, образ -
ного наповнення, форми єпископських, деканатських, парафіяльних римо-
католицьких печаток на Правобережній Україні зазначеного періоду.
П. Вольніцький дійшов висновку: російська імперська влада періоду поділів
Речі Посполитої не втручалася у створення печаткового візерунку като -
лицьких інституцій та духівництва (с. 329)7.
З. Пєх у статті «Зібрання муляжів печаток у Закладі допоміжних істо -
ричних дисциплін Яґеллонського університету» (с. 339–376) підкреслює:
навіть нині, в часи цифрового фото варто і надалі виконувати відтиски зі
збережених печаткових матриць, оскільки завдяки ним можна отримати
екземпляри досить високої якості (с. 344–345).
З. Пєх подає широкий екскурс з історії сфрагістичних зібрань Закладу
допоміжних історичних дисциплін, серед яких є відтиски з цинфолії,
195
Віталій Перкун
пластиліну тощо. Неоціненні скарби, які збиралися з XIX ст. та далі при -
множуються, є доступними для наукового опрацювання.
Войцех Мішке навів відомості про польські печатки у чеських Інтер -
нет-базах (с. 477–498). Дослідник відзначив, насамперед, значні досягнення
чеських істориків на цьому ґрунті. До 2010 р., зазначає автор, база гасел
програми Pečetĕ (з 82-х архівних інституцій) буде нараховувати близько 48–
50 тисяч описів печаток, більшість яких походить з-перед 1526 р.
Автор подає детальні «Взірці питальника реєстру сфрагістичного мате -
ріалу з архівів Чеської Республіки», які слід використати також для ство -
рення у майбутньому подібної української сфрагістичної бази даних8.
Ядвіга Кліма присвятила статтю пошуку інформації про сфрагістичні
пам’ятки в Інтернеті (с. 499–515). Авторка з метою ефективного пошуку
печаткового матеріалу в мережах Google, Onet.pl, Wirtualna Polska, Emulti.pl
створила каталог ключових слів: печатка, відтиски, булла, sigillum, ґмерки,
сфрагістика, пергаментні документи, зібрання, колекції, фонд, музей, архів,
бібліотека.
У підсумку Я. Кліма засвідчила: на своїх Інтернет-сторінках про власні
сфрагістичні зібрання подали відомості 49 польських музеїв, 19 архівів та
4 бібліотеки. Однак кожна інституція описує печатковий матеріал згідно з
власними критеріями. Відсутність уніфікованого підходу, на думку авторки,
ускладнює з одного боку уяву про наявні печатки (часто відсутня інформація
про їх походження, стан опрацювання і т.д.), а з іншого — відсутність єдиної
форми іменування печаток (наприклад, сфрагістичні зібрання) уповільнює
знаходження таких пам’яток в Інтернет-павутинні.
Дослідниця робить висновок: Інтернет є важливою допомогою у по -
шуку відомостей зі сфрагістики (с. 505).
Справжнім подарунком є вміщення авторкою списку всіх польських
наукових інституцій, які розмістили на власних Інтернет-сторінках інфор -
мацію про власні сфрагістичні зібрання (місце збереження, кількість об’єк -
тів, характер зібрання, хронологічні рамки, походження).
Магдалена Кадзішевська та Павел Стружик зупинилися на reper -
torium давніх методів репродукції печаток (с. 517–528).
Автори нагадують про три найпоширеніші способи створення копій
печаток: 1) створення нового відтиску старою матрицею; 2) виконання копії
зі збережених печаткових відтисків (відлив, гальвана); 3) виготовлення
подібних збережених печаток та їхній копій.
Дослідники у формі коротких гасел представляють методи створення
копій печаток, знані у Польщі. Назвемо їх, аби мати уяву про польську
техніку виготовлення копій сфрагістичного матеріалу: аквафорта, офорт;
бартинотипія9; хромолітографія; фольга; цинкографія, цинкотипія; дерево -
196
Спеціальні історичні дисципліни. Число 17
рит; гілошований малюнок; гальванічна копія; печатковий гальван; галь -
ванопластичний осад, гальванотип; літографія; гравіювання; негатив з
цементу; негатив з гіпсу; негатив з каучука; негатив муляжу; негатив печатки
з пластиліну; відтиск паперово-графітний, графітне втирання; цементний
муляж; гіпсовий муляж; сургучевий муляж; металевий муляж; муляж
печатки; сірчаний муляж; печатка нового тиснення; малюнок печатки;
гравюра на сталі; світлодрук (фотодрук, фототипія, геліотипія, целлотипія,
альбертотипія).
Наприкінці розвідки автори подають бібліографію з репродукування
печаток.
* * *
Кожна з оглянених публікацій супроводжується фотоілюстраціями.
Шкода, що репродукції подаються, з огляду на видавничі витрати, у чорно-
білому форматі10.
З опублікованих матеріалів помітно, наскільки тривалими були (і є)
польські традиції збирання печаток, їх упорядкування11 та збереження. Опис
представлених печаткових збірок супроводжується детальним оглядом
створення тих чи інших архівів, а відтак отримуємо нариси розвитку архівів —
як державних, так і костьольних.
Польські колеги кожною своєю публікацією сфрагістичних матеріалів
«переконують» у важливості статусу печаток як універсальних історичних
джерел, демонструють їхні джерельні можливості.
А оскільки у фокус уваги польських сфрагістів нерідко потрапляють
українські пам’ятки, то для українського дослідника їхні студії є надзви -
чайно цікавими.
1 Матеріали першої сфрагістичнї конференції, яка відбулась у Торуні в 2003 р., вийшли
друком, див.: Pieczęcie w dawnej Rzeczpospolitej. Stan i perspektywy badań, pod redakcją
Zenona Piecha, Jana Pakulskiego i Jana Wroniszewskiego — Warszawa, 2006. — 369 s.; ін-
формацію про інші конференції та семінари див.: Piech Z. Klasyfikacje i nazewnictwo
pieczeci» — III Seminarium Sfragistyczne (Kraków, 5 grudnia 2008) // Studia historyczne. —
Kraków, 2009. — Z. 3–4. — S. 351–353. Тут вміщено бібліографію про наукові звіти
сфрагістичних конференцій та семінарів у польських наукових періодичних виданнях.
2 Див.: Piech Z. Wstęp // Pieczęcie w dawnej Rzeczpospolitej… — S. 7–10; Іd. Perspektywy
polskich badań sfragistycznych // Оp. cit. — S. 31–58.
3 В українській сфрагістиці таке завдання поставив відомий історик Я.Р. Дашкевич
(1926–2010): Позадокументальне застосування печаток і ціх на західноукраїнських землях
(XV–XVIII ст.) // Знак. Вісник Українського геральдичного товариства. — Львів, 2000. —
Число 21. — С. 4–5.
197
Віталій Перкун
4 S.K. Kuczyński в: Przewodnik po zasobie AGAD. — Warszawa, 1975. — Т. 1. — S. 463–
474; Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. Informator o zasobie archiwalnym /
Opracowanie zbiorowe pod redakcją Doroty Lewandowskiej. — Warszawa, 2008. — S. 212–
218.
5 Характерно, що до Західної Галичини (тобто польської) дослідниця відносить Добро -
миль та Сянок (с. 81). Згідно з етнографічною мапою українських земель в «Енциклопедії
українознавства» (К., 1993. — Т. 1. — С. 343) західна межа Східної (української) Галичини
за австрійських часів проходила по західному порубіжжі повітів Сяноцького, Березівського,
Перемиського, Ярославського.
6 Аналогічні відтиски печатки з тризубом громади Малинської волості Дубенського
повіту зберігаються у колекції професора М. Ґумовського в ГАДА, наприклад, див. сиґн.
3777, 3787.
7 Пор.: Перкун В. «“ ... і печаткою стверджую”. З історії печаток католицької церкви на
Правобережній Україні (кінець XVIII–XX ст.)». — К., 2002. — С. 64; Його ж. Церковна
сфрагістика Прапвобережної України (1793–1917 рр.). Автореферат дисертації … канди -
дата історичних наук / Інситут історії України НАНУ. — К., 2002. — С. 12.
8 Дослідження чеських істориків у галузі допоміжних історичних дисциплін є трива -
лими. 1988 р. в Празі вийшла пам’ятна книга, присвячена 200 літтю розвитку допоміжних
історичних дисциплін у Карловому університеті: 200 let pomocných věd historických. —
Praha, 1988. Під час відвідин згаданої кафедри у червні 2010 р. авторові вдалося ознайо -
митися з останніми грунтовними працями співробітників кафедри: Bláhová M. Historická
chronologie. — Praha 2001; праця на пошану керівника кафедри допоміжних історичних
дисциплін професора М. Благової: Acta Universitatis Carolinae. Philosophica et historia. —
2002. — 1–2; Z pomocných věd historických XVI. Intern laudum et divam. — Praha, 2007;
Pátková H. Česká středověká paleografie. — Praha, 2008. Авторка останньої праці видала
друком палеографічні таблиці для студентів для практичних занять з палеографії.
9 Від прізвища автора цієї техніки копіювання Владзіслава Бартиновського (1832–1918).
10 Про проблему наукових видань у кольоровому форматі детально пише відомий фран -
цузький геральдист Мішель Пастуро (Michel Pastoureau) у роботі: Średniowieczna gra
symboli / Przełożyła Hanna Igalson-Tygielska. — Warszawa, 2006. — S. 129–130. Оригінал
має назву: Une historie symboligue du Moyen Âge. — Paris, 2004.
11 В українській історіографії маємо лише скупі звістки про сфрагістичні колекції
істориків або ж колекціонерів. Окремі публікації стосуються печаток в особистих архівах
вчених, наприклад, див.: Амбросимова С. Геральдичні, сфрагістичні й генеалогічні дані в
колекції рукописів та епістолярній спадщині академіка Д. Яворницького // Шоста наук.
геральд. конф. (Львів, 27–29 березня 1997 р.). Матеріали. — Львів, 1997. — С. 3–5; Опис
архіву І.П. Крип’якевича / Упор. Я. Федорук. — К., 2007.
198
Спеціальні історичні дисципліни. Число 17
|