Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки
У статті досліджується роль державного регулювання в розвитку соціальної сфери. На основі теоретичного аналізу автор розглядає проблему співвідношення ринкового й державного регулювання змішаної економіки. Обґрунтовується висновок про пріоритетність державного регулювання соціальних процесів, що від...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
2011
|
| Schriftenreihe: | Схід |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32899 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки / О. Благоразумова // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 3-6. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-32899 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-328992025-02-09T14:00:05Z Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки Possibilities social sphere's government control in the conditions of recurrence of economy Благоразумова, О. Економіка У статті досліджується роль державного регулювання в розвитку соціальної сфери. На основі теоретичного аналізу автор розглядає проблему співвідношення ринкового й державного регулювання змішаної економіки. Обґрунтовується висновок про пріоритетність державного регулювання соціальних процесів, що відбуваються в умовах сучасних світових і національних викликів, циклічності розвитку економіки. In the article is examined the role of government control in the development of social sphere. On the basis of theoretical analysis an author examined the problem of correlation of the market and state adjusting of the mixed economy. It is grounded a conclusion about priority of government control of social processes, what be going on in the conditions of modern world and national problems, recurrence of development of economy. 2011 Article Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки / О. Благоразумова // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 3-6. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32899 346.548: 316. 334.2 uk Схід application/pdf |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Економіка Економіка |
| spellingShingle |
Економіка Економіка Благоразумова, О. Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки Схід |
| description |
У статті досліджується роль державного регулювання в розвитку соціальної сфери. На основі теоретичного аналізу автор розглядає проблему співвідношення ринкового й державного регулювання змішаної економіки. Обґрунтовується висновок про пріоритетність державного регулювання соціальних процесів, що відбуваються в умовах сучасних світових і національних викликів, циклічності розвитку економіки. |
| format |
Article |
| author |
Благоразумова, О. |
| author_facet |
Благоразумова, О. |
| author_sort |
Благоразумова, О. |
| title |
Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки |
| title_short |
Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки |
| title_full |
Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки |
| title_fullStr |
Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки |
| title_full_unstemmed |
Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки |
| title_sort |
державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Економіка |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/32899 |
| citation_txt |
Державне регулювання соціальної сфери в умовах циклічності економіки / О. Благоразумова // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 3-6. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Схід |
| work_keys_str_mv |
AT blagorazumovao deržavneregulûvannâsocíalʹnoísferivumovahciklíčnostíekonomíki AT blagorazumovao possibilitiessocialspheresgovernmentcontrolintheconditionsofrecurrenceofeconomy |
| first_indexed |
2025-11-26T14:56:22Z |
| last_indexed |
2025-11-26T14:56:22Z |
| _version_ |
1849865258609410048 |
| fulltext |
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 3
УДК 346.548: 316. 334.2
ÄÅÐÆÀÂÍÅ ÐÅÃÓËÞÂÀÍÍß ÑÎÖ²ÀËÜÍί ÑÔÅÐÈ
 ÓÌÎÂÀÕ ÖÈÊ˲×ÍÎÑÒ² ÅÊÎÍÎ̲ÊÈ
ОЛЬГА БЛАГОРАЗУМОВА,
старший викладач Харківського торговельно-економічного інституту
Київського національного торговельно-економічного університету
У статті досліджується роль державного регулювання в розвитку соціальної сфери. На
основі теоретичного аналізу автор розглядає проблему співвідношення ринкового й дер-
жавного регулювання змішаної економіки. Обґрунтовується висновок про пріоритетність
державного регулювання соціальних процесів, що відбуваються в умовах сучасних світо-
вих і національних викликів, циклічності розвитку економіки.
Ключові слова: соціальна сфера, змішана економіка, державне регулювання, ринковий сек-
тор, неринковий сектор, людський потенціал, фази економічної динаміки.
Постановка проблеми. Сучасний стан і розвиток
соціальної сфери української економіки характери-
зується суперечливими тенденціями, що виражають-
ся в диспропорціях, незбалансованості її відтворен-
ня, у дефіциті ресурсів й обмеженості соціальних по-
слуг для задоволення інтересів і потреб індивідів, сус-
пільства й держави.
У перехідний і трансформаційний періоди ринко-
вої економіки держава значною мірою самоусунула-
ся від регулюючих функцій, що мало результатом тяжкі
соціальні наслідки, некерований розвиток суспільних
процесів і кризовий стан соціальної сфери.
Ринкові перетворення мають подвійний вплив на
соціальний розвиток суспільства. З одного боку, вони
відкрили нові можливості задоволення потреб у соці-
ально значущих благах (послугах); створили передумо-
ви для самозабезпечення громадянами себе й своїх
родин за рахунок підприємницької діяльності, вторин-
ної зайнятості економічно активного населення; доз-
волили сформувати стимули для пошуку додаткових
доходів із метою задоволення зростаючої диверси-
фікації потреб. З іншого боку, ринок і ринкові відноси-
ни нівелюють значущість соціальної компоненти в си-
стемі соціально-економічних відносин, відкидають
пріоритет у створенні суспільних товарів і послуг, не
гарантують громадянам повної зайнятості й прийнят-
ного рівня добробуту, не забезпечують прогресивно-
го розвитку людського потенціалу.
Загострилися протиріччя між поточними економіч-
ними інтересами організацій соціальної сфери і дов-
готривалими інтересами суспільства. Це виразилося
в значній диференціації доходів, порушенні принципів
рівного доступу до освіти та інших соціальних благ,
фактичній відмові медичних організацій від профілак-
тичних заходів, неувазі установ освіти до підготовки
кваліфікованих робітників і фахівців середньої ланки
управління, надмірному захопленні галузі культури ко-
мерційними проектами на шкоду просвіти тощо. Остан-
німи роками відбулося зниження реальних витрат дер-
жави на освіту, охорону здоров'я, науку, культуру й інші
галузі соціальної сфери на тлі падіння платоспромож-
ності основної маси населення. Так, реальний наяв-
ний дохід українців (у відсотках до попереднього року)
мав тенденцію до зменшення [6, с. 192], що значно
вплинуло на зниження якості людського й трудового
потенціалу (див. таблицю 1). Усе це вимагає активі-
зації ролі держави в регулюванні соціальних процесів.
Таблиця 1. - Реальний наявний дохід
населення України, % до попереднього року
2007/2006 2008/2007 2009/2008
114,8 107,6 91,5
Сучасний стан соціальної сфери потребує поглиб-
лення теоретичного, прикладного та практичного дос-
лідження регулювальної функції держави з метою не-
допущення руйнування, хаотичності розвитку, неста-
більності й незбалансованості в суспільній системі.
Значущість вирішення цієї проблеми визначила акту-
альність теми дослідження.
Теоретичне осмислення сучасної ролі держави в
регулюванні соціальних процесів має принципове зна-
чення: по-перше, для вироблення пріоритетів соціаль-
ної політики, корегування механізму державного регу-
лювання соціальних відносин із урахуванням специ-
фіки циклів економічного розвитку країни; по-друге, для
розробки соціальної стратегії в національних інтере-
сах України.
Необхідність стратегічного підходу до реалізації
функції державного регулювання соціальної сфери
визначається забезпеченням розширеного відтворен-
ня сукупного людського потенціалу суспільства як його
основного нематеріального багатства. Накопичення
людського потенціалу відбувається в умовах, що за-
безпечують розширення можливостей населення в
підвищенні своєї територіальної й професійної мобіль-
ності, у формуванні продуктивної ментальності.
Сукупний людський потенціал можна визначити як
особливу форму нематеріального багатства суспіль-
ства, накопичений фонд знань, умінь, навичок, здо-
ров'я, культурних досягнень і духовних цінностей. Су-
купний людський потенціал суспільства є довготрива-
лим результатом тісної взаємодії різних форм націо-
нального відтворення, розвитку всього соціального
устрою життя людей певної країни. Проте центральну
роль у цій взаємодії і відповідно в накопиченні й роз-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
4
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА
ширеному відтворенні людського потенціалу суспіль-
ства відіграє саме соціальна сфера, що підлягає ре-
гулюванню з боку держави.
Стан вивчення проблеми. Про необхідність по-
єднання стихійного механізму ринку із заходами дер-
жавного регулювання заявляли прибічники концепції
неокласичного "синтезу", яскравим представником
якої є американський економіст П. Самуельсон. Він
говорив, що "економічна роль держави неухильно зро-
стає. Під прямий контроль і регулювання потрапляють
усі нові види діяльності в нашому складному, взаємо-
залежному суспільстві" [5, с. 163].
Інший класик економічної теорії М. Фрідман стверд-
жував, що обмежене державне регулювання економі-
ки справедливе щодо її ринкового сектора. Теоретично
держава покликана регулювати "неринкову" частину
економіки, де складаються соціальні відносини, оскіль-
ки, якщо їх не регулювати і не підтримувати, об'єктивні
умови можуть привести до деформації всіх макроеко-
номічних процесів. Як правило, неринкова частина еко-
номіки характеризується бездохідністю, оскільки при-
бутковість - це завжди соціальна аномалія.
Спираючись на теорії економічної думки з окрес-
леної проблеми, слід зазначити, що її основоположни-
ки (В. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо) не надавали регулю-
ванню постійної функції держави. Практика розвитку
економічних систем показала, що така позиція себе не
виправдала. Протиріччя, що виникли надалі, - усуспіль-
нення виробництва, зниження дієвості вільної конку-
ренції, кризи ринкової економіки та ін. - дозволили виз-
нати необхідність державного регулювання економіч-
них і соціальних процесів (теорії К. Маркса, Дж. Кейнса
та ін.) [4, с. 481-483; 2].
Відомий український учений М. М. Гуревічев, дос-
ліджуючи в роботі [1] еволюцію та тенденції розвитку
державного регулювання, ще в період переходу вітчиз-
няної економіки до ринкових відносин обґрунтував не
лише необхідність участі держави в регулюванні, але
й запропонував оптимізувати взаємодію, співвідно-
шення і зміну в стихійному (ринковому) і державному
регулюванні на користь пріоритетності останнього.
Державне регулювання він визначає як самовіднов-
лювану адаптивну систему, призначену для збору, ана-
лізу й використання інформації з метою централізо-
ваного розподілу суспільної праці, реалізації відносин
власності, соціалізації населення з метою підтримки
ринкової та забезпечення економічної рівноваги в со-
ціально-ринковій економіці.
Метою роботи є обґрунтування пріоритетності дер-
жавного регулювання соціальних процесів, що відбу-
ваються в умовах циклічності розвитку економіки.
Виклад основного матеріалу. Практичний ас-
пект актуальності розглядуваної проблеми яскраво ви-
являється в XXI столітті, у якому передбачається
зміна алгоритмів соціального розвитку, пов'язаних із
короткостроковими й довгостроковими викликами,
найважливішими з яких є:
- посилення глобалізації та її комплексність;
- ризик світової фінансової кризи;
- нова технологічна хвиля й перехід економіки на
інформатизацію та повсюдне вживання нанотехнологій;
- обмеженість джерел натурально-сировинних ре-
сурсів;
- зростання ролі людського потенціалу в економіч-
ному й соціальному розвитку країни;
- відновлення й розвиток галузей соціальної інфра-
структури національної економіки як найважливішого
стратегічного напряму.
Людське суспільство у своєму функціонуванні й
розвитку має адаптуватися до вимог часу й прийняти
нову парадигму ролі державного регулювання со-
ціальної сфери.
Економічні й соціальні відносини взаємопов'язані
між собою як полярні, альтернативні, діаметрально
протилежні форми організації суспільного життя - "рин-
кового" і "неринкового". За теорією О. Ю. Мамедова,
зокрема в його двосекторній моделі змішаної економі-
ки [3], пріоритетна роль державного регулювання не-
ринкового сектора економіки (охорона здоров'я, осві-
та, наука, культура, ЖКГ тощо) порівняно зі стихійним
ринковим саморегулюванням науково обґрунтована.
Ринок працює на попит, причому платоспроможний
попит, оскільки він може бути лише таким, що прино-
сить дохід. Іншими словами, ринок - це суто прибутко-
ве підприємництво. Економіка ж покликана забезпе-
чити всі потреби, "які важливо задовольнити повністю,
тобто не лише в межах їх платоспроможної частини,
але й у тій частині, яка не є "попитом" через свою не-
платоспроможність" [3, с. 24]. Звідси можна зробити
висновок, що потреби суспільства задовольняються
як за рахунок ринкового, так і за рахунок неринкового
секторів, тобто національною економікою в цілому.
Таким чином, "ринок" є частиною "економіки", яка праг-
не здолати соціальну обмеженість ринку, оскільки не-
платоспроможна частина потреб ігнорується теорією
й механізмом ринку.
Представимо всю економіку у формі графічного
простору (рис. 1), позначеного точками ОКМС, у який
вписується класичний ринковий простір, обмежений
точками ОАЕD.
Q (d,s)
ПОПИТ
D O C
A
K
E
M
П О Т Р Е Б А
Е К О Н О М І К А
Р И Н О К
Рис. 1. Графічна модель економіки.
Квадрат ОКМС є економічним простором, де по-
вністю задовольняються всі потреби (платоспромож-
ної частини - ОD і неплатоспроможної частини - DС).
Точка рівноважної ціни попиту й пропозиції Е характе-
ризує базові параметри ринку та їх динаміку, а також
ринковий простір ОАЕD.
Як видно з графіка, ринок завжди є частиною еко-
номіки. У неринковій частині графічної моделі держа-
ва зобов'язана реалізовувати функцію організації не-
прибуткового виробництва соціально значущих, але
економічно збиткових видів продукції і послуг та управ-
ління ним.
Як правило, такі вироблені державою блага склад-
но продати за економічно вигідними цінами, тому
бізнес (ринок) не вироблятиме їх як товари. Ринок за-
довольняє попитову частину за рівноважною ціною
Е=А, а неринковий (державний) сектор задовольняє
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 5
всю потребу за ціною пропозиції К, яка значно вище
за А, при цьому ціна попиту нижча рівноважної й праг-
не до нуля. На графіку (рис. 1) показана відмінність
між обсягами "ринкових" і "неринкових" витрат. При
еластичності попиту й пропозиції ринок охоплює лише
четверту частину витрат (ОАЕD) на задоволення по-
треб у цілому, тоді як "неринок" повинен зробити втричі
більше витрат (АКМСDЕ), тому виробництво в нерин-
ковому секторі завжди дорожче й неефективніше, ніж
у ринковому.
У методологічному аспекті кількісна визначеність
графіка рівноважної ціни характеризує обмеженість
"ринкового" та загальність економічного сектора. Усі
відомі теорії - А. Сміта, С. Фішера, М. Фрідмана, Ф. Хай-
єка - справедливі для ринкового сектора, у якому ре-
гулюючі функції держави мають бути зведені до
раціонального мінімуму. Передбачається непрямий
вплив на співвідношення попиту й пропозиції ринкових
товарів за допомогою спеціальних інструментів.
Соціальний сектор повністю функціонує в нерин-
ковій сфері, і тому роль держави у вирішенні соціаль-
Держава не повинна допускати падіння соціальної
компоненти нижче економічної в точці піку кризи. Вод-
ночас пік підйому соціальної компоненти в циклічному
розвитку може бути вищий або нижчий за економічний
пік залежно від поточної соціальної політики держави,
що проілюстровано пунктиром на кривій соціальної
компоненти (S) (рис. 2). За фазами циклу рекоменду-
ються такі заходи, які сприяють розвитку соціально-
трудової сфери й людського потенціалу:
- у фазі кризи - соціальна підтримка найменш захи-
щених груп населення, запобігання розпаду соціаль-
ної сфери, недопущення масового безробіття й появи
зон соціального лиха;
- у фазі пожвавлення та підйому - створення пере-
думов для стійкого функціонування ринку праці й рин-
ку соціальних послуг; виділення пріоритетних напрямів
розвитку соціальної інфраструктури з відповідним за-
безпеченням фінансовими коштами. При цьому інвес-
тиції в соціальні інновації повинні сприяти творенню
нових можливостей;
- у фазі піку підйому - інтенсивніше залучати ресур-
си бізнес-структур, підприємців, громадян у соціаль-
ний сектор разом із фінансуванням соціальних витрат
із державного бюджету.
У фазі спаду - активізувати соціальні форми й ме-
тоди державної підтримки суспільства.
них проблем дуже велика й має тенденцію до зрос-
тання відповідно до сучасної теорії людського потен-
ціалу й людського розвитку. Це підтверджується
підвищенням регулюючої ролі держави в розвинених
економічних системах і в концепціях відомих учених -
П. Самуельсона, Дж. Гелбрейта та ін.
У соціальному секторі економіки має бути повсюд-
на присутність державного регулювання й управлін-
ня, за винятком тієї частини сектора, де виробляють-
ся платні товари й послуги соціального призначення.
Особливо присутність держави важлива в умовах за-
гострення глобальних проблем (екологія, тероризм,
економічні кризи тощо).
Політика державного регулювання соціальної сфе-
ри в частині соціально-трудових відносин має будува-
тися з урахуванням фази економічного циклу. Оскіль-
ки соціальна компонента розвивається аналогічно до
траєкторії економічного зростання й розвитку, зміщу-
ючись при цьому на певний часовий лаг (рис. 2), вона
також проходить усі послідовні фази економічного
циклу (спад, криза, пожвавлення і підйом, пік підйому).
Час, T
S
Тенденція
економічного
зростання
Пік
підйому
Е-, S-циклу
Пік кризи
Е-, S-циклу
E
Цикли економічного (Е) і
соціального (S) розвитку
и
Цикли
E, S
О
Рис. 2. Співвідношення економічного й соціального циклів розвитку.
Висновки
1. Соціальна сфера в сучасних умовах і в близько-
му майбутньому повинна регулюватися державою, яка
має в цій галузі безумовний пріоритет над ринковою
економікою. Ця базисна теза має бути покладена в
основу парадигми соціальної політики держави, роль
і поведінка якої докорінно відрізняється від ролі та
поведінки бізнесу.
2. У період перебудови економічної системи держа-
ва різко обмежила свою діяльність у галузі регулюван-
ня соціальної сфери, що негативно позначилося на всіх
макроекономічних процесах національної економіки.
Ураховуючи сучасні виклики світового, національного,
регіонального масштабів (інтеграція економіки, глоба-
лізація, створення інформаційно-інноваційних систем
господарювання, конвергенція ринків соціальних по-
слуг, у тому числі освітніх й оздоровчих та ін.), необхідно
прийняти нову парадигму державного регулювання со-
ціальних процесів, спрямовану на створення умов для
людської діяльності щодо відтворення свого життя.
3. Українська модель державного регулювання со-
ціальної сфери, що функціонує в умовах змішаної еко-
номіки й циклічної динаміки економічного зростання та
розвитку, повинна мати макроекономічний характер.
4. Запропоновані заходи регулятивної дії держави
для розвитку соціально-трудової сфери й людського
потенціалу за фазами економічної динаміки.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
6
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гуревичев М. М. Государственное регулирование в усло-
виях рыночной экономики / М. М. Гуревичев. - Харьков : Основа,
1993. - 198 с.
2. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег /
Дж. Кейнс. - М. : Прогресс, 1978. - 452 с.
3. Мамедов О. Ю. Смешанная экономика. Двухсекторная
модель / О. Ю. Мамедов. - Ростов-н/Дону : Феникс, 2001. - 224 с.
4. Маркс К. Капитал / К. Маркс, Ф. Энгельс. - [2-е изд-е]. -
Т. 25. - Ч. 1. - С. 481-483.
5. Самуэльсон П. Экономика. Т. 1. Экономическая роль го-
сударства / П. Самуэльсон. - М. : НПО "ПЛГОН" ВНИИСИ, 1992.
- С. 163.
6. Україна у цифрах 2009 : статистичний збірник / [за ред.
О. Г. Осауленка ; Державний комітет статистики України]. - К. :
Інформаційне-аналітичне агентство, 2010. - С. 192.
O. Blahorazumova
POSSIBILITIES SOCIAL SPHERE'S GOVERNMENT CONTROL IN THE CONDITIONS
OF RECURRENCE OF ECONOMY
In the article is examined the role of government control in the development of social sphere. On the basis of theoretical
analysis an author examined the problem of correlation of the market and state adjusting of the mixed economy. It is grounded
a conclusion about priority of government control of social processes, what be going on in the conditions of modern world and
national problems, recurrence of development of economy.
Key words: social sphere, mixed economy, government control, market sector, non-market sector, human potential, phase of the
supporting basis of the dynamics.
© О. Благоразумова
Надійшла до редакції 06.01.2011
УДК 338.432
²Ò×ÈÇÍßÍÈÉ ÒÀ ÇÀÐÓÁ²ÆÍÈÉ ÄÎÑÂ²Ä ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß
ÄÈÂÅÐÑÈÔ²ÊÎÂÀÍÈÌ Ï²ÄÏÐȪÌÑÒÂÎÌ
 ÓÌÎÂÀÕ ÐÈÍÊÓ
ОЛЕКСАНДР БОКАНЬ,
аспірант Рівненського економіко-гуманітарного інституту
У статті висвітлено результати аналізу сучасних моделей стратегічного планування роз-
витку промислових підприємств за умови диверсифікації. Вивчено вітчизняний та зарубіж-
ний досвід управління диверсифікованим підприємством в умовах ринку, зокрема проана-
лізовано застосування матриці портфеля ділової активності підприємства BCG.
Ключові слова: диверсифікація, стратегічне планування, промислове підприємство, ринкова
економіка.
Постановка проблеми. Портфель крупної сучас-
ної диверсифікованої компанії, як правило, включає де-
кілька стратегічних зон господарювання й відзначаєть-
ся складною структурою. Перебіг розвитку системи уп-
равління диверсифікованими компаніями багато в чому
залежить від адекватності оцінки акціонерами й менед-
жерами перспектив розвитку бізнесу, специфіки поточ-
ного стану національної економіки й галузі, у якій діє
компанія. Тому розробка питань забезпечення ефектив-
ного управління, що адекватне диверсифікованому нап-
рямку діяльності підприємства, є актуальною.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Про-
блема диверсифікації або спеціалізації (інтеграції) ви-
робництва зводиться до вирішення фундаментальної
проблеми про співвідношення рівня ризику (стійкості)
виробництва та ступеня його ефективності. Пробле-
мам підвищення стійкості виробництва присвячені
дослідження І. Ансоффа [1], С. Артамонова [2], Є. Ба-
лацького [3], А. Берле [10], В. Бірмана [4], П. Віленсь-
кого [5], Дж. Імбса [11], С. Орєхова [6], М. Портера
[7], Л. Репалла [11] Л. Яновського [8] та ін. Диверсифі-
кація виробництва, з одного боку, знижує ринкові ри-
зики й підвищує стійкість показників ефективності, а з
іншого - роззосередження капіталу по різних галузях
знижує можливості його ефективного використання,
організації виробництва на сучасній основі, застосу-
вання новітніх технологій, машин, устаткування.
Мета статті - визначити особливості застосуван-
ня вітчизняного та зарубіжного досвіду управління ди-
версифікованим підприємством в умовах ринку.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|