"Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років
Статтю присвячено окремим аспектам історії української міліції в середині 1920-х років на прикладі широко обговорюваної в тогочасній пресі "Київської справи". Останню було відкрито з приводу систематичного хабарництва в правоохоронній системі, яке ми сучасною мовою означили б терміном &qu...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33076 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років / О. Міхеєва // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 101-106. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859868300078481408 |
|---|---|
| author | Міхеєва, О. |
| author_facet | Міхеєва, О. |
| citation_txt | "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років / О. Міхеєва // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 101-106. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | Статтю присвячено окремим аспектам історії української міліції в середині 1920-х років на прикладі широко обговорюваної в тогочасній пресі "Київської справи". Останню було відкрито з приводу систематичного хабарництва в правоохоронній системі, яке ми сучасною мовою означили б терміном "корупція". Розгляд матеріалу дозволяє виявити тогочасні умови, причини та механізми корупційних стосунків, що має значення для сучасного вивчення цього феномена.
The article deals with the study of specific aspects of daily life of management and ordinary workers of the Ukrainian police at the mid 1920's based on the much-discussed in the press "Kiev case". This case was about systematic bribery in Ukrainian police (in modern language - about corruption). In this way we have detected the conditions, causes and mechanisms of the
corruption that matter for the modern study of this phenomenon.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:49:06Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 101
S. Kolybab'yuk
THE YOUTH MOVEMENT OF HALICIA AT THE END OF THE XIXth - 30th OF THE XXth
CENTURIES IN THE MODERN RESEARCH STUDIES OF UKRAINE
In this article reviews the historiography of modern scientific research achievements of the youth movement of the late
nineteenth of Galicia - 30th years of twentieth century. The writer states that generalize the work, which comprehensively
reviewed their development work on the history of individual societies, studies of specific areas of their activities, historical and
biographical and other different genres publication is a significant contribution to the development of modern historiography of
the problem.
Key words: Society, "Sich", "Sokil", "Plast", "Meadow".
© С. Колибаб'юк
Надійшла до редакції 02.02.2011
УДК 343.979
"ÊȯÂÑÜÊÀ ÑÏÐÀÂÀ": ÊÎÐÓÏÖ²ß
 ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊ²É Ì²Ë²Ö²¯ 1920-õ ÐÎʲÂ
ОКСАНА МІХЕЄВА,
кандидат історичних наук, доцент,
докторант Донецького національного університету
Статтю присвячено окремим аспектам історії української міліції в середині 1920-х років
на прикладі широко обговорюваної в тогочасній пресі "Київської справи". Останню було
відкрито з приводу систематичного хабарництва в правоохоронній системі, яке ми сучас-
ною мовою означили б терміном "корупція". Розгляд матеріалу дозволяє виявити того-
часні умови, причини та механізми корупційних стосунків, що має значення для сучасного
вивчення цього феномена.
Ключові слова: українська міліція, "Київська справа", корупція, правоохоронна система.
Постановка проблеми. Низка матеріалів у га-
зеті "Комуніст" у березні-травні 1926 р. містила в собі
інформацію про незвичайне на той момент явище,
яке за сучасною термінологією ми б означили як ко-
рупція. Це були гучні повідомлення про злочинність у
самій системі, що покликана її долати. Означена се-
рія публікацій є цікавою не лише тому, що відкриває
сторінку негативу, професійної злочинності в лавах
правоохоронних установ, а й через ту деталізацію,
що була характерна для подібних публікацій - ретель-
не відтворення промов, повсякденного професій-
ного та родинного життя звинувачених, настроїв та
реакції публіки на ті чи інші вислови підсудних тощо.
За офіційними рядками зазвичай зникає жива люди-
на, розчиняється в минулому її повсякденне життя. Ці
ж матеріали, навпаки, реконструюють те, із чого скла-
дається ця повсякденність - з того, що їсть людина,
що п'є, у що вбирається, як сприймає світ, що думає
та як поводиться.
Аналіз досліджень і публікацій, у яких започат-
ковано вирішення проблеми. Історія правоохорон-
них органів радянської України викладається вітчиз-
няними й зарубіжними авторами в публікаціях різного
часу. Час написання тієї чи іншої роботи суттєво впли-
ває на стиль подання матеріалу та загальний зміст
описуваного. Більшість спеціалістів із питань історіо-
графії історії правоохоронних органів засвідчують на-
явність фактично трьох основних етапів у хронології
вивчення цієї проблематики. Перший етап висвіт-
люється в працях істориків, кримінологів і соціологів
1920-х років, у яких осмислюється процес становлен-
ня й структурні зміни в правоохоронній системі, а та-
кож специфіка злочинності [1]. Такі дослідження, про-
ведені авторами - сучасниками подій, є надзвичайно
цікавими, оскільки одночасно виступають і як науко-
ва література, і як джерело (наприклад, ідеологічних
настанов чи статистичних даних того часу). На кінець
1920-х років вивчення означеної тематики згортаєть-
ся в силу ствердження на рівні державної ідеології
того, що зі зміцненням радянського суспільства з ньо-
го мусить зникнути конфліктність і, зокрема, кримі-
нальна злочинність, яка є породженням соціально не-
справедливого буржуазного суспільства. Через це у
вивченні злочинності наступає тривала перерва, а
праці про правоохоронні органи набувають характе-
ру "ювілейності" та "парадності" [2]. Роботи такого
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
102
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА
типу відносимо до другого періоду вивчення історії
української міліції. Із початком перебудовчих процесів
у Радянському Союзі, а згодом - і в незалежній Ук-
раїні, у процесі лібералізації й плюралізації соціаль-
ного знання спостерігається повернення до ряду на-
укових проблем після тривалого замовчування. Про-
блематика злочинності, а також нового, "непарадно-
го" бачення радянської системи правоохорони зай-
мають свою нішу в сучасному науковому дискурсі. Го-
ловними ознаками нової літератури, тобто літерату-
ри третього періоду, із висвітлення цих питань є пре-
тензія на всебічність (об'єктивне бачення як позитив-
них моментів, так і негативних) та позаідеологічність
(науковість) [3].
Однак питання корупційних стосунків, хабарництва
в правоохоронній системі на жодному з окреслених
етапів розвитку історіографії правоохоронних органів
майже не порушувалися.
Метою статті є розгляд корупції в українській мі-
ліції в середині 1920-х років на прикладі широко обго-
ворюваної в тогочасній пресі "Київської справи".
Виклад основного матеріалу. Справа "київської
міліції" вражала своєю масштабністю. У Києві 15 квітня
1926 р. перед виїзною сесією Верховного Суду УСРР
постали 113 звинувачених міліцейських працівники (із
яких 16 - члени партії) та пов'язані із ними громадяни
[4]. До розгляду справи було залучено 120 свідків та
13 експертів [5]. Суд представляли головуючий тов.
Романов, члени тов. Тетін та тов. Кумбикевич і додат-
ковий член Верховного Суду тов. Усачов. Звинувачен-
ня представляли прокурор Верховного Суду тов. При-
гов, київський прокурор тов. Зорін і помічник прокуро-
ра тов. Короткая. Захищали звинувачених 17 захис-
ників. Через значну кількість учасників процесу його
засідання було вирішено проводити у великому залі
ІНО (Інституту народної освіти, колишньому універси-
теті). Вхід на засідання був за перепустками, що випи-
сувалися для обраних журналістів (у тому числі й для
кореспондента газети "Комуніст" А. Аграновського).
Факт системної злочинності в київській міліції вик-
рився випадково - відомий бандит Кельманський (на
прізвисько Мунчик) перед розстрілом за вироком суду
подав заяву на ім'я київського прокурора із прохан-
ням приїхати до нього та розповів йому й старшому
слідчому про зв'язок міліції зі злочинним світом, який
виявлявся у звичайному розподілі награбованого. За
справу взялося державне політуправління, і через де-
який час було встановлено, що начальник київської гу-
бернської міліції й завідувач адміністративного відділу
Губвиконкому Федір Коваленко через свою дружину
Лідію Коваленко регулярно отримував "підношення"
від начальників районів, наглядачів та простих грома-
дян, зацікавлених у вирішенні будь-якого питання на
свою користь. Мовою статті, "суворий та недоступний
у своєму кабінеті" начальник міг бути "переконаний
лише таким аргументом" [6].
Федір Коваленко застрелився сам у своєму кабінеті
в момент арешту. Тож судові слухання розпочалися вже
без головного винуватця. Сам він до призначення в
Києві працював начальником губернської міліції в
м. Харкові. За повідомленнями свідків, уже там, у Хар-
кові, Ф. Коваленко завів "добру" традицію "подарунків"
від підлеглих у вигляді продуктів та вина. У Києві масш-
таби діяльності стали значно більшими. У цілому ж на
суді йшлося про те, що він брав хабарі з начальників
районних міліцій, покривав злочинні дії своїх підлеглих,
"підзаробляв" на закупівлях для міліції, відчутно "пере-
плачуючи" постачальникам (за один із прикладів була
наведена ситуація із закупівлею свистків для міліції -
громадянці Шкодіній у Харкові було виплачено за
9 тис. штук свистків 4,5 тис. рублів, по 50 копійок за шту-
ку, тоді як в Києві ті ж самі свистки можна було б купити
за 900 руб., по 10 копійок за штуку).
Створення корупційної системи (у якій за гроші та
подарунки вирішувалися питання порушення чи непо-
рушення кримінальної справи, право на торгівлю, на
отримання "вотчини" - тобто робочого місця, з якого
можна було "збирати" гроші тощо) вимагало складної
системи взаємодії й правильно підібраного складу на-
ближених осіб. Правою рукою Ф. Коваленка став його
заступник - Сергій Фрадько, член партії з 1915 р., ро-
бітник, у міліцію прийшов із Червоної Армії, де зай-
мав командні посади. Саме йому приписували орга-
нізацію корупційних зв'язків зверху донизу в київській
міліції. Міліціонер отримував хабар від пересічного
громадянина, передавав наглядачу, наглядач - на-
чальнику району, а останній або персонально, або
через вістового, передавав "вищій інстанції" - Ф. Ко-
валенку й С. Фрадьку.
Начальники районних міліцій отримували гроші від
наглядачів, які "закріплювали" за собою низку мага-
зинів, лавок, готелів, від власників яких отримували
щомісячну данину (переважно грошима, однак не нех-
тували речами й продуктами). Особливо відзначилися
в цьому відношенні три райони міліції Києва - Цент-
ральний, Либідський і Подольський (Петровський). Тут
"податки" збирали з власників готелів, магазинів, бу-
динків розпусти, самогонщиків, продавців спирту, "неп-
манів" (як крупних, так і малих). У Либідському районі
дружина начальника міліції Едуарда Раймана сама
ходила по магазинах й накладала на торговців "подат-
ки" на користь чоловіка. У разі, якщо хтось відмовляв
у виплаті, начальник міліції відправляв до "неплатни-
ка" наряд міліції з обшуком. Обшуки обставлялися та-
ким чином, щоб завдати якомога більшої шкоди підпри-
ємцеві - ламали підлогу, у ресторанах затримували про-
даж обідів, у готелях обшуки проводили вночі, спе-
ціально, щоб потурбувати клієнтів.
У Центральному районі начальник міліції Менабде
виявився замішаним у таких самих поборах, а також
розтратах і фальсифікаціях. До переходу в Централь-
ний район він був начальником міліції Петровського
району, де вдався до розтрати. Однак після переве-
дення компенсував її, використовуючи зібрані в неп-
манів Центрального району гроші.
Начальник активної частини розшуку та уповнова-
жений ДПУ Горський-Умнов разом із іншими працівни-
ками розшуку тримав постійний зв'язок із злочинним
світом. Наприклад, той самий бандит Мунчик, зі свідчень
якого й почалося розкручування справи про корупцію
в міліції, регулярно ділився із Горським-Умновим тим,
що здобував власним ремеслом. Горський-Умнов от-
римував викрадені золоті годинники, костюми, брасле-
ти тощо. Гроші та речі передавалися через посеред-
ників, однією з найвпливовіших серед яких була відома
київська крадійка Марія Левченко, що одночасно була
дружиною Мунчика й коханкою Аркадія Горського-Зуб-
цовського, брата Горського-Умнова. На суді сам Горсь-
кий-Умнов заперечував свою провину й показував, що
потрапив під вплив свого брата, який перебував у зв'яз-
ку із М. Левченко, а також матері Мунчика, яка приноси-
ла йому додому викрадені речі, благаючи пом'якшити
вирок її сину. Однак показання Мунчика, що були взяті
перед його стратою за постановою НК доводили інше -
Горський-Умнов був у нього напередодні винесення
вироку та обіцяв, що Мунчика не засудять більше ніж
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 103
на 10 років, тож, вочевидь, мав особисту зацікав-
леність у вирішенні його долі [7].
Учасники корупційних стосунків навіть створили
свою умовну мову - специфічні назви для певних дій
та осіб. Так, Поліщука, вістового начальника міліції
Ф. Коваленка, що приходив до начальників районних
міліцій по гроші, називали "жандармом", а самі гроші
називали "транспорт на Київ" [8], наглядачів та інших
нижчих чинів міліції - "плотвою" тощо.
На лаві підсудних разом опинилися ті, хто брав ха-
барі, та ті, хто їх давав. На вечірньому засіданні 17
квітня, після зачитування обвинувачувального виснов-
ку, почалося опитування підсудних. Усі вони не визнава-
ли своєї провини або визнавали її частково за окреми-
ми пунктами. Вони готові були погодитися зі звинува-
ченнями в дрібних розтратах на персональному рівні,
однак категорично заперечували свою участь у злочин-
них діях, що мали хоча б якісь ознаки організованості,
зокрема - у передаванні "транспорту на Київ". Не виз-
навали своєї провини й торговці та власники ресторанів
й готелів. Однак на цьому ж засіданні один із них, влас-
ник ресторану-готелю "Марсель" Гельфанд, замішаний
у близьких фінансових та дружніх стосунках із подруж-
жям Коваленків, поскаржився на те, що один із колишніх
помічників начальників районних міліцій погрожував
йому вбивством. Після цього суд прийняв рішення роз-
ділити та ізолювати певних учасників процесу. Вірогід-
но, поза межами судових засідань між тими, кого утри-
мували разом, визрівав сценарій поведінки на суді. Оче-
видним для них було те, що уникнути відповідальності
вже не вдасться, тож потрібно було її звести до мініму-
му. Як професіонали, вони розуміли, що найбільш за-
грозливими для них є звинувачення в злочинах, що ма-
ли організований характер. Саме цим і зумовлено те,
що вони всі разом не визнавали звинувачень щодо по-
борів та "транспортів". Однак ця система захисту мог-
ла спрацювати лише за тих умов, коли всі вони змогли
б дотриматися виробленої загальної стратегії [9].
У процесі допиту підсудних поступово вимальову-
валася та система хабарництва, що була створена та
пов'язувала між собою всіх працівників системи на чолі
з начальником Федором Коваленком. Злочини подібно-
го типу буває надзвичайно важко довести, особливо
через те, що в такій ситуації всі учасники процесу мо-
жуть бути покарані, тому викриття одного стає пробле-
мою для обох учасників стосунків. У цьому випадку си-
туація ускладнювалася ще й тим, що на лаві підсуд-
них опинилися люди, які самі добре знають Криміналь-
ний кодекс й відповідно уявляють, як його обійти. Тож
на рівні високопоставлених професіоналів корупційні
стосунки видавалися за тонко організовану систему
дарувань. І лише через викриття непідготовлених ни-
зових працівників поступово поставала жорстка карти-
на реальності: "Яка була напрацьована досконала си-
стема дарувань! І її перше правило: подарунок слід
підносити у будь-яких випадках та під яким завгодно при-
водом, але головне - не очікуючи натяку начальника.
Подарунки треба дарувати в день іменин дружини на-
чальника, незалежно від того, скільки разів у православ-
ному календарі позначені іменини Феліцати (дружина
С. Фрадька - прим. авт.). Можна дарувати подарунки
до Великодня, з нагоди від'їзду начальника у відпуску,
хоча б у двотижневу, або навіть у короткострокове
відрядження. Не гріх давати подарунки з нагоди, точ-
ніше - перед підвищенням підлеглого на посаді… Ко-
лись брали грубо, брутально. Зараз усе робиться делі-
катно, увічливо. При такого роду методах хабарницт-
ва треба перш за все категорично видалити зі свого
лексикону такі слова, як "вимагати", "брати", "наказу-
вати". Ці терміни замінюються з успіхом такими без-
невинними словами, як "просити", "позичати", "брати
в магазині в кредит", "просити зимове плаття для то-
вариша", "пожаліти товариша, у якого немає штатсь-
кого костюму й хромових чобіт". Особливий та най-
більш реальний вид хабара, коли подарунок дається
комуністу від комуніста, тобто отримують подарунок, за
висловом С. Фрадька, "як комуніст від комуніста". Цей
вид "комунізованого хабара" особливо цікавий, ос-
кільки при ньому, як правило, отримує подарунок той
комуніст, який чином старший і більш забезпечений, а
дає - чином молодший та менш забезпечений" [10].
Обрання моделі "дарування" працівниками міліції
1920-х років є і відображенням домінуючої ідеології (з
її акцентами на рівності, відданості, служінні державі
та суспільству, колективізмі тощо), і свідченням високої
групової згуртованості працівників правоохоронної си-
стеми. За оцінками російського дослідника Г. О. Са-
тарова [11], соціально-психологічні моменти коруп-
ційних відносин можна розглянути через такі поняття,
як "дарування", "обмін" та "послуга". На його думку,
означені моделі відносин між людьми хронологічно
з'являються саме в такій послідовності і, відповідно,
є різною мірою узвичаєними в суспільстві. Такі форми
взаємодії є спілкуванням двох сторін, що має спільну
рису - наявність третьої сторони. У разі дарування
такою третьою стороною є група, у межах якої все
відбувається і яка контролює подібні дії, спираючись
на моральні настанови. У разі обміну - це ті процеду-
ри, що його регулюють, та інститути, які забезпечують
однаковість процедур. У разі послуги - це держава,
що винаймає чиновника, обов'язком якого є надання
цих послуг та контроль за взаємодією між громадяни-
ном і державними установами, а також громадянське
суспільство, яке так само намагається контролювати
ці відносини. Ці типи відносин суттєво відрізняються
один від одного. Так, відносини дарування - найдавніші,
укорінені. Наявність у них третьої сторони найменш
помітна, оскільки мораль, що управляє ними, рефлек-
тується слабо та сприймається без напруги, майже на
підсвідомому рівні. Нарешті, вони позитивно забарв-
лені, а тому й максимально комфортні. Наступні за
давністю звичаю - відносини обміну. Вони звичні, ос-
кільки людський досвід пронизаний ними, але не ма-
ють постійного характеру, а тому й не забарвлені емо-
ційно. Про наявність третьої сторони (інститутів, що
охороняють процедури обміну) пригадують тільки тоді,
коли відносини обтяжуються будь-яким конфліктом.
Відносини послуги суттєво відрізняються від двох пер-
ших. Перш за все, вони наймолодші за часом виник-
нення. Крім того, малозвичні, оскільки громадяни сти-
каються з владою рідше, ніж ідуть до магазину чи звер-
таються по допомогу до родичів. Для 1920-х років
відносини послуги були ще занадто мало вкоріненими,
обміну - певною мірою протирічили домінуючій ідео-
логії, натомість практика дарувань прекрасно корелю-
вала з революційною свідомістю й уписувалася в гру-
пові стосунки згуртованої та певною мірою ізольова-
ної групи (яка в силу своїх контрольних функцій немов
би ставила себе поза суспільством).
Серія публікацій у пресі крок за кроком відкрива-
ла різноманітні механізми хабарництва. Автором на-
ступної схеми був Менабде, начальник спочатку Пет-
ровського, а згодом Центрального району міліції
м. Києва. Коли він хотів придбати подарунок для дру-
жини, він ішов у косметичний магазин, запитував у про-
давця, скільки, приміром, можуть коштувати парфуми,
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
104
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА
платив за них, однак сам не забирав, а говорив, що
надішле наглядача. Згодом приходив наглядач і, за-
гадково посміхаючись до нездогадливого торговця,
забирав парфуми, а на наступний день повертав їх на-
зад як такі, що дружині не сподобалися, і забирав гроші.
Якщо й на цьому етапі торговець не здогадувався, як
себе правильно поводити далі, починалася друга "ата-
ка" - між 17 та 18-ю годинами вечора знов з'являвся
наглядач і складав протокол за пізню торгівлю, за яку
передбачено штраф (що "тягне" на два-три флакони
парфумів). Підписавши протокол, торговець біжить до
відділку міліції, щоб розв'язати власне питання, і там
дізнається, що немає проблем, які не можна виріши-
ти, однак чи не замислювався він над тим, що дружині
начальника міліції дійсно потрібні парфуми? Питання
поставлене обережно, іде мирна розмова, у ході якої
торговець сам "здогадується", як правильно вчинити
далі. А згодом надходить нове замовлення від началь-
ника і торговцю рекомендують самому віднести по-
дарунок дружині начальника додому. Протокол про
штраф зникає.
Ситуація правильно продумана й організована, ос-
кільки за радянським законодавством і той хто бере
хабара, і той хто дає, рівною мірою визнавалися вин-
ними й опинялися на лаві підсудних. Лише за умови, якщо
той, хто повинен дати хабара, вчасно повідомив про це
правоохоронні органи, він звільнявся від відповідаль-
ності. Тож, усвідомлюючи ту загрозу, що йшла від фла-
кону парфумів, торговець на суді відмовлявся визнати
будь-який зв'язок між парфумами та протоколом про
пізню торгівлю, та вважав парфуми для дружини на-
чальника міліції подарунком від щирого серця.
Менабде належала й інша схема забезпечення
друзів та родичів необхідними товарами. Він вирушав
за покупками по магазинах із тими, кому хотів "допо-
могти" та купував товари за суму, відчутно нижчу навіть
від собівартості. "Клієнт" обирав, начальник міліції
"розплачувався", таким чином відбувалася система-
тична закупівля в магазинах дешевих товарів за посе-
редництва Менабде.
Це в цілому демонструє складність із точки зору
викриття такого злочину, як хабарництво. У цьому ви-
падку обидва боки такої взаємодії не зацікавлені в ква-
ліфікації їх взаємовідносин як факту хабарництва й на-
магаються "списати" все на подарунки, дружню взає-
модію тощо, яка в цілому влаштовує всіх учасників
такої комунікації. Саме через це ускладнюється й ви-
явлення меж поля взаємодії, зараженого корупцією.
Так, певною загадкою залишилося питання про на-
явність у цій справі "третіх осіб", тобто невідомих
третіх, яким самі Ф. Коваленко та С. Фрадько мали пе-
редавати хабарі. Суд під час слухань розбив цей міф,
з'ясувавши, що все замикається на міліцейській сис-
темі на чолі з її керівником. Однак саме питання зали-
шилося повністю не з'ясованим: чи це черговий міф,
що був вигаданий звинуваченими для зменшення своєї
провини, чи й справді існував хтось поза межами ви-
явленої корупційної схеми [12].
Цікаву сторінку тогочасного життя жінки високопо-
ставленого керівника відкриває "жіноча лінія" в справі
київської міліції. Перед судом постали Феліцата Фрадь-
ко, Лідія Коваленко, Олександра Райман. Усі вони -
домогосподарки, усі мали добру освіту та привабливу
зовнішність, усі - "чесні безпартійні". І всі, кожна по-
своєму, вчиняли злочини разом зі своїми чоловіками.
Лідія Коваленко - дружина начальника Київської
губернської міліції. Крок за кроком на суді виявляєть-
ся її характер. Зі своїм майбутнім чоловіком, тоді на-
чальником Харківської губернської міліції, вона зна-
йомиться в ситуації цілком буденній. Останній жив на
квартирі в її батьків у Харкові. Саме тоді вона умови-
ла Федіра Коваленко покинути свою першу дружину,
селянку за походженням. Розумна та досвідчена жінка,
вона поступово зайняла домінуюче місце в родині.
Скориставшись слабкістю чоловіка, його схильністю
до надмірного вживання спиртних напоїв, вона при-
хильно ставилася до отримання ним "спиртних" пода-
рунків, поступово починаючи замовляти щось і собі.
Вона знайшла доволі цікавий стиль поведінки на суді -
наголошуючи на коханні до свого чоловіка, вона крок
за кроком удає із себе залежну від нього жінку, що дія-
ла так за його вказівками: "Я робила те, що мені гово-
рив робити Коваленко, і те, що він сам часто робив…
Ніхто мені не пояснював, що так не можна… Я була
політично абсолютно неосвічена. Ніхто зі мною не зай-
мався. Я - звичайна обивателька. Не могла долучити-
ся до суспільного життя, бо, коли приходили гості, чо-
ловік розмовляв із чоловіками, а я із жінками, які на-
стільки ж зналися на суспільному житті, як і я. Я була
лише господаркою в домі, і все, що робив мій чоловік,
видавалося мені добрим" [13].
Феліцата Фрадько, 27-річна семипалатинська
міщанка із середньою освітою, молода дружина ста-
рого партійця, на суді видає із себе домогосподарку,
що повністю слухалася свого чоловіка та не втруча-
лася в його справи.
Вона регулярно отримувала "подарунки" (зокрема,
на суді йшлося передусім про отримані від рестора-
тора й власника готелю "Марсель" Гельфанда кош-
товні подарунки - золоті сережки, пояс та камею) і, во-
чевидь, не могла не здогадуватися, що така її попу-
лярність пов'язана з роботою чоловіка. Щодо її несвідо-
мості стосовно дій чоловіка, то, за повідомленням од-
ного зі звинувачених, Раймана, коли він приніс на квар-
тиру до С. Фрадька 3 пляшки вина, Феліцата відповіла
"Що таке три пляшки?! Нам надсилають вино відра-
ми" [14]. Викриває її "невинність" і записка від чолові-
ка, перехоплена під час їх ув'язнення в БУПРі: "Ца-
точка, ти позаздрила життю Лідії Коваленко та її вбран-
ню - за це я й гину" [15].
Крок за кроком з'ясовуються кроки "падіння" чи
"неправильного виховання" старим партійцем своєї
дружини: "Феліцата якшається з Гельфандом. Феліца-
та отримує від непмана Гельфанда сережки, камею,
срібний пояс. Дружина відповідального працівника,
старого члена партії, зустрічається й приймає у себе
в гостях ресторатора Гельфанда… Так чи інакше Фе-
ліцата починає отримувати подарунки: від Менабде -
котиковий комір, відріз на костюм, відріз мадеполаму,
від Горського - відріз трикотину, від Петрова - відріз
на пальто й самовар. Менабде, Горський, Петров -
товариші чоловіка по службі - комуністи й підлеглі…
Кожні два-три дні невідомі особи приносять їй якісь
посилки: вино, окіст, горілку. І Фрадько п'є та їсть при-
несене, бачить на дружині нові сукні. Чому за такої си-
стеми партійного подружнього впливу - міщанці Фелі-
цаті відмовитися від золотих сережок" [16].
Система "подарунків", що описувалася вище, була
добре налагодженою та підтримувалася зсередини
необхідною "міфотворчістю". Остання, щоправда,
іноді давала збої, як, наприклад, у ситуації, коли по-
мічник начальника Федотов подарував С. Фрадьку
дамський золотий наручний годинник із написом: "Су-
ворому, але справедливому начальнику від комскла-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 105
ду Липецького району". На суді Федотов пояснив, що
на той момент не можна було купити в Києві чоловічий
годинник, тож були змушені купити дамський. Тож по-
дарунок "суворому начальнику" дістався Феліцаті.
Олександра Райман - дружина начальника Либідсь-
кої районної міліції Едуарда Раймана. Спита й завжди
п'яна, вона характеризується свідками та звинуваче-
ними як "диктатор у спідниці". На її тлі сам начальник
міліції сприймався як менше зло, бо "він був такий чо-
ловік, що міг критично підходити до своїх вимог… він
знав з доповідей та рапортів, скільки можна брати… А
Райманша абсолютно не рахувалася й не брала до уваги
наші джерела. Вона не вміла критично мислити. Вона
була надто вимогливою. Вона була диктатором…" [17].
Подружжя Райманів важким тягарем лягало на всіх
підлеглих та "підконтрольних". Олександра Райман
сама ходила по магазинах і призначала "платню", а
незгодних карала руками чоловіка (у вигляді обшуків,
штрафів тощо). Навіть коли начальник із дружиною
від'їжджали на відпочинок, життя підлеглих не тільки
не покращувалося, а ставало ще гіршим. По-перше,
вони були змушені регулярно відправляти гроші на
відпочинок, по-друге, наглядати за донькою Райманів
та приносити їй цукерки й іграшки і, по-третє, викону-
вати розпорядження матері Раймана, що залишалася
при онучці й віддавала розпорядження всій міліції.
Тобто наглядачі були змушені забезпечувати "подарун-
ками" три покоління родини Райманів.
У Либідському районному відділенні міліції нагля-
дачі поділялися на "наглядачів 2-го поверху" (що йшли
до кабінету начальника Едуарда Раймана за завдан-
ням чи із рапортом) і "наглядачів 3-го поверху" (що од-
разу відправлялися на третій поверх до Олександри
Райман, щоб відрапортувати про чергове підношення).
В оцінці такого стилю життя жінок високопостав-
лених керівників на суді з'явилося цікаве слово-пояс-
нення - "периферія". Кожного разу, коли хтось зі зви-
нувачених жінок здійснював гріхопадіння у вигляді
прийняття чергового підношення чи подарунку, її чо-
ловік був на "периферії". Після повернення до Києва
наявність підношення була вже здійсненним фактом -
дією нерозумної жінки, яка так і залишилася обиватель-
кою й міщанкою. Тож у процесі допитів вимальовуєть-
ся модель захисту - жінки залежали від чоловіків, що
не навчили їх правильно поводитись, чоловіки були "на
периферії" (тобто у від'їзді), і всі разом - не винні.
Важливим моментом є те, що більшість зі звинува-
чених протягом усього часу розгляду їхньої справи в
суді, визнали окремі факти власної злочинної діяль-
ності, однак не усвідомили в повній мірі злочинного
характеру власних дій: "Ну промахнувся, зробив пару
помилок і за це потрапив у злочинці!... За пляшку вина,
за фунт ковбаси - злочинці!" [18]. До останнього вони
продовжували вважати, що покарані за "дрібниці", за
"ніщо", що певною мірою є свідченням інституалізації
хабарництва, тобто набуття ним постійно відтворюва-
них та узвичаєних форм поведінки, які не сприймали-
ся вже як відхилення чи злочин, а стали нормою.
За результатами розгляду в суді справи головні
звинувачувані С. Фрадько (заступник начальника Київ-
ської губернської міліції), Менабде (начальник міліції
Центрального району м. Києва), Горський-Умнов (на-
чальник активної частини розшуку й уповноважений
ДПУ), Малишев (помічник начальника міліції по
Промміліції) виїзною сесією Верховного Суду були за-
суджені до розстрілу. Засуджені подали до ВУЦИКу
прохання про помилування, яке було відхилено. Усі
засуджені до розстрілу були страчені.
Висновок
"Справа київської міліції" дозволяє деталізувати
скупі повідомлення офіційних звітів правоохоронних
установ, які містили лише статистичні дані про на-
явність посадової злочинності в цій сфері. Публікації
в періодичних виданнях із їх деталізованим баченням
ситуації та щоденним реагуванням на перебіг подій,
надають надзвичайно важливу інформацію, яка доз-
воляє реконструювати спосіб життя того часу та з'я-
сувати, що керує людиною в разі, коли вона вдається
до подібних дій, як відбувається таке "гріхопадіння" і
які умови його провокують.
Проаналізовано генезу корупції в українській міліції
1920-х років.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Гернет М. Предисловие к работе "Преступный мир Моск-
вы" // Гернет М. Н. Избранные произведения / М. Н. Гернет. -
М., 1974. - 640 с.; Тарновский Е. Личный состав и репрессия
ревтрибуналов / Е. Тарновский // Еженедельник советской юс-
тиции. - 1922. - № 11. - С. 7 (6-7); Тарновский Е. Голод, НЭП и
движение уголовных и гражданских дел в народных судах /
Е. Тарновский // Еженедельник советской юстиции. - 1922. -
№ 29-30. - С. 10 (9-10); Якубсон В. Уголовная репрессия в годы
революции / В. Якубсон // Еженедельник советской юстиции. -
1922. - № 4. - С. 4; Лейбович Я. К характеристике современных
самоубийств в Советской России / Я. Лейбович // Еженедельник
советской юстиции. - 1923. - № 14. - С. 315-317; Броннер В. М.
Проституция в России / В. М. Броннер, А. И. Елистратов. - М. :
Изд-во наркомздрава РСФСР, 1927. - 108 с.
2. Советская милиция: история и современность (1917-1987).
- М. : Юрид. лит., 1987. - 336 с.; Из истории милиции советской
Украины. - К. : Из-во МООП УССР. - 400 с.
3. Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-
1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз : у 2 кн.
- К. : Либідь-Військо України, 1994. - Кн. 1. - 432 с.; Міхеєва О. К.
Кримінальна злочинність і боротьба з нею в Донбасі (1919-
1929). - Донецьк : Східний видавничий дім, 2004. - 248 с.; Іва-
ненко В. В. Україна непівська: аналіз соціальних аномалій
південного регіону : [монографія] / В. В. Іваненко, І. В. Іщенко. -
Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2006. - 280 с.
4. Орлов А. 113. (К делу киевской милиции) / А. Орлов //
Коммунист. - 1926. - 13 апреля. - С. 3.
5. Самарин И. Дело киевской милиции (По материалам обви-
нительного заключения) / И. Самарин // Коммунист. - 1926. -
15 апреля. - С. 2-3.
6. Орлов А. Указана праця. - С. 3.
7. Дело киевской милиции // Коммунист. - 1926. - 8 мая. - С. 2.
8. Аграновский А. Дело киевской милиции. Менабде /
А. Аграновский // Коммунист. - 1926. - 17 апреля. - С. 3.
9. Дело киевской милиции. Вечернее заседание 17-го марта
// Коммунист. - 1926. - 18 апреля. - С. 2.
10. Аграновский А. Дело киевской милиции. Об "учителях"
и "учениках" / А. Аграновский // Коммунист. - 1926. - 26 апреля.
- С. 4.
11. Сатаров Г. А. Тепло душевных отношений: кое-что о кор-
рупции / Г. А. Сатаров // Общественные науки и современность.
- 2002. - № 6. - С. 18-27.
12. Аграновский А. Дело киевской милиции. "Третьи лица" /
А. Аграновский // Коммунист. - 1926. - 27 апреля. - С. 4.
13. Аграновский А. Дело киевской милиции. Лидия Ковален-
ко / А. Аграновский // Коммунист. - 1926. - 27 апреля. - С. 3.
14. Дело киевской милиции. Допрос подсудимых // Комму-
нист. - 1926. - 26 апреля. - С. 4.
15. Аграновский А. Дело киевской милиции. Лидия Ковален-
ко / А. Аграновский // Коммунист. - 1926. - 27 апреля. - С. 3.
16. Аграновский А. Дело киевской милиции. "Периферия" /
А. Аграновский // Коммунист. - 1926. - 22 апреля. - С. 4.
17. Аграновский А. Дело киевской милиции. Любопытные
детали / А. Аграновский // Коммунист. - 1926. - 30 апреля. - С. 3.
18. Орлов А. Дело киевской милиции. Перед приговором /
А. Орлов // Коммунист. - 1926. - 19 мая. - С. 3.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
106
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА
О. Mikheyeva
"KIEV CASE": CORRUPTION IN THE UKRAINIAN POLICE AT THE MID 1920's
The article deals with the study of specific aspects of daily life of management and ordinary workers of the Ukrainian police
at the mid 1920's based on the much-discussed in the press "Kiev case". This case was about systematic bribery in Ukrainian
police (in modern language - about corruption). In this way we have detected the conditions, causes and mechanisms of the
corruption that matter for the modern study of this phenomenon.
Key words: Ukrainian police, "Kiev case", corruption, law-enforcement system.
© О. Міхеєва
Надійшла до редакції 20.01.2011
ІСТОРІЯ
УДК 930.2:003.07(477.54/62)"17"
ÀÒÐÈÁÓÖ²ß ÒÎÏÎÃÐÀÔ²×ÍÈÕ
ÎÏÈѲ ÕÀÐʲÂÑÜÊÎÃÎ ÍÀ̲ÑÍÈÖÒÂÀ
ÎÑÒÀÍÍÜί ×ÂÅÐÒ² XVIII ñò.
ВАСИЛЬ ПІРКО,
доктор історичних наук, професор кафедри історіографії, джерелознавства, археології
та методики викладання історії Донецького національного університету
ІННА ПЕТРОВА,
кандидат історичних наук, доцент кафедри гуманітарних та природничих дисциплін
Донецького університету економіки та права
Статтю присвячено проблемам походження топографічних описів Харківського на-
місництва останньої чверті XVIII ст. і встановленню їх джерельної бази. Визначено істо-
ричні обставини, що призвели до появи цієї групи документів, основних замовників про-
ведення топографічних досліджень, встановлено коло авторів топографічних описів Хар-
ківського намісництва.
Ключові слова: атрибуція, топографічні описи, Харківське намісництво, І. Переверзєв,
М. Загоровський.
Постановка проблеми та стан її вивчення. Су-
часний етап розвитку історичного джерелознавства
вимагає від дослідників зваженого підходу не тільки
до визначення вірогідності історичних джерел, але й
до встановлення їх атрибутивних ознак, оскільки ці
проблеми взаємопов'язані між собою. Особистість
автора джерела, конкретно-історична реальність, що
його оточує, певним чином позначається на інфор-
маційній якості та рівні достовірності документа. Це
зауваження стосується всіх без винятку писемних дже-
рел, у тому числі й топографічних описів Харківського
намісництва останньої чверті XVIII ст. У 1991 р. архео-
графічною комісією АН УРСР у серії "Описово-стати-
стичні джерела" було надруковано три описи Харківсь-
кого намісництва останньої чверті XVIII ст. І незважа-
ючи на те, що в передмові до видання було ґрунтовно
розглянуто проблему авторства цих документів, біль-
шість українських дослідників, у тому числі С. Макар-
чук [1] та І. Колесник [2], продовжують спиратися у своїх
висновках щодо авторської приналежності цих описів
на творчу спадщину М. Литвиненко і не враховують дум-
ки редакційної колегії цієї збірки. Наявність таких до-
сить суперечливих поглядів на проблему визначення
атрибутивних ознак топографічних описів Харківського
намісництва зумовило появу цієї статті. Таким чином,
метою статті є дослідження проблеми походження на-
званих документів та встановлення кола осіб, пов'яза-
них із упорядкуванням топографічних описів Харківсь-
кого намісництва останньої чверті XVIII ст.
Виклад основного матеріалу. Як було зазначено
вище, на сьогодні відомі три топографічні описи Харків-
ського намісництва: топографічний опис Харківського
намісництва 1785 р., скорочений топографічний опис
намісництва 1787 р. та топографічний опис Харківсь-
кого намісництва з історичною передмовою. Топогра-
фічний опис Харківського намісництва з історичною
передмовою було вперше надруковано в 1788 р. у
Москві в "Компании типографической", що належала
відомому російському просвітителю М. Новікову (піз-
ніше саме цей рік публікації було прийнято за час його
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33076 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:49:06Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Міхеєва, О. 2012-05-26T19:59:39Z 2012-05-26T19:59:39Z 2011 "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років / О. Міхеєва // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 101-106. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33076 343.979 Статтю присвячено окремим аспектам історії української міліції в середині 1920-х років на прикладі широко обговорюваної в тогочасній пресі "Київської справи". Останню було відкрито з приводу систематичного хабарництва в правоохоронній системі, яке ми сучасною мовою означили б терміном "корупція". Розгляд матеріалу дозволяє виявити тогочасні умови, причини та механізми корупційних стосунків, що має значення для сучасного вивчення цього феномена. The article deals with the study of specific aspects of daily life of management and ordinary workers of the Ukrainian police at the mid 1920's based on the much-discussed in the press "Kiev case". This case was about systematic bribery in Ukrainian police (in modern language - about corruption). In this way we have detected the conditions, causes and mechanisms of the corruption that matter for the modern study of this phenomenon. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років "Kiev case": corruption in the Ukrainian police at the mid 1920's Article published earlier |
| spellingShingle | "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років Міхеєва, О. Історія |
| title | "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років |
| title_alt | "Kiev case": corruption in the Ukrainian police at the mid 1920's |
| title_full | "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років |
| title_fullStr | "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років |
| title_full_unstemmed | "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років |
| title_short | "Київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років |
| title_sort | "київська справа": корупція в українській міліції 1920-х років |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33076 |
| work_keys_str_mv | AT míheêvao kiívsʹkaspravakorupcíâvukraínsʹkíimílícíí1920hrokív AT míheêvao kievcasecorruptionintheukrainianpoliceatthemid1920s |