Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст.
У статті розглядається діяльність греко-католицької церкви (ГКЦ) в організації співпраці з українськими греко-католицькими громадами на Американському континенті. На основі конкретних прикладів показана систематична діяльність Львівської греко-католицької митрополії в підтримці емігрантів-українців...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33086 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. / І. Пилипів // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 109-113. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859791990113173504 |
|---|---|
| author | Пилипів, І. |
| author_facet | Пилипів, І. |
| citation_txt | Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. / І. Пилипів // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 109-113. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті розглядається діяльність греко-католицької церкви (ГКЦ) в організації співпраці з українськими греко-католицькими громадами на Американському континенті. На основі конкретних прикладів показана систематична діяльність Львівської греко-католицької митрополії в підтримці емігрантів-українців Америки, що проявилася в духовній, організаційній,
кадровій та моральній допомозі.
This article examines the activity of Greek-Catholic church in organization of collaboration with Ukrainian Greek-Catholic
communities on the American continent. Using concrete examples, the author illustrates a systematic activity of Lviv Greekcatholic commune in supporting emigrants-Ukrainians to the United States, which was shown in spiritual, organizational, clerical,
and moral support.
|
| first_indexed | 2025-12-02T12:09:25Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 109ІСТОРІЯ
3. Топографическое описание Харьковского наместничества
с историческим предуведомлением о бывших в сей стране с
древних времен переменах, взятым к объяснению деяний и хро-
нологии из татарской истории Баядур-хана-Абулгадзи, российс-
кой истории князя Щербатова, начертания европейской истории
Готфрида Ахенвала, и политической истории Самуила Пуффен-
дорфа. - М., 1788. - 61 с.
4. Топографическое описание Харьковского наместничества
с предисловием и примечаниями Д. И. Багалея. - Харьков : Тип.
губ. правления, 1888. - С. 76-108.
5. Слюсарський А. Г. Слобідська Україна: історичний нарис
XVII - XVIII ст. / А. Г. Слюсарський. - Х. : Кн. - Газ. вид., 1954. -
279 с.
6. Литвиненко М. А. Джерела історії України XVIII ст. /
М. А. Литвиненко. - Харків : Вид-во ХДУ, 1970. - 204 с.
7. Горленко В. Ф. Становление украинской этнографии конца
XVIII - первой половины ХIХ в. / В. Ф. Горленко. - К. : Наук. думка,
1988. - С. 33-36.
8. Болховитинов (Евгений митрополит). Словарь русских свет-
ских писателей, соотечественников и чужестранцев, писавших
о России / Болховитинов. - М., 1838. - Т. 1. - С. 272-275.
9. Топографическое описание Харьковского наместничества
с предисловием и примечаниями Д. И. Багалея. - Харьков : Тип.
губ. правления, 1888. - С. 11.
10. Литвиненко М. А. Указана праця. - С. 130.
11. Там само. - С. 131.
12. Катаев И. Обзор рукописных памятников по истории Сло-
бодской Украины, хранящихся в Военно-Ученом архиве в Санкт-
Петербурге / И. Катаев // Сборник Харьковского историко-фило-
логического общества. - Харьков, 1801. - Т. 13. - С. 52-53.
13. Там само.
14. Центральний державний історичний архів України. -
Ф. 1709. - Оп. 2. - Спр. 72. - Арк. 1-46.
15. Добровольский П. М. Путешествие императрицы Екате-
рины ІІ через Черниговский край (по делам черниговских архи-
вов) / П. М. Добровольский. - Чернигов, 1903. - С. 7.
16. Бутич І. Л. Географічні описи Київського намісництва /
І. Л. Бутич // Історичні джерела та їх використання. - К., 1964. -
Вип. 2. - С. 129-136.
V. Pirko, I. Petrova
ATTRIBUTION OF THE TOPOGRAPHICAL DESCRIPTIONS
OF KHARKOV PROVINCE OF THE LAST QUARTER OF XVIII CENTURY
The article is devoted to the origin problems of the topographical descriptions of Kharkov province of the last quarter of XVIII
century and the definition of their origin bases. The historical circumstances that have been led to appearance of this groups of
documents were defined by the author, the basic customer documents of realization the topographical descriptions, a number of
authors of the topographical descriptions of Kharkov province were defined.
Key words: attribution, the topographical descriptions, Kharkov province, I. Pereverzev, M. Zagorovskiy.
© В. Пірко, І. Петрова
Надійшла до редакції 21.12.2010
УДК 17.022.1:796 "1920-1930"
ÑϲÂÏÐÀÖß ÃÐÅÊÎ-ÊÀÒÎËÈÖÜÊί ÖÅÐÊÂÈ
Ç ÓÊÐÀ¯ÍÖßÌÈ ÀÌÅÐÈÊÈ Â 20-30 ðð. ÕÕ ñò.
ІГОР ПИЛИПІВ,
кандидат історичних наук, доцент, завідувач кафедри загальноекономічних та
гуманітарних дисциплін Івано-Франківського інституту менеджменту
Тернопільського національного економічного університету
У статті розглядається діяльність греко-католицької церкви (ГКЦ) в організації співпраці
з українськими греко-католицькими громадами на Американському континенті. На основі
конкретних прикладів показана систематична діяльність Львівської греко-католицької мит-
рополії в підтримці емігрантів-українців Америки, що проявилася в духовній, організаційній,
кадровій та моральній допомозі.
Ключові слова: Америка, апостольський візитатор, греко-католицька церква, еміграція,
єпископ, єпархія, митрополит, митрополія, священик, монахи, парафія.
Постановка проблеми та стан її вивчення. В
умовах бездержавного існування міжвоєнного періо-
ду головною духовною й моральною опорою галиць-
ких українців стала Українська греко-католицька цер-
ква (далі - УГКЦ). Нова хвиля заробітчанської та по-
літичної еміграції й розгортання мережі греко-като-
лицьких парафій на американському континенті покла-
ли на галицьку греко-католицьку митрополію важливу
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
110
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
місію підтримки й координації духовного життя вірую-
чих. Дослідження впливу Української греко-католиць-
кої церкви на духовне життя українців-емігрантів у
міжвоєнний період становить значний інтерес у зв'яз-
ку з тим, що подібна ситуація повторилася в наш час,
коли з розвалом Радянського Союзу в пошуках заро-
бітку за кордон виїхала велика кількість українців.
Історіографія діяльності УГКЦ у міжвоєнний пері-
од достатньо широка.
Слід відмітити українських істориків С. Качарабу
[14], П. Гуцала [8], М. Сенюка [21], М. Василика [2], які
досліджували особливості української еміграції в Аме-
рику. О. Красівський на основі польських архівів про-
аналізував дипломатичні місії митрополита А. Шеп-
тицького на початку 20-х рр. ХХ ст. [15]. Д. Богачевсь-
кий [1], І. Тарнавська [22], Є. Небесняк [18], П. Хомин
[25] та інші автори досліджували діяльність греко-ка-
толицьких парафій у міжвоєнний період на амери-
канському континенті. Однак відсутні комплексні дос-
лідження співпраці греко-католицьких парафій Гали-
чини та Американського континенту.
Метою дослідження є розкриття та аналіз діяль-
ності Львівської митрополії УГКЦ в налагодженні кон-
тактів і наданні допомоги українським греко-католиць-
ким громадам в Північній та Латинській Америці.
Виклад основного матеріалу. Важливою ділян-
кою життя УГКЦ була підтримка українських церков-
них громад за межами Польщі (Західної України). На-
прикінці XIX - у першій чверті XX ст. масовий емігра-
ційний рух спричинив появу українських громад в Ар-
гентині, Бразилії, Канаді, Сполучених Штатах Амери-
ки. За підрахунками львівського історика Степана
Качараби, у міжвоєнний період із Західної України до
Канади емігрувало майже 100 тисяч осіб. Звичайно,
серед них була певна кількість українців. На відміну
від поляків, які мали значні скупчення у великих про-
мислових центрах цієї країни, українці мешкали зде-
більшого в сільських місцевостях Канади, де творили
окрему спільноту [15, с.17].
Потік заокеанської еміграції, що сповільнився в
роки Першої світової та українсько-польської воєн,
відновився в 1920 р. [8, с. 12].
Переважна більшість вихідців із Галичини та За-
карпаття були греко-католиками. Але внаслідок аси-
міляційних процесів та впливу інших християнських кон-
фесій чи сект, їхня релігійна ідентичність нерідко зміню-
валася. Зокрема, українці греко-католики Канади мали
свого єпископа ще з 1912 р., і перші хвилі емігрантів
на 80 % належали саме до цієї конфесії, а решта були
православними. Відтак через недостатню духовну опі-
ку з боку названих конфесій частина поселенців по-
трапляла поступово під вплив досить численних релі-
гійних сект у Канаді [23, с. 72]. У результаті багато ук-
раїнців залишили лоно греко-католицької церкви, хоча
нерідко й поверталися назад [22, с. 238]. У 1927 р. у
Вінніпезі було чотири парафії ГКЦ, де українці стано-
вили більшість [4].
Важливим чинником консолідації вірян ГКЦ на аме-
риканському континенті були візити митрополита
А. Шептицького в 1920-1921 рр. Одним із завдань
поїздки А. Шептицького до Америки був збір коштів
для сиріт краю. Причому офіційний дозвіл на таку ак-
цію дав Апостольський престол.
Відвідуючи греко-католицькі парафії в Канаді, мит-
рополит продовжив свою екуменічну працю. 26 серп-
ня 1926 р. у Торонтській семінарії він зорганізував на-
укову конференцію "Будучність Церкви в Росії", під час
якої закликав західні чини створювати в себе парафії
східного обряду й у такий спосіб сприяти ідеї об'єднан-
ня церков [15, с. 293].
Священна конгрегація в справах Східних Церков
у лютому 1921 р. спеціальним декретом уповноважи-
ла А. Шептицького провести пастирську візитацію ук-
раїнських парафій східного обряду Латинської Амери-
ки на правах апостольського візитатора [18, с. 147].
16 березня 1922 р. митрополит виїхав до Півден-
ної Америки - до Бразилії й Аргентини. На відміну від
США та Канади, уряди яких могли впливати на політичні
чинники устрою післявоєнної Європи, південноамери-
канські країни не були серед ключових гравців політич-
ної карти світу. Але відзначимо, що 5 лютого 1921 р.
уряд Аргентини визнав УНР "як вільну і незалежну
державу" [2, с. 27].
Усе ж головний напрямок полягав у пастирській
діяльності митрополита та організації допомоги для
постраждалих дітей-сиріт Галичини.
28 березня 1921 р. митрополит прибув до міста Ріо-
де-Жанейро. Після святкового літургійного богослу-
жіння та урочистих привітань митрополит відвідав уря-
дових осіб, а вже 30 березня був у бенедиктинському
монастирі в Сан-Пауло. Після консультацій зі знайо-
мими духівниками владика вирішив ще до Великодніх
свят потрапити до українських колоній у провінції Па-
рана (область Куритиби). Він дістався до мети своєї
подорожі 2 квітня. Його прибуття викликало величез-
ний резонанс серед українців Бразилії. Уперше за роки
перебування за океаном вони зустрілися з митропо-
литом [18, с. 148].
А. Шептицького вітала величезна кількість посе-
ленців. Владика проводив місійні науки, служив літургії,
проповідував та сповідав віруючих. З 26 до 29 квітня
митрополит зустрічався зі священиками, які провади-
ли душпастирську працю серед українців Бразилії, об-
говорив із ними пасторальну ситуацію в країні, узго-
див головні напрямки та способи взаємодопомоги
місцевого духовенства УГКЦ. Крім названих міст, вла-
дика побував у таких місцевостях Бразилії, як Пруден-
топіль, Марселіна, Ґважувіра, Есперанс, Маркондес,
Маршіял, Меллет, Санта Катеріна, Антоніо Кандідо,
Жанґаду, Нова Ґаліція, Круз Машіядо, Антоніо Олінто,
Сантос Андрадє, Ірасема (у цьому містечку було по-
свячено новозбудовану церкву), Моем, Коста Карвал-
ло, Вера Варані та Іраті.
Завершуючи бразілійську подорож, владика прибув
до Куритиби 31 травня 1921 р., де разом із римо-като-
лицьким єпископом Парани обговорив стан й актуальні
проблеми життя УГКЦ у цій країні.
Наступною країною південноамериканської візи-
тації митрополита була Аргентина. Візит митрополита
мав важливе значення для організації УГКЦ у цій країні.
Сюди в 1908 р. з Бразілії приїхав перший український
священик-василіанин Климентій Бжуховський. Останній
досить активно розпочав свою пастирську діяльність,
але через півроку з невідомих причин повернувся в
Бразилію. З 1911 р. в Аргентині провадили душпас-
тирську та місійну працю направлені А. Шептицьким два
священики Станіславівської єпархії Іван Сенишин та
Омелян Ананевич. Останній, утомлений злиднями, та-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 111ІСТОРІЯ
кож був змушений виїхати до сусідньої Бразилії. Відтак
о. І. Сенишин самостійно опікувався одинадцятьма ту-
тешніми українськими католицькими колоніями, окрім
того, займався громадською роботою [18, с. 150].
Першою аргентинською провінцією, яку відвідав
митрополит, була Місіонес, де мешкала найчисельні-
ша колонія українців. 17 червня 1922 р. владика при-
був у містечко Апостолес у супроводі отців К. Бжу-
ховського й О. Ананевича. Під час візитації митропо-
лит об'їздив майже всі парафіяльні осередки українсь-
ких поселенців. Треба відзначити, що нерідко через
поганий стан доріг митрополит був змушений рушати в
подорож, осідлавши коня. У монографії М. Василика
поміщено фото із зображенням митрополита Андрея
верхи на коні в супроводі двох інших вершників - свя-
щеників. Поряд із митрополитом - о. Іван Женишин [2,
с. 51]. У парафіях А. Шептицький відправляв архіє-
рейські богослужіння, давав місійні науки, проводив
катехизацію молоді та посвятив новозбудовані церк-
ви в місцевостях Апостолес та Трес Капонес. У своїх
проповідях він закликав українців триматися своєї
церкви та обряду. У Місіонес глава церкви пробув
майже два місяці й наприкінці липня 1921 р. виїхав із
Аргентини [2, с. 53].
Оцінюючи поїздки митрополита до Америки, відзна-
чимо, що, крім політичного аспекту, про який ішлося в
попередніх параграфах, головною була передусім ду-
ховна місія зверхника ГКЦ. Окрім того, треба підкрес-
лити велику суспільно-політичну вагу описаних візитів.
Українські емігранти почали об'єднувати свої зусилля
в боротьбі за кращі умови існування на чужині, утво-
рювали численні асоціації та спілки, відновлювали сус-
пільне життя заробітчан [10, с. 41].
Для долі УГКЦ за океаном важливе значення мала
проведена митрополитом візитація, хоча повністю ней-
тралізувати автокефальний рух, який розгортався за
океаном, починаючи з 1918 р., митрополит не зумів [3].
Митрополит зібрав значні кошти для допомоги галиць-
ким сиротам Головне значення цієї поїздки було не в
матеріальних здобутках, а в пропагандистській площині:
за посередництва Андрея Шептицького митрополія,
оновивши перервані війною зв'язки [12, с. 12], устано-
вила постійний зв'язок із українською діаспорою.
У Південній Америці А. Шептицький захворів, тому
змушений був у серпні 1922 р. виїхати ненадовго в
США на лікування, після чого 14 листопада цього ж
року транзитом через Канаду повернувся до Європи
[15, с. 294].
Таким чином, після повернення митрополита на
батьківщину, закінчився перший етап організованого
життя УГКЦ за океаном у міжвоєнний період. Широкий
резонанс та суспільно-політична значущість перебу-
вання А. Шептицького в США та Канаді були підтвер-
джені восени 1923 р., коли митрополита заарештува-
ла польська влада. Про обставини арешту та перебіг
цієї справи були добре проінформовані католицька
спільнота американського континенту. У всіх місцево-
стях, де був значний відсоток українських емігрантів,
відбулися протестні зібрання, які надсилали листи про-
тестів до американського президента Куліджа. Зок-
рема, на вічі у Філадельфії протестували проти неза-
конного поводження польської влади близько тисячі
українців [3].
У наступні роки перед українською церквою сто-
яли не менш складні завдання зберегти вірних у лоні
своєї церкви й продовжувати плекання традиції візан-
тійського обряду. Рівень взаємовідносин у середо-
вищі УГКЦ у Канаді та США багато в чому залежав
від ролі церковної ієрархії. Після смерті в березні
1916 р. першого українського американського єпис-
копа Сотера Ортинського [6], папа призначив апос-
тольських адміністраторів: для вихідців із Галичини
о. Петра Понятишина, для закарпатців - о. Гаврила
Мартяка. Через кілька років Апостольський престол
поділив екзархат на дві частини. 8 травня 1924 р.
Пітсбурзьким екзархом став закарпатець Василь Та-
кач. Того ж дня Філадельфійським екзархом для га-
личан Америки був призначений перемишльський кри-
лошанин Костянтин Богачевський. Він народився
1884 р. у Манаїві, отримав сан священика в 1909 р.,
єпископські свячення відбув у Римі 24 червня 1924 р.
діставши титул єпископа Амнізенського. Досягнув
успіхів на ниві духовній, у шкільництві й розбудові
церковних структур та парафій. Хоча за час його єпис-
копства українське населення було втягнене в дис-
кусії з приводу власності церкви, питання целібату та
запровадження григоріанського календаря.
Ситуація була непроста. Про це свідчить доля пер-
шого канадійського єпископа ГКЦ Микити Будки. Він не
зміг повністю опанувати ситуацію, внутрішні суперечки
всередині екзархату, тому в 1927 р. був змушений пе-
редати правління єпархії в нові, молодші руки. Вінніпе-
зьким екзархом у Канаді став молодий василіанин Ва-
силій Ладика, родом із Дрогобича (нар. 1884 р.). Він був
призначений єпископом Абиденським, прийняв єпис-
копські свячення 14 липня 1929 р., а також прийняв
управління українським екзархатом у Канаді.
Галицька митрополія була добре проінформова-
на про проблеми української церкви в Америці. Пер-
ший єпископ ГКЦ у Канаді Преосвященний Кир Микита
Будка, у 30-ті роки XX століття, повернувшись до
Львівської єпархії, обіймав повноваження крилошани-
на митрополичої капітули.
Галицька митрополія намагалася всіляко сприяти
розширенню кадрового потенціалу заокеанської УГКЦ.
Наприкінці 1921 р. Ф.-К. Бонн переїхав до США, де
працював в українських парафіях штату Пенсильва-
нія [7]. За дорученням митрополита о. Йосафат Жан у
1924 р. їздив до Боснії для оборони українського на-
селення від переслідувань югославського уряду, а 4
квітня 1925 р. виїхав разом із діячем УНДП Володи-
миром Бачинським до Канади для отримання дозволу
на приїзд сюди українських емігрантів та заснування
студитського монастиря. У 1931 р. він у Канаді вдруге
вступив до чину оо. Василіан і 14 вересня 1932 р. склав
вічні обіти [9, с. 131].
Греко-католицькі священики виїздили до Америки
впродовж усього міжвоєнного періоду. Уродженець
Теребовлянщини Ісидор Борецький після закінчення
Львівської богословської академії продовжував студії
в Східній Колегії св. Андрія в Мюнхені й місцевому
університеті. Одержавши свячення з рук крижеваць-
кого єпископа Діонисія Нярадія, виїхав на місійну пра-
цю до Канади, куди прибув 1 грудня 1938 р. Одразу
розпочав активну душпастирську роботу серед місце-
вих українських поселенців. Обслуговував місійні ста-
ниці в Саскачевані й Манітобі, після чого осів в емі-
сійному осередку Брентфорді (Онтаріо). Тут уродже-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
112
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА
нець Галичини у 1948 р. став Апостольським екзар-
хом екзархату Східної Канади [25, с. 192].
1926 р. у Чикаго відбувся XXVIII Міжнародний Євха-
ристійний конгрес. Один день засідань цього конгре-
су спеціально був присвячений Східним Церквам [22,
с. 236].
Митрополит постійно шукав серед молоді жертов-
них осіб, які могли себе цілковито присвятити служін-
ню Богові й Україні. Не в останню чергу це було пов'я-
зано з внутрішньоцерковними проблемами, зокрема з
вибором і відрядженням єпископа для українців США.
У церкви на той час не було в підпорядкуванні достат-
ньої кількості самозречених cвящеників.
Того ж року у Філадельфії заходами К. Богачевсь-
кого було заплановано заснувати українську духовну
семінарію [24]. Однак більшість українського духовен-
ства та віруючих США виступила проти цього, стверд-
жуючи, що "старий край дасть їм, скільки треба, свя-
щеників, а семінарія була би великим тягарем для
вірних, бо ж вірні в Америці мусять оплачувати всіх і
вся в церкві" [11].
Тим часом конфлікт у єпархії вийшов у площину пуб-
лічної дискусії. Єпископа підтримував орган "Амери-
ка", редактором якого став Осип Назарук, натомість
опозицію - часопис "Свобода" [11].
Духовну підтримку українським емігрантам, які виї-
хали за океан у пошуках кращої долі надала греко-ка-
толицька церква. Важка праця в лісах Канади, на
підприємствах США врешті дала можливість україн-
цям піднятися в матеріальному становищі. З 1923 р.
українці починають більш серйозно займатися бізне-
сом, творять власні фінансові установи, організо-
вується Союз українських бізнесменів у Нью-Йорку.
Однак траплялося, що окремі з них, досягши успіху в
економіці чи в політичних колах, утратили зв'язок із
діаспорними організаціями [16, с. 22]. Ці та інші чинни-
ки впливали на становище в США української діаспо-
ри та її церковних структур. Зокрема, на становищі ГКЦ
на початку 30-х рр. XX ст. негативно відбилася велика
економічна депресія [22, с. 236].
Контакти ГКЦ із заокеанськими парафіями та до-
помога їм мали не тільки односторонній характер.
1927 р., коли галицькі землі Польщі пережили катас-
трофічну повінь, єпископ Й. Коциловський звернув-
ся до американського владики К. Богачевського про
негайну допомогу. Останній видав відповідний заклик
і за рік було зібрано близько трьох тисяч американсь-
ких доларів, які було передано українським єписко-
пам рідного краю для допомоги постраждалим селя-
нам [1, с. 61].
Підтримка заокеанських поселенців з боку Галиць-
кої митрополії здійснювалася через пастирські послан-
ня митрополита й листування з емігрантами. З листів
переселенців до Канади А. Шептицький довідувався
про той важкий стан, у якому вони опинялися на чужій
землі, тому й відписував їм із розумінням, даючи ко-
рисні поради духовного, морального й практичного
характеру [18, с. 161].
УГКЦ продовжувала піклуватися про вірних греко-
католиків і Латинської Америки. У міжвоєнний період
обсяги української еміграції до Аргентини невпинно
зростали. В одному тільки 1926 р. у цю латиноамери-
канську країну прибуло 2825 українців (із них 2318 -
греко-католики). А загалом протягом 1926-1938 рр. до
Аргентини із Західної України виїхало 14497 осіб гре-
ко-католицького віросповідання [13, с. 195]. Підтрим-
ка заокеанських поселенців із боку Галицької митро-
полії здійснювалася через пастирські послання мит-
рополита й листування з емігрантами. 1927 р. в Ар-
гентину після смерті о. І. Сенишина (1926 р.) із Галичи-
ни приїхали молоді священики Степан Турчин та Сте-
пан Вапрович. Перший невдовзі захворів і був змуше-
ний повернутися на батьківську землю [2, с. 52]. Свя-
щеник С. Вапрович своєю невтомною працею завою-
вав довіру не тільки місцевих віруючих українців, але
й тутешнього латинського кліру. Щоб виконати свій ду-
ховний обов'язок, він об'їздив усі найдальші українські
поселення. У 1935 р. о. Вапрович передав досить чи-
сельну місійну парафію в складі одинадцяти церков
та каплиць (із них п'ять, побудованих за його ініціати-
вою) місцевому чинові оо. Василіан. Сам повернувся
до галицької землі, щоб відпочити й набратися сил для
місіонерської праці в Буенос-Айресі. Але цих планів
йому не вдалося здійснити - невдовзі після початку
Другої світової війни о. Вапрович був заарештований
більшовицькою владою й запроторений у сибірські
табори [Там само, с. 53].
У 1930 р. Аргентину відвідав єпископ К. Богачевсь-
кий. За кілька місяців перед початком Другої світової
війни за дорученням Ватикану до Аргентини та Бра-
зилії з метою відвідання тутешніх греко-католицьких
парафій виїхав єпископ-помічник Іван Бучко. Владика
відвідав не тільки українських поселенців у Місіонер,
але й також парафії в Буенос-Айресі, Кордобі й навіть
у сусідньому Парагваї. Усюди він закликав віруючих
українців організовувати на місцях активне церковно-
релігійне життя. Після вступу до Львова Червоної Армії
І. Бучко не повернувся на рідну землю. Візитація єпис-
копа дала поштовх до організації парафії ГКЦ у
провінції Буенос-Айрес [17, с. 63].
Систематична увага, яку приділяла галицька мит-
рополія заокеанським єпархіям, сприяла тому, що
УГКЦ стала важливим чинником духовного життя не
тільки серед української діаспорної спільноти, але здо-
бувала авторитет і серед інших християнських кон-
фесій. У 1939 р. сюди з української землі приїхали Со-
фронія Ерделі та Маргарита Фендьо. Спочатку вони
осіли в місцевості Апостолес, де відкрили новіціат.
Опісля українські сестри-монахині поширили свою пра-
цю на інші місцевості провінції Місіонер і цілої Арген-
тини: створили нові осідки в Посадас, Буенос-Айресі,
Беріссо та в Бовені153. Діяльність сестер Василія-
нок пізніше підтримали й продовжили громади Катехи-
ток Серця Ісусового і сестри Служебниці Пречистої
Діви Марії [2, с. 54-56].
Тримаючи постійний зв'язок із ГКЦ на поселеннях,
церква усвідомлювала свій обов'язок оберігати вір-
них, які вирішили виїхати в еміграцію, о. Василь Рабій
із Лемківщини писав із цього приводу: "Ми не можемо
так дальше байдужно дивитися на наших парохіян-
еміґрантів. Їхня доля - спасення душі - лежить нам, душ-
пастирям, на серці. Це ж наші духовні діти, наші брат-
тя парафіяни! Ми мусимо рятувати їхні душі і дбайли-
вою опікою охоронити нашу еміграцію від нещастя, ду-
ховною та матеріальною руїною. Треба нам створити
при Кат. Акції у Варшаві, Львові, Станіславові відділи
для еміграційних справ під наглядом виключно нашо-
го духовенства для наших людей" [19].
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 2 (109) лютий 2011 р.
ЕКОНОМІКА 113
Висновки
У 20-30-х роках ХХ століття Галицька греко-като-
лицька митрополія постійно опікувалася українською
еміграцією в Америці, допомагала кадрами, надава-
ла моральну, духовну та організаційну підтримку. Важ-
ливу роль відіграли заокеанські візити митрополита
Андрея Шептицького. Ці та інші заходи сприяли нала-
годженню організованого життя українських емігрантів,
покращенню їх морального та духовного стану, допо-
магали пристосуватися до нових умов проживання.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Богачевський Д. Владика Константин Богачевський. Пер-
ший Митрополит Української Католицької Церкви в США / Д. Бо-
гачевський. - Філадельфія, 1980. - 78 с.
2. Василик М. Українські поселення в Аргентині / М. Васи-
лик. - Мюнхен : Український вільний університет, 1982. - 147 с.
3. Відгомін справи о. митр. Шептицького // Діло. - Львів, 1923.
- 18 вересня. - Ч. 135. - С. 1.
4. Вінніпег, центр Українців Канади (Допис) // Нова Зоря. -
Львів, 1927. - 29 травня. - Ч. 21. - С. 1-2.
5. Великий А. Г., ЧСВВ. З літопису Християнської України.
Церковно-історичні радіолекції з Ватикану / А. Г. Великий. - Рим
: Видавництво оо. Василіан, 1977. - Т. IX : XX ст. - 304 с.
6. B. Л., о. В пам'ять першого українського католицького
Епископа у Злучених Державах бл. п. С. Сотера Ординського
(допис з Америки) / B. Л. // Нива. - Львів, 1938. - Ч. 3. - С. 96-98.
7. Волинський Б. Бонн Франс Ксаверій / Б. Волинський,
Б. Пиндус // Тернопільський енциклопедичний словник. - Тер-
нопіль : Збруч, 2004. - Т. 1 : А-Й. - С. 168.
8. Гуцал П. Українська еміграція Канади і США та національ-
но-визвольний рух на західноукраїнських землях (1914-1923) :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / П. Гу-
цал. - Львів, 2005. - 20 с.
9. Жан Я., о. ЧСВВ. Спогади / Я. Жан // Лебедоеич І., о. По-
леві духовники УГА / І. Лебедоеич. - Вінніпег, 1963. - С. 131-136.
10. Заборовський Я. Ю. Митрополит Андрей Шептицький.
Нарис про життя і служіння Церкві та народові (1865-1944 рр.) /
Я. Ю. Заборовський // Митрополит Андрей Шептицький. Матеріа-
ли та документи (1865-1944 рр.) / за ред. Я. Ю. Заборовського. -
[2-ге вид., доп.]. - Львів-Івано-Франківськ, 1995. - С. 5-69.
11. Зле діється в єпархії еп. Богачевського // Нива. - Львів,
1926. - Ч. 11-12. - С. 431-432.
12. Крупа Л. Вплив Митрополита Андрея Шептицького на
суспільне і культурно-просвітницьке життя в Галичині кінця XIX -
першої половини XX ст. : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня
канд. іст. наук / Л. Крупа. - Чернівці, 2003. - 20 с.
13. Красівський О. Дипломатичні місії Митрополита Андрея
Шептицького / О. Красівський // Україна: культурна спадщина,
національна свідомість, державність. - Львів, 2000. - Вип. 6 :
Західно-Українська Народна Республіка: історія і традиція. -
С. 291-295.
14. Качараба С. Еміграція населення Західної України в Ар-
гентину (1919-1939) / С. Качараба // Наукові зошити історичного
факультету. - Львів, 2001. - Вип. 4. - С. 184-196.
15. Качараба С. Еміграція з Західної України (1919-1939) :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора іст. наук /
С. Качараба. - Львів, 2003. - 31 с.
16. Лисюк К. Вступ / К. Лисюк // Українсько-Американська
Фундація. Бюлетень. - Ч. 1. [Б. м.], 1959. - С. 21-25.
17. Митрополит Андрей Шептицький у документах радянсь-
ких органів державної безпеки (1939-1944 рр.). - К. : Українська
видавнича спілка, 2005. - 480 с.
18. Небесняк Є., о. Митрополит Андрей / Є. Небесняк. - Рим-
Львів, 2003. - 346 с.
19. Рабій В., о. Еміграційні справи / В. Рабій // Нива. - Львів,
1938. - Ч. 4. - С. 134-135.
20. Справа о. митр. Шептицького. Заінтересування в Аме-
риці // Діло. - Львів, 1923. - 29 вересня. - Ч. 143. - С. 5.
21. Сенюк М. Зарубіжні зв'язки українських громадських
організацій Галичини у 20-30-ті роки ХХ століття : автореф. дис.
на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / М. Сенюк. - Івано-
Франківськ, 2006. - 20 с.
22. Тарнавська І. З побуту о. Филимона Тарнавського в Аме-
риці / І. Тарнавська // Тарнавський Ф. Спогади / Ф. Тарнавський.
- Торонто : Українське видавництво "Добра книжка", 1981. -
С. 233-242.
23. Тесля І. Канадійські українці у світлі свіжо оголошених
матеріалів перепису людности Канади 1951 р. (у світлі перепису
населення з 1951 р.) / І. Тесля // Бюлетень. Матеріали IV наукової
конференції НТШ. - Торонто, 1953. - Ч. 1. - С. 65-73.
24. Уніонна духовна семінарія в Філядельфії // Нива. - 1926.
- Ч. 5. - С. 188.
25. Хомин П., о. Владика Ісидор Борецький - уродженець
Теребовельщини / П. Хомин // Теребовельська земля : історично-
мемуарний збірник. - Нью-Йорк ; Париж ; Сідней ; Торонто, 1968.
- С. 191-194.
I. Pylypiv
COLLABORATION OF GREEK-CATHOLIC CHURCH WITH UKRAINIANS IN AMERICA
IN 20-30 OF XX CENTURY
This article examines the activity of Greek-Catholic church in organization of collaboration with Ukrainian Greek-Catholic
communities on the American continent. Using concrete examples, the author illustrates a systematic activity of Lviv Greek-
catholic commune in supporting emigrants-Ukrainians to the United States, which was shown in spiritual, organizational, clerical,
and moral support.
Key words: America, apostolic visitor, Greek-Catholic church, emigration, bishop, diocese, mytropolyt, mytropoliya, priest, monks,
religious parish.
© І. Пилипів
Надійшла до редакції 11.01.2011
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33086 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T12:09:25Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пилипів, І. 2012-05-26T20:22:28Z 2012-05-26T20:22:28Z 2011 Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. / І. Пилипів // Схід. — 2011. — № 2 (109). — С. 109-113. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33086 17.022.1:796 "1920-1930" У статті розглядається діяльність греко-католицької церкви (ГКЦ) в організації співпраці з українськими греко-католицькими громадами на Американському континенті. На основі конкретних прикладів показана систематична діяльність Львівської греко-католицької митрополії в підтримці емігрантів-українців Америки, що проявилася в духовній, організаційній, кадровій та моральній допомозі. This article examines the activity of Greek-Catholic church in organization of collaboration with Ukrainian Greek-Catholic communities on the American continent. Using concrete examples, the author illustrates a systematic activity of Lviv Greekcatholic commune in supporting emigrants-Ukrainians to the United States, which was shown in spiritual, organizational, clerical, and moral support. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. Collaboration of greek-catholic church with Ukrainians in America in 20-30 of XX century Article published earlier |
| spellingShingle | Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. Пилипів, І. Історія |
| title | Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_alt | Collaboration of greek-catholic church with Ukrainians in America in 20-30 of XX century |
| title_full | Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_fullStr | Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_short | Співпраця греко-католицької церкви з українцями Америки в 20-30 рр. ХХ ст. |
| title_sort | співпраця греко-католицької церкви з українцями америки в 20-30 рр. хх ст. |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33086 |
| work_keys_str_mv | AT pilipíví spívpracâgrekokatolicʹkoícerkvizukraíncâmiamerikiv2030rrhhst AT pilipíví collaborationofgreekcatholicchurchwithukrainiansinamericain2030ofxxcentury |