Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти
У статті розглядається проблема виховання підростаючого покоління, що для кожного народу є найважливішою
 складовою його національної культури. Феномен культурного наслідування полягає перш за все в тому, 
 що через нього здійснюється генетичний зв’язок поколінь з правічними традиція...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Datum: | 2009 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33236 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 203-211. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860004661259403264 |
|---|---|
| author | Приходченко, К.І. |
| author_facet | Приходченко, К.І. |
| citation_txt | Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 203-211. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Наука. Релігія. Суспільство |
| description | У статті розглядається проблема виховання підростаючого покоління, що для кожного народу є найважливішою
складовою його національної культури. Феномен культурного наслідування полягає перш за все в тому, 
що через нього здійснюється генетичний зв’язок поколінь з правічними традиціями в часі та просторі.
В статье рассматривается проблема воспитания подрастающего поколения, которая для каждого народа является
самой важной составляющей его национальной культуры. Феномен культурного наследия заключается
прежде всего в том, что через него осуществляется генетическая связь поколений с правечными традициями
во времени и пространстве.
The problem of upbringing our future generation for each nation is the most important part of their national culture. 
The phenomenon of cultural treasuary first of all consists of realisation the genetic connection between generation 
with eternal traditions in time and space.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:38:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 203
УДК 37.2
К.І. Приходченко
Державний університет інформатики і штучного інтелекту, м. Донецьк, Україна
НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНЦЕПТ ВИХОВАННЯ
У СТВОРЮВАНОМУ ТВОРЧОМУ ОСВІТНЬО�ВИХОВНОМУ
СЕРЕДОВИЩІ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ
У статті розглядається проблема виховання підростаючого покоління, що для кожного народу є найважливішою
складовою його національної культури. Феномен культурного наслідування полягає перш за все в тому,
що через нього здійснюється генетичний зв’язок поколінь з правічними традиціями в часі та просторі.
«В умовах становлення сучасної школи шлях до демократичного, цивілізованого
суспільства зумовлений не стільки економічними та політичними пріоритетами, скільки
загальним рівнем розвитку кожної особистості, її свідомості та самосвідомості, реаліза-
цією творчого потенціалу» [1, с. 28-29]. Мета статті – показати об’єктивну потребу у
реформуванні змісту освіти на національному ґрунті та передачі молодому поколінню
народного досвіду виховання. Якщо процес – це послідовна зміна якихось явищ, то навчаль-
ний процес – це хід розвитку, що відбувається під час навчання і тих, хто навчається, і
тих, хто навчає.
Основна проблема – це розуміння того, якою непростою є освітянська місія сього-
дні. Педагоги в основі навчального процесу застосовують індивідуальний підхід до кожної
дитини як частки свого народу, ґрунтуючись на виконанні Постанови Кабінету Мініст-
рів від 16.11.2000 року № 1717 «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на
новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання», на Концепції виховання дітей та
молоді у національній системі освіти від 28.02.96 р. № 2/4-8, на Державній програмі роз-
витку і функціонування української мови на 2004 – 2010 роки від 2 жовтня 2003 р. № 1546,
і спрямовані на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом
Президента України від 17.04.2002 р. № 347/2002. Ще Г. Сковорода учив нас пізнавати
свій народ і в ньому самого себе. Глибокий філософський зміст цих слів великого педа-
гога з Полтавщини пам’ятаємо і сьогодні.
Адже проблема виховання підростаючого покоління для кожної нації є найважли-
вішим складником національної культури. Всі найвидатніші педагоги світу визнавали,
що виховання дітей завжди має спиратися насамперед на культурно-історичні цінності
своєї нації. Адже мові належить головна об’єднуюча роль у процесах виникнення етно-
су, нації, держави.
Доленосним для українців є нині утвердження в українській національній державі
українськості, національної гідності, високої моралі, духовності, української мови, куль-
тури, створення таких соціально-економічних, психолого-педагогічних, політико-ідео-
логічних засад, щоб кожна людина змогла максимально реалізувати свої інтелектуальні
та фізичні задатки для гідного життя. Будуючи незалежну Україну, будуємо Україну з її
традиціями і надбаннями. Поза ідеєю самовдосконалення особистості і нації ідея незалеж-
ності втрачає сенс. Роль в цьому будівництві народних традицій, психофізичного вдоско-
налення особлива й визначна: саме народна педагогіка дозволяє безпосередньо прилу-
читися до глибоких сакральних пластів національної культури, виховувати як дух, так і
тіло. Учитись у природи, вміти спостерігати за її життям – це мудра філософія народу, що
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 204
знайшла широке відображення в численних народних прикметах, прислів’ях, казках, ле-
гендах, повір’ях, піснях, обрядовості тощо. Тому вважається за необхідне вже з першо-
го класу вводити в навчальний процес такі дисципліни, як народознавство, а згодом – і
українознавство. Це відкритий шлях самопізнання, тобто самовдосконалення. Це етнічна
філософія, народна етика гуманізму в дії, що породжує нові переживання та відчуття,
відновлює втрачені зв’язки з рідною землею, мовою, культурою, з пульсуючим ритмом
Всесвіту. Це, безперечно, найдієвіший інструмент зміцнення духовності й здоров’я ок-
ремої людини і нації. Дослідник С. Стефанюк вказує, що «незнання народних обрядів
або їх навмисне ігнорування обов’язково призведе до збайдужілості душі, до тієї грані,
на якій раніше у стародавній Греції людину починали називати ігнорантом. І навпаки, по-
вернення до народної культури дає поштовх до космічної гармонії “Людина – Природа –
Космос”». Народ як творець своєї історії, як художник, як носій естетичних поглядів
своєї доби прагне до передачі своєї мудрості наступним поколінням. Особливий інтерес
викликає досвід формування духовних і фізичних якостей особистості, розкритий у ма-
теріалах історико-етнографічних досліджень О. Воропая, Г. Гнатюка, В. Грабовецького,
М. Грушевського, М. Дерлиці, Г. Довженок, С. Килимника, І. Крип’якевича, М. Миханька,
П. Осичинського, В. Скуратівського, П. Трильовського. Заслуговує на увагу теоретична й
практична спадщина видатних педагогів минулого: І. Боберського, В. Верховинця, С. Гай-
дучка, О. Іванчука, О. Суховерської, П. Франка, О. Тисовського.
Враховуючи вікові особливості, превалюючою в навчальному процесі школи І сту-
пеня є ігрова діяльність. Вона присутня всюди – в обраних формах роботи на уроках,
особливо фізичної культури, під час проведення фізкультхвилинок, на перервах, в години
відпочинку в групі подовженого дня тощо, займає чільне місце в навчально-виховному
процесі, тому що вона сприяє створенню позитивного емоційного фону, умов для образ-
ного мислення через виконання імітаційних вправ з української обрядовості у поєднанні
з пісенно-словесним супроводом народних ігор, служить активізації формування духовних
навичок на основі мовленнєвих зв’язків. Використовуючи багатий досвід тіловиховання
в минулому, сприяємо зміцненню здоров’я дітей в умовах сьогодення. О. Потебня зазначав,
що поряд з мовою чи не найпершим феноменом культури і в історичному, і в індивідуаль-
ному становленні людини й людства є гра. Виникаючи на основі духовних потенцій лю-
дини, вона реалізує їх, розвиває, підносить до вищих щаблів людського духу. Народна
спортивна ідеологія має два спрямування: змагальність і злагоду. Причому ідея злагоди
з природою, світом, суспільством і особою в Україні виразно домінувала, підносячись
до рангу ідеалу, абсолюту, вище за який немає нічого. Це вирізняє українців з кола тих
європейських народів, які сповідували (і сповідують) насамперед агресивну філософію
боротьби, конкуренції, культ перемоги й переможців. Тут нагадаймо, що метою ігор, за-
бав, хороводів, інших дійств і містерій було радісне привітання природи, відкриття перед
нею душі, відчуття гармонії, аж до певного злиття із природою, а зовсім не протистояння
і спроба її перемогти. У народній руховій культурі блискуче підтвердження знаходить
етнічний гуманізм українців. Учні повинні чітко усвідомити, що народ як творець своєї
історії, як художник, як естет покладав у першооснову своєї мудрості бажання передати
наступному поколінню кращий досвід минувшини. Українська нація – нація давня, її ду-
ховна культура почала творитися ще в далекі дохристиянські часи. Виховання на тради-
ціях – вкрай актуальне комплексне завдання. Досвід переконує, що без знання своєї іс-
торії, культури, свого родоводу, традицій народу і сім’ї неможливо виховувати молоде
покоління країни, яке покликане не лише правильно сприймати процеси державотворен-
ня, а й стати їх соціально активною силою. Вважаємо за обов’язковий елемент у націо-
нальному вихованні учнів – знати історію розвитку і народних інструментів, і музичних
іграшок. «Доречне застосування усної народної творчості на уроках праці як витоку на-
Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо�виховному середовищі...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 205
ціональної культури, непересічного досягнення минулого» [2, с. 68]. Дослідниця Г. Чу-
пилко зазначає, що знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків
необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих
традицій у навчально-виховній практиці сьогодення. «Тому проводимо уроки праці у фор-
мі вечорниць, коли дівчата збиралися не тільки на розваги, а й виконувати улюблений
вид роботи (ним стає та чи інша програмна тема – виготовлення народної іграшки, посуду,
українських головних уборів, прикрас для житла, бісероплетіння, виконання витинанок,
мальовок, дерев’яних декоративних ложок, ткацтва, килимарства). Виконання того чи іншо-
го виду роботи супроводжувалося піснями, дотепним гумором, прислів’ями, приказками,
загадками, скоромовками, повідомленнями з історії українських ремесел» [2, с. 68], розви-
вається інтерес до предмета, він виступає активізатором почуттів, особливим сплавом
емоційно-вольових та інтелектуальних процесів.
«Поєднання роботи над художніми виробами з музичними творами створює атмо-
сферу доброзичливості і творчого ставлення до завдання, що виконується. Крім того, увага
до прослуховування відповідної музики сприяє дисципліні, що позитивно позначається
насамперед на дотриманні правил безпеки, підвищенні ефективності праці, активізації
творчого мислення, образної умови та ін.» [3, с. 39].
Види народної творчості, що застосовуються на уроках і в позакласній роботі, різно-
манітні, зокрема:
– витинанки;
– клаптикове шиття (7-й клас шкільної програми);
– різьба по дереву;
– виготовлення іграшок-свищиків – тарахкалок, свистунців, фуркалок, деркачів;
– гаптування, плетіння, вишивання;
– іграшки з ниток;
– мальовки, ткання гобелена;
– виготовлення настінних картин за допомогою кручених, стрижених ниток.
Культуротворчий, естетичний елемент органічно вплітається у кожен виріб дитини
народно-ужиткового та художньо-декоративного мистецтва.
«Творчість дітей та підлітків виконує цілий спектр найрізноманітніших функцій –
суто виховну, соціальну, екологічно-оздоровчу, комунікативну та ін. Та головне, вона є
джерелом натхнення, стимулом до самовдосконалення» [4, с. 22]. Дітьми прослуховую-
ться спецкурси: «Основи композиції та кольорознавства», «Основи декоративно-ужит-
кового мистецтва», «Ручна художня праця», використовуються мультимедійні програми
з історії мистецтв.
Справжньою школою творчості дітей є виготовлення ними саморобних іграшок, на-
приклад, ляльок, які наділяються тими зовнішніми рисами, які відповідають вимогам ви-
готовляючої особи, «тобто вона до певної міри творить і себе» [4, с. 20]. Завдяки праці,
через працю, через уміння й майстерність людина виявляє себе як наймогутнішу й най-
мудрішу силу природи. Мудрість праці, майстерність, в якій людина розкриває себе, –
це і є та гідність, яка підносить людину у власних очах, у колективі. Це чи не найважче й
найтонше в шкільній справі: дати дитині, підліткові радість мудрої праці – радість інте-
лектуального творення, в якому зусилля рук з’єднуються із зусиллями мислі [5, с. 479-480].
Є творча застосовність знань: найважливіше у застосуванні знань – вираження вихованцем
власної думки про те, що він бачить, спостерігає, досліджує, робить. При цьому відбу-
вається напруження розумових сил, пов’язане з тим, що людина свідомо приводить у
рух наявні знання – думає про знання, аналізує їх з погляду можливості застосувати для
пояснення незрозумілого або глибшого проникнення у суть зрозумілого. У цьому зв’язку
дуже велике місце в розумовій праці займають творчі письмові роботи – казки. Діти скла-
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 206
дають казки, в основі яких – помічені їхнім допитливим розумом тонкі й багатогранні
залежності, яких у світі мільйони мільйонів. Казковий період розумового розвитку – це
не просто дитинство думки. Це також своєрідний погляд на світ, ні з чим не порівняне
бачення природи, людських стосунків.
Те, що вивчається, повинно мати будь-який сенс у житті учня. Він має не просто прий-
няти певні знання і цінності, а й прожити, пережити їх.
Сьогодні жоден з учителів-філологів не мислить вивчення літератури без формуван-
ня творчого учня. Проблема гармонійного становлення особистості завжди знаходиться в
центрі. Творча особистість – це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх
факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мо-
тивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів
в одному чи кількох видах творчої діяльності. Саме на учня з креативним мисленням
спрямоване інтегроване викладання предметів, яке відбувається:
1) між темами;
2) між предметами в розкладі;
3) між предметами, запропонованими для вивчення певною віковою категорією ді-
тей (для 5, 6, 7 класів і т.д.);
4) внутріпредметна інтеграція (якщо вивчається усна народна творчість, то з 1 по
11 клас одночасно) – сприяє заглибленню учителя в предмет, це добре для уроків музи-
ки, праці;
5) між гуманітарними дисциплінами;
6) між природничими дисциплінами;
7) між гуманітарними і природничими дисциплінами;
8) класно-предметна (якщо вивчається І. Франко, то і в 5, і в 7, і в 10 класах вод-
ночас);
9) занурення в певну дисципліну – в І півріччі, в іншу – в ІІ півріччі, наприклад, у
мову – в І півріччі, в літературу – в ІІ півріччі;
10) між предметами в класі з поглибленим вивченням певного предмета;
11) горизонтальна і вертикальна інтеграція;
12) міжпредметна інтеграція;
13) внутріпредметна інтеграція.
Розвиваються уміння співставляти, порівнювати, доводити, аналізувати, вирішува-
ти проблемні завдання. Цим самим формується творче освітньо-виховне середовище в
закладах, що мають гуманітарну спрямованість, в яких оволодівають глибинами мистецтва
слова через найрізноманітніші гуманітарні елективні курси за вибором за авторськими
програмами.
До поглибленого блоку входять предмети з обраного напрямку навчання. Він скла-
дається із декількох частин: україно-(народо-)знавчий цикл; літературно-мовний цикл
(українська, російська, англійська, французька та німецька мови, українська література,
зарубіжна література, світова література).
Одним із найважливіших напрямків роботи школи є відродження культуротворчої
функції школи, залучення школярів до народних надбань, національної історії, культури,
традицій, звичаїв, побуту в органічному взаємозв’язку із загальнолюдською культурою.
Для реалізації цієї мети до навчального плану введені предмети: рідний край (6 класи),
народознавство, «Етична граматика на основі народознавства» (3 класи), «Пареміогра-
фія»; факультативи: «Українознавство», «Світ дитини в українській класичній літературі»,
«Фольклор Донбасу», «Українська література Західної діаспори», «Із джерел народної
етики» (10 класи).
Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо�виховному середовищі...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 207
Вихідними положеннями плану є:
– спрямування змісту і організації навчально-виховного процесу на формування само-
свідомості, органічне поєднання в діяльності школи національної та загальнолюдської
культури;
– забезпечення випускникам школи необхідного обсягу знань з основ наук;
– орієнтація навчально-виховного процесу на розвиток сутнісних рис особистості, здіб-
ностей, обдарувань, талантів.
Якщо розглянути розподіл годин варіативної складової навчального плану за сту-
пенями, то загальна картина виглядає таким чином, як показано в табл. 1.
Таблиця 1 – Предмети варіативного компонента
Предмети та
курси за
вибором
Факультативні
заняття
Індивідуальні
заняття Разом
І ступінь 7 годин – – 7 годин
ІІ ступінь 23 години 21 година 3 години 47 годин
ІІІ ступінь 25 годин 15 годин 5 годин 45 годин
99 годин
Сприяє створенню творчого освітньо-виховного середовища і система навчальних
кабінетів, що теж передбачає формування пізнавальних інтересів усіх учасників навчаль-
но-виховного процесу і має високопозитивну виховну спрямованість:
Кабінети І поверху, де знаходяться класи І ступеня навчання, оформлені за такими
напрямками – кабінет матері, кабінет української іграшки, кабінет українського рушни-
ка, кабінет української казки, кабінет еколого-валеологічний, кабінет охорони безпеки
життєдіяльності.
Кабінети ІІ та ІІІ поверхів теж мають свою розвивально-виховну роль. Це кабінети:
інформаційних технологій, природи рідного краю, «Я мандрую по світу» (вивчають іно-
земні мови), «Нашого цвіту по всьому світу» (українці в різних країнах земної кулі),
географічного краєзнавства, козацької слави, правознавства, етики та естетики, «Ерудит»,
інтелектуального розвитку, профорієнтаційної освіти, світової культури, «Виробничий
Донбас» превентивної освіти, літературного краєзнавства, сприяння творчому розвитку,
світової літератури, рідної мови, кабінет хліба.
За висловом С. Павлюка, феномен народно-традиційної культури полягає насам-
перед у тому, що через неї здійснюється генетичний теоретико-культурний зв’язок по-
колінь у часі і просторі з віковічними традиціями. Враховуючи цю думку, в школі створений
центр національного виховання «Зоряне коло», який включає виховний комплекс – для
початкової школи – «Барвінчата», для школи ІІ ступеня – «Козачата», для ІІ ступеня –
«Молода Січ».
Виховує активну громадянську позицію в учнів клуб «Вежа», який займається пошу-
ковою роботою з козацтва Донецького краю. Стрижневою є національно-гуманістична
ідея, яка відіграє роль об’єднувального, консолідуючого фактора у суспільному розвитку,
спрямована на вироблення життєвих позицій людини, становлення її як громадянина,
патріота своєї держави.
Формуванню творчого освітньо-виховного середовища сприяє і робота предметних
творчих груп:
1. Учителів української мови і літератури – «Розвиток творчих здібностей обдаро-
ваних дітей».
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 208
2. Учителів російської мови і літератури – «Використання нових технологій у робо-
ті з літературного краєзнавства».
3. Учителів історії – «Саморозвиток і самореалізація дитини в умовах регіональної
комплексної програми “Обдаровані діти”».
4. Учителів музики, образотворчого мистецтва, народознавства, керівників гуртків
«Вишивка», «Різьба по дереву», «Бісероплетіння» – «Формування національної самосві-
домості учнів на уроках і в позакласний час».
5. Учителів німецької мови – «Країнознавство та його роль в інтелектуальному та
лінгвістичному розвитку учнів».
6. Учителів фізичної культури – «Впровадження народних ігор у навчальний про-
цес уроків фізичної культури» тощо.
Учителем як носієм катарсичної педагогіки використовується художній образ як
форма передачі знань про світ та саму людину засобами слова з метою поліхудожнього ви-
ховання. Дослідник І. Карпенко підкреслює, що загальновідомо, що підліткова свідомість
має переважно образно-емоційний характер, тому цілком виправдана опора на ком-
плекс мистецтв у створенні катарсичних виховних заходів. Однак при такому підході
фрагменти та цілі твори різних мистецтв (насамперед – художньої літератури, музики,
живопису) втрачають свою автономність та самостійне значення в цілісному художньо-
педагогічному образі, завдяки новому, більш широкому контексту, набувають нових якос-
тей впливу на формування внутрішнього світогляду особистості, на вияв його через сло-
весний образ, через мовний етикет, через своє «Я», переведення виховання на новий рівень
вихованості, що дозволяє досягнути максимально ефективного результату в конкретних
соціальних умовах, розкриває нові особистісні перспективи. І це закономірно: розвиток
мовлення на уроках літератури має своєю основою не оволодіння граматичною будовою
слова, а осмислення законів, за якими створюється мистецтво слова. Увага учнів спрямо-
вується на розкриття того внутрішнього смислу, який передає окрема ситуація, подія,
деталь, портрет, сюжет, образ тощо, на уміння виразити власну думку в усній чи в пи-
семній формі, причому передати її чітко і граматично правильно, тобто потребують вико-
ристати і закріпити ті закономірності, які засвоєні на уроках мови. Щоб якісно виконати
такі завдання, треба досить глибоко осмислити закономірності, за якими створюється
мистецтво слова, короткочасно утримувати чіткий образ новосприйнятої інформації, ви-
користовувати семантичні зв’язки у послідовному сприйманні запропонованого матеріалу
з урахуванням духовно-практичного компонента пізнавальної діяльності, створювати спе-
цифічно-просторові на основі синтетичної природи мистецтва адаптації власного «Я»
шляхом реалізації особистості, впровадження стратегії особистісно орієнтованого навчан-
ня, педагогіки співпраці, відкритості, альтернативності, діалогічності, рефлективності у
процесі педагогічної взаємодії. В такий спосіб іде формування здатності розуміти смисл
образів твору через розвиток мовлення і мислення учнів, виробляється увага до слова, до
його видимого значення і додаткових смислових відтінків, уможливлюється його вико-
ристання в новій інтерпретації у власних творах, усних та письмових відповідях. Саме
це становить основу розвитку інтелектуальних, емоційних, вольових та інших психологіч-
них здібностей дітей, закладених природою. Отже, мистецький твір розкриває своє ху-
дожнє багатство лише для тих, хто розуміє функцію слова. Щоб пропонувати осягнути її
глибину, текст, читати повільно, вдумливо, в процесі чого спрацьовує особливий психо-
логічний феномен: в уяві учня-читача вимальовуються картини, образи і ситуації, про
які йдеться у творі, в нього виникає потреба самовиразитися при наявності свободи вибо-
ру та емоцій – відбувається вселенсько-космічне єднання людини з природою, людини
з людиною, людини з суспільством, що є моральною нормою буття; любов’ю до рідної
землі, до батьків, родини, вірність заповітам дідів-прадідів, тощо універсально-культур-
Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо�виховному середовищі...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 209
ним механізмом взаємодії. Адже у ці образи, формуючись під впливом тексту, як буді-
вельний матеріал використовують картини життєвого досвіду читача. Читаючи, молода
людина мовби гортає сторінки свого життя і бачить його під новим кутом зору, навіяним
твором, який сприймає відповідно до свого суб’єктивного досвіду, життєвих вражень. До-
слідник А.В. Тимчик наголошує, що тільки те дерево знань ростиме, цвістиме і даватиме
плоди, коріння якого живиться життєдайною силою етносу, а гілки сягають вершин світо-
вої культури. Тому процес читання збагачує людську здатність розуміти інших людей,
сприймати їхні болі і переживання. При цьому мовленнєвий запас учня-читача попов-
нюється новими словами, незвичайними словосполученнями, з якими він зустрівся в тексті
прочитаного художнього твору. Відбувається пряма залежність між зростанням духовності
вихованця і кількістю прочитаних книг. Його думки стають глибшими, емоційними, а
отже, змістовнішими і виразнішими. Учителю літератури належить у цьому процесі ве-
лика роль. Адже, привчивши учнів читати програмні твори, які по своїй суті виконують
місію доброчинного виховання, учні будуть більш прискіпливо вибирати книги для чи-
тання на дозвіллі – в їх арсенал попаде значно менше антикультурного потоку, ніж до
того, хто не навчений читати. Учень-читач із сформованою читацькою культурою буде шу-
кати такі твори, героями яких у нього буде відчуватися взаємопідтримка, взаємодопомо-
га, естетичний взаємообмін всеперемагаючою щедрістю душі, витривалістю, виключною
силою волі, неподоланістю, всім прекрасним і чаруючим у світі. Метод «Незакінчене
речення», застосовуваний у кінці уроку на зразок: «На сьогоднішньому уроці для мене
найбільшим відкриттям було…», «Ця інформація дозволила нам зробити висновок, що…»,
«Я успішно засвоїв(ла) новий матеріал і вмію…» допомагає відслідкувати зростання
духовності учня або бачити збочення і вчасно приходити на інтелектуальну допомогу.
Використовуваний ще один прийом «Інтелектуальна хвилинка», де учні діляться тим,
що читають на дозвіллі, буде свідченням результативності інтелектуальної допомоги учи-
теля. А застосовуваний метод «Займи позицію» слугує прямою вказівкою, як діяти учи-
телю, а в разі необхідності і батькам, класному керівникові, далі. Слід пам’ятати: якщо
не прищепимо в ранньому дитинстві, підлітковому та юнацькому віці любов до літера-
тури, культури рідного народу, його мистецької спадщини, звичаїв, традицій, обрядів, до
інших народів, не зробимо учнів одухотвореними особистостями, то це буде мати наслі-
док – несформованість духовного, морального ідеалу, що веде до проявів бездуховності,
безідейності, байдужості у різних сферах або навіть до правопорушень, згодом – карних
злочинів тощо. Попередити цю небезпеку покликане художнє слово, застосування тексто-
центричних технологій на уроках словесності, при яких воно, слово, є центром уваги
дітей, засобом формування декількох домінантних позицій – любові до краси і добра,
націєцентричних і націєтворчих ідеалів, викликає прагнення дієтворчості, активної жит-
тєвої і суспільної позиції. На наше переконання, найкраще вирішується це завдання на
інтегрованих уроках, які мали місце і в нашій роботі. Це уроки «Заграй же, мені, музи-
ченьку, буду танцювати» (про історію старовинних українських музичних інструментів),
«На щастя, на долю, на чорнії брови» (про види українських віночків), «Український кос-
тюм одягаю, гостей зустрічаю» (з історії українського одягу), «Стрітення святкуй – значить
зиму випроваджуй, а весну віншуй», «І прадіди в струнах бандури живуть» (історичний
екскурс про музичний інструмент – бандуру), «Нев’януча душа української пісні» (ман-
дрівка сторінками пісенного фольклору), «Січень крокує, свята дарує», «Святий Микола,
здоров’я нам дай», «В глиб віків» (про прислів’я, приказки), «Глибинна течія пам’яті» (про
фразеологію українського народу) тощо. Практичний концепт передбачає перевірку
ефективності формування творчого освітньо-виховного середовища у загальноосвітніх
закладах гуманітарного профілю. Це своєрідний діалог сучасного громадянина з історії
народу.
К.І. Приходченко
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 210
Діалогізація процесу навчання позитивно впливає на розвиток творчого мислення,
на організацію пізнавальної діяльності, на формування навичок моделювання можли-
вих життєвих ситуацій і вирішення їх за допомогою аналізу педагогічних явищ, фактів,
на зниження психологічної напруженості, дає змогу краще реалізувати його виховний по-
тенціал, який пов’язаний із впровадженням різних підходів, серед яких найбільш резуль-
тативними є змістовно-процесуальний, особистісно-діяльнісний, завданнєвий, імітаційно-
ігровий педагогічної взаємодії, рольової перспективи співробітництва і співтворчості,
готовності до позитивної перебудови соціуму та створення нових форм громадянського
життя. Все вищезазначене визначає характер творчого освітньо-виховного середовища,
впливає на емоційно-вольову, мотиваційну, пізнавальну сферу кожного його учасника.
Ці підходи об’єднує визнання за навчанням провідного основного джерела розвитку
особистості, формування її з якостями, властивостями, здібностями у вигляді соціокультур-
них зразків, які заплановані, запрограмовані заздалегідь творчим освітньо-виховним се-
редовищем; розуміння розвитку як накопичення ЗУН та оволодіння соціально значущими
еталонами у вигляді понять, ідеалів, зразків поведінки; виділення та опрацювання харак-
теристик особистості як продукту цивілізації, визначення механізму засвоєння навчаючих
впливів як основного джерела розвитку; індивідуальність, самобутність і самоцінність
кожного учасника освітнього процесу; його організація з урахуванням криз онтогенезу,
високої фізіології та психології, законів самореалізації і саморозвитку; відповідність у
виборі культуротворчого середовища стартовим умовам реалізації цілей та завдань ос-
віти на кожному етапі розвитку соціальної, ймовірної й відкритої системи з її орієнтацією
на подолання відчуження людини від природи, соціуму, самої себе, культури та майбут-
нього; відповідність вибору освітнього закладу нахилам, здібностям і можливостям лю-
дини, побажанням родини, запитам держави.
Загальноосвітні заклади гуманітарного профілю забезпечують багатовекторність
важливих складових стандарту знань наступаючого століття: інформатикою (включаю-
чи уміння вести пошук і відбір інформації), англійською мовою і базовими соціальними
дисциплінами (державна мова, економіка, право).
Навчальний процес в загальноосвітніх закладах гуманітарного профілю, де ство-
рене творче освітньо-виховне середовище, спрямований на забезпечення сучасної якості
освіти: освіта зорієнтована не тільки на засвоєння тмим кого навчають, певної суми знань,
скільки на розвиток самостійності, особистої відповідності, створюючих якостей і здіб-
ностей, включаючи уміння, прагнення і бажання учитися, діяти, пізнавати, ефективно
діяти, працювати в непростих сучасних умовах; підвищується якість як основної (інва-
ріантної), так і додаткової (варіативної) освіти за рахунок авторських програм, нових
концептуальних підходів до викладання предметів, використовуються сучасні техноло-
гії – комп’ютерізація, інтернет, інші інформативні мережі, здійснюється підтримка
інноваційної діяльності шляхом додаткового фінансування найбільш значимих проектів;
відпрацювання гнучкої системи профілів; розширення можливостей одержання безкош-
товної додаткової освіти за рахунок введення додаткових елективних курсів за вибо-
ром, розширення мережі гуртків, студій, розвиток доступності масової професійної
освіти як практико-орієнтованої, спрямованої не тільки на оволодіння професійними
знаннями та уміннями, але і на формування світогляду і культури особистості; виперед-
жаючий розвиток початкової освіти за рахунок введення пропедевтичних курсів, від-
відування музейних, театральних і клубних державних закладів культури.
В сучасних умовах глибокої модернізації освіти – а створення творчого освітньо-
виховного середовища відноситься до оновлюючих процесів – це імператив освітньої по-
літики України. Розвиваючому суспільству потрібні освічені люди, які можуть прийма-
ти відповідальні рішення в ситуаціях вибору, здатні до співробітництва, відрізняються
Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо�виховному середовищі...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2009 211
мобільністю, динамізмом, конструктивністю, готові до міжкультурної взаємодії, мають
чуття відповідальності за долю країни, здатні успішно брати участь у її подальшому вдос-
коналенні. Творче освітньо-виховне середовище саме й спрямоване на становлення такої
учнівської особистості, на створення системи її безперервної освіти протягом всього
активного життя, нарешті сприяє якомога успішнішій реалізації її життєвої самотворчості
державотворця.
ЛІТЕРАТУРА
1. Приходченко К.І. Розвивати кожного: шляхи підвищення ефективності навчально-виховного процесу
в школі з поглибленим вивченням предметів гуманітарного циклу / К.І. Приходченко // Гуманітарні
науки. – 2003. – № 4. – С. 28-32.
2. Приходченко К.І. Система національного виховання як фактор цілісного розвитку особистості / К.І. При-
ходченко // Освіта Донбасу. – 2002. – № 1. – С. 50-56.
3. Приходченко К.І. Дидактико-методичне забезпечення розвитку творчих якостей учнів на учбових за-
няттях з української мови і літератури в старших класах : [методичні рекомендації] / Приходченко К.І. –
Донецьк : ДонДУ, 1998. – 48 с.
4. Лернер П.С. Модель самоопределения выпускников профильных классов средней общеобразователь-
ной школы / П.С. Лернер // Школьные технологии. – 2002. – № 4. – С. 50-61.
5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: в 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К. : Радянська школа, 1976. –
Т. 4. – 640 с.
К.И. Приходченко
Национальный концепт воспитания в созидаемой творческой учебно-воспитательной среде
заведения образования
В статье рассматривается проблема воспитания подрастающего поколения, которая для каждого народа является
самой важной составляющей его национальной культуры. Феномен культурного наследия заключается
прежде всего в том, что через него осуществляется генетическая связь поколений с правечными традициями
во времени и пространстве.
K.I. Prikhodchenko
The problem of upbringing our future generation for each nation is the most important part of their national culture.
The phenomenon of cultural treasuary first of all consists of realisation the genetic connection between generation
with eternal traditions in time and space.
Стаття надійшла до редакції 14.10.2009.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33236 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728-3671 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:38:14Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Приходченко, К.І. 2012-05-27T10:03:32Z 2012-05-27T10:03:32Z 2009 Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти / К.І. Приходченко // Наука. Релігія. Суспільство. — 2009. — № 4. — С. 203-211. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33236 37.2 У статті розглядається проблема виховання підростаючого покоління, що для кожного народу є найважливішою
 складовою його національної культури. Феномен культурного наслідування полягає перш за все в тому, 
 що через нього здійснюється генетичний зв’язок поколінь з правічними традиціями в часі та просторі. В статье рассматривается проблема воспитания подрастающего поколения, которая для каждого народа является
 самой важной составляющей его национальной культуры. Феномен культурного наследия заключается
 прежде всего в том, что через него осуществляется генетическая связь поколений с правечными традициями
 во времени и пространстве. The problem of upbringing our future generation for each nation is the most important part of their national culture. 
 The phenomenon of cultural treasuary first of all consists of realisation the genetic connection between generation 
 with eternal traditions in time and space. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Соціальна філософія Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти Национальный концепт воспитания в созидаемой творческой учебно-воспитательной среде заведения образования Article published earlier |
| spellingShingle | Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти Приходченко, К.І. Соціальна філософія |
| title | Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти |
| title_alt | Национальный концепт воспитания в созидаемой творческой учебно-воспитательной среде заведения образования |
| title_full | Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти |
| title_fullStr | Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти |
| title_full_unstemmed | Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти |
| title_short | Національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти |
| title_sort | національний концепт виховання у створюваному творчому освітньо-виховному середовищі закладу освіти |
| topic | Соціальна філософія |
| topic_facet | Соціальна філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33236 |
| work_keys_str_mv | AT prihodčenkokí nacíonalʹniikonceptvihovannâustvorûvanomutvorčomuosvítnʹovihovnomuseredoviŝízakladuosvíti AT prihodčenkokí nacionalʹnyikonceptvospitaniâvsozidaemoitvorčeskoiučebnovospitatelʹnoisredezavedeniâobrazovaniâ |