Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір
Ціль статті - дослідження особливостей налагодження і розвитку українсько-турецьких двосторонніх відносин.
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2008 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2008
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33264 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір / К.Л. Маркевич // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 62-65. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859746323634323456 |
|---|---|
| author | Маркевич, К.Л. |
| author_facet | Маркевич, К.Л. |
| citation_txt | Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір / К.Л. Маркевич // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 62-65. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Ціль статті - дослідження особливостей налагодження і розвитку українсько-турецьких двосторонніх відносин.
|
| first_indexed | 2025-12-01T22:36:55Z |
| format | Article |
| fulltext |
Крынская Л.И.
ИССЛЕДОВАНИЕ ЗАКОНОМЕРНОСТЕЙ РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИЧЕСКИХ СИСТЕМ
62
новых принципах, новой парадигме, учитывающей законы развития.
4. Выводы. Используя метод подобия и аналогий можно сделать вывод, что процессы, происходящие в
социальных, экономических структурах аналогичны биологическим, физическим. Информация представля-
ет собой главный движущий фактор в самоорганизующихся системах любого вида. Она определяет направ-
ление и основные фазы развития всех эволюционных процессов. Выбор наиболее эффективного варианта
направления развития зависит от степени разумности человечества.
Эволюция человечества проходит определенные этапы: от разума генома клеток к творческому разуму
человека. Эволюция человека связана также с эволюцией общества, которая предполагает усложнение
структур – индивида, семьи, региона, страны, международных организаций и всего человечества. Эволюция
человечества также предполагает усложнение потребностей - от потребностей, связанных с работой под-
сознания: пища, выживание, размножение к потребностям связанными с работой сознания и надсознания.
Только комплексный подход, понимание целей, причинно-следственных связей может дать возмож-
ность прогнозирования и определения разумных действий, разработке программы, способствующей даль-
нейшей эволюции человечества.
На наш взгляд, глобализация – период, связанный с необходимостью объединения всего мирового со-
общества для решения мировых проблем в период разбалансировки мировой системы, находящейся в точке
бифуркации, поиска верного направления развития, определения общей стратегии развития мирового со-
общества. При решении данной проблемы в дальнейшем последует развитие разных направлений, согласно
закону разнообразия, но на новом уровне, основанных на новом мировоззрении.
Источники и литература
1. Амосов Н.М. Энциклопедия Амосова: Алгоритм здоровья. Человек и общество/ Н.М.Амосов. – М.:
ООО «Изд-во АСТ»; Донецк: «Сталкер», 2002. – 461 с.
2. Глобалистика: Энциклопедия / Гл. ред. И.И.Мазур, А.Н.Чумаков: Центр научных и прикладных про-
грамм «ДИАЛОГ». – М.: ОАО Изд-во «Радуга», 2003.– 1328 с.
3. Дульнев Г.Н. «Энергоинформационный обмен в природе» //Физика сознания и жизни, космология и ас-
трофизика. №4, 2004.
4. Кочетов Э.Г. Глобалистика: теория, методология, практика. – М.: Изд-во НОРМА, 2002. –672 с.
5. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем.- М.: Наука,
1994.- 229 с.
6. Пригожин И., Стенгерс Н. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. М.: Наука, 1986.
7. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигрывают. – М..: Прогресс, 1987. – 272 с.
8. Шарашов В.Е., Лиас. Рыцари с поднятым забралом. - Одесса: Автограф, 2004.- 588 с.
Маркевич К.Л.
СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ
ТА ТУРЕЧЧИНИ: МІЖНАРОДНИЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР
Вступ. Туреччина – потужний субрегіональний лідер із власною системою інтересів. Розвиток відно-
син з Туреччиною є одним з головних пріоритетів України в південному напрямку. Вона є ключовою дер-
жавою для України, оскільки через неї проходять найбільш зручні транспортні шляхи у Середземноморсь-
кий та Близькосхідний регіони [3].
З самого початку відновлення незалежності Україна розвивала свої відносини з Туреччиною на рівні
стратегічного партнерства. Підставою для цих відносин є як історичне підґрунтя, так і геостратегічне, що
включає політичну, економічну, культурну та інші складові, пріоритети обох держав.
Сумісний внесок двох держав в українсько-турецький діалог про сучасне і минуле – це не лише перед-
умова конкретної оцінки спільної спадщини українсько-турецького сусідства, а й важливий стимул пошуку
шляхів подальшого розвитку і збагачення нашого партнерства [4]. Важливу роль у ньому відіграють близь-
кість геополітичних та геостратегічних цілей, прагнення держав інтегруватись до західноєвропейських
структур. Є всі підстави вважати, що на сьогоднішній день стратегічне українсько-турецьке співробітницт-
во в економічній сфері сформувалося. Однак існують проблеми, які слід вирішувати. Звідси – необхідність
об’єктивного дослідження особливостей налагодження і розвитку українсько-турецьких двосторонніх від-
носин.
Постановка завдання. У цьому контексті велику увагу слід приділити саме співпраці двох країн у еко-
номічній галузі. Слід зазначити, що для того щоб поглибити і розширити торговельно-економічні відноси-
ни, потрібно переходити до реалізації конкретних проектів у контексті використання транспортних потен-
ціалів двох держав та активізації співробітництва у галузях енергетики, високих технологій, аерокосмічної
промисловості та військово-промислового комплексу, залучення турецьких інвестицій в економіку України
і на цій основі збільшення товарообігу до 10 млрд. дол. США до 2010 р [2]. Важливим напрямом може ста-
ти перехід від традиційних форм торгівлі до цільової програми виробничої та інвестиційної кооперації в
пріоритетних галузях і сферах економіки обох країн. Перспективною залишається сфера воєнно-технічного
співробітництва, де Україна може виступати для Туреччини в якості вигідного альтернативного партнера
(особливо в ракетно-космічній галузі, в галузях бронетехніки і кораблебудування, у сфері сучасних воєнних
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
63
0
500
1000
1500
2000
2500
3000
3500
4000
2000 2001 2002 2003 2004 2005 2007
рік
товаробіг
експорт
імпорт
сальдо
технологій і та ін.) [4].
Широкомасштабне двостороннє співробітництво, реалізація спільних проектів є цілком реальними у
таких галузях, як енергетика, будівництво нафто- і газопроводів, хімічна, вугільна, лісова, деревообробна і
текстильна промисловості, металургія, будівництво, аерокосмічна сфера, судно- і авіабудування, сільське
господарство, транспорт, сфера високих наукомістких технологій, туризм, вивчення натуральних ресурсів
Чорного моря, вихід на ринки третіх країн [4].
Результати: Після встановлення дипломатичних відносин у 1992 р. обсяги торгівлі товарами між Укра-
їною і Туреччиною лише трохи перевищували 120 млн. дол. США на рік, то починаючи з 1995 р., цей пока-
зник стабільно перевищував 1 млрд. дол. США і досягнув у 2007 р. свого максимального рівня – 3,409
млрд. дол. США, в т.ч. експорт українських товарів – 2,55 млрд. дол. США, а імпорт турецьких товарів –
859 млн. дол. США [3]. Динаміка торгівлі товарами між Україною та Туреччиною наведена у табл. 1 та рис.
1.
Таблиця 1. Показники торгівлі товарами між Україною та Туреччиною за 2000-2007 рр. (млн. дол. США)
Показники 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2007
Товарообіг 1082,4 1197,3 1489,4 1277 2352,25 2642,67 3409,13
Експорт 907,5 1046,5 1277,6 946 1941,12 2034,97 2550,05
Імпорт 174,9 150,8 211,8 330,9 411,128 607,70 859,08
Сальдо 732,6 895,7 1065,8 616 1530 1427,28 1690,97
Обсяги експорту збільшилися, в основному, за рахунок поставок продукції сільськогосподарського
призначення, металопродукції та поставок продукції хімічної промисловості. Імпорт зріс за рахунок збіль-
шення поставок автомобілів, мінералів, металопродукції. Щодо імпортних поставок з Туреччини, то на то-
вари легкої промисловості припадає 15,2%, продукцію сільського господарства і харчової промисловості –
14,2%, автомобілі – 10,4%, котли, машини та апарати – 9,3%, продукти нафтопереробки – 9,2%, полімерні
матеріали та пластмаси – 7,7%, штукатурні матеріали – 6,4%, електричні машини та апарати – 4,5%, вироби
з чорних металів – 4%, папір та картон – 2%, меблі – 1,2% [3].
Рис. 1. Структура імпорту та експорту товарів з Туреччини в Україну 2000-2007 рр.
У структурі турецького експорту до України на високотехнологічні товари припадає майже 25%, що
значно перевищує аналогічний показник українського експорту до Туреччини. Щодо торгівлі послугами, то
за 2006 р. їх обсяги склали 228,2 млн. дол. США (на 24% більше ніж у 2005 р.), в т.ч. їх експорт становить
108,36 млн. дол. США (+20%), а імпорт – 119,9 млн. дол. (+ 28%) [5].
Основна частка в експорті послуг до Турецької Республіки припадає на транспортні перевезення
(74,3%), а також будівельні послуги (9,8%), послуги зв’язку (2,4%) та туризм (3%). Щодо імпорту турець-
ких послуг, на транспортні перевезення припадає лише 28,1%, туризм – 57,6%, будівельні послуги – 2,3%,
послуги зв’язку – 1%, комп’ютерні послуги – 1,2% [3].
Найбільш відомими українськими компаніями, які здійснюють експорт своїх товарів до Туреччини є
“Індустріальний союз Донбасу”, завод ім. Ілліча, “Азовсталь”, “Запоріжсталь”, “Азовмаш”, “Криворіжс-
таль”, “Мотор-Січ”, Одеський припортовий завод, концерн “Стирол” тощо. Серед турецьких компаній, які
здійснюють поставки товарів в Україну, слід зазначити «Евайп», «Бета», «Ефес», «Тюрксель», «Айгаз»,
«Текнотес», «Віта - Україна», «Лорд Фуд», «Ата і Колінз», «Улькер» та ін. На перспективи розвитку зовні-
шньої торгівлі України впливатиме зростаюча конкуренція з боку турецьких виробників у трудомістких та
природно орієнтованих галузях виробництва (текстильної та хімічної галузі) [3].
Удосконалення структури економіки та експорту, організаційні заходи щодо просування, наприклад
чорних металів, дозволить Україні отримувати додаткові переваги від торгівлі. Реалізація спільних інфра-
структурних проектів (будівництво нафтопроводу "Джейран - Самсун", газопроводу "Набукко", міжнарод-
Маркевич К.Л.
СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ТА ТУРЕЧЧИНИ: МІЖНАРОДНИЙ
ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР
64
0
200
400
600
800
1000
1200
рік 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007
ної поромної лінії Стамбул - Одеса - Ялта - Новоросійськ -Сочі") Дозволить реалізувати транзитний потен-
ціал країн [2].
В умовах ринкового трансформування економіки України дуже гострою є потреба в значних іноземних
інвестиціях. Для більшості країн ефективно використаний іноземний капітал стає ключовим фактором їх
розвитку. Звичайно, залучення іноземних інвестицій відіграє важливу роль і в структурі пріоритетів україн-
ської економіки. На сьогоднішній день потреба в інвестиціях для структурної перебудови української еко-
номіки зростає.
Зазначимо, що серед 119 країн-інвесторів України, Туреччина займає 23 місце за об'ємами прямих інве-
стицій в економіку України. Станом на 2006 р., сума турецьких інвестицій в Україні зросла в 1,6 рази проти
обсягів, які були у 2005 р. і склала 386,8 млн. дол. США. Та у 2007 р. взаємодія України та Туреччини в ін-
вестиційній сфері досягла свого піку, де турецькі інвестиції досягли майже 1 млрд. дол. [5].
Рис. 2. Турецькі інвестиції у економіці України за 2000-2007 рр.
Найбільша кількість турецьких інвестицій знаходиться у будівельній сфері – 19,8 млн. дол. США
(23,6%), харчовій промисловості – 12,7 млн. дол. США (15,1%), хімічній та нафтохімічній промисловості –
10,3 млн. дол. США (12,3%), металургії та обробці металів – 10,8 млн. дол. США (12,9%), оптовій торгівлі
– 8,6 млн. дол. США (10,3%) [5].
Сьогодні в Україні працює 411 підприємств з турецькими інвестиціями, серед яких - “Евйап-Україна”,
“Пізель-Баті-одеса”, “Ютонг”, “Ербауер”, “Тур Укрейн”, “Амтек”, “Роше” тощо. Вони діють переважно в
АР Крим, Одеській, Київській, Донецькій областях [2].
Як відомо, Туреччина виявила цікавість і має намір брати участь в реалізації інфраструктурних проек-
тів під час підготовки України до чемпіонату Європи з футболу в 2012 р. Зараз обсяг інвестицій турецьких
компаній в секторі будівництва складає близько 1 млрд. дол. США, в інших сферах - близько 100 млн. дол.
США. Досвід турецьких будівників відомий по всьому світові: вони славляться якістю виконаної праці та
здачею її у строк. Велика кількість крупних і надійних турецьких компаній приступили до реалізації проек-
тів з будівництва готелів, доріг, мостів, а також житлових проектів.
Велика кількість крупних і надійних турецьких компаній приступили до реалізації проектів з будівниц-
тва готелів, доріг, мостів, а також житлових проектів. На даний час 20 турецьких будівельних компаній за-
лучені до 41 проекту, загальна вартість яких складає близько 500 млн. дол. США [2]. Київ займає перше мі-
сце за їхньою кількістю. Висока якість і низькі, порівняно з європейськими, ціни є основною перевагою ту-
рецьких компаній при укладенні контрактів в Україні. Як правило, турецькі підприємці задіяні до будівниц-
тва і модернізації промислових заводів, нафтохімічних комплексів та нафтопереробних заводів, бізнес-
центрів, готелів, масштабних житлових проектів тощо. Найвідоміші турецькі компанії в Україні у галузі
будівництва - це “Тексер”, “Догуш”, “Айсель”, “Ербек” та інші [3].
Динаміка інвестицій з Туреччини в українську економіку нині є непоганою, але кожній країні є над чим
попрацювати, оскільки йдеться про проблеми подвійного оподаткування, лібералізації торгового режиму,
більш привабливий взаємний інвестиційний клімат.
Притік українських інвестиції в турецьку економіку на сьогодні є незначними і сягають близько 420
тис. дол. США. Зараз в Туреччині існує лише 4 українських компанії, діяльність яких пов’язана з нерухомі-
стю і транспортними перевезеннями. Основною причиною низької присутності українського бізнесу на ри-
нку Туреччини є брак вільного капіталу для інвестицій [4].
На сучасному етапі розвитку найбільш актуальною є проблема активізації регіональної економічної по-
літики. У свою чергу саме Туреччина посідає чільне місце в сфері зовнішньоекономічного співробітництва
з Дніпропетровською областю. Вона виступає стратегічно важливим партнером регіону як у зовнішній тор-
гівлі, так і в інвестиційній діяльності.
Історія відносин України з Туреччиною бере свій початок від 20 листопада 1991 року. Саме цього дня
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
65
між Україною та Туреччиною були встановлені консульські відносини. Станом на 2007 року між Україною
та Туреччиною укладено 80 міжнародних договорів, з яких 43 носять суто економічний характер [1].
Українсько-турецькі відносини, які розвиваються на регіональному рівні, досягли значних успіхів в
економічній співпраці. В першу чергу це стосується товарообігу між Туреччиною і Дніпропетровською
областю, який зростає з року в рік. Так у 2007 році він склав 871,5 млн. дол. США, експорт – 669,7,5 млн.
дол. США (8,9% від загального обсягу експорту товарів з регіону), імпорт – 201,8 млн. дол. США (3,2% у
структурі загального обсягу імпорту товарів в область). В експорті товарів до Туреччини переважає мета-
лопродукція, продукція сільського господарства та хімічної промисловості, а в імпорті товарів області з
Туреччини переважають: цитрусові, текстиль і вироби з текстилю, товари, мінеральні продукти, механічні і
електричні машини, полімерні матеріали і пластмаси [3].
Стосовно інвестицій, то найбільшу кількість з них було вкладено в хімічну та нафтохімічну промисло-
вість (25,5 %), харчову промисловість (13,4%) та оптову торгівлю (15,4%). За підсумками 2007 року Туреч-
чиною було вкладено інвестиції в 28 підприємств Дніпропетровської області на суму близько 7,5 млн. дол.
США, що складає 1,5% об'єму загальних іноземних інвестицій в область. 72% турецьких інвестицій вкладе-
но в підприємства переробної промисловості (5,7 млн. дол. США), 22% - в підприємства оптової і роздріб-
ної торгівлі, торгівлі транспортними засобами (1,4 млн. дол. США), окрім цього, інвестиції залучені в
транспорт і зв'язок, будівництво та послуги. Проведення в Дніпропетровську Євро-2012 – це чудова мож-
ливість для залучення інвестицій у регіон, і збільшення обсягів співробітництва. Тепер з'явилася нагальна
потреба у розвитку інфраструктури, будівництві нових готелів, стадіонів, парків, реставрації доріг, аеропо-
ртів тощо [5].
У Дніпропетровській області працює 31 компанія з турецькими інвестиціями, серед яких можна виді-
лити „Ютонг”, „Евіяп-Україна”, „Ербауер”, „Леда”, „Амтек”, „Роше”, „Тур Укрейн”. Більшість з них за-
ймаються відбудовою житлових будинків та інших об'єктів [3].
Перспективними напрямками торговельно-економічної співпраці є енергетична галузь, будівництво
нафто- і газопроводів, хімічна промисловість, транспорт, сільське господарство, наукомісткі технології.
Перші кроки у напрямку плідного співробітництва вже зроблено. Але необхідно проводити якомога бі-
льше зустрічей для конкретизації відносин і працювати на результат.
З урахуванням вищезазначених чинників, можна казати про те, що стратегія українсько-турецьких сто-
сунків у контексті пріоритетних завдань сучасного зовнішньоекономічного курсу України має бути актив-
нішою, наступальною, базуватися передусім на національних інтересах.
Активізація цих стосунків дозволить нашій державі вирішувати ряд актуальних для країни завдань, а
саме:
− у рахування досвіду Туреччини дозволить виробити більш чітку політику вступу до європейських стру-
ктур;
− тісне українсько-турецьке економічне співробітництво надасть реальну можливість диверсифікації ене-
ргоносіїв, забезпечить активну роль України у формуванні нової системи транспортних комунікацій на
Євразійському просторі та транзиту енергоносіїв із Близького Сходу та Каспію до Європи;
− створює сприятливі можливості для надходження в Україну значних інвестицій за вигідними умовами;
− відкриє ринок збуту для багатьох видів української промисловості, військово-технічної, сільськогоспо-
дарської та інших видів продукції, вихід на ринки третіх країн.
Висновки. Для реалізації своїх економічних інтересів Україні слід:
1) проводити регулярні консультації з турецькими підприємцями для вдосконалення напрямів економі-
чної співпраці. Динаміка двосторонніх відносин у підприємницькій діяльності між країнами впродовж
останніх років засвідчує позитивні тенденції і значний потенціал, які варто спільними зусиллями зберегти і
розвивати.
2) подолати політичну нестабільність, бо саме за умови стабілізації інвестори охоче вкладатимуть кош-
ти в розвиток нашої економіки. І якщо її буде подолано, то притік інвестицій може збільшитися до 1,5 – 1,8
млрд. дол. і наша країна зможе вийти на більш високий економічний рівень.
3) необхідно розвивати банківську систему, зміцнювати небанківські фінансові установи, зменшити ри-
зики кредитування і все це створить умови для реалізації довгостроковому інноваційно-інвестиційному
кредитуванні.
У подальшому ці складові створять умови для більш розширеної економічної співпраці.
Джерела та література
1. Борщевський В.В. Іноземні інвестиції, як чинник регіонального розвитку //Фінанси України. – К.,2008
– №5. – С.18
2. Галицька Т.К.. Міжнародне співробітництво та внутрішні резерви інвестування в економіку України
//Економіка України. – К., 2006 - №1. – С. 24-29.
3. Українсько-турецькі відносини в економічній сфері – www.turkey.co.ua/posol.php
4. Болебрух А. Г. Україна та Туреччина: перспективи співробітництва //Матеріали першої міжнародної
науково-практичної конференції ,, Європейська інтеграція і перспективи розвитку економічного потен-
ціалу України на сучасному етапі ,,. – Дніпропетровськ, 2007. – 106 с.
5. Інвестиційна діяльність України – www.in.gov.ua
http://www.turkey.co.ua/posol.php
http://www.in.gov.ua
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33264 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T22:36:55Z |
| publishDate | 2008 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Маркевич, К.Л. 2012-05-27T13:12:14Z 2012-05-27T13:12:14Z 2008 Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір / К.Л. Маркевич // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 62-65. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33264 Ціль статті - дослідження особливостей налагодження і розвитку українсько-турецьких двосторонніх відносин. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір Article published earlier |
| spellingShingle | Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір Маркевич, К.Л. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір |
| title_full | Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір |
| title_fullStr | Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір |
| title_full_unstemmed | Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір |
| title_short | Стратегія економічного співробітництва України та Туреччини: міжнародний та регіональний вимір |
| title_sort | стратегія економічного співробітництва україни та туреччини: міжнародний та регіональний вимір |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33264 |
| work_keys_str_mv | AT markevičkl strategíâekonomíčnogospívrobítnictvaukraínitatureččinimížnarodniitaregíonalʹniivimír |