Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

У статті проаналізовано звіти та інші статистичні матеріали найвпливовіших українських громадських організацій Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Їх опрацювання надає можливість досліднику з’ясувати основні етапи становлення українських товариств, організаційні засади їхньої діяльності...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2010
Автор:	Шологон, Л.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України 2010
Назва видання:	Наука. Релігія. Суспільство
Теми:	Історія
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33652
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / Л.І. Шологон // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 37-45. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33652
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-336522025-02-09T10:15:00Z Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Отчеты о деятельности украинских общественных организаций Галиции как источник по истории национально-культурного движения украинцев края второй половины ХІХ – начала ХХ века Reports on the Activities of Public Organizations in Galicia as a Source of the History of the National Cultural Movement of Local Ukrainians in the 2 nd Half of the 19 th and the Beginning of the 20 th Century Шологон, Л.І. Історія У статті проаналізовано звіти та інші статистичні матеріали найвпливовіших українських громадських організацій Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Їх опрацювання надає можливість досліднику з’ясувати основні етапи становлення українських товариств, організаційні засади їхньої діяльності, найважливіші напрямки роботи громадських організацій. Вважаємо, що інформаційні матеріали, вміщені на сторінках періодичних видань, та звіти, опубліковані окремими брошурами, є цінними джерелами до вивчення національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Їх варто використовувати дослідникам при написанні наукових праць із зазначеної проблеми. В статье проанализированы отчеты и другие статистические материалы наиболее влиятельных украинских общественных организаций Галиции второй половины ХІХ – начала ХХ века. Их обработка дает возможность исследователю определить главные этапы становления украинских товариществ, организационные принципы их деятельности, наиболее важные направления работы общественных организаций. Считаем, что информационные материалы, размещенные на страницах периодических изданий, и отчеты, напечатанные отдельными книгами, являются ценными источниками по изучению национально-культурного движения украинцев края второй половины ХІХ – начала ХХ века. Их стоит использовать исследователям для написания научных трудов по указанной проблеме. The article provides the analysis of reports and other statistic materials of the most influential Ukrainian public organizations in Galicia in the 2 nd half of the 19 th and the beginning of the 20 th century. Such analysis enables the researcher to identify the main stages of formation of Ukrainian societies, the organizational bases of their activities, the most important areas of work of public organizations. We consider the informational materials contained in the periodicals and the reports published in separate booklets to be a valuable source for the study of the national cultural movement of the Galician Ukrainians in the 2 nd half of the 19 th and the beginning of the 20 th century. Researchers should consider using them when writing research papers on the topic in question. 2010 Article Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / Л.І. Шологон // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 37-45. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33652 94 (477.83.86) uk Наука. Релігія. Суспільство application/pdf Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія Історія
spellingShingle	Історія Історія Шологон, Л.І. Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Наука. Релігія. Суспільство
description	У статті проаналізовано звіти та інші статистичні матеріали найвпливовіших українських громадських організацій Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Їх опрацювання надає можливість досліднику з’ясувати основні етапи становлення українських товариств, організаційні засади їхньої діяльності, найважливіші напрямки роботи громадських організацій. Вважаємо, що інформаційні матеріали, вміщені на сторінках періодичних видань, та звіти, опубліковані окремими брошурами, є цінними джерелами до вивчення національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Їх варто використовувати дослідникам при написанні наукових праць із зазначеної проблеми.
format	Article
author	Шологон, Л.І.
author_facet	Шологон, Л.І.
author_sort	Шологон, Л.І.
title	Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
title_short	Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
title_full	Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
title_fullStr	Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст.
title_sort	звіти про діяльність громадських організацій галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини хіх - початку хх ст.
publisher	Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33652
citation_txt	Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / Л.І. Шологон // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 37-45. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series	Наука. Релігія. Суспільство
work_keys_str_mv	AT šologonlí zvítiprodíâlʹnístʹgromadsʹkihorganízacíjgaličiniâkdžerelozístoríínacíonalʹnokulʹturnogoruhuukraíncívkraûdrugoípolovinihíhpočatkuhhst AT šologonlí otčetyodeâtelʹnostiukrainskihobŝestvennyhorganizacijgaliciikakistočnikpoistoriinacionalʹnokulʹturnogodviženiâukraincevkraâvtorojpolovinyhíhnačalahhveka AT šologonlí reportsontheactivitiesofpublicorganizationsingaliciaasasourceofthehistoryofthenationalculturalmovementoflocalukrainiansinthe2ndhalfofthe19thandthebeginningofthe20thcentury
first_indexed	2025-11-25T20:10:42Z
last_indexed	2025-11-25T20:10:42Z
_version_	1849794443233722368
fulltext	«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 37 УДК 94 (477.83.86) Л.І. Шологон Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, Україна ЗВІТИ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ГАЛИЧИНИ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ НАЦІОНАЛЬНО�КУЛЬТУРНОГО РУХУ УКРАЇНЦІВ КРАЮ другої половини ХІХ – початку ХХ ст. У статті проаналізовано звіти та інші статистичні матеріали найвпливовіших українських громадських організацій Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Їх опрацювання надає можливість досліднику з’ясувати основні етапи становлення українських товариств, організаційні засади їхньої діяльності, найважливіші напрямки роботи громадських організацій. Вважаємо, що інформаційні матеріали, вміщені на сторінках періодичних видань, та звіти, опубліковані окремими брошурами, є цінними джерелами до вивчення національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Їх варто використовувати дослідникам при написанні наукових праць із зазначеної проблеми. Закон про об’єднання та збори, прийнятий в Австро-Угорщині 15 листопада 1867 р., визначив порядок створення та функціонування товариств і політичних партій. Для їхнього відкриття українцям Галичини необхідно було подати до крайового управління статут в 5 примірниках, де вказувалося, з якою метою та чи інша група осіб засновувала громадську організацію, а також засоби її діяльності, керівні органи, місце перебу- вання, спосіб вирішення спірних питань, умови розпуску. Якщо крайовий уряд відмов- лявся дати дозвіл на відкриття товариства, то його засновники мали право звернутися до Міністерства внутрішніх справ. Незважаючи на контроль за діяльністю громадських об’єднань з боку представників державної влади, товариства без стороннього втручання визначали основні засади своєї діяльності. Закон не встановив жодних ідеологічних перешкод для їхньої роботи. Він дав можливість народам Австро-Угорщини, в тому числі й українцям, згуртуватися з метою вирішення найважливіших проблем, які не знаходили розуміння з боку владних структур [1]. Громадські організації, створені за ініціативою провідних українських політиків та культурних діячів Галичини, намагалися залучити до своїх рядів якомога більше свідомих громадян, щоб мати можливість виконати зазначені в статутах завдання. Оскільки члени товариств сплачували членські внески, то необхідно було проінформувати їх та громадськість Галичини, як провід того чи іншого товариства витрачав довірені йому кошти. В результаті чимало українських громадських організацій видавали за власні кошти брошури, де було висвітлено основні напрямки їхньої діяльності та подано детальний фінансовий звіт. Варто зазначити, що товариства в такий спосіб робили спробу популяризувати власну діяльність та залучити до своїх лав якомога більше членів. Чимало звітів про роботу українських громадських організацій було опубліковано на сторінках періодичних видань, які видавали окремі товариства, де інформували як про свою роботу, так і про створені ними навчальні заклади. Згадані матеріали є цікавими для дослідження національно- культурного руху українців Галичини, тому, безперечно, потребують ґрунтовного аналізу. Обрана тема не залишилася поза увагою науковців. Вона зацікавила дослідників кінця ХІХ – першої третини ХХ ст., зокрема, І. Франка [2], М. Павлика [3], В. Луки- ча [4], Л. Ясінчука [5], О. Терлецького [6] тощо, які опублікували узагальнюючі розвідки та публіцистичні праці про роботу українських громадських організацій, використо- вуючи при цьому статистичні матеріали з їхньої діяльності. Радянські вчені не приді- Л.І. Шологон «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 38 лили належної уваги згаданій проблематиці у монографічних працях. В енциклопедич- них виданнях впродовж 40 – 80-х рр. ХХ ст. їхня діяльність та ідеологія оцінювалася виключно негативно. Натомість ряд цікавих розвідок, присвячених громадським това- риствам, опублікували в цей час українські дослідники за кордоном [7], [8]. Неабиякий внесок у вивчення матеріалів про їх діяльність зробили сучасні науковці Б. Савчук [9], М. Кугутяк [10], З. Зайцева [11] та інші. Однак комплексного розв’язання вона ще не отримала в українській історіографії. Метою даної статті є аналіз опублікованих звітів та інших статистичних мате- ріалів про діяльність українських громадських організацій, щоб прослідкувати за ос- новними організаційними етапами становлення товариств, найважливішими аспектами їхньої роботи, чисельністю тощо. Під час революції 1848 – 1849 рр. демократично настроєні верстви української ін- телігенції започаткували нові форми культурно-просвітницької роботи. 1848 р. у Львові засновано «Галицько-Руську Матицю» – українське видавництво дешевих книг для народу; через рік на кошти, зібрані в цілім краї, побудовано Народний дім – центр куль- турно-просвітньої роботи серед галицьких українців. Активне поширення на початку 50-х рр. ХІХ ст. москвофільського руху в Галичині привело до того, що згадані устано- ви стали його пропагувати. Окрім цього, в цей час розгорнув свою діяльність відомий популяризатор москвофільства, меценат галицько-українського письменства, судовий радник Михайло Качковський [9, с. 46]. Звіти про діяльність вищевказаних товариств дозволяють прослідкувати за поши- ренням москвофільських ідей у Галичині. Зокрема, збереглися опубліковані інформа- ційні матеріали про роботу «Галицько-Руської Матиці» із 1853 до 1890 р., де подано детальні відомості про засновників товариства та його провід, кошти, якими щороку розпоряджалася громадська організація, що складалися із членських внесків, пожертв засновників та прибутку від видавничої діяльності. Основні статті видатків товариства впродовж зазначеного часу залишалися майже незмінними: друкування і оправа книг, витрати на канцелярські і поштові потреби, матеріальне заохочення членів «Галицько- Руської Матиці» за плідну громадську працю, купівля цінних паперів. Опрацювання звітів про діяльність, фінансовий стан, загальні зібрання дозволяють зробити висновок, що основне завдання товариства зводилося до видання і розповсюдження книг москво- фільського спрямування серед населення Галичини [12, с. 6]. Якщо спочатку зусиллями так званої літературної організації виходили у світ молитовники, популярні книжечки релігійного характеру, граматики, читанки, то в звіті про засідання проводу товариства від 15 лютого 1890 р. серед переліку виданих праць окремі мали науковий характер: «Галицько-руська бібліографія за р. 1887» І. Левицького, «Свободная галицко-русская Летопись» А. Петрушевича (1700 – 1800 рр.) тощо [13, с. 1]. Щодо кількості членів, що належали до літературного товариства «Галицько-Русь- кої Матиці», то варто зазначити, що в його інформаційних виданнях статистичні дані з цього приводу публікувалися рідко. Зокрема, в 1887 р., за підрахунками автора на ос- нові одного із звітів, до його рядів належали 431 особа [14, с. 5]. Безперечно, зазначена цифра засвідчувала дуже низький рівень популярності як ідей, що пропагували това- риство, так і літератури, яку розповсюджувало. 1874 р. москвофільські провідники, на противагу заснованій народовцями «Про- світі», створили у Коломиї Товариство ім. М. Качковського, яке видавало дешеві попу- лярні книжки про релігію, моральність, ведення домашнього господарства. Вони виходили частково українською мовою, частково язичієм, сумішшю церковнослов’ян- ської, української та російської мов. Організатором товариства був відомий у той час письменник о. І. Наумович. 1876 р. керівні структури Товариства ім. М. Качковського розгорнули свою роботу у Львові [9, с. 59]. Із опублікованих звітів про діяльність това- риства отримуємо інформацію про чисельність громадської організації, якій вдалося Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 39 об’єднати в своїх рядах чимало прихильників, та динаміку її зростання, створення окре- мих філій, читалень тощо. Якщо в 1876 р. до Товариства ім. М. Качковського належали 4791 особа, то в 1911 р. – 10 700 осіб. Окрім цього, станом на 1911 р. товариством було організовано 25 місцевих осередків, 897 читалень, видано чимало популярної літератури, в основному різних календарів та молитовників, за сприяння друкарні Ставропігій- ського інституту [15, с. 25-29]. В одному із звітів провід громадської організації в такий спосіб обґрунтовував тематику своїх видань та етимологічний правопис: «Ныні наш народ видить до яких печальных последствий довель наглый розривь сь историческим русским языком и его правописаныемь и требуеть, щоби опять навязати нить, соеди- няющую его современную жизнь сь историческим прошлым и церквою» [15, с. 5]. На початку 70-х рр. ХІХ ст. москвофіли мали значний вплив у середовищі україн- ської молоді. Утворене 1870 р. студентське товариство «Академічний кружок» пере- бувало під їхнім керівництвом [9, с. 59]. Зі звітів проводу цієї громадської організації дізнаємося, що її членами-засновниками були М. Качковський та Б. Дідицький, а серед почесних членів не менш відомі в краї прихильники москвофільства А. Петрушевич та І. Наумович. Детально також написано про різнопланову діяльність академічного гуртка, бібліотеку, що налічувала 500 томів, періодику, що передплачувало товариство [16, с. 8]. Зазначено також і те, що за чотири роки праці йому вдалося залучити до своїх рядів 164 члени [17, с. 15]. Товариство видавало звіти про свою діяльність не регулярно. Інше ака- демічне товариство «Друг», що розпочало свою роботу 30 листопада 1895 р., окремих статистичних матеріалів не друкувало [18]. Також інформацію про студентські об’єднання вміщено у часописах «Основа», «Слово», «Друг», «Живая Мысль», «Новая жизнь» тощо. З них дізнаємося, що після заснування товариством «Академічний кружок» власного періодичного видання «Друг» до його рядів вступили чимало противників москвофільства, зокрема, І. Франко, М. Пав- лик, щоб мати можливість друкувати свої твори на його сторінках. За їхньої ініціативи в журналі була організована спеціальна рубрика «З уст народу», де студенти могли вмістити етнографічний матеріал, зібраний ними в селах Галичини. Окрім цього, в ін- формаційних матеріалах про діяльність товариств, що вміщені на сторінках згаданих періодичних видань, є повідомлення про спільне вшанування студентами, що належали до «Академічного кружка» та іншого студентського об’єднання народовського спряму- вання «Дружнього Лихваря», пам’яті М. Шашкевича, Т. Шевченка, організацію музич- них вечорів тощо [19]. Таким чином, підсумовуючи аналіз статистичних матеріалів про діяльність гро- мадських організацій москвофільського спрямування, маємо достатньо підстав ствер- джувати, що робота згаданих товариств зводилася до пропаганди постулату єдності галицьких українців з російським народом, поширення етимологічного правопису. Саме з цією метою здійснювалася видавнича діяльність, створювалися читальні та окремі освітні заклади. Варто також зазначити, що методи, які застосовували в своїй роботі згадані товариства, не відзначалися різноманітністю. Окрім цього, із звітів дізна- ємося, що вони, як правило, не користувалися належною підтримкою серед українців Галичини, про що свідчить кількість членів москвофільських організацій. Тільки Това- риство ім. М. Качковського змогло залучити до своїх рядів чимало осіб. Натомість провідний вплив на розбудову галицько-українського громадського жит- тя протягом семи десятиліть мало товариство «Просвіта». Необхідність його створення пояснює історична відозва від 11 лютого 1869 р. У ній, зокрема, відзначалося, що з 1848 р. русини «мало посунули» в національному житті, а інтелігенція опинилася під загрозою денаціоналізації. У той час, коли сербська та чеська «Матиці» за одне поко- ління пройшли шлях кількох століть, «Галицько-руська матиця», не виконавши свого покликання, пішла «блудною дорогою» і, як наслідок, «чужі інституції» нав’язували народу «неприродні» впливи [20, с. 4]. Л.І. Шологон «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 40 Заслуговує уваги звіт з перших загальних зборів товариства «Просвіта», з якого отримуємо інформацію, що вже перше загальне зібрання громадської організації 8 груд- ня 1868 р., де було 64 делегати, висунуло програму піднесення національного життя через просвітництво. Її провідна думка пролунала в промові М. Січинського, який, виходячи з ідеологічної доктрини 1848 р. про єдину «15-мільйонну українську націю», стверджу- вав, що вона «має незаперечне право до самостійності». Шлях досягнення цього бачився у просвіті, щоб маса народу «відчула своє громадянське і національне достоїнство і зро- зуміла потребу існування своє нації як окремішньої народної індивідуальності» [21, с. 2]. Також на перших загальних зборах священик Й. Заячківський від імені «німого сіль- ського люду», звертаючись до інтелігенції, закликав до жертовної праці для піднесення культури, бо лише тоді вона буде в народі сильна, а народ нею славний [10, с. 10]. Голо- вою «Просвіти» було обрано гімназійного професора А. Вахнянина. Інформаційні матеріали про діяльність товариства почали регулярно видаватись на початку 80-х рр. ХІХ ст. як окремими виданнями, так і на сторінках періодичних видань краю. Вони дозволяють стверджувати про досить плідну динаміку розвитку гро- мадського об’єднання, яке вже на початку ХХ ст. зуміло залучити до своїх рядів більше ніж 14 тисяч прихильників, створити понад 1000 читалень, до яких належало 50 тисяч членів, організувати роботу на місцях у 21 філії. В середньому в кожному повіті краю працювало 20 читалень [22, с. 1]. У 1914 р. товариство налічувало 197 тисяч членів, майже 3 тисячі читалень [23, с. 112]. Це була найчисленніша українська громадська організація впродовж досліджуваного періоду. Варто зазначити, що звіти про діяльність «Просвіти» відзначаються неабиякою змістовністю. Вони дозволяють чимало дізнатись про роботу структурних підрозділів товариства: окремих відділів та комісій, видавничу діяльність, стан бібліотеки, зокрема, як про подаровані книги, так і придбані за кошти громадської організації, збір експона- тів для музею, різноманітні благодійні фонди, за допомогою яких залучали кошти для надання стипендій на навчання українській талановитій, але незаможній молоді, спору- дження будинку «Просвіти» тощо. Провід товариства, звітуючи про свою роботу, точно вказував, наприклад, кількість книг, виданих товариством впродовж року, придбаних експонатів до музею та кошти, витрачені з тою чи іншою метою; публікував також чи- мало інших статистичних матеріалів, що дозволяють прослідкувати за основними тен- денціями розвитку «Просвіти» [24, с. 39]. Чимало звітів про роботу вищевказаного добровільного об’єднання опубліковано в ілюстрованих календарях товариства. Їх видання розпочалося з 1896 р., а останній до- воєнний випуск побачив світ 1913 р. Тут, окрім календаря світського і церковного, було чимало іншої важливої інформації: поштові та залізничні правила, основні метричні одиниці, запроваджені в державі з 1875 р., перелік українських громадських об’єднань, практичні поради з різних сфер побутового життя та інше. На сторінках згаданих ви- дань публікувалися також розвідки з ботаніки та астрономії, літературні та публіцис- тичні твори тощо [25]. Отже, статистичні матеріали, що розкривають основні аспекти діяльності товари- ства, відзначаються неабиякою інформаційною насиченістю, тому дозволяють прослід- кувати за найважливішими тенденціями його розвитку. Публікація їх не лише окремими брошурами, але і як складової частини ілюстрованого календаря «Просвіти», на нашу думку, свідчила про спробу товариства зацікавити його роботою якомога більше ук- раїнців Галичини. Важливою віхою в історії наукового руху українців краю кінця ХІХ – початку ХХ ст. стало створення та діяльність Наукового товариства ім. Шевченка. Його організаційні витоки сягають 1873 р., коли група відомих в краї громадських діячів та політиків ство- рила у Львові видавничу установу – Товариство ім. Шевченка [11, с. 29]. Звіт з перших Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 41 загальних зборів, які відбулися 4 червня 1874 р., дозволяє стверджувати, що члени- засновники товариства основним його завданням вважали видавничу та культурно-про- світню роботу. Таким чином, новостворене товариство деякою мірою дублювало діяль- ність відомої в краї «Просвіти» [26, с. 3]. Детальну інформацію про роботу товариства впродовж першого десятиліття було опубліковано на сторінках першого тому «Записок НТШ». Автор розвідки «Про заснованє і дотеперішній розвиток товариства ім. Шевчен- ка у Львові» О. Барвінський написав про його створення, найважливіші напрямки праці в зазначений часовий проміжок, зміну назви тощо. Щодо ефективності роботи товари- ства в цей час, то він зазначив наступне: «А все-ж таки при найщиріших змаганнях своїх членів не змогло товариство ім. Шевченка вповні стати осередком і огнищем розвитку літератури і науки українсько-руської... Коли тим часом інші навіть дрібніші народи слов’янські плекають свою мову і розвивають літературу і науку в своїх акаде- міях наук, нарід українсько-руський не тілько не має академії наук, але не витворив навіть справді наукового товариства, котре могло б положити підвалини для будучої свя- тині наук» [27, с. 210]. З інформаційних звітів про хід загальних зібрань товариства дізнаємося, що на загальних зборах 7 квітня 1890 р. було запропоновано змінити його назву на Наукове товариство ім. Шевченка. Шосте загальне зібрання вищезгаданої організації 1 березня 1892 р. ухвалило рішення про зміну назви, яка разом із статутом була затверджена Галицьким намісництвом [28, с. 182]. Воно стало першим кроком на шляху активізації роботи товариства та перетворення його на академічне, чого вимагали як вчені та меценати із Наддніпрянської України, завдяки зусиллям яких воно отримувало значну частину фінансових засобів для своєї діяльності, так і галицькі громадсько-політичні діячі, які бачили в ньому фундамент для створення української академії наук, на зразок тих, які мали інші слов’янські народи Австро-Угорщини. Незважаючи на те, що сподівання українських політиків Галичини, багатоліт- нього голови НТШ М. Грушевського та чималої когорти науковців, які працювали в ньому щодо перетворення товариства на академічну установу виявилися марними, НТШ впродовж досліджуваного періоду розгорнула плідну роботу в різних наукових напрям- ках. Про це засвідчують звіти про діяльність товариства та його окремих секцій і комісій, які постійно друкували на сторінках «Записок НТШ», в інформаційному виданні «Хроні- ка НТШ» та окремими брошурами. Вони дозволяють прослідкувати за окремими організаційними аспектами діяль- ності товариства, зокрема, за змінами його статутів у 1892 р., 1899 і 1904 рр., які супро- воджувалися неабиякою полемікою між членами товариства [29, с. 10]. Окрім цього, на сторінках вищевказаних періодичних видань знаходимо детальну та змістовну інфор- мацію про діяльність секцій товариства: історико-філософської, філологічної, матема- тично-природописно-лікарської; про їхніх голів, заступників та секретарів, прочитані та обговорені на засіданнях наукові доповіді, рекомендовані до друку у виданнях НТШ статті тощо [30], [31]. Роботу секцій товариства доповнювали наукові комісії, які згідно зі статутом та спеціальною інструкцією, що регламентувала їхню діяльність, вважалися допоміжними органами секцій і за їх дорученнями виконували спеціальну наукову роботу. З інфор- маційного періодичного видання «Хроніка НТШ» дізнаємося чимало про передумови та процес створення Археографічної, Лікарської, Етнографічної, Правничої, Мовної, Статистичної, Бібліографічної та Фізіографічної комісій, їхніх керівників та членів, кількість проведених засідань, основні напрямки діяльності комісій [32]. Загалом в статистичних матеріалах НТШ, що видавалися в основному на сторін- ках періодичних видань товариства, вміщено змістовну та детальну інформацію про організаційні засади діяльності товариства, основні напрямки роботи секцій та науко- Л.І. Шологон «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 42 вих комісій, їхній кількісний склад, публікацію академічних часописів тощо. Вони є цінним джерелом для дослідження як діяльності НТШ, так і українського наукового руху загалом. Важливу роль в становленні системи національного шкільництва та захисту прав педагогів відіграли українські учительські організації краю «Українське педагогічне товариство» (далі – УПТ), «Взаємна поміч українських вчителів» (далі – ВПУВ), «Учи- тельська громада». Чи не найбільше інформаційних матеріалів про свою роботу опублі- кувало УПТ. Звіти про засідання проводу товариства, проведення загальних зібрань, ви- давничу та просвітньо-виховну діяльність, роботу його осередків на місцях регулярно з’являлись в часописах «Діло», «Руслан», «Шкільна часопись», «Учитель». Їхні автори зробили спробу за допомогою коротеньких заміток ознайомити українського читача із найважливішими напрямками роботи товариства, закликали всіх, небайдужих до роз- витку національного шкільництва, вступати в його ряди. Проте набагато більше зміс- товної інформації про діяльність УПТ вміщено в звітах про діяльність, що виходили окремими брошурами, починаючи з 1905 р. З них дізнаємося про роботу комісій това- риства, які відповідали за окремі ділянки його діяльності: адміністративно-економічну (займалася веденням документації та фінансовими справами УПТ), педагогічно-органі- заційну (контролювала роботу філій та гуртків згаданого учительського об’єднання, ор- ганізовувала заходи для захисту фахових інтересів педагогів та належного розвитку українського середнього та початкового шкільництва краю), шкільну (до її обов’язків входило створення і організація мережі освітніх закладів товариства у Львові та народ- них шкіл в краї, різноманітних курсів в інших містах і селах Галичини), видавничу (від- повідала за редагування і вихід у світ періодичних видань УПТ, зокрема, часописів «Учитель», «Дзвінок», підручників, художніх творів, популярних книжечок для дітей молодшого шкільного віку) тощо [33, с. 5]. Варто зазначити, що найбільш плідною була діяльність товариства, спрямована на організацію розгалуженої мережі українського шкільництва. Зокрема, звіти про його роботу дозволяють прослідкувати за створенням жіночої учительської семінарії і так званої «школи вправ» при ній, тобто початкової школи, де б семінаристки могли прохо- дити практичне навчання; народних шкіл ім. Б. Грінченка та короля Данила, чоловічої учительської семінарії у Львові, учительської семінарії в Коломиї та інших. З інформаційних матеріалів про діяльність товариства дізнаємося, наскільки непрос- то проводу було знайти кошти на купівлю приміщень для власних навчальних закладів, придбання належного шкільного обладнання, книг для бібліотеки тощо. Тому на їхніх сто- рінках постійно повідомляли про заходи, спрямовані на те, щоб залучити якомога більше грошей для потреб УПТ, солідні пожертви на рахунок товариства від окремих осіб тощо. Варто зазначити, що згадане учительське об’єднання досить активно шукало шляхи вдосконалення своєї діяльності та робило все можливе, аби залучити до УПТ якнайбільше членів. Саме тому, як засвідчують статистичні матеріали, воно було найчисленнішою українською педагогічною організацією, яка в 1914 р. налічувала 4 тис. 814 осіб [5, с. 59]. Звіти про діяльність товариства дозволяють прослідкувати за динамікою збільшення його чисельності, яка найбільш інтенсивно проходила в період із 1903 до 1906 рр., що не можна сказати про 1910 та 1911 рр. Затвердження нового статуту товариства у 1912 р. дало новий поштовх для успішної праці [34, с. 52-56]. Якщо УПТ приділяло чи не найбільше уваги створенню та організації роботи навчальних закладів, інтернатів, видавничій діяльності, то найважливішим завданням іншого педагогічного об’єднання ВПУВ, що розпочало свою роботу 1905 р., став за- хист фахових інтересів педагогів. Звіти про діяльність товариства, починаючи з 1906 р., виходили окремими брошурами. Чимало інформаційних та статистичних матеріалів про- від цієї громадської організації опублікував на сторінках власних періодичних видань – «Промінь», «Прапор», «Луна», «Учительське слово» тощо. Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 43 Опрацювання звітів дозволяє стверджувати, що однією із найважливіших сфер діяльності товариства була матеріальна допомога українським педагогам. При учитель- ському товаристві діяв так званий «допомоговий фонд» для того, аби надати вчителям кредити, безпроцентні позики, матеріальні виплати на випадок нещасть. Були й інші за- ходи, аби покращити фінансове становище педагогів. Проте слід сказати, що суми, яки- ми розпоряджалося товариство ВПУВ, були невеликими, як і кількість тих, хто отримав допомогу. Наприклад, у 1911 р. ВПУВ надала матеріальну допомогу 98 членам від 100 до 1000 крон на суму 30 492 крони [35, с. 7]. Звіт про діяльність товариства за 1913 р. містить чимало статистичних даних про діяльність його окружних відділів і дозволяє стверджувати, що робота в цьому напрям- ку була результативною, оскільки ВПУВ до 1914 р. вдалося створити 65 структурних підрозділів. Найчисленніші із них були в таких містах, як Тернопіль, Яворів, Коломия, Жидачів, Дрогобич, Снятин [35, с. 8-9]. При місцевих осередках товариства діяли під- ручні каси, секції правового захисту педагогів, аматорські, туристичні та етнографічні гуртки. При 18 окружних відділах товариства ВПУВ в 1913 р. були організовані бібліо- теки та діяли спеціальні комісії, які працювали над тим, щоб вони поповнювалися новою літературою. Найчисленнішою була бібліотека Коломийського окружного відділу, яка налічувала в цей час 8 тис. 229 томів. Непогано розвивалися бібліотеки в Зборові, Болехові, Калуші, Снятині, Войнилові [36, с. 32]. Українські педагоги середніх навчальних закладів Галичини з 1908 р. працювали в товаристві «Учительська громада», яке до квітня 1912 р. очолював видатний україн- ський історик М. Грушевський. 30 квітня 1912 р. його головою було вибрано віце-пре- зидента Державної ради професора Ю. Романчука [37, с. 2]. Провід «Учительської громади» разом із буковинським «Товариством учителів вищих шкіл ім. Сковороди» видавав періодичне видання « Наша школа», де повідомляв читачів про роботу своїх керівних органів, обговорення найважливіших засад діяль- ності громадського об’єднання на загальних зборах, організацію філій. Інформаційні матеріали про роботу «Учительської громади» окремими брошурами виходили рідко. Вищевказані видання дозволяють прослідкувати за зростанням кількості членів товариства. Коли проводилося перше загальне зібрання (1 листопада 1908 р.), їх було 298. Наприкінці 1909 р. чисельність «Учительської громади» склала 304 члени, в 1910 р. – 314, а в 1914 р. – 398 осіб [38, с. 145]. Це була значна цифра, бо всіх педагогів середніх навчальних закладів у Галичині було 550. Таким чином, не вступили до даного товари- ства лише півтори сотні із них. Інформаційні матеріали, опубліковані на сторінках часопису «Наша школа», до- зволяють стверджувати, що на загальних зібраннях «Учительської громади» із неаби- яким зацікавленням обговорювалися освітні справи. Їхнє ретельне вивчення дозволило підрахувати, що до 1914 р. відбулося три звичайні загальні зібрання (у 1908, 1909 та 1912 рр.), два надзвичайні (в 1909 та 1912 рр.) та двічі скликалися з’їзди представників філій (у 1911 і 1913 рр.). Управа товариства кожного року збиралась більше десяти разів. Протоколи свідчать про те, що особливо насиченою була робота проводу «Учитель- ської громади» в 1909 і 1910 рр. [6, с. 10-11]. Слід сказати, що дане товариство, хоча і об’єднувало в основному педагогів середніх шкіл, фаховим за змістом своєї роботи не було. Його члени головним своїм завданням вважали розбудову середньої школи. Таким чином, ознайомлення з інформаційними та статистичними матеріалами, що публікували українські педагогічні товариства Галичини, дозволяє стверджувати, що вони намагалися якомога змістовніше ознайомити населення з найважливішими аспек- тами своєї організаційної, просвітньо-виховної та фахової праці. Великою мірою цьому сприяли періодичні видання учительських організацій. Натомість звіти, видані окре- мими брошурами, виходили у світ не регулярно. Л.І. Шологон «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 44 Отже, звіти про діяльність українських громадських організацій є змістовними та інформаційно насиченими джерелами з історії національно-культурного руху українців Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Вони дозволяють прослідкувати за організаційними засадами створення товариств, динамікою зростання кількості членів тієї чи іншої громадської організації, найважливішими напрямками їхньої діяльності, формами і методами роботи, які використовувало те чи інше добровільне об’єднання. Варто зазначити, що лише окремі товариства за допомогою звітів, що публікувалися окремими брошурами або були розміщені на сторінках періодичних видань краю, регу- лярно повідомляли громадськість про свою роботу та витрачені кошти. Серед них «Га- лицько-руська матиця», «Товариство ім. Качковського», «Просвіта», НТШ, УПТ тощо. Значно менше інформаційних матеріалів видано іншими просвітніми та педагогічними громадськими об’єднаннями краю, товариствами, де об’єднувалися українська мис- тецька еліта Галичини, молодіжними організаціями тощо. Про діяльність окремих з них отримуємо лише скупу інформацію з періодичних видань краю. ЛІТЕРАТУРА 1. Законь зь дня 15 листопада 1867 о правь съдиненія // Переводи зь вестника законовь державнихь для герцогства Буковини. Рочникь 1867. – Чернівці : Б.м.в., 1868. – С. 297-304. 2. Франко І. Кілька слів о тім, як упорядкувати наші людові видавництва / І. Франко // Зібрання творів у 50 томах. – Т. 45. – Київ : Наукова думка, 1986. – С. 187-203. 3. Павлик М. З наукового товариства ім. Шевченка у Львові / М. Павлик. – Львів : НТШ, 1905. – 35 с. 4. Лукич В. Календарі «Просвіти» мого укладу / Василь Лукич // «Просвіта» за шістдесят літ. Ювілей- ний альманах. – Львів: Просвіта, 1928. – С. 48-51. 5. Ясінчук Л. 50 літ «Рідної школи» 1881 – 1939 / Л. Ясінчук. – Львів : Накладом Товариства «Рідна школа», 1931. – 267 с. 6. Терлецький О. Історія «Учительської Громади» (1908 – 1933) / О. Терлецький // Двадцятьпятьліття товариства «Учительска громада». – Львів : Учительська Громада, 1935. – С. 5-48. 7. Дорошенко В. «Просвіта», її заснування і праця. Короткий історичний нарис / В. Дорошенко. – Філа- дельфія, 1959. – 102 с. 8. Гнатюк В. Наукове товариство імени Шевченка у Львові. Історичний нарис першого 50-річчя. 1853 – 1923 / В. Гнатюк. – Мюнхен ; Париж, 1984. – 280 с. 9. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. – 1939 р.) / М. Ку- гутяк. – Івано-Франківськ, 1993. – 200 с. 10. Савчук Б. Просвітницька та соціально-економічна діяльність українських громадських товариств у Галичині (остання третина ХІХ ст. – кінець 30-х років ХХ ст.) / Б. Савчук. – Івано-Франківськ : Плай, 1999. – 135 с. 11. Зайцева З.І. Український науковий рух: інституціональні аспекти розвитку (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / З.І. Зайцева. – Київ : КНЕУ, 2006. – 368 с. 12. Справозданія заряда соединенія галицко-русской Матицы и общества Просвещения за год 1854. – Львов : Типография Ставропигійського Института, 1855. – 6 с. 13. Отчеть засьданія Совета литературного Общества под именем Галицко-русская матица дня 3(15) лю- того 1890 г. – Львов : Типография Ставропигійського Института, 1855. – 12 с. 14. Отчеть о состояніи Общества «Галицко-русская Матица», предложенный на генеральном Собраніи членов тогожь Общества во Львове дня 27 ноября 1887 г. председателем его Михаилом Малинов- скимь. – Львов : Изь типографии Ставропигійського Института, 1888. – 15 с. 15. Отчет о деятельности Общества им. Михаила Качковского и о состоянии того же Общества, за время оть 16 (29) сентября 1910 г. до 15 (28) сентября 1911 г. – Львов : Изь типографии Ставропигійського Института, 1888. – 15 с. 16. Отчеть выдила академического кружка за годь 1873. – Львов : Изь печатни Института Ставропигій- ського, 1873. – 15 с. 17. Отчеть выдила Академического кружка за годь 1874. – Львов : Зь типографии Ставропигійського Института, 1874. – 15 с. 18. Обзор развитія студенческого общества «Друг» // Живая Мысль. – 1905. – Вып. 25. 19. Дружеский Лихварь и Академический Кружок // Основа. – 1872. – 2 лютого (21 січня). 20. Відозва. – Львів, 1864. – 4 с. 21. Справозданє з перших загальних зборів товариства «Просвіта». – Львів : З друкарні Інституту Ставро- пігійського, 1868. – 10 с. Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії... «Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 45 22. Справозданє з діяльності Товариства «Просвіта» за час від 1 січня 1900 до 31 грудня 1901 р. // Рус- лан. – 1902. – 21 квітня (4 травня). 23. Звіт з діяльності Головного Виділу Товариства «Просвіта» в 1913 р. // Письмо з «Просвіти». – 1914. – Ч. 4. – С. 100-115. 24. Справозданє з діяльності Товариства «Просьвіта» за час від 1 січня 1900 до 31 грудня 1901 р. // Ілюстрований народний календар товариства «Просвіта» на рік звичайний 1902. – Львів : З друкарні НТШ, 1902. – С. 1-44. 25. Товариш. Ілюстрований календар товариства «Просьвіта» на рік звичайний 1903. – Львів : З друкарні НТШ, 1903. – 236 с. 26. Справозданє з перших загальних зборів Товариства імени Шевченка. – Львів : З друкарні НТШ, 1874. – 14 с. 27. Барвінський О. Про заснованє і дотеперішній розвиток товариства ім. Шевченка у Львові / О. Барвін- ський // Записки НТШ. – 1892. – Кн. 1. – С. 209-211. 28. Справозданє про діяльність і розвиток наукового товариства імени Шевченка // Записки НТШ. – 1893. – Т. 2. – С. 182-189. 29. Павлик М. З Наукового Товариства ім. Шевченка. Промова на загальних зборах 4 цвітня 1904 р. / М. Пав- лик. – Львів, 1904. – 15 с. 30. Хроніка НТШ. – 1900. – Ч. 1. – С. 49-87. 31. Хроніка НТШ. – 1918. – Ч. 60/62. – С. 40-45. 32. Хроніка НТШ. – 1914. – Ч. 57. 33. Звіт з діяльності Руского Товариства Педагогічного за рік 1908. – Львів, 1909. – 32 с. 34. Звіт з діяльності Українського Педагогічного Товариства за рік 1910/11, 1911/12, 1912/13. – Львів, 1913. – 160 с. 35. Звіт Товариства «Взаїмна Поміч Учительська» стоваришення зареєстрованого з обмеженою порукою у Львові за рік 1911. – Львів, 1912. – 12 с. 36. Звіт з діяльності Товариства «Взаїмна поміч галицьких і буковинських учителів і учительок». – Львів, 1914. – 45 с. 37. Звіт з діяльності головного виділу Товариства українських учителів середніх і вищих шкіл «Учитель- ська Громада» у Львові за час від 21.ХІ.1910 до 2.ХІ.1912. – Львів : З друкарні НТШ, 1912. – 8 с. 38. З товариства «Учительська Громада» // Наша школа. – 1914. – Кн. 2-3. – С. 144-146. Л.И. Шологон Отчеты о деятельности украинских общественных организаций Галиции как источник по истории национально-культурного движения украинцев края второй половины ХІХ – начала ХХ века В статье проанализированы отчеты и другие статистические материалы наиболее влиятельных украинских общественных организаций Галиции второй половины ХІХ – начала ХХ века. Их обработка дает возможность исследователю определить главные этапы становления украинских товариществ, организационные принципы их деятельности, наиболее важные направления работы общественных организаций. Считаем, что информационные материалы, размещенные на страницах периодических изданий, и отчеты, напечатанные отдельными книгами, являются ценными источниками по изучению национально-культурного движения украинцев края второй половины ХІХ – начала ХХ века. Их стоит использовать исследователям для написания научных трудов по указанной проблеме. L.I. Shologon Reports on the Activities of Public Organizations in Galicia as a Source of the History of the National Cultural Movement of Local Ukrainians in the 2nd Half of the 19th and the Beginning of the 20th Century The article provides the analysis of reports and other statistic materials of the most influential Ukrainian public organizations in Galicia in the 2nd half of the 19th and the beginning of the 20th century. Such analysis enables the researcher to identify the main stages of formation of Ukrainian societies, the organizational bases of their activities, the most important areas of work of public organizations. We consider the informational materials contained in the periodicals and the reports published in separate booklets to be a valuable source for the study of the national cultural movement of the Galician Ukrainians in the 2nd half of the 19th and the beginning of the 20th century. Researchers should consider using them when writing research papers on the topic in question. Стаття надійшла до редакції 28.09.2010.

Звіти про діяльність громадських організацій Галичини як джерело з історії національно-культурного руху українців краю другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Репозитарії

Схожі ресурси