Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність
У статті розглянуто діяльність військової еміграції Української держави в період між двома світовими війнами. З'ясовано місце й роль військової еміграції Української держави в державно-соборному процесі творення України. Автор показує, що гетьманська течія еміграції своєю науковою та історично...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33672 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність / О. Фуртес // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 129-131. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859603320534990848 |
|---|---|
| author | Фуртес, О. |
| author_facet | Фуртес, О. |
| citation_txt | Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність / О. Фуртес // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 129-131. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті розглянуто діяльність військової еміграції Української держави в період між двома світовими війнами. З'ясовано місце й роль військової еміграції Української держави в
державно-соборному процесі творення України. Автор показує, що гетьманська течія еміграції своєю науковою та історичною думкою збагатила історіографію українських визвольних змагань, напрацювавши власну концепцію Української революції.
In the article activity of military emigration of the Ukrainian State is considered in a period between two world wars. A place
and role of military emigration of the Ukrainian State is found out in the state cathedral process of creation of Ukraine.
|
| first_indexed | 2025-11-28T01:44:32Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 129
УДК 94 (477.83/86)
²ÉÑÜÊÎÂÀ Å̲ÃÐÀÖ²ß ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÄÅÐÆÀÂÈ
 ÁÎÐÎÒÜÁ² ÇÀ ÄÅÐÆÀÂͲÑÒÜ
ОЛЕКСІЙ ФУРТЕС,
старший науковий співробітник Академії сухопутних військ
імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів
У статті розглянуто діяльність військової еміграції Української держави в період між дво-
ма світовими війнами. З'ясовано місце й роль військової еміграції Української держави в
державно-соборному процесі творення України. Автор показує, що гетьманська течія еміг-
рації своєю науковою та історичною думкою збагатила історіографію українських визволь-
них змагань, напрацювавши власну концепцію Української революції.
Ключові слова: Українська Держава, військова еміграція, державотворення.
Постановка проблеми та стан її вивчення. Про-
блема українського державотворення після падіння
царату є надзвичайно важливою для сучасної України,
адже будівництво її правдивої незалежності та само-
стійності триває. Помітне місце в узагальненні виз-
вольних змагань 1917-1921 рр., з'ясуванні та осмис-
ленні головних причин невдалої спроби державного
будівництва, а також в опрацюванні шляхів розвитку
національного руху й поширенні української проблеми
в зарубіжжі посіла творча спадщина військової еміг-
рації Української Держави гетьмана П. Скоропадсь-
кого, представники якої своєю воєнно-історичною
діяльністю продовжили боротьбу за державність.
Розгляд цієї проблематики радянська історіогра-
фія відверто ігнорувала. Лише останнім часом увага
істориків, політологів і філософів України торкнулася
цієї сторінки української минувшини. Тож дослідження
діяльності еміграції Української Держави залишаєть-
ся актуальним.
Аналіз наукових праць [1-6] свідчить, що найбільш
визначними постатями воєнно-історичної діяльності
гетьманської еміграції були В'ячеслав Липинський,
Василь Кучабський, Сергій Шемет, Павло та Данило
Скоропадські, Дмитро Донцов, Степан Томашівський.
Саме завдяки їх зусиллям відбувся вплив на ідеоло-
гію гетьманців у добу Української революції та після її
поразки, на їх духовне й політичне життя в еміграції, на
зміст їх боротьби. Отже, розглянемо докладніше вне-
сок військової еміграції Української Держави в загаль-
ну справу українців у боротьбі за державність.
Мета статті. З'ясувати місце й роль військової емі-
грації Української Держави в державно-соборному
процесі творення України.
Виклад основного матеріалу. Аналізуючи ситу-
ацію в Україні навесні й улітку 1918 р., тобто в добу
Української Держави гетьмана П. Скоропадського, пе-
реважна більшість істориків і дослідників українсько-
го зарубіжжя прийшли до висновку, що загальний со-
ціально-політичний контекст склався не на користь
гетьманської влади, оскільки був сильний німецький і
російський чинник. Поступово в процесі розвитку мо-
лодої держави формувалися передумови її падіння, що
й сталося в грудні 1918 р. [1, с. 91].
Гетьману П. Скоропадському довелося підписати
акт про самозречення від влади й продовжити бороть-
бу за державність на засадах консерватизму в еміг-
рації. Найважливішими центрами військової еміграції
Української Держави в міжвоєнні роки стали Берлін,
Вінніпег і Торонто [2].
Загалом у Німеччині осіло велике коло представ-
ників гетьманського крила української еміграції, серед
яких чимало визначних особистостей, зокрема П. Ско-
ропадський, В. Липинський, В. Кучабський, С. Шемет,
М. Кочубей, Д. Дорошенко, І. Мірчук, З. Кузеля та ін.
Зауважимо, що військовиками були не всі, але їх тео-
ретиків і політиків цікавили уроки Української революції
1917-1921 рр. Відзначимо також, що їхня творча
діяльність тісно пов'язувалася з практикою державо-
творення, розробкою її ідеологічної та правничо-орга-
нізаційної бази, воєнної доктрини.
Уже наприкінці 1918 р. українські монархічні орга-
нізації зарубіжжя гетьманського спрямування під про-
водом Українського союзу хліборобів-державників
заснували в Німеччині, Польщі, Румунії свої осередки.
1920 р. у Відні зусиллями В. Липинського, С. Шемета,
Д. Дорошенка, М. Кочубея і О. Скорописа-Йолту-
ховського постав керівний центр Союзу та його дру-
кований орган - "Хліборобська Україна". До вищого
органу - Ради присяжних - крім зазначених осіб, увій-
шов гетьман Павло Скоропадський, що викристалізу-
вало ідейно-політичне обличчя Союзу. У червні 1922 р.
в австрійському містечку Райхенау з'їзд гетьмансь-
ких організацій обрав Центральну управу Об'єднаних
хліборобських організацій на чолі з І. Леонтовичем.
До об'єднання увійшли угруповання багатьох країн
Європи й Америки [7, с. 5].
Великим здобутком керівництва стало заснування
за ініціативою П. Скоропадського 1926 р. в Берліні
Українського наукового інституту (УНІ). Цей заклад
став потужним центром військово-історичної науки
передусім тому, що в його стінах працювали В. Зало-
зецький, В. Липинський, М. Антонович, Б. Крупницький,
З. Кузеля, І. Мірчук, О. Скоропис-Йолтуховський,
Д. Олянчин та ін. Крім того, у його видавництві видру-
ковано праці з історії України, національно-визволь-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
130 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
них змагань, зокрема "Посібник з історії України"
Б. Крупницького, "Handbuch der Ukraine" І. Мірчука.
Саме в часи перебування на чолі інституту (1926-1931)
Дмитро Дорошенко видав другий том під назвою "Ук-
раїнська гетьманська держава" своєї тритомної "Історії
України 1917-1923 рр." [8; 9].
Діяльність УНІ сприяла піднесенню творчих здо-
бутків військових істориків з угруповання гетьманців-
державників. До них слід зарахувати Василя Кучабсь-
кого, який довгі роки жив і працював у Берліні, був
активним співробітником інституту. Він автор відомих
праць: "Січові Стрільці. Воєнно-історичний нарис"
(1937); "Західна Україна в боротьбі з Польщею і
більшовизмом у 1918-1923 роках" (1934); "Симон Пет-
люра в світлі історії" (1936); "Україна і Польща" (1933),
"Вага і завдання Західно-Української Держави серед
сил Східної Європи на переломі 1918-1919-го року"
(1933). Зауважимо, що він був знаним спеціалістом
із мілітарного права, теорії, озброєння війська. Ще в
роки світової війни ним підготовані україномовні під-
ручники "Зберігання зброї" (1914), "Кріс піхотного
війська" (1914), "Розвідча служба" (1914), "Сигналіза-
ція" (1914), "Теорія стріляння" (1914), "Шифри". Зага-
лом у його доробку більше 130 праць [4, с. 408-504].
Слід відзначити активну видавничу діяльність На-
укового інституту, яка розгорнулася відразу ж після
його заснування. З 1927 р. Д. Дорошенко заснував
видання "Записок" УНІ, три томи яких вийшли в 1927,
1929 і 1931 роках. Вони розглядали різні аспекти ук-
раїністики, зокрема історії. 1932 р. новий директор
інституту Іван Мірчук налагодив випуск збірок науко-
во-інформаційних повідомлень та започаткував серію
українознавчих досліджень, а з 1933 р. - періодичний
орган "Вісти" [10, с. 53-64].
У монографії "Історія української преси" визначний
історик вітчизняної журналістики Аркадій Животко,
який довгі роки працював у Чехословаччині й Німеч-
чині, відзначив періодичні видання гетьманського кри-
ла українського зарубіжжя. Він писав, що для органі-
зації "національно-політичної думки, задоволення куль-
турних і наукових інтересів та інформування чужини" у
Берліні на початку 1920-х років "за редакцією З. Кузе-
лі виходить тижневик "Нове слово", а в 1921-1922 рр.
- "Українське слово" спочатку двічі на тиждень, а потім
(1922) як щоденна газета за редакцією Д. Дорошенка
та З. Кузелі, заступаючи думки гетьманського руху...
Ідеологічним органом гетьманців став журнал "Хлібо-
робська Україна", що в 1920-1925 рр. виходив збірни-
ками під проводом В. Липинського" [11, с. 324].
Після приходу Гітлера до влади, утримуючись на
позиції лояльності до німецьких властей, гетьмансь-
кий центр у Берліні продовжував наукову діяльність.
Саме в другій половині 1930-х років з'явилася низка
воєнно-історичних праць Василя Кучабського, якого
історіограф Лев Шанковський називав одним "із най-
визначніших українських воєнних істориків між дво-
ма світовими війнами". Він наголошував, що з усіх
військово-історичних праць цього прихильника кон-
сервативної гетьманської течії "найбільшим його до-
сягненням особистим, як теж досягненням українсь-
кої науки в цілому, є його ґрунтовний твір про "Захід-
ну Україну в боротьбі проти Польщі і більшовизму в
1918-1923 рр." [17, с. 70]. Зауважимо, що в той пері-
од, у зв'язку з наближенням Другої світової війни,
німецьких видавців щораз більше цікавила українсь-
ка проблема. "Саме тоді, - підкреслював у статті "Ук-
раїнська книга в Німеччині" М. Романюк, - німецькою
мовою вийшла у світ "Історія України" Б. Крупницько-
го; у 1941 р. з'являється Енциклопедія України
("Handbuch der Ukraine") [12, с. 119].
Майже до початку Другої світової війни в Берліні
виходили періодичні видання "Бюлетень гетьманської
управи" і "Вісти", які редагував З. Кузеля. Варто зау-
важити, що в ті часи в Берліні виходило п'ять україно-
мовних видань. Усі вони, незважаючи на політичні роз-
біжності, стояли на ґрунті українських національно-виз-
вольних змагань й української державності.
Центром гетьманського руху в Канаді стала монар-
хічна організація українців Канади - Союз гетьманців-
державників, яка стояла на платформі ідей українсь-
кої гетьманської держави на чолі з П. Скоропадським.
Зародком Союзу було об'єднання "Січ" під проводом
активного діяча гетьманської орієнтації Володимира
Босого, який заснував такі видання, як "Український
робітник", "Канадійська Січ", "Канадійський українець"
і став редактором тижневика "Пробій" у Торонто.
Завдяки широкій пропаганді гетьманських ідей україн-
ської державності, осередки організації розповсюди-
лися зі Cxiднoi Канади на Західну, частково США (гур-
тувалися навколо часопису "Січ" у Чикаго). Їх керівниц-
тво дбало про ідейний та військовий вишкіл членів
організації. 1934 р. її реорганізовано у Союз геть-
манців-державників із пресовим органом "Українсь-
кий робітник". На чолі Союзу стояли: один із його зас-
новників редактор тижневика "Наш Поступ" в Едмон-
тоні та "Канадійський фармер" у Вінніпезі Теодор
Даньків, пресовий референт Союзу Анна Арабська,
талановитий журналіст, редактор "Українського Робіт-
ника" та пізніше "Нашої Держави" в Торонто Михайло
Гетьман, редактор "Канадійського українця" (1927-
1931) та "Українських вістей" з 1932 р. в Едмонтоні
Володимир Дикий, а також І. Ісаїв, В. Дужий, І. Корчинсь-
кий, Т. Михайлівський та ін. Співпрацювали з геть-
манською організацією єпископи греко-католицької
церкви Н. Будка і В. Ладика [13, С. 2973].
Новим імпульсом у діяльності Союзу став приїзд
до Канади Данила Скоропадського, який перебував
за океаном з листопада 1937 до квітня 1938 р. Він
відвідав багато українських громад, виголосив низку
промов у Торонто, Вінніпезі, Едмонтоні, Мондері, які
були опубліковані 1938 р. у збірнику "За Україну". Усе
це піднімало авторитет гетьманського центру в Канаді
та поширювало його ідеологію, викликаючи негатив-
ну реакцію правих і лівих груп, висловлену в брошурі
М. Ростовця "Скоропадський і скоропадчуки", яка вий-
шла в Саскатуні 1938 р. Але чимало української
спільноти підтримувало ідеї, висловлені представни-
ком гетьманського руху. Зокрема, один із визначних
провідників націоналістичного табору генерал-полков-
ник Микола Капустянський, перебуваючи в Канаді, ви-
дав у Саскатуні монографію "Українська Збройна сила
й українська національна революція", у якій, зважаю-
чи на роль заокеанської еміграції та її завдання, пи-
сав: "Ідея визвольної боротьби і творення незалежної
Соборної України є близькою і дорогою для перева-
жаючої більшості наших людей без різниці політичних,
релігійних, культурних угруповань... На американсько-
му континенті Українці мусять створити широке запіл-
ля для визвольного фронту. Вони повинні підперти його
в напрямках: політичному, моральному і технічно-ма-
теріальному" [14, с. 48]. Наприкінці 1930-х років ук-
раїнські емігранти мали можливість читати журнали "За
збройну Україну" та "Війна і техніка", які виходили під
редагуванням М. Капустянського [15, с. 71].
На відміну від української спільноти в Польщі, Че-
хословаччині та Німеччині, у Канаді в міжвоєнні роки
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 131
не вдалося створити центр військово-історичної на-
уки. Український воєнно-історичний інститут закладе-
но лише 1950 р. у Торонто. Його засновником став ге-
нерал-поручник Михайло Садовський, полковник Гене-
рального штабу в часи Гетьманату, автор низки
військово-історичних нарисів [16]. Утім, гетьмансько-
му рухові не вдалося висунути зі своїх лав визначних
військових істориків. І все ж публікаціями в періодичній
пресі, окремими роботами у видавництвах Канади та
за її межами представники цього угруповання загалом
об'єктивно відтворювали історію Української Держа-
ви гетьманської доби. При цьому, зрозуміло, запере-
чували закиди опонентів у тому, що Гетьманат міг бути
німецьким чи російським проектом.
До цієї проблематики спричинилися своїми публіка-
ціями й військовики колишньої Наддніпрянської армії,
зокрема генерал В. Євтимович "Ставлення у гетьма-
на" (Торонто, 1937), підполковник Т. Омельченко "З
історії Синіх" (у збірнику з нагоди 50-річної служби в
українському війську генерала В. Сікевича. Вінніпег,
1938) та ін. [17].
Слід зауважити, що угруповання гетьманців існува-
ли також у США, куди в 1920-х роках переселилося до
40 тис. українців. Ця хвиля стала першою національно
свідомою українською масовою імміграцією в Америці.
Відтак значно посилився інтелектуальний рівень по-
літизації існуючих і новостворених об'єднань, серед яких
і Союз гетьманців-державників з центром у Чикаго.
Висновки
У середовищі гетьманської течії в міжвоєнні часи
з'явилися амбітні історики й політологи, які створили
фундаментальні праці з історії національно-визволь-
них змагань, подали нові ідеологічні теорії з держав-
ного будівництва, проаналізували уроки Української
революції. Гетьманська течія української військової
еміграції напрацювала власну концепцію Української
революції, яка знайшла своє втілення в історичних та
політологічних працях її представників. Їх науково-істо-
рична думка збагатила історіографію українських виз-
вольних змагань, оскільки чимало концептуальних за-
сад, насамперед, із проблематики національної дер-
жавності, державного та військового будівництва,
збігалися з поглядами іншого крила істориків українсь-
кого зарубіжжя - еміграції Української Народної Рес-
публіки (УНР). Військова еміграція гетьманського уг-
руповання своєю чисельністю та інтелектуальним по-
тенціалом значно поступалася військовій еміграції
УНР і центрам української історичної науки в Галичині.
Їй не вдалося утворити таких наукових осередків, як
Українське воєнно-історичне товариство наддніп-
рянської еміграції, або таких потужних видавничих
центрів, як "Червона Калина" у Львові. Проте це не
применшує їхнього внеску в загальну справу бороть-
би за відновлення незалежності України, соборності її
поневолених земель, за її державність.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Проданюк Ф. Українська Держава та її гетьман Павло Ско-
ропадський / Ф. Проданюк // Військо України. - 1993. - № 10. -
С. 79-91.
2. Історія української еміграції / [гол. ред. Б. Лановик]. - К. :
Знання, 1997. - 520 с.
3. Останній гетьман. Ювілейний збірник пам'яті Павла Скоро-
падського (1873-1945). - К. : Академпрес, 1993. - 398 с.
4. Гелей С. Д. Василь Кучабський: від національної ідеї до
державності. Українська консервативна політична думка першої
половини ХХ ст. та її вклад в історичну науку / С. Д. Гелей. -
Львів, 1998. - 532 с.
5. Трощинський В. Міжвоєнна українська еміграція в Європі
як історичне і соціально-політичне явище / В. Трощинський. -
К. : Україна, 1994. - 260 с.
6. Швагуляк М. Українська політична еміграція в Німеччині у
30-х роках ХХ ст. // Українська еміграція. Історія і сучасність. -
Львів, 1992. - С. 316-333.
7. Бюлетень Гетьманської Управи. - Берлін, 1925-1939 рр.
8. Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 pp. - Т. 1: Доба
Центральної Ради / Дмитро Дорошенко. - Ужгород, 1932. -
452 с.; Т. 2: Українська Гетьманська Держава. - 424 с.
9. Дорошенко Д. Нарис історії України / Д. Дорошенко. - Львів,
1991. - 574 с.
10. Потульницький В. Нариси з української політології (1819-
1991) / В. Потульницький. - К. : Либідь, 1994. - 320 с.
11. Животко А. Історія української преси / А. Животко. - Мюн-
хен, 1990. - 327 с.
12. Романюк М. Українська книга в Німеччині (1914-1939) /
М. Романюк // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. - Вип. 7/8. - Львів,
2000. - С. 113-121.
13. Енциклопедія Українознавства : у 10 тт. - 2-е вид. словни-
кове / [гол. ред. В. Кубійович]. - Париж ; Нью-Йорк : Наук. т-во
ім. Шевченка, 1955-1984. - 4015 с.
14. Капустянський М. Збройна сила і українська національна
революція / М. Капустянський. - Саскатун, 1938. - 50 с.
15. Ковальчук М. Генерал Микола Капустянський (1881-1969)
/ М. Ковальчук. - К. : Вид-во ім. О. Теліги, 2006. - 128 с.
16. Садовський М. Микола Юнаків. Генерального Штабу Ге-
нерал-Полковник Армії УНР / М. Садовський // Вісті Комбатанта.
- 1971. - Ч. 3-4 (53-54). - С. 38-43.
17. Шанковський Л. Нарис української воєнної історіографії /
Л. Шанковський // Український історик. - 1970. - Ч. 4 (28) - С. 67-
75; 1971 - №1-2 (29-30). - С. 58-69; №3-4 (31-32). - С. 31-32; 1972.
- Ч. 3-4 (35-36). - С. 55-71; 1973. - Ч. 3-4 (39-40). - С. 113-126; 1974
- Ч. 1-3 (41-43). - С. 48-64; 1975 - Ч. 1-2 (45-46). - С. 45-69.
О. Furtes
MILITARY EMIGRATION OF THE UKRAINIAN STATE IS IN FIGHT
FOR STATE SYSTEM
In the article activity of military emigration of the Ukrainian State is considered in a period between two world wars. A place
and role of military emigration of the Ukrainian State is found out in the state cathedral process of creation of Ukraine.
Key words: Ukrainian State, military emigration, creation of the state.
© О. Фуртес
Надійшла до редакції 22.02.2011
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33672 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T01:44:32Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Фуртес, О. 2012-05-29T19:44:00Z 2012-05-29T19:44:00Z 2011 Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність / О. Фуртес // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 129-131. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33672 94 (477.83/86) У статті розглянуто діяльність військової еміграції Української держави в період між двома світовими війнами. З'ясовано місце й роль військової еміграції Української держави в державно-соборному процесі творення України. Автор показує, що гетьманська течія еміграції своєю науковою та історичною думкою збагатила історіографію українських визвольних змагань, напрацювавши власну концепцію Української революції. In the article activity of military emigration of the Ukrainian State is considered in a period between two world wars. A place and role of military emigration of the Ukrainian State is found out in the state cathedral process of creation of Ukraine. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність Military emigration of the Ukrainian state is in fight for state system Article published earlier |
| spellingShingle | Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність Фуртес, О. Історія |
| title | Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність |
| title_alt | Military emigration of the Ukrainian state is in fight for state system |
| title_full | Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність |
| title_fullStr | Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність |
| title_full_unstemmed | Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність |
| title_short | Військова еміграція Української держави в боротьбі за державність |
| title_sort | військова еміграція української держави в боротьбі за державність |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33672 |
| work_keys_str_mv | AT furteso víisʹkovaemígracíâukraínsʹkoíderžavivborotʹbízaderžavnístʹ AT furteso militaryemigrationoftheukrainianstateisinfightforstatesystem |