Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди
У статті автор, досліджуючи твори Григорія Сковороди, показує ряд проблем, які класик української світоглядної думки аналізує як непересічний соціальний філософ. Окреслюються тези сковородинської соціософії, у яких він висвітлює природу суспільства, його структуру, шляхи оптимізації суспільних від...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33676 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди / В. Білецький // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 132-134. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859468882921652224 |
|---|---|
| author | Білецький, В. |
| author_facet | Білецький, В. |
| citation_txt | Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди / В. Білецький // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 132-134. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті автор, досліджуючи твори Григорія Сковороди, показує ряд проблем, які класик
української світоглядної думки аналізує як непересічний соціальний філософ. Окреслюються тези сковородинської соціософії, у яких він висвітлює природу суспільства, його
структуру, шляхи оптимізації суспільних відносин.
In article, author exploring the works of Gregory Skovoroda, which include a social philosophical aspects. The problems of
society structure, optimization of social relations considered.
|
| first_indexed | 2025-11-24T07:28:05Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
132 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
УДК 128
ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ-Ô²ËÎÑÎÔÑÜʲ ÀÑÏÅÊÒÈ
Ó ÒÂÎÐÀÕ ÃÐÈÃÎÐ²ß ÑÊÎÂÎÐÎÄÈ
ВІТАЛІЙ БІЛЕЦЬКИЙ,
кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії
Донецького національного університету
У статті автор, досліджуючи твори Григорія Сковороди, показує ряд проблем, які класик
української світоглядної думки аналізує як непересічний соціальний філософ. Окреслю-
ються тези сковородинської соціософії, у яких він висвітлює природу суспільства, його
структуру, шляхи оптимізації суспільних відносин.
Ключові слова: суспільство, індивід, соціальний інститут, особистість.
Постановка проблеми та стан її вивчення. Ши-
роке коло вчених сьогодні поступово починає усвідом-
лювати, що для повноцінного аналізу й тим паче про-
гнозування соціокультурних, економічних процесів кон-
кретної країни чи народу необхідно детально досліди-
ти його спадщину, під якою потрібно розуміти великий
спектр унікальних ідейних і матеріальних надбань.
Це повною мірою стосується царин вітчизняної гу-
манітарної і, зокрема, філософської науки, яка сьо-
годні активно розвивається. Серед її представників
особливо помітні саме соціальні філософи та близькі
до них науковці, які намагаються умоглядно рефлек-
сувати стан соціуму, його структуру та рівні, місце лю-
дини в цьому мінливому середовищі, а також її спе-
цифічні проблеми [1-3].
Безумовно доцільним завданням при такому роз-
витку вітчизняної соціальної філософії є аналіз досяг-
нень, надбань вітчизняних гуманітарних наук, і не лише
сучасних, а й минулих. Зокрема це дозволить виявити
й диференціювати різноманітні аспекти, проблеми, які
мають або тимчасовий, конкретно-історичний харак-
тер, або довготривалий, типовий для народу - похідний
від його доволі статичного менталітету.
Українська філософія, богослов'я, гуманітарні ца-
рини загалом, розвиваючись від києворуської доби до
сьогодні, породили плеяду видатних філософів, нау-
ковців та богословів. До них традиційно відносять
Володимира Мономаха, Ярослава Мудрого, Петра
Могилу, Кирила Туровського, Йосипа Кононовича-Гор-
бацького, Інокентія Ґізеля, Феофана Прокоповича,
Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша, Михайла
Драгоманова, Івана Франка, Богдана Кістяківського,
Миколу Бердяєва, Микиту Шаповала та інших.
Разом із цим, якщо звертатися саме до джерел
української світоглядної раціональної рефлексії, то
дослідники науки і культури наголошують, що харак-
терних і самобутніх класичних рис вона комплексно
набула вже після творчості Г. С. Сковороди (1722-
1794 рр.), який є одним із найбільш яскравих їх арти-
куляторів [4-7].
Зрозуміло, що стосовно більшості вітчизняних кла-
сиків минулого чітка дефініція їх як вузькоспеціалізо-
ваних науковців (соціальних філософів, соціософів,
протосоціологів, -політологів, -психологів тощо) не є
адекватною. Переважна їх більшість належала до ен-
циклопедично обізнаних і поліспрямованих учених,
праці яких "вписані" в конкретно-історичний та етніч-
ний контекст їх філософствування. Це саме по собі є
характерною й малодослідженою рисою "особистості"
(персони) українського мислителя-гуманітарія взагалі.
Г. Сковорода повністю вписується в таку картину -
у його багатогранних, символічних філософських тво-
рах інтегрально переплітаються численні світоглядні
ідеї, ряд із яких досі очікує своєї ідентифікації, поглиб-
леного дослідження й сучасної інтерпретації.
Метою нашої роботи є огляд сковородинських ідей,
а також виокремлення й аналіз тих із них, які можуть
сьогодні бути ідентифіковані як соціально-філософ-
ські та протосоціологічні.
Виклад основного матеріалу. Блискучий випус-
кник Києво-Могилянської академії, поліглот, викладач
філософії, поетики, риторики, Г. Сковорода є автором
ряду оригінальних праць, у яких, зокрема, викладені
самобутні тези про тривимірність і двошаровість бу-
дови буття, концепції "сродної" праці, "нерівної всім
рівності", які викликають наш особливий інтерес. За-
галом можна стверджувати, що соціально-філософсь-
ка і протосоціологічна проблематика в Г. С. Сковоро-
ди виявлялася в постановці й спробах осмислення
таких питань:
- структури суспільства, ролі людини в ньому;
- причин соціальної нерівності;
- можливості досягнення кожною людиною щастя;
- ідеалу людської поведінки, мислення й діяльності;
- причин та передумов асоціальної девіантної по-
ведінки;
- типових станів й ознак людської маси (натовпу).
Зрозуміло, що названі проблеми висвітлювалися
Г. Сковородою здебільшого в контексті критичного
сприйняття багатьох елементів тогочасного станово-
го суспільного ладу. Проте це, на нашу думку, не поз-
бавляє їх актуальності.
На перший погляд, безпосередніми елементами
суспільства в просвітителя виступають різноманітні
верстви населення, а його комплексна візія соціуму
може бути названа механістичною. "Общество есть то
же, что и машина", - пише він у праці "Приметы неких
сродностей". Кожному з елементів заздалегідь приро-
дою (тобто неявно - Богом) передбачена конкретна
соціальна функція або їх доволі обмежений спектр.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 133
Чітке дотримання людьми власних функціональних
призначень ("хлібопашество", "воинство", "богосло-
віе", скотарство, "землемерие", медицина, математи-
ка, архітектура тощо) уможливлює налагоджену робо-
ту всієї "машини" [9, с. 329, 434-441].
При цьому Григорій Сковорода неявно, не претен-
дуючи на чіткі дефініції, але доволі однозначно аналі-
зує інший рівень соціуму. Він тлумачить звичайну люди-
ну як максимально знеособлену істоту (індивіда), роль
якої у суспільстві - відповідати вимогам, висуненим до
конкретного соціального статусу - цілком подібно до
сучасних наукових поглядів про статусні очікування.
До тези, що людина може мати багатогранну озна-
ку особистості індивідуальності, як нам бачиться, ук-
раїнський філософ ставився негативно-скептично.
Визначаючи звичайну живу людину, яка тимчасово має
біологічну складову, як власне заготовку, предтечу до
безсмертного "вічного" і "справжнього" стану після
смерті, він доволі гумористично оперував термінами
"телесный болван", "чучело" [Там само, с. 108], "скот-
ское", навіть звертаючись до співрозмовника - на що
ми вже вказували в попередніх дослідженнях [10, 11].
Іншими словами, оперуючи сучасною терміноло-
гією, можна вирізнити два базових рівні соціальної
структури за Г. Сковородою - рівень індивідів, які ма-
ють певні ознаки індивідуальності, і рівень знеособ-
лених соціальних призначень, функціональних чару-
нок "суспільної машини" (соціальних статусів - на су-
часний манер). Рівні ці ієрархічні - перший є підмурів-
ком для другого. Зазначимо, що це також доволі чітко
корелює із загальносоціологічним тлумаченням со-
ціуму, який сьогодні вибудовується за рівнями ієрархії
("знизу вгору"): індивідів, соціальних груп та організацій
і соціальних інститутів.
Заради справедливості зазначимо, що соціально-
філософські й протосоціологічні акценти не домінува-
ли в працях Григорія Савовича. Вони скоріше слугу-
вали аргументами для його соціософії, для доведен-
ня тези про те, що кожна людина, тимчасово мешкаю-
чи в суспільстві, може досягти індивідуального щас-
тя, хоча й відрізняється від інших за Божою волею -
наділяється Ним власною соціальною функцією, ста-
новим положенням тощо.
"Бог богатому подобен фонтану, наполняющему
различные сосуды по их вместимости. Над фонтаном
надпись сія: "Неравное всем равенство"… "И что глу-
пее, чем равное равенство, которое глупцы в мир
внесть всуе покушаются?" Менша посудина (Людина -
Б. В.) менше має води з такого фонтану, але в тому є
рівною більшій, що однаково є повною [9, с. 435].
Цю цитату, застосовуючи сучасну термінологію,
імовірно, можна інтерпретувати таким чином: 1. Поділ
людей на різноманітні групи та спільноти, суспільна
стратифікація як така є об'єктивним і природним яви-
щем, нормальним станом соціуму. 2. Кожна людина
може стати самодостатньою і щасливою, навіть маю-
чи різний статок, суспільне положення, визначене її
статусами. 3. Кожна людина є цінністю для Бога й має
бути такою також і для соціуму. 4. Особистість вільна
в самореалізації й може досягти свого максимуму,
якщо його прагнутиме - з урахуванням її природних (бо-
жественних) задатків.
Характеристики ідеалу людського мислення й
діяльності, які сукупно приводять до щастя, містять-
ся в оригінальній і відомій концепції "сродної праці".
Так у "Картине изображеннаго беса, называемаго
грусть, тоска, скука" філософ знов наголошує на своїй
"тео-механістичній" тезі про суспільство: "Природа и
сродность значит врожденное божіе благоволеніе и
тайный его закон, всю тварь управляющий…" [9,
с. 433]. Тут же Г. Сковорода зі смутком засвідчував,
що далеко не всі люди бажають стати на шлях само-
дослідження, самовдосконалення, моральності, пошу-
ку вічного начала в собі, через що не мають щастя -
ними оволодіває (якщо застосовувати сучасні термі-
ни) депресивний стан, апатія [9, с. 430-433]. Вони за-
мінюють шлях до справжнього щастя на потяг до псев-
допотреб - "…почестей, золота, сарданапалових1 бан-
кетів, нижчих насолод, народної прихильності, слави,
ласок вельмож…" [8, с. 384].
Таким чином, можна констатувати, що український
філософ присвячував певну увагу й аналізу причин
порочності людини, тобто асоціальної девіантної
поведінки.
Асоціальні девіації походять від слабкості духов-
ної природи взагалі - це призводить до неспроможності
чинити спротив принадам "глупаго общества", порівню-
ваного з розореним Ієрихоном [Там само, с. 35].
У контексті свого світосприйняття, Г. Сковорода
пояснював причини такого стану мимовільною чи ус-
відомленою невідповідністю діяльності людини її при-
родному вродженому покликанню, неосвіченістю, а
також поширеністю у світських людей одного з найтяж-
чих гріхів - заздрості, яка, на думку філософа, й обу-
мовлює більшість злочинних та недостойних дій.
Український філософ наголошував, що задля до-
сягнення "ідеалу" (щастя, комфортного відчуття і
"сродної" праці) такі люди часто користуються засо-
бами, які в принципі не можуть до нього привести.
Зауважимо, що така узагальнена позиція може роз-
глядатися співзвучною дюркгеймівському тлумачен-
ню суспільної аномії та мертонівському поясненню де-
віантності [12-13], але значно випереджає їх у часі.
Аналіз творів Г. Сковороди показує, що його кри-
тика суспільства насправді не обмежується аналізом
станового укладу - вона позачасова. Він у цілому не-
гативно ставився до суспільства як способу існуван-
ня більшості людей: "Вот тебе источник ропоту, жалоб,
печалей, вражд, тяжеб, граблений, татьбы, всех ма-
шин, крючков и хитростей. Из сего родника родятся
измены, бунты…. - все одно: общее, светское, сквер-
ное. Мирское мнение не есть…чистая вода, но благо
свиньям и бесам…" [9, с. 332].
При цьому філософ був схильний визначати сус-
пільну більшість як "толпу" (юрбу) [Там само, с. 326].
Змальовуючи її як слабковпорядковану, безцільну, ха-
отичну людську масу, Г. Сковорода як протосоціолог
характеризує її ємно і правильно - навіть із точки зору
сучасної науки - як деморалізуючу (і, як правило, де-
моралізовану), отваринену, інстинктивно керовану
силу, наповнену примітивними мотивами. Він наголо-
шує, що потрапляючи до "товпи" навіть культурна,
освічена людина втрачає "істину", стаючи уособлен-
ням "невежества и неискуства" [Там само, с. 332].
Зазначимо, що дослідниками біографії Г. С. Сково-
роди це ставлення до натовпу називається однією з
причин, що спонукали його до мандрівного способу
життя й творчості.
Важливо зазначити, що рефлексуючи таким чином,
філософ свідомо відходить від традиційної христи-
янської релігійності, наголошуючи, що саме розум є
головним інструментом людини. Повсякчас визнаючи,
що раціональний аналіз Біблії є надзвичайно плідним
для індивідуального духовного прогресу, він категорич-
1 Від Сарданапал - цар Ассирії (669 р. до н. е. - 631 р. до н. е.).
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
134 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
но заперечує догматичне її сприйняття - "Біблія есть
источник. Народняя в ней история и плотскіи имена
есть то грязь и мутная иль… кто не разделяет сло-
весных знаков на плоть и дух, сей не может разли-
чить… красот небесных и росы" [9, с. 119]. Крім цьо-
го, Г. Сковорода наголошує, що Святе Писання може
також бути тенденційно використане несумлінними
людьми для самовиправдовувальної мотивації - так
ми схильні інтерпретувати фразу "Біблія есть не толь-
ко корова, но ад, змій, и лютый поглощающій лев" [9,
с. 302]. Іншими словами, Біблія містить не лише зраз-
ки еталоної поведінки, а й ілюстрації засуджуваної, які
треба розмежовувати.
Висновки
Підсумовуючи викладене вище, можна зазначити,
що багатогранна сковородинська пантеїстична філо-
софія дуже відрізняється від класичного богослов'я
і, тим паче, теософії, хоча й оперує християнською
символікою, що зрозуміло, ураховуючи конкретно-
історичні чинники. Проартикульований ним комплекс
домінантних, сутнісних рис "українського обличчя" гу-
манітарної науки - антеїзм, кордоцентризм, екзистен-
ціальність, есхатологічність, моралізаторський век-
тор тощо - простежується в більшості наступних віт-
чизняних філософів.
Праці великого українського класика дійсно містять
ряд соціально-філософських і протосоціологічних
мотивів, які інтегрально вписані в його цілісну світо-
глядну (соціософську) картину світу. Г. Сковорода ори-
гінально підходить до питань природи суспільства, його
стратифікації, конформної поведінки, проблем девіан-
тної особистості, суспільної нерівності, соціології на-
товпу і, діючи в ідеалістичному руслі, намагається
розв'язати їх раціонально й конструктивно.
Разом із тим, філософія просвітителя не позбав-
лена й певної утопічності. Це пояснюється тим, що кла-
сичний ідеалізм, на нашу думку, не містить дійсно ефек-
тивної методології для побудови так званих "позитив-
них" наук. Наприклад, взірцем суспільства для нього є
так званий "горній Ієрусалим" - уявна держава, багато
в чому подібна до умоглядних конструкцій соціуму Пла-
тона, Аврелія Августина (Блаженного), Т. Мора, Т. Кам-
панелли, Дж. Свіфта.
Тези, які розвивав Г.Сковорода щодо суспільного
механіцизму й тлумачення людини як соціального "ато-
ма", сьогодні сприймаються також доволі неоднознач-
но. Проте зауважимо, що в XVIII столітті соціології як
такої не було взагалі, а Григорій Сковорода обстою-
вав позиції, цілком співзвучні опініям соціологів сере-
дини - кінця ХІХ ст.
Навіть для сучасної соціальної філософії, загальної
соціологічної теорії й галузевих соціологій питання рівнів
суспільного буття, природи суспільства як такого, його
структури, різновидів соціальних статусів, причин та
передумов девіантної поведінки, соціалізації й ресоці-
алізацї, факту наявності в людини спектра задатків etc
є актуальними й остаточно нерозв'язаними.
Таким чином, доробок Григорія Сковороди як
плідного "соціального мислителя" з точки зору масш-
табності й спектра охоплення суспільної проблемати-
ки є непересічним.
Ми можемо також пересвідчитися, що аналіз, хоча
й віддалених у часі, але цілком зрілих і самобутніх над-
бань української гуманітарної раціональної рефлексії
дає змогу віднайти нові теоретичні аргументи як для
посилення національної гідності, так і для конструктив-
ного розвитку сучасних наукових концепцій.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія /
В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко. - К. : Генеза, 1996. - 368 с.
2. Ткаченко В. М. Україна: проблеми самоорганізації (начер-
ки новітньої доби) / В. М. Ткаченко, О. П. Реєнт, В. М. Головатюк.
- К. : Інститут історії України НАН України, 1995. - С. 4.
3. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський
контекст: Франківський період / О. Забужко. - К. : Наук. думка,
1992. - С. 107.
4. Татаркевич В. Історія філософії : у 3-х тт. / В. Татаркевич. -
Львів : Свічадо, 1997.
5. Горак Г. І. Філософія : курс лекцій / Г. І. Горак. - К. : Вілбор,
1997. - 272 с.
6. Чижевський Д. І. Символіка Сковороди. Праці Укр. істор.-
філол. товариства в Празі / Д. І. Чижевський. - Прага, 1931. - Т. II.
7. Діденко Л. Дуалістичний вимір людини в українській філо-
софії XVII ст. (за поглядами Г. Конинського та Г. Сковороди) /
Л. Діденко // Філософська думка. - 2004. - №3. - С. 65-76.
8. Сковорода Г. Повне зібрання творів : у 2 т. / Г. Сковорода.
- К. : Наук. думка, 1973. - Т. 2. - 574 с.
9. Сковорода Г. Повне зібрання творів : у 2 т. / Г. Сковорода.
- К. : Наук. думка, 1972. - Т. 1. - 531 с.
10. Білецький В. Есхатологічна спрямованість філософії
Г. С. Сковороди / В. Білецький // Наука. Релігія. Суспільство. -
2008. - № 2. - С. 121-125.
11. Білецький В. Есхатологічний вектор у філософії Г. С. Ско-
вороди / В. Білецький // Донецький вісник наукового товариства
ім. Шевченка. - Донецьк : Український культурологічний центр,
Схід. вид. дім, 2008. - Т. 24. - С. 19-27.
12. Дюркгейм Е. Самогубство: соціологічне дослідження /
Е. Дюркгейм ; [пер. з фр.]. - К. : Основи, 1998. - 519 с.
13. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Ме-
тод социологии / Э. Дюркгейм ; [пер. с фр.]. - М. : Наука, 1990.
- 575 с.
14. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура
(фрагменты) / Р. Мертон. - К. : Вид-во інституту соціології, 1996. -
112 с.
15. Сковoрода Г. Повна академічна збірка творів / Г. Сково-
рода ; [за ред. Л. Ушкалова]. - Харків : Майдан, 2010. - 1400 с.
V. Biletskyy
SOCIAL-PHILOSOPHICAL ASPECTS IN WORKS OF ÍRYHORIJ SKOVORODA
In article, author exploring the works of Gregory Skovoroda, which include a social philosophical aspects. The problems of
society structure, optimization of social relations considered
Key words: society, individual, social institution, the person.
© В. Білецький
Надійшла до редакції 11.03.2011
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33676 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T07:28:05Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Білецький, В. 2012-05-29T19:53:33Z 2012-05-29T19:53:33Z 2011 Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди / В. Білецький // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 132-134. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33676 128 У статті автор, досліджуючи твори Григорія Сковороди, показує ряд проблем, які класик української світоглядної думки аналізує як непересічний соціальний філософ. Окреслюються тези сковородинської соціософії, у яких він висвітлює природу суспільства, його структуру, шляхи оптимізації суспільних відносин. In article, author exploring the works of Gregory Skovoroda, which include a social philosophical aspects. The problems of society structure, optimization of social relations considered. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди Social-philosophical aspects in works of Hryhorij Skovoroda Article published earlier |
| spellingShingle | Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди Білецький, В. Філософія |
| title | Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди |
| title_alt | Social-philosophical aspects in works of Hryhorij Skovoroda |
| title_full | Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди |
| title_fullStr | Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди |
| title_full_unstemmed | Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди |
| title_short | Соціально-філософські аспекти у творах Григорія Сковороди |
| title_sort | соціально-філософські аспекти у творах григорія сковороди |
| topic | Філософія |
| topic_facet | Філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33676 |
| work_keys_str_mv | AT bílecʹkiiv socíalʹnofílosofsʹkíaspektiutvorahgrigoríâskovorodi AT bílecʹkiiv socialphilosophicalaspectsinworksofhryhorijskovoroda |