Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр.
У пропонованій статті на матеріалі архівних джерел розглядається діяльність окремих представників населення індустріальних районів України в 1917-1920 рр. щодо самозабезпечення життєво необхідними матеріальними благами. Вивчено фактори, що перешкоджали такій діяльності, сформульовано два основних в...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33678 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. / В. Попов // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 119-122. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859577787774402560 |
|---|---|
| author | Попов, В. |
| author_facet | Попов, В. |
| citation_txt | Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. / В. Попов // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 119-122. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У пропонованій статті на матеріалі архівних джерел розглядається діяльність окремих
представників населення індустріальних районів України в 1917-1920 рр. щодо самозабезпечення життєво необхідними матеріальними благами. Вивчено фактори, що перешкоджали такій діяльності, сформульовано два основних варіанти поведінки в екстремальних умовах; робиться спроба проаналізувати соціальний склад населення залежно від вибору моделі поведінки.
In this article on archival sources, deals with the activity of individual members of the public industrial areas of Ukraine in
1917-1920. to ensure that vital material goods. The factors impeding such activity, formulated two main types of behavior in
extreme circumstances, attempt to analyze the social composition of the population depending on the model behavior.
|
| first_indexed | 2025-11-27T03:53:15Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 119
УДК 93 (477.62)
ÍÀÑÅËÅÍÍß ²ÍÄÓÑÒвÀËÜÍÈÕ ÐÀÉÎͲ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
 ÓÌÎÂÀÕ ÑÎÖ²ÀËÜÍί ÊÀÒÀÑÒÐÎÔÈ 1917-1920 ðð.
ВЯЧЕСЛАВ ПОПОВ,
кандидат історичних наук, доцент кафедри соціології управління
Донецького державного університету управління
У пропонованій статті на матеріалі архівних джерел розглядається діяльність окремих
представників населення індустріальних районів України в 1917-1920 рр. щодо самозабез-
печення життєво необхідними матеріальними благами. Вивчено фактори, що перешкоджа-
ли такій діяльності, сформульовано два основних варіанти поведінки в екстремальних умо-
вах; робиться спроба проаналізувати соціальний склад населення залежно від вибору мо-
делі поведінки.
Ключові слова: підприємницька активність, соціальне утриманство, самозайнятість,
самофінансування, класовий характер соціальної допомоги.
Постановка проблеми. У період революції та гро-
мадянської війни 1917-1920 рр. в історичних проце-
сах активну участь брала менша частина суспільства.
Більшість залишалася аполітичною та, у кращому ви-
падку, зацікавлено спостерігала за подіями або вза-
галі намагалася залишитися осторонь. Головним зав-
данням для цієї категорії громадян було власне вижи-
вання. Очевидно, що без наполегливої праці більшої
частини суспільства меншість не в змозі була б вести
боротьбу за владу протягом декількох років. При вив-
ченні окресленого періоду науковий інтерес стано-
вить, на наш погляд, позиція пересічних жителів Украї-
ни з питання самозабезпечення необхідними матері-
альними благами. Її аналіз має практичне значення й у
сучасних умовах, оскільки дозволяє планувати дер-
жавні заходи на випадок можливих кризових ситуацій.
Стан вивчення проблеми, останні досліджен-
ня і публікації. Роль особистості в історії завжди при-
вертала увагу дослідників, але основна частина нау-
кових робіт присвячувалася політичним лідерам. Істо-
рія України не стала винятком. Так, радянська еліта в
Україні вивчається в монографії М. О. Фролова [1].
Роль політичних лідерів в українській національно-де-
мократичній революції стала предметом досліджен-
ня Д. Яневського [2]. С. В. Кульчицький приділяє ува-
гу характеристиці соціальних змін у нашій країні в заз-
начений період [3]. У той же час повсякденне життя
пересічних українців, боротьба за існування так зва-
них простих людей ще не стали предметом спеціаль-
ного дослідження.
Мета пропонованої статті - вивчити на конкретних
прикладах повсякденну діяльність політично пасивної
більшості населення індустріальних районів України в
1917-1920 рр.
Для реалізації поставленої мети в статті вирішують-
ся такі завдання:
- розглянути реально існуючі варіанти соціальної
поведінки громадян, які стали сучасниками суспільних
потрясінь;
- проаналізувати залежність вибору моделі пове-
дінки від соціального статусу громадянина;
- дати оцінку здатності соціальних груп й окремих
індивідів до виживання.
Виклад основного матеріалу. Основною умо-
вою існування суспільства в екстремальних умовах ре-
волюції та громадянської війни залишалася здатність
громадян до підприємницької діяльності, хоча можли-
вості займатися власною справою їх постійно позбав-
ляли розруха, злидні, епідеміологічна ситуація, бойові
дії, зміна влади.
Так, мешканець Катеринославської губернії
С. Т. Костін організував у 1919 році за власною ініціа-
тивою в місті Олександрівськ молочну ферму в
кількості 16 корів і 1 бика. У квітні того ж року ферма
була переведена на острів Хортицю, де збільшилася
до 28 корів. "З приходом білих до міста Олександ-
рівськ острів Хортиця став фронтом. Адміністрація
острова цілком на боці білих, а тому нерідко молоко
відправлялося в м. Олександрівськ", - скаржився
фермер у Нікопольський ревком. Його прохання - пе-
ревезти до Нікополя корів, які залишилися, і весь мо-
лочний інвентар [4, арк. 23, 23 зв.].
Громадянин Л. М. Оселедчик "у січні [1919 р.] від-
крив крамничку, яку повинен був у березні закрити після
сплати надзвичайного податку в сумі п'яти тисяч рублів
(на вимогу Нікопольського ревкому)". Йому довелося
"продавати домашнє для прожитку" [5, арк. 45].
Музиканти театру "Експрес" у лютому 1919 року зап-
ланували бенефіс, відповідно до контракту. На користь
бенефіціантів мали піти по 50 копійок із кожного квит-
ка. Диригент театру М. Шнейдер звернувся до ревко-
му з проханням не брати податок із цієї суми [6, арк. 8,
8 зв.].
Безробітні артисти теж намагалися прогодувати-
ся, не переходячи до розряду утриманців. Вони влаш-
товували концерти в тому ж театрі "Експрес" і проси-
ли здати їм приміщення "без сплати за будівлю ... щоб
мати кошти для існування і не бути на утриманні рев-
кому" [6, арк. 32].
Утримувач буфету в Нікопольському клубі Ф. І. Бон-
даренко був роботодавцем для п'яти осіб - кухаря,
двох офіціантів, двох дівчат на кухні. "Із закриттям клу-
бу залишилися без засобів до існування і при справ-
жньому безробітті, іншої справи або місця не маємо
можливості знайти", - скаржився утримувач на воєн-
кома, який реквізував приміщення клубу [6, арк. 41,
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
120 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
41 зв.]. Організація безробітних та бідних фронтовиків
теж просила приміщення театру "Експрес", "збираю-
чись раз на тиждень влаштовувати вистави на користь
нужденних" [6, арк. 76].
У Нікополі в липні 1919 р. шість місцевих утриму-
вачів буфетної торгівлі заявили, що їхнім сім'ям нічим
харчуватися, тому що "тютюнові вироби, солодощі,
прохолодні напої в місті відсутні". Останнє, чим вони
могли б торгувати - морозиво, але його виготовлення
було заборонено ревкомом через небезпеку епідемії.
Буфетники готові були нести відповідальність за са-
нітарний стан продукції та місць її реалізації, але рев-
ком все ж таки відмовив [7, арк. 132, 132 зв.].
Мешканці Нікополя А. І. Абрамович і І. Ш. Сімкін
"вирішили зняти приміщення і приймати на комісію
для продажу різні старі й малоношені речі" [5, арк. 51,
51 зв.]. Їх комісійний магазин був закритий, тому що, на
думку ревкому, власники речей приховували їх таким
чином від реквізицій. Господарі магазину просили доз-
волити торгувати "своїм власним товаром ... тільки на
щоденний прожиток" [5, арк. 28]. Громадянин В. О. Кес-
сель "засоби до життя здобував у своїй крамничці, де
можна було нарахувати кілька нових і старих пар взут-
тя". Турецькопідданий А. А. Татосьян, висланий до Ніко-
поля в 1915 р., у 1917 р. заарендував пекарню, яку ут-
римував до 1919 року [5, арк. 33]. У серпні 1919 р. го-
лова комітету Нікопольського затону Іван Глота від
імені двадцяти двох човнярів зазначав у листі завіду-
вачу відділом водного транспорту: "Єдиним джерелом
доходу є наші човни, якими ми обслуговуємо перепра-
ву Нікополь-Кам'янка". Після того, як комендант Ніко-
польського рейду Глущенко взяв човни на облік, "ви-
черпані кошти, які були на випадок безробіття в на-
шому комітеті, бо вже більше місяця безробіття" [5,
арк. 37, 37 зв., 37а].
Якийсь І. М. Дімент, "звільнившись у 1917 р. від
військової служби, зайнявся в Нікополі дріб'язковою
галантерейною торгівлею, що давало можливість для
існування сім'ї" [5, арк. 39, 39 зв.]. Тут же п'ять співро-
бітників закладу громадського харчування під назвою
"Кафе-паштетна" - буфетник, артільник, кухар і два
офіціанти - "на засадах трудової артілі працювали в
ресторані, будучи громадянами, що живуть особистою
працею". Вони просили виключити їх зі списків буржу-
азії як трудівників [5, арк. 40, 40 зв.].
Таким чином, люди намагалися прогодуватися
будь-якими цивілізованими способами, незалежно від
свого соціального статусу й рівня працездатності.
Наприклад, у квітні 1918 р. у місті Єнакієве існувала
Спілка калік-воїнів, що проводила регулярно засідан-
ня правління. При Спілці працювала театральна комі-
сія, що організовувала благодійні спектаклі [8, арк. 1].
У кінці 1919 року правління Харківської спілки
калік-воїнів відкрило їдальню, Економічну лавку й ста-
ло проводити вечірні заняття для бажаючих оволоді-
ти професією [9, арк. 2].
У березні 1920 р. Харківська губернська спілка
військових калік-воїнів запланувала відкриття магазину
першої трудової артілі інвалідів [10, арк. 122].
Постійна зміна режимів значно ускладнювала
діяльність більшості приватних підприємств, громадсь-
ких організацій, окремих підприємців. Наприклад, у
жовтні 1919 року Харківське кооперативне товари-
ство "Технобуд" відремонтувало центральне опален-
ня у двох притулках губернського комітету допомоги
військовим-калікам. Ремонт був проведений у кредит,
оскільки в комітету "тимчасово відсутні кошти для по-
криття цієї невідкладної витрати" [10, арк. 19]. Кошто-
рис був затверджений комітетом 31 жовтня 1919 року
[3, арк. 19 зв.]. Потім влада змінилася, і знову створе-
ний вже Радянською владою соцзабез в січні 1920 р.
відмовив у виплаті "Технобуду" більше 38 тисяч рублів
[10, арк. 33].
У січні 1920 р. у Харкові правління трудової га-
зетної артілі при студентському бюро праці, яке об'єд-
нувало близько 40 безробітних студентів і курсисток,
отримало негативну відповідь з Народного банку на
прохання обміняти п'ять тисяч "донських" грошей [10,
арк. 48].
Тоді ж у Харкові функціонувала їдальня під назвою
"Шампань". Відкрили її дві людини - інвалід і колишній
військовополонений, які купили приміщення з двох
кімнат площею чотири на чотири метри на останні зао-
щадження. На доходи від їдальні вони годували двох
батьків похилого віку та сімох дітей. Крім того, їдаль-
ня була робочим місцем для трьох офіціанток і куха-
ря. Щоб урятувати свій заклад від реквізиції більшо-
виками, господарі запевняли коменданта міста у
відсутності експлуатації, "у чому і підписуються" самі
працівники [9, арк. 24, 24 зв.].
У тому ж місяці до ревкому звернулася Спілка
дрібних торговців із проханням звільнити їх від білиз-
няної повинності. Автори прохання так охарактери-
зували свою організацію і її діяльність: "Колишні сол-
дати, робітники, лакеї ... втративши роботу, вони
відкрили крамнички і, перебиваючись, де-не-як існу-
ють" [11, арк. 47].
Підприємці, які вели свою справу недоброчесно, за-
лишалися такими ж незалежно від існуючої на певний
момент влади. У лютому 1920 р. воєнком госпіталю
14-ї армії писав у Харківський губернський ревком: "Від
гарнізонної хлібопекарні хліб зовсім поганий, непри-
датний до вживання. Хліб дається для випічки якійсь
компанії спекулянтів, і ті для своєї вигоди ллють води
побільше і недопікають його" [12, арк. 66]. Господар пе-
карні Крупников "при Керенському спекулював під ши-
неллю солдата, при добровольцях потрапив до контр-
розвідки, напевно, за спільну спекуляцію з ними, а те-
пер дістав документ політичного потерпілого, який слу-
жить йому для вільної спекуляції" [12, арк. 66 зв.].
Підприємливість обивателів не знала меж. У ве-
ресні 1920 р. якийсь громадянин Раєв, названий в
архівних документах "буржуєм", організував майстер-
ню навіть у концентраційному таборі, куди був поміще-
ний більшовиками. Катеринославський губернський
виконком цікавився в губернської НК, "на яких умовах
Раєв влаштовував у концентраційному таборі май-
стерню? На якій підставі йому було видано 75 тисяч
карбованців? На якій підставі він прийнятий на служ-
бу і допущений як інструктор?" [13, арк. 82].
Одним із засобів заробити на хліб ставав перехід
на самофінансування. У травні 1918 року вчитель Ан-
дріївської земської шевської майстерні в Харківській
губернії Я. С. Васильченко просив місцеву управу:
"Якщо підвищити заробітну платню не можна, прошу
дозволити підвищити плату за замовлення і всі виру-
чені гроші залишити на мою користь" [14, арк. 17].
Директор Харківської родопомічної установи про-
фесор Г. С. Прокоп'єв звернувся до земської управи з
проханням "дозволити видавати заробітну платню
службовцям частинами з отриманих сум за лікування
хворих", зважаючи на відсутність грошей у самій уп-
раві [15, арк. 48].
Люди, які заробляли на життя власною працею,
продовжували займатися звичною справою. У червні
1919 р. в Ізюмському повіті селянин А. Перепелятник
узявся викопати колодязь у десять сажнів для вете-
ринарної амбулаторії в с. Барвінкове. Зробити зруб із
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 121
соснових дощок зібрався тесляр О. Аніщенко. Сажень
копки коштувала 250 карбованців, сажень зрубу - 200
карбованців [16, арк. 15].
Руйнування звичного укладу життя, свідоме приве-
дення в непридатність різних установ не залишали
байдужими фахівців. Так, у тому ж Ізюмському повіті
технік І. Кржемінський у вересні 1919 р. написав заяву
в земську управу, у якій наголошував на "запустінні", у
яке прийшов Ново-Слов'янський шпиталь: "Скло ви-
бите, дошки виламуються на підпал. Котли в пральні
ще цілі, потрібно їх перенести на Слов'янський склад"
[16, арк. 22]. Саме Кржемінський влаштував раніше в
шпиталі водопровід, два клозети, ванни й кухню з
пральнею. Тоді ж І. Кржемінський затурбувався ста-
ном школи та лікарні: "У Барвінковому всі склади лісо-
вих матеріалів закрилися. У школі с. Билбасівка парти
прийшли в непридатність, використовувалися на
підпал при більшовиках. Для їх ремонту достатньо 5-8
дощок. Необхідно влаштувати земські склади лісових
матеріалів. Підводи запитують нечувані ціни ... необ-
хідно залучити примусовим шляхом місцеве селянсь-
ке населення, в інтересах якого благополуччя як ліка-
рень, так і шкіл. Ремонт Барвінківської лікарні потре-
бує 18 робочих днів. Цвяхів у десятника є небагато.
Знадобиться фунтів 25" [16, арк. 21, 21 зв.].
Коли в жовтні 1919 р. у Савинському інфекційному
бараці вийшов із ладу паровий котел, І. Кржемінський
зазначав: "З листування з багатьма заводами ясно,
що автогенне зварювання для ремонту Савинського
тріснутого котла не може бути використано - кисню у
продажу майже немає, або ціни йому шалені" [16, арк.
29, зв. 30]. Він запропонував перевезти до Савинсь-
кого бараку котел з Ізюму: "Перевезення недалеке й
установка своїми слюсарями" [16, арк. 30, 30 зв.].
Одночасно з трудівниками й підприємцями намага-
лися пристосуватися до нових умов утриманці, що че-
кали вирішення своїх проблем від влади. Так, евакуйо-
ваний до Нікополя з Юзівки в червні 1919 р. Н. І. Нат-
лашан просив ревком про безкоштовні обіди. Прав-
да, залишатися в Нікополі він планував лише "до пер-
шого рейсу пароплава в Херсон", де в родичів уже сім
місяців перебувала його дружина [17, арк. 12, 12 зв.].
У липні 1919 р. у Нікополі член комуністичної партії
більшовиків А. І. Черкас просила ревком "дозволити
видачу теплого одягу, а також білизни через крайню
необхідність". "Крайню необхідність" підтвердили підпи-
сами два інших члени партії. Правда, ревком відмовив
у теплому одязі "через несвоєчасність вимоги" (нага-
даємо, що на календарі був липень) [5, арк. 30].
Тоді ж Нікопольський ревком зажадав від рекві-
зиційної комісії "видати білизну й обмундирування
т. Ф. Т. Воронову, колишньому службовцю військово-
го комітету, як постраждалому від контрреволюції" [7,
арк. 82].
У лютому 1920 р. якийсь товариш Плигін звернув-
ся до Харківського губернського відділу соціального
забезпечення як "потерпілий від контрреволюції". В
якості соціальної допомоги він "отримав три тисячі
карбованців, 15 обідів, пальто і сукню для сестри".
Отриманого йому видалося замало, і він звернувся по
допомогу знову, "не як жертва контрреволюції, а тому
що потребує цивільного плаття, збираючись одружу-
ватися". Як військовослужбовцю, що знаходиться на
забезпеченні в держави, йому було відмовлено [10,
арк.103, 103 зв.].
У квітні 1920 р. член правління Спілки поштово-теле-
графних службовців Г. Генюк пояснював у листі до рев-
кому, що "під час евакуації Харкова ... захворів на висип-
ний тиф і пролежав до серпня 1919 р. у Сумах у земсь-
кій лікарні. 20 серпня повернувся до Харкова і присту-
пив до роботи" (нібито підпільної). Тепер Генюк вима-
гав сплати за свою діяльність з 1 серпня до 12 грудня,
скаржачись на губернське управління Народного зв'яз-
ку, яке відмовляється платити, тому що "підпільна ро-
бота не в їх компетенції" [11, арк. 151, 151 зв., 152].
Мешканець селища Чистякове в Донбасі М. Є. Ко-
новалов у грудні 1920 р. зажадав від голови виконко-
му "прискорити ублаготвореніе мене взуттям і теплим
одягом, неублаготвореніе мене всім цим спричинить
за мною невихід на роботу" [18, арк. 115].
Спроби влади примусити біженців працювати не
завжди досягали успіху. У липні 1919 р.командир Ніко-
польського ревкомівського бойового загону Байра-
ченко отримав вказівку "всяких біженців, жебраків і
безробітних відправляти у радянські господарства на
роботи по збиранню врожаю" [7, арк. 98].
Але коли через два тижні, уже в серпні, комітет у
справах полонених і біженців (Полонбіж) запропону-
вав тридцяти біженцям сільськогосподарську робо-
ту в радянській економії, "вони категорично відмо-
вилися" [7, арк. 143].
Допомога, яка надається ревкомом, призначала-
ся не всім нужденним, а мала класовий характер. У
липні 1919 р. Нікопольський ВРК, пропонуючи органі-
зувати допомогу "постраждалим від банд контррево-
люції", у першу чергу, попередив про задоволення по-
треб "наших товаришів" [17, арк. 21].
Висновки
Таким чином, події 1917-1920 рр. в індустріальних
районах України демонструють, по-перше, унікальну
здатність пересічних міщан до виживання в умовах,
коли, здавалося, вижити неможливо; по-друге, чіткий
поділ суспільства на дві групи залежно від стилю пове-
дінки в екстремальних умовах. Перша група громадян
намагалася самостійно здобувати засоби до існуван-
ня - або створюючи собі та іншим робочі місця, або зай-
маючись звичною діяльністю. Приналежність до цієї
групи не залежала від соціального статусу - підприєм-
ницькою діяльністю займалися демобілізовані солда-
ти, колишні військовополонені, інваліди тощо. У другій
групі переважали утриманські настрої, розрахунок на
допомогу органів влади. Ця група складалася, в основ-
ному, із радянських службовців і членів комуністичної
партії. Саме ця категорія громадян була основною опо-
рою Радянської влади і її кадровим резервом.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Фролов М. О. Компартійно-радянська еліта в УСРР (1917-
1922 рр.): становлення і функціонування / М. О. Фролов. - Запо-
ріжжя : Прем'єр, 2003. - 447 с.
2. Яневський Д. Політічні системи України 1917-1920 років:
спроби утворення і причини поразки / Д. Яневський. - К. : Дух і
літера, 2003. - 767 с.
3. Кульчицький С. В. УСРР в добу "воєнного комунізму"
(1917-1920 рр.) / С. В. Кульчицький. - К. : Б.в., 1994. - 141 с.
4. Листування про постачання лікарень, лазаретів продоволь-
ством і медикаментами // Державний архів Дніпропетровської
області (далі - ДАДО). - Ф. Р-4367. - Оп. 1. - Спр. 39.
5. Листування зі штабом Кримської стрілецької дивізії // ДАДО.
- Ф. Р-4367. - Оп. 1. - Спр. 11.
6. Листування про поліпшення побуту трудящих, про вре-
гулювання трудових конфліктів // ДАДО. - Ф. Р-4367. - Оп. 1. -
Арк. 9.
7. Нікопольський військово-революційний комітет. Листуван-
ня про побут полонених і біженців, і притягнення їх до роботи,
про банк і фінансування ревкому, з'ясування збитків від повстан-
ня і реквізиції // ДАДО. - Ф. Р-4367. - Оп. 1. - Спр. 57.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
122 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
8. Вісник Єнакієвого. - 1918. - 20 (7) квітня.
9. Канцелярія президії. Листування з комендантом міста //
Державний архів Харківської області (далі - ДАХО). - Ф. Р-202. -
Оп. 1. - Спр. 18.
10. Листування з Харківським губернським відділом соціаль-
ного забезпечення // ДАХО. - Ф. Р-202. - Оп. 1. - Спр. 10.
11. Листування Харківського ревкому з кооперативними і про-
фесійними організаціями // ДАХО. - Ф. Р-202. - Оп. 1. - Арк. 17.
12. Губревком. Канцелярія президії. Листування з губернсь-
ким та міським відділами охорони здоров'я // ДАХО. - Ф. Р-202. -
Оп. 1. - Спр. 13.
13. Листування про реєстрацію колишніх юристів, офіцерів,
жандармів, духовенства та інших осіб // ДАДО. - Ф. Р-158. -
Оп. 1. - Спр. 9а.
14. Листування про роботу у кустарних майстернях земства
(Зміївська земська управа) // ДАХО. - Ф. 309. - Оп. 1. - Спр. 27.
15. Харківська губернська земська управа. Канцелярія члена
управи завідувача богоугодними закладами. Листування з ди-
ректором родопомічного навчального закладу про його особовий
склад і з господарських питань // ДАХО. - Ф. 304. - Оп. 1. - Спр. 883.
16. Листування з приводу ремонту в медичних установах
Ізюмського повіту (1919 р.) // ДАХО. - Ф. 22. - Оп. 1. - Арк. 100а.
17. Відділ соціального забезпечення. Листування про орга-
нізацію комітету допомоги полоненим і біженцям, про видачу до-
помоги сім'ям військовослужбовців Червоної Армії // ДАДО. -
Ф. Р-4367. - Оп. 1. - Спр. 48.
18. Постанови, положення, накази, інструкції Чистяківського
районного виконкому // Державний архів Донецької області. -
Ф. Р-870. - Оп. 1. - Спр. 2.
V. Popov
PUBLIC INDUSTRIAL AREAS OF UKRAINE IN THE CONDITION OF SOCIAL
CATASTROPHE IN 1917-1920.
In this article on archival sources, deals with the activity of individual members of the public industrial areas of Ukraine in
1917-1920. to ensure that vital material goods. The factors impeding such activity, formulated two main types of behavior in
extreme circumstances, attempt to analyze the social composition of the population depending on the model behavior.
Key words: entrepreneurial activity, social dependency, self-employment, self-financing, the class character of social assistance.
© В. Попов
Надійшла до редакції 04.03.2011
УДК 930.1:94(477) "16"(045)
ÏÐÎÁËÅÌÀ ÕÐÎÍÎËÎò×ÍÈÕ ÌÅÆ ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍÎ-
ÂÈÇÂÎËÜÍί ²ÉÍÈ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÍÀÐÎÄÓ
ÑÅÐÅÄÈÍÈ ÕVIII ñò. Ó Â²Ò×ÈÇÍßÍ²É ²ÑÒÎвÎÃÐÀÔ²¯
ВОЛОДИМИР РОМАНЦОВ,
доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історичних дисциплін
Маріупольського державного університету
У статті проаналізовано дискусійне питання щодо періодизації Національно-визвольної
війни українського народу середини ХVІІ ст. Розглянуто критерії визначення хронологічних
меж цих доленосних подій української історії. Порівнюються погляди вітчизняних істориків
на проблему періодизації Національно-визвольної війни.
Ключові слова: Національно-визвольна війна, українська історіографія, періодизація, кон-
цепції українських істориків.
Постановка проблеми. Національно-визвольна
війна українського народу середини ХVІІ ст. була до-
леносною подією, важливим рубежем історії України.
Вона отримала надзвичайно широке висвітлення у
вітчизняній історіографії. До нашого часу в історичній
літературі залишаються дискусійні проблеми, пов'язані
із цією темою, які потребують уваги з боку вчених.
Аналізуючи розвиток козацької держави в Україні,
прагнучи з'ясувати характер суспільно-політичних про-
цесів, які відбувалися під час її становлення, дослід-
ники завжди зверталися до періодизації її історії. Із ча-
сом Національно-визвольної війни (Української націо-
нальної революції) вітчизняні історики тісно пов'язу-
ють періодизацію процесів державотворення в Україні
доби раннього нового часу. Питання щодо визначення
її хронологічних меж має принципово важливе значен-
ня для висвітлення цього історичного явища.
Огляд наукової літератури та публікацій. Істо-
ріографія цієї теми свідчить про те, що в наш час про-
довжується гостра дискусія щодо періодизації виз-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33678 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T03:53:15Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Попов, В. 2012-05-29T19:57:08Z 2012-05-29T19:57:08Z 2011 Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. / В. Попов // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 119-122. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33678 93 (477.62) У пропонованій статті на матеріалі архівних джерел розглядається діяльність окремих представників населення індустріальних районів України в 1917-1920 рр. щодо самозабезпечення життєво необхідними матеріальними благами. Вивчено фактори, що перешкоджали такій діяльності, сформульовано два основних варіанти поведінки в екстремальних умовах; робиться спроба проаналізувати соціальний склад населення залежно від вибору моделі поведінки. In this article on archival sources, deals with the activity of individual members of the public industrial areas of Ukraine in 1917-1920. to ensure that vital material goods. The factors impeding such activity, formulated two main types of behavior in extreme circumstances, attempt to analyze the social composition of the population depending on the model behavior. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. Public industrial areas of Ukraine in the condition of social catastrophe in 1917-1920. Article published earlier |
| spellingShingle | Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. Попов, В. Історія |
| title | Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. |
| title_alt | Public industrial areas of Ukraine in the condition of social catastrophe in 1917-1920. |
| title_full | Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. |
| title_fullStr | Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. |
| title_full_unstemmed | Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. |
| title_short | Населення індустріальних районів України в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. |
| title_sort | населення індустріальних районів україни в умовах соціальної катастрофи 1917-1920 рр. |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33678 |
| work_keys_str_mv | AT popovv naselennâíndustríalʹnihraionívukraínivumovahsocíalʹnoíkatastrofi19171920rr AT popovv publicindustrialareasofukraineintheconditionofsocialcatastrophein19171920 |