Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр.
У статті проаналізовані основні соціально-економічні та політичні чинники, що формували передумови та визначали напрями, тенденції та особливості процесу трансформації соціально-економічної структури населення України в перехідний до ринку період. Розглянуто процес майнового розшарування, його наслі...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33681 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. / С. Алексєєв // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 73-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859640952756371456 |
|---|---|
| author | Алексєєв, С. |
| author_facet | Алексєєв, С. |
| citation_txt | Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. / С. Алексєєв // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 73-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті проаналізовані основні соціально-економічні та політичні чинники, що формували передумови та визначали напрями, тенденції та особливості процесу трансформації соціально-економічної структури населення України в перехідний до ринку період. Розглянуто процес майнового розшарування, його наслідки та утворення нової соціально-економічної структури українського суспільства.
The main social-economiс and political factors which form the definite preconditions and directions, trends and features of
the process of the transformation of the social-economiс structure of the population of Ukraine during the transitional period to
a market are analyzed in the article. The process of the property stratification, its consequences and the formation of a new
social-economiс structure of Ukrainian society is pointed out.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:21:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 73
УДК 94 (477)+338+330.34
²ÑÒÎÐÈ×Ͳ ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÒÐÀÍÑÔÎÐÌÀÖ²¯
ÑÎÖ²ÀËÜÍÎ-ÅÊÎÍÎ̲×Íί ÑÒÐÓÊÒÓÐÈ ÍÀÑÅËÅÍÍß
ÓÊÐÀ¯ÍÈ Â 1991-2004 ðð.
СЕРГІЙ АЛЕКСЄЄВ,
кандидат історичних наук, доцент кафедри українознавства та гуманітарної освіти
Донбаської державної машинобудівної академії, м. Краматорськ
У статті проаналізовані основні соціально-економічні та політичні чинники, що формува-
ли передумови та визначали напрями, тенденції та особливості процесу трансформації со-
ціально-економічної структури населення України в перехідний до ринку період. Розгляну-
то процес майнового розшарування, його наслідки та утворення нової соціально-економіч-
ної структури українського суспільства.
Ключові слова: Україна, трансформаційні процеси, соціальна політика, соціально-класова
структура, середній клас, соціально-трудові відносини.
Постановка проблеми. Радикальні зміни в еко-
номіці й політичному житті вели до постійного оновлен-
ня соціальної структури суспільства, змінювали со-
ціально-економічний склад населення країни. У сучас-
них умовах, коли пріоритет людського фактора в сус-
пільних перетвореннях стає все більш вагомим, саме
економічна активність населення та динаміка його
соціальної структури виступають як основа історично-
го вибору, від якої великою мірою залежать перспек-
тиви подальшого розвитку України.
Отже, відтворення історичної картини, що дає ре-
альне уявлення про соціально-економічні групи насе-
лення та їх характеристики, слід розглядати як одне з
найактуальніших дослідницьких завдань, реалізація
якого має і велике практичне значення в контексті
формування соціальної бази для подальшого систем-
ного реформування.
Соціальні процеси в нашій країні ще тривають,
вони характеризуються невпорядкованістю, а тому
потребують усебічного наукового осмислення.
В умовах подальшого формування ринкового се-
редовища, радикальних змін у відносинах власності
проблема трансформації соціально-економічної струк-
тури населення України в перехідний до ринку період
набуває важливого значення. Актуальність досліджен-
ня проблеми посилюється також і тим, що повільність
та суперечливість просування України шляхом ринко-
вих реформ значною мірою зумовлені саме недооцін-
кою ролі та значення людського фактора як структу-
роутворюючого елемента ринкової системи. У зв'язку
із цим виглядає більш ніж нагальною проблема вив-
чення соціально-економічних, політичних та інших пе-
редумов та чинників, які в період 1991-2004 рр. впли-
вали на процес трансформації соціально-економічної
структури населення в Україні та визначали її основні
тенденції та напрями.
Принагідно зазначимо, що, можливо, через знач-
ну складність та суперечливість цього процесу, прак-
тичну відсутність теоретичних узагальнень фахів-
ців з економічної теорії, історії та соціології пробле-
ма трансформації соціально-економічної структури
населення України в перехідний до ринку період не
користується поки що популярністю серед дослід-
ників новітньої історії України й залишається мало-
дослідженою.
Останні дослідження й публікації. Реальні, прак-
тичні зміни в соціально-економічному складі населен-
ня в Україні протягом 1991-2004 рр. знайшли певне
висвітлення в публікаціях державних службовців,
фахівців із державного управління, науковців, еко-
номістів, соціологів тощо. Тут варто назвати вагому,
на наш погляд, монографію Т. О. Петрушиної, присвя-
чену дослідженню соціально-економічної поведінки
населення України з позицій економічної соціології [1].
Соціологічний аналіз соціальних змін та змін у соціаль-
но-економічному складі населення України зробили у
своїх працях І. О. Курило та автори монографії за ре-
дакцією В. Ворони та М. Шульги [2]. Проблему подо-
лання бідності в Україні в умовах формування ринко-
вих відносин аналізують у своїх працях Ю. Архан-
гельський, Ж. Архангельська, С. Тумакова, В. Новіков,
О. Поплавська та інші дослідники [3].
Сформувалася також певна бібліографія, присвя-
чена формуванню нових соціально-трудових відносин
в Україні в перехідний до ринку період [4].
Разом із тим, остаточно нез'ясованим залишається
вплив соціально-економічних та політичних процесів, що
формували певні передумови та визначали напрями,
тенденції та особливості процесу трансформації со-
ціально-економічної структури населення України в пе-
рехідний до ринку період. У зв'язку із цим доцільно про-
довжити вивчення зазначеної проблеми з точки зору
сучасного розуміння ситуації.
У пропонованій статті ми поставили за мету про-
аналізувати соціально-економічні, політичні та інші
фактори, що впливали на процес трансформації со-
ціально-економічної структури населення в Україні в
умовах глибокої економічної кризи, відродження націо-
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
74 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
нальної державності та опору ринковим реформам з
боку певних сил в українському суспільстві. Це дасть
нам можливість визначитись у питаннях про тенденції,
особливості, соціально-економічні підсумки та на-
слідки змін соціально-економічної структури населен-
ня України в перехідний до ринку період.
Виклад основного матеріалу. Починаючи безпо-
середнє висвітлення цієї проблеми, зазначимо, що в ра-
дянські часи було сформовано, як вважає сьогодні
більшість дослідників, казармено-кастове, або тоталі-
тарне, суспільство. Радянська держава була єдиним
реальним суб'єктом соціальної політики. Вона усунула
трудящих від влади в суспільстві й у господарстві при
демагогічному декларуванні соціалістичної демократії,
загальнонародного характеру держави, загальнона-
родної власності та провідної ролі робітничого класу в
житті суспільства тощо. Не зрозумівши характеру со-
ціально-трудових відносин у радянські часи, важко зро-
зуміти поведінку трудящих України на початку 1990-х
років під час проведення шокових реформ.
Справа в тому, що трансформація старої соціаль-
но-економічної системи суспільства в процесі пере-
ходу до ринкових відносин повинна була забезпечити
умови для заміни радянської ієрархії за владним прин-
ципом на соціально-економічну стратифікацію влас-
ницького типу. Але специфіка соціальних зрушень, що
супроводжували становлення ринкових відносин в Ук-
раїні в 1990-х роках ще не відповідала потребам виз-
рівання економічних класів капіталістичного суспіль-
ства, розширенню соціальної бази подальшого сус-
пільно-економічного реформування. На становлення
нових класів та соціальних верств в Україні негативно
впливало й впливає досі слабке ринкове середовище.
Формування інститутів, необхідних для становлення та
зміцнення нової соціальної структури постає в Україні
як проблема формування прозорої економіки із циві-
лізованими формами ринку, власності тощо.
Як відомо, реформування відносин власності в
Україні в перехідний до ринку період здійснювалося
переважно позаекономічними методами, шляхом так
званого роздержавлення (точніше, розкрадання) на-
ціонального майна та номенклатурного перерозподі-
лу власності. Таким чином, через виняткову соціальну
роль адміністративно-політичних ресурсів для концен-
трації власності й зайняття командних позицій у
суспільній ієрархії під час перехідного періоду, єдиним
панівним класом в Україні виявилась усе та ж номенк-
латурна бюрократія.
Водночас слід звернути увагу на те, що становлен-
ня ринку праці в 1990-х роках в Україні також відбува-
лось переважно стихійно, характеризувалось особли-
вим загостренням проблем зайнятості та соціально-
трудових відносин, унаслідок чого особливого поши-
рення набули різні прояви трудового безправ'я та
відбулося крайнє здешевлення робочої сили й падін-
ня рівня життя широких верств населення.
Слід також відзначити, що саме проблеми соціаль-
но-трудових відносин, формування ефективної зайня-
тості й відповідних якісних параметрів трудового по-
тенціалу населення є такими, що далеко не повністю
були підвладні механізмам ринкового саморегулюван-
ня, а отже, для їх вирішення були необхідні адекватні
організаційні засоби державного впливу.
Інакше кажучи, одна з особливостей перехідного
періоду до ринку в Україні саме й полягала в тому, що
за лібералізації економіки держава вже тотально не
регламентувала зміст соціально-трудових відносин, а
інші регулятори, включаючи соціальне партнерство, ще
не працювали на повну потужність. Замість колишньої
моделі регулювання соціально-трудових відносин, яку
можна визначити як державний патерналізм, в Україні
фактично почала діяти модель регулювання цих відно-
син, якій були притаманні стихійність та безсистемність.
Тепер, ураховуючи об'єктність нашого досліджен-
ня, надамо загальну історичну характеристику еконо-
мічної структури населення та динаміки змін, що відбу-
валися в українському суспільстві протягом 1991-
2004 років.
Як відомо, за місцем проживання населення Ук-
раїни розподілялося на міське та сільське. Почина-
ючи з 1991 р., питома вага міського населення в за-
гальній структурі коливалася в межах 67-68 %, відпо-
відно майже третина населення проживала в сіль-
ській місцевості [5].
З 1993 року населення України щорічно зменшува-
лося приблизно на 300-350 тис. осіб. Це скорочення
було зумовлено великою кількістю факторів, серед
яких економічна криза, негативні тенденції у міграцій-
них процесах тощо.
Розглянемо розподіл населення України за еконо-
мічною активністю. Зазначимо, що все населення по-
ділялося на економічно активне (переважну більшість
становили зайняті) та економічне неактивне.
Частка економічно активного населення в структурі
всього населення залежить від чисельності осіб пра-
цездатного віку (демографічний чинник) і від рівня їх
зайнятості (організаційно-економічний чинник). Стан
економічно активного населення в Україні в 1990-х
роках визначався переважно особливостями демог-
рафічної ситуації.
Жінки в Україні традиційно відрізнялися високим
освітнім рівнем та трудовою активністю. У складі еко-
номічно активного населення (віком від 15 до 70 ро-
ків), а також серед зайнятих економічною діяльністю
частка жінок наприкінці 1990-х років наближалась до
49 %. Рівень економічної активності жінок в Україні на
початку ХХІ ст. становив понад 51 % і був одним із
найбільш високих серед європейських країн. Але за
високого рівня економічної активності українських
жінок залишала бажати кращого якість їх зайнятості [6].
Типовою була масова зайнятість жінок у традиційно
"фемінізованих" сферах прикладання праці. Труднощі
жінок в освоєнні ними нових статусних позицій в умо-
вах соціально-економічних трансформацій були пов'я-
зані, перш за все, з поєднанням ними сімейних та про-
фесійних обов'язків.
У 1990-х роках в Україні почала активно використо-
вуватися й праця дітей. Упродовж січня 1999 р. - квітня
2000 р. було проведено п'ять раундів обстеження праці
дітей в усіх регіонах нашої держави. За результатами
обстеження в Україні було виявлено 416 тис. працюю-
чих дітей: 156 тис. дівчаток і 260 тис. хлопчиків. При
цьому 350 тис. дітей займалися економічною діяльні-
стю, а 66 тис. - працювали в домашньому господарстві.
Серед 350 тис. дітей, зайнятих в економічній сфері,
понад половину (52 %) становили діти віком 15-17 років,
яким за національним законодавством дозволялося
працювати. Діти 13-14 років, яким дозволялося пра-
цювати на легких роботах, становили 24 % і стільки ж
віком 7-12 років, яким було заборонено працювати.
Найпоширенішими сферами застосування дитячої праці
були: сільське господарство (46 %), торгівля (26 %) та
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 75
сфера послуг (19 %). Значно менше дітей працювало в
промисловості (5 %) й будівництві (4 %) [7].
Економічно неактивне населення - це громадяни у
віці 15-70 років, які не могли бути класифіковані як
зайняті або безробітні. До них належали: учні, студен-
ти, слухачі, курсанти денної форми навчання; особи,
Показники 1999 2001 2003 2004
Економічно активне
населення 22747 22426,5 22171,3 22202,4
Із них:
зайняті
20048,2
19971,5
20163,3
20295,7
безробітні 2698,8 2455,0 2008,0 1906,7
Економічно неактивне
населення 13782,7 13595,6 13687,6 13622,9
Таблиця 1. - Населення України за економічною активністю в 1999 - 2004 рр.
(у віці 15-70 років; тис. осіб)
Разом із тим, глибокі суспільні та економічні пере-
творення із розбудови ринкової соціально-економіч-
ної формації, які відбувалися в Україні в 1990-х роках,
суттєво вплинули на структуру зайнятості населення.
По-перше, помітним було скорочення чисельності
зайнятого населення. Так, за період із 1990 р. до 2001 р.
зайняте населення скоротилося на 4,5 млн осіб, або
на 17,8 %. Однією з головних причин скорочення зай-
нятості населення можна назвати погіршення демог-
рафічної ситуації. За аналізований період чисельність
населення України зменшилася на 3 млн осіб, що при-
родно зумовило скорочення й чисельності населення
працездатного віку, тобто трудових ресурсів.
Іншою причиною скорочення зайнятості населення,
не менш вагомою, а за значущістю, може, й першою,
була системна криза економіки, яка тривала в Україні
з початку ринкових реформ і супроводжувалася без-
прецедентним падінням обсягів національного вироб-
ництва, кризою неплатежів, банкрутством промисло-
вих підприємств і, як наслідок, вивільненням значної
частини трудових ресурсів із суспільного виробницт-
ва, масовим безробіттям.
По-друге, спостерігалися зрушення в галузевій
структурі зайнятості. Найбільше скорочення зайнятості
відбулося в промисловості, сільському господарстві
та будівництві (відповідно на 50 %, 45,5 % та 66,7 %).
Разом із тим, незважаючи на таке суттєве скорочення
зайнятості в указаних галузях, останні, як і раніше, за-
лишалися основними роботодавцями в країні. Так, най-
більша питома вага зайнятості населення припадала
на галузь промисловості, де в 2001 р. було зайнято
3,9 млн осіб, або 18,8 %. Друге місце за обсягами зай-
нятості належало галузі сільського господарства, де
було зайнято 2,4 млн осіб (11,5 %). У транспортній га-
лузі працювали 5,4 % зайнятого населення [9].
Не менш важливим був і розподіл зайнятого насе-
лення за формами власності (табл. 2). Більшість його
була на підприємствах державної (40,3 %) і колектив-
ної (32,3 %) форм власності. Але з кожним роком ці
показники зменшувалися, а частка зайнятих у приват-
них структурах зростала. Так, за період із 1999 р. до
2002 р. зайнятість на підприємствах приватної форми
власності зросла до 27,2 %.
Але й у 2002 р. за чисельністю зайнятих домінував
державний сектор. Проте саме тут відбулося найбіль-
ше скорочення зайнятих - на 1018,6 тис. чоловік про-
тягом 1992-2001 рр. В альтернативних секторах еко-
номіки чисельність зайнятих зростала, але нижчими
темпами, ніж вона скорочувалася в державному сек-
торі. За цей же період чисельність зайнятих на колек-
тивних на приватних підприємствах збільшилася лише
на 540,3 тис. осіб [10]. Отже, єдине пояснення цьому -
зростання неофіційної зайнятості.
Таблиця 2. - Кількість зайнятого населення за місцем проживання та формами власності
в 1999 - 2002 рр. [11]
Зайняте населення 1999 2000 2001 2002
Разом, тис. осіб,
у т. ч. за формами власності, % 20048,0 20419,8 20238,1 20400,7
державна
колективна
приватна
47,1
36,0
16,8
44,0
35,6
20,2
43,1
33,0
23,8
40,3
32,3
27,2
Міське – разом, тис. осіб,
у т. ч. за формами власності, % 14049.9 14164,3 14169,1 14294,0
державна
колективна
приватна
53,7
31,0
15,2
50,0
31,6
17,7
48,2
30,7
21,0
45,2
31,0
23,7
Сільське – разом, тис. осіб,
у т. ч. за формами власності, % 5998,3 6255,5 6069,0 6106,7
державна
колективна
приватна
31,6
47,8
20,5
29,4
44,7
25,8
31,0
38,4
30,5
28,9
35,3
35,6
що отримували пенсії за віком або на пільгових умо-
вах; які були зайняті в домашньому господарстві, ви-
хованням дітей та доглядом за хворими; які зневіри-
лися знайти роботу й припинили її пошук.
Розподіл населення України за економічною актив-
ністю наведено в таблиці 1 [8].
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
76 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
Найбільшого поширення приватна власність набу-
ла у сфері торгівлі, де було зосереджено 54 % пра-
цюючих на підприємствах цієї форми власності (на весь
комплекс галузей промисловості припадало лише 12 %
працюючих у приватному секторі).
Але процес приватизації в 1990-х роках призводив
і до негативних наслідків. Насамперед - це було поши-
рення нелегальної діяльності. Наприкінці 1990-х років
у тіньовому секторі економіки України вироблялося до
50 % ВВП. Поряд зі збагаченням одних прошарків на-
селення, інші ще більше відлучалися від матеріальних
цінностей.
Водночас слід звернути увагу на те, що в Україні
процес становлення ринку праці також супроводжував-
ся посиленням його сегментації, на що впливали різні
фактори, зокрема структурні зміни в економіці, поява
альтернативних форм власності й господарювання,
спад виробництва та зниження життєвих стандартів
населення країни. Наслідком дії цих факторів стало
значне соціально-економічне розшарування, загост-
рення проблем безробіття, зубожіння певних соціаль-
них верств у суспільстві.
Тут варто вказати, що на відміну від так званої дуа-
лістичної моделі західних ринків, українському ринку
праці стала властива трисекторна модель, яка охоп-
лювала: зайнятих в офіційній економіці; зайнятих у
неофіційній економіці та зайнятих одночасно в офі-
ційній та неофіційній економіках. При цьому сектор
неформальної зайнятості був украй неоднорідним за
економічними та соціальними показниками.
У цілому в процесі ринкових перетворень змінила-
ся структура суспільства за рівнем доходів: переваж-
на більшість населення в Україні збідніла, середньо-
дохідний прошарок населення став розмитим, а висо-
кодохідний залишався порівняно незначним. Резуль-
татом суттєвого майнового розшарування стало фор-
мування соціально поляризованого суспільства, а не
суспільства з потужним середнім класом. Унаслідок
усіх цих процесів в Україні сформувалися 4 чітко ок-
реслені групи населення, що розрізнялися за рівнем
поточних доходів.
Перша група - це бідні, у 2001 р. бідними були 27,2 %
населення України. У складі бідних виділялися злиденні,
їх у 2001 р. було 14,6 % населення країни. Решта бідних
були представниками низькодохідних груп і становили
12,6 % [12].
Друга група - це так звані потенційно середньо-
дохідні, їх доходи перевищували межу бідності, але були
недостатніми для віднесення до середнього прошар-
ку, ці люди фактично балансували між бідністю та доб-
робутом. Відповідно саме цей шар мав бути головним
об'єктом дій держави щодо створення середнього кла-
су й подолання масштабної бідності в країні. У 2001 р.
до цієї групи належало 51,8 % населення країни.
Третя група - це середньодохідні; цей шар можна
було розглядати як соціальну базу для створення май-
бутнього середнього класу, але в Україні його пред-
ставники 45 % своїх грошових доходів отримували
нелегально, тобто їхня діяльність суперечила принци-
пам соціально орієнтованої ринкової економіки. До цієї
групи, за даними 2001 р., належало 18 % населення
України.
Четверта група - це заможні; їх у 2001 р. було лише
3 % [13].
Розглянемо тепер особливості та джерела форму-
вання основних соціальних груп та прошарків населен-
ня України в зазначений період.
За оцінками міжнародних експертів, у 1990 р. рі-
вень бідності в Україні становив 20 %. В умовах рин-
кових реформ, за загальної тенденції до поширення
бідності, у суспільстві сформувався прошарок насе-
лення з хронічно злиденним рівнем життя. Погіршилась
вікова структура бідних груп населення внаслідок по-
ширення бідності серед молодих сімей, пенсіонерів,
дітей і юнаків. Тривалий період зниження добробуту на-
селення відсунув його споживання на рівень 1960-х
років, а за деякими видами продуктів - навіть на рівень
1950-х. Частка витрат на харчування стала дорівнюва-
ти 60 %, а в бідних сім'ях - 75 % загальних витрат сімей.
Лише за офіційними даними, у 1994 р. середній гро-
шовий дохід 10 % найбагатших громадян перевищу-
вав дохід 10 % громадян із найнижчими доходами
майже в 7 разів, а в 2004 р. у 13-15 разів. За експер-
тними оцінками, фактична диференціація була знач-
но глибша. Її об'єктивна оцінка ускладнювалася тим,
що до даних бюджетної статистики не були включені
групи населення з найвищими доходами.
Професійні групи населення (лікарі, інженери, учи-
телі, наукові працівники), які на початку перебудови
належали до середньодоходних прошарків і відігра-
вали стабілізуючу роль у суспільстві, різко знизили
рівень своїх доходів і опинилися в категорії "нових"
бідних. У них часто спостерігалася зубожілість і дек-
валіфікація.
На шляху ж формування середнього класу в пере-
хідний до ринку період існувало декілька суперечнос-
тей, які мали глибоку економічну природу. Перша була
пов'язана з тим, що в минуле десятиліття, потенційні
претенденти на входження в середній клас були сфор-
мовані ще за радянських часів. До їх складу входили
працівники науки, освіти, охорони здоров'я, кваліфі-
ковані спеціалісти індустріальних галузей виробницт-
ва, деяка частина партійної й державної еліти, яка в
минулому мала досить високий рівень доходів. У пе-
рехідний період вони витратили як заощадження, так і
доходи, оскільки далеко не всі спромоглися оволоді-
ти новими видами діяльності. Трансформаційні про-
цеси, низька ефективність змін і відсутність прозо-
рості в діяльності держави, відтіснили їх на другий план.
Унаслідок цієї суперечності значний людський "матер-
іал" для формування середнього класу в новій сис-
темі втратився.
Таким чином, у 2001-2004 рр. до середнього класу
в Україні переважно належали висококваліфіковані
особи, дрібні власники та підприємці, причому впро-
довж 1990-х років невпинно зростало представницт-
во саме осіб найманої праці - професіоналів, фахівців
та технічних службовців, законодавців, державних
службовців та керівників. За даними Е. М. Лібанової,
серед 20,4 млн зайнятих у галузях економіки такий ста-
тус мали майже 8 млн осіб. Основну їх частину склада-
ли фахівці (близько 3 млн) та керівники різного рівня
(1,5 млн). Практично всі вони були найманими праців-
никами й забезпечували прийнятний рівень життя дуже
часто за рахунок доходів від додаткової роботи, пе-
реважно без реєстрації [14].
Унаслідок недостатнього розвитку підприємництва
й узагалі приватної власності в Україні наймані праці-
вники становили левову частку прошарку, який за по-
ведінкою - політичним консерватизмом, прагненням
інвестувати частину своїх доходів у житло, освіту тощо
- можна кваліфікувати як середній клас.
Значення високого соціального статусу та освіти
для входження до середнього класу відповідним чи-
ном віддзеркалювалося й громадською думкою. Так,
із середнім класом ідентифікувала себе переважна
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 77
більшість керівників підприємств, установ, підприєм-
ців, фахівців технічного або гуманітарного профілю з
вищою освітою, службовців середньої ланки, учнів та
студентів [15].
Сам по собі рівень економічної нерівності в країні
наприкінці досліджуваного періоду (принаймні за офі-
ційними даними) не був надто високим - він більш-менш
збігався зі стандартами інших країн із перехідною еко-
номікою. Але, на жаль, жодне з обстежень не охоплю-
вало дійсно заможні верстви населення: максимальні
індивідуальні доходи в 2001 р. становили, за їх дани-
ми, 94 тис. грн, а за даними Державної податкової ад-
міністрації в 2001 р. офіційні річні доходи 185 осіб ста-
новили від 500 тис. до 1 млн грн, а 75 - перевищували
1 млн грн. Вражаючим було й те, що в Україні тільки за
один рік чисельність "мільйонерів" виросла до 160 у
2002 р. У їхніх доходах заробітна плата становила від
1 до 3 %, а все інше - доходи від продажу акцій, неру-
хомості тощо.
Висновки
Підводячи підсумки, ми схильні стверджувати, що:
1. Під впливом ринкових реформ в Україні відбу-
лася небачена в радянські часи демократизація зай-
нятості. Громадяни отримали значні трудові права й
свободи: вільно обирати зайнятість (чи незайнятість),
її форму, місце роботи, займатися підприємництвом та
організовувати власну справу, вільно їздити по світу, у
тому числі й з метою заробітку, працювати одночасно
на кількох роботах і багато ін. Водночас результатом
радикальних соціально-економічних перетворень ста-
ли й такі негативні наслідки в соціально-трудовій сфері,
як зменшення трудових доходів і посилення податко-
вого тиску на громадян, критичне зменшення соціаль-
них гарантій, скорочення фінансування соціальної
сфери тощо.
2. У результаті дії названих та інших чинників відбула-
ся істотна трансформація зайнятості. У 2002-2004 рр.
зайнятість в Україні загалом характеризувалася як
негарантована, економічно вимушена, неповна, моб-
ільна, нераціональна, неефективна. Але основним
здобутком перехідного періоду у сфері зайнятості ста-
ла її демократизація та поширення ринкових форм зай-
нятості. Основними втратами є неповне використан-
ня людського потенціалу, критичне зменшення соціаль-
них гарантій, різке падіння рівня життя значної части-
ни населення, соціально-економічне розшарування,
високий рівень безробіття.
3. Трансформація соціально-економічної структу-
ри населення України протягом 1991-2004 рр. відбу-
валася під впливом широкого кола економічних, со-
ціальних, політичних, демографічних та інших чинників.
Але ринкові зрушення, особливо в 1990-х роках, обу-
мовили переважно деструктивну динаміку соціально-
економічних змін. На етапі становлення ринкової еко-
номіки через несформованість специфічних ринкових
традицій, моралі, зміни менталітету особливо великою
щодо приведення в дію ринкових механізмів була роль
державних засобів впливу та регулювання. Але істо-
ричною особливістю перехідного періоду була несфор-
мованість самої української держави.
4. Під час реформування необхідно враховувати
забезпечення історичної спадкоємності інститутів сус-
пільства й економіки, специфічні риси українського
пострадянського менталітету тощо. Населення Украї-
ни через історично сформовані схильності, особли-
вості та здобутий досвід як оптимальну модель сус-
пільства бачило баланс між ринковою економікою й
сильною роллю держави. Саме із цією моделлю най-
краще узгоджувалися сучасні прогресивні ідеї щодо
формування соціальної держави, гармонізації еконо-
мічної й соціальної складової суспільного життя,
здійснення виробництва в інтересах кожної людини.
5. Від сучасного складу та стану соціальних верств
населення України, їх взаємозв'язків, тобто від якості
соціально-економічної структури як цілісності нині виз-
начальною мірою залежить здатність суспільства до
подальшого розвитку ринкових стосунків. Потрібна
нова стратегія соціально-економічного розвитку, що
базувалася б на крупномасштабній технологічній мо-
дернізації й передбачала б відповідні внески в довго-
строковий розвиток людського капіталу, орієнтацію на
створення соціальної держави й пріоритетне врахуван-
ня соціально-демографічних цілей і наслідків суспіль-
них перетворень.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Петрушина Т. О. Социально-экономическое поведение
населения Украины в условиях институциональных перемен /
Т. О. Петрушина. - К. : Институт социологии НАН Украины, 2008.
- 544 с.
2. Курило І. О. Соціально-економічна структура населення:
еволюція, сучасність, трансформації / І. О. Курило. - К. : Ін-т де-
мографії та соц. дослідж., 2006. - 471 с; Українське суспільство
1994-2004: Моніторинг соціальних змін / [ред. В. Ворона, М. Шуль-
га] ; НАН України. - К. : Ін-т соціології, 2004. - 704 с.
3. Архангельський Ю. Бідність в Україні. Причини і способи
подолання / Ю. Архангельський, Ж. Архангельська // Віче. - 2001.
- № 11. - С. 46-56; Тумакова С. Подолання бідності - важлива
умова формування цивілізованого ринку робочої сили / С. Тума-
кова // Вісник УАДУ. - 2002. - № 1. - С. 317-321; Новіков В. Подо-
лання бідності - нагальна проблема соціальної політики / В. Нов-
іков // Україна: аспекти праці. - 2001. - № 1. - С. 23-26; Поплавсь-
ка О. Бідність населення: шляхи запобігання та подолання
наслідків / О. Поплавська // Україна: аспекти праці. - 2007. - № 2.
- С. 40-45.
4. Ракитская Г. Необъявленная реформа социально-трудо-
вых отношений в 1990-е годы / Г. Ракитская // Вопросы экономи-
ки. - 2003. - № 9. - С. 77-88; Колот А. Проблеми розбудови націо-
нальної моделі соціально-трудових відносин / А. Колот // Украї-
на: аспекти праці. - 2002. - № 5. - С. 23-28.
5. Статистичний щорічник України за 2006 рік / Державний
комітет статистики України ; [за ред. О. Г. Осауленка; відп. за
вип. П. П. Забродський]. - К. : Консультант, 2007. - С. 327.
6. Праця України 2001 : Статистичний збірник. - К. : Держком-
стат України, 2002. - С. 25.
7. Власенко Н. Праця дітей в Україні / Н. Власенко, В. Кост-
риця // Україна : аспекти праці. - 2000. - № 6. - С. 42.
8. Статистичний щорічник України за 2004 рік / Державний
комітет статистики України ; [за ред. О. Г. Осауленка ; відп. за
вип. В. А. Головко]. - К. : Консультант, 2005. - С. 385.
9. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відно-
сини / М. Б. Махсма. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2003. - С. 50.
10. Мазурок П. Ринок праці: проблеми заробітної плати /
П. Мазурок // Україна: аспекти праці. - 2002. - № 5. - С. 14.
11. Державний комітет статистики України [Електронний ре-
сурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
12. Лібанова Е. М. Трансформаційні процеси, соціальна стра-
тифікація і перспективи становлення середнього класу /
Е. М. Лібанова // Економіка і прогнозування. - 2002. - № 2. - С. 44.
13. Там само. - С. 45.
14. Там само. - С. 53.
15. Там само. - С. 54-56.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
78 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
S. Alekseev
HISTORICAL FEATURES OF THE TRANSFORMATION OF THE SOCIAL-ECONOMIC
STRUCTURE OF THE UKRAINIAN POPULATION IN 1991-2004
The main social-economiс and political factors which form the definite preconditions and directions, trends and features of
the process of the transformation of the social-economiс structure of the population of Ukraine during the transitional period to
a market are analyzed in the article. The process of the property stratification, its consequences and the formation of a new
social-economiс structure of Ukrainian society is pointed out.
Key words: Ukraine, transformational processes, social policy, social-class structure, middle class, social-labour relations.
© С. Алексєєв
Надійшла до редакції 15.02.2011
УДК 94 (477.86) "364": 321.74 "194"
ÊÓËÜÒÓÐÍÎ-ÎѲÒͪ ÆÈÒÒß ÍÀ ÑÒÀͲÑËÀÂÙÈͲ
 ÓÌÎÂÀÕ ÍÀÖÈÑÒÑÜÊÎÃÎ ÎÊÓÏÀÖ²ÉÍÎÃÎ ÐÅÆÈÌÓ
ІГОР АНДРУХІВ,
доктор історичних наук, доцент, професор кафедри історії держави і права
Прикарпатського юридичного інституту
Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Івано-Франківськ
ВОЛОДИМИР КОВАЛИК,
кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії держави і права
Прикарпатського юридичного інституту
Львівського державного університету внутрішніх справ, м. Івано-Франківськ
У статті висвітлено особливості культурно-освітнього життя на Станіславщині в умовах
нацистської окупації. Охарактеризовано стан розвитку освіти та наявні типи освітніх зак-
ладів; проведення заходів культурологічного характеру; діяльність громадських товариств;
показано роль Українського Центрального Комітету та його структур у культурно-освітньо-
му житті краю.
Ключові слова: Станіславщина, Український Центральний Комітет, нацистській окупацій-
ний режим, освіта, культура, громадські організації.
Постановка проблеми. Події Другої світової війни
за роки незалежності України знайшли широке висвіт-
лення у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Одне
із центральних місць посідає тема нацистського оку-
паційного періоду. Штучно розподілене в трьох адмі-
ністративно-територіальних одиницях - Рейхскоміса-
ріаті "Україна", дистрикті "Галичина" (у складі Гене-
ральної губернії) та Трансністрії, населення України по-
різному відчуло на собі окупаційний режим, що, відпо-
відно, впливало як на його повсякденне життя, так і на
прояви в різних формах опору окупантам. Комплекс-
не дослідження з висвітлення різних сфер життя на цих
адміністративних територіях становить науковий та
суспільний інтерес. Саме це й зумовлює наукову акту-
альність і практичну значущість історіографічного ана-
лізу теми, заявленої в назві статті.
Об'єктом дослідження є становище населення Украї-
ни в умовах нацистського окупаційного режиму. Пред-
метом - особливості та форми проявів культурно-освіт-
нього життя на Станіславщині в умовах цього режиму.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. По-
біжно різні аспекти життя на Станіславщині, що входи-
ла до дистрикту "Галичина", висвітлено в працях Н. Ан-
тонюк [3], В. Лаврищука [8], Р. Офіцинського [9], у збірни-
ках документів [12-14] і наукових працях [5, 11], спога-
дах очевидців та учасників тих подій [1, 2, 4, 6, 10, 16].
Разом із тим, питання культурно-освітнього життя
українського населення Станіславщини (з 1962 р. -
Івано-Франківська область) в умовах окупації висвіт-
лено недостатньо.
Метою статті є дослідження особливостей органі-
зації та функціонування закладів освіти й колективів
художньо-театральної самодіяльності; форм прове-
дення культурно-освітніх заходів; ролі в організації
культурно-освітнього життя українських громадських
товариств.
Виклад основного матеріалу. Проголошений 30
червня 1941 р. у Львові членами ОУН(б) "Акт віднов-
лення Української державності", започаткував процес
державотворення на місцях. Вищим органом влади,
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33681 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:21:51Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Алексєєв, С. 2012-05-29T20:02:26Z 2012-05-29T20:02:26Z 2011 Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. / С. Алексєєв // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 73-78. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33681 94 (477)+338+330.34 У статті проаналізовані основні соціально-економічні та політичні чинники, що формували передумови та визначали напрями, тенденції та особливості процесу трансформації соціально-економічної структури населення України в перехідний до ринку період. Розглянуто процес майнового розшарування, його наслідки та утворення нової соціально-економічної структури українського суспільства. The main social-economiс and political factors which form the definite preconditions and directions, trends and features of the process of the transformation of the social-economiс structure of the population of Ukraine during the transitional period to a market are analyzed in the article. The process of the property stratification, its consequences and the formation of a new social-economiс structure of Ukrainian society is pointed out. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. Historical features of the transformation of the social-economic structure of the Ukrainian population in 1991-2004 Article published earlier |
| spellingShingle | Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. Алексєєв, С. Історія |
| title | Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. |
| title_alt | Historical features of the transformation of the social-economic structure of the Ukrainian population in 1991-2004 |
| title_full | Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. |
| title_fullStr | Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. |
| title_full_unstemmed | Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. |
| title_short | Історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення України в 1991-2004 рр. |
| title_sort | історичні особливості трансформації соціально-економічної структури населення україни в 1991-2004 рр. |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33681 |
| work_keys_str_mv | AT aleksêêvs ístoričníosoblivostítransformacíísocíalʹnoekonomíčnoístrukturinaselennâukraíniv19912004rr AT aleksêêvs historicalfeaturesofthetransformationofthesocialeconomicstructureoftheukrainianpopulationin19912004 |