Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст.
Статтю присвячено дослідженню радянської політики щодо німецьких релігійних конфесій на території Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. Проаналізовано законодавство, висвітлено етапи ліквідації церкви, антирелігійну пропаганду, поведінку німців у нових історичних реаліях. The article covers research of Sovi...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33697 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. / І. Задерейчук // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 99-102. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859518405705465856 |
|---|---|
| author | Задерейчук, І. |
| author_facet | Задерейчук, І. |
| citation_txt | Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. / І. Задерейчук // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 99-102. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | Статтю присвячено дослідженню радянської політики щодо німецьких релігійних конфесій
на території Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. Проаналізовано законодавство, висвітлено етапи ліквідації церкви, антирелігійну пропаганду, поведінку німців у нових історичних реаліях.
The article covers research of Soviet government policy concerning German religious confession on the territory Crimea.
The legislation is analysed, the stages of liquidation, anti-religious propaganda, the Germans behavior in the new historical
conditions are studied in the article.
|
| first_indexed | 2025-11-25T20:46:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 99
УДК 94 (477)(=112.2) "1920/1930"
ÏÎ˲ÒÈÊÀ ÐÀÄßÍÑÜÊί ÂËÀÄÈ
ÙÎÄΠͲÌÅÖÜÊÈÕ ÐÅ˲òÉÍÈÕ ÊÎÍÔÅѲÉ
Ó ÊÐÈÌÓ Â 20-30-ò³ ðð. ÕÕ ñò.
ІВАН ЗАДЕРЕЙЧУК,
кандидат історичних наук, доцент, заступник начальника
кафедри теорії та історії держави і права Кримського юридичного інституту
Одеського державного університету внутрішніх справ, м. Сімферополь
Статтю присвячено дослідженню радянської політики щодо німецьких релігійних конфесій
на території Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. Проаналізовано законодавство, висвітлено етапи
ліквідації церкви, антирелігійну пропаганду, поведінку німців у нових історичних реаліях.
Ключові слова: церква, німці Криму, радянська влада.
Постановка проблеми та стан її вивчення. Су-
часний розвиток української держави тісно пов'язаний
із відродженням духовності. Чільне місце в цих про-
цесах посідає церква. Відновлення її діяльності по-
вною мірою неможливе без вивчення історії утисків і
навіть знищення церковних інституцій у роки пануван-
ня радянської влади. Серед релігійних конфесій, що
постраждали в роки піднесення антирелігійної бороть-
би за етнічною ознакою, були, зокрема, німецькі кон-
фесії менонітів та лютеран. Після встановлення в Кри-
му радянської влади розпочалися значні зміни в житті
німецької етнічної групи. Передусім, новою владою
велася системна робота, направлена на формування
нового світогляду, нав'язування населенню півостро-
ва більшовицьких принципів життя. У випадку з німця-
ми більшовики докладали зусиль для знищення сфор-
мованої в них століттями духовності.
Проблеми, пов'язані з політикою держави щодо
німецьких релігійних конфесій Криму в 20-30 ті рр.
ХХ ст., не знайшли свого належного висвітлення в на-
уковій літературі. У фахових публікаціях останніх років
історія кримських німців і, зокрема, національних
особливостей їхніх церковних відправ, майже не дос-
ліджується.
Наявні нечисленні дослідження й публікації дають
загальну картину протистояння церква-держава, не
виокремлюючи німців як етнічну групу, або торкають-
ся окремих регіонів СРСР й України та не містять
матеріалів по Криму [1-6, 13, 16].
Мета статті - дослідити процеси, пов'язані зі ста-
новищем релігійних конфесій німців у 20-30-ті рр.
ХХ ст. Для вирішення поставленої мети необхідно роз-
крити процес правового регулювання релігії в ра-
дянській державі, проаналізувати заходи, спрямовані
на ліквідацію церкви, охарактеризувати радянську ан-
тирелігійну пропаганду та місце школи в ній.
Виклад основного матеріалу. Першим кроком
більшовиків у релігійному питанні стала зміна право-
вого статусу церкви. Тому в грудні 1917 р. РНК вида-
ла декрет про цивільні шлюби та цивільні метрикації,
а 23 січня 1918 р. видається декрет "Про відокрем-
лення церкви від держави та школи від церкви". Цей
нормативно-правовий акт не лише відокремлював
церкву від школи, але й позбавляв релігійні громади
права володіння та розпорядження церковним май-
ном, статусу юридичної особи, усе майно оголошува-
лося народним надбанням [1, с. 276-277]. 22 серпня
1918 р. Наркомос РСФРР прийняв декрет "Про
звільнення приміщень з-під домових церков при на-
вчальних закладах і ліквідацію майна цих церков" [2,
с. 164-166]. Наступним кроком стало обмеження прав
священиків - вони позбавлялися виборчих прав і об-
кладалися високими податками.
Серед цих нормативних актів слід виділити прий-
няті в 1919 р. Декрет Тимчасового Робітничо-селянсь-
кого Уряду УСРР "Про передачу всіх навчальних зак-
ладів у відання Відділу Просвіти", постанови Народ-
ного Комісаріату Освіти УСРР "Про релігійні обряди і
викладання Закону Божого в Радянській Українській
школі", "Про духовні училища і семінарії" [3, с. 33].
23 лютого 1922 р. Всеросійський Центральний
Виконавчий Комітет видав декрет про вилучення цер-
ковних цінностей. Реквізиція церковного майна часто
розповсюджувалася на всі предмети, необхідні для
проведення богослужіння, навіть які не становили
матеріальної цінності [1, с. 276-277]. Перераховані
нормативно-правові акти вибудовували політику дер-
жави, направлену на остаточну ліквідацію інституту
церкви в державі. Їх застосування на території Кри-
му відбувалося одразу після встановлення більшо-
вицького режиму в листопаді 1920 р. Відтак до вес-
ни 1923 р. кримські органи влади закрили всі люте-
ранські молитовні [2, с. 164-166].
Побоюючись політичних ускладнень, зростання
антирадянських настроїв серед німецького населен-
ня, владні органи Криму провели низку заходів для
нормалізації релігійного життя лютеран, що виражало-
ся, передусім, у відновлені діяльності закритих у 1922-
1923 рр. молитовних приміщень [2, с. 164-166]. Цей
захід допоміг нормалізувати діяльність лютеранських
парафій, прискорити створення органів конфесійного
самоврядування республіканського масштабу. Іншим
прикладом толерантної поведінки держави стосовно
малих конфесійних груп, зокрема по відношенню до
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
100 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
менонітів, є функціонування біблейської школи-семі-
нарії для підготовки проповідників-менонітів у Чонгарі
поблизу Сімферополя в 1918-1924 рр. [4, с. 48].
Правовідносини між державою та німецькою ре-
лігійною громадою в роки непу вибудовувалися на ос-
нові спеціально укладеного договору та розроблено-
го статуту. Так, у 1923 р. було видано закон, згідно з
яким усі релігійні громади зобов'язувалися розробити
статут та зареєструвати його у відповідних органах
влади [5, с. 331-333].
Часткова стабілізація політики держави щодо про-
тестантської церкви в середині 20-х рр. наприкінці
десятиліття змінюється тотальним наступом влади на
церкву. У 1928 р. відносна свобода в культурному бу-
дівництві змінюється жорсткістю курсу. Активізується
й антирелігійна діяльність, набуваючи більш агресив-
ного й безцеремонного характеру.
Нові політичні настанови щодо сектантів були
сформульовані в спеціальній постанові ЦК ВКП(б)
"Про сектантство" від 7 квітня 1927 р. Документ яв-
ляв собою розгорнуту програму, розраховану на підрив
впливу сект на населення, їх матеріальної та організа-
ційної основ існування [2, с. 182].
Початок повної ліквідації релігійної мережі сек-
тантів розпочався постановою НКВС РРФСР "Про
використання приміщень релігійними об'єднаннями"
від 19 квітня 1929 р. Відповідно до неї групам вірую-
чих заборонялося передавати для здійснення релігій-
ного культу житлові приміщення. Стосовно сектантів
це означало, що вони позбувалися можливості мати
свої молитовні приміщення на приватних орендованих
квартирах, а у зв'язку із цим їхні общини автоматично
самоліквідовувалися. Упродовж року так припинили
діяльність 11 сектантських груп у містах республіки. За
цей же час у селах розпалося 13 таких груп через по-
боювання репресій з боку влади [2, с. 184].
Початок 30-х рр. ХХ ст. характеризується активі-
зацією діяльності спеціальних комісій у цьому напрямі.
Дедалі ширшу діяльність розгортає Союз войовничих
безбожників (далі - СВБ). Його керівники прагнули
підготувати пропагандистів, які б своєю агітацією охо-
пили всі навчальні заклади. Через Наркомос запровад-
жувались антирелігійні цикли в педтехнікумах, педін-
ститутах, у дев'ятирічках із педагогічним спрямуван-
ням, на робітфаках. У жовтні 1929 р. відбувся другий
пленум кримської ради СВБ, де обговорювався план
роботи на 1929-1930 рік. У його основу було покладе-
но виконання рішень Другого Всесоюзного з'їзду без-
божників. Учасники вирішили збільшити наклад анти-
релігійної літератури більш ніж утричі, провести рай-
онні й обласні курси безбожників, організувати колек-
тиви пропагандистів й окремі секції з мусульманства,
сектантства. Питання про антирелігійну пропаганду
обговорювалося й на засіданнях Секретаріату ОК
ВКП(б). Особлива увага приділялась формам і мето-
дам антирелігійної роботи, викладеним у доповіді
"Культурна революція й антирелігійна пропаганда" [6].
Показовими є приклади, що в цілому дають уявлен-
ня про масштаби роботи влади щодо ліквідації церк-
ви. Згідно з протоколом засідання постійної комісії з
питань культів при президії Кримського ЦВК від
24 липня 1931 р. приміщення лютеранської кірхи в селі
Отар-Мойнак Євпаторійського району передали під
школу колгоспної молоді, лютеранську кірху в Нейзаці
Карасубазарського району переобладнали під сіль-
ський клуб [7, арк. 12]. З церкви села Фріденталь зро-
били комору [8, арк. 66], у селищі Джурчи Феодосійсь-
кого району приміщення передали під склад, а у при-
міщенні кірхи, яка знаходилася у Феодосії, розмісти-
ли археологічний музей [9, арк. 14-32], оскільки її ще
в 1929 р. припинила використовувати для здійснення
культових обрядів релігійна громада міста [7, арк. 22].
Схожа ситуація була й у релігійному центрі менонітів
Криму - селищі Карасан Біюк-Онларського району.
Усього в Карасанській сільраді мешкало 845 людей
із них 720 менонітів та 90 лютеран за віросповідан-
ням. Саме в Карасані знаходився найбільший моли-
товний дім, де на свята збиралися меноніти з усього
Криму [10, арк. 2]. У 1931 р. на засіданні постійної Куль-
ткомісії при Президії ЦВК КАСРР винесли постанову
ліквідувати в селищі два молитовних будинки, тому що
офіційно релігійна громада відмовилася від подаль-
шого використання приміщення. У результаті там за-
снували клуб, а в іншій будівлі - склад [7, арк. 37].
Ліквідація церкви відбувалася без спротиву віру-
ючих. Щоб не бути репресованими, віряни підписува-
ли "добровільну" відмову від культових споруд. Так
було майже в більшості випадків із німецькими кірха-
ми. Наприклад, жителі села Бютень у 1933 р. підписа-
ли лист про відмову від церкви. У відповідь комісія з
культів 4 жовтня 1933 р. прийняла рішення ліквідува-
ти молитовний будинок на вимогу трудящих і передати
приміщення Біюк-Онларському райвно для організації
в ньому школи колгоспної молоді [11, арк. 44-47].
Політика держави щодо церкви доходила до того,
що в умовах індустріалізації більшовики часто вико-
ристовували інвентар культових споруд для отриман-
ня металу. Зокрема, у жовтні 1931 р. Комісія з релігій-
них культів ухвалила рішення про зняття дзвонів із
римсько-католицького костелу в м. Сімферополі та
передачу їх для реалізації Металкому. Таке рішення
вкотре пояснювалося причиною "відмови" релігійної
громади від користування ними [9, арк. 13].
Результатом системної діяльності держави в цер-
ковному питанні стало масове закриття культових спо-
руд. У 1931 р. було проведено перереєстрацію моли-
товних будинків, із 69 діючих до 1931 р. реєстрацію
пройшло лише 11 [12, арк. 1-10]. Станом на 1937 р. в
КАРСР працювало лише 2 лютеранські кірхи в Крас-
ноперекопському районі [8, арк. 169.]
Наведені приклади форми державної діяльності
стосовно церкви дозволяють переконатися, що ра-
дянська влада проводила політику, направлену на зни-
щення традиційного укладу життя, який формувався в
німців протягом багатьох століть. Відмова населен-
ня від релігії фактично була повним фарсом, знищен-
ням конкуренції на шляху ідеологічного виховання на-
селення. Найбільший осуд викликає доля закритих куль-
тових споруд. Облаштування в них складів, клубів, шкіл
та інших установ стало прямою наругою над духовні-
стю, а мовчання з боку віруючих закріпило остаточно
перемогу більшовиків.
Проте, незважаючи на всі форми та методи відкри-
тої діяльності з боку влади, німці продовжували збе-
рігати свою духовність. У 1930-ті рр. складається си-
туація, за якої меноніти були змушені перейти в
підпілля. Так, 21 грудня 1934 р. Комісією з культів роз-
глядалася ситуація в Спатській та Данилівській
сільських радах Біюк-Онларського району. Комісією
констатувалося, що в зазначених сільських радах най-
більше розвинутий баптистський рух, а в районі діяло
до 50 проповідників, пов'язаних із німецькими фашист-
ськими організаціями [8, арк. 42].
Тотальний наступ держави на церкву викликав хви-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 101
лю протестів серед німців-менонітів. Саме антирелі-
гійна кампанія, поява у квітні 1929 р. закону про
релігійні культи, положення якого суттєво обмежували
права віруючих, остаточно надала еміграційним на-
строям, особливо серед менонітів, широкомасштаб-
ного характеру [13, с. 152]. Еміграційний протест не
зупинив владу у своїх намірах щодо знищення церкви.
Події початку 1930-х рр. стали тому підтвердженням.
Закриваючи молитовні будинки, влада не змогла ос-
таточно знищити духовний світ німців, сформований
протягом багатьох століть. Документи 1930-х рр.
свідчать про системну боротьбу більшовиків із релі-
гією, але одночасно й розкривають опозиційний спро-
тив німців, спроби зберегти свій світогляд.
У той час, коли влада ліквідовувала культові спо-
руди, німці продовжували збиратися в приватних бу-
динках для здійснення релігійних обрядів, читання та
вивчення Біблії. Проте з таким станом справ більшо-
вики не мали бажання миритися. Спеціальними орга-
нами, зокрема підрозділами НКВС, проводилася сис-
темна робота щодо виявлення та ліквідації активних
проявів релігійної діяльності.
Владі протягом усього періоду 1930-х рр. доводи-
лося вести системну роботу з виявлення та ліквідації
зібрань мирян. Показовою є доповідна записка упов-
новажених органів влади з питань антирелігійної ро-
боти від 1936 р. про стан антирелігійної пропаганди в
Тельманському районі (який вважався німецьким на-
ціональним районом). Незважаючи на те, що в рай-
оні не існувало діючих культових споруд, у селищах
серед населення релігія відігравала велику роль. З
37 німецьких колгоспів району найбільше уражені,
у плані активної дії релігійників, колгоспи з меноні-
тським населенням (приблизно 10).
Наприклад, у колгоспі "Ландвірт" (більшість жи-
телів - меноніти) до останнього часу таємно існу-
вала релігійна менонітська громада ("главаря" за-
арештували органи НКВС). До її складу входили
Ремпель Яків, Тісен Яків Миколайович, Вібе Петро
Федорович - усі поважні люди серед мешканців села
(у термінах радянської влади - куркулі). Мета - про-
водити релігійну пропаганду серед населення го-
ловним чином серед молоді, зробити молодь пасив-
ною, відволікти її від клубів, організувати релігійні
хори за участю молоді. У цьому селі була велика
кількість релігійної літератури. У кожному домі є
Євангеліє.
Мали місце й відкриті виступи німців проти ан-
тирелігійної політики влади. Наприклад, у колгоспі
"Труд" із 163 колгоспників на загальні збори прихо-
дило не більше 40 осіб, а під час постановки Кара-
санською школою спектаклю в колгоспі "Труд", коли
там було згадано про Бога, більшість присутніх
встала й демонстративно вийшла з клубу. У кол-
госпі ім. Тельмана із 33 учнів було 11 піонерів, а на
кінець 1937 р. залишилося 5, інші повернули галсту-
ки, мотивуючи це забороною батьків [14, арк. 1-6].
Незважаючи на системну роботу спеціальних ор-
ганів, німці продовжували зберігати віру в Бога. В
інформаційному листі по Тельманському району в
1935 р. зазначалося, що в ряді колгоспів мала місце
активна робота контрреволюційних організацій. У кол-
госпі "Ландвірт" (село Борангра) проповідник Вібе Іван
Петрович організував навколо себе групу в кількості
14 осіб, та другу групу із 12 осіб із молоді, які здійсню-
вали релігійні обряди. Виявлену групу звинувачували
в проведені фашистської пропаганди, їм приписували
висловлювання в дусі: "Комуністи ведуть народ до
загибелі, оскільки вони проти релігії, Бога та приват-
ної власності, а єдина країна, яка має перспективи в
майбутньому, - це Німеччина" [15, арк. 9-13].
Серед методів боротьби з релігійністю німців у
середині 1930-х рр. використовуються репресії, зок-
рема шляхом влаштовування показових судових про-
цесів. Траплялися випадки, коли до активних релігій-
них діячів застосовувалася найвища міра соціально-
го захисту, а також найпоширенішим покаранням було
позбавлення волі до 5 років [Там само].
Репресії проти німецьких священиків та віруючих
німців в Україні та в Криму були не випадковими, ос-
кільки релігія й віра посідали ключове місце в житті
німців, а служителі культу навіть своєю пасивною при-
сутністю стримували комунізацію соціально-побутових
відносин у німецьких селах, перешкоджали діяльності
громадських товариств "войовничих безвірників", со-
вєтизації освіти [16, с. 187].
Наступ більшовиків на релігійність німців на тери-
торії Криму відбувався не лише шляхом ліквідації куль-
тових споруд, переслідування пасторів, але й за допо-
могою ведення комплексної роботи з молоддю. Основ-
ними центрами антирелігійної пропаганди ставали шко-
ли. Влада розуміла, що молода несформована психі-
ка найкраще піддається усвідомленню й сприйняттю
нових радянських цінностей та світогляду.
На виконання більшовицької програми з перевихо-
вання німців працювали всі навчальні заклади авто-
номії. Системна робота розпочалася з 1921 р. Тоді чи-
новники констатували факт незадовільного стану осві-
ти серед німців. До такого висновку вони дійшли, вихо-
дячи лише з наявності в шкільній програмі німців пред-
мету "Закон Божий", а також виконання вчителями обо-
в'язків кюстера [6, с. 105]. У наступні роки ситуація не
змінилася. У звіті Євпаторійського райкому в березні
1926 р. партійні функціонери були змушені визнати: "У
сільраді є менонітська секта, що нараховує 238 членів.
Секта ця давня, існує близько 50 років, складається
здебільшого із заможних. Характерно, що серед ме-
нонітів немає жодного батрака. Молодь повністю під
впливом старих, комсомольців серед менонітської мо-
лоді немає. До будь-яких ініціатив культурного харак-
теру вони ставляться негативно" [Там само, с. 139-140].
Відтак у менонітських, як і в лютеранських поселен-
нях стали проводити насильницьке виселення церков-
них органів зі спільних із школами приміщень. У школах
розпочалася активна атеїстична пропаганда серед
молоді. Особлива увага приділялася боротьбі з неле-
гальним груповим навчанням дітей основам віровчен-
ня. Винні притягувалися до судової відповідальності за
ст. 121 Кримінального кодексу [4, с. 48.]. Але навіть пе-
реслідування пасторів та інші дії влади не зупиняли віру-
ючих у відправленні своїх релігійних потреб.
Держава продовжувала розробляти різні плани,
спрямовані на усунення релігійності серед німців. Фор-
ми антирелігійної пропаганди серед учнівської молоді
використовувалися різноманітні: від диспутів і лекцій
до проведення "комсомольського Великодня". На-
приклад, 4 квітня 1931 р. усім відділам народної осві-
ти КАСРР було надіслано наказ стосовно проведен-
ня антивеликодньої кампанії в усіх школах. Згідно з ним
вимагалося провести спеціальні вечори з прочитан-
ням доповіді й показати антирелігійну художню поста-
новку, випустити спеціальні номери стінгазет, написа-
ти гасла для школи та хат-читалень на антивеликодню
тематику ("Проти Великодня за більшовицький сів",
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 3 (110) березень-квітень 2011 р.
102 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
"Загальним розгортанням антирелігійної роботи допо-
можемо виконати п'ятирічку за 4 роки", "Відповімо зна-
хабнілій зарубіжній попівщині укріпленням обороноз-
датності СРСР") [17, арк. 247]. Незважаючи на сис-
темну роботу влади на поширення антирелігійних на-
строїв серед молоді, вона під впливом батьків про-
довжувала зберігати свою духовність, але, звісно, у
менших масштабах, ніж на час установлення тоталі-
тарного режиму в Криму, восени 1920 р. Про збережен-
ня релігійності свідчать факти проведення в 1940 р. у
школах Тельманського району на зимових канікулах
спеціальних бесід на тему Різдва [18, арк. 15].
Слід зазначити, що німці протягом 20-х - початку
30-х рр. ХХ ст. чинили опір антирелігійній політиці ра-
дянської влади, виступали з протестами. Показовими
є висловлювання селян селища Табулди: "Дайте сво-
боду молитися, не псуйте наших дітей, не вчіть їх не
вірити в Бога" [19, арк. 2]. Влада також визнавала, що
вона має значні труднощі в роботі серед німців. Ска-
жімо, за результатами перевірки Євпаторійського
району в 1928 р. вимагалося посилити боротьбу зі
створення антирелігійних гуртків, застосувати жорст-
кіші адміністративні заходи щодо вчителів, які викла-
дають дітям шкільного віку Слово Боже [20, арк. 1].
На практиці до таких учителів застосовувалося звіль-
нення з посади.
Активну діяльність щодо збереження духовності про-
водили не лише представники духовенства, але й учи-
телі та німці, що не злякалися, насамперед, криміналь-
ного переслідування з боку держави, адміністратив-
ної відповідальності, звільнення з роботи, продовжу-
ючи захищати своє право на свободу віросповідання.
Висновки
В умовах радянських реалій 1920-30-х рр. саме
релігія для німців стала чи не найважливішим об'єдну-
ючим чинником і духовним стрижнем, яка дозволяла
зберігати їм свою національну ідентичність. Радянсь-
ка влада докладала значних зусиль для знищення Цер-
кви, усвідомлюючи її опозиційність по відношенню до
себе й неможливість здійснення радянських проектів
серед німців Криму. Політика держави здійснювалася
в декількох напрямках, особливо на законодавчому
рівні, - релігія фактично опинилася під забороною.
Другий напрямок полягав в активній пропагандистській
діяльності з використанням можливостей школи,
сільських клубів, червоних кутків тощо. Це був трива-
лий, але в результаті, як засвідчила історія, ефектив-
ний метод. Також більшовики намагалися ліквідувати
церкву, запроваджуючи репресії та переслідування
представників духовенства, проводячи широкомасш-
табну кампанію щодо закриття молитовних будинків,
як результат - у 1930-ті рр. у Криму практично не зали-
шилося легально діючих культових споруд.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Лиценбергер О. А. Лютеранская церковь в Саратовском
Поволжье в годы советской власти / О. А. Лиценбергер // Рос-
сийские немцы на Дону, Кавказе и Волге : материалы Российс-
ко-Германской научной конференции. Анапа, 22-26 сентября 1994.
- М. : Готика, 1995. - С. 275-281.
2. Белоглазов Р. М. Політика радянської влади щодо релігій-
них конфесій у 1920-ті роки (за матеріалами Кримської АСРР) :
дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Роман Миколайович Белогла-
зов. - К., 2002. - 234 с.
3. Сергієнко Г. Л. Роль конституційно-правового регулюван-
ня відносин держави й релігійних організацій у гарантуванні сво-
боди віросповідання в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02
/ Ганна Леонідівна Сергієнко. - Харків, 2004. - 209 с.
4. Живи и помни… История менонитских колоний Екатери-
нославщины / [С. И. Бобылева, А. И. Безносов, О. В. Безносо-
ва, Н. В. Венгер и др.]. - Днепропетровск, 2006. - 378 с.
5. Безносов А. И. Религиозная жизнь немецкого населения
Юга Украины и политика советской власти (1920-1928 гг.) /
А. И. Безносов // Немцы России и СССР, 1901-1941 гг. : матери-
алы международной научной конференции (Москва, 17-19 сен-
тября 1999 г.). - М. : Готика, 2000. - С. 329-342.
6. Кондратюк Г. М. Етнополітика і розвиток народної освіти в
Криму в 20 - 30 роках XX століття : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.02
/ Григорій Миколайович Кондратюк. - К., 2005. - 222 с.
7. Державний архів Автономної Республіки Крим (далі -
ДААРК). - Ф. Р-663. - Оп. 18. - Спр. 25.
8. ДААРК. - Ф. Р-663. - Оп. 18. - Спр. 46.
9. ДААРК. - Ф. Р-663. - Оп. 17. - Спр. 33.
10. ДААРК. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 824.
11. ДААРК. - Ф. Р-663. - Оп. 18. - Спр. 28.
12. ДААРК. - Ф. Р-663. - Оп. 3. - Спр. 393.
13. Безносов О. І. Спроба втечі з "раю": еміграційний рух
серед менонітів та німців-колоністів Півдня України наприкінці
20-х рр. ХХ ст. // Вопросы германской истории. - 2009. - С. 147-156.
14. ДААРК. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 1812.
15. ДААРК. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 1446.
16. Васильчук В. М. Німці України: суспільний та національ-
ний аспекти ХХ - початок ХХІ ст. : дис. ... докт. іст. наук : 07.00.01
/ Володимир Миколайович Васильчук. - Донецьк, 2006. - 500 с.
17. ДААРК. - Ф. Р-663. - Оп. 3. - Спр. 347.
18. ДААРК. - Ф. Р-20. - Оп. 8. - Спр. 35.
19. ДААРК. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 892.
20. ДААРК. - Ф. П-1. - Оп. 1. - Спр. 822.
I. Zadereychuk
SOVIET GOVERNMENT POLICY CONCERNING GERMAN RELIGIOUS CONFESSION
OF CRIMEA IN 20-30 YEARS OF XX CENTURY
The article covers research of Soviet government policy concerning German religious confession on the territory Crimea.
The legislation is analysed, the stages of liquidation, anti-religious propaganda, the Germans behavior in the new historical
conditions are studied in the article.
Key words: church, Crimean Germans, Soviet government.
© І. Задерейчук
Надійшла до редакції 24.02.2011
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33697 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-25T20:46:26Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Задерейчук, І. 2012-05-29T20:40:47Z 2012-05-29T20:40:47Z 2011 Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. / І. Задерейчук // Схід. — 2011. — № 3 (110). — С. 99-102. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33697 94 (477)(=112.2) "1920/1930" Статтю присвячено дослідженню радянської політики щодо німецьких релігійних конфесій на території Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. Проаналізовано законодавство, висвітлено етапи ліквідації церкви, антирелігійну пропаганду, поведінку німців у нових історичних реаліях. The article covers research of Soviet government policy concerning German religious confession on the territory Crimea. The legislation is analysed, the stages of liquidation, anti-religious propaganda, the Germans behavior in the new historical conditions are studied in the article. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. Soviet government policy concerning german religious confession of Crimea in 20-30 years of XX century Article published earlier |
| spellingShingle | Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. Задерейчук, І. Історія |
| title | Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. |
| title_alt | Soviet government policy concerning german religious confession of Crimea in 20-30 years of XX century |
| title_full | Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. |
| title_fullStr | Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. |
| title_full_unstemmed | Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. |
| title_short | Політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у Криму в 20-30-ті рр. ХХ ст. |
| title_sort | політика радянської влади щодо німецьких релігійних конфесій у криму в 20-30-ті рр. хх ст. |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33697 |
| work_keys_str_mv | AT zadereičukí polítikaradânsʹkoívladiŝodonímecʹkihrelígíinihkonfesíiukrimuv2030tírrhhst AT zadereičukí sovietgovernmentpolicyconcerninggermanreligiousconfessionofcrimeain2030yearsofxxcentury |