Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи
Стаття присвячена аналізу історичного ракурсу розвитку теорії керівництва та її впливу на сучасні теорії керівництва, які ґрунтуються на формуванні типу керівника майбутнього, визначенні напрямку його розвитку, відборі ефективного стилю керівництва та
 застосуванні нових форм влади з метою д...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33718 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи / О. Кузьмін, Н. Колінко // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 43-49. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860021539335831552 |
|---|---|
| author | Кузьмін, О. Колінко, Н. |
| author_facet | Кузьмін, О. Колінко, Н. |
| citation_txt | Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи / О. Кузьмін, Н. Колінко // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 43-49. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | Стаття присвячена аналізу історичного ракурсу розвитку теорії керівництва та її впливу на сучасні теорії керівництва, які ґрунтуються на формуванні типу керівника майбутнього, визначенні напрямку його розвитку, відборі ефективного стилю керівництва та
застосуванні нових форм влади з метою досягнення соціального, економічного, науково-
технічного прогресу.
The article is devoted the analysis of the historical foreshortening of development of theory of guidance and its influence on
the modern theories of guidance, which are based on forming as a leader future, directionfinding his development, selection of
effective style of guidance and application of new forms of power, with the purpose of achievement of social, economic, scientific
and technical progress.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:47:26Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 43
M. Kravchenko
CONCEPTUAL FOUNDATIONS OF MANAGEMENT OF FINANCIAL STABILITY
OF AN INDUSTRIAL ENTERPRISE
The article presents the conceptual foundations of management of financial stability of an industrial enterprise, which reveal
the essence of financial stability management, determine the object, subject, aim, tasks, functions and principles of management,
generalize the criteria of efficiency of enterprise financial stability management according to fields of activity.
Key words: financial stability, industrial enterprise, management of financial stability, conceptual foundations.
© М. Кравченко
Надійшла до редакції 11.04.2011
УДК 331.1
ÎÑÎÁËÈÂÎÑÒ² ÊÅвÂÍÈÖÒÂÀ
²ÍÍÎÂÀÖ²ÉÍÎÞ Ä²ßËÜͲÑÒÞ: ÕÐÎÍÎËÎÃ²ß ÒÅÎв¯,
ÑÓ×ÀÑͲÑÒÜ ÒÀ ÏÅÐÑÏÅÊÒÈÂÈ
ОЛЕГ КУЗЬМІН,
доктор економічних наук, професор Національного університету "Львівська політехніка"
НАТАЛІЯ КОЛІНКО,
асистент Інституту підприємництва та перспективних технологій
Національного університету "Львівська політехніка"
Стаття присвячена аналізу історичного ракурсу розвитку теорії керівництва та її впли-
ву на сучасні теорії керівництва, які ґрунтуються на формуванні типу керівника майбут-
нього, визначенні напрямку його розвитку, відборі ефективного стилю керівництва та
застосуванні нових форм влади з метою досягнення соціального, економічного, науково-
технічного прогресу.
Ключові слова: керівництво, керівник-інноватор, інноваційна діяльність.
Постановка проблеми. Серед проблем теорії і
практики управління центральне місце відводиться
комплексу проблем, пов'язаних із керівництвом. Саме
керівництво є тим видом діяльності, яке пронизує всю
систему управління. Неможливо ефективно викорис-
товувати функції планування, організації, мотивуван-
ня, контролювання та регулювання, якщо немає ефек-
тивного керівництва. Сучасним керівникам доводить-
ся докладати немало зусиль для того, щоб мотивува-
ти діяльність підлеглих і направити її на досягнення
цілей організації.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про-
блеми керівництва є предметом дослідження багать-
ох зарубіжних та українських учених, зокрема М. Арм-
стронга, М. Альберта, Р. Блейка, М. Вудкока, Р. Даф-
та, П. Друкера, І. Іванової, А. Казанцева, О. Кузьміна,
Р. Лайкерта, М. Мескона, Т. Мітчела, Д. Моутона,
В. Ньюстрома, Б. Паригіна, Д. Френсиса, Ф. Хедоурі
та інших. Однак дослідженню керівництва в інновацій-
ній діяльності та акценту на посилення інноваційної
підприємницької риси в поведінці керівника до сьогодні
приділяється недостатньо уваги, а без цих досліджень
неможливо забезпечити розвиток організації та її конку-
рентоспроможність на ринку. Оскільки феномен керів-
ництва набуває такої важливої ролі, це зумовлює не-
обхідність його постійного дослідження та розвитку.
Мета статті - дослідження особливостей керівниц-
тва при здійсненні інноваційної діяльності.
Виклад основного матеріалу. Одна з найваж-
ливіших проблем, які постають перед сучасним бізне-
сом - це питання керівництва. Керівництво - це взає-
мовідносини між керівником та його підлеглими че-
рез їхній взаємний вплив задля спільної ініціації змін і
досягнення майбутніх результатів, які б відобража-
ли їх спільні цілі.
Розуміння керівництва на сучасному етапі немож-
ливе без теоретичного підґрунтя, яке дозволить вия-
вити специфіку процесу керівництва на різних етапах
суспільного розвитку. Різноманітні теорії керівництва
представлені в семи групах, кожна з яких описується
в табл. 1.
У працях деяких західних учених поняття "керівниц-
тво" ототожнюють із поняттям "лідерство", уважаю-
чи, що формально наділений владою керівник органі-
зації і є неформальним лідером, тому в англійській,
іспанській, німецькій та багатьох інших мовах не існує
диференціації цих двох понять. У працях більшості
українських учених поняття "керівництво" розмежо-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
44 ЕКОНОМІКА
Період
розвитку
Теорії
керівництва Основні положення
Початок
ХХ ст.
Теорія
великої
людини
Керівник має природжені характеристики “героя”, які дозволяють йому набувати владу й
впливати на підлеглих.
Найдавніші погляди на теорію керівництва визначали особистість, здатну поєднати людей
та впливати на них засобами своїх власних, природжених здібностей.
Початок
1920-х
років
Теорія
особистісних
якостей
У цей період багато вчених приділяють увагу особистісним якостям, якими наділяють ус-
пішного керівника.
Зокрема Р. Стогдилл виділив такі з них: інтелект, ініціативність, навички взаємодії, упев-
неність у собі, прагнення взяти на себе відповідальність, чесність, агресивність, незалеж-
ність, стійкість до стресу.
Д. Вадер і Г. Аллігер, під час наукових досліджень виділили шість особистісних якостей,
які відрізняють успішних лідерів від усіх інших: розум, екстраверсія, домінантність, муж-
ність, консерватизм, прагнення бути лідером.
С. Кіркпатрик і Е. Лок виділили ряд особистісних якостей, які відрізняють керівників від прос-
тих людей: сила, наполегливість, завзятість (досягнення, амбіції, енергія, ініціатива), лідер-
ська мотивація (персоналізована або соціалізована), чесність і цілісність, упевненість у собі
(включаючи емоційну стійкість), пізнавальні здібності (здатність відсортовувати інтерпрета-
цію широкого діапазону різноманітної інформації), знання справи, професіоналізм.
Т. Нефф і Д. Ситрин також уважають, що провідні керівники володіють рядом специфічних
особистісних якостей: небайдуже ставлення до своєї справи, інтелект, комунікабельність,
енергійність, самоконтроль, внутрішня врівноваженість, адекватна оцінка оточення, норма-
льні стосунки в сім’ї, позитивні установки, бажання робити саме те, що необхідно в конкрет-
ний момент.
Початок
1950-х
років
Поведінкова
теорія
Теорія ґрунтується на твердженні, що успішному керівнику притаманні ефективні форми
поведінки.
К. Левін і Р. Ліппет досліджували поведінку автократичного керівника, який прагне до цент-
ралізованої влади, та демократичного керівника, який передає власні повноваження іншим.
Р. Тенненбаум і У. Шмида у процесі наукових досліджень виявили, що керівник може бути
автократом (орієнтованим на жорстке керівництво), демократом (орієнтованим на підлеглих)
або представляти проміжний тип (коли використовується два стилі, поєднання яких зале-
жить від обставин, а для успішного керівництва необхідно адаптуватися до цих обставин).
Д. Боверс та інші вчені виділили два типи поведінки керівників: керівник, орієнтований на
співробітників, який концентрує свою увагу на потребах підлеглих, та керівник, орієнтова-
ний на роботу, який спрямовує діяльність підлеглих.
Р. Блей і Д. Моутон оцінювали керівників за дев’ятибальною шкалою, виходячи з двох
критеріїв: рівень урахування інтересів людей та рівень урахування інтересів виробництва.
Згруповані осі координат відображають п’ять основних стилів керівництва: менеджмент
команди (9;9), менеджмент заміського клубу (1;9), менеджмент влади-підпорядкування
(9;1), центристський менеджмент (5;5), ослаблений менеджмент (1;1).
Ф. Юммаріно і Ф. Дансерес у процесі досліджень запропонували керівнику в рамках теорії
особистісних якостей та поведінки індивідуалізоване керівництво, яке базується специфі-
чній взаємодії між керівником і кожним підлеглим.
Початок
1960-х
років
Ситуаційна
теорія
Основна ідея теорії полягає в тому, що керівники можуть оцінювати ситуацію й адаптува-
ти до неї свою поведінку.
Ф. Фідлер запропонував ситуаційну модель керівництва, яка визначала ступінь орієнтації
керівника на завдання та взаємовідносини, що вказували на стиль керівництва, відповідно
до ситуації. За цією моделлю, перший тип – це керівник, який проявляє увагу до підлег-
лих, створює атмосферу взаємної довіри та поваги; другий тип – це керівник, орієнтова-
ний на завдання, який визначає напрямок діяльності й установлює робочі норми.
П. Херсі й К. Бланшер запропонували ситуаційну теорію, основою якої є те, що працівники
відрізняються один від одного за ступенем їх готовності до виконання завдань. За їх тео-
рією, керівник може віддати перевагу одному із чотирьох стилів: стилю роз’яснення, стилю
переконання, стилю участі, стилю делегування, які виникають у результаті різних поєд-
нань орієнтації на завдання з орієнтацією на взаємовідносини.
Т. Мітчел і Р. Хаус, досліджуючи стилі керівництва, запропонували теорію шлях-ціль, згід-
но з якою керівник повинен посилювати мотивацію підлеглих, щоб ті досягали особистих
та організаційних цілей. Теорія шлях-ціль будує докладну класифікацію стилів керівницт-
ва: стиль підтримки, директивний стиль, стиль участі, стиль, орієнтований на досягнення.
В. Врум і Ф. Йєттон запропонували свою ситуаційну модель, яка розглядає різноманітні
ступені участі підлеглих у вирішенні проблеми і те, як кожен рівень участі впливає на
якість і виваженість прийняття рішень керівника. Модель характеризує три основні компо-
ненти: стиль участі керівника (індивідуальне рішення, індивідуальне консультування, гру-
пове консультування, надання допомоги, делегування повноважень), діагностичні питання
(значущість рішення, значення підтримки, компетентність керівника, імовірність підтримки,
взаєморозуміння групи з поставленими цілями, компетентність групи, уміння працювати в
команді), вибір стилю рішення (тимчасова модель, модель розвитку).
Д. Новел, С. Керр, П. Дорман та інші, аналізуючи керівництво, указують, що ситуаційні зміни
можуть бути настільки вагомі, що замінюють або нейтралізують керівника, тож необхідність
у ньому відпадає. В основному, цей стиль пропонується для організацій, у яких орієнтація на
завдання та людей виявляються малозначущими або й непотрібними.
Таблиця 1. - Еволюція економічної думки на теорію керівництва
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 45
Період
роз-
витку
Теорії
керів-
ництва
Основні положення
П
оч
ат
ок
1
97
0-
х
ро
кі
в
Те
ор
ія
в
пл
ив
у
Теорія впливу вивчає, як впливають один на одного керівник і його підлеглі.
Д. Дігман, П. Спектор та інші дослідники вивчали як фактор впливу модель особистості та керівниц-
тва, у яку ввійшли модель особистості керівника (Д. Дігман, М. Баррік, М. Моунт та інші), основою
якої є п’ять основних особистісних факторів: екстраверсії, чуйності, сумлінності, емоційної стабіль-
ності, відкритості досвіду; модель якостей особистості та поведінки керівника (П. Спектор, Х. Лефко-
урт, Т. Адорно та інші), основою якої є два особистісні атрибути: локус керівника й авторитарності.
М. Рокіч, Д. Мак-Грегор, Д. Уодруп, Т. Баталер та інші, досліджуючи теорію керівництва, визначи-
ли, що на поведінку керівника й підлеглого, окрім особистісних якостей керівника, також вплива-
ють його установки й цінності. М. Рокіч склав список термінальних (предметних) цінностей, це
переконання відносно бажаних життєвих цілей та інструментальних, це переконання відносно
форм поведінки, прийнятних для досягнення цілей. Цінності допомагають вияснити установки
керівника по відношенню до себе й підлеглих. П. Палмер та інші науковці особливу увагу приді-
ляють установці керівника по відношенню до самого себе – Я-концепції. Д. Мак-Грегор стверджує,
що існує два ряди загальних установок по відношенню до особистості керівника, які описуються в
теорії Х – установки керівника, які орієнтовані на завдання, та теорії Y – установки керівника, які
орієнтовані на працівників, але не виключають також орієнтації на завдання й виробництво.
Д. Леонард і С. Страус під час досліджень запропонували когнітивний стиль керівництва, який
визначає спосіб пошуку, обробки, інтерпретації та використання інформації керівником для визна-
чення проблем і прийняття рішень. До такого стилю керівництва можна віднести модель форми
мислення і домінанта півкулі (Х. Мінтзберг, Р. Рестак та інші), основою якої є дослідження правої
й лівої півкулі мозку за допомогою концепції цілісного мозку: квадрат А пов'язаний з логічним та
аналітичним мисленням, квадрат В пов'язаний із організаційним і деталізаційним мисленням, ква-
драт С пов'язаний з емоційним і чуттєвим мисленням, квадрат D пов’язаний з інтеграційним і тво-
рчим мисленням; стиль вирішення проблем Індикатором типів Майєрс-Бріггс (К. Юнг, О. Кроджер
та інші), основою якого є використання чотирьох пар атрибутів: інтроверсії-екстроверсії, сенсори-
ки-інтуїції, мислення-почуття, рішення-сприйняття.
К. Клаїн, Д. Конгер та інші досліджували й аналізували особистість і стиль керівника, використо-
вуючи харизму. Харизматичний керівник володіє здатністю надихати й мотивувати підлеглих так,
щоб ті діяли, перевершуючи свої звичайні можливості, незважаючи на всі перешкоди й особистісні
переконання, впливаючи не тільки на їхні почуття, а й на їхній розум.
П
оч
ат
ок
19
80
-х
р
ок
ів
Те
ор
ія
вз
ає
м
ов
ід
но
си
н
Ідеї керівництва пов’язують із взаємовідносинами, взаємодіями керівника і його підлеглих, їх впли-
вом один на одного.
Д. Бюрнс, Б. Басс, Н. Тічу та інші, досліджуючи керівництво, засноване, у першу чергу, на особистіс-
них якостях керівника, запропонували трансакційне (процес взаємоовідносин між керівником і його
підлеглими) і трансформаційне (здатність здійснювати значні зміни в процесі взаємовідносин – на-
дихати підлеглих на досягнення вищих результатів) керівництво.
Р. Гренлеф, М. Поллейс запропонували теорію узгодженого керівництва, тобто керівник ставить
інтереси підлеглих вище за свої, допомагає підлеглим визначити, що необхідно зробити і яку мо-
тивацію застосувати для досягнення бажаних результатів.
П
оч
ат
ок
2
00
0-
х
ро
кі
в
С
уч
ас
на
т
ео
рі
я
ке
рі
вн
иц
тв
а
В основі сучасних теорій керівництва лежить розуміння світу як динамічного, мінливого, ризикова-
ного та складного.
Л. Довгань і В. Нємцов пропонують для сучасного керівника високорозвинутих у технічному відно-
шенні підприємств стиль керівництва “завдання ритму”. Особистим прикладом сучасні керівники,
зайняті управлінням інноваційної діяльності, показують, як розробляти ідеї, упроваджувати й працю-
вати в співдружності з іншими членами колективу, надавати свободу вибору в діях своїх кваліфіко-
ваних помічників та фахівців, але в той же час і висувати до них підвищені вимоги.
А. Казанцев представив морфологічну матрицю формування керівництва, у якій визначив два поля-
рних стилі керівництва: монополярний (авторитарний) і мультиполярний (колективний). На практиці
в чистому вигляді полярні стилі керівництва зустрічаються вкрай рідко, тому керівнику пропонується
використовувати певну комбінацію: авторитарний: монополярна → екстремальна система (Е), му-
льтиполярна → проміжна система (П), монополярна → проміжна система (П), мультиполярна →
найбільш слабка система (С) та колективний: монополярна → найбільш слабка система (С), муль-
типолярна → проміжна система (П), монополярна → проміжна система (П), мультиполярна →
екстремальна система (Е).
О. Кузьмін і В. Гладунський розвивають “управлінську гратку” Р. Блека і Д. Моутона, які запропону-
вали стиль керівництва на засадах компромісу інтересів. Автори пропонують тривимірне трактуван-
ня стилю керівництва, де доцільно враховувати такі параметри: турботу керівника про ефективність
виконуваних робіт працівниками фірми, турботу про працівників фірми, турботу керівника про задо-
волення особистих потреб.
І. Адизес пропонує стиль керівництва PAEI-функцій, де описує чотири функції, які необхідні для
ідеального керівника: P – (Producing) виробник, A – (Administrating) адміністратор, E – (Entrepre-
neur) підприємець, I – (Integrating) інтегратор. Кожна функція PAEI націлена на конкретне завдан-
ня: P: Що? A: Як? E: Коли? I: Хто?
Р. Дафт, досліджуючи лідерство, запронував “стратегію повсякденних змін”, де пропонує керівнику
навчитися використовувати повсякденні стратегії, які здатні помітно вплинути на все підприємство.
Стратегії варіюються від індивідуальних дій (керівник працює один): яскраве самовираження, проти-
дія опонентам до спільних дій (керівник працює з іншими людьми): вербальне джиу-джитсу, ство-
рення стратегічних альянсів.
Примітка: таблиця складена на основі джерел [1, 2, 3, 4, 5, 6]
Продовження табл. 1
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
46 ЕКОНОМІКА
вується із поняттям "лідерство" з огляду на те, що в
будь-якій організації обов'язково з'являється свій не-
формальний лідер, вплив якого на поведінку оточую-
чих може бути сильнішим, ніж формального керівни-
ка. Ми пропонуємо розмежувати ці два поняття, але
пам'ятати, що і керівництво, і лідерство однаково важ-
ливе для організації. Ефективний керівник, якому при-
таманні якості: раціональність, наполегливість, пра-
цездатність, обережність, уміння вирішувати пробле-
ми, аналітичний склад розуму, уміння стабілізувати си-
туацію, посадова влада, зобов'язаний бути лідером,
якому притаманні якості: творчість, новаторство,
рішучість, уява, уміння надихати людей, схильність до
експериментів, ініціатива в здійсненні змін, особисті-
сна влада, тому що керівництво й лідерство асоційо-
вані з різними якостями, при цьому ці якості забезпе-
чують перевагу організації на ринку. Необхідні для ке-
рівника і лідера якості, знання, навички, здібності,
функції можуть поєднуватися в одній людині. Керівник
зайнятий у сфері інноваційної діяльності прагне до
балансу якостей лідера та якостей управлінця.
В інноваційній діяльності більше, ніж у будь-якій
іншій діяльності, успіх залежить від індивідуальних
особливостей керівника та ступеня його підготовки, що
ускладнює процес керівництва. Багато дослідників,
аналізуючи особливості керівника інноваційного
підприємства, дають різні термінологічні визначення
та їхні трактування. Ці поняття наведені в табл. 2.
Таблиця 2. - Запропоновані дослідниками термінологічні визначення керівника,
зайнятого у сфері інноваційної діяльності, та їх трактування
Літературні джерела Запропоноване визначення керівника інноваційної
діяльності та його трактування
Організація та управління інноваційною
діяльністю / [за ред. П. Г. Перерви,
С. А. Меховича, М. І. Погорєлова]. –
Харків : НТУ “ХПІ”, 2008. – 1025 с.
Інноватор – керівник-ентузіаст, захоплений новою ідеєю,
який готовий докласти максимум зусиль, щоб утілити її в
життя, і лідер-підприємець, який, ризикуючи, узявся за
проект, знайшов інвестиції, організував виробництво,
просунув новий товар на ринок і тим самим реалізував
свій комерційний інтерес [с. 947].
Гордієнко Л. Ю. Інноваційний менеджмент
/ Л. Ю. Гордієнко. – Харків : Вид. ХНЕУ,
2007. – 148 с.
Інноваційний менеджер – це фахівець з управління
різними фазами інноваційного процесу [с. 136].
Стадник В. В. Інноваційний менеджмент /
В. В. Стадник, М. А. Йохна. – К. :
Академвидав, 2006. – 464 с.
Інноватор – керівник, який ініціює процес упровадження
інновацій і бере на себе відповідальність за його
реалізацію [с. 452].
Шапиро С. Б. Знакомьтесь: современный
менеджер (Портрет в интерьере рынка) /
С. Б. Шапиро, В. В. Тарасенко. – Харьков,
1997. – 100 с.
Ініціативний керівник – це гнучка й активна в діях і
вчинках людина, що не користується шаблонами
мислення й поведінки, здатна знайти найкращий шлях і
кошти для виконання поставлених перед трудовим
колективом завдань [с. 80].
Уилсон А. Управление и творчество при
проектировании систем / А. Уилсон,
М. Уилсон ; [пер. с англ. под ред. О. А.
Суханова]. – М. : Сов. радио, 1976. – 256 с.
Перетворюючий лідер – це керівник, який бере на себе
тягар перебудови організації, визначає необхідність змін,
створює новий погляд, забезпечує його підтримку й тим
самим перетворює організацію [с. 14].
Проаналізувавши детальніше термінологічні визна-
чення науковців і подані ними трактування, запропо-
нуємо для керівника, зайнятого у сфері інноваційної
діяльності термін "керівник-інноватор" і дамо йому виз-
начення. Керівник-інноватор - це керівник, який ефек-
тивно взаємодіє з підлеглими, поєднуючи якості управ-
лінця й лідера для концентрування уваги та об'єднан-
ня зусиль підлеглих на створенні нових моделей твор-
чого перетворення дійсності. Керівники-інноватори по-
винні активно створювати можливості для розкриття,
підтримки та введення в дію творчого потенціалу під-
леглих. Об'єктом керівництва керівника-інноватора є
інноваційна діяльність, інноваційний процес. Суб'єктом
керівництва керівника-інноватора є менеджери (лі-
нійні, функціональні, проектні), спеціалісти (аналітики,
експерти, консультанти, новатори).
Керівник-інноватор має бути: жорстким, але не жор-
стоким; поважним, але з почуттям гумору; безкомпро-
місним, але справедливим; рішучим, але не самовпев-
неним; оптимістом, але водночас реалістом; енергійним,
але не фанатиком; ризикованим, але лише після ретель-
ного обміркування; владним, але не авторитарним.
Дослідження діяльності керівника розпочнемо з
побудови структури керівництва в інноваційній діяль-
ності, яка зображена на рис. 1. У структурі запропоно-
вано нами новий стиль керівництва, який притаман-
ний керівнику-інноватору, а також відповідні форми
влади та впливу на підлеглих в інноваційній діяльності.
Перш ніж перейти до узагальнення та визначення
керівництва в інноваційній діяльності, слід конкретні-
ше проаналізувати зміст категорії "інноваційна діяль-
ність". Найбільш повне визначення дає П. П. Микитюк:
"Інноваційна діяльність - це діяльність, спрямована
на пошук можливостей, які забезпечують практичне
використання наукового, науково-технічного резуль-
тату та інтелектуального потенціалу з метою одержан-
ня нового чи поліпшеного продукту, способу його ви-
робництва та задоволення суспільних потреб у конку-
рентоспроможних товарах і послугах" [12, с. 339].
На нашу думку, інноваційну діяльність у структурі
керівництва слід розглядати як діяльність, яка потре-
бує інноваційного типу керівника, інноваційного сти-
лю керівництва й застосування нових форм влади, які
базуються на засадах впливу через участь до співро-
бітництва та поєднання як авторитету влади, так і вла-
ди авторитету з метою досягнення соціального, еко-
номічного, науково-технічного ефекту.
Керівник-автократ - це керівник, який прагне цен-
тралізувати владу, засновуючи її на посадових по-
вноваженнях, жорстокому контролі за розподілом
винагороди.
Керівник-інноватор - це керівник, який ініціює роз-
робку та впровадження інновацій і відповідає за їх
реалізацію.
Керівник-ліберал - це керівник, який не прагне цент-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 47
Рис. 1. Структура керівництва в інноваційній діяльності.
ралізувати владу й нав'язати свою волю підлеглим,
опираючись на професійні знання підлеглих.
Для керівника-автократа притаманний авторитар-
ний стиль керівництва, основою якого є нав'язування
своєї волі виконавцям. Такий тип керівника у своїй
практиці використовує владу примусу (влада, яка ба-
зується на засадах примусу, страху та покарання) і
законну владу (влада, яка базується на засадах тра-
дицій та законів).
Для керівника-інноватора притаманний інновацій-
ний стиль керівництва, основою якого є створення
найбільш сприятливих умов для творчої діяльності
шляхом використання функцій делегування, мотиву-
вання, комунікацій. Цей тип керівника, який зайнятий
в інноваційній діяльності, використовує референтну
владу (влада, яка базується на засадах лідерства,
особистих якостях та прикладі) і владу інформації (вла-
да, яка базується на засадах пізнання навколишнього
світу для ефективної поведінки).
Для керівника-ліберала притаманний демократич-
ний стиль керівництва, основою якого є вільне прий-
няття рішень і виконання завдань виконавцями. Керів-
ник-ліберал використовує у своїй діяльності владу ви-
нагороди (влада, яка базується на засадах винагоро-
ди та заохочення) та експертну владу (влада, яка ба-
зується на засадах професіоналізму та компетентності).
Усі три типи керівників формують інноваційне кер-
івництво - це діяльність, яка на засадах лідерства,
влади та впливу спонукає появу й реалізацію нових
ідей, підтримку творчої активності, забезпечуючи підви-
щення ефективності й виробництва в організації.
Щодня керівник-інноватор зіштовхується з необхід-
ністю знаходити креативне вирішення проблем. Роз-
глянемо на рис. 2. послідовні етапи та основні мето-
дичні прийоми впровадження керівником-інноватором
інноваційної ідеї, запропоновану авторами [11, 13, 14],
а нами доповнену, систематизовану та вдосконалену.
Генерування ідеї Етап 1.
Вибір перспективних ідей
Метод індивідуального пошуку
Етап 2.
Метод колективного пошуку
Метод активізації пошуку
Метод виробничої характеристики
Метод маркетингової характеристики
Метод загальної характеристики
Реалізація ідей Етап 3.
Метод письмового опису
Метод наочного зображення
Метод розробки макету
Етап 4. Економічний аналіз ідей
Етап 5. Комерційне виробництво
Метод загальнонауковий
Метод економіко-математичний
Метод економіко-логічний
Пробний маркетинг
Дифузія виробництва
Масове виробництво
Зворотний
зв'язок
Прямий
зв'язок
Рис. 2. Логічні етапи інноваційної діяльності керівника-інноватора.
Інноваційна діяльність
Авторитарний стиль
керівництва
Інноваційний стиль
керівництва
Демократичний стиль
керівництва
Керівник-автократ Керівник-інноватор Керівник-ліберал
Влада
примусу
Законна
влада
Влада
винагороди
Експертна
влада
Референтна
влада
Влада
інформації
Авторитет влади Влада авторитету
Вплив через схиляння до
співробітництва
Вплив через участь у
співробітництві
Вплив через переконування
у співробітництві
Інноваційне керівництво
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
48 ЕКОНОМІКА
Отже, проаналізуємо ретельніше основні етапи
інноваційної діяльності керівника-інноватора.
1. Генерування ідеї. Розроблення будь-якої інно-
вації починається з генерації ідеї. На цьому етапі кер-
івник-інноватор постійно й систематично здійснює по-
шук нових ідей для створення чи вдосконалення ново-
го товару чи послуги. Основним джерелом інновацій є
потреби споживачів, ефективна діяльність конку-
рентів, власні технологічні проблеми підприємства,
державна політика, науково-технічний прогрес, пробле-
ми екології. Здійснювати пошук нових ідей керівник-
інноватор може методом індивідуального пошуку (ме-
тод аналогії; метод інверсії; метод ідеалізації); мето-
дом колективного пошуку (метод "мозкового штурму";
метод комісій; метод Дельфі; метод зважених оцінок;
метод конференції ідей; метод колективного блокно-
та); методом активізації пошуку (метод контрольних
запитань; метод фокальних об'єктів; метод морфоло-
гічного аналізу). Для успішної інноваційної діяльності
керівник-інноватор повинен використовувати будь-які
ідеї, із якого б джерела й методу вони не з'явилися.
2. Вибір перспективних ідей. Із безлічі запропоно-
ваних ідей здійснюється вибір найбільш перспектив-
них ідей. На даному етапі керівник-інноватор із безлічі
запропонованих ідей відбирає такі, які найкращим чи-
ном відповідатимуть поставленим цілям. Здійснюва-
ти відбір кращих ідей керівник-інноватор може: мето-
дом виробничої характеристики (відповідність вироб-
ничим можливостям; забезпеченість ресурсами; мож-
ливість виробництва конкурентоспроможного товару;
простота виробництва); методом маркетингової харак-
теристики (відповідність маркетинговим можливостям;
місткість ринку; потенційна тривалість життєвого цик-
лу; привабливість для існуючих споживачів); методом
загальної характеристики (потенційний прибуток;
рівень інвестування; ступінь ризику; можливість патен-
тування; розмір ринку; існуючі конкуренти).
3. Реалізація ідей. Відібравши та оцінивши перс-
пективні ідеї, їх реалізовують. На цьому етапі керів-
ник-інноватор оцінкою порівняльної привабливості
здійснює відбір кращої ідеї. Реалізовувати кращі ідеї
керівник-інноватор може методом письмового опису
(метод ілюстрування); методом наочного зображення
(метод демонстрування); методом розробки макету
(метод форескізу).
4. Економічний аналіз ідей. Оцінка ділової привабли-
вості ідей здійснюється шляхом економічного аналізу. На
цьому етапі керівник-інноватор використовує еконо-
мічний аналіз, який дозволяє йому вчасно усунути ко-
мерційні малоефективні ідеї, які залишилися після про-
ходження через попередні етапи. Здійснювати еконо-
мічний аналіз ідей керівник-інноватор може згруповани-
ми в три групи методами: методом загальнонауковим
(методи теорії пізнання: метод аналізу, метод синтезу,
метод індукції, метод дедукції; евристичний метод: ме-
тод асоціацій); методом економіко-математичним (ме-
тоди економічної кібернетики; методи математичного
програмування; методи кореляційно-регресійного зв'яз-
ку); методом економіко-логічним (методи детермінова-
ного факторного аналізу: методи елімінування, лога-
рифмічний метод, інтегральний метод; методи загаль-
ного аналізу: методи порівняння й групування, методи
середніх величин та індексів, методи балансового зв'яз-
ку, графічні методи, методи комплексної оцінки).
5. Комерційне виробництво. Економічно ефектив-
ну ідею реалізують у комерційне виробництво. На
цьому етапі керівник-інноватор здійснює комерційну
реалізацію включаючи повномасштабне виробницт-
во. Комерційне виробництво керівник-інноватор
здійснює поетапно: пробний маркетинг - це пред'яв-
лення реального інноваційного продукту потенційним
споживачам за умов реального продажу з метою виз-
начення того, що і як вони купують; дифузія вироб-
ництва - це поширення інноваційного продукту в но-
вих умовах або нових галузях виробництва, у нових
країнах; масове виробництво - безперервний і віднос-
но тривалий період виготовлення інноваційного про-
дукту у великих обсягах.
Основними вимогами, що ставляться до інновац-
ійних ідей, є чіткість, науковість, узгодженість, конк-
ретність, обґрунтованість, раціональність, опера-
тивність, спрямованість, гнучкість.
Висновки
Отже, для ефективного здійснення інноваційної
діяльності, яка в результаті забезпечує підвищення
ефективності, зниження витрат та отримання прибут-
ку для підприємства, необхідне формування особли-
вого інноваційного стилю керівництва.
Усі відомі класичні й сучасні теорії керівництва под-
іляються на сім груп: теорії керівництва, теорія великої
людини, якостей, поведінкова теорія, теорія впливу,
теорія взаємовідносин, сучасна теорія керівництва.
Загальною для всіх теорій керівництва є основна ідея
- баланс якостей ефективного керівника та лідера.
Успіх у прийнятті якісних управлінських рішень кері-
вником інноваційної діяльності більше, ніж у будь-якій
іншій діяльності, залежить від індивідуальних особли-
востей керівника й ступеня його підготовки, що усклад-
нює процес керівництва. Таким чином, на зміну тради-
ційному керівництву приходить нове інноваційне кері-
вництво, основним об'єктом якого є керівник-інноватор.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Дафт Р. Л. Уроки лидерства / Р. Л. Дафт ; [пер. с англ.
А. В. Козлова ; под ред. И. В. Андреевой]. - М. : Эксмо, 2006. -
480 с.
2. Адизес И. Развитие лидеров: Как понять свой стиль уп-
равления и эффективно общаться с носителями иных стилей /
Ицхак Калдерон Адизес ; [пер. с англ.]. - М. : Альпина Бизнес
Букс, 2008. - 259 с.
3. Кузьмін О. Є. Основи менеджменту / О. Є. Кузьмін,
О. Г. Мельник. - К. : Академвидав, 2003. - 416 с.
4. Инновационный менеджмент / [под ред. П. Н. Завлина,
А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели]. - изд. 2-е, переработ. и доп. -
М. : ЦИСН, 1998. - 568 с.
5. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика
/ [под ред. П. М. Завлина и др.]. - М. : ОАО "НПО" Издательство
"Экономика", 2000. - 475 с.
6. Довгань Л. Є. Менеджер - підготовка та перепідготовка. /
Л. Є. Довгань, В. Д. Нємцов. - К. : МП "ОКО", 1993. - 126 с.
7. Організація та управління інноваційною діяльністю / [за
ред. Перерви П. Г., Меховича С. А., Погорєлова М. І.]. - Харків :
НТУ "ХПІ", 2008. - 1025 с.
8. Стадник В. В. Інноваційний менеджмент / В. В. Стадник,
М. А. Йохна. - К. : Академвидав, 2006. - 464 с.
9. Шапиро С. Б. Знакомьтесь: современный менеджер (Пор-
трет в интерьере рынка) / С. Б. Шапиро, В. В. Тарасенко. - Харь-
ков, 1997. - 100 с.
10. Уилсон А. Управление и творчество при проектировании
систем / А. Уилсон, М. Уилсон ; [пер. с англ. под ред. О. А. Суха-
нова]. - М. : Сов. Радио, 1976. - 256 с.
11. Гордієнко Л. Ю. Інноваційний менеджмент / Л. Ю. Гордіє-
нко. - Харків : Вид. ХНЕУ, 2007. - 148 с.
12. Микитюк П. П. Інноваційна діяльність / П. П. Микитюк,
Б. Г. Сенін. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 392 с.
13. Шапиро С. Б. Инновационный менеджмент (Управление
инновациями) / С. Б. Шапиро, В. В. Тарасенко. - Харьков : ООО
"Калейдоскоп", 1997. - 108 с.
14. Лебедева І. Б. Інноваційний менеджмент / І. Б. Лебедева,
Л. П. Касьянова, О. В. Новак. - Алчевськ : ДГМІ, 2004. - 205 с.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 49
О. Kuz'min, N. Kolinko
FEATURES OF GUIDANCE OF INNOVATIVE ACTIVITY: CHRONOLOGY OF THEORY,
CONTEMPORANEITY AND PROSPECTS
The article is devoted the analysis of the historical foreshortening of development of theory of guidance and its influence on
the modern theories of guidance, which are based on forming as a leader future, directionfinding his development, selection of
effective style of guidance and application of new forms of power, with the purpose of achievement of social, economic, scientific
and technical progress.
Key words: guidance, kerivnik-innovator, innovative activity.
© О. Кузьмін, Н. Колінко
Надійшла до редакції 20.05.2011
УДК 005.95:658.1
ÒÅÕÍÎËÎÃ²ß ÓÏÐÀÂ˲ÍÍß ÏÅÐÑÎÍÀËÎÌ
ÒÎÐÃÎÂÅËÜÍÎÃΠϲÄÏÐȪÌÑÒÂÀ
ІРИНА МАЛЬЦЕВА,
кандидат наук з державного управління, доцент
Донецького національного університету
У статі наведено результати аналізу діяльності підприємства торговельно-збутової ме-
режі, а саме: асортимент, обсяги виробництва та реалізації, професійний склад персоналу
підприємства, вікову структуру, дані про рух робочої сили, причини звільнення співробіт-
ників. Запропоновано впровадження інформаційної технології, яка забезпечує одночасну
обробку даних по декількох філіях підприємства, а також їх накопичення та зберігання.
Ключові слова: виробництво, асортимент, обсяг, продукція, персонал, кадровий потен-
ціал, людські ресурси, освіта, плинність, інформаційні технології.
Постановка проблеми. У процесі розвитку еко-
номіки України реалізація товарів через торговельні
підприємства, на яких відбувається перетворення то-
варної форми вартості на грошову та створюється
економічна основа для оновлення виробництва, має
особливе значення. Для підвищення ефективності тор-
говельних підприємств необхідно проводити постійні
кількісні і якісні зміни, викликані застосуванням пере-
дової технології, удосконаленням техніки й устаткуван-
ня, методів управління.
Першорядне значення торговельно-збутової ме-
режі полягає в прискоренні руху й реалізації товару, а
також у збереженні його кількості і якості на всьому
шляху від виробництва до споживача.
Ключовим фактором для успішної діяльності тор-
говельно-збутової мережі в умовах ринкових відно-
син є ефективне використання трудових можливос-
тей працівників, яке сприяє росту товарообігу, задо-
воленню сукупного попиту населення та одержанню
комерційного успіху.
З одного боку, для підприємства необхідно, щоб у
його розпорядженні була достатня кількість персоналу
відповідної кваліфікації в потрібний час і необхідному
місці. З іншого боку, працівники зацікавлені в сприятли-
вих умовах праці та високих заробітках. Координацію
та облік цих інтересів здійснює служба персоналу.
До її функцій, окрім виконання технічних операцій із
обробки та підготовки документів, зберігання та обліку
даних про людські ресурси, належить планування, ко-
ординація, контроль та аналіз діяльності співробітників.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пи-
тання планування, управління та організації кадрів
досліджували багато вітчизняних і закордонних уче-
них: О. В. Крушельницька, Д. П. Мельничук [6],
Т. А. Костішина [5], В. М. Олуйко [7], Г. О. Титоренко [3],
С. В. Шекшня [8] та ін.
У їхніх роботах проаналізовано основні моделі та
методи управління персоналом, нормативна база, су-
часний стан кадрових служб підприємств різних сфер
діяльності, існуючі комп'ютерні програми в області уп-
равління людськими ресурсами. Однак недостатньо
приділено уваги специфіці технології управління персо-
налом для підприємств торговельно-збутової мережі.
Метою статті є визначення основних напрямків
поліпшення технології управління, яка використовуєть-
ся кадровою службою торговельного підприємства.
Об'єкт дослідження - типове торговельне під-
приємство.
Виклад основного матеріалу. У світовій торго-
вельній практиці існують такі види об'єднань: ланцю-
гові торговельні організації, добровільні оптово-
роздрібні ланцюги та великі торговельні корпорації.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33718 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:47:26Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кузьмін, О. Колінко, Н. 2012-05-30T07:26:18Z 2012-05-30T07:26:18Z 2011 Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи / О. Кузьмін, Н. Колінко // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 43-49. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33718 331.1 Стаття присвячена аналізу історичного ракурсу розвитку теорії керівництва та її впливу на сучасні теорії керівництва, які ґрунтуються на формуванні типу керівника майбутнього, визначенні напрямку його розвитку, відборі ефективного стилю керівництва та
 застосуванні нових форм влади з метою досягнення соціального, економічного, науково-
 технічного прогресу. The article is devoted the analysis of the historical foreshortening of development of theory of guidance and its influence on
 the modern theories of guidance, which are based on forming as a leader future, directionfinding his development, selection of
 effective style of guidance and application of new forms of power, with the purpose of achievement of social, economic, scientific
 and technical progress. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Економіка Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи Features of guidance of innovative activity: chronology of theory, contemporaneity and prospects Article published earlier |
| spellingShingle | Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи Кузьмін, О. Колінко, Н. Економіка |
| title | Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи |
| title_alt | Features of guidance of innovative activity: chronology of theory, contemporaneity and prospects |
| title_full | Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи |
| title_fullStr | Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи |
| title_full_unstemmed | Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи |
| title_short | Особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи |
| title_sort | особливості керівництва інноваційної діяльності: хронологія теорії, сучасність та перспективи |
| topic | Економіка |
| topic_facet | Економіка |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33718 |
| work_keys_str_mv | AT kuzʹmíno osoblivostíkerívnictvaínnovacíinoídíâlʹnostíhronologíâteoríísučasnístʹtaperspektivi AT kolínkon osoblivostíkerívnictvaínnovacíinoídíâlʹnostíhronologíâteoríísučasnístʹtaperspektivi AT kuzʹmíno featuresofguidanceofinnovativeactivitychronologyoftheorycontemporaneityandprospects AT kolínkon featuresofguidanceofinnovativeactivitychronologyoftheorycontemporaneityandprospects |