Время и его образы: эпистемологический ракурс

• Published in: Наука. Релігія. Суспільство
• Date: 2010
• Main Author: Волошин, В.В.
• Format: Article
• Language: Russian
• Published: Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України 2010
• Subjects: Філософія
• Online Access: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33759
• Journal Title: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Cite this: Время и его образы: эпистемологический ракурс / В.В. Волошин // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 2. — С. 70-80. — Бібліогр.: 15 назв. — рос.

В статье рассматривается время как одно из оснований эпистемологии и атрибут познающего человека. 
 Фундаментальной темпоральной проблемой философии и теологии является дихотомия время-вечность. 
 Универсум рассуждений о времени нестабилен, образы времени имеют субъективную природу. Объективность
 времени не исключает плюрализма в понимании и объяснении темпоральности. Это позволяет признать гипотезу
 наиболее адекватной формой организации социально-гуманитарного знания. Предлагается рассматривать
 пять типов образов времени: физическое время, философское, социально-историческое, индивидуальное, 
 священное. У статті розглянуто час як одну із підвалин епістемології та атрибут людини, що пізнає. Фундаментальною
 темпоральною проблемою філософії та теології є дихотомія час-вічність. Універсум міркувань про час не
 є стабільним, образи часу мають суб’єктивну природу. Об’єктивність часу не виключає плюралізму у
 розумінні та з’ясуванні темпоральності. Це дозволяє визнати гіпотезу як найбільш адекватну форму
 організації соціально-гуманітарного знання. Пропонується розглядати п’ять типів образів часу: фізичний
 час, філософський, соціально-історичний, індивідуальний, священний. The time is considered as one of the bases of epistemology and attribute of the person who gets to know. The 
 fundamental temporary problem of philosophy and theology is a dichotomy time-eternity. Universum of 
 discourses about time is sloppy, images of time have a subjective nature. Objectivity of time does not exclude 
 pluralism in understanding and explanation of temporality. This allows to acknowledge the hypothesis as the 
 most identical form of organizations of social-humanitarian knowledge. It is offered to consider five types of 
 images of time: physical time, philosophical, social-historic, individual, sacred.