Сутність української національної ідеї
У статті історія цивілізації дасліджена як історія розвитку форм соціальної відповідальності. На основі відповідального підходу запропонований девіз української національної
 ідеї: "Ми відповідальні за свою свободу, єдність і соціальний прогрес". In the article the civilisation his...
Saved in:
| Published in: | Схід |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33799 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Сутність української національної ідеї / О. Шибко // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 145-149. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860044022053076992 |
|---|---|
| author | Шибко, О. |
| author_facet | Шибко, О. |
| citation_txt | Сутність української національної ідеї / О. Шибко // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 145-149. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті історія цивілізації дасліджена як історія розвитку форм соціальної відповідальності. На основі відповідального підходу запропонований девіз української національної
ідеї: "Ми відповідальні за свою свободу, єдність і соціальний прогрес".
In the article the civilisation history is researched as history of development of forms of social responsibility. On the basis of
a responsible approach the motto of the Ukrainian national idea is offered: "We are responsible for the freedom, unity and social
progress".
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:57:14Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 145
Лише завдяки фокусуванню українських світоглядних
традицій на площину загальнолюдських ідеалів світо-
вої культури можливе знаходження "архімедової точки"
духовного в людині й українському суспільстві. Саме
духовність виступає головною умовою подолання кри-
зових явищ у культуротворчості, дає можливість повер-
нути людину до співпереживання та співтворчості.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Бодрийяр Ж. Порядок симулякров // Бодрийяр Ж. Симво-
лический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр. - М. : Добросвет, 2000.
- С. 115-167.
2. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла / Ж. Бодрийяр ; [пер. Л.
Любарской, Е. Марковской]. - М. : Добросвет, 2000. - 257 с.
3. Бодрийяр Ж. Функциональное отклонение: гаджет // Бод-
рийяр Ж. Система вещей / Ж. Бодрийяр ; [пер. с франц. и сопр.
ст. С. Зенкина]. - М. : Рудомино, 2001. - С. 124-126.
4. Делёз Ж. Ризома / Ж. Делёз, Ф. Гваттари [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://tfk1.narod.ru/rizoma.htm.
5. Куцепал С. Поняття "хаос" у постмодерній філософії / С.
Куцепал // Вісник Львівського університету. Серія: філософські
науки. - Львів, 2005. - Вип. 8. - С. 93-100.
6. Куцепал С. В. Онтологія в сучасній французькій філософії :
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук :
спец. 09.00.05 "Історія філософії"/ С. В. Куцепал. - К., 2005. - 22 с.
7. Леонтьева В. Н. Культуротворческий процесс: основания
и начала / В. Н. Леонтьева. - Харьков : Консум, 2003. - 216 с.
8. Лук'янець В. С. Фундаментальна наука і науковий світог-
ляд у перспективі ХХІ сторіччя / В. С. Лук'янець // Філософська
думка. - 2006. - № 3.- С. 3-25.
9. Маньковская Н. Б. Делёз Жиль / Н. Б. Маньковская // Куль-
турология. XX век : энциклопедия : в 2 т. - СПб. : Университетская
книга ; OOO Алетейя, 1998. - Т. 1. - 447 с.
10. Рубанець О. М. Біологічні основи буття у світлі сучасних
наукових досліджень / О. М. Рубанець // Людина в лабіринті
перспектив / А. В. Толстоухов, О. Є. Петрова, О. М. Рубанець та
ін. - К. : Видавець ПАРАПАН, 2004. - С. 45-70.
11. Тимоті С. Мерфі. Ризома / С. Тимоті // Енциклопедія пост-
модернізму / за ред. Ч. Вінквіста, В. Тейлора ; [пер. з англ. В.
Шовкун ; наук. ред. пер. О. Шевченко]. - К. : Основи, 2003. - С.
361-362.
V. Fed'
RIZOMA AND SIMULACRUM IS IN MODERN CULTURAL CREATIVITY PROCESSES
The author supports the idea according to which the concepts of rizoma (Deleuze and Guattari) and simulacrum (Baudrillard)
have methodological value for processing modern culture creativity processes. Rizoma and simulacrum reveal the new features
of culture - creating processes such as decentralization, simulation and so on. The author sums up those humanistic values play
an important role in getting over spiritual crisis.
Key word: rizoma, simulacrum, culture - creating process, sign, code, model, hyperreality.
© В. Федь
Надійшла до редакції 27.05.2011
ФІЛОСОФІЯ
УДК 316.3
ÑÓÒͲÑÒÜ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊί ÍÀÖ²ÎÍÀËÜÍί ²Äů
ОЛЕКСАНДР ШИБКО,
кандидат філософських наук, доцент кафедри соціальних наук та психології
Маріупольського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом
Постановка проблеми та стан її вивчення. Про-
блемою національної ідеї переймалися у свій час ви-
датні діячі української культури Т. Шевченко, М. Макси-
мович, П. Куліш, М. Костомаров, М. Драгоманов,
О. Потебня, І. Франко, Д. Донцов, М. Грушевський. І сьо-
годні проблема української національної ідеї вельми
актуальна, про що свідчать численні публікації укра-
їнських учених.
У розробку тих чи інших аспектів цієї проблеми свій
внесок зробили Ю. Бадзь, Ю. Бендар, Б. Гаєвський,
М. Головатий, Л. Головешко, О. Забужко, Ю. Іллєнко,
Г. Касьянов, П. Кононенко, Р. Марченюк, В Шевчук,
Ю. Шилов, Г. Щокін, І. Пасько, Я. Пасько.
М. Головатий стверджує, що "національна ідея не
може бути сталою, незмінною в сенсі не тільки її ре-
ального визначення, а й духовного вияву" [2, с. 443].
Дійсно, будь-яка нація в просторово-часовому вимірі
проходить певні етапи свого розвитку, тому apriori не
можуть бути сталими та незмінними її ідеї. Але, оче-
видно, національна ідея є сталою, незмінною протя-
У статті історія цивілізації дасліджена як історія розвитку форм соціальної відповідаль-
ності. На основі відповідального підходу запропонований девіз української національної
ідеї: "Ми відповідальні за свою свободу, єдність і соціальний прогрес".
Ключові слова: свобода, соціальна відповідальність, соціальний принцип, українська націо-
нальна ідея.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
146 ЕКОНОМІКАФІЛОСОФІЯ
гом тривалого часу. Так, загальновідомим фактом є
двохсотлітнє існування девізу французської націо-
нальної ідеї "Свобода. Рівність. Братерство".
Проблема дефініції української національної ідеї
полягає насамперед у тому, що вона повинна відоб-
разити минуле, сучасне і майбутнє нації в діалектичній
єдності своїх форм буття. Існуючі методологічні підхо-
ди до виявлення сутності соціального буття Д. Бел-
ла, З. Бжезинського, М. Вебера, Е. Дюркгейма,
Т. Кана, К. Маркса, П. Сорокіна, А. Тойнбі, А. Тоффле-
ра, О. Шпенглера та інших видатних учених не змогли
відповісти на головне питання соціології: "Що є все-
загальною суттєвою ознакою соціальних явищ, яка
виступає усезагальним соціальним принципом само-
організації суспільства?".
Усезагальна суттєва ознака суспільних явищ має
свою специфіку: вона повинна бути атрибутом люди-
ни й у той же час знаходитись зовні людини (представ-
ник роду Homo sapiens, що був відчужений від соціу-
му в ранньому дитинстві, ніколи не стає людиною). Ця
ознака повинна виступати всезагальним інтегративним
принципом, що об'єднує всі соціальні явища в конкрет-
но-історичну цілісність (тотальність).
Мета цієї статті - аналіз сутності національної ідеї
в контексті соціальної відповідальності.
Виклад основного матеріалу.
Соціальна відповідальність в історії цивілізації
Суспільне буття людей, зв'язки й відносини, у які
вони з необхідністю вступають для задоволення по-
треб суспільного виробництва й одночасно індивіду-
альних потреб, створюють умови взаємної залежності.
Діяльність кожного індивіда набуває соціальної зна-
чущості, тобто значущості не лише для певного індиві-
да, але й для інших суб'єктів діяльності - окремих лю-
дей, соціальних груп, усього суспільства. Люди повинні
передбачати наслідки своєї діяльності й регулювати
свою поведінку не тільки на основі своїх потреб та
інтересів, але й на основі вимог суспільства, тому в
людини об'єктивно виникає відповідальність за свою
поведінку й діяльність. Соціальна відповідальність
постає діалектичною єдністю протилежностей - сво-
боди й необхідності, мірою свободи й мірою необхід-
ності, вимогам якої повинні підпорядковуватися всі
суб'єкти суспільних відносин як вимогам історичної
необхідності, вимогам-законам (міра є закон). Соц-
іальна відповідальність, маючи в структурі не-
обхідність і свободу в їх взаємозв'язку, виступає засо-
бом (умовою) вирішення суперечностей між вимога-
ми історичної необхідності (інтересами прогресивно-
го розвитку суспільства) та вільною діяльністю людей.
Соціальна відповідальність як універсальна [5, с.
25], усезагальна форма зв'язку та взаємозалежності
особистості та суспільства виникає зі становленням
соціуму і являє собою необхідну умову його існування
як виокремлена цілісна частина матеріальної
дійсності. У ранній період процес об'єднання людей
мав ще далеко не усвідомлений характер. Лише з роз-
витком свідомості, обумовленим трудовою діяльністю,
досягненням здатності виділяти себе із природи, а
пізніше й суспільства, усвідомленням свого "Я", тоб-
то зі становленням особистості як такої, індивіди по-
чали свідомо підпорядковувати свої інтереси й
діяльність вимогам соціального цілого.
Розподіл праці, виникнення приватної власності й
класів, народностей і націй ускладнили структуру сусп-
ільних зв'язків, що обумовило появу таких форм відпо-
відальності, як політична та правова на додаток до
форм (екологічної, економічної, моральної, естетичної
та релігійної), які існували раніше. У доіндустріальних
та індустріальних суспільствах відбувається процес
розширення відповідальних зв'язків між індивідами,
соціальними групами, класами, народностями й нація-
ми в масштабах усього людства, чому особливо сприя-
ло утворення світового капіталістичного ринку. Соц-
іальна відповідальність набирає не тільки історичної
форми етнічної та національної відповідальності, але й
форми відповідальності перед своїм класом. Відпові-
дальні зв'язки з необхідністю перерозподіляються в бік
обмеження прав і свобод незаможних класів, створю-
ючи умови, що забезпечують панування класів-власників
і збереження цілісності соціальної системи.
У державах, що входять у постіндустріальну стадію
розвитку, відбуваються процеси, які обумовлюють які-
сне оновлення відповідальних зв'язків у всіх сферах
суспільства. Соціальна відповідальність, яка виражає
історичну необхідність, потреби та інтереси всіх соц-
іальних груп, знайшла практичну реалізацію у створенні
демократичних інститутів влади. Фактично відбуваєть-
ся перехід національно-класової відповідальності в
загальнонаціональну. Демократичне суспільство надає
соціальним групам та індивідам усе більші права і сво-
боди у всіх сферах незалежно від походження, соціаль-
ного та майнового стану, расової та національної при-
належності, статі, освіти тощо та накладає на них адек-
ватну відповідальність у формі обов'язків перед сус-
пільством. У відносинах суспільства й соціальних груп,
суспільства та індивіда відповідальні зв'язки все більше
проявляють себе як взаємовідповідальність суспіль-
ства за соціальні групи та індивідів, індивідів і соціаль-
них груп за суспільство, причому в субординації цих
зв'язків відповідальності індивіди й соціальні групи (як
компоненти системи) зобов'язані погоджувати свою
діяльність із вимогами суспільства.
Сучасна епоха ввібрала в себе всі форми відпові-
дальних зв'язків, які у своїй сукупності призводять до
розширення та поглиблення інтегративних процесів, що
створюють цілісний та взаємозалежний світ, у якому
національно-класові пріоритети починають поступати-
ся загальнолюдським цінностям. Проблема виживан-
ня людства нагально потребує створення системи за-
гальнолюдської відповідальності за долю цивілізації.
Відповідальний підхід у соціології дозволяє розг-
лянути історію людства як історію розвитку форм
відповідальності.
Перша форма - колективна відповідальність
у первісному суспільстві, що мала зародковий, при-
мітивний характер і була наслідком потреби людей у
самозбереженні як родової сутності. Колективна
відповідальність породжує сім'ю, рід, клан, плем'я.
Друга форма - етнічно-класова відповідаль-
ність у доіндустріальних суспільствах, у період розпо-
ділу праці, виникнення й розвитку приватної власності
та держави. Етнічно-класова відповідальність пород-
жує таку форму організації суспільства, як народність.
Третя форма - національно-класова відпові-
дальність в індустріальних суспільствах.
Характеризується розширенням відповідальних
зв'язків, чому сприяло створення світового капіталі-
стичного ринку. Породжує нову форму організації сус-
пільства - націю.
Четверта форма - загальнонаціональна відпо-
відальність в умовах постіндустріального суспіль-
ства, яка вдосконалюється на власній основі та набу-
ває всезагального характеру взаємовідповідальності
всіх суб'єктів діяльності в масштабах суспільства.
Створюється в інтересах збереження цілісності соц-
іальної системи та забезпечення умов для прогресив-
ного розвитку всього суспільства та кожної людини.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 147ФІЛОСОФІЯ
П'ята форма - загальнолюдська відповідаль-
ність в умовах подальшого розвитку цивілізації.
Як усезагальний фактор соціальної самоорганізації
відповідальні зв'язки та залежності утворюють струк-
туру суспільства по вертикалі (суспільство - соціальна
спільність - особистість) і по горизонталі (екологія, еко-
номіка, політика, право, мораль, естетика, релігія).
Соціальна відповідальність - форма взаємозв'яз-
ку, яка об'єднує, інтегрує суспільні процеси в єдину,
цілісну (тотальну) систему, що дозволяє визначити її як
усезагальну суттєву ознаку соціальних явищ, як тоталь-
ний соціальний інтегратор, усезагальний соціальний
принцип. Принцип соціальної відповідальності, підси-
стемні (екологічні, економічні, політичні та ін.) принци-
пи, закони й норми являють собою діалектичну єдність
усезагального, особливого та одиничного, яка відоб-
ражає різні сторони та форми прояву соціальної відпо-
відальності в усіх сферах життєдіяльності суспільства,
спільноти, особистості [6, с. 118].
На основі відповідального підходу є можливість
дати визначення соціального закону: "Соціальний за-
кон є філософсько-соціологічною категорією, що
відображає сутнісні, сталі, загальні, необхідні й повто-
рювані відповідальні зв'язки та взаємозалежності
суб'єктів суспільних відносин, які обумовлюють їх по-
ведінку й діяльність згідно з інтересами збереження
цілісності соціальної системи та створення умов для її
прогресивного розвитку".
Українська національна ідея як соціальна від-
повідальність.
Український народ пройшов тривалий шлях розвит-
ку форм соціальної відповідальності: від колективної
(первісний устрій) до етнічно-класової (Київська Русь)
і національно-класової (ХIХ - початок ХХI cт.). Упро-
довж останнього тисячоліття українському народу
довелося пережити трагічні сторінки своєї історії (мон-
голо-татарську навалу, польсько-литовське, австро-
угорське, російське панування, втрата власної дер-
жавності в ХIV, ХVIII та ХХ століттях). Народ не корив-
ся гнобленню, він об'єднував свої соціальні сили,
підіймався на боротьбу за свою свободу і неза-
лежність, за право створення й розбудови національ-
ної суверенної держави [Див.: 3 і 4].
З "Акту проголошення незалежності України" від 24
серпня 1991 року (1427-12) розпочалася новітня істо-
рія українського народу. Головним завданням суспіль-
ства Конституція України визначила розбудову суве-
ренної, незалежної, демократичної, соціальної, право-
вої держави [1, с. 3]. Засобом (умовою) досягнення
всіх соціальних цілей є соціальна відповідальність як
усезагальний фактор самоорганізації суспільства [6,
с. 119], тому об'єктивно постала проблема створення
цілісної системи соціальної відповідальності, здатної
перетворити посттоталітарний соціум на сучасне по-
стіндустріальне демократичне суспільство.
Сотні років гноблення з боку північних і західних
держав не могли не позначитися на свідомості ук-
раїнців, але особливо деформуючу роль у свідомості
людей відіграла тоталітарна держава ХХ століття -
СРСР, у якій пропагувалися ідеї всенародної власності
на засоби виробництва, злиття всіх націй у єдину
спільність - радянський народ.
У СРСР власністю, насамперед, на засоби вироб-
ництва володів і розпоряджався партапарат, тому це
була групова, приватна форма власності, а не сусп-
ільна, на чому продовжують наполягати прибічники
соціалізму. Навіть із точки зору здорового глузду ней-
мовірним виглядає твердження про суспільну
власність там, де народ відчужений від засобів вироб-
ництва, позбавлений права приймати рішення з питань
володіння, розпорядження й користування власністю.
Відчуження людини від власності призвело до дефор-
мації економічної, політичної, правової, моральної та
інших сфер суспільства. Руйнівним наслідком цього
відчуження стала втрата людьми таких якостей осо-
бистості як активність, заповзятливість, творче став-
лення до справи, спроможність самостійно мислити й
приймати відповідальні рішення.
"Усенародна держава" виявилася тоталітарною
державою, у якій беззастережно панувала партійна
номенклатура. Вона підім'яла під себе всі структури
суспільства, включаючи ради народних депутатів,
тому, на нашу думку, радянська влада стала тим ка-
муфляжем, за допомогою якого партійна бюрократія
безкарно виконувала свої злочинні наміри проти влас-
ного народу. Партапарат став тим стрижнем, на яко-
му засновувалися всі соціальні інститути суспільства.
Групові, приватні інтереси червоної бюрократії пода-
валися в ідеологічній упаковці "усенародних інтересів".
Безнаціональний радянський народ за допомогою
репресивних методів позбавлявся рідної мови, зви-
чаїв, традицій, релігії, національної культури в цілому.
Україна не була винятком цієї антигуманної практики
соціалізму.
У соціальній практиці денаціоналізація народу
відбувається через денаціоналізацію особистості.
Відлучення особистості від рідної мови, народних зви-
чаїв і традицій призводить до відчуження національ-
ного підсвідомого. У психіці кожної людини є глибинні
структури, що зберігають колективне підсвідоме - ар-
хетипи, які містять у собі культурний досвід минулих
поколінь (К. Юнг). Кожний народ має свої архетипи, які
визначають особливості світогляду, поведінки та
діяльності індивідів. Таким чином, денаціоналізація
призводить до руйнації культуротворчого процесу, до
кризи людини і культури, нищить духовні основи сусп-
ільства. Денаціоналізація окремого народу для світо-
вої культури означає втрату однієї з форм загально-
людської культурної спадщини, тому що не існує куль-
тури світової без конкретних національних культур.
Марксистська філософія стверджує, що суспільне
буття визначає суспільну свідомість.
Ґрунтовний аналіз дозволяє виявити недоско-
налість подібного спрощеного трактування проблеми.
Суспільна свідомість здатна не лише адекватно відоб-
ражати діалектично суперечливу сутність нашого бут-
тя, вона покликана освоїти не тільки існуюче, а й сутн-
існе буття людини у світі і світу для людини.
Українська держава розпочала практичне рефор-
мування всіх підсистем суспільства, вирішуючи задачі,
обумовлені потребами соціально-економічного роз-
витку. На жаль, процес реформування відбувається
без наукової програми розвитку суспільства, без чітко-
го визначення цілей і засобів досягнення цілей соц-
іальних перетворень.
Будь-яка соціальна практика потребує відповідно-
го ідеологічного обґрунтування. Насамперед, необхі-
дно побудувати ідеальну модель результату практич-
ної діяльності. Основоположним принципом побудови
такої ідеальної моделі, а отже, і головним принципом
законотворчості в державі є національна ідея, яка, у
свою чергу, сповна розкриває свій зміст у національ-
но-державницькій ідеології. А в Конституції України
прописано, що "жодна ідеологія не може визнаватися
державою, як обов'язкова" [1, с. 5].
Вірогідний варіант національно-державницької іде-
ології як необхідного атрибута успішного функціонуван-
ня й розвитку України базується на українській націо-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
148 ЕКОНОМІКА
нальній ідеї, девіз якої можна сформулювати на ос-
нові відповідального підходу: "Ми відповідальні за
свою свободу, єдність і соціальний прогрес". Слід
підкреслити демократичність девізу української націо-
нальної ідеї, який актуалізує відповідальність за долю
нації кожного громадянина держави (незалежно від
етнічного походження), а не лише владних структур, що
притаманне посттоталітарній патерналістській свідо-
мості багатьох людей.
В Україні проживають десятки етносів (націй і на-
родностей), яким притаманні свої специфічні потреби
та інтереси. Та й самі етнічні українці мають суттєві
відмінності, пов'язані, насамперед, з історичним мину-
лим: Західна Україна впродовж десятиліть була в складі
Австро-Угорської імперії, Східна Україна - сотні років у
складі Російської імперії, що не могло не призвести до
певної модифікації ментальності українців. Але безсум-
нівною складовою ментальності всіх українців була і є
потреба у вільному розвитку своїх сутнісних соціальних
сил, а звідси й потреба створення суверенної національ-
ної держави як необхідного засобу (умови) вирішення
проблеми соціального розвитку.
Здобуття свободи передбачає адекватну відпові-
дальність усіх громадян, але особливо велику відпов-
ідальність за долю нації й держави несуть представ-
ники політичної еліти, які контролюють матеріальні й
фінансові ресурси суспільства. Якщо проаналізувати
якісний склад Верховної Ради України, то можна дійти
висновку, що справжніх політиків-державників серед
них не більше кількох десятків. Переважна більшість
депутатів - люди, які прийшли до влади заради
здійснення своїх бізнес-проектів, байдужі до інтересів
людей і суспільства в цілому. Правий був Гегель, коли
стверджував, що кожний народ має ту владу, на яку
заслуговує: громадяни України добровільно делегува-
ли депутатам владні повноваження. Перед грома-
дянським суспільством, що формується в Україні, по-
стає важлива задача створення механізмів контролю
за діяльністю політиків.
Недолуга економічна політика влади призвела до
небезпечного для долі незалежної України процесу
різкого розшарування суспільства на дуже багату
меншість і дуже бідну більшість населення. Надмірно
низька вартість робочої сили, що не відповідає сучас-
ним економічним нормам, означає надексплуатацію
людей праці, яка дозволяє великому капіталу отриму-
вати надприбутки. У перспективі це загрожує соціаль-
ною катастрофою, схожою на ту, що відбулася у 1917-
1921 роках: Україна може знову зникнути з політичної
карти світу як незалежна держава.
Українська національна ідея як інтегративний фак-
тор буде сприяти формуванню й розвитку громадянсь-
кого суспільства; вона об'єднає активних, свідомих і
відповідальних представників усіх націй і народностей,
що проживають в Україні, створивши єдину українську
політичну націю [2, с. 453-455]. Соціальною основою
громадянського суспільства є середній клас, який у
розвинутих країнах складає більшість населення, що є
гарантом дієвості закону й демократії. Середній клас,
з одного боку, протистоїть намаганням великого бізне-
су до здобуття надприбутків за рахунок народу, з іншо-
го - протистоїть екстремістським угрупуванням у їх
спробах руйнування соціальної системи. З метою са-
мозбереження держава повинна стримувати тенденції
монополізації великого капіталу, обмежувати його
вплив на суспільні процеси й усіляко підтримувати роз-
виток малого та середнього бізнесу як економічної
основи громадянського суспільства.
З подальшим зростанням масштабності завдань
реформування суспільства та зростанням вимог до
його членів зростає й роль відповідальної поведінки й
діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин. Усезро-
стаюче значення соціальної відповідальності, вияв-
лення її як загального фактора, що забезпечує
цілісність соціальної системи, дозволяє сформулюва-
ти закон зростання соціальної відповідальності.
Змістом закону є перехід історичної необхідності в
потребу для кожного суб'єкта соціальних відносин
вільно обирати оптимальний варіант поведінки й діяль-
ності в інтересах прогресивного розвитку суспільства.
Закон виявляє себе у двох взаємопов'язаних фор-
мах: у формі вдосконалення об'єктивних відповідаль-
них зв'язків, що пронизують усі структурні компоненти
(підсистеми) суспільства, створення й регулювання
яких - головна задача соціального управління; у формі
переходу соціальної відповідальності із зовнішнього
детермінанта поведінки й діяльності у внутрішній спо-
нукальний компонент психологічної структури особис-
тості, перетворення соціальної відповідальності в
потребу кожного члена суспільства.
В Україні зростання соціальної відповідальності
виявляє себе як соціологічна закономірність, як наро-
стаюче розгортання закону, тому що відповідальні зв'яз-
ки мають стихійний, обмежений характер, що не дозво-
ляє свідомо вдосконалювати систему відповідальності
за інтересами прогресивного розвитку суспільства й
кожної людини, тобто закон ще не розгортається в соц-
іальній практиці всією повнотою своєї сутності. Особ-
ливо обмежений характер має сфера виявлення дру-
гої форми закону: панівні відповідальні зв'язки не сприй-
маються українським народом як справедливі соц-
іальні вимоги, створені в його інтересах, тому не ста-
ють внутрішньоособистісними феноменами поведінки
й діяльності на основі перетворення відповідальності
на потребу особистості. Процес зростання соціальної
відповідальності дає можливість усвідомити глибокий
гуманістичний зміст людської історії, який починає ви-
являтися в сучасних високорозвинутих державах, де
існує принципово інша соціальна якість людського життя
порівняно з українськими реаліями.
Висновки
1. Вірогідний варіант національно-державницької
ідеології як необхідного атрибута успішного функціо-
нування й розвитку України базується на українській
національній ідеї, девіз якої можна сформулювати на
основі відповідального підходу: "Ми відповідальні за
свою свободу, єдність і соціальний прогрес". Слід
підкреслити демократичність девізу української націо-
нальної ідеї, який актуалізує відповідальність за долю
нації кожного громадянина держави (незалежно від
етнічного походження), а не лише владних структур, що
притаманне посттоталітарній патерналістській свідо-
мості багатьох людей.
2. Усезростаюче значення соціальної відповідаль-
ності, виявлення її як загального фактора, що забез-
печує цілісність соціальної системи, дозволяє сфор-
мулювати закон зростання соціальної відповідаль-
ності. Змістом закону є перехід історичної необхідності
в потребу для кожного суб'єкта соціальних відносин
вільно обирати оптимальний варіант поведінки й діяль-
ності в інтересах прогресивного розвитку суспільства.
Закон виявляє себе у двох взаємопов'язаних фор-
мах: у формі вдосконалення об'єктивних відповідаль-
них зв'язків, що пронизують усі структурні компоненти
(підсистеми) суспільства, створення й регулювання
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 4 (111) травень-червень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 149
яких - головна задача соціального управління; у формі
переходу соціальної відповідальності із зовнішнього
детермінанта поведінки й діяльності у внутрішній спо-
нукальний компонент психологічної структури особис-
тості, перетворення соціальної відповідальності в
потребу кожного члена суспільства.
3. Стратегічна задача прискорення соціально-еко-
номічного розвитку українського суспільства зумовлює
необхідність реформування всієї сукупності суспільних
відносин. А якщо суб'єктом суспільних відносин є осо-
бистість, то процес охоплення кожного члена суспіль-
ства в усіх підсистемах новими, відповідними потребам
соціального прогресу, відповідальними зв'язками, про-
цес перетворення цих зв'язків відповідальності у все-
загальність, тотальність буття людей являє собою тим
самим процес реформування суспільних відносин. Із
розуміння структури як сукупності сталих зв'язків об'єкта,
які забезпечують цілісність і тотожність самому собі,
випливає, що перетворення в соціальну практику нової
системи відповідальності є засобом (умовою) рефор-
мування суспільства з метою досягнення якісно ново-
го рівня життя всіх громадян України.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Конституция Украины. - Харьков : Парус, 2005. - 64 с.
2. Головатий М. Ф. Соціологія політики / М. Ф. Головатий. - К.
: МАУП, 2003. - 504 с.
3. Головешко Л. М. Традиції, звичаї та побут українських ко-
заків. ХV-ХХI / Л. М. Головешко. - Маріуполь, 2009. - 168 с.
4. Кононенко П. П. Національна ідея, нація, націоналізм : [мо-
нографія] / П. П. Кононенко. - К. : МАУП, Міленіум, 2006. - 358 с.
5. Плахотный А. Ф. Проблема социальной ответственности /
А. Ф. Плахотный. - Харьков : Вища шк., Изд-во при Харьк. ун-те,
1981. - 192 с.
6. Шибко О. І. Соціальні принципи, закони і норми як система
соціальної відповідальності / О. І. Шибко // Схід. - 2009. - № 4
(95). - С. 117-121.
© О. Шибко
Надійшла до редакції 19.05.2011
ПОЛІТОЛОГІЯ
УДК 32.327
ÔÎÐÌÓÂÀÍÍß Ì²ÆÍÀÐÎÄÍÎÃÎ ²Ì²ÄÆÓ ÓÊÐÀ¯ÍÈ
 ÇÀÕ²ÄÍÎÌÓ Ñ²Ҳ (ÍÀ ÏÐÈÊËÀIJ ÏÎËÜÙ²)
ГАННА ЛАВРИНЕНКО,
Донецький національний університет
У статті проаналізовано міжнародний імідж України, етапи, способи та засоби його фор-
мування, сприйняття його міжнародною спільнотою, зокрема Польщею, обґрунтовано за-
ходи з його вдосконалення. Показано, що результати дослідження формування іміджу Ук-
раїни в Польщі можуть бути основою теорії створення позитивного іміджу української дер-
жави та дозволяють реалізувати науковий підхід до вирішення практичних завдань зміцнення
репутації країни, поліпшення її іміджу на міжнародній арені.
Ключові слова: імідж держави, євроінтеграція, стереотип, маніпуляція, PR-кампанія.
Постановка проблеми визначається назрілою
потребою: осмислення причин зміни сприйняття україн-
ською й міжнародною громадськістю іміджу України в
бік погіршення; теоретичного обґрунтування необхід-
ності цілеспрямованого позитивного впливу на процес
формування міжнародного іміджу держави; розробки
шляхів і механізмів формування позитивного міжна-
родного іміджу України; здійснення теоретично обґрун-
тованих практичних заходів з метою формування по-
зитивного міжнародного іміджу сучасної України як
необхідної умови інтеграції нашої країни у світове
співтовариство як його повноправного члена.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У
другій половині XX століття категорія "імідж", яка
відбиває специфічний феномен духовного життя сус-
пільства, береться на озброєння політологією. Най-
О. Shуbko
ÅSSENCE OF THE UKRAINIAN NATIONAL IDEA
In the article the civilisation history is researched as history of development of forms of social responsibility. On the basis of
a responsible approach the motto of the Ukrainian national idea is offered: "We are responsible for the freedom, unity and social
progress".
Key words: freedom, social responsibility, a social principle, the Ukrainian national idea.
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33799 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:57:14Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шибко, О. 2012-05-30T13:56:54Z 2012-05-30T13:56:54Z 2011 Сутність української національної ідеї / О. Шибко // Схід. — 2011. — № 4 (111). — С. 145-149. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33799 316.3 У статті історія цивілізації дасліджена як історія розвитку форм соціальної відповідальності. На основі відповідального підходу запропонований девіз української національної
 ідеї: "Ми відповідальні за свою свободу, єдність і соціальний прогрес". In the article the civilisation history is researched as history of development of forms of social responsibility. On the basis of
 a responsible approach the motto of the Ukrainian national idea is offered: "We are responsible for the freedom, unity and social
 progress". uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Сутність української національної ідеї Essence of the Ukrainian national idea Article published earlier |
| spellingShingle | Сутність української національної ідеї Шибко, О. Філософія |
| title | Сутність української національної ідеї |
| title_alt | Essence of the Ukrainian national idea |
| title_full | Сутність української національної ідеї |
| title_fullStr | Сутність української національної ідеї |
| title_full_unstemmed | Сутність української національної ідеї |
| title_short | Сутність української національної ідеї |
| title_sort | сутність української національної ідеї |
| topic | Філософія |
| topic_facet | Філософія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33799 |
| work_keys_str_mv | AT šibkoo sutnístʹukraínsʹkoínacíonalʹnoíídeí AT šibkoo essenceoftheukrainiannationalidea |