Парадигмальне проектування: світоглядний рівень
У статті виконано теоретичне осмислення проблеми парадигми в культурософському аспекті. Показано, що саме культурна парадигма здатна перевести фокус знань людини про світ за горизонт, у царину евристичного, культуротворчо осмисленого існування людини. На думку автора, за такої умови духовного розв...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33851 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Парадигмальне проектування: світоглядний рівень / В. Федь // Схід. — 2011. — № 6 (113). — С. 119-122. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33851 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Федь, В. 2012-05-30T16:26:10Z 2012-05-30T16:26:10Z 2011 Парадигмальне проектування: світоглядний рівень / В. Федь // Схід. — 2011. — № 6 (113). — С. 119-122. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33851 168.522.001.8 У статті виконано теоретичне осмислення проблеми парадигми в культурософському аспекті. Показано, що саме культурна парадигма здатна перевести фокус знань людини про світ за горизонт, у царину евристичного, культуротворчо осмисленого існування людини. На думку автора, за такої умови духовного розвитку людини можлива поява адекватних відповідей на злободенні проблеми сучасності. In the article there is presented the theoretical understanding of the problem of paradigm in the cultural-philosophic aspect. It is the cultural paradigm that is able to transfer the focus of the knowledge of any man behind the horizon, into the sphere of something heuristic, the cultural creativ ely understood existence of any man. In the author's opinion under such a condition of the spiritual development of any man the appearance of the adequate answers to the urgent problems of the mankind is possible. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Філософія Парадигмальне проектування: світоглядний рівень Paradigmatic projecting: the worldoutlooking level Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Парадигмальне проектування: світоглядний рівень |
| spellingShingle |
Парадигмальне проектування: світоглядний рівень Федь, В. Філософія |
| title_short |
Парадигмальне проектування: світоглядний рівень |
| title_full |
Парадигмальне проектування: світоглядний рівень |
| title_fullStr |
Парадигмальне проектування: світоглядний рівень |
| title_full_unstemmed |
Парадигмальне проектування: світоглядний рівень |
| title_sort |
парадигмальне проектування: світоглядний рівень |
| author |
Федь, В. |
| author_facet |
Федь, В. |
| topic |
Філософія |
| topic_facet |
Філософія |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Схід |
| publisher |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Paradigmatic projecting: the worldoutlooking level |
| description |
У статті виконано теоретичне осмислення проблеми парадигми в культурософському аспекті. Показано, що саме культурна парадигма здатна перевести фокус знань людини про
світ за горизонт, у царину евристичного, культуротворчо осмисленого існування людини. На
думку автора, за такої умови духовного розвитку людини можлива поява адекватних відповідей на злободенні проблеми сучасності.
In the article there is presented the theoretical understanding of the problem of paradigm in the cultural-philosophic
aspect. It is the cultural paradigm that is able to transfer the focus of the knowledge of any man behind the horizon, into
the sphere of something heuristic, the cultural creativ ely understood existence of any man. In the author's opinion
under such a condition of the spiritual development of any man the appearance of the adequate answers to the urgent
problems of the mankind is possible.
|
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33851 |
| citation_txt |
Парадигмальне проектування: світоглядний рівень / В. Федь // Схід. — 2011. — № 6 (113). — С. 119-122. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT fedʹv paradigmalʹneproektuvannâsvítoglâdniirívenʹ AT fedʹv paradigmaticprojectingtheworldoutlookinglevel |
| first_indexed |
2025-11-25T22:45:29Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:45:29Z |
| _version_ |
1850571493826625536 |
| fulltext |
№ 6 (113) вересень-жовтень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 119ФІЛОСОФІЯ
УДК 168.522.001.8
ПАРАДИГМАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ:
СВІТОГЛЯДНИЙ РІВЕНЬ
ВОЛОДИМИР ФЕДЬ,
доктор філософських наук, доцент
Слов'янського державного педагогічного університету
У статті виконано теоретичне осмислення проблеми парадигми в культурософському ас-
пекті. Показано, що саме культурна парадигма здатна перевести фокус знань людини про
світ за горизонт, у царину евристичного, культуротворчо осмисленого існування людини. На
думку автора, за такої умови духовного розвитку людини можлива поява адекватних відпо-
відей на злободенні проблеми сучасності.
Ключові слова: парадигма, світогляд, буття, існування, культуротворчість, традиція.
Постановка проблеми та стан її вивчення.
Поняття парадигми розробив і популяризував аме-
риканський фізик Томас Кун, практично розширив-
ши значення старогрецького "παράδειγμα" як при-
кладу, зразка, моделі до складної системи розумін-
ня цього поняття. У цій системі він виділив окремі
характеристики парадигми, зокрема це: а) зразки роз-
в'язання проблем; б) символічні узагальнення у
формі виразів, понять тощо; в) загальновизнані при-
писи, які не є загальнообов'язковими; г) спільні
цінності [1, с. 239-244]. Отже, парадигма передба-
чає певну систему, яка органічно входить у соціо-
культурне буття й обумовлює його розвиток, безпо-
середньо впливає на світогляд і діяльність людини.
На сучасному етапі розвитку вітчизняної та світо-
вої культури проблема світоглядного рівня парадиг-
мального проектування розроблена недостатньо. Ні
в роботах Т. Куна, ні в працях сучасних російських
(Н. Бакач, А. Кармін та ін.) та вітчизняних (Д. Куче-
рюк, В. Личковах, В. Пазенок, О. Соболь, С. Улано-
ва) дослідників парадигмалістики культурних форм
висвітлення такого ракурсу проблеми не спостерігаєть-
ся, хоча опосередковано, виходячи з логіки назва-
них авторів, вони не виключають такого аспекту.
Сформульована постановка проблеми дозволяє
розглядати парадигму не тільки як спосіб, по-суті,
ефективної адаптації людини до світу, розв'язання
проблем цього світу в межах історичного часу, але
й із точки зору виявлення евристичного потенціалу
знань у парадигмі, що вкрай актуально для швид-
коплинних (часу "футурошоку" Е. Тоффлера та "по-
стсучасності" Ф. Джеймсона) реалій розвитку світо-
вої й української культури.
Такі обставини обумовили формулювання теми й
постановку мети статті - розглянути світоглядні рівні
парадигмального проектування як способи "орди-
нарного" та евристичного (культуротворчого) фоку-
сування знань Людини про Світ.
Виклад основного матеріалу. Рівень світовід-
чуття виявляє своєрідну "персоніфікацію" парадиг-
ми, у межах якої людина ставить та розв'язує зав-
дання на основі індивідуального, сімейного, групово-
го, етнічного, суспільного, національного та загаль-
нолюдського досвіду. Тобто людина виходить із пози-
ціонування себе в цьому спектрі досвіду: як вона
виступає в конкретній ситуації свого життя - як окре-
мий індивід чи як носій загальнолюдських ціннос-
тей і моралі - та відповідно до цього позиціонування
використовує способи розв'язання поставлених про-
блем, напрацьованих у "персоніфікованій" парадигмі.
Наприклад, людина обіймає певну посаду, для за-
доволення своїх власних інтересів і потреб (біоло-
гічних, культурних тощо) вона користується інди-
відуальною парадигмою, яка ставить завдання (по-
бутові, збереження та розвитку здоров'я тощо) та
ефективно вирішує їх на певному етапі. Водночас
ця людина усвідомлює, що розв'язання цих проблем
не має значення для покладених на неї суспільних
обов'язків, при виконанні яких вона використовує
зовсім інший зразок їхнього розв'язання, тобто па-
радигма в цьому разі - суспільно-професійна, сама
ставить проблеми та дає не просто шляхи, а типові
зразки їх розв'язання. У цьому сенсі парадигма є
ключовим моментом суспільних відносин, вона ста-
вить суспільну проблему і дає ключ до її розв'язан-
ня. Повертаючись до нашого прикладу, зазначимо,
що ця людина - ще й зразковий сім'янин, і зразко-
вий саме тому, що вдало змінює індивідуальну й
суспільну парадигму на сімейну.
Отже, світовідчуття людини дозволяє їй у своє-
му житті користуватися різними парадигмами та по-
єднувати їх. Важливим аспектом гармонійного
співіснування цих "персоніфікованих" та "поведін-
кових" парадигм є те, що людське бачить себе в
них як Самість. У цьому разі парадигми існують та
майже не "накладаються" одна на одну, а зміню-
ються відповідно до необхідності вирішення нових
питань у межах світовідчуття людини.
Однак існує протилежна ситуація, коли парадиг-
ми можуть "накладатися". На нашу думку, це відбу-
вається у творчості, наприклад, поет, висловлюючи
глибоко індивідуальні та навіть інтимні почуття у
віршованому слові, говорить, як відомо, про те, що
близьке кожній людині. Саме тому його вірші пере-
кладаються багатьма мовами, тобто вони оспівують
загальнолюдські ідеали. Отже, творче світовідчут-
тя дозволяє поєднувати шляхом накладання весь
спектр "зразків", або індивідуальну, національну та
загальнолюдську парадигми, до яких можуть долу-
чатися групова, етнічна, суспільна парадигми. Тоб-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 6 (113) вересень-жовтень 2011 р.
120 ЕКОНОМІКА
то творчість є підсумковим, або висновковим загаль-
ним "зразком" їхнього розвитку.
Якщо в першому випадку парадигми були "ча-
совими", тобто змінюваними в часі відповідно до
зміни зразків розв'язання проблем: індивідуальна
передбачає, наприклад, піклування про здоров'я, а
уявлення про це здоров'я та зразки розв'язання його
проблем змінюються навіть на незначних часових
відрізках. Зокрема, цінність щеплення як типової
практики і зразка розв'язання проблеми деяких інфек-
ційних захворювань все більше переосмислюється
в сучасності. У другому випадку (коли йдеться про
творчість) зразки розв'язання типових проблем є
універсальними, більш загальними та, якщо можна
так сказати, більш "надійними" й стабільними, вони
менше змінюються в часі, принаймні, у межах пев-
ного історичного періоду, хоча можуть його долати.
Наприклад, настанови "батька медицини" Гіппокра-
та прямо не стосувалися проблеми інфекційних за-
хворювань, проте опосередковано передбачали
формування міцного імунітету як протидії цим за-
хворюванням: "Усякий надлишок є протиприрод-
ним", "все добре, але в міру", "Ваша їжа має бути
ліками, а Ваші ліки - Вашою їжею", "жити там, де
чисте повітря". Їх можна вважати типовими зразка-
ми розв'язання проблем здоров'я в межах індивіду-
альної та суспільної парадигми, у яких ці зразки
постають як індивідуальне завдання, а суспільна
функція - культивувати у суспільній свідомості та
забезпечити, за можливістю, їх виконання.
Якщо парадигма світорозуміння близька до світо-
бачення, але є її понятійним та інтелектуальним ас-
пектом, то парадигма світоспоглядання виникає на
основі мети, цілі, яка усвідомлюється через універ-
сальні форми діяльності: нужда - потреба - інтерес -
мета - засоби - результати - наслідки. Світоглядна
парадигма ставить за модель або зразок постанов-
ки головних проблем світоспоглядання необхідність,
потребу, інтерес та мету, а засоби, результати та на-
слідки - за форми їх розв'язання. Вона ґрунтується
на основі світосприйняття, зокрема таких цінностей
культуротворчого буття, як щастя, любов, істина, кра-
са, добро, свобода, справедливість, які розуміють-
ся як специфічні форми присутності людини в світі й
у своїй структурі передбачають постановку та засо-
би розв'язання проблем: щастя, любові тощо. На-
приклад, щоб осягнути повноту буття, людина має
бути щасливою або, принаймні, пережити цей стан -
постановка проблеми. Аби бути такою, людина по-
винна у своєму житті дотримуватися правил: бути
поміркованою, любити та бути коханою, прагнути до
пізнання тощо - це шляхи розв'язання проблеми ща-
стя. Однак за умови накладання різних рівнів пара-
дигмального проектування, як правило, утворюєть-
ся світоглядна парадигма; на основі світосприйнят-
тя можна гарантувати остаточне розв'язання пробле-
ми щастя лише на раціоналістичному рівні проекту-
вання, що вербалізовано в максимі: "Хочеш бути
щасливим - будь ним". З іншого боку, можна лише
створювати умови для розв'язання проблеми щас-
тя, але не гарантувати її остаточного розв'язання на
рівні індивідуацентризму, для якого не вистачає
якоїсь "магії", "алхімії" завершеності загального зраз-
ка; натомість кожен знаходить свій "ключ" завер-
шеності індивідуально.
Така неоднозначність світоглядної парадигми сто-
сується й інших "тонких матерій" - любові, істини,
добра, краси, свободи, справедливості. Отже, рівень
світосприйняття є парадигмальним лише настільки,
наскільки він відображає світобачення, а оскільки
світосприйняття не може бути "як таке" - існувати у
відриві від світобачення та визначається останнім,
то світосприйняття, як бачимо, працює "під диктов-
ку" світорозуміння та перебирає його парадигмаль-
ний рівень, тобто по-суті світосприйняття не є пара-
дигмальним.
Світоглядна парадигма виникає за умови накопи-
чення більш-менш широкого спектра знань людини
про світ. Світоспоглядання як наочно-образний спосіб
освоєння світу саме по собі не в змозі забезпечити
цей спектр. Так, у первісних народів світорозуміння
випливало із світоспоглядального способу освоєння
дійсності. Суттєвою підставою для нього був емоцій-
ний світ людини, квінтесенцією розвитку якого була
інтуїція, котра дозволяла відчути приналежність лю-
дини до подій у Всесвіті. Такий спосіб освоєння дійс-
ності був характерний для первісних релігійних віру-
вань, мистецтва, які мали утилітарний характер, про-
те лише світоглядний синкретизм забезпечував ці-
лісність світоспоглядання, і коли знання зросли в
обсязі й розподілилися за певними галузями (мате-
матики, медицини тощо), цей синкретизм розпався.
Отже, первісне суспільство являло собою допара-
дигмальний рівень проектування культуротворчості.
Міфологічна парадигма з'являється з розвитком
перших цивілізацій (до числа яких входить і Трипіл-
ля) та поєднує ранні форми світоспоглядання як віри
в надприродні сили, зібрані в межах окремого роду
- племені із зачатками понятійного способу розумін-
ня світу, який з'явився з розвитком інтелектуальної
природи людини та практики, що відбилася в пи-
семності, знанні календарних розрахунків, певних
технічних досягненнях матеріальної культури, зок-
рема у винаході колеса, плуга, розвитку ремесел
тощо. Міфологічна парадигма як зразок постановки
та розв'язання проблем, загальновизнаних у межах
міфологічного типу світогляду, дозволяла далеко-
глядно передбачити тенденцію перспективи розвит-
ку світу та культури, ставити мету та досягати цілей
свого життя людині того історичного часу, у межах
якого розвивалася ця парадигма.
Світоглядна парадигма, як і світогляд у цілому,
має суспільно-історичний характер: парадигмальне
проектування культуротворчого буття змінювалось
із часом. На наш погляд, цьому сприяло накопи-
чення знань про світ, які вже не були спроможні "впи-
суватись" у стару парадигмальну форму. Релігійна
парадигма як постановка та розв'язання проблем са-
мовизначення людини ґрунтувалась на більш ши-
рокому спектрі знань про світ, аніж міфологічна па-
радигма, але вона не виключала, а передбачала
наочно-образний потенціал світопоглядання, до яко-
го залучались нові знання про світ. Якщо міфологіч-
на парадигма спиралась переважно на почуттєвий
світ людини, то релігійна - на ноуменальний світ, який
не можна було пізнати ні почуттями, ні розумом, а
знання як відображення "розуму" зазнавали жорсто-
кого розподілу на духовні й тілесні, земні й небесні,
горішні й долішні, природні та надприродні. Отже,
знання мали догматичний зміст та були підпорядко-
вані принципу віри.
Наукова парадигма ґрунтується на раціонально-
теоретичній системі постановки та розв'язання про-
блем культуротворчого буття, яка може виражатись
у вищенаведених принципах світобачення (антро-
поцентризм, гуманізм та ін.), що виконують пара-
дигмальну функцію постановки та зразків розв'язан-
ня проблем існування людини та в межах своїх сис-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 6 (113) вересень-жовтень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 121
тем є загальновизнаними. Ця парадигма може мис-
литись у межах класичної та постнекласичної карти-
ни уявлень про світ.
З іншого боку, ірраціоналістичне трактування бут-
тя (від С. К'єркегора до Ж. Бодрійяра) суттєво зба-
гачує традиційну науково-теоретичну парадигму тим,
що сучасний світ розвивається за новими закона-
ми, які "древнім були невідомими", відповідно, сут-
тєво змінюються зразки постановки та розв'язання
завдань сучасного буття людини і культури. Про
специфіку цієї парадигми поміркуємо далі, а поки
що зупинимось на проблемі типових форм вираження
світоглядних парадигм.
Як слушно відзначає Л. М. Баткін, "чимало куль-
турних форм, мотивів, архетипів живуть тисячоліт-
тями, і, хоча їхній справжній зміст змінюється, за-
гальні контури досить консервативні" [2, с. 101].
Світогляд і практика виявляються в різних "консер-
вативних контурах", наприклад, у культурних епо-
хах, типах культури, які повно виражають той чи
інший тип буття.
М. Гайдеґґер у праці "Європейський нігілізм" ді-
литься своїми думками про тип як поєднання ви-
дозмін і неповторності, якої ми чекали раніше від
індивіда, та одноманітності й універсальності, яких
потребує суспільство. Але неповторність "типу" по-
лягає в надзвичайній заразливості однакового штам-
пу, що водночас не терпить зрівнялівки та, навпаки,
потребує своєрідної ієрархії [3, с. 120].
Український культурний тип, відповідаючи прин-
ципу "універсальності", разом із тим перебуває у
стані свого формування та зазнає динамічних змін,
східних і західних впливів. Тема альтернативності
культурних парадигм Сходу та Заходу осмислюва-
лася ще в працях Есхіла, Геродота, Аристотеля та
стала незмінним лейтмотивом усієї історії культури.
Відповідно до цього можна зазначити: якщо для
західних культурно-історичних типів (за М. Дани-
левським - грецького, римського, романо-германсь-
кого та національних типів культури цього культур-
ного ареалу) характерна зміна домінування світо-
глядних парадигм, наприклад, релігійна замінила
міфологічну та була витіснена, до певної міри, нау-
ковою, то для східних типів культури в цілому ха-
рактерне домінування релігійної парадигми протя-
гом усієї історії. У країнах Сходу культивувалися
світоглядні традиції теоцентризму, природоцентриз-
му, які реалізувалися в мистецьких, освітніх, сус-
пільно-політичних, соціально-правових, духовно-ре-
лігійних видах діяльності, що тяжіють до метафізи-
ки безкінечності. У цьому разі буття людини після її
фізичної смерті продовжується в інших трансцен-
дентальних формах буття, а діяльність виступає у
вигляді такого механізму, який налаштовує людину
на "дію всередині", а не на "дію ззовні" як суспіль-
но значущу практичну діяльність.
Як слушно зазначає Ю.В. Павленко, на Сході
влада, а не власність, була і є структуроутворюю-
чою силою культурного життя. Тому можливість
вільної творчої самореалізації принципово співвідно-
силася, по-перше, із певною відстороненістю від
державної влади й, по-друге, із причетністю до тієї
чи іншої езотеричної духовної доктрини [4, с. 264-
265]. Отже, творчість є можливою при відстороне-
ності від активної суспільної діяльності, яку фоку-
сує в собі політика, державна влада, та причетною
до духовної доктрини, яка, на наш погляд, експлі-
кує більше світ внутрішнього, ніж зовнішнього,
розкриває закони внутрішнього буття, що вже
потім переносяться у світ зовнішній. Наприклад,
існує така езотерична доктрина, як даосизм із його
світоглядом "не діяння" - У-Вей, коли у сфері прак-
тики дія щодо зміни світу взагалі заперечується, а
на Заході, навпаки, весь навколишній світ є об'єктом
переробки в різних його аспектах.
Релігійна парадигма в європейській історії була
домінуючим принципом моделювання культуротвор-
чого буття за доби Середньовіччя. Київська Русь,
як відомо, саме за цієї доби переймає християнські
цінності в їх східному варіанті, проте міфологічне
минуле заважає нашим предкам зробити цю пара-
дигму домінуючою, і виникає феномен "двовір'я".
Отже, східна практика "недіяння", медитації в за-
хідній традиції могли осмислюватися як у концепті
"непротидії злу насиллям", чернецтві, так і у вито-
ках української культури, для якої було характер-
ним поєднання високої духовності "не діяння", "ро-
зумного діяння" ченців та розвиток монастирської
системи в цілому з народною, міфологічною тради-
цією, що існувала не окремо, як на Заході, у виг-
ляді сміхової балаганної культури, а всередині цієї
релігійної парадигми. І все ж, на нашу думку, існу-
вало мірило, яке розмежовувало взаємозв'язок влас-
не релігійної парадигми та міфолого-язичницьких
світоглядних традицій усередині цієї парадигми. Це
- творчість, яка розглядалась суто як сила, дарова-
на Богом (Аліпій).
Творча самореалізація в західноєвропейській тра-
диції вибудовувалася на інших засадах. У західно-
європейській традиції Відродження переважає зов-
нішня, а не внутрішньо-духовна дія, практична ді-
яльність. І, можливо, саме тому розвиток мистецтва
більше як практичної, а не умоглядної діяльності
дещо переважав розвиток науки, а саме мистецтво
в окремих його вимірах (Л. да Вінчі) зливалося з
наукою, і ціла плеяда імен художників в історії куль-
тури переважала імена філософів (Н. Кузанський,
Л. Валла та ін.).
Натомість становлення наукової парадигми мож-
на віднести до початку зародження раціоналістич-
них (Декарт, Лейбніц, Спіноза) та емпіричних (Бе-
кон) світоглядних цінностей та наукових традицій,
до яких згодом долучається ірраціоналістична. У
європейській культурі Нового часу формується
світоглядна парадигма активного перероблення зов-
нішнього світу, яке має багато "облич", наприклад
утвердження антропоцентризму, секуляризації,
сцієнтизму. Усе це переорієнтує фокус внутрішньої
парадигми на зовнішню, культивує активність, під-
приємливість, діловитість суб'єкта. Тобто парадиг-
ма фокусує саме ті знання, уміння та навички, які
актуальні в певний історичний час. З одного боку,
парадигма формується, з іншого - уже є зразком
відповідей (нехай помилкових) на проблеми існуван-
ня людини у світі. Тому наукова парадигма - така
структура культуротворчого буття, що розвиваєть-
ся найбільш динамічно.
Отже, проведений історико-філософський аналіз
дозволяє зробити попередній висновок про те, що
механізм взаємодії світоглядних традицій, які обу-
мовлюють розвиток парадигм та реалізуються в
культурних практиках на Сході і Заході, не є одна-
ковими. Якщо для східного типу культури традиціо-
налізм притаманний більше, ніж для західного, то
українська традиція намагається синтезувати тра-
диціоналізм у формі відродження своєї духовності
на засадах "минувшини" з урахуванням інновацій
наукової парадигми, тобто у форму наукової пара-
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 6 (113) вересень-жовтень 2011 р.
122 ЕКОНОМІКА
дигми може закладатись зміст світоглядних традицій
релігійної чи міфологічної парадигми. На Заході
світоглядні парадигми зазнають динамічних змін, на
відміну від Сходу, а українська традиція поєднує
динаміку і сталість. Світогляд може зазнавати ди-
намічних змін, але не вистачає якогось імпульсу,
щоб він реалізувався в динамічній практиці (політиці,
економіці тощо). Цим імпульсом може бути патріо-
тизм, моральність, честь, гідність, пріоритет сус-
пільних інтересів над власними, подолання індиві-
дуалізму та ряду комплексів національної свідо-
мості, зокрема "меншовартості", "хуторянства" тощо.
"Які нам сни насняться після смерті?" (В. Шек-
спір). Чи має духовне межі матеріального? Ці пи-
тання визначали сутність культуротворчого буття та
по-різному вирішувалися протягом історичного роз-
витку світоглядних парадигм. Міфологічна схиляєть-
ся до ідеї постійного відродження духовного в но-
вих матеріальних формах, релігійна (християнська)
- до конечності фізичного існування та безконечності
духовного буття, наукова - не дає однозначної від-
повіді, хоча матеріалізм визначає прямий зв'язок
буття й матерії. На нашу думку, на Заході більше
поширені матеріалістичні погляди на природу світо-
гляду, напевно, такий наслідок мали секуляризація
та сцієнтизм, а на Сході - ідеалістичні, через те що
наука була вписана в певні духовні доктрини (буд-
дизм, конфуціанство, даосизм).
У сучасному світі зароджується глобалізаційний
світогляд, який виникає з усвідомлення можливості
конечності буття людства внаслідок антропогенного
"вибуху", забруднення середовища, конечності при-
родних ресурсів та ряду інших факторів. Європейсь-
ка світоглядна установка на зміну та перетворення
світу, принаймні останнє століття, переживає фіас-
ко. І перед лицем глобальних світових катаклізмів
(екологічних, політичних, економічних, інформацій-
них) відбувається універсалізація ідеї конечності
людського буття як на Заході, так і на Сході. Особ-
ливо гостро ця тема артикулюється в постмодерних
філософських та художніх "інсталяціях".
З іншого боку, відбулося усвідомлення сучасно-
го світу як явища диференційованого, плюралістич-
ного й, зрештою, полікультурного, у якому існування
можливе лише внаслідок реалізації єдиного принци-
пу - взаємодії. Полімодальність культурних і, шир-
ше, цивілізаційних площин взаємодії, принаймні на
сучасному етапі розвитку світової культури, виявляє
суперечливість свого розвитку: породжує як латентні
міжнаціональні конфлікти, так і конфлікти більш сер-
йозні, що експлікується в зіткненні цивілізацій і куль-
тур - у війнах і тероризмі. З новою гостротою поста-
ють проблеми насильства й толерантності, моноло-
гічних і діалогічних імперативів цієї взаємодії.
Взаємодія як спосіб зв'язку, що має світоглядне
значення й цінність, повинна стати суттєвим елемен-
том світової культуротворчості. Взаємодія сприяє
обміну національних парадигмальних рівнів й умож-
ливлює відтворення позитивного досвіду, який ґрун-
тується на альтернативі вибору. В індивідуальному
варіанті людина обирає між добром і злом, прав-
дою й обманом, належним і наявним тощо. Ці пари
утворюють проблемне поле вибору: духовність - без-
духовність, причому культурна парадигма фокусу-
ється в духовності і є відтворенням позитивного дос-
віду людства. На онтологічних вимірах духовності
наголошували західноєвропейські (М. Гайдеґґер,
К. Ясперс) та сучасні вітчизняні (зокрема С. Б. Крим-
ський) дослідники.
Висновки
Таким чином, становлення сучасних культурних
парадигм, заснованих на засадах духовності в її
широкому розумінні (моральності ставлення до
Іншого, діалогічності світоглядних основ та ін.) ви-
ступає вкрай важливим завданням сучасного куль-
турософського дискурсу. Саме культурна парадиг-
ма, яка відрізняється від "ординарної" парадигми
діяльності, здатна розширити горизонт евристично-
го, культуротворчо осмисленого існування людини
у світі й дати адекватну відповідь на злободенні
проблеми сучасності.
Ключові парадигми (міфологічна, релігійна, нау-
кова) відображають світобачення (світоспоглядан-
ня) людини та спираються на політеїстичні, теоцент-
ричні, антропоцентричні принципи світорозуміння.
Вони мають універсальний характер, який набуває
національного колориту у світоглядних традиціях.
Світоглядна парадигма передається через традицію,
яка "програмує" світоглядні цінності на досвід ми-
нулого, історичну пам'ять. Становлення сучасної
парадигми може відбуватись за умови осмислено-
го ставлення до традиції, розкриття її духовного
змісту у свідомості сучасної людини.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Кун Т. Структура научных революций. С вводной ста-
тьей и дополнениями 1969 г. / Т. Кун ; [пер. с англ.
И. З. Налетов]. - М. : Прогресс, 1977. - 300 с.
2. Баткин Л. М. Тип культуры как историческая целост-
ность / Л. М. Баткин // Вопросы философии. - 1969. - № 9. -
С. 99-109.
3. Хайдеггер М. Время и бытие : статьи и выступления /
М. Хайдеггер ; [пер. с нем. В. В. Бибихина]. - М. : Республика,
1993. - 447 с.
4. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації : соціокуль-
турний розвиток людства / Ю. В. Павленко ; [ред. С. Кримсь-
кий]. - К. : Либідь, 1996. - 360 с.
V. Fed'
PARADIGMATIC PROJECTING: THE WORLDOUTLOOKING LEVEL
In the article there is presented the theoretical understanding of the problem of paradigm in the cultural-philosophic
aspect. It is the cultural paradigm that is able to transfer the focus of the knowledge of any man behind the horizon, into
the sphere of something heuristic, the cultural creatively understood existence of any man. In the author's opinion
under such a condition of the spiritual development of any man the appearance of the adequate answers to the urgent
problems of the mankind is possible.
Key words: paradigm, world outlook/Weltanschauung, being/objective reality, existence, cultural creativity, tradition.
© В. Федь
Надійшла до редакції 12.09.2011
ФІЛОСОФІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
|