Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах
У статті досліджено процес створення Збройних сил Латвійської республіки (військово-історичний аспект) та державне забезпечення військової безпеки країни після розпаду СРСР. Проаналізовано стан оборонного сектора Латвії в сучасних умовах. The process of creating the armed forces of Latvias Republic...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Схід |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33900 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах / Б. Левик // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 120-125. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859852507390410752 |
|---|---|
| author | Левик, Б. |
| author_facet | Левик, Б. |
| citation_txt | Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах / Б. Левик // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 120-125. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Схід |
| description | У статті досліджено процес створення Збройних сил Латвійської республіки (військово-історичний аспект) та державне забезпечення військової безпеки країни після розпаду СРСР.
Проаналізовано стан оборонного сектора Латвії в сучасних умовах.
The process of creating the armed forces of Latvias Republic has been analyzed from military-historical point of view, as well as state enforcement of military security after the dissolution of the USSR. Additional consideration was
given to the security sector of Latvia at current stage of development.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:41:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
120 ЕКОНОМІКА
К. Кондратюк, І. Лучаківська // Вісник Львівського універси-
тету. Серія історична. - Львів, 1998. - Вип. 33. - С. 183.
23. Луцький О. Інтелігенція Львова (вересень 1939 - чер-
вень 1941 рр.) / О. Луцький // Львів : місто - суспільство -
культура : зб. наук. пр. - Т. 3. - Л., 1999. - С. 575.
24. Історія Львова / [редкол. Ю. Ю. Сливка, Ф. І. Стеблій та
ін.]. - К. : Наукова думка, 1984. - С. 246.
25. ДАТО. - Ф. П - 1, - оп. 1, спр. 27. Протоколи № 53-56
засідань бюро обкому КП(б)У. 26 березня - 3 квітня 1941 р.,
арк. 18-19.
26. Гомотюк О. Експорт більшовицького тоталітарного
режиму в Україну та ідеологізація українознавства (1917-
1920) / О. Гомотюк // Наукові записки Тернопільського націо-
нального педагогічного університету імені Володимира Гна-
тюка. Серія : Історія / [за заг. ред. М. М. Алексієвця]. - Тер-
нопіль : Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. - Вип. 3. - С. 50.
27. ОУН в світлі постанов Великих Зборів, Конференцій
ІСТОРІЯ
та інших документів з боротьби 1929-1955 рр. : зб. документів.
- Видання Закордонних Частин Організації Українських Націо-
налістів, 1955. - 372 с.
28. Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянсь-
кою Україною / [редкол. Ю. Ю. Сливка та ін.]. - К. : Наук. думка,
1989. - С. 333-334.
29. ДАТО. - Ф. П - 1, - оп. 1, спр. 31. Стенограма зібрання
обласного і міського партійного активу. 1-2 березня 1941 р.,
арк. 89.
30. ДАТО. - Ф. П - 1, - оп. 1, спр. 24. Протоколи № 42-45
засідань бюро обкому КП(б)У. 3-14 лютого 1941 р., арк. 31.
31. ДАТО. - Ф. П - 1, - оп. 1, спр. 3. Стенограма першої
обласної партійної конференції. 23-25 квітня 1940 р., арк. 51.
32. Там само. - Арк. 54.
33. Там само. - Арк. 49-50.
34. ДАТО. - Ф. П - 1, - оп. 1, спр. 10. Протоколи № 6-9
засідань бюро обкому КП(б)У. 3-26 червня 1940 р., арк. 99.
N. Korostil', R. Kotovskyy
ACHIEVEMENTS AND ERRORS OF THE SOVIET GOVERNMENT IN THE SYSTEM
OF EDUCATION, CULTURE AND HEALTH PROTECTION IN WESTERN UKRAINE
WITHIN 1939-1941
The article analyses social changes that took place in Western Ukraine with the advent of the soviet rule in the
spring of 1939. The policy of the Bolshevist Party was imposed on society under the image of nation and culture
building. Book stocks and printed matters of libraries and museums were rigorously censored, censoring authorities
monitored repertoires of theatres, philharmonic societies and programs of recreation centers. Development of
structural links of national education and culture declared by the government was nothing but a fake. Though in terms
of health care the soviet government managed to achieve significant progress - private health care institutions and
drugstores were nationalized, free medical treatment open to public was introduced.
Key words: education, culture, health care institutions, national traditions, nationalist underground resistance, soviet government.
© Н. Коростіль, Р. Котовський
Надійшла до редакції 24.10.2011
УДК 355 02.(474.3) (94)
ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЛАТВІЇ
В НОВИХ ГЕОПОЛІТИЧНИХ УМОВАХ
БОГДАН ЛЕВИК,
кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник кафедри історії України та
етнокомунікацій Національного університету "Львівська політехніка", м. Львів
У статті досліджено процес створення Збройних сил Латвійської республіки (військово-
історичний аспект) та державне забезпечення військової безпеки країни після розпаду СРСР.
Проаналізовано стан оборонного сектора Латвії в сучасних умовах.
Ключові слова: розпад СРСР, Збройні сили Латвії, військова безпека, Латвійська Республіка,
обороноздатність.
Постановка проблеми. Після розпаду СРСР у
світі змінилась геостратегічна ситуація: з біполяр-
ного він перетворився на однополярний. США на-
магались зайняти домінуючу роль, у т. ч. у військо-
во-політичній сфері. Росія як один із правонаступ-
ників СРСР на початку 1990-х років відмовилась від
ядерного протистояння й перейшла до стратегічно-
го партнерства з НАТО. Період "холодної війни" за-
вершився. Уряди незалежних республік України,
Білорусії, Казахстану добровільно відмовились від
володіння ядерною зброєю (Будапештський мемо-
рандум 1994 р.) [1] в обмін на гарантії безпеки. 11 ве-
ресня 2001 р. після терористичного акту в Нью-Йор-
ку всі зрозуміли вразливість найефективнішої обо-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 121ІСТОРІЯ
ронної системи США. Ці події змусили звернути особ-
ливу увагу на стан та спроможність власних систем
військової безпеки. Країни розпочали пошук гаран-
тованого захисту від військових загроз, схиляючись
до колективних систем безпеки.
П'ятнадцять пострадянських республік обрали
свої шляхи подальшого суспільно-політичного роз-
витку. Конституційно всі вони задекларували побу-
дову демократичного суспільства. Але деякі країни
не зуміли позбавитись комуністичної партноменкла-
тури й стали авторитарними, це передовсім частина
республік Центральної Азії та Білорусія; інші обра-
ли європейський шлях розвитку, це Прибалтійські
республіки (Литва, Латвія, Естонія); треті (Україна,
Молдова, Грузія) остаточно не визначили своєї стра-
тегії розвитку до сьогодні.
Військова безпека - основа національної безпе-
ки будь-якої країни. Її стан гарантує захист націо-
нальних інтересів. Ці дві категорії в сучасних умо-
вах набули надзвичайної ваги. Актуальність запро-
понованого дослідження полягає не тільки в тому,
що воно важливе для держави, але й у тому, що
показує тенденції можливого розвитку історичних
подій на окремому територіальному просторі.
Дослідження та публікації, у яких започат-
ковано вирішення проблеми. Принципи розроб-
ки та розвитку системи оборонного планування роз-
роблялись американськими вченими Ч. Кітчем та
Р. Маккіном [2], Б. Радвіком [3].
Досить інтенсивно формується російська шко-
ла фахівців із дослідження військової безпеки. Се-
ред науковців цієї галузі слід назвати К. Арцибасова,
Н. Арбатова, Б. Божедомова, А. Краснова, Є. Рого-
ва, В. Семенова, Л. Фітуні, учених-істориків Інституту
військової історії МО РФ під керівництвом В. Зо-
лотарьова, спеціалістів Центру військово-стратегіч-
них досліджень ГШ ЗС РФ, Інституту політичного та
військового аналізу Росії Ю. Морозова, В. Глушко-
ва, О. Шаравіна, дослідників військових конфліктів
В. Баринькіна, Д. Гордієнко, С. Шинєва. Тенденції
військової безпеки й оборони досліджуються ро-
сійськими вченими В. Борисовим, П. Івановим, В. Ва-
сютовичем, Р. Фарамазяном [4], Ю. Катасоновим
[5], Ю. Солнешниковим [6].
Безпосередньо питання історії військової без-
пеки в контексті національної безпеки в Україні ча-
стково досліджуються в Національній академії обо-
рони України, Інституті історії України НАН України,
Українському інституті військової історії, Академії
Сухопутних військ, державних науково-дослідних
установах військово-історичного спрямування. Най-
вагоміший внесок у питання національної безпеки
України зробили В. П. Горбулін [7], В. Ю. Богдано-
вич [8] А. Бірюченко [9], О. Палій [10] А. Іващенко
[11], А. Невольніченко, В. Шевченко, Є. Шелест,
М. Шпура, Ю. Бодрик, Р. Федоренко [12-13], В. Гу-
дима, О. Затинайко, О. Кузьмук, М. Пальчук, В. Ра-
децький, В. Собков, В. Шкідченко. Безпосередньо
тему "Історичний досвід входження колишніх членів
організації Варшавського договору та держав Балтії
до НАТО (у контексті перспектив України)" дослід-
жувала С. Я. Ліпкевич [14]. Дисертаційних робіт
вітчизняних військових істориків із запропонованої
теми немає.
Історичний досвід розбудови національних вій-
ськових організацій пострадянських республік, у
тому числі прибалтійських республік, у працях вій-
ськових істориків наведений фрагментарно і має
загальний характер.
Уперше окремо запропоноване військово-історич-
не дослідження стану військової безпеки та оборо-
ни Латвії.
Метою дослідження є вивчення військової без-
пеки (оборонної політики) Латвійської Республіки.
Дослідження присвячене питанню створення та
розвитку системи оборони Латвії, яка до цього не
була окремим предметом дослідження військових
істориків.
Об'єктом дослідження є стан Збройних сил Лат-
війської Республіки. Предметом - їх участь у забез-
печенні військової безпеки.
Виклад основного матеріалу. Латвійська Рес-
публіка (далі - ЛР, Latvija, Latvijas Republika) як не-
залежна держава виникла 1918 р. Держава 1940-
1941 рр. входила до складу СРСР, відповідно до
(на той час таємного) додаткового протоколу до до-
говору "Про ненапад між Німеччиною і Радянським
Союзом" 1939 р. (пакту Рібентропа-Молотова) [15].
З 1944 до1990 року Латвія знову перебувала в складі
СРСР [16]. Більшість країн-членів ООН уважають
цей період окупаційним для прибалтійських рес-
публік. Латвія межує на суші з Росією, Естонією,
Білорусією та Литвою. Її територію омиває Балтійське
море та Ризька затока. Республіка має морський
кордон зі Швецією, володіє морськими портами -
Рига, Лієпая, Вентепілс.
Згідно із чинною Конституцією президент є керів-
ником Збройних сил держави, а у випадку війни при-
значає головнокомандувача Національними зброй-
ними силами. На основі постанови сейму президент
оголошує війну [17-18]. Сейм приймає рішення про
фінансування Збройних сил у мирний період, зат-
верджуючи державний бюджет [19]. Для народного
обговорення не передаються законопроекти про
військову повинність, оголошення війни, укладання
миру тощо. У Латвії передбачені військові суди, що
діють на основі спеціального законодавства. Для
прикладу: в Україні військові суди ліквідовані.
У березні 1991 р. на референдумі 73,68 % насе-
лення висловились за незалежну державу і вихід зі
складу СРСР. 21 серпня 1991 р. у Латвії прийнято
конституційний закон про державний статус, яким
республіка проголошувала себе незалежною і де-
мократичною державою [20]. 23 серпня 1991 р., під
час невдалого путчу в Москві, Верховна Рада (ВР)
Латвії відновила кордони республіки станом на 16
липня 1940 р. Незалежність ЛР у перші дні визнали
Ісландія, Російська Федерація, Естонія, Литва, Да-
нія, Фінляндія, Німеччина, США, Україна. У лютому
1992 р. Президент Російської Федерації Б. Єльцин
прийняв рішення про поетапне виведення радянсь-
ких військ із території республіки. З березня 1992 р.
цей процес розпочався, а остаточно був заверше-
ний 31 серпня 1994 р., за винятком особового скла-
ду радіолокаційної станції (РЛС) далекого поперед-
ження у м. Скрунде, який залишався ще на 5 років
згідно з угодою про оренду.
СРСР залишив Латвії незначний військовий по-
тенціал. Республіка, малочисельна за населенням,
з невеликою територією, слабкою економікою, не
могла розраховувати на самостійну побудову На-
ціональних збройних сил. У Прибалтійському вій-
ськовому окрузі, на території Латвії, перейшли в на-
ціональну власність лише два стратегічні об'єкти:
Салдуський полігон авіаційних мішеней та РЛС да-
лекого попередження.
Прикордонні війська (охорона) створені 29 серп-
ня 1990 р. згідно з розпорядженням Кабінету
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
122 ЕКОНОМІКАІСТОРІЯ
Міністрів республіки, коли Латвія ввела візовий ре-
жим в'їзду на територію республіки для громадян
СНД. Тоді ж латвійські прикордонники змінили ро-
сійських прикордонників [21, с. 7-9].
10 вересня 1991 р. ВР Латвії прийняла закон
"Про призив на військову службу", що передбачав
порядок проходження дійсної військової служби
для осіб чоловічої статі віком від 19 років. 13 лис-
топада 1991 р. ВР прийняла рішення про створення
Міністерства оборони. Набір до Збройних сил здійс-
нюється за національною ознакою, на основі пред-
ставників титульної нації [22].
До 1993 р. у Латвії фактично існувало дві армії:
територіальні військові формування "Земессардзе",
що підпорядковувались безпосередньо президен-
ту, та сили самооборони, які були підпорядковані
міністру оборони. Навесні 1995 р. Рада національ-
ної оборони ухвалила "Концепцію національної без-
пеки", що передбачала північноатлантичну інтегра-
цію. У республіці військово-політичне керівництво
зосередило увагу на розширенні участі в колективній
безпеці, перегляді концепції державної оборони, зміні
структури національної армії, створенні професійно-
го ядра, удосконаленні військового бюджету [23]. У
цьому ж році за підтримки країн-членів НАТО сфор-
мований батальйон зі збройних сил прибалтійських
республік для участі у проведенні миротворчих опе-
рацій під егідою альянсу. Миротворчу діяльність у
складі НАТО підрозділи латвійської армії розпочали
1996 р., тоді латвійський взвод увійшов до складу
миротворчого батальйону Данії, що контролював
територію Боснії та Герцеговини відповідно до рішен-
ня Ради Безпеки ООН. Найбільше Латвія виділила
миротворців 2006 р. - 540 осіб. Військові розширили
військову співпрацю з країнами, що входять до
Північноєвропейського командування НАТО, це Ні-
меччина, Данія [24, с. 12-14; 25, с. 2].
У січні 1994 р. міністр закордонних справ Латвії
офіційно заявив про бажання країни вступити до
НАТО. 21 листопада 2002 р. ЛР разом із сімома інши-
ми країнами отримала запрошення розпочати пере-
говори про вступ до Північноатлантичного альянсу
(ПДЧ - план щодо вступу). Латвія виконала вимоги
ПДЧ за п'ять років. 2003 р. її військовий бюджет
досягнув необхідних 2 % валового внутрішнього
продукту (ВВП). У Міністерстві закордонних справ
(МЗС) республіки створили управління НАТО і по-
літики європейської безпеки, що проводило інфор-
маційну роботу з населенням. Особлива увага при-
ділялась педагогічному складу навчальних закладів,
з якими проводились регулярні семінари. У вересні
2003 р. МЗС Латвії видало підручник "НАТО та без-
пека Латвії". У школах проводились дні НАТО, в
Інтернеті створено дискусійний форум [26].
Крім урядових організацій, активно проводили
пропагандистську роботу громадські організації
"Трансатлантична Спілка латвійської молоді" та "Лат-
війська трансатлантична організація", які надавали
переконливу відповідь на найчастіше запитання:
"Чому Латвія має приєднатись до альянсу?" 2003 р.
86 % населення Латвії вважали себе повністю по-
інформованими з питань НАТО, а 68,7 % підтриму-
вали прагнення країни долучитись до альянсу.
Згідно з даними соціологічних компаній SIA DATA
Servis та "Latvijas Fakti" 21,3 % були противниками
такого кроку. Так було забезпечене державою пос-
тійне зростання громадської підтримки членства
Латвії в НАТО. 29 березня 2004 р. ЛР офіційно всту-
пила до НАТО, передавши сенату США у Вашинг-
тоні на зберігання договір, ратифікований сеймом
республіки. 2 квітня 2004 р. у штаб-квартирі НАТО в
Брюсселі відбулось урочисте підняття національного
прапора Латвії. Разом із Латвією до Північноатлан-
тичного договору приєднались Болгарія, Естонія,
Литва, Румунія, Словаччина та Словенія. Цей про-
зорий і беззаперечний факт було позитивно сприй-
нято народом Латвії [26, 27, с. 13].
1 травня 2004 р. Латвія разом з іншими 9 країна-
ми стала членом ЄС. До цього Європейська комісія
1991 р. визнала незалежність республіки. 1995 р.
ЛР подала заявку на вступ до Євросоюзу. Перего-
вори про вступ розпочалися 2000 р. і завершились
у грудні 2002 р. 16 квітня 2003 р. ЛР стала спосте-
рігачем у ЄС [28, с. 45-54; 29].
Збройні cили ЛР у своєму складі мають: сухо-
путні війська, військово-морський флот, військово-
повітряні сили і протиповітряну оборону, прикордон-
ну охорону, внутрішню охорону (zemessardze). Лат-
війська армія першою перейшла на контрактну фор-
му служби [30, с. 9-12].
Першим військовим підрозділом Латвії було
земське ополчення, яке входить до складу Націо-
нальних збройних сил як територіальні сили обо-
рони [31, с. 31-32], створені під час серпневого
путчу ДКНС 1991 р. Ополчення за цей період зміни-
ло свій чисельний склад (20-32 батальйонів, що ста-
новило 13-16 тис. осіб). Земське ополчення транс-
формувалось у сухопутні війська, дислоковані за
територіальним принципом (крайові батальйони).
Ополченці (добровольці) служать за місцем про-
живання і зобов'язані щомісяця брати участь у вій-
ськовій підготовці.
1992-1994 роки для Латвії відзначилися виведен-
ням російських військ із території республіки, тому
в цей час НАТО зосередило свою увагу на підго-
товці майбутніх військових кадрів для національної
армії Латвії, створенні структурних основ та прове-
денні підготовки до сумісності з натівськими військо-
вими підрозділами. Цей етап завершився 1994 р.
підписанням трьома прибалтійськими республіками
документа про участь у програмі НАТО "Партнер-
ство заради миру". Це був остаточний геополітич-
ний вибір цих країн. Після виведення з території рес-
публік російських військових формувань керівницт-
во Північноатлантичного альянсу перейшло до пла-
нування двосторонньої діяльності та конкретної до-
помоги зі зміцнення національної безпеки Латвії. За
задумом військових фахівців альянсу, потрібно було
розбудовувати єдину регіональну систему безпеки.
Найбільшу допомогу в цьому питанні прибалтійсь-
ким республікам надали США та НАТО. До розробки
й створення регіональної оборонної системи долу-
чились близькі країни-сусіди: Швеція та Фінляндія.
Розпочався етап інтеграції латвійської армії в міжна-
родну систему безпеки [32]. Сьогодні спеціалісти
альянсу розробляють єдиний план оборони прибал-
тійських республік.
До 1997 р. у Латвії створена національна армія
чисельністю 4 тис. військовослужбовців, а також
сили територіальної самооборони чисельністю до
16 тис. осіб. 1997 р. розпочалась реорганізація армії.
При військовому будівництві були суттєві труднощі:
недостатнє фінансування та відсутність кваліфіко-
ваного національного офіцерського складу. Серед
політиків та депутатів сейму не було осіб, які могли
б кваліфіковано займатись оборонною політикою. На-
ціональна база для науково-дослідної роботи у сфері
озброєння теж була відсутня. Армія мала низьку
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 123ІСТОРІЯ
бойову підготовку й не була готова до вирішення
локальних завдань (пошуково-рятувальні операції,
контроль повітряного та морського простору) [33].
Військово-політичне керівництво країни усвідом-
лювало, що самостійно країна ці задачі не вирішить,
тому стратегічною метою стало членство в НАТО.
Керівництво альянсу теж було зацікавлене у вирі-
шенні проблеми військової безпеки для країн Бал-
тійського регіону, що створювало противагу Росії на
Півночі та Сході Європи, одночасно не загострюю-
чи з нею військово-політичних стосунків [23-25].
У липні 1997 р. латвійські війська взяли участь у
військових навчаннях Baltic Challenge-1997 ("Бал-
тійський виклик-97"), що проходили на території Ес-
тонії за участі шістьох країн балтійського регіону:
Естонії, Литви, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Данії. 2700
військових відпрацьовували способи взаємодії в
проведенні миротворчих операцій. У вересні цього
ж року в Латвії, на базі Адазького навчального цен-
тру, пройшли міжнародні військові навчання Coo-
perative Best Effort-97 ("Спільні зусилля-97"), у яких
взяли участь 500 військовиків із 14 країн, у тому
чисті чотирьох країн-учасниць НАТО (Канади, США,
Нідерландів і Норвегії). У цих навчаннях брали участь
і представники української армії [32].
Станом на 1 січня 1998 р. Збройні сили Латвії
нараховували 21 тис. осіб. Сухопутні війська мали
близько 20 тис., із них 16,5 тис. - представники тери-
торіальної оборони - земське ополчення. На той час
озброєння сухопутних сил Латвії складалось із 24
гармат польової артилерії, 24 мінометів (М-120), двох
броньованих дозорних автомашин (БРДМ), 13 бро-
нетранспортерів (БТР) та М-42 "Пксбіл" шведського
виробництва, гранатометів РПГ-7, АК китайсько-ру-
мунського виробництва, американських гвинтівок
М-16. Земське ополчення об'єднувало п'ять бригад
і 35 батальйонів. Військово-повітряні сили мали на
озброєнні п'ять гелікоптерів Мі-2, два літаки Ан-2
колишньої сільськогосподарської авіації та один
німецький літак L-410. У військово-повітряних силах
(ВПС) служило 120 осіб, із них 11 пілотів. Повітря-
ний простір над Латвією, як і над Литвою та Есто-
нією, патрулюють по чотири місяці літаки НАТО. Цю
місію вже виконували пілоти Бельгії, Великої Бри-
танії, Норвегії, Нідерландів, Польщі, Туреччини,
Іспанії, Португалії, США, Франції, ФРН, Словаччи-
ни, Данії [23, 31-33]. Це дозволило суттєво зеконо-
мити на розбудові ВПС і протиповітряної оборони.
Військово-морські сили (ВМС) нараховували 17
бойових кораблів, катерів і допоміжних суден, на
яких несли службу та обслуговували їх біля 1 тис.
осіб. ВМС, крім контролю за територіальними вода-
ми, підготовкою кораблів до розмінування, беруть
участь у цивільних операціях (пошук, рятування,
збирання нафти в аварійних ситуаціях).
На початок 2004 р. латвійська армія нараховува-
ла 5 716 військовослужбовців, серед яких 1 341
призовник та 744 цивільних особи. Регулярний склад
сухопутних військ становив 1053 військовослуж-
бовці та 40 цивільних осіб, резерв - 12495 добро-
вольців територіальної оборони. Структуру сухопут-
них військ утворювали два піхотних батальйони,
артилерійський батальйон, підрозділ зі знешкоджен-
ня вибухових пристроїв. Військово-повітряні сили
нараховували 258 військових та 28 цивільних.
Військово-морські - 720 військових (275 за призо-
вом) та 50 цивільних. Тилове забезпечення склада-
лось з 372 військовослужбовців (60 призовників) і
225 цивільних осіб. Командний склад військової
підготовки й доктрин нараховував 2 000 військових
(683 призовника) і 250 цивільних [34].
У січні 2006 р. першим міністром оборони Латвії
стала Лінда Мурнієце, представник партії "Новий
час", яка замінила на цій посаді Ейнарса Репше,
проти якого порушили кримінальну справу за фінан-
сової махінації. Л. Мурнієце за фахом журналіст, до
призначення на посаду працювала парламентським
секретарем міністерства внутрішніх справ та міністер-
ства оборони, заступником голови комісії сейму з
питань оборони і внутрішніх справ, головою Антико-
рупційного комітету [33].
Крім позитивного досвіду розбудови Національ-
них збройних сил, Латвія отримала й негативні уро-
ки. Так, у 2009 р. Збройні сили повністю припинили
набір військовослужбовців через скорочення бюд-
жетного фінансування. 2009 р. ця стаття видатків
зменшилась на 15 % порівняно з попереднім ро-
ком. У цьому ж році з латвійської армії звільнені 230
осіб, контракт яких закінчився або вони досягнули
пенсійного віку. Чисельність Збройних сил Латвії
2009 р. складала 4900 військових. Військовий бюд-
жет 2008 р. становив 1,93 % від ВВП, що складало
360 млн євро. Незважаючи на фінансові труднощі,
2009 р. військове міністерство Латвії розпочало бу-
дівництво радіомаяків для військово-повітряних сил
морської авіації НАТО [34].
Навчальна підготовка військових у Латвії зорга-
нізована на чотирьох рівнях. Два перші проводять-
ся на території республіки. Перший початковий - до
капітана, другий - від капітана та вище, третій - до
полковника, четвертий - від полковника й вище. У
Латвії функціонують штаб військової підготовки
(Рига), центр військово-морської підготовки (Лієпая),
Центр військової підготовки мобільної піхоти (Адажі),
Центр початкової підготовки піхоти (Алуксне), шко-
ла сержантів (Цесіс), Центр підготовки зв'язку (Сігул-
да), Національна академія оборони. Третій рівень
проходять у Балтійському військовому коледжі, що
знаходиться в естонському м. Тарту й фінансується
спільно урядами прибалтійських країн. Четвертий
рівень теж проводять тут. Крім цього, можна прохо-
дити навчання у військових академіях США, ФРН,
Великої Британії, Франції [35].
Латвія є учасницею регіональних спільнот. Три
прибалтійські країни 1991 р. заснували Балтійську
асамблею (БА) - організацію співпраці, у яку вхо-
дять парламентарі від кожної республіки: по 12-20
осіб. Сесії проводяться щорічно й мають рекомен-
даційний характер. При БА постійно працюють п'ять
комітетів, серед яких один з питань права та без-
пеки [36].
Крім БА, прибалтійськими республіками 1994 р.
засновано Балтійську раду міністрів (БРМ) - теж
орган співпраці виконавчої гілки урядів Литви,
Латвії та Естонії. Зустрічі на рівні голів урядів про-
водяться щорічно, тут вирішуються питання ви-
конання рекомендацій Балтійської асамблеї. При
БРМ працює п'ять комітетів, серед них один з пи-
тань оборони. У сукупності БА та БРМ складають
Балтійську Раду [37].
Прибалтійські країни у своїй стратегії захисту на-
ціональних інтересів проводять політику зближення
з Північними країнами Європи та Балтійського регі-
ону. Ця програма передбачає залучення до актив-
ної співпраці Німеччини та Польщі. Україна розпо-
чала співпрацю у сфері оборони 12 липня 1994 р.,
підписавши відповідну угоду з МО Латвії [38].
Військовими ЛР розроблена нова оборонна кон-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
124 ЕКОНОМІКА
цепція, що ухвалена сеймом. Вона базується на
принципах недоторканості й непорушності кордонів,
відмови від визначення потенційних противників,
незастосування сили у вирішенні міжнародних конф-
ліктів. Керівництво Латвії у випадку збройної агресії
залишає за собою сподівання (право) на політичне
врегулювання, тому її Збройні сили скеровані на зав-
дання агресорові максимальних втрат, у тому числі
на його території, проводячи диверсійні операції з
метою призупинення військових дії проти республі-
ки [23, 34]. У подальшому латвійська армія перехо-
дить в підпорядкування командування НАТО.
Висновки
Проаналізувавши наведені факти, приходимо до
висновку, що Латвія з перших днів незалежності
прийняла далекоглядне стратегічне рішення про
входження в ефективну міжнародну військово-полі-
тичну організацію - НАТО, відмовившись від вій-
ськових стосунків із Росією. Республіка, провівши
відповідні реформи, виконала всі вимоги для всту-
пу в цю організацію. Такий крок дав гарантію за-
безпечення національної безпеки за рахунок вико-
ристання військового потенціалу країн-членів Пів-
нічноатлантичного альянсу. Країна інтегрувалась у
європейську спільноту, що дало змогу дотримува-
тись загальноєвропейських стандартів. Сучасна
Латвія зайняла гідне місце в геополітичному сере-
довищі. Розбудова Національних збройних сил на
основі представників титульної нації підвищила
рівень патріотизму й опору можливій агресії. Краї-
на ввійшла до системи європейської безпеки орга-
нізації Північноатлантичного договору, що забезпе-
чило гарантію оборони від агресії та військово-по-
літичного тиску.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднан-
ням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї
(5 грудня 1994 р.) // Законодавство України : сайт ВРУ [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/
cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=998_158.
2. Hitch Ch. The Economics of Defense Spending in the Nuclear
Age / Ch. Hitch, R. McKean. - Cambridge : Harvard University
Press, 1960. - 422 p.
3. Radwick B. Moder Armed Force Planning / B. Radwick. -
New York : SAGE, 1975. - 345 p.
4. Милитаризм : Цифры и факты / В. Борисов, В. Васюто-
вич, П. Иванов и др. ; [под общ. ред. Р. А. Фармазяна]. -
[2-е изд., доп.]. - М. : Политиздат, 1985. - 287 с.
5. Катасонов Ю. США : военное программирование /
Ю. Катасонов. - М. : Наука, 1972. - 226 с.
6. Солнешников Ю. С. Обоснование решений / Ю. С. Сол-
нешников. - М. : Экономика, 1980. - 167 с.
7. Горбулін В. Українська політика національної безпеки:
актуальні виклики - актуальні відповіді / В. Горбулін, О. Лит-
виненко // Дзеркало тижня. - 28 березня - 4 квітня 2009. -
№ 11 (739). - С. 7.
8. Богданович В. Ю. Воєнна безпека України : методологія
дослідження та шляхи забезпечення / В. Ю. Богданович. -
К., 2003. - С. 227-229.
9. Бірюченко А. Демократичний цивільний контроль над
воєнною сферою у контексті національної безпеки України :
дис. … канд. політ. наук : 21.01.01 / А. Бірюченко. - К., 2006. -
185 с.
10. Палій О. Національна безпека України в контексті євро-
атлантичної інтеграції : дис. … канд. політ. наук : 21.01.01 /
О. Палій. - К., 2006. - 179 с.
11. Іващенко А. Нормативно-правове забезпечення стра-
тегічного планування / А. Іващенко, С. Вербицький // Політич-
ний менеджмент. - 2006. - № 1 (16). - С. 140-151.
12. Основні завдання раціонального розподілу оборонних
ресурсів в рамках оборонного планування відповідно до прин-
ципів програмно-цільового підходу / [Шелест Є., Шевченко В.,
Федоренко Р., Невольніченко А., Бодрик Ю.] // Зб. наук. праць. -
К. : ННДЦ ОТ і ВБ України, 2004. - Вип. 2 (22). - С. 86-95.
13. Управління оборонними ресурсами в Збройних силах
України / [Шевченко В., Шпура М., Федоренко Р. та ін.]. - К. :
ННДЦ ОТ і ВБ України, 2002. - 84 с.
14. Ліпкевич С. Я. Історичний досвід входження колишніх
членів організації Варшавського договору та держав Балтії
до НАТО (в контексті перспектив України) : дис. … канд. істор.
наук : 20.02.22 / Ліпкевич Cвітлана Ярославівна. - Львів, 2008.
- 211 с.
15. Договор о ненападении между Германией и Советс-
ким Союзом. Секретный дополнительный протокол к догово-
ру о ненападении между Германией и Советским Союзом (23
августа 1939 г.) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/
/www.istorik.ru/library/documents/molotov_ribbentrop/text.htm,
http://www.istorik.ru/l ibrary/documents/molotov_ribbentrop/
protocol.htm.
16. Спирин Г. Основные факты истории Латвии / Г. Спи-
рин - [2-е изд., исп. и доп.]. - Рига, 1999. - 141 с.
17. Конституція Латвії 1922 р. станом на 2007 р. // Сайт
Сейму [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://
latius.narod.ru/law/constitution.htm.
18. Офіційний сайт Президента Латвії. Обов'язки прези-
дента, повноваження і права [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.president.lv/index.php?pid=210.
19. Сейм Латвії : офіційний сайт. Законодавство [Елект-
ронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.saeima.lv/.
20. Кабінет Міністрів Латвійської республіки. Історія КМ
ЛР : офіційний сайт. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.mk.gov.lv/ru/mk/vesture/.
21. Мешков А. Формирование доктринальных концепций
стран Балтийского региона / А. Мешков, А. Николаев // Зару-
бежное военное обозрение. - 1994. - № 10. - С. 7-9.
22. Ліпкевич С. Оборонна політика Латвійської республіки
щодо інтеграції у північноатлантичний альянс / С. Ліпкевич //
Схід. - 2006. - № 5 (77). - С. 73-77.
23. Інтерв'ю з аташе з питань оборони Латвійської рес-
публіки в Україні підполковником Зігмунсом Балотісом //
Військо України. - 2008. - № 11.
24. Лемеха С. Солдати НАТО : латвійський варіант /
С. Лемеха // Камуфляж. - 2006. - № 2. - С. 12-14.
25. Коротченко И. НАТО осваивает военную инфраструк-
туру Латвии / И. Коротченко // Независимое военное обо-
зрение. - 1997. - 26-31 сентября (№ 36). - С. 2.
26. Бісеніекс І. Досвід Латвії на шляху вступу до НАТО :
формування позитивного ставлення громадськості / І. Бісен-
іекс // Реалізація євроатлантичного курсу України : проблемні
питання та шляхи їх розв'язання : конференція (30 вересня
2004 року, м. Київ). [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.db.niss.gov.ua/docs/konf/polmil_08_06_06/bisenieks-
Ukr.htm.
27. Сім нових членів НАТО // Новини НАТО. - 2004. - Вип. 2.
- С. 13.
28. Шпек Р. ЄС: динаміка розширення і розвитку / Р. Шпек /
/ Розширення ЄС : аналітичний щоквартальник. - 2003. -
Вип. 1. - С. 45-54.
29. Шерр Дж. Шенгенська угода, розширення ЄС та євро-
пейська безпека / Дж. Шерр // Національна безпека і оборона.
Центр Разумкова [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.uceps.org/ukr/journal_pos.php?y=2000& cat=9&pos=30.
30. Александров А. Вооруженные силы Латвийской Рес-
публики / А. Александров // Зарубежное военное обозрение.
- 1998. - № 8. - С. 9-12.
ІСТОРІЯ
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://zakon.rada.gov.ua/
http://www.istorik.ru/library/documents/molotov_ribbentrop/text.htm
http://www.istorik.ru/library/documents/molotov_ribbentrop/
http://www.president.lv/index.php?pid=210
http://www.saeima.lv/
http://www.mk.gov.lv/ru/mk/vesture/
http://www.db.niss.gov.ua/docs/konf/polmil_08_06_06/bisenieks
http://www.uceps.org/ukr/journal_pos.php?y=2000&
http://www.pdffactory.com
№ 7 (114) листопад-грудень 2011 р.
ЕКОНОМІКА 125
31. Національні збройні сили Латвії // Військо України. -
2004. - № 1-2. - С. 31-33.
32. НАТО. Держави-члени. Латвія : офіційний сайт [Елек-
тронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.nato.int/cps/
ru/SID-D96C6A5F-AF951850/natolive/nato_countries.htm.
33. Міністерство оборони Латвії. Історія, Структура.
Міністри оборони. [Електронний ресурс]. - Режим доступу :
http://www.mod.gov.lv/.
34. Національні збройні сили Латвії. Про збройні сили.
Міжнародні операції : офіційний сайт [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://www.mil.lv/.
35. Військові навчальні заклади національних збройних
сил Латвії : офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.mil.lv/lv/Vienibas/Macibu_vadibas_
pavelnieciba /Militaras_macibu_iestades.aspx.
36. Балтійська асамблея : офіційний сайт [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : http://www.baltasam.org/?CatID=84.
37. Балтійська Рада Міністрів [Електронний ресурс]. - Ре-
жим доступу : http://www.mfa.gov.lv/data/f ile/e/03_1128%20
terms%20of%20reference-nolikums.pdf.
38. Законодавча база національної безпеки і оборони
Латвії : офіційний сайт [Електронний ресурс]. - Режим досту-
пу : http://www.mil.lv/lv/Papildriki/Normativie_akti.aspx.
B. Levyk
THE FORMATION OF NATIONAL ARMED FORCES OF LATVIA IN THE NEW
GEOPOLITICAL CONDITIONS
The process of creating the armed forces of Latvias Republic has been analyzed from military-historical point of
view, as well as state enforcement of military security after the dissolution of the USSR. Additional consideration was
given to the security sector of Latvia at current stage of development.
Key words: armed froces of Latvias Republika, military security, Latvia, security sector.
© Б. Левик
Надійшла до редакції 28.10.2011
ІСТОРІЯ
УДК 94(410)12-3
ЕВОЛЮЦІЯ ПРОБЛЕМИ ҐІБРАЛТАРУ
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ ст. - НА ПОЧАТКУ ХХІ ст.
НАТАЛЯ ЛЕСІВА,
викладач історії загальноосвітньої школи № 12, м. Макіївка
Стаття присвячена аналізу еволюції проблеми Ґібралтару в контексті іспано-британсь-
ких відносин другої половини ХХ ст. - початку ХХІ ст. Зокрема, розглянуто розвиток Ґібралта-
ру в історичній ретроспективі, проаналізовано політику Іспанії та британські стратегії вирі-
шення комплексу суперечок навколо Ґібралтару. Визначено ставлення мешканців Ґібралта-
ру до можливої зміни підданства.
Ключові слова: Ґібралтар, Іспанія, Велика Британія, ООН, Європейський Союз, проблема,
еволюція.
Постановка проблеми. Процес інтеграції країн
Європи в другій половині ХХ століття продемонстру-
вав усьому світу переваги консолідованого співісну-
вання. Економічна інтеграція держав Західної Євро-
пи, досягнувши серйозних успіхів, зробила проек-
цію в політичну площину. На перший погляд, існую-
ча ідилія ключових гравців Євросоюзу не може бути
порушена жодним чином, але на початку ХХІ сто-
ліття ми можемо констатувати існування цілої низ-
ки проблемних зон. Одним із прикладів суперечок
між членами ЄС є проблема приналежності Ґібрал-
тару. Паралельно із поглибленням інтеграційних
процесів у Європі, виникала напруженість у відно-
синах між Іспанією та Великою Британією, пред-
метом якої ставали іспанські намагання перегля-
нути статус Ґібралтару. Світове співтовариство, у
першу чергу ООН та Європейський Союз, постійно
виступало в ролі арбітра в урегулюванні супереч-
ностей навколо регіону. По суті, проблема Ґібрал-
тару у світовій історії являє собою один із багатьох
прикладів анклавного становища регіону. До анк-
лавів на сучасній політичній мапі світу можна відне-
сти: Калінінградську область Російської Федерації,
Сеуту та Мелілью, Фарерські острови та Французь-
ку Гвіану та ін. Доцільність вивчення алгоритмів
вирішення суперечностей навколо Ґібралтару обу-
мовлюється можливістю вироблення дієвого сце-
нарію співпраці сторін конфлікту, а для міждержав-
них організацій (ООН, ЄС) - дієвих методів нала-
годження діалогу та включення проблемної тери-
торії до цих структур.
Отже, досліджуючи проблему Ґібралтару в кон-
PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com
http://www.nato.int/cps/
http://www.mod.gov.lv/
http://www.mil.lv/
http://www.mil.lv/lv/Vienibas/Macibu_vadibas_
http://www.baltasam.org/?CatID=84
http://www.mfa.gov.lv/data/file/e/03_1128%20
http://www.mil.lv/lv/Papildriki/Normativie_akti.aspx
http://www.pdffactory.com
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33900 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:41:47Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Левик, Б. 2012-05-30T19:20:19Z 2012-05-30T19:20:19Z 2011 Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах / Б. Левик // Схід. — 2011. — № 7 (114). — С. 120-125. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33900 355 02.(474.3) (94) У статті досліджено процес створення Збройних сил Латвійської республіки (військово-історичний аспект) та державне забезпечення військової безпеки країни після розпаду СРСР. Проаналізовано стан оборонного сектора Латвії в сучасних умовах. The process of creating the armed forces of Latvias Republic has been analyzed from military-historical point of view, as well as state enforcement of military security after the dissolution of the USSR. Additional consideration was given to the security sector of Latvia at current stage of development. uk Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України Схід Історія Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах The formation of national Armed Forces of Latvia in the new geopolitical conditions Article published earlier |
| spellingShingle | Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах Левик, Б. Історія |
| title | Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах |
| title_alt | The formation of national Armed Forces of Latvia in the new geopolitical conditions |
| title_full | Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах |
| title_fullStr | Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах |
| title_full_unstemmed | Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах |
| title_short | Формування національних Збройних сил Латвії в нових геополітичних умовах |
| title_sort | формування національних збройних сил латвії в нових геополітичних умовах |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33900 |
| work_keys_str_mv | AT levikb formuvannânacíonalʹnihzbroinihsillatvíívnovihgeopolítičnihumovah AT levikb theformationofnationalarmedforcesoflatviainthenewgeopoliticalconditions |