Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР
У статті аналізується роль «Тез про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654 – 1954 рр.)» як вияву національної політики в радянській країні і вплив цього документа на спрямування наукових пошуків вітчизняних вчених. В статье анализируется роль «Тезисов о 300-летии воссоединения Украины с Р...
Saved in:
| Published in: | Наука. Релігія. Суспільство |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33946 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР / Ю.О. Ніколаєць // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 16-19. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-33946 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ніколаєць, Ю.О. 2012-05-31T08:52:13Z 2012-05-31T08:52:13Z 2010 Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР / Ю.О. Ніколаєць // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 16-19. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1728-3671 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33946 94(477)«19» У статті аналізується роль «Тез про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654 – 1954 рр.)» як вияву національної політики в радянській країні і вплив цього документа на спрямування наукових пошуків вітчизняних вчених. В статье анализируется роль «Тезисов о 300-летии воссоединения Украины с Россией (1654 – 1954 гг.)» как проявления национальной политики в советской стране и влияние этого документа на направление научных поисков отечественных учёных. The article deals with the idea of «The Theses on the 300 th Anniversary of Reunification of Ukraine with Russia (1654 – 1954)» as a manifestation of national policy in the Soviet country and the influence of the document on the direction of scientific search of the Ukrainian scholars. uk Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України Наука. Релігія. Суспільство Історія Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР Празднование 300-летия «воссоединения» Украины с Россией как проявление национальной политики в СССР Celebration the 300 th Anniversary of Reunification of Ukraine with Russia as a manifestation of national policy in the USSR Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР |
| spellingShingle |
Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР Ніколаєць, Ю.О. Історія |
| title_short |
Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР |
| title_full |
Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР |
| title_fullStr |
Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР |
| title_full_unstemmed |
Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР |
| title_sort |
святкування 300-річчя "возз'єднання" україни з росією як прояв національної політики в срср |
| author |
Ніколаєць, Ю.О. |
| author_facet |
Ніколаєць, Ю.О. |
| topic |
Історія |
| topic_facet |
Історія |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Наука. Релігія. Суспільство |
| publisher |
Інститут проблем штучного інтелекту МОН України та НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Празднование 300-летия «воссоединения» Украины с Россией как проявление национальной политики в СССР Celebration the 300 th Anniversary of Reunification of Ukraine with Russia as a manifestation of national policy in the USSR |
| description |
У статті аналізується роль «Тез про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654 – 1954 рр.)» як вияву
національної політики в радянській країні і вплив цього документа на спрямування наукових пошуків
вітчизняних вчених.
В статье анализируется роль «Тезисов о 300-летии воссоединения Украины с Россией (1654 – 1954 гг.)»
как проявления национальной политики в советской стране и влияние этого документа на направление
научных поисков отечественных учёных.
The article deals with the idea of «The Theses on the 300
th
Anniversary of Reunification of Ukraine with Russia
(1654 – 1954)» as a manifestation of national policy in the Soviet country and the influence of the document on
the direction of scientific search of the Ukrainian scholars.
|
| issn |
1728-3671 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/33946 |
| citation_txt |
Святкування 300-річчя "возз'єднання" України з Росією як прояв національної політики в СРСР / Ю.О. Ніколаєць // Наука. Релігія. Суспільство. — 2010. — № 4. — С. 16-19. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT níkolaêcʹûo svâtkuvannâ300ríččâvozzêdnannâukraínizrosíêûâkproâvnacíonalʹnoípolítikivsrsr AT níkolaêcʹûo prazdnovanie300letiâvossoedineniâukrainysrossieikakproâvlenienacionalʹnoipolitikivsssr AT níkolaêcʹûo celebrationthe300thanniversaryofreunificationofukrainewithrussiaasamanifestationofnationalpolicyintheussr |
| first_indexed |
2025-11-27T05:18:28Z |
| last_indexed |
2025-11-27T05:18:28Z |
| _version_ |
1850801321921216512 |
| fulltext |
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 16
УДК 94(477)«19»
Ю.О. Ніколаєць
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України
СВЯТКУВАННЯ 300 РІЧЧЯ «ВОЗЗ’ЄДНАННЯ» УКРАЇНИ З РОСІЄЮ
ЯК ПРОЯВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В СРСР
У статті аналізується роль «Тез про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654 – 1954 рр.)» як вияву
національної політики в радянській країні і вплив цього документа на спрямування наукових пошуків
вітчизняних вчених.
Національна політика радянського керівництва здійснювалася у рамках спроб фор-
мування нової наднаціональної спільноти «радянського народу», який розглядався як
соціальна база режиму. Переміщування населення, яке належало до різних етносів,
відповідало завданням міграційної політики СРСР, що розглядала масові переміщення
людей як засіб руйнування традиційних, національних, культурних зв’язків. З цією ж
метою використовувалися різноманітні фальсифікації подій історичного минулого на-
родів радянської країни, які певною мірою полегшували поширення процесу «стирання»
національних відмінностей на тлі тотальної русифікації.
Приводом для чергової міфологізації української історії в період існування Радян-
ського Союзу стало святкування 300-річчя так званого «возз’єднання» України з Росією.
Для розвитку української історичної науки дії радянського керівництва, пов’язані із
відзначенням цієї події, мали суттєве значення, оскільки прямо диктували не лише
напрями досліджень окремих історичних подій із визначенням бажаних для влади їх
оцінок, а й нав’язували концептуальні положення трактування української історії. При-
чому окремі елементи подібного тиску зберігаються й до останнього часу, а їх виразни-
ками стають деякі сучасні російські вчені.
Підготовка до святкування ювілею розпочалася ще на початку 1950-х років. Смерть
Сталіна не змінила підходів до відзначення ювілейної дати як засобу зомбування ук-
раїнської суспільної думки. З метою виключення різних тлумачень історії України було
розроблено і схвалено ЦК КПРС «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією
(1654 – 1954 рр.)», метою яких було закріплення історичної «спільності» російського та
українського народів [1]. Сформульовані у партійному циркулярі оцінки повинні були
стати обов’язковими для всіх досліджень історії України. Історики мали не стільки дослі-
джувати певні проблеми, скільки підганяти історичні факти під визначені в «Тезах…»
схеми. Існування відповідних партійних настанов вплинуло на характер відображення у
науковій літературі суспільно-політичних процесів в УРСР.
Ґрунтовний аналіз процесу ліквідації української історичної науки та русифікації
української історії проаналізував у своїй праці Ю. Бадзьо, вказуючи, що насаджена пар-
тійною номенклатурою схема української історії згубно вплинула на розвиток наукових
знань в УРСР [2].
Історичне підґрунтя «нового Переяслава» проаналізував І. Лисяк-Рудницький, який
розглядав його як засіб примирення української нації з «російсько-радянською» імпер-
ською системою та перетворення її на молодшого спільника в рамках всеімперської
організації [3, с. 299-301].
Варто зазначити, що накреслення схеми української історії в «Тезах…» сприяло
загальному збільшенню кількості наукових праць, присвячених висвітленню історич-
них подій середини XVII ст. За підрахунками А. Санцевича, в Україні побачили світ
близько 300 публікацій з цієї тематики [4, с. 36]. У той же час необхідність підігнати
історичні факти під готові висновки сприяла перегляду подій у тому числі й повоєнної
Святкування 300 річчя «возз’єднання» України з Росією як прояв національної політики...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 17
історії українського народу. Активізація досліджень подій минулого сприяла форму-
ванню нового покоління істориків, які сформували основу свого світогляду у період
«відлиги». Частина з них критично осмислювала історичні факти, створюючи оригінальні
дослідження, які не підтверджували офіційно прийнятого тлумачення подій минулого.
Узагальнююча характеристика повоєнної української історіографії містилася у
роботі Л. Винара, який порівняв стан розвитку української радянської історичної науки
та стан розвитку української історичної науки на Заході із визначенням періодизації
кожного з напрямків. Аналізуючи розвиток історичних знань про перебіг суспільно-полі-
тичних процесів в УРСР в добу М. Хрущова та Л. Брежнєва, вчений зазначив, що акти-
візація наукових пошуків, почата після ХХ з’їзду КПРС, була продовжена у так звану
«добу Шелеста», який пропагував «український совєтський патріотизм». У цей період
з’явилося багато важливих наукових праць радянських вчених і була підготовлена нова
генерація науковців завдяки діяльності І. Крип’якевича та Ф. Шевченка, окремі з них
критикували радянську схему історії України, викладену у «Тезах…». Л. Винар піддав
критиці фальсифікації історії України, пов’язані із концепцією неподільного розвитку
трьох братніх народів. Він вказував, що в результаті посилення контролю з боку партії у
1970-х роках процес русифікації української історіографії суттєво розширився. Було
заборонено видавати серійні історичні видання, більш жорсткою стала робота цензури, в
результаті чого багато наукових праць не видавалися. Це дозволило історику зробити
висновок про відсутність історичної науки в УРСР завдяки активній діяльності правлячої
партії щодо «втискування» української історії в схему, викладену в «Тезах…» [5, с. 12].
Продовжуючи аналізувати русифікацію української радянської історичної науки
відповідно до партійних вказівок, Л. Винар підкреслив негативний вплив «схематизації»
української історії в роки Л. Брежнєва на видання з історії України, і у першу чергу на
«Український історичний журнал», вказуючи на те, що схема, закладена в «Тезах…»,
призводила до нівелювання українського народу як такого [6].
Політичне підґрунтя організації широкомасштабного святкування 300-ї річниці
Переяславської угоди вивчав П. Магочій, який наголошував, що символізація «возз’єд-
нання України з Росією» мала довести нібито віковічну братерську любов українців до
росіян і стати прикладом загального марксистсько-ленінського принципу «дружби
народів». Доктрина «дружби», розроблена за допомогою проектування сучасних інте-
ресів на минуле, наголошувала, що історично різні народи колишньої Російської імперії
вітали росіян як братів у своїй багатовіковій боротьбі, яка в ХХ ст. призвела до наро-
дження СРСР як «сім’ї народів» [7, с. 560].
Незважаючи на використання окремих положень «Тез…» сучасною російською
історіографією, пострадянські українські вчені, продовжуючи наукові розробки М. Гру-
шевського, переконливо довели відсутність наукового підґрунтя їх положень, засудив-
ши надмірну заідеологізованість.
О. Рафальський справедливо вказував, що святкування ювілею, вихід у світ чис-
ленних пропагандистських і наукових публікацій, проведення різноманітних конферен-
цій, фестивалів, виставок помітно вплинули на суспільну свідомість, розбудили націо-
нальні почуття українців, представників етнічних груп. Кремлівське керівництво на
чолі з М. Хрущовим дедалі ширше стало звертатися до національних відносин, заявляючи
про дотримання «ленінських принципів національної політики», зміцнення дружби на-
родів, рівноправність радянських республік. На ентонаціональні відносини в СРСР та
УРСР помітний вплив справляла певна тимчасова розрядка міжнародної напруженості,
розвиток зовнішньополітичних контактів [8, с. 257].
Автори колективної праці «Національні меншини України у ХХ столітті» розглядали
«Тези…» як засіб підкреслення домінуючої ролі Росії в житті інших народів. У цій роботі
справедливо вказувалося, що цей документ знаменував собою завершення перегляду україн-
ської історії, яке розпочалося влітку 1947 р. після розгромної критики Інституту історії Ук-
раїни АН УРСР. Фактично оцінка Й. Сталіним російського народу як «найвидатнішої нації»
орієнтувала вчених на показ особливої ролі Росії в долі інших народів СРСР [9, с. 229-230].
Ю.О. Ніколаєць
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 18
У 2003 р. вийшла друком збірка «Переяславська Рада 1654 року (Історіографія та до-
слідження)», автори якої висвітлили проблематику українсько-московської угоди 1654 р.,
спростовуючи легенду про добровільне входження України до складу Московської
держави як вияв «споконвічної мрії» українського народу до возз’єднання Русі. У робо-
ті проаналізовано історіографічний доробок представників зарубіжної історіографії,
показано, яким чином російські та радянські урядовці намагалися викривити історичну
правду у своїх цілях [10].
В.А. Гриневич, В.М. Даниленко, С.В. Кульчицький, О.Є. Лисенко розглядали уро-
чисте святкування 300-річчя «возз’єднання» як ознаку зміцнення міжнародних позицій
СРСР, посилення адміністративно-командної системи всередині країни, нейтралізації
націоналістичного руху опору, що створювали ілюзію повного національного благопо-
луччя і вели до посилення ролі національних політичних еліт в управлінні місцевими
справами, які прагнули зміцнення пануючого політичного режиму. Розділ їхньої праці
присвячений висвітленню та аналізу подій, пов’язаних із святкуванням 300-річчя Переяс-
лавської ради та передачі Кримської області до складу УРСР. Вчені показали трансфор-
мацію оцінки Переяславської угоди 1654 р. в радянській історіографії – від негативної до
абсолютно позитивної та визначили причини передачі Криму до УРСР, серед яких голов-
ною, на їхню думку, була економічна залежність від України і небажання або неможли-
вість Російської Федерації приділяти велику увагу питанням відбудови зруйнованого війною
господарства півострова. Вони яскраво продемонстрували суть ідеології «возз’єднання»,
яка спрямована на ліквідацію української нації та державності [11, с. 397-417].
У праці Я.С. Калакури один із підрозділів присвячений аналізу міфологізації ук-
раїнської історії з нагоди 300-річчя «возз’єднання» України з Росією. Автор докладно
проаналізував «Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654 – 1954 рр.)»,
пояснивши причини та наслідки їх ухвалення для всієї української історичної науки,
здійснив аналіз праць українських дослідників, які пов’язувалися із означеною пробле-
мою і зробив висновок про узаконення за допомогою цього партійного документа нової
схеми історії України, за якою український народ мав спільне походження і спільну
історію з росіянами [12, с. 326-336].
Силове втілення у життя концепції «возз’єднання», пов’язане із розгортанням
чергової кампанії боротьби проти «українського буржуазного націоналізму» через ре-
пресії провідних українських діячів науки, культури та мистецтва, висвітлювалося у
праці «Терор і тероризм в Україні», автори якої наголошували, що ізоляція українських
художників і літераторів від звичного для них національно-культурного середовища,
адміністративне переведення їх до Москви та Ленінграда було однією з поширених
форм державного терору проти української інтелігенції. Вчені показали роль ідеологіч-
ного забезпечення «нового курсу» через підготовку компартійних кадрів в системі вищої
партійної освіти [13, с. 710-724].
Комплексний розгляд святкування і передачі Україні Криму характерний для ба-
гатьох російських вчених. У сучасних російських дослідженнях святкування 300-річчя
«возз’єднання України з Росією» нерідко розглядається як приклад показової демон-
страції «розв’язання» національної проблеми в СРСР із засудженням передачі Криму
до складу УРСР. Такі дії М.С. Хрущова російський дослідник В. Шестаков пов’язував
із прагненням цього радянського керівника «віддячити» українській політичній еліті за
підтримку у боротьбі за владу. У той же час науковець констатував факт упередженого
ставлення багатьох народів СРСР до росіян. Наголошуючи, що росіяни постраждали
від сталінського терору не менше за інші народи країни, вчений підкреслював, що в очах
неросійського населення саме росіяни були причиною масового геноциду, всіх бід, які
випали у сталінські часи, оскільки у національних районах на фоні швидкого зростання
національної самосвідомості розвивалася русофобія, а російський народ втрачав націо-
нальну самобутність, здатність до консолідації власних сил [14, с. 345].
Святкування 300 річчя «возз’єднання» України з Росією як прояв національної політики...
«Наука. Релігія. Суспільство» № 4’2010 19
Загалом прискорене масштабне переписування історії України відповідно до «Тез…»
призвело до закріплення відповідної практики в українській радянській історіографії,
коли історичні факти та їх аналіз підганялися до певної дати чи події сучасності. У пе-
ріод «відлиги», наприклад, історія розвитку українського селянства переписувалась
відповідно до прийняття рішення про «круте піднесення» сільського господарства,
коли тривалий проміжок історії розглядався як передумови для його прийняття. Таким
чином, поступово науковці звикали до переписування або концептуального переосмис-
лення подій минулого із трактуванням їх відповідно до реалій сучасності. Проти такої
практики виступала частина радянських вчених. Так, ще у 1945 р. професор М. Рубач
вказував на нараді у відділі пропаганди і агітації ЦК КП(б)У, що безглуздо підганяти
українську історію під ідею «возз’єднання», адже у середині XVІІ ст. українці не займа-
лися виключно нею, оскільки у них були й більш важливі проблеми.
Черговий прецедент концептуального переосмислення радянської історії на догоду
політичним силам заклав підвалини подальшої кризи української радянської історичної
науки, яка змушена була періодично «поновлювати» оцінки подій минулого. Це нега-
тивно впливало на вибір тем дослідження, обмеження яких диктувалося не тільки чіт-
кими партійними вказівками, а й необхідністю враховувати можливість «морального
старіння» тематики досліджень.
ЛІТЕРАТУРА
1. Тезисы о 300-летии воссоединения Украины с Россией (1654 – 1954 гг.). – М. : Госполитиздат, 1954. – 32 с.
2. Бадзьо Ю. Знищення і русифікація української історії в совєтській Україні / Ю. Бадзьо // Український
історик. – 1981. – № 1-4. – С. 83-97; 1982. – № 1-2. – С. 54-64.
3. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе : у 2 т. / І. Лисяк-Рудницький. – К. : Основи, 1994. – Т. 2. – 573 с.
4. Санцевич А.В. Українська радянська історіографія / А.В. Санцевич. – К. : Вища школа, 1984. – 142 с.
5. Винар Л. Думки про «Українського історика» і сучасний стан української історичної науки / Л. Винар //
Український історик. – 1978. – № 1-3. – С. 5-29.
6. Винар Л. Двадцятиліття «Українського історика» (1963 – 1983) і завдання українських істориків / Л. Винар //
Український історик. – 1983. – № 2-4. – С. 5-24.
7. Магочій П.Р. Історія України / П.Р. Магочій. – К. : Критика, 2007. – 638 с.
8. Рафальський О. Національні меншини України у ХХ столітті: Історіографічний нарис / О. Рафальський. –
К. : Полюс, 2000. – 447 с.
9. Національні меншини України у ХХ столітті : політико-правовий аспект / М. Панчук, В. Войналович,
О. Галенко [та ін.]. – К. : ІПіЕНД, 2000. – 357 с.
10. Переяславська Рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / редкол. : П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Ги-
рич [та ін.]. – К. : Смолоскип, 2003. – ХХ+890 с.
11. Гриневич В.А. Україна і Росія в історичній ретроспективі : у 3 т. / В.А. Гриневич, В.М. Даниленко,
С.В. Кульчицький, О.Є. Лисенко. – Т. 2: Радянський проект для України. – К. : Наукова думка, 2004. – 532 с.
12. Калакура Я.С. Українська історіографія / Я.С. Калакура. – К. : Генеза, 2004. – 496 с.
13. Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ – ХХ ст. : Історичні нариси / Д.В. Архієрейський, О.Г. Ба-
жан, Т.В. Бикова [та ін.] ; відп. ред. В.А. Смолій. – К. : Наукова думка, 2002. – 952 с.
14. Шестаков В.А. Новейшая история России с начала ХХ века и до сегодняшнего дня / В.А. Шестаков. –
М. : АСТ, 2008. – 480 с.
Ю.А. Николаец
Празднование 300-летия «воссоединения» Украины с Россией как проявление
национальной политики в СССР
В статье анализируется роль «Тезисов о 300-летии воссоединения Украины с Россией (1654 – 1954 гг.)»
как проявления национальной политики в советской стране и влияние этого документа на направление
научных поисков отечественных учёных.
Yu.O. Nikolayets
Celebration the 300th Anniversary of Reunification of Ukraine with Russia
as a manifestation of national policy in the USSR
The article deals with the idea of «The Theses on the 300th Anniversary of Reunification of Ukraine with Russia
(1654 – 1954)» as a manifestation of national policy in the Soviet country and the influence of the document on
the direction of scientific search of the Ukrainian scholars.
Стаття надійшла до редакції 13.07.2010.
|