Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією
Проаналізовано взаємини інтелігенції і влади крізь призму діяльності Ідеологічних комісій ЦК КПРС, які існували в СРСР наприкінці 50-х - початку 60-х років ХХ ст. Доведено, що Ідеологічні комісії виступали одним з механізмів тоталітарного контролю за діяльністю найсвідомішої частини...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Держава і право |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34004 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією / К.О. Марусик // Держава і право. — 2011. — Вип. 51. — С. 778-784. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34004 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Марусик, К.О. 2012-06-01T05:07:59Z 2012-06-01T05:07:59Z 2011 Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією / К.О. Марусик // Держава і право. — 2011. — Вип. 51. — С. 778-784. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34004 Проаналізовано взаємини інтелігенції і влади крізь призму діяльності Ідеологічних комісій ЦК КПРС, які існували в СРСР наприкінці 50-х - початку 60-х років ХХ ст. Доведено, що Ідеологічні комісії виступали одним з механізмів тоталітарного контролю за діяльністю найсвідомішої частини суспільства - інтелігенцією, зокрема творчою, яка створювала загрозу спокійному життю владних структур радянської держави. Проанализованы взаимоотношения интеллигенции и власти через призму деятельности Идеологических комиссий ЦК КПСС, которые существовали в СССР в конце 50-х – начале 60-х годов ХХ века. Доказано, что Идеологические комиссии выступали одним из механизмов тоталитарного контроля за деятельностью сознательной части общества – интеллигенцией, в частности творческой, которая создавала угрозу спокойной жизни властных структур советского государства. The relationship between intellectuals and the authorities in the light of the activities of the Ideological commissions of the CK KPRS existing at the end of the 50-ies - beginning of the 60-ies of the 20th century is analyzed in the article. It was proven that the Ideological commissions were one of the tools for the total control over the activities of the most conscious layer of the society – intellectuals, creative artists in particular, who menaced the peaceful lives of the soviet state power structures. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією |
| spellingShingle |
Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією Марусик, К.О. Політичні науки |
| title_short |
Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією |
| title_full |
Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією |
| title_fullStr |
Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією |
| title_full_unstemmed |
Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією |
| title_sort |
ідеологічні комісії цк кпрс (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією |
| author |
Марусик, К.О. |
| author_facet |
Марусик, К.О. |
| topic |
Політичні науки |
| topic_facet |
Політичні науки |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Держава і право |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| format |
Article |
| description |
Проаналізовано
взаємини
інтелігенції і влади
крізь призму
діяльності
Ідеологічних
комісій ЦК КПРС, які існували
в СРСР наприкінці
50-х - початку
60-х років ХХ ст. Доведено,
що Ідеологічні
комісії виступали
одним
з механізмів
тоталітарного
контролю
за
діяльністю найсвідомішої частини
суспільства - інтелігенцією, зокрема
творчою,
яка
створювала
загрозу
спокійному
життю
владних
структур
радянської
держави.
Проанализованы
взаимоотношения
интеллигенции
и власти
через
призму
деятельности
Идеологических
комиссий
ЦК КПСС, которые
существовали
в СССР в конце
50-х – начале
60-х годов
ХХ века.
Доказано,
что Идеологические
комиссии
выступали
одним
из механизмов
тоталитарного
контроля
за деятельностью
сознательной
части
общества
– интеллигенцией,
в частности
творческой,
которая
создавала
угрозу
спокойной
жизни
властных
структур
советского
государства.
The relationship between intellectuals and the authorities in the light of the activities of
the Ideological commissions of the CK KPRS existing at the end of the 50-ies - beginning of
the 60-ies of the 20th century is analyzed in the article. It was proven that the Ideological
commissions were one of the tools for the total control over the activities of the most conscious
layer of the society – intellectuals, creative artists in particular, who menaced the peaceful
lives of the soviet state power structures.
|
| issn |
1563-3349 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34004 |
| citation_txt |
Ідеологічні комісії ЦК КПРС (1958–1964 рр.) як механізм тоталітарного контролю за інтелігенцією / К.О. Марусик // Держава і право. — 2011. — Вип. 51. — С. 778-784. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT marusikko ídeologíčníkomísííckkprs19581964rrâkmehanízmtotalítarnogokontrolûzaíntelígencíêû |
| first_indexed |
2025-11-27T08:04:04Z |
| last_indexed |
2025-11-27T08:04:04Z |
| _version_ |
1850807502302609408 |
| fulltext |
К. О. МАРУСИК. ІДЕОЛОГІЧНІ КОМІСІЇ ЦК КПРС (1958–1964 РР.) ЯК
МЕХАНІЗМ ТОТАЛІТАРНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ІНТЕЛІГЕНЦІЄЮ
Про аналізо ва но взаєми ни інтелігенції і вла ди крізь приз му діяль ності Іде о логічних
комісій ЦК КПРС, які існу ва ли в СРСР на прикінці 50х по чат ку 60х років ХХ ст. До ве
де но, що Іде о логічні комісії ви с ту па ли од ним з ме ханізмів то талітар но го кон тро лю за
діяльністю найсвідомішої ча с ти ни суспільства інтелігенцією, зо к ре ма твор чою, яка
ство рю ва ла за гро зу спокійно му жит тю влад них струк тур ра дянсь кої дер жа ви.
Ключовіслова: Іде о логічні комісії, то талітар ний кон троль, інтелігенція, Ра дянсь
ка дер жа ва, відли га.
Про ана ли зо ва ны вза и мо от но ше ния ин тел ли ген ции и вла с ти че рез приз му де я тель
но с ти Иде о ло ги че с ких ко мис сий ЦК КПСС, ко то рые су ще ст во ва ли в СССР в кон це
50х – на ча ле 60х го дов ХХ ве ка. До ка за но, что Иде о ло ги че с кие ко мис сии вы сту па ли
од ним из ме ха низ мов то та ли тар но го кон тро ля за де я тель но с тью со зна тель ной ча с ти
об ще ст ва – ин тел ли ген ци ей, в ча ст но с ти твор че с кой, ко то рая со зда ва ла уг ро зу спо
кой ной жиз ни вла ст ных струк тур со вет ско го го су дар ст ва.
Ключевыеслова: Иде о ло ги че с кие ко мис сии, то та ли тар ный кон троль, ин тел ли ген
ция, Со вет ское го су дар ст во, от те пель.
The relationship between intellectuals and the authorities in the light of the activities of
the Ideological commissions of the CK KPRS existing at the end of the 50ies beginning of
the 60ies of the 20th century is analyzed in the article. It was proven that the Ideological
commissions were one of the tools for the total control over the activities of the most conscious
layer of the society – intellectuals, creative artists in particular, who menaced the peaceful
lives of the soviet state power structures.
Keywords: the ideological commissions of the CK KPRS, the total control, intellectuals,
the Soviet state.
Взаємини інтелігенції і влади виступали і виступають важливимфактором,
який суттєво впливає на суспільнополітичне життя будьякої цивілізованої
країни.
ЗметоюусвідомленняцихвзаєминвСРСРтаіншихкраїнах,девладазосере
джуваласяврукахпредставниківкомуністичногорежиму,необхідновраховувати
той факт, що владне лідерство належало не стільки власне державним інсти
туціям,скількитимструктурам,якіформальнозалишалисясуспільнополітични
миорганізаціями,протереальномонополізувалисферуконтролютауправління
усуспільстві.Зазначеніструктурипартіївиступалиголовною,протенеєдиною
складовою розгалуженої системи контролю і управління в соціалістичних
країнах.
Опубліковано чимало спогадів вищого партійного керівництва, яке творило
політикувзаєминзінтелігенцією1,узарубіжній,радянській,російськійтавітчиз
няній літературі з’явиласянизкапраць, присвячених висвітленнюцихпитань2,
протеупереважнійбільшостіробітлишепобіжновизначалисямеханізмиконтро
люзадіяльністюінтелігенції.
Водночасслідпідкреслити,щовлітературівзаєминивладиіінтелігенціїроз
глядалися дещо спрощено. Нерідко інтелігенції відводилася роль сторони, яка
лишестраждалаізабувалосяпроте,щочастина їїперебувалаупостійнійопо
778 Держава і право • Випуск 51
©МА РУ СИК Ко с тян тин Олек сан д ро вич–здобувачкафедриміжнароднихвідносин
ЧернівецькогонаціональногоуніверситетуіменіЮріяФедьковича
779Юридичні і політичні науки
зиціїдовлади.ЗасловамиМ.Вебера,«пануваннязумовлюєвзаємнеочікуваннята
взаємневизнання»3.
Уцьомуконтекстіавторстаттіробитьспробупроаналізуватирольідеологіч
них чинників, що уособлювали ідеологічні комісії ЦК КПРС, які слугували
механізмомтоталітарногоконтролюзаінтелігенцієюуперіодхрущовськоївідли
ги.
Актуальність,науковотеоретичнеіпевноюміроюпрактичневисвітленняцих
питаньєбільшніжочевидним,оскількиможесприятикращомурозуміннюсут
ності і характеру взаємин інтелігенції, насамперед, творчої і влади, шляхів і
методівудосконаленняцихвзаєминусучаснихумовах.
УРадянськомуСоюзіподіїрозвивалисязавласнимсценарієм.Владнимструк
турам вдалося не лише навернути на свій бік значну частину інтелігенції, а й
виховати,уповномурозумінніцьогослова,«радянськуінтелігенцію»зїїлояль
нимставленнямдовлади.Владаж,усвоючергу,нав’язуючикультуріідеологічні
стереотипи,нерідкойсамапотрапляладонихуполон.Яквідомо,лишенезначна
частина інтелігенції брала участь в опозиції до влади або ж у правозахисному
русі.ТоталітарнийконтрользадіяльністюрадянськоїінтелігенціїздійснювавЦК
КПРС,якийвиконувавдоситьвідповідальнезавдання–утримуватипідсуворим
контролем не лише процеси, що відбувалися у культурному житті країни, а й
механізмиуправлінняними.ЦККПРСвідзначавсярозгалуженоюсистемоюзпев
ноюструктурою:вищііцентральніорганипартії(пленумиЦК,Політбюро,Сек
ретаріатЦК)таапаратЦК(відділи,секторитаіншіпідрозділи).Саменаціоргани
покладалосязавданнявиробитимеханізмуправліннякультуроюіприйматикон
кретні рішення.Поряд зі структурамиЦККПРС,щодіялинапостійнійоснові
створювалисяйтимчасовіоргани.Нафонізагостреннянапочатку1958р.взаємин
інтелігенціїівладибуластворенаКомісіязпитаньідеології,культуритаміжна
роднихпартійнихзв’язків.Першийголова–М.Суслов,члени:П.Поспелов,Н.
Мухітдінов,О.Куусінен,К.Фурцева(члениікандидатиучлениПрезидіїЦКта
секретаріЦК).НовоутворенуКомісіюможнарозглядатиякрезультатпоступових
змінукультурнополітичномужиттіРадянськогоСоюзу,щоспостерігалисяміж
1953та1957рр.танезавждискоординовануі,томудещопослаблену,реакціюна
цізмінипартійнихінстанцій,восновномуpostfactum.
Докомпетенції зазначеноїкомісіївходилорозпізнаваннятавирішенняпро
блем,щовиникалипідчасздійсненняосновноїкультурнополітичноїконцепції(її
відповіднадовимогчасуфункціоналізаціявінтересахпартіїідержавиздотри
манням мети Жовтневої революції). Разом з тим, вона займалася вирішенням
питань,щовипливализпрактикикультурногожиттяібулипов’язанізізмінами
внутрішньоізовнішньополітичноїситуації(прискореннякультурногорозвиткута
йогодиференціація).Зодногобоку,йшлосяпрокультурнополітичнеуправління
«зверху»(вказівки,контроль,виправлення),з іншого–виникалагострапотреба
аналізувати висловлювання інтелігенції (письменників, художників, критиків)
«знизу», у якихвонаоприлюднювала свої суб’єктивніоцінкичикреативні суд
ження,щовбільшостіневідповідаливстановленим«зверху»нормам.
Крім того, комісія займалася вивченням проблем міжнародної пропаганди,
теоретичнихпитаньміжнародногоробітничогоруху,«нагляду»зависвітленням
цихпитаньузасобахмасовоїінформації.Вонавиконуваладоситьвідповідальну
функцію,асаме,здійснювалаконтрользаполітичноюспрямованістюдіяльності
Радінформбюро, Державного комітету з культурних зв’язків із зарубіжними
780 Держава і право • Випуск 51
країнами, радіопередачами за кордоном тощо. У більш широкому розумінні
тотальнийконтрользастаномсправ,подіямивгалузілітератури,мистецтва,що
мали політичне чи ідеологічне забарвлення.Комісія займалася справами виїзду
радянськихспеціалістів,діячівкультури,наукизакордоні,відповідно,опікувала
ся приїздом закордонних діячів та спеціалістів до СРСР, вирішувала питання
наданнядозволівдляпоїздокзакордонізапрошеньіноземців.
Більшістьдокументівкомісіївіддзеркалювалиїївпливнадіяльністьдержав
нихустановігромадськихорганізацій,зміни,щовідбувалисявсистемітаструк
турідержавнихустановіорганізаційтабезпосереднєставленнявладидопроцесів
у галузі культури (створення, реорганізація тощо). Більше того, саме комісія
здійснювала як прямий, так і опосередкований контроль, насамперед, у царині
цензури.ДоситьширокимбуварсеналможливостейвпливуКомісії:директивна
освіта,реорганізаціяталіквідаціяустановіорганізаційкультури,зокрематворчих
спілок, редакцій газет та журналів; вплив на їх фінансування; активна кадрова
політика (призначення, звільнення, нагородження та ін.). Переважна більшість
документів, підготовлених Комісією, друкувалися під грифом «таємно» або ж
«цілкомтаємно».
Вартозазначити,щонапрактицівсевиглядалодещопоіншому:комісіяпрак
тичнонезаймалася«вивченнямпроблем»,алишеготувалайприймаларішенняз
конкретних питань. У тих випадках, коли прийняття рішення виходило за межі
компетенції комісії, підключався Секретаріат чи Президія ЦК. За звичкою, що
склалася на той час, постанови конкретних органівЦКмали узагальнену назву
«постановиЦК».Зметоюїхроз’ясненняупоточнихдокументахдодавалося«по
Комісії».ЗахарактеромдіяльностікомісіяпрактичномавпувалароботуПрезидіїта
СекретаріатуЦК.Однимсловом,збокуКомісіїспостерігавсясвоєрідний«потягдо
консолідації»,щоактивнопідтримувавЦК.Однак,нанайвищомупартійномурівні
рішеннянерідкоприймалисябезучастіКомісії,щозвіснойшловрозрізізлінієюна
консолідацію.Наочнийприклад–відмінаутравні1958р.постановипартіїщодо
опериВ.Мураделі«Великадружба»,прийнятоїулютому1948р.4
Іхочапитаннящодовизначенняфункційкультуризалишалосяоднимзоснов
нихпроблемкультурноїситуації,відкритовононеобговорювалосягромадськістю.
Все зводилося до своєрідного контролю: що «корисне», а що «шкідливе» для
країни, як діяти в умовах впливунаСРСР з боку закордоннихдержав та неко
муністичних віянь. У середині 50х років інтелектуальна атмосфера у країні
змінюваласядоситьпоступово,втойчасяккультурнапрактиказначновиперед
жалаїї.Вказівкижкомісіїдещовідставалиінебулиспроможніврегулюватиїх.
Комісія ухилялася від розгляду культурнополітичної концепції, обмежуючись
прагматичноорієнтованимивисловлюваннями,котрібазувалисянаідеологічному
підґрунті і вичерпувалися багаточисельними попередженнями, вказівками,
перевіркамитощо.
Власнеборотьбазановудиференційованутагнучкукультурнополітичнукон
цепціюпочинаючиз1959р.дісталавідображеннявлітературі,з1961р.–вобра
зотворчомумистецтві.Отже,розвитоклітератури,театрутаживописувідбувався
більшдинамічно.КерівналініяКомісіїневідзначаласягнучкістюзбагатьохкон
кретнихпитань,щоприводилодопоступовоївтратиїїздатностідіяти.Якрезуль
тат–їїрозформування.
Дещо інший характер мала діяльність Ідеологічної комісії ЦК, створеної
замістьліквідованоїзарішеннямПрезидіїулистопаді1962р.Зпідїїконтролю
781Юридичні і політичні науки
вилучалисяміжнародніпитаннятапитанняспорту,«нагляд»зароботоюпевних
установ,протедодавалисяпитанняосвіти(якзагальної,такіспеціальної).Більше
того,комісіянавідмінувідпопередньоїпозбавляласяправаприйматипостанови.
Їй відводилася досить скромна функція: обговорення проблем та підготовка
відповіднихпропозиційіпроектівпостанов,щорозглядалисяназасіданняхСек
ретаріатучиПрезидіїЦК.
СуттєвізмінивідбулисяіускладіновоїКомісії,«рівень»якоїдещознизився.
Реорганізовану комісію очолив секретар ЦК, завідувач відділу пропаганди і
агітаціїЦККПРСпороботі ізсоюзнимиреспублікамиЛ. Іллічов.У1965р.на
цьомупостуйогозамінивсекретарЦК,кандидатучлениПрезидіїЦКП.Демічев.
ДоскладукомісіївходилизавідувачівідділамиЦК,керівникивідомств,головні
редакторигазет.Відповіднодоновихфункційзмінивсяіскладдокументів:якщо
першакомісіяпродукувалапостанови,проекти,запискивідділівЦК,міністерств,
відомств, різного роду довідки, то ідеологічна – стенограми засідань і нарад з
діячамилітературиімистецтва.НазасіданняхКомісіїпартійнекерівництвонама
галосяінтенсивно«спілкуватися»зпредставникамитворчоїінтелігенції.Так,26
грудня 1962 р. на засідання Ідеологічної комісії були запрошені представники
творчоїмолоді,7та8березня1963р.черговазустрічкерівництвапартіїзпред
ставникамитворчоїінтелігенції.Нерідкорезультатомзустрічейбулизаявикаяття
митців,твориякихпіддавалисясуворійкритиці5.
Для більшості партійних керівників та й, особисто, М. Хрущова зустрічі з
інтелігенцієюслугувалисвоєрідниммеханізмомвпливунанеї,одним із засобів
того, що на той час трактувалося як виховна робота партії в середовищі
інтелігенції. Так, голова комісії Л. Іллічов намагався пояснити необхідність
зустрічей керівників партії і уряду з інтелігенцією тим, що «деякі творчі
організаціїнеспроможнісамостійновирішуватисуттєвіпитанняідейнохудожнь
огонапряму,аїхдіїпотребуютьпринциповоїпартійноїоцінки»6.
Звісно, у середовищі інтелігенції поступово наростало незадоволення
надмірноюзаідеологізованістюявищлітературиімистецтватавимогами«мирно
госпівіснування»різниххудожніхнапрямів.З’явилосячималотворівтанапрямів
вмистецтві,якіневписувалисяурамкидогматичногорозуміннясоціалістичного
реалізму.Наодній іззустрічейз інтелігенцієюМ.Хрущовзаявив:«…потрібно,
абинепартія,ависаміборолисязачистотусвоїхрядів»7.
Відповідно до способу функціонування радянської літературної політики
відбувалисязборивобласнихіміськихорганізаціяхСпілкиписьменниківСРСР.
Під час їх проведення, в основному, відтворювалася позиція Хрущова з цих
питань,анайбільшактивнихавторівзвисокоїтрибунизакликалидосамокритики
тазреченнясвоїхпоглядів.
Важливимфорумом,проведенимвідразупіслязустрічейзінтелігенцієюстав
пленумПравлінняСпілкиписьменниківСРСР(березень1963р.).Напленумі,з
одногобоку,йшлосяпронеобхідністьусвідомленнятезХрущоватаІллічова,аз
іншого,назрівавновий«скандал»навколоавтобіографіїЄ.Євтушенка,опублікова
ноїуфранцузькомужурналі«Експрес»таінтерв’ю,наданогоАксьоновимтаВоз
несенським польському журналу «Політика». На думку членів правління СП,
озвученої на пленумі, в обох матеріалах простежувалися висловлювання, які
«загрожували авторитету Радянського Союзу та радянської літератури». У
доповідях та виступах лунала гостра критика на адресу цих літераторів. Роль
радянської літератури формулювалася таким чином, що її завдання «сприяти
782 Держава і право • Випуск 51
зміцненню миру» у глобальному розумінні, радянська література – має стати
«підручникомдлямільйонів»населеннякраїни.Обидвафакторивказувалинате,
щоспостерігалосявідхиленнявідпринципівсоціалістичногореалізму,щовважа
лося «шкідливим і безвідповідальним», і водночас допомагало «ідеологічному
роззброєнню»радянськоїлітератури8. Порізномувелисебейті,когозвинувачу
вали.Однівиступалиіззаявами,девизнавалипартійнукритикуіобіцялисвоєю
творчістюдовестивідданістьпартії,протебільшістьзнихробилацепідтиском
обставин. Подібні заявикаяття публікувалися у періодичні пресі. Наводилися
витримкиізприватнихлистівірозмов,якінерідкосвідчилипросправжнімотиви
каяття.Так,Є.Євтушенко,публічновизнаючипомилковістьпублікації«Автобіог
рафії»закордоном,уприватномулистіписав,щоце«неіснуючапровина»,йому
просто«набридлоівінхотів,абивідньоговідчепилися»9.
РядхудожниківназасіданніІдеологічноїкомісії26грудня1962р.виступили
ізсамокритичнимизаявами.Протеважкорозцінюватиїхвиступиякщирекаяття
і відмову від своїх творчих принципів. Такими були правила гри, такими були
умовипродовженняпрофесійноїдіяльності.
Деяківиступаючінамагалисяпом’якшитиситуацію:І.Еренбургзакликавпро
являтитерпимістьдоальтернативногомистецтва;Є.Євтушенкозвертавувагуна
те,щонерідкосірістьвикористовуєсоціалістичнийреалізмякпрапор.
Іншіжпродовжуваливідстоюватисвоїпозиції.ТакхудожникАндроноввис
ловлюючи незгоду із звинуваченнями в абстракціонізмі, порівнював розправу з
творчоюмолоддю,зісталінськимичасами10.
Звісно,запрошеннятворчоїінтелігенціїназустрічуКремльнебулорядовою
подієювжиттімитців,швидшесвідчилопросвоєрідневизнання,наближеннядо
влади. Участь у такій зустрічі давала можливість висловитися, безпосередньо
звернутисядопершихосібкраїни.Навітьті,коговикликализметоюпублічного
засудження,ставаливідомими.Згадуючисвоюзустріч,художникБ.Жутовський
писав:«причетністьдо«державногоскандалу»навітьсподобаласямені,азнайомі
утисячнийразпросилипереповістидеталізустрічі»11.
ПротенаучасниківзустрічігнітючевраженнясправлялаповедінкаМ.Хрущо
ва,котрийпідвищувавголос,постійноперебиваввиступаючих,робивзауваження
слухачам,колиїхреакціянеподобаласяйому.Вінвважав,щомаєправокерувати
мистецтвом,хочанасправдінічогоуньомунерозумів.Однакнеобмеженавлада
партійноголідерадозволялайомунелишевтручатися,айповчатимитців.
Дещопізніше,усвоїхспогадахМ.Хрущоввизнавав,щонавіть«…шкодую,
щотакповодивсебе,аджеперебуваючинависокійдержавнійпосаді,мавстриму
ватисебе»12.Утічасинавітьпоширюваласядумкапроте,щогнівМ.Хрущова
провокуваликонсерваториЛ.Соболев,А.Сафронов,В.Кочетовтаінші13.Нерідко
М. Хрущов виступав своєрідним об’єктом маніпуляцій вищого партійного
керівництваійогогнівспрямовувався,восновному,протимолодихталановитих
авторів.
Узвітах,якіподавалисянашпальтахпресипіслязавершеннязустрічейдруку
валисялишевідредагованідоповідіЛ.ІллічоваіМ.Хрущоватапозитивнівідгуки
учасниківзприводуобговорюванихпроблем.
Виступикерівниківпарторганізаційнібикопіювалисяімайжедослівноповто
рювалидоповідіЛ.ІллічоваіМ.Хрущова.Більшетого,підчасвиступівінколи
застосовуваласянавітьвійськовалексика,яканагніталапевнунапругу.Так,пер
шийсекретарЛенінградськогорайкомуКПРСм.МосквиЛ.Петровуквітні1963
783Юридичні і політичні науки
р. говорив: «Ми з вами, товариші, бійці одного фронту, фронту ідеологічної
боротьби. І,якбійці,повиннідобрепам’ятати,щозброянашамаєбутизавжди
чистою»14.
На деяких засіданнях Ідеологічної комісії розглядалися питання стану теат
рального мистецтва і кінематографії, де йшлося про «втрату чітких партійних
позиційувідображеннірадянськоїдійсності».Цебувфактичнийзакликдообме
ження соціальної ролі літератури і мистецтвашляхом виконання ідеологічного
замовленняпартії: пропагування «нового справжнього комуністичного» і засуд
женнятого,що«перешкоджаєрухувперед»15.
Якщовціломутворча інтелігенціянамагаласядослухатисядовимог«звер
ху», її ставлення до посилення партійного тиску було неоднозначним. Звісно,
найбільшяскравоцепростежувалосяумолодіжному,студентськомусередовищі,
прощосвідчилидоповіднізапискиКДБуЦК.Унихнаводилисядеяківисловлю
ваннястудентівназразок:«умистецтвівідбуваєтьсящосьжахливеідещосхоже
нате,щобулоунедобрійпам’яті1948р.,різницялишеутому,щолюдейнероз
стрілюють16.Назаняттяхзфілософіїстудентиговорилипроте,щовСРСРнемає
ніякогосоціалізму,немаєсправедливості,створюєтьсяновийкультособитаін.17
Порізному реагували на «історичні зустрічі» центральні журнали «Новый
мир»та«Октябрь».Так,«Новыймир»обмеживсялишепублікацієюредакційної
статті,вякійпартійнакритикавизнаваласясправедливою.Проте,надумкуІллічо
ва, це було «зроблено без піднесення»18.Журнал «Октябрь» на своїхшпальтах
навпакинагнітавнапругу,«роздувавзагрозубуржуазноговпливу»налітературу
тамистецтво.«Самевцьому,вважалопартійнекерівництво,–лініяжурналудещо
розходиласязофіційноюпартійноюоцінкою,згіднозякоювтручанняЦКпризво
дило до позитивних змін у свідомості та творчій практиці літераторів»19. У
публікаціяхжурналупідкреслювалося,щоідейніпротивникилишезмінилитак
тику,вичікують.Якбачимо,партійнекерівництволишеконстатувало,щомають
місце розбіжності у публікаціях журналу з лінією партії, проте відкрито у
творчістьневтручалося.
Вартозазначити,щочервневий1963р.пленумЦКвосновномуприсвячувався
розглядупитаньідеологічноїроботи.Певнийвідступпартіївідпоточноїкампанії,
що спостерігалося на той момент, не означав її відмови від керівної ролі у
художнійсфері.Своєрідназамінапрямоговтручанняпартіїулітературнуполіти
ку та перевагаСпілкиписьменників у ході прийняття конкретних рішень уцій
сфері, інодірозглядаласяяк«нерішучість».Такимжечиномінтерпретуваласяй
відсутність чіткої культурнополітичної лінії. Поняття «нерішучість» та «чітка
лінія» створювали уяву,що політика в галузі культури має підпорядковуватися
догматичнійлініїпартії,авплививнутрішньополітичногочизовнішньополітич
ногохарактеруможутьвикликатилишепевні,ітонепомітні,«коливання».
Отже, діяльність ідеологічних комісій ЦК КПРС, створених партійним
керівництвомвперіодхрущовськоївідлиги,буласпрямовананавиконаннякон
тролюючихфункцій і слугувалаодним ізмеханізмівтоталітарногоконтролюза
інтелігенцією. У постсталінський період змінилася структура взаємин між
політичним лідером і елітою. Колективне керівництво, яке сформувалося при
Хрущовійнайбільшогорозвиткуодержалоубрежнєвськічаси,означаломакси
мумвладиверхівкиімінімумвідповідальності.
1.Ар ба тов Г. Затянувшеесявыздоровление (19531985).Свидетельствосовремен
784 Держава і право • Випуск 51
ника.–М.:Международныеотношения,1991;Жу тов ский Б.Групповойпортретвказен
ном интерьере // Литературная газета. – 1989. – 5 июля; Хру щов Н. Воспоминания.
Избранныефрагменты.–М.,1997;Хру щов Н.С.Люди,время,власть.Воспоминанияв
4хкн.–М.:Московскиеновости,1999.2.Алек се е ва Л.ИсторияинакомыслиявСССР.
–Вильнюс–Москва,1992;Ар ба тов Г.Затянувшеесявыздоровление(19531985).Свиде
тельство современника. – М.: Международные отношения, 1991; Ба ран В. Україна
1950–1960х років: еволюція тоталітарної системи. – Львів: Інститут українознавства
іменіІ.Крип’якевичаНАНУкраїни,1996;Ба ран В.УкраїнапісляСталіна:Нарисісторії
19531985рр.–Львів:Свобода,1992;Бар ба ко ва К.Г., Ман су ров В.А.Интеллигенцияи
власть.–М.,1991;Бур лац кий М.НикитаХрущовиегосоветники–красные,черные,
белые.–М.:Эксмопресс,2002;Ко жи нов В.Россия.ХХвек(1939–1964).–М.:Эксмо
Пресс, 2002;Зе зи на М.Советскаяхудожественнаяинтеллигенцияи власть в 1950е–
1960е годы. – М.: ДиалогМГУ, 1999; Krawchenko B. Social change and National
ConsciousnessinTwentiethCentury.–Edmonton,1985;Lewitskyj B.PoliticsandSocietyin
SovietUkraine19531980.–Edmonton,1984;Birch J.TheUkrainianNationalismMovement
intheUSSRsince1956.–London,1971.3.Ве бер М.Политическиеработы,1895–1919/
Пер.снем.Б.М.Скуратова;послесл.Т.А.Дмитриевой.–М.:Праксис,2003.–С.98.4.
По ста нов ле ние ПолитбюроЦКВКП(б)«Обопере«Великаядружба»В.Мурадели.10
лютого1948р.//Властьихудожественнаяинтеллигенция.Документы.1917–1953.Сост.
А.Артизов,О.Наумов.–М.,1999.–С.630634.5. Куль ту раивласть.ОтСталинадо
Горбачева:Документы/Редакц.коллегия:К.Аймермахер,В.Афиани,Д.Байрау,Б.Бон
чеч,Н.Томилина.–М.:РОССПЭН,1998.–С.234236;278280.6.Об от вет ст вен но с ти
художникапереднародом//Правда.–1963.–9березня.7.Куль ту ра ивласть.ОтСта
линадоГорбачева:Документы/Редакц.коллегия:К.Аймермахер,В.Афиани,Д.Байрау,
Б.Бончеч,Н.Томилина.–С.304.8.Ар ба тов Г.Цит.работа.–С.238;Lewitskyj B.Politics
andSociety inSovietUkraine19531980.–Edmonton,1984.–Р.187.9. Зе зи на М.Цит.
работа.–С.178.10. Тамже.–С.185.11.Жу тов ский Б.Групповойпортретвказенном
интерьере // Литературная газета. – 1989. – 5 июля. 12. Хру щов Н. Воспоминания.
Избранныефрагменты.–М.,1997.–С.156.13.Куль ту раивласть.ОтСталинадоГор
бачева:Документы.–С.345.14.Ко жи нов В.Россия.ХХвек(1939–1964).–М.:Эксмо
Пресс,2002.–С.256.15.Куль ту раивласть.ОтСталинадоГорбачева:Документы.–С.
450.16. Тамже.–С.345.17.Тамже.–С.349.18.Зе зи на М.Цит.работа.–С.281.19.
Тамже.–С.286.
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
К. О. МАРУСИК. ІДЕОЛОГІЧНІ КОМІСІЇ ЦК КПРС (1958–1964 рр.) ЯК МЕХАНІЗМ ТОТАЛІТАРНОГО КОНТРОЛЮ ЗА ІНТЕЛІГЕНЦІЄЮ
|