Управління як соціальна функція владно організованої діяльності
Обґрунтовується зміст управління як соціальної функції, яка виявляється в організаційній діяльності. Показано, що практичне здійснення управлінських процесів залежить від соціальних умов, в яких вони відбуваються, зрілості суспільства, його технічних можливостей тощо....
Saved in:
| Date: | 2011 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Series: | Держава і право |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34005 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Управління як соціальна функція владно організованої діяльності / Л.М. Дунаєва // Держава і право. — 2011. — Вип. 51. — С. 683-688. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34005 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-340052025-02-23T18:58:21Z Управління як соціальна функція владно організованої діяльності Дунаєва, Л.М. Політичні науки Обґрунтовується зміст управління як соціальної функції, яка виявляється в організаційній діяльності. Показано, що практичне здійснення управлінських процесів залежить від соціальних умов, в яких вони відбуваються, зрілості суспільства, його технічних можливостей тощо. Обосновывается смысл управления как социальной функции, которая выявляется в организующей деятельности. Практическое осуществление управленческих процессов зависит от социальных условий, в которых они происходят, зрелости общества, его технической возможности и т. п. In the article management is grounded as the social function which comes to light in organizing activity. Practical realization of administrative processes depends on social terms which they take place in, maturity of society, his economic feasibility and sт on. 2011 Article Управління як соціальна функція владно організованої діяльності / Л.М. Дунаєва // Держава і право. — 2011. — Вип. 51. — С. 683-688. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34005 uk Держава і право application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Політичні науки Політичні науки |
| spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Дунаєва, Л.М. Управління як соціальна функція владно організованої діяльності Держава і право |
| description |
Обґрунтовується
зміст управління
як соціальної
функції, яка виявляється
в
організаційній
діяльності.
Показано,
що практичне
здійснення
управлінських
процесів
залежить
від соціальних
умов, в яких вони
відбуваються,
зрілості суспільства, його
технічних можливостей
тощо. |
| format |
Article |
| author |
Дунаєва, Л.М. |
| author_facet |
Дунаєва, Л.М. |
| author_sort |
Дунаєва, Л.М. |
| title |
Управління як соціальна функція владно організованої діяльності |
| title_short |
Управління як соціальна функція владно організованої діяльності |
| title_full |
Управління як соціальна функція владно організованої діяльності |
| title_fullStr |
Управління як соціальна функція владно організованої діяльності |
| title_full_unstemmed |
Управління як соціальна функція владно організованої діяльності |
| title_sort |
управління як соціальна функція владно організованої діяльності |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Політичні науки |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34005 |
| citation_txt |
Управління як соціальна функція владно організованої діяльності / Л.М. Дунаєва // Держава і право. — 2011. — Вип. 51. — С. 683-688. — Бібліогр.: 8 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT dunaêvalm upravlínnââksocíalʹnafunkcíâvladnoorganízovanoídíâlʹností |
| first_indexed |
2025-11-24T13:22:19Z |
| last_indexed |
2025-11-24T13:22:19Z |
| _version_ |
1849678144193167360 |
| fulltext |
Л. М. ДУНАЄВА. УПРАВЛІННЯ ЯК СОЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ ВЛАДНО
ОРГАНІЗОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Обґрун то вується зміст уп равління як соціаль ної функції, яка ви яв ляється в
ор ганізаційній діяль ності. По ка за но, що прак тич не здійснен ня уп равлінських про цесів
за ле жить від соціаль них умов, в яких во ни відбу ва ють ся, зрілості суспільства, йо го
технічних мож ли во с тей то що.
Ключові слова: уп равління, соціаль не уп равління, ор ганізу ю ча діяльність, ко ор ди
нація, суспільний роз ви ток.
Обос но вы ва ет ся смысл уп рав ле ния как со ци аль ной функ ции, ко то рая вы яв ля ет ся в
ор га ни зу ю щей де я тель но с ти. Прак ти че с кое осу ще ств ле ние уп рав лен че с ких про цес сов
за ви сит от со ци аль ных ус ло вий, в ко то рых они про ис хо дят, зре ло с ти об ще ст ва, его
тех ни че с кой воз мож но с ти и т. п.
Ключевыеслова: уп рав ле ние, со ци аль ное уп рав ле ние, ор га ни зу ю щая де я тель ность,
ко ор ди на ция, об ще ст вен ное раз ви тие.
In the article management is grounded as the social function which comes to light in
organizing activity. Practical realization of administrative processes depends on social terms
which they take place in, maturity of society, his economic feasibility and sт on.
Keywords: management, social management, organizing activity, coordination, com
munity development.
Управлінняєособливоюсоціальноюфункцією,якавиникаєзпотребсамого
суспільства як складної саморегульованої системи і супроводжує всю історію
розвитку суспільства, набуваючи політичного змісту й відповідних державних
формусоціальнорозшарованомусуспільстві.Кожномутипусоціальноїоргані
зації, кожному конкретноісторичному суспільству притаманні свій зміст, свої
специфічніпроцеси,формиіметодиуправління.Томузмістууправліннянемож
назрозумітиувідривівідсередовищайогоіснування.
Зміступравлінняяксоціальноїфункціївиявляєтьсяворганізуючійдіяльності,
щодосягаєтьсяшляхомоб’єднання,узгодження,регулювання,координаціїікон
тролю.Організація–ценещоінше,якзасібдосягненнямети.Вонапередбачає
метод,ауправліннявиступаєякзасібгармонізаціїсуспільногорозвитку.Управ
ління лише тоді буде ефективним, коли успішно координуватимуться зусилля
багатьохлюдей.Колизусиллягрупилюдейоб’єднуютьсявсистему(організацію),
тостворюєтьсящосьбільшменшвідміннезакількістютаякістювідусього,що
притаманнепростійсумізусильцихосіб.
Організаційнафункціясоціальногоуправліннянерозривнопов’язаназвладно
організованоюдіяльністю.Стрункаорганізаціянеможливабезсильноїволійвла
ди авторитету. Це означає, що управління у сфері суспільних відносин має
здійснюватись на основі підпорядкованості та єдності волі учасників спільної
діяльності.Управління–цеплануванняйкерівництвозусиллямилюдей.
Соціальнеуправліннязавждипередбачаєнаявністьсуб’єктівтаоб’єктів.Спе
цифікою цих елементів є те, що суб’єктами завжди виступають люди та їх
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
©ДУ НАЄВА Ла ри са Ми ко лаївна – доктор політичних наук, професор, директор
ІнститутуінноваційноїтапіслядипломноїосвітиОдеськогонаціональногоуніверсите
туіменіІ.І.Мечникова
об’єднання, а об’єктами – поведінка, вчинки і дії людей у процесі їх спільної
діяльності. Саме тому галузь управління – це сфера суб’єктивної діяльності
людей,яказдійснюєтьсясамимилюдьмиіщодолюдей.
Отже,управлінняявляєсобоюсоціальнуфункціювладноорганізованоїдіяль
ності, яка забезпечує цілеспрямованість і узгодженість спільної праці і життя
людей. Управління – це насамперед організація діяльності з координації,
об’єднанняспеціалізованихзусильгрупилюдей.Системою,надумкуВ.Цвєтко
ватаВ.Горбатенка,прийнятоназиватидеякусукупністьелементів,щовиступає
упевномувідношенніякщосьціле,якенезводитьсядопростоїсумивластивос
тейцихелементів.Томууправління,якорганізуючадіяльність,–ценемеханічне
об’єднаннязусильлюдей,априведенняїхдосистемизякісноновимивластиво
стями.Протенекожнасистемаможебутисистемоюуправління.Останнійвлас
тиві причиннонаслідковий зв’язок між окремими елементами, динамізм,
здатністьзазнаватизмін,зберігаючисвоїсистемнівластивості,спроможністьдо
посиленняуправлінськогодіяння,зворотнійзв’язоктощо1.
УдоповідіРимськогоклубу,опублікованійу1990р.,А.КінгтаБ.Шнайдер
термін «управління» визначають як командниймеханізм соціальної системи та
його функціонування з метою її безпеки, процвітання, цілісності, упорядкова
ності та стабільного існування.При цьому обов’язково мається на увазі певна
ідеологія,залежновідякоїможеформуватися(вумовахавторитаризму)механізм
урахуванняволінародуіступенявідповідальностівлади2.
Найважливішоюхарактеристикоюпроцесууправління,йогозмістомємета.
Власнезадлядосягненняпевнихцілейіздійснюєтьсяуправління.Неможнавва
жати управлінням безцільні перетворення, тому що вони є беззмістовними.
Оскількизмістомуправлінняєйогомета,самезмістцілейуправлінняістановить
його сутність. Тому дуже важливо встановити, у чому полягає ця мета, чи
відповідає вона закономірностям суспільного розвитку. Тільки динамічне ціле
покладанняіцілеспрямованідіїможутьзабезпечитипрогрессуспільства.
Складні системи управління в суспільствімають бути наділені здатністю у
процесісвогорозвиткупереходитивідодногоякісногостанудоіншого,підтри
мувати динамічну рівновагу з оточенням, забезпечувати сучасне й ефективне
приведеннясуспільстваувідповідністьзпритаманнимийомуоб’єктивнимизако
номірностямиітенденціямипоступальногорозвитку.Такимчином,
Немає суспільства як складної самокерованої системи без управління, як
немає соціального управління без волі, влади, авторитету.Влада в даному разі
виступаєякфункціональнавластивість, іманентнаякістьсоціальноїорганізації,
щореалізуєтьсячерезсоціальнеуправління.Цеозначає,щоуправлінняуцарині
суспільнихвідносинмає здійснюватисянаосновіпідпорядкованості таєдності
волі учасників спільної діяльності. Сукупна воля підпорядковує собі індивіду
альніволі,владарюючийнакидаєсвоюволюпідвладному,здійснюючикерівництво
діямиівчинкамиіндивідів,тобтоуправліннялюдьми.
Практичнездійсненняуправлінськихпроцесівзалежитьвідсоціальнихумов,
вякихвонивідбуваються.Останні,якправило,зумовленіматеріальнимрівнем
життясуспільства.Оскількижуправлінськадіяльність–цесуб’єктивнадіяльність
людей, вона залежить і від соціального досвіду, рівня культури та свідомості
людей, зрілості суспільства, його технічних можливостей тощо. Отже, без
управліннянеможливецілеспрямованефункціонуваннясуспільства.
Однак, як справедливо зазначаєВ. Граждан, «управління далеко не завжди
684 Держава і право • Випуск 51
пов’язується з наявністю системоутворення. Формування систем відбувається
лише в особливих формах взаємодії. Безперечно, будьяке системоутворення
передбачаєуправління,однак,некожнеуправліннязумовлюєобов’язковество
ренняякоїнебудьсистеми»3.
Управління також неможна зводити до простого упорядкування того,що є.
Такеупорядкуваннядійсноєосновоюуправління,аленевичерпуєйого,оскільки
утворюєлишечастинуцьогофеномену.А,яквідомо,сутністьзавждибіднішаза
зміст.Воновміщуєнетількизмінупорядкутого,щоє,алейпроектуваннянових
частинтаякостейвпроцесірозвитку,атакожспрямованістьналіквідаціютого,
що віджило та застаріло. Тому, на думку В. Граждана, «з змістовного боку –
управлінняєтакеупорядкуваннязмінвзаємодіючоїсукупності,якездійснюється
задлязбереженняїїцілісностітарівновагиззовнішнімсередовищем.Ценеокре
мийбікчичастинадіяльності,амеханізмвпливуодноїспільностіна іншу,або
цілогоначастину»4.
Механізм спрямованого формування результату діяльності розкривається
черезвзаємодіюзмістутаформи.Влітературідоситьчастотакиймеханізмобме
жується лише двома складовими – інформацією (змістом) та управлінням. До
того ж інформація досить часто розглядається в якості функції управління.
Насправдізрозумітимеханізмспрямованихзмінвпроцесірозвиткубезврахуван
няролітазначеннязмістутаформидіяльностіневидаєтьсяможливим.
Змісттаформавиступаютьякдвачинникасоціальноїдіяльності.Зміст–це
відношеннявзаємодіючихсуб’єктів,якевіддзеркаленекожноюзнихурезульта
тах своєї діяльності. У змісті знаходять свого відображення ті відносини між
спільностями,якіпризвелидовиникненняданихрезультатів.Асамавзаємодіяв
даномувипадкупостаєякпроцесобмінузмістамиміжспільностями.Кожназних
приймаєзміствідіншихвходівіддзеркаленнятапередаєїмсвійзміствходізво
ротноїдії(реакції).Змістєвідношеннявзаємодії,зафіксованеврезультатахдіяль
ності спільностей, які беруть в ньому участь. Як відношення взаємодіючих
спільностей,змістутворюєкількіснийбікрезультатівдіяльності5.
Форма–цезасібіснуваннязмісту.Вонаопредмечуєзмістдіяльності,робить
можливимйогоіснуванняякпевноївизначеності.Формауявляєсобоюнеобхідний
порядок взаємозв’язку предметних частин, сторін та елементів процесу діяль
ності.Самеформанадаєнайбільшповнеуявленняпроякіснувизначеністьдіяль
ності, а зміст, проявляє себе у вигляді кількісної визначеності. Наприклад, в
товаріякрезультатіекономічноїдіяльності,змістфіксуєтьсяувартості,аформа–
успоживчійвартості.
Як будьяка кількісна визначеність, зміст можна визначати та вимірювати.
Основою такого вимірювання буде тривалість, тобто час, який необхідно для
отриманняпевногорезультату.Отже,зміствимірюєтьсязакономірнонеобхідним
часом, який витрачається для отримання певного результату. Чим вище інтен
сивністьдіяльності,тимменшечасунеобхіднодляотриманнябажаногорезуль
тату,тимменшейопредмеченавньомукількістьдіяльностітаменшейогозміст.
Танавпаки,чимменшаінтенсивністьдіяльності,тимбільшечасунеобхіднодля
отримання відповідного результату, тим більше його зміст. Таким чином, між
інтенсивністюдіяльності та змістом існує доситьжорстка та стала залежність:
показникзмістубудьякогорезультату змінюєтьсяпрямопропорційнокількості
тазворотнопропорційнаінтенсивностідіяльності,яказнаходитьсвоєздійснення
вданомурезультаті.
685Юридичні і політичні науки
Отже,змістєкількіснимвідношенням,якезумовлюєформу,аформа–пред
метноюякістю,якеробитьможливимреальнунаявністьзмісту.Вонинеіснують
однебезіншого.Увзаємодіїзмістутаформипровіднурольвідіграєзміст.Який
зміст,такайформа,вмежахякогоформаволодієвідносноюсамостійністю.
Складністьрозуміннякатегорії«управління»,надумкуВ.Граждана,полягає
втому,щовонапозначаєпроцес,якийпороджуєтьсявзаємодіючоюспільністю,
алездійснюєтьсяусприймаючійтауявляючійсобоювнутрішніймеханізмвпливу
(тиску)змістунаформу.«Управлінняєфункціязмістуувзаємодіїзформою.Тому
чимвищетаадекватнішезмістна«вході»та«виході»соціальноїцілісності,тим
вищетаадекватнішеуправління,аотже,вищетаякіснішеформатакоїцілісності»6.
Що являє собою механізм управління, яка його побудова? Спрямована
взаємодіяодноїспільностінаіншуабоцілогоначастини,якправило,проявля
єтьсяурозробцісхем,відповіднодоякихздійснюютьсявсіперебудови.Цішаб
лонитасхеми отрималиназвууправлінськихпрограм,апроцес їхрозробки–
програмування. Взаємодіюча спільнота (або ціле) програмує всі ті зміни, які
відбуваютьсяучастині,якасприймаєїх,асамапрограмаєпевнийпорядоктаких
змін.
Управлінняєпрограмуваннямзмістувсіхтихзмін,яківідбуваютьсяуформі
конструктивнихпрограм,вякихзадаєтьсяпевнийпорядокперетвореннязв’язків
між частинами та элементами предметної, чуттєво сприймаємої основи діяль
ності.Незмістєфункцієюуправління,анавпаки,управління–функціязмісту.
Томувонозагаломзалежитьвідзмісту,повторюєйогосильнітаслабкісторони.
Якийзміст,такейуправлінняпроцесомдіяльності.
Черезте,щозміниусприймаючоїспільнотиформуютьсяпідвизначальним
впливомспільності,всіпрограмистворюютьсятакожпереважновідцимвпли
вом.Однак,створюютьсявонисамоюспільністю.Цеважливиймоментдляпра
вильного розуміння сутності та специфіки управління.В силу того,що управ
лінськіпрограмиформуютьсясамоюспільністю,слідуєнаступне:жоднійзних
неможнанав’язуватиззовні«чужу»,«іншорідну»програмудіяльності,неможна
висвободитиїївіднеобхідностісамійрозроблятитакупрограму.Томупрограму
ванняуявляєсобоювнутрішнюякістьуправліннябудьякоюдіяльністю.
Взаємодіюча спільнота для того, щоб зберегти якісну визначеність та
цілісність, створює такиймеханізм спрямованих змін, який враховує не тільки
особливості взаємодії, але й внутрішні особливості. При цьому всі внутрішні
особливості трансформуються стосовно внутрішніх. Наприклад, один й той
самийпочатокполітичноїкризи,абовійнивикликаєрізніпристосувальніреакції
збокурізнихкласів,націй,соціальнихгруптощо.Всівонирозробляютьсвоїспе
цифічні управлінські програми для пристосування. Тому визначальний вплив
зовнішнього середовища ніколи не може бути розкрито як абсолютне. Воно
співвідноситьсязвнутрішнімиможливостямиспільноти.
Врезультатіпроцесуправліннявмежахконкретноїспільнотивосновісвоїй
виступає як процес самоуправління своєю діяльністю. Спільнота, як правило,
здійснюєвизначальнийвпливнаформуванняособливостейуправліннявспіль
ності, але безпосередньо весь механізм управління розробляється та здійсню
єтьсясамоюспільнотою.«Управліннятому,–вважаєВ.Афанасьєв,–постаєяк
самоуправління,саморегуляція»7.
Оскільки управління детермінується необхідністю підтримки цілісності
соціальноїспільнотитаїїрівновагизсфероюіснування,товонозавждимаєтіж
686 Держава і право • Випуск 51
побудовутаспецифіку,якіпритаманнідіяльностіданоїспільноти.Всилуцього
управліннявиявляєтьсявсьоголишепевноїмоделлю(зразком)діяльності.А,як
відомо,модельєнепростиммакетом,ааналогомбудьякогопредметучипроцесу.
Вона відтворює, повторює цей предмет чи процес не в статиці, а в динаміці.
Управліннямоделюєдіяльністьдлятого,щоброзробитидлянеїнеобхідніпара
метри,певнірегулятори8.
Управлінняпронизуєвсюдіяльність,атомуможевключативсебедварізно
спрямовані процеси – управління відображенням та управління реакцією. Такі
два види управління вводитьВ. Граждан для описуформ управління.На його
думку,управліннявідображеннямспрямованенаформуванняоптимальноїадек
ватної копіїпредмету, ауправлінняреакцієюпов’язане зрозробкоюадекватної
зворотної дії. При цьому слід зауважити, що управління відображенням та
реакцієюздійснюєсамаспільнотазадопомогоюпрограм,щорозробляютьсянею.
Вданомувипадку,якщовзаємодіянабуваєперманентногохарактеру,програ
ми,всвоючергу,наділяютьсясилоюнеобхідності,якарегулюєдіяльністьвціло
му.Затакихобставин,механізмуправління,щоскладаєтьсязрізнихзаобсягом
програм,стаєпостійним,асамеуправління–сталимтанадійним,щопризводить
допоявизаконів.Отже,законисуспільногорозвиткуєпосутіусталенимипрогра
мамидіяльностівзаємодіючихлюдськихспільнот.
Як механізм упорядкування, соціальне управління формує певний порядок
діяльностітієїчиіншоїспільноти.Йогоосновнезавдання–розробкатакихнорм
діяльності,задопомогоюякихлюдиуспішноперетворюютьсвітувідповідності
досвоїхінтересів.
Характеристикасоціальногоуправліннябуденевичерпною,якщо,поперше,
не вказати на те, що воно за умов суспільного розподілу праці здійснюється
спеціальнимилюдьми,професійнимиуправлінцями(організаторами,керівника
ми,менеджерами).Аподруге,соціальнеуправліннямаєідеальну(духовну)при
роду.Цепов’язанезтим,щовякостіспецифічноїформидіяльностівонорозроб
ляєідеальні(духовні)програми,увідповідностідоякихбудуєтьсяжиттялюдей.
Будучи особливою галуззю духовного виробництва, соціальне управління є
функцією специфічних духовних організацій, що виступають в ролі органів
соціального управління (державних, партійних, профспілкових, молодіжних
тощо).Іхочадіяльністьсуспільствавціломумаєматеріальнуприроду,управління
нимноситьідеальнийхарактер.Звичайно,щоуправліннявключаєтієючиіншою
міроюйматеріальніелементи,алевониневідіграютьвданомувипадкувизна
чальноїролі.
Такимчином,управлінняєособливоюсоціальноюфункцією,якавиникаєз
потребсамогосуспільства,набуваючиполітичногозмістуйвідповіднихдержав
нихформусоціальнорозшарованомусуспільстві.Основнийзміступравлінняяк
соціальноїфункціївиявляєтьсяворганізуючіййогодіяльностіякзасобудосяг
ненняпевноїмети,виступаючиякметод,утойчасякуправліннянадержавному
рівніуправліннявиступаєякзасібгармонізаціїсуспільногорозвитку.Управлін
ня–цеплануванняйкерівництвозусиллямилюдей,безчогонеможливоіснуван
няанісуспільства,анідержави.
1.Цвєтков В. В.,Гор ба тен ко В.П.Демократія–Управління–Бюрократія:вкон
тексті модернізації українського суспільства:Монографія. – К.: Інт держави і права
ім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2001.–С.118119.2. Кинг А, Шнай дер Б. Первая
глобальнаяреволюция:ДокладРимскогоклуба.–М.:Наука,2009.–285с.3. Граж
687Юридичні і політичні науки
дан В. Д. Деятельность и управление (социологический аспект). – М.: НИИ труда,
1989.–С.34.4. Граж дан В.Д.Цит.работа.–С.3435.5. Тамже.–С.3945.6. Там
же.–С.36.7. Афа на сь ев В. Г.Системностьиобщество.–М.:Мысль,1980.–С.208.
8. Граж дан В. Д.Цит.работа.–С.3637.
688 Держава і право • Випуск 51
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
Л. М. ДунаЄва. УправлІннЯ Як соцІальна функцІЯ владно органІзованоЇ дІЯльностІ
|