Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи
Досліджуються
 світоглядні
 засади
 правої
 української
 політичної
 думки
 щодо
 взаємозв’язку
 свободи
 особи
 і її відповідальності
 за власну
 долю
 і долю
 суспільства.&#x...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34016 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи / І.Я. Вдовичин // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 649-655. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860135276727238656 |
|---|---|
| author | Вдовичин, І.Я. |
| author_facet | Вдовичин, І.Я. |
| citation_txt | Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи / І.Я. Вдовичин // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 649-655. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Досліджуються
світоглядні
засади
правої
української
політичної
думки
щодо
взаємозв’язку
свободи
особи
і її відповідальності
за власну
долю
і долю
суспільства.
Аналіз проблеми
здійснюється в контексті
підходів європейської
політичної
думки.
Исследуются
мировозренческие
основы
правой
украиннской
политической
мысли
относительно
взаимосвязи
свободи
личности
и ее ответвенности
за собственною
судьбу
и судьбу
общества.
ответвенности.
The world-view principles of the right-wing Ukrainian political thought concerning the
interconnection of person’s freedom and his responsibility for his own fate and society’s fate
are researched. The analysis of the issue is carried out in the context of the approaches of the
European political thought.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:46:28Z |
| format | Article |
| fulltext |
І. Я. ВДОВИЧИН . ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСОБИ В КОНТЕКСТІ
ВИЗНАЧЕННЯ МЕЖ СВОБОДИ
Досліджу ють ся світо глядні за са ди пра вої ук раїнської політич ної дум ки що до
взаємозв’яз ку сво бо ди осо би і її відповідаль ності за влас ну до лю і до лю суспільства.
Аналіз про бле ми здійснюється в кон тексті підходів євро пейсь кої політич ної дум ки.
Ключовіслова: сво бо да, осо ба, відповідальність, ук раїнська політич на дум ка.
Ис сле ду ют ся ми ро во зрен че с кие ос но вы пра вой ук ра инн ской по ли ти че с кой мыс ли
от но си тель но вза и мо свя зи сво бо ди лич но с ти и ее от вет вен но с ти за соб ст вен ною
судь бу и судь бу об ще ст ва.от вет вен но с ти.
Ключевыеслова: сво бо да, лич ность, от вет ст вен ность, ук ра инсь ка по ли ти че с кая
мысль.
The worldview principles of the rightwing Ukrainian political thought concerning the
interconnection of person’s freedom and his responsibility for his own fate and society’s fate
are researched. The analysis of the issue is carried out in the context of the approaches of the
European political thought.
Keywords: freedom, a person, responsibility, Ukrainian political thought.
Cучасна особа кориться майже виключно зовнішнім обставинам і таким
чиномредукуєтьсяудосоціальнийчассвогобуття,колищенеіснувалоуявлення
продуховнускладовулюдськоїцивілізаціїірозуміння,щовласневонапершза
всезабезпечуєфункціонуванняскладногоінституційногомеханізмутолерантно-
годосвободиособи.ВодночасІ.Берлінзцьогоприводузауважив,щопринципи
не стають менш священними через те, що їхню тривалість годі гарантувати.
Дійсно,самевжебажаннязапоруквічностійнадійностінашихвартостейвяко-
мусьоб’єктивномураює,мабуть,лишепрагненнямпевностідитинствачиабсо-
лютних вартостей нашого примітивного минулого. «Усвідомлювати відносну
обґрунтованістьсвоїхпереконань,–сказаводинчудовийсучаснийавтор,–івсе-
такинепохитнообстоюватиїх–осьщорізнитьцивілізованулюдинувідварвара».
Вимогабільшогоозначає,мабуть, глибокуйневиліковнуметафізичнупотребу;
алеякщотакапотребавизначаєдіїлюдини,тоце–симптомнеменшглибокої,
але небезпечної моральної та політичної незрілості»1. Власне, такі ментальні
рисибагато в чомубулихарактерні дляукраїнського суспільства, і відповідно,
однимізцентральнихзавдань,якщонецентральним,дляукраїнськоїполітичної
думки,булоподоланняцихстереотипів,прищепленняпереконаннянеобхідності
не тільки боротьби за свої особисті і політичні права, але і формування в
українськомусуспільствітрадиціїполітичноїборотьбиназасадахорганізованого
рухуіособистоївідповідальності.Зваженевирішенняпроблемивимагаєзастосу-
ванні раціональних та ірраціонадбних аргументів. Реалізація свободи відбу-
ваєтьсятількизавдякиіндивідуальнимзусиллямособи.Дляукраїнськоїполітич-
ної традиції характерна самодіяльність громадян, в межах якої втілювалась
соціальноконструктивнасвобода.ЛитовськийСтатут,магдебурзькеправо,неза-
лежнавідсвітськоївладицерква(латинсько-римськийпринцип),церковнібрат-
ства,козацькітовариства(ідея«лицарства»,щолежалавїхоснові,такожчисто
європейська),становийконституціоналізм,зрештою,приватнавласність–усеце
649Юридичні і політичні науки
©ВДО ВИ ЧИН Ігор Яро сла во вич–кандидатполітичнихнаук,доценткафедритеорії
державиіправаЛьвівськоїкомерційноїакадемії
булиінституції,щовиробилизнаціїєвропейськийтипорганізованогоколективу,
збудованогонаанглійсько-європейськійтрадиціїсамоврядуання(Selfgovenment).
Інституції,щовиробиливнасвеликувідпорнусилу,аводиницях–активнупси-
хологіюборця,щосвоєнайбільшвикінченевиявленнязнайшлавАмериці»2.Як
бачимо,переднами,класичнийописзасадгромадянськогосуспільства–якінсти-
туційних, так і внутрішньо-змістових, в основі яких перебуває самодіяльність
особи.ЧіткепосиланняналіберальнуАмерикуякможливийвзірецьдлянайкра-
щоговтіленняпроектунезалежногополітико-правовогобуттяУкраїниєвиразним
свідченнямцінніснихорієнтирівукраїнськоїполітичноїдумкиправогонапряму.
Анлізуючи новоєвропейську політичну думку, український дослідник В.
Денисенко звернув увагу на складну і водночас неминучу синтезу поєднання
раціональних та ірраціональних засад у процесі формування сучасного євро-
пейськогосуспільствазйогоцінностямиособистоїсвободиіправ.«Страхже,–
це,насамперед,переживання за власнежиття,цебоязньпокарання, а томувін
завждисупроводжуєлюдинувжитті…Цетапідстава,щозмушуєлюдинубільш
раціонально,розмірено,вдумливозосередженоповодитисебевжитті»3.Водно-
час ірраціоналізм Д. Донцова проявлявся у постійних закликах до подолання
страху, виходу за межі сьогоденної доцільності, що теж не суперечить євро-
пейській інтелектуальній традиції. Тому постає питання, то які ж світоглядні
засади поділяє Д. Донцов щодо свободи особи і відповідальності людини?
Дослідженняйогопоглядівдаєпідстави стверджувати,щоскладнооднозначно
описати пропаговану ним доктрину.Очевидно тільки те,що вона не тільки не
суперечна свободі особи, а якраз цілеспрямовано зосереджена на обстоюванні
тих моментів розвитку людини, які здатні надати їй рис суб’єкта. Особа сама
реалізуєвласнусвободучерезокресленість,дію,протиставлення,окремішність.
Такаокремішністьжоднимчиномнеможеноситиасоціальнийхарактер.Саморе-
алізаціянеможебутиінструментомдосягненнявиключноособистихегоїстичних
цілей,атомунеможеігноруватилюдськоїсолідарності,взаємодії,скоординова-
ностіспільнихзусиль.
Д.Донцовдемонструєглибокерозуміннясутнісногозмістусвободилюдини,
які вжодномуразінеможутьбутитрактовані якправо індивіданаморальну і
фізичнудеградацію.«Толстойнедопускаєужиттянавітьморальногопримусуу
вихованні,бовиховуватиінших,значитьнамагатисязробитиїхподібнимидонас,
аседеспотизм.Вінвідкидаєвсякусоціяльнуорганізацію,голоситькультбездис-
циплінности.Віннедопускаєпримусунавітьсупротип’яницьібожевільних,бо,
мовляв,християнинволієбутизабитим,аніжпозбавитикогосьсвободи.Хаосуне
вільнорушати,анінадаватийомуформи.Се–перше!»4.
Нанеохідностізважатинаскладний,нелінійнийвзаємозв’язокоб’єктивних
моральних,інтелектуальних,психологічних(нерідконедокінцяусвідомомлюва-
ни), соціально-економічних детермінантів, що визначають поведінку людини
наголошувавА.Маслоу:«Можнатакожвважати,щокласичнаекономічнатеорія,
якаґрунтуєтьсянанеадекватнійтеоріїлюдськоїмотивації,такожможебутирево-
люціонізована, якщоприйнятиреальність вищихлюдськихпотреб, включаючи
прагнення до самоактуалізації і любов до вищих цінностей. Я впевнений, що
щосьподібнеповиннобутивірнимідляполітичнихнаук,длясоціології,дляусіх
наукпролюдинуісуспільствоіпов’язанізнимпрофесії5.Надумкумислителя,
цешвидшечіткепротиставленняоднієїбазовоїсистемиортодоксальнихціннос-
тейіншій,більшсучаснійсистеміцінностей,якапретендуєнетількинабільшу
650 Держава і право • Випуск 52
ефективність,алейнабільшублизькістьдоістини.Вонаґрунтуєтьсянадеяких
дійснореволюційнихнаслідківвідкриттятого,щолюдськаприроданедооціню-
валась, що людина має природу більш високого порядку, яка також «інстинк-
тоїдна»,як і їїнижчаприрода, іщоцявищаприродавключаєвсебепотребув
усвідомленійпраці,увідповідальності,утворчості,всправедливості,втому,щоб
робитите,щоприноситькористь,івтому,щобробитицедобре.Боротьбазасво-
боду українського національно-визвольного руху була водночас боротьбою за
свободуособиізазбереженняєвропейськоїдуховно-культурноїтрадиції,витока-
миігарантомтриваннявякійвиступаєактивналюдськаіндивідуальність.Д.С.
Мільзауважив:«Виявляється,щонародможебутипротягомпевногочасупрогре-
сивним,апотімзупинитися.Аколижвінзупиняється?Коливжебільшенемає
індивідуальності».Ітрохинижчерозкриваєосновнізасобигарантуваннятриван-
ня поступу і небезпеки, здатні зупинити поступ: «На мою думку, за весь свій
прогресивнийтарізнобічнийрозвитокЄвропаповинназавдячуватисамецьому
плюралізмушляхів.Алетеперцяперевагазалишаєтьсяунеївнабагатоменшій
мірі.Європарішучерухаєтьсяунапрямкукитайськогозразкауподібненнявсіх
людей»6. Різноманітністьжиття європейських народів, інституційним гарантом
чоговиступаєнаціональнадержава(неслідпутататизетнічноюдержавою)доз-
воляєузабезпечуватисвободуякособітакідосягненнянадійнихсоціально-еко-
номічних результатів шляхом збереження розмаїття життя, конкуренції, і
відповідальності–ботвоєжиттявизначаєтьсятобоючиколоморганіввлади,на
які тив тойчи іншийспосіб спроможнийвпливати.Тивідповідальний за свій
політичнийвибірірішення.Формуванняінституційнихмеханізмів,нехайнанай-
демократичнішій основі, які вже не мають дієвого механізму відповідальності
(морального,культурного,інституційного)черезвіддаленість,передспільнотою,
неминуче зруйнує поле свободи і саму спільноту як самокерований організм,
перетворять її у масу, здатну підтримувати своє існування тільки шляхом
зовнішньогопримусу.
Отож, свобода постійно йде у єдності з відповідальністю. На жаль, таке
гуманістичнетрактування,якестановитьсутьєвропейськоїцивілізаціїтакульту-
ри, в XX столітті зазнало досить тонких інтелектуалістських перекручень, які
творятьзовнішньопривабливіумоглядніконструкції.ЗцьогоприводуЮ.Васси-
янзауважував,щоукраїнськадійсністьжадаєрішучогоповоротувідсамозадово-
леного розм’якшеного животіння та розпорошення до зосередження, до інтег-
рації. Неможливо ні здобути суверенного становища нації, ні боронити його,
якщонашіпозиції непіднесутьсядо світовогорівня,не зможутьвтриматися в
огнівзаємногоміряннясил.К.Ясперсусвідомлюваввзаємозв’язоксвободиосо-
би із певним станом інституалізованого середовища; щодо внутрішньоекзис-
тенційноїплощини,визначеннясвободиполягаєу«здатностідоподоланнятого
зовнішнього,якепідпорядковуєсобі індивіда».«Свобода,–зазначаєК.Ясперс,
–виникаєтам,деподібнеіншевженепостаєстосовноменеякстороннє,там,де
я,навпакирозпізнаювцьомуіншому,децеіншеперетворюєтьсянамоментмого
існування»7.Водночаснімецькийфілософвизначаєсвободутакожякздатністьдо
подоланнявласногосвавілля8.
Ю. Вассиян не поділяє крайнощів індивідуалізму, здатного зруйнувати не
тільки спільноту і навіть не так спільноту, бо вона може бути утримана як
цілісність і механічними засобами, а передусім людську індивідуальність як
окремішність, що потребує окресленості, означеності і розуміння тяглості її
651Юридичні і політичні науки
зусиль спільно з іншими індивідуальностями. Тому, на думку Ю. Вассияна,
націоналізмнезнаєдиктатуриокремогоінтересу,щовстановлюєрежимчастини
надцілістю,штучнозвужуючирізноріднудійсністьодноюплощиноючипросто
нехтуючинею.Затевважаєсукупністьвзаємнодоповнюванихінтересівприрод-
ноюбазою,щовдержуєнаціюякживузбірнуодиницюувсіхформах їїбуття.
Український націоналізм, на думку Ю.Вассияна, демократичний у тому, що
повністюздійснюєверховнузасадусуспільногопорядку, засадучину– іжадає
особистої творчості та самодіяльності, як чеснот від кожної одиниці. Згадана
засада не висуває вимогу рівномірного здійснення (це було б недемократично,
несправедливо,неможливо),алезобов’язуєвсіхуміруїхіндивідуальнихздібнос-
тейтасоціальногостану.Такимчиномусічастининаціїрівновартнізасадничо,
танефактично9.
Відповідноукраїнськінаціоналістивкрайнегативноставилисядосоціальних
катаклізмів,спрямованихнаобрахованеірозплановане«ощасливлення»людей,
вбачаючивтакихекспериментахантигуманізм,антилюдськість,тобтовонибули
проникливішими захисниками самореалізації свободи особи, ніж багато хто з
«прогресистів»,якідорікалиїм(тайпродовжуютьдорікати)за«реакційність».
«Соціолього-історичні експерименти се не експерименти в психофізичних
лабораторіяхчиинших.Предметомїхнемертваматеріяаніпоодинокілюди,а
людськігромади–суспільства,щомаютьсвоїзакониів’язи,якихневільноґвал-
туватианірушити,колихочемо,щобинерозбилосяінезнищилося.Експеримен-
туватинаживихсуспільнихорганізмахбезкарнонеможна»10.
Захистсвободиможливийтількиприпоєднаннібагатьохчинників,тавизна-
чальними є два: функціонування певного інституційного механізму, який дає
змогу втілювати індивідуальне прагнення до свободи, та наявність громадян
свідомихсвоїхправіобов’язків.УСтародавнійГреції,насампередвАфінах,цей
баланс був досягнутий, але, на жаль, він не був довготривалим, що підірвало
поліснудемократію.Їйоднаковозагрожувалидвікрайнощі:охлократичнадемо-
кратіяітиранія,якімаютьспільнуоснову–неповагудосвободиособи.Арісто-
тель теж окреслив цюпроблему, характеризуючи першу загрозу свободі особи
такимчином:«Ащедемагоги,притягаючидосудупосадовихосіб,наголошують
натому,нібитосудитиїхповиненнарод(демос).Останнійохочевислуховуєїхні
пропозиції, через що роль державних інституцій зводиться нанівець». І таким
чином декларативно максимально «вільний» громадянин будь-якої миті може
виявитисьбеззахиснимпередемоційноюстихією,нерідковмілопідігрітою.Сво-
бодаособивимагаєвідповідальності.Вонаможлива,якщогромадянинмаєінсти-
туційнозакріплені,запевноюпроцедурою,праванавладніповноваження,івін
цихправ і свободне згіднийпозбавитись,прагненести тягарвідповідальності
свободи.Саменапозбавленнягромадяндухусвободиівідповідальностіспрямо-
ваніусізусиллятирана.«Нанихспираютьсяусізаходи,щобутримативладу.Їх
можназвестидотрьохмоментів:1)внестинедовіруміжгромадянами;2)позба-
витиїхсили;3)довестиїхдослабкодухості»11.
Якбачимо,сучасніполіттехнологинічогоновогонепридумали,івосновному
їхніприйомизосереджуютьсянаобмеженніздатностігромадянинасамостійноі
відповідальноприйматирішення. Зрозуміло,щоможнавибрати і таку систему
цінностей,якадаєзмогууникатиприйняттявідповідальнихрішеньчипрямодо
цьогоспонукає.Спільнотаж,чийполітичниймеханізмвже«інфікований»демо-
кратичнимипроцедурами,маєвиходитизтакихзасад:«Насстворилаприрода,і
652 Держава і право • Випуск 52
створюючи,наділилавладоюзмінюватисвіт,передбачатиіплануватимайбутнє.
Ухвалюватидалекосяжнірішення, заякіминесемоморальнувідповідальність.
Такивідповідальність,борішенняпотрапляютьусвітприродитількизнами»12.
Ащодо політичної сфери, то виглядає, що інший підхід є тупиковий, бо поза
прийняттямрішеньіндивіднеможеіснувати.Тіполітичнідоктрини,якіпрямочи
опосередковано заперечують свободу особи, неминуче спричиняться до дегра-
дації спільноти,щовимушеночидобровільновзяла їхсобіякпідставові. Іщо
складнішоюєекономічна,соціальна,духовнаструктурасуспільства,тошвидши-
миібільшруйнівнимибудутьнаслідкиобмеженнясвободиізапереченняправа
індивідасамостійноприймативідповідальнірішення.Саменаявністьтакоїсво-
боди і забезпечила інтелектуальний та духовний розвитокСтародавньоїГреції,
чийприкладвперіодисумнівів європейськоїцивілізаціїщодовиборувласного
шляхунеодноразовобуврятівним.
Усучаснійемпіричнійполітичнійреальностімасовимявищемстаєпоєднан-
ня декларування свободи особи, демократії з фактичною десубєктивізацією
індивіда.Такітенденціїзумовлюютьсятим,щочастотой,хтонеможеперетвори-
ти свободуу благо і готовий визнати,щонедостойний свободи, тимнеменше
прагне мати блага і наполягає на цьому, і завдяки цьому є зручним об’єктом
маніпулюваннядляорганізаторівохлократичнихбунтів.
Натлісучасноїзахідної,інетільки,розгубленостіукраїнськийінтелектуаль-
ний пошук міжвоєнного періоду привертає увагу своїм точним схопленням
основнихтруднощіввнутрішньогожиттяякспільноти,такіокремогоіндивіда.
Чиненайбільшвиразноіпослідовнонаголошувалосьнаякіснихпідставахеліти,
їїроліузахистілюдськоїсамобутності.Українськіконсервативнімислителіпере-
дусімзастерігаливідпопулістськоїдемагогії.В.Липинськийупраці«Листидо
братів-хліборобів» проаналізував труднощі поєднання демократичних гасел із
захистомсвободиособи.Вінзазначає,щодемократичнийідеалпередбачаєлад,
заякогогромадяничеснійсвідомісвоїхобов’язківпереддержавою.«Старііде-
алісти-республіканці–пишеChesterton–будувалидемократіюнатійідеї,щовсі
людерівнойоднаковоінтелігентні,сучасназдорова,трівкадемократіябудуєсебе
напереконанню,щовсілюдерівнійоднаковоідіоти»13.Слушнимєзастереження
Е.Фромма:«Темніідиявольскісиливлюдськійнатурібуливідісланіусереднь-
овіччя,абоущевіддаленішічасиіпояснювалисянедостатнімиутічасизнання-
мичипідступамидуховенстваікоролів»14.Такийнаївнийгуманізмєнайкращим
підґрунтямдлязростаннявпливівполітичнихсил,щоздатніповернутицесеред-
ньовіччя.
В.Липинськийпослідовнонагадував,щоголовнийурок,якийслідзробитиз
поразкиВизвольнихзмагань1917–1920рр.,–майжеповнавідсутністьлюдей,які
бпоєдналивсобіякостідоброгоорганізаторазпатріотизмоміморальністю.Іці
думки не тільки слушні, а й суголосні з європейською інтелектуальною тра-
дицією, яка була свідома неможливостіфункціонування інститутів виключно з
опертямнаформальнийбік,безурахуванняособистісногочинника.Англійський
мислительД.С.Міль,розмірковуючинадцієюпроблемою,наголошувавнатому,
що критерієм визначення якості врядування в усіх його аспектах – від най-
скромнішихдоглобальних,–критерієм,якиймаєнайбільшезначеннятавихо-
дитьзамежіусіхінших,єриси,притаманнілюдям,якістановлятьсуспільствоі
надякимиздійснюєтьсяврядування.
Першимприкладоммоглаббутисферасудочинства;цейприкладдоречний,
653Юридичні і політичні науки
оскількинеіснуєжодноїіншоїсферидержавноїдіяльності,уякійтакоговажли-
вогожиттєвогозначеннянабувбисутомеханічнийбіксправи,тобтоправилата
механізми, що контролюють деталі процесу. Проте, навіть тут важливі риси
задіянихлюдей.У зв’язку зцимД.С.Міль ставить, допевноїміририторичні
запитання:«Чибудутьефективнимипроцедурніправила,призначенізабезпечити
мету правосуддя, якщо внаслідок низькогоморального рівня народу свідки, як
правило,брешуть,асуддітаїхніпідлегліберутьхабарі?»15.
Своєрідним підсумком попередніх роздумів, утвердженням особистої
відповідальності(читоіндивідачитоспільноти),вимогоювідмовивідперекла-
данняна«сусідів»вини завласніпомилки іпасивністьє тезаВ.Липинського:
«Побилимисебесамі.Ідеї,віри,легендипроодну-єдину,всіхУкраїнцівоб’єдну-
ючувільнуйнезалежнуУкраїну,провідникинаціїнесотворили,затакуідеюне
боролись і тому, розуміється, такаУкраїна здійснитись, прибрати реальніживі
форми не змогла»16. Потреба цілеспрямованого утвердження активної дії,
самостійності,залишаєтьсяактуальноюідлясучаснихукраїнців,щопідтверджує
масштабністьпоглядівВ.Липинськогонасвободуособи.
ЩеодинпредставникукраїнськогоконсерватизмуС.Томашівськийвиразно
обстоювавконцепціюмоделісуспільства,якаповинназабезпечуватиможливість
для творчої самодіяльності особи, і не просто дії, а дії з усвідомленою ідеєю
самореалізації конструктивного сенсу буття індивідуальності. Ціннісний вибір
суспільствамаєбутиспрямованийнасприяння індивідуальнимтворчимзусил-
лям, здатним модернізувати дійсність, а не системі клієнтських відносин, яка
закріплює особисту відданість і патерналізм. Тому консервативна українська
політичнадумкарадшепрагнуладо гарантування стабільнихможливостейдля
самореалізації свободиособи, анедоконсервуваннясоціальнихвідносин.Для
того, щоб перевести ці ідеї у практичну площину, С. Томашівський ставить
відповідні завдання – наша неосвіченість мусить уступити місце знанню, наш
егоїзм – самопожертві, наша самоволя – дисципліні, наше інтриганство – осо-
бистійігромадськійчесности,нашедоктринерство–справжньомузнаннюнаро-
дуійогожиття,нашадемагогічність–громадськомувихованню,нашпайдокра-
тизм–пошаніавторитету,нашефразерство–позитивнійдіяльності,нашаповер-
ховість–солідності,нашдемократизм,радикалізм,соціалізмйанархізмповинні
бути замінені пізнанням і зрозумінням дійсних політичних та господарських
цінностейізаконіврозвитку17. КонсерватизмполітичноїдоктриниС.Томашівсько-
го виявляється у застереженні щодо анархічних, бунтарських виявів свободи,
якихтакбагатовісторіїУкраїниінеминучимнаслідкомякихстаєпогіршення,а
то й повне знищення умов для сталого існування інституційних і духовних
підставсвободиособи.Такийпоглядперегукуєтьсяздумкамипослідовниківкла-
сичноголібералізму:«Свободазробиласьможливоюзавдякипоступовійеволюції
дисципліницивілізації,якаєвтойжечасдисциплінасвободи.[…]Нашійсвободі
мизобовязаніобмеженнямсвободи»18.
Українська політична думка правого спрямування зосереджувала увагу
насампередненазовнішньомуінструментаріїіснуваннялюдини,анаглибинних
сенсах її буття. Вона прагнулащоб питанняжиття, смерті, вибору, свободи не
оминалиіндивіда,щобнаштовхуючисьнавідчуженісуспільніінститути,вінмав
яквнутрішнюсилудляопоруїмівтойжечаснесприймавсоціальнесередовище
яквиключеновороже,аусвідомлювавнерозривнийінеуникнийзв’язокзнимта
всежпрагнувдозмінібувспроможнийдоних.Всвоючергудляцьогоіндивіду
654 Держава і право • Випуск 52
необхідновийти зарамкиутопічно-раціоналістичних схемстворення абстракт-
нихуявлень.Цінністьневідеальнихконструктах,авгідності,свідомостіокремої
людини.Високаморальність,обов’язок,таїхпрактичний,забезпечуєтьсяпершза
всевнутрішньоюморальноювідповідальністю.Суб’єктобов’язкуівідповідаль-
ності–людина,якаусвідомлюєнетількитутітепер,аймаєуявленняпромину-
леімайбутнє,якевиходитьзамежіперсональнихзацікавлень.
1.Берлін І.Чотириесепросвободу/Пер.зангл.О.Коваленка.–К.:Основи,1994.–
С.272.2. Дон цов Д.Підставинашоїполітики//Творив5т.–Т.1.Геополітичнітаідео-
логічні праці. – Львів: Кальварія, 2001. – С. 91-242. 3. Де ни сен ко В. Проблеми
раціоналізмутаірраціоналізмувполітичнихтеоріяхНовогочасуєвропейськоїісторії.
–Львів:ПАІС,1997.–С.107. 4.Дон цов Д.РаціячиЕвропа?:(Долітературноїсупереч-
ки) //Літературно-НауковийВістник. – 1929. –Ч. 1. –С. 62-79.5.Мас лоу А.Новые
рубежичеловеческойприроды/Пер.сангл.–М.:Смысл,1999.–С.230.6.Стю арт М.
Дж.Просвободу:Есе/Пер.зангл.–К.:Вид-воСоломіїПавличко«Основи»,2001.–С.
83.7.Яс перс К.Истокиисториииеецель/КарлЯсперс//ЯсперсК.Смыслиназначе-
ние истории. Пер. с нем. 2-изд. – М.: Республика, 1994. – С. 167. 8. Єси пен ко Д.
СоціофілософськийдосвідК.Ясперса//Філософськадумка.–2000.–№1.–С.92.9.
Вас си ян Ю.Доголовнихзасаднаціоналізму//Твори.Т.1.:Суспільно-філософічнінари-
си. – Торонто: Євшан-Зілля, 1972. – С.117. 10. Го ца М. Візуалізм або примітивізм
світовідчуття//Вістник.–1935.–С.158. 11.Арісто тель.Політика/Пер.здавньогр.та
передм.О.Кислюча.–К.:Основи,2000.–С.158.12.Поп пер К.Відкритесуспільствоі
йоговороги.Т.1./Перекл.зангл.О.Коваленка.–К.:Основи,1994.–С.77.13. Ли пинсь
кий В.Листидобратів-хліборобів.Проідеюіорганізаціюукраїнськогомонархізму.–
Відень, 1926. – С. 22. 14.Фромм Э. Бегство от свободы.: Пер. с англ / Общ. ред. и
послесл.:П.С.Гуревича.–М.:Прогресс,1989.–С.17.15.Стю арт М. Дж.Представ-
ницькеврядування/ДжонСтюартМілль//Демократія:Антологія/Упоряд.О.Процен-
ко.–К.:Смолоскип,2005.–С.417. 16. Ли пинсь кий В.Листидобратів-хліборобів.Про
ідеюіорганізаціюукраїнськогомонархізму.–С.16.17.То машівський С.Підколесами
історії:Нарисиістатті.–Берлін:Вид-во«Українськеслово»,1922.–С.35.18. Хай ек
Ф.А.Обществосвободных/Пер.сангл.А.Кустарева.Подобщ.ред.Ю.Колкера.Пре-
дисл.ипоясн.крусск.изд.Э.Батлера.–Лондон,1990.–С.241.
655Юридичні і політичні науки
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
І. Я. ВдовиЧин . ВІдповІдальнІсть особи в контекстІ визнаЧеннЯ меж свободи
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34016 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:46:28Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вдовичин, І.Я. 2012-06-01T05:29:05Z 2012-06-01T05:29:05Z 2011 Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи / І.Я. Вдовичин // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 649-655. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34016 Досліджуються
 світоглядні
 засади
 правої
 української
 політичної
 думки
 щодо
 взаємозв’язку
 свободи
 особи
 і її відповідальності
 за власну
 долю
 і долю
 суспільства.
 Аналіз проблеми
 здійснюється в контексті
 підходів європейської
 політичної
 думки. Исследуются
 мировозренческие
 основы
 правой
 украиннской
 политической
 мысли
 относительно
 взаимосвязи
 свободи
 личности
 и ее ответвенности
 за собственною
 судьбу
 и судьбу
 общества.
 ответвенности. The world-view principles of the right-wing Ukrainian political thought concerning the
 interconnection of person’s freedom and his responsibility for his own fate and society’s fate
 are researched. The analysis of the issue is carried out in the context of the approaches of the
 European political thought. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи Article published earlier |
| spellingShingle | Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи Вдовичин, І.Я. Політичні науки |
| title | Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи |
| title_full | Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи |
| title_fullStr | Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи |
| title_full_unstemmed | Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи |
| title_short | Відповідальність особи в контексті визначення меж свободи |
| title_sort | відповідальність особи в контексті визначення меж свободи |
| topic | Політичні науки |
| topic_facet | Політичні науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34016 |
| work_keys_str_mv | AT vdovičiníâ vídpovídalʹnístʹosobivkontekstíviznačennâmežsvobodi |