Зображення обкладинки

Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд

Розкривається
 основна
 ідея та суть шлюбу
 як добровільного
 союзу
 чоловіка
 та
 жінки на основі
 християнського
 віровчення.
 За основу
 взяте
 вчення
 Біблії, римське
 право,
...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Держава і право
Дата:2011
Автор: Бирилюк, О.М.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2011
Теми:
Історія держави і права
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34036
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд / О.М. Бирилюк // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 137-142. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860020113359503360
author Бирилюк, О.М.
author_facet Бирилюк, О.М.
citation_txt Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд / О.М. Бирилюк // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 137-142. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.
collection DSpace DC
container_title Держава і право
description Розкривається
 основна
 ідея та суть шлюбу
 як добровільного
 союзу
 чоловіка
 та
 жінки на основі
 християнського
 віровчення.
 За основу
 взяте
 вчення
 Біблії, римське
 право,
 візантійські традиції
 та особливості
 руського
 шлюбно-сімейного
 права.
 На основі
 норм і практики
 різних правових
 систем
 вказуються
 церковна
 та державна
 форми
 укладення
 шлюбів і їх юридична
 сила
 в різних країнах. Раскрывается
 основная
 идея и сущность
 брака
 на основе
 христианского
 вероучения
 как добровольного
 союза
 мужчины
 и женщины.
 За основу
 взято
 учение
 Библии,
 римское
 право,
 византийские
 традиции
 и особенности
 русского
 брачно-семейного
 права.
 На примере
 норм и практики
 разных
 правовых
 систем
 указываются
 церковная
 и
 государственная
 формы
 заключения
 браков
 и их юридическая
 сила
 в разных
 странах. This article is an attempt to expose a basic idea and essence of marriage, as a voluntarily
 union of man and woman on the basis of christian dogma. One took for basis studies of
 Bible, Roman law, Byzantium traditions and features of the Russian matrimonial law On the
 basis of norms and practice of the different legal frame the forms of issue of marriage are
 specified: religious and civil marriage and their legal efficacy in different countries.
first_indexed 2025-12-07T16:47:26Z
format Article
fulltext О. М. БИРИЛЮК. АНТРОПОЛОГІЯ ШЛЮБУ: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ ПОГЛЯД Роз кри вається ос нов на ідея та суть шлю бу як до б ровільно го со ю зу чо ловіка та жінки на ос нові хри с ти янсь ко го віров чен ня. За ос но ву взя те вчен ня Біблії, римсь ке пра­ во, візантійські тра диції та особ ли вості русь ко го шлюб но­сімей но го пра ва. На ос нові норм і прак ти ки різних пра во вих си с тем вка зу ють ся цер ков на та дер жав на фор ми ук ла ден ня шлюбів і їх юри дич на си ла в різних країнах. Клю­чові­сло­ва: сім’я, по друж жя, фор ми шлю бу, шлюб ний до говір (со юз), цер ков не бла го сло вен ня, дер жав на реєстрація, релігія та пра во. Рас кры ва ет ся ос нов ная идея и сущ ность бра ка на ос но ве хри с ти ан ско го ве ро уче­ ния как до б ро воль но го со ю за муж чи ны и жен щи ны. За ос но ву взя то уче ние Биб лии, рим ское пра во, ви зан тий ские тра ди ции и осо бен но с ти рус ско го брач но­се мей но го пра­ ва. На при ме ре норм и прак ти ки раз ных пра во вых си с тем ука зы ва ют ся цер ков ная и го су дар ст вен ная фор мы за клю че ния бра ков и их юри ди че с кая си ла в раз ных стра нах. Клю­че­вые­сло­ва:­се мья, су пру ги, фор мы бра ка, брач ный до го вор (со юз), цер ков ное бла го слов ле ние (вен ча ние), го су дар ст вен ная ре ги с т ра ция, ре ли гия и пра во. This article is an attempt to expose a basic idea and essence of marriage, as a volun­ tarily union of man and woman on the basis of christian dogma. One took for basis studies of Bible, Roman law, Byzantium traditions and features of the Russian matrimonial law On the basis of norms and practice of the different legal frame the forms of issue of marriage are specified: religious and civil marriage and their legal efficacy in different countries. Keywords: family, conjoints, forms of marriage, marriage settlement, church benediction, state registration, religion and low. Пи­тан­ня­ про­ шлюб­ ціка­ви­ло­ люд­ст­во­ не­ од­не­ століття.­ Ви­датні­ філо­со­фи,­ му­д­реці,­вчені­та­про­сто­лю­ди­ни­ста­ви­ли­за­ме­ту­виз­на­чи­ти­ос­нов­ний­зміст,­ідею,­ яка­за­кла­де­на­в­сер­це­вині­по­друж­нь­о­го­жит­тя.­Сотні­сторінок­при­свя­чені­про­це­су­ ук­ла­дан­ня­ шлю­бу,­ нор­мам­ по­ведінки­ по­друж­жя­ та­ по­ра­дам­ що­до­ три­ва­лості­ шлю­бу. «Пи­тан­ня­про­шлюб­є­од­ним­з­най­важ­чих­і­за­плу­та­них»,­–­пи­сав­один­із­ найбільш­ ав­то­ри­тет­них­ західних­ бо­го­словів­ бла­жен­ний­ Ав­гу­с­тин. Про­те,­ це­ пи­тан­ня­за­ли­шається­ак­ту­аль­ним­і­нині­як­і­де­сят­ки,­сотні­років­то­му,­оскільки­ люд­ст­во­не­пе­ре­ста­ло­ство­рю­ва­ти­та­ліквідо­ву­ва­ти­шлю­би.­Ли­ше­з­ча­сом­зміню- ва­лись­фор­ми,­пра­ви­ла,­ос­но­ви­по­друж­нь­о­го­жит­тя­та­самі­фор­ми­шлюбів.­Важ- ли­ву­ роль­ у­ цих­ змінах­ май­же­ завжди­ в­ більшості­ країнах­ відігра­ва­ла­ релігія.­ «У­всіх­країнах­і­у­всі­ча­си­ми­зустрічаємось­із­втру­чан­ням­релігії­в­шлюбні­спра- ви.­У­всі­ча­си­релігія­бра­ла­участь­в­ук­ла­денні­шлю­бу»,­–­пи­ше­Мон­теск’є1.­Не­ по­го­ди­тись­із­цим­важ­ко,­про­те­вар­то­за­ува­жи­ти,­що­не­стільки­релігія­впли­ва­ла­ на­зміни­інсти­ту­ту­сім’ї,­як­взаємовідно­си­ни­світської­вла­ди­та­релігії,­дер­жа­ви­і­ церк­ви.­ Після­ роз­па­ду­ Ра­дянсь­ко­го­ Со­ю­зу,­ в­ яко­му­ дер­жав­ною­ іде­о­логією­ був­ атеїзм,­ у­ су­часній­ Ук­раїні­ за­ко­но­дав­чо­ за­без­пе­че­но­ вільне­ вірос­повідан­ня,­ на­ юри­дич­них­ фа­куль­те­тах­ всебічно­ вив­чається­ ка­нонічне­ пра­во.­ То­му­ вва­жаємо­ акту­аль­ним­по­вер­нен­ня­до­ви­токів­са­ме­хри­с­ти­янсь­ко­го­вчен­ня­про­шлюб­і­сім’ю,­ ос­но­вою­яко­го­є­Біблія.­Ад­же­са­ме­ос­но­ви­релігії­бу­ли­підґрун­тям­вста­нов­лен­ня­ та­закріплен­ня­юри­дич­них­норм­ук­ла­ден­ня­шлюбів.­І,­зре­ш­тою,­по­бу­до­ва­всьо­го­ 137Юридичні і політичні науки ©­БИ РИ ЛЮК Ок са на Ми хайлівна­ –­ аспірант­юри­дич­но­го­ фа­куль­те­ту­ Київсько­го­ національ­но­го­універ­си­те­ту­імені­Та­ра­са­Шев­чен­ка­ сімей­но­го­ пра­ва­ як­ од­но­го­ з­ най­го­ловніших­ інсти­тутів­ суспільства­ ба­зується­ також­на­релігійно-ду­хов­них­скри­жа­лях.­ Ка­нонічне­виз­на­чен­ня­шлю­бу­тісно­пе­реплітається­з­виз­на­чен­ня­ми­римсь­ких­ юристів.­ У­ «Но­мо­ка­ноні»­ Кон­стан­ти­но­польсь­ко­го­ патріар­ха­ Фотія­ (ти­тул­ ХІІ,­ гл.13),­в­«Син­тагмі»­Матфія­Вла­с­та­ря,­в­грець­ких­пра­во­вих­збірни­ках­Візантії,­в­ то­му­числі­в­«Прохіроні»­Ва­си­ля­Ма­ке­до­ня­ни­на­(ти­тул­IV,­гл.1),­пе­ре­клад­яко­го­ склав­50-ту­гла­ву­«Корм­чої­Кни­ги»,­шлюб­виз­на­чається­сло­ва­ми­римсь­ко­го­юри- с­та­Мо­де­с­та­ (ІІІ­ ст.),­ які­ вне­сені­ в­ Ди­ге­с­ти­Юс­тиніана:­Nuptiae sunt conjunctio maris et foeminae, consortium omnis vitae, juris divini et humani communicatio (fr. 1. Deg. de ritu nupt. XXIII, 2)2.­У­руській­Кормчій­це­виз­на­чен­ня­зву­чить­так:­«Брак есть му же ви и же не со че та ние, сбы тие во всей жиз ни, бо же ст вен ныя и че ло ве­ че с кия прав ды об ще ние»3. Ав­тор­грець­ко­го­Но­мо­ка­но­ну­за­ува­жує,­що­во­но­«най- кра­щим­чи­ном»­ (фб мЬлйуфб) виз­на­чає­ сутність­по­друж­нь­о­го­ со­ю­зу.­Дійсно,­ в­ цьо­му­виз­на­ченні­вка­зані­всі­суттєві­якості­шлю­бу­як­інсти­ту­ту,­який­має­фун­да- мент­у­самій­при­роді­лю­ди­ни.­По-пер­ше,­вка­за­ний­при­родній­або­фізіологічний­ еле­мент­шлю­бу­–­відмінність­статі­(«по­лу»),­які­вста­нов­лені­при­ро­дою­са­ме­для­ їх­ єднан­ня,­ без­ чо­го­ не­ зміг­ би­ про­дов­жу­ва­тись­ людсь­кий­ рід.­ І­ це­ єднан­ня­ у­ шлюбі­римсь­кий­юрист­ба­чить­як­со­юз­са­ме­од­но­го­чо­ловіка­й­однієї­жінки­(maris et foeminae conjunctio). По-дру­ге,­у­зга­да­но­му­виз­на­ченні­чітко­вка­за­не­й­етич­не­ зна­чен­ня­шлю­бу,­яке­ґрун­тується­на­по­вно­му­та­не­роз­рив­но­му­взаємозв’яз­ку­всіх­ життєвих­сто­сунків­між­по­друж­жям­(consortium omnis vitae) і,­зо­к­ре­ма,­у­зв’яз­ку­ релігії­та­пра­ва (juris divini et humani communicatio),­що­мож­ли­ве­ли­ше­при­со­юзі­ од­но­го­чо­ловіка­та­однієї­жінки.­Церк­ва,­взяв­ши­це­виз­на­чен­ня­в­свій­Но­мо­ка­нон,­ умо­ти­ву­ва­ла­йо­го­нор­ма­ми­за­ко­ну­Бо­жо­го­і­че­рез­це­наділи­ла­йо­го­ви­щим­хри­с- ти­янсь­ким­ змістом.­Ос­тан­ня­ча­с­ти­на­ виз­на­чен­ня­шлю­бу­Мо­де­с­та­ зву­чить:­ juris divini et humani communicatio, – і­вка­зує­на­не­обхідність­взаємовідно­син,­спілку- ван­ня­по­друж­жя­в­релігії­та­праві.­Пер­ше­з­цих­виз­на­чень­взя­те­Мо­де­с­том­із­древ- ньої­ фор­ми­ римсь­ко­го­ шлю­бу,­ яка­ на­зи­ва­лась­ confarreatio. У­ цій­ формі­ шлюб­ яв­ляв­со­бою­мо­раль­но-релігійні­зв’яз­ки,­які­суттєво­відрізня­лись­від­усіх­інших­ цивільних­ відно­син.­ Як­ juris divini communicatio, шлюб­ зво­див­ся­ до­ взаємин­ жінки­в­до­маш­нь­о­му­культі­чо­ловіка,­до­гляд­за­яким­бу­ло­обов’яз­ком­її­як­mater­ familias. То­му­во­на­ і­на­зи­ва­лась­сто­сов­но­чо­ловіка­як­socia rei sacrae. У­період­ Мо­де­с­та­ця­фор­ма­шлю­бу­май­же­зник­ла­і­шлюб,­ук­ла­де­ний­у­вільній­формі,­тоб- то­без­пе­ре­хо­ду­жінки­під­вла­ду­і­в­сім’ю­чо­ловіка,­не­по­ро­д­жу­вав­між­по­друж- жям­ ніяких­ пра­вовідно­син­ в­ їх­ sacra privata. Навіть­ спілку­ван­ня­ в­ публічно­му­ культі­не­бу­ло­для­них­обов’яз­ко­вим.­Ко­жен­із­по­друж­жя­міг­ма­ти­своїх­богів­або­ ж­не­ма­ти­ніяких.­Але­церк­ва,­для­якої­шлюб­був­таїнством,­тоб­то­та­кою­спра­вою,­ яка­ звер­шу­ва­лась­ під­ дією­ бла­го­даті­ Бо­жої,­ зви­чай­но­ по­тре­бу­ва­ла­ єднан­ня­ по­друж­жя­в­релігії.­І­як­що­в­цер­ков­но­му­Но­мо­ка­ноні­Мо­де­с­то­ве­виз­на­чен­ня­шлю- бу­виз­на­чається­як­«най­кра­ще»,­то­це­са­ме­то­му,­що­там­«єднан­ня­в­релігії»­чітко­ за­зна­че­не­як­суттєва­оз­на­ка­по­друж­нь­о­го­со­ю­зу.­ Із­за­зна­че­но­го­аналізу­мож­на­підсу­му­ва­ти,­що­цьо­му­со­ю­зу­(до­го­во­ру)­при­та- манні­чо­ти­ри­еле­мен­ти:­при­родній,­або­фізич­ний­(мо­но­гам­ний­со­юз­осіб­різної­ статі),­етич­ний,­або­мо­раль­ний­(спілку­ван­ня­у­всіх­життєвих­взаєми­нах),­юри­дич- ний­та­релігійний.­Де­тальніше­зу­пи­ни­мось­на­двох­ос­танніх.­Ра­зом­із­ук­ла­ден­ням­ шлю­бу­ ви­ни­кає­ й­ ба­га­то­ но­вих­ пра­вовідно­син,­ то­му­ він­ як­ не­обхідність­ має­ і­ юри­дич­ний­ бік.­ Че­рез­ шлюб­ вста­нов­лю­ють­ся­ пра­ва­ та­ обов’яз­ки­ між­ са­мим­ по­друж­жям,­між­бать­ка­ми­і­дітьми.­Та­ким­чи­ном,­шлюб­має­спільний­ха­рак­тер­з­ 138 Держава і право • Випуск 52 інши­ми­юри­дич­ни­ми­відно­си­на­ми,­за­сно­ва­ни­ми­на­взаємно­ви­ра­женій­волі,­тоб- то­ на­ до­го­ворі.­ Але­ за­ своїм­ пред­ме­том­ і­ ме­тою­ він­ суттєво­ відрізняється­ від­ інших­до­го­ворів,­бо­на­прав­ле­ний­не­на­ви­ко­нан­ня­пев­ної­ро­бо­ти­чи­по­слуг,­які­ ма­ють­ма­теріаль­ну­вартість­або­цінність,­а­на­по­життєві­сто­сун­ки,­які­хоч­і­вста- нов­лю­ють­ся­ за­ взаємною­ зго­дою,­ але­ не­ ма­ють­ терміну­ закінчен­ня,­ ні­ інших­ умов,­ які­ б­ да­ва­ли­ пра­во­ на­ вільне­ розірван­ня­ цьо­го­ до­го­во­ру.­ Релігійний,­ або­ са­к­ра­мен­таль­ний­ зміст,­ який­ при­та­ман­ний­ самій­ суті­ хри­с­ти­янсь­ко­го­ шлю­бу,­ за­ли­шається­ в­ ньо­му­ постійно,­ підтри­му­ва­ний­ жи­вою­ вірою­ по­друж­жя,­ їхнім­ жит­тям­у­Христі,­тоб­то­в­постійно­му­спілку­ванні­з­церк­вою­–­будівни­чою­тайн­ Бо­жих.­Це­є­дог­ма­тич­не­хри­с­ти­янсь­ке­вчен­ня­про­шлюб.­Але­без­цьо­го­вчен­ня­ми­ не­змог­ли­б­зро­зуміти,­чо­му­хри­с­ти­янсь­кий­шлюб,­зберіга­ю­чи­в­собі­ри­си­шлю­бу­ до­хри­с­ти­янсь­ко­го,­тоб­то­єврейсь­ко­го­і­римсь­ко­го,­вод­но­час­став­пред­ме­том­за­ко- но­дав­ст­ва­не­тільки­дер­жав­но­го,­а­й­цер­ков­но­го.­ ­Вчен­ня­про­шлюб,­як­і­про­фор­му­йо­го­ук­ла­дан­ня,­відрізня­ють­ся­й­у­са­мо­му­ хри­с­ти­янсь­ко­му­ світі.­ Го­ло­вне­ дже­ре­ло­ хри­с­ти­янсь­ко­го­ вчен­ня­ про­ шлюб­ –­ Біблія­–­не­го­во­рить,­що­інсти­тут­шлю­бу­ви­ник­ко­лись­як­вста­нов­лен­ня­дер­жав­не­ чи­цер­ков­не.­Тут­ми­зна­хо­ди­мо­інше­вчен­ня.­Шлюб­пе­ре­дує­всім­суспільним­та­ релігійним­ор­ганізаціям.­Він­вста­нов­ле­ний­уже­в­раю­і­вста­нов­ле­ний­без­по­се­ред- ньо­Са­мим­Гос­по­дом.­Бог­при­во­дить­жінку­до­Ада­ма­і­Адам­сам­про­го­ло­шує­свій­ шлюб­ний­ со­юз­ не­за­леж­ним­ від­ будь-якої­ зем­ної­ вла­ди,­ навіть­ вла­ди­ батьків­ (Бут.2,­24.­пор.­Мф.19,­6).­У­пер­шо­му­шлюбі­чо­ловік­і­жінка­є­носіями­ви­щої­зем- ної­ вла­ди,­ є­ су­ве­ре­на­ми,­ яким­підко­ре­ний­ весь­ світ­ (Бут.1,28).­Сім’я­ є­пер­шою­ фор­мою­Церк­ви,­є­«ма­лою­церк­вою»,­як­її­на­зи­ває­Іоанн­Зла­то­уст,­і­в­той­же­час­ є­дже­ре­лом­дер­жа­ви­як­ор­ганізації­вла­ди,­оскільки­ос­но­ва­вся­кої­вла­ди­лю­ди­ни­ над­лю­ди­ною­ґрун­тується­на­сло­вах­Бо­жих­про­вла­ду­чо­ловіка­над­жінкою:­«Він­ бу­де­вла­да­рю­ва­ти­над­то­бою»­(Бут.3,­16).­Та­ким­чи­ном,­сім’я­не­тільки­ма­ла­церк- ва,­ але­ й­ ма­ла­ дер­жа­ва.­ Як­ ствер­д­жує­ С.­ Троць­кий,­ «твор­ця­ми­ шлю­бу­ є­ са­ме­ по­друж­жя­ і­ участь­ пред­став­ни­ка­ цер­ков­ної­ чи­ дер­жав­ної­ вла­ди­ не­ є­ суттєвим­ еле­мен­том­шлю­бу,­не­є­не­обхідною­умо­вою­йо­го­дійсності»4.­Ні­в­Ста­ро­му,­ні­в­ Ново­му­За­повіті­ми­не­знай­де­мо­обов’яз­кові­фор­ми­шлю­бу,­хо­ча­мож­на­поміти­ти­ ба­га­то­при­писів­об­ря­до­во­го­ха­рак­те­ру.­Став­лен­ня­церк­ви­та­дер­жа­ви­до­шлю­бу­ ви­ра­жається­«не­в­йо­го­ук­ла­денні,­а­ли­ше­в­йо­го­кон­ста­тації,­в­йо­го­виз­нанні­як­ уже­існу­ю­чо­го­фак­ту»5.­Подібно­до­то­го,­як­виз­нан­ня­вла­ди­в­існу­ючій­дер­жаві­з­ бо­ку­ іншої­ дер­жа­ви­ не­ на­дає­ їй­ но­вих­ прав,­ а­ ли­ше­ є­ однією­ з­ підстав,­ які­ засвідчу­ють­ про­ офіційні­ уря­дові­ сто­сун­ки­ між­ ци­ми­ дер­жа­ва­ми,­ так­ і­ участь­ пред­став­ни­ка­суспільства­–­церк­ви­чи­дер­жа­ви­–­є­умо­вою­зви­чай­них­фор­маль- них­відно­син­між­ни­ми­та­но­вою­сім’єю.­ То­му­став­лен­ня­церк­ви­до­шлю­бу­ма­ло­ха­рак­тер­са­ме­виз­нан­ня.­Ця­ідея­до­б­ре­ ви­ра­же­на­в­єван­гельській­оповіді­про­шлюб­в­Кані­Галілейській­(Ін.1-11).­Інко­ли­ по­си­ла­ють­ся­на­цю­роз­повідь­як­на­до­каз­то­го­вчен­ня,­що­ук­ла­ден­ня­шлю­бу­звер- шує­свя­ще­ник.­Утім­в­Єван­гелії­не­зга­да­но,­що­Хри­с­тос­звер­шив­чин­чи­обряд­ ук­ла­ден­ня­шлю­бу.­Хри­с­тос­прий­шов­як­ за­про­ше­ний­Гість­на­весільний­бен­кет.­ При­сутність­ на­ весільно­му­ бен­кеті­ ста­ла­ ви­ра­жен­ням­ виз­нан­ня­ шлю­бу­ суспільством.­І­при­сутність­Хри­с­та­оз­на­ча­ла­не­що­інше­як­виз­нан­ня­но­вою­церк- вою­ста­ро­завітно­го­інсти­ту­ту­шлю­бу.­ У­перші­віки­хри­с­ти­ян­ст­ва­фор­ма­ук­ла­ден­ня­шлю­бу­збіга­ла­ся­з­вчен­ням­Біблії­ та­римсь­ко­го­пра­ва.­То­му­древні­хри­с­ти­я­ни,­які­не­до­пу­с­ка­ли­ні­най­мен­ших­ком- промісів­ із­ дер­жав­ною­ язич­ниць­кою­ релігією­ й­ оби­ра­ли­ кра­ще­ му­че­ниць­ку­ смерть,­ніж­най­мен­шу­участь­в­язич­ниць­ких­об­ря­дах,­всту­па­ли­у­шлюб­в­епо­ху­ 139Юридичні і політичні науки гонінь,­як­і­ре­ш­та­підда­них­римсь­кої­дер­жа­ви.­«Во­ни,­тоб­то­хри­с­ти­я­ни,­ук­ла­да­ли­ шлюб,­ як­ і­ всі»,­ –­ го­во­рить­Афіна­гор­ у­ своїй­ апо­логії,­ на­прав­леній­ імпе­ра­то­ру­ Мар­ку­Ав­релію­(166-177).­Свя­тий­Ам­вросій­Медіолансь­кий­роз­повідає,­що­хри- с­ти­я­ни­бе­руть­жінок­«по­таб­ли­цям»,­тоб­то­згідно­римсь­ких­за­конів­два­над­ця­ти­ таб­лиць.­Свя­ти­тель­Іоанн­Зла­то­уст­чітко­вка­зує:­«Шлюб­ук­ла­дається­не­інак­ше,­ як­зго­дою­по­за­ко­нах»6.­На­Зла­то­ус­та­по­си­лається­па­па­Ми­ко­лай­у­по­сланні­до­ бол­гар.­Пер­ше­пра­ви­ло­Ла­одікійсько­го­со­бо­ру­ви­ма­гає,­щоб­шлюб­був­ук­ла­де­ний­ «вільно­і­за­кон­но»,­тоб­то­при­до­б­ровільній­згоді­згідно­римсь­ких­за­конів.­Вчен­ня­ римсь­ко­го­шлюб­но­го­пра­ва­про­те,­що­шлюб­ук­ла­дає­са­ме­по­друж­жя,­що­«consen- sus­facit­nuptias»,­ми­та­кож­зна­хо­ди­мо­в­ав­то­ри­тет­них­цер­ков­них­учи­телів­і­Схо­ду­ і­За­хо­ду,­на­при­клад,­у­свт.­Іоан­на­Зла­то­ус­та,­Валь­са­мо­на,­св.­Ам­вросія­Медіолансь- ко­го,­Ав­гу­с­ти­на,­Ісідо­ра,­па­пи­Ми­ко­лая­ІІ­та­ін.7­По­даль­ше­західне­бо­го­словсь­ке­ вчен­ня­ не­ за­ли­ши­лось­ без­ впли­ву­ й­ на­ Сході.­ Во­но­ відо­б­ра­зи­лось­ не­ тільки­ у­ тво­рах­ок­ре­мих­східних­бо­го­словів­(як­Га­в­риїл­Філа­дельфійський),­але­і­в­пра­цях,­ які­от­ри­ма­ли­цер­ков­не­виз­нан­ня­(стат­тя­про­тай­ну­шлю­бу­в­50-й­главі­Корм­чої­ кни­ги­ і­ «Пра­во­слав­не­ сповідан­ня»­ ми­т­роп.­ Пе­т­ра­ Мо­ги­ли).­ Але­ в­ по­дальшій­ візантійській­і­руській­те­о­логії­панівним­ста­ло­вчен­ня,­що­не­сам­шлюб­як­со­юз­ є­таїнством,­а­цер­ков­не­свя­щен­нодіян­ня8.­ У­Древ­нь­о­му­Римі,­як­спра­вед­ли­во­за­ува­жує­Фю­с­тель­де­Ку­ланж,­вся­ка­сім’я­ бу­ла­«ма­лою­церк­вою­і­свя­тою­об­щи­ною»,­з­якою­дер­жа­ва,­як­фе­де­рація­су­ве­рен- них­ сімей,­ всту­па­ла­ у­ взаємовідно­си­ни9.­ Виз­нан­ня­ су­ве­рен­ності,­ не­за­леж­ності­ від­іншої­сім’ї­відо­б­ра­жа­лось­і­на­формі­шлю­бу.­В­цьо­му­ро­зумінні­римсь­ке­пра­во­ відо­б­ра­жа­ло­за­галь­но­людсь­ку­свідомість,­яка­при­пи­сує­су­ве­ренність­сто­ро­нам­у­ шлюбі.­ За­зна­че­на­ ідея­ ви­ра­жається,­ на­при­клад,­ в­ існу­ванні­ об­ря­ду­ вінчан­ня­ по­друж­жя­як­в­єврейсь­ко­му,­так­і­в­язич­ниць­ко­му­світі,­а­потім­і­в­хри­с­ти­янсь­ко- му,­яке­схо­же­на­об­ряд­вінчан­ня­на­цар­ст­во.­Це­відо­б­ра­жається­й­в­при­своєнні­ сто­ро­нам­ назв,­ при­та­ман­них­ су­ве­ре­нам.­ У­ древ­нь­о­русь­ких­ об­ря­дах­ по­друж­жя­ за­зви­чай­на­зи­ва­ли­ся­«кня­зем­і­кня­ги­нею»,­в­Римі­«гос­по­дин­і­гос­по­жа»,­«dominus­ і­domina»­за­сто­со­ву­ва­лись­тільки­до­осіб,­які­вже­пе­ре­бу­ва­ли­в­шлюбі.­Са­ме­74­ но­ве­ла­Юс­тиніана­(гл.4)­ба­чить­в­цьо­му­відмінність­між­шлю­бом­і­по­за­шлюб­ним­ співжит­тям.­Як­що­на­зи­ва­ють­сто­ро­ни­один­од­но­го­dominus­і­domina­–­це­шлюб,­ як­що­ні­–­це­кон­кубінат10.­Про­те­як­що­по­друж­жя­–­су­ве­ре­ни,­то­пра­во­на­шлюб­ ма­ють­ тільки­по­вно­правні­ осо­би,­ а­не­ра­би.­Раб­не­міг­пе­ре­бу­ва­ти­у­шлюбі.­У­ Візантії­до­ХІ­ст.­раб,­яко­му­вда­ло­ся­яки­мось­чи­ном­повінча­тись,­ста­вав­у­си­лу­ цьо­го­вільним.­Із­су­ве­рен­но­го­ха­рак­те­ру­сім’ї­римсь­ке­пра­во­ро­би­ло­вис­но­вок,­що­ шлюб­ ро­би­ла­шлю­бом­ не­ дер­жав­на­ чи­ релігійна­ ор­ганізація,­ а­ ви­нят­ко­во­ самі­ сто­ро­ни­по­друж­жя,­їх­взаємна­лю­бов,­їх­во­ля­та­до­б­ровільна­зго­да.­«Nuptiae­solo­ affectu­ fiunt»,­ «nuptiae­ consensu­ contrahentium­ fiunt»,­ «consensus­ facit­ nuptias»­ –­ та­ке­бу­ло­ос­нов­не­по­ло­жен­ня­римсь­ко­го­і­візантійсько­го,­цер­ков­но­го­та­дер­жав- но­го­пра­ва­в­перші­вісім­віків­хри­с­ти­янсь­кої­історії.­ У­ вже­ зга­даній­ 74­ но­велі­ (гл.5)­ Юс­тиніан­ на­дає­ зна­чен­ня­ фа­куль­та­тивній­ формі­шлю­бу­ –­ не­ вінчан­ню,­ а­ клятві­ «взять­ в­же­ны»­ ра­зом­ з­ до­тор­кан­ням­ до­ Біблії.­Лев­Му­д­рий­у­своїй­89-й­но­велі­вста­но­вив­ук­ла­да­ти­шлюб­не­інак­ше­як­із­ цер­ков­но­го­бла­го­сло­вен­ня.­Але­цей­за­кон­не­роз­пов­сю­д­жу­вав­ся­на­рабів,­він­сто- су­вав­ся­ тільки­ вільних­ осіб.­ У­ 1095­ році­ імпе­ра­тор­ Олексій­ Ком­нин­ по­ши­рив­ обов’яз­ковість­цер­ков­но­го­бла­го­сло­вен­ня­шлю­бу­і­на­рабів.­Імпе­ра­тор­Ан­д­ронік­ Па­ле­о­лог­ і­ Кон­стан­ти­но­польсь­кий­ патріарх­ Афа­насій­ ос­та­точ­но­ за­бо­ро­ни­ли­ ук­ла­ден­ня­шлю­бу­без­відо­ма­та­бла­го­сло­вен­ня­при­ходсь­ко­го­свя­ще­ни­ка11.­Звер- 140 Держава і право • Випуск 52 шен­ня­чи­ну­хри­с­ти­янсь­ко­го­шлю­бу­пе­рей­ш­ло­у­відом­ст­во­церк­ви.­При­сутність­ на­весіллі­пред­став­ників­цер­ков­ної­ієрархії­прирівню­ва­лось­до­при­сут­ності­Хри- с­та­на­шлюбі­в­Кані­Галілейській.­Ця­подія­оз­на­ча­ла­виз­нан­ня­ве­ли­кою­церк­вою­ но­вої­сім’ї­як­ма­лої­церк­ви,­як­но­вої­кліти­ни­в­жи­во­му­цер­ков­но­му­ор­ганізмі.­Про­ те,­ що­ свя­щен­но­слу­жи­телі­ ма­ють­ бу­ти­ на­ весіллі,­ зга­ду­ють­ 7­ пра­ви­ло­ Не­о­ке- сарійсько­го,­54­Пра­ви­ло­Ла­одікійсько­го­і­24­Пра­ви­ло­Трульсь­ко­го­со­борів12.­І­все­ це­свідчи­ло­про­виз­нан­ня­церк­вою­за­кон­ності­шлю­бу.­В­за­зна­че­ний­період­церк­ва­ та­дер­жа­ва­за­бо­ро­ня­ли­таємні­шлю­би­(«ла­т­ро­гаміан»)­і­роз­гля­да­ли­такі­як­блуд­і­ пре­лю­бодіян­ня13.­ Уся­ історія­шлюб­но-сімей­но­го­ інсти­ту­ту­скла­дається­ із­фактів,­які­засвідчу- ють­постійну­взаємодію­церк­ви­та­дер­жа­ви­в­ут­во­ренні­цьо­го­інсти­ту­ту14.­Церк- ва,­ще­до­вста­нов­лен­ня­со­ю­зу­з­дер­жа­вою,­повністю­виз­на­ва­ла­дію­норм­римсь- ко­го­цивільно­го­шлюб­но­го­пра­ва,­як­що­во­но­відповіда­ло­за­ко­ну­Бо­жо­му­та­хри­с- ти­янсь­ким­ по­гля­дам­ на­ сутність­ шлю­бу.­ З­ часів­ Ко­с­тян­ти­на­ Ве­ли­ко­го­ церк­ва­ нерідко­ офіційно­ звер­та­лась­ до­ дер­жав­ної­ вла­ди­ з­ про­хан­ням­про­ не­обхідність­ ви­дан­ня­ то­го­ чи­ іншо­го­ за­ко­ну,­ який­ би­ закріплю­вав­ мо­раль­не­ до­стоїнство­ та­ міцність,­не­по­рушність­і­не­роз­ривність­шлюб­но­го­со­ю­зу.­До­при­кла­ду,­в­407­році­ Кар­фа­генсь­кий­со­бор­по­ста­но­вив­про­си­ти­імпе­ра­то­ра­ви­да­ти­за­кон,­який­би­за­бо- ро­няв­ ук­ла­да­ти­ нові­ шлю­би­ тим,­ хто­ са­мовільно­ розірвав­ по­пе­редній­ шлюб­ (пр.115).­ Ми­ну­ло­ вже­ більше­ двох­ ти­сяч­ років­ існу­ван­ня­ хри­с­ти­ян­ст­ва,­ але­ і­ до­нині­ інсти­тут­шлюб­но­го­пра­ва­не­на­був­ста­лих­норм.­До­сьо­годні­існу­ють­дис­кусії­між­ церк­вою­та­дер­жа­вою­як­що­до­пра­во­вих­за­сад­фор­му­ван­ня­шлю­бу,­так­і­інсти­ту­ту­ сім’ї­ за­га­лом.­ У­ різних­ країнах,­ навіть­ де­ хри­с­ти­ян­ст­во­ є­ най­чи­сельнішою­ релігією,­ існу­ють­ відмінності­ форм­ шлю­бу­ як­ за­кон­но­го­ до­б­ровільно­го­ со­ю­зу­ чо­ловіка­та­жінки.­Обов’яз­ко­ва­дер­жав­на­фор­ма­реєстрації­шлю­бу­існує­в­ба­га­ть- ох­ цивілізо­ва­них­ країнах:­ Франції,­ Гол­ландії,­ Бельгії,­ Швей­царії,­ Пор­ту­галії,­ Мек­сиці,­Ар­ген­тині,­Болівії,­Ве­не­су­елі­та­ін.­Обов’яз­ко­вий­цер­ков­ний­шлюб­існує­ в­Польщі,­Австрії,­Данії,­Фінляндії,­Нор­вегії,­Пе­ру.­В­Латвії­не­вінча­ють,­як­що­ не­має­свідоцтва­із­ор­ганів­дер­жав­ної­реєстрації,­в­Швеції­під­час­вінчан­ня­при- сутній­працівник­та­ких­ор­ганів.­У­Чехії­дер­жав­на­і­цер­ков­на­фор­ми­шлю­бу­ма­ють­ од­на­ко­ве­зна­чен­ня­для­дер­жа­ви,­тоб­то­існує­фа­куль­та­тив­на­фор­ма­шлю­бу.­Існує­ во­на­та­кож­в­США,­Англії,­Швеції,­Литві,­Італії.­В­Ру­мунії­обов’яз­ко­ви­ми­є­дві­ фор­ми­ шлю­бу:­ дер­жав­на­ і­ цер­ков­на.­ Ціка­вою­ бу­ла­ си­ту­ація­ в­ ко­лишній­Юго- славії.­В­різних­об­ла­с­тях­цієї­ дер­жа­ви­ існу­ва­ли­й­різні­ за­ко­ни­що­до­ук­ла­ден­ня­ шлю­бу.­То­му­пи­тан­ня­про­дійсність­шлю­бу­вирішу­ва­ло­ся­в­за­леж­ності­від­ге­о- графічної­ши­ро­ти­і­дов­го­ти.­Так,­на­те­ри­торії­Сербії,­Чор­но­горії,­Хор­ватії­та­Сла- вонії,­Боснії­та­Гер­це­го­вині­бу­ла­обов’яз­ко­вою­цер­ков­на­фор­ма­шлю­бу,­в­Воєво- дині­–­дер­жав­на,­ а­в­Дал­мації­ та­Сла­вонії­–­для­од­них­гро­ма­дян­ (віро­виз­нан­ня­ яких­виз­на­не­дер­жа­вою)­обов’яз­ко­вою­бу­ла­цер­ков­на­фор­ма,­а­для­інших­(вірос- повідан­ня­яких­не­виз­на­не­дер­жа­вою­і­му­суль­ман)­–­дер­жав­на­фор­ма.­До­дер­жав- ної­фор­ми­до­во­ди­лось­звер­та­тись­і­тоді,­ко­ли­цер­ков­на­бу­ла­не­до­пу­с­ти­мою­згідно­ ка­нонів.­Це­так­зва­на­дер­жав­на­фор­ма­че­рез­не­обхідність­(Nothcivilehe),­яка­нині­ існує­в­Австрії­та­де­я­ких­інших­країнах.­ Ра­зом­ із­но­вою­хри­с­ти­янсь­кою­вірою­на­русь­ку­зем­лю­прий­ш­ла­й­цер­ков­на­ фор­ма­ук­ла­ден­ня­шлю­бу,­яка­відра­зу­ста­ла­виз­на­ва­тись­обов’яз­ко­вою­для­дер­жа- ви.­З­прий­нят­тям­Де­к­ре­ту­про­відділен­ня­церк­ви­від­дер­жа­ви­(1918­рік)­ук­ла­ден- ня­шлю­бу­за­цер­ков­ним­чи­ном­втра­ти­ло­юри­дич­ну­си­лу.­Віру­ю­чим­хри­с­ти­я­нам­ 141Юридичні і політичні науки фор­маль­но­ да­ва­лось­ пра­во­ прий­ма­ти­ цер­ков­не­ бла­го­сло­вен­ня­ після­ реєстрації­ шлю­бу­в­дер­жав­них­ор­га­нах.­Од­нак,­впро­довж­де­ся­тилітніх­пе­ресліду­вань­релігії­ звер­шен­ня­ вінчан­ня­ в­ церкві­ вик­ли­ка­ло­ чи­ма­ло­ труд­нощів,­ інко­ли­ і­ трагічних­ наслідків.­Сьо­годні­в­Ук­раїні­цер­ков­на­фор­ма­шлю­бу­не­має­ніяко­го­зна­чен­ня­для­ дер­жа­ви,­а­виз­нається­ли­ше­дер­жав­ний­шлюб­(ст.­21­Сімей­но­го­Ко­дек­су­Ук­раї- ни)15.­Архієрейсь­кий­Со­бор­Ук­раїнської­Пра­во­слав­ної­Церк­ви­у­2002­році­ух­ва- лив­«Ос­но­ви­соціаль­ної­кон­цепції­Ук­раїнської­Пра­во­слав­ної­Церк­ви»,­де­вка­за­на­ офіційна­по­зиція­Церк­ви­що­до­невінча­них­шлюбів:­«Пра­во­слав­на­Церк­ва­з­по­ва- гою­ста­вить­ся­до­дер­жав­но­го­шлю­бу»16.­ Із­соціаль­но­го­по­гля­ду­шлюб­є­ос­но­вою­сім’ї,­суспільства,­церк­ви­та­дер­жа­ви,­ а­ра­зом­із­тим­–­охо­рон­цем­і­ре­гу­ля­то­ром­мо­ралі,­пра­ва­та­всіх­по­зи­тив­них­еле- ментів­людсь­кої­спільно­ти.­Ча­с­то­хри­с­ти­ян­ст­ву­доріка­ють­в­кон­сер­ва­тив­но-не­га- тив­них­по­гля­дах­на­сім’ю­та­шлюб.­Про­те­вар­то­за­ува­жи­ти,­що­са­ме­хри­с­ти­янсь- ке­вчен­ня­зберігає­сутність­існу­ван­ня­шлю­бу­як­до­б­ровільно­го­со­ю­зу­чо­ловіка­та­ жінки,­ос­но­вою­яко­го­є­лю­бов.­І­са­ме­то­му­хри­с­ти­янсь­ка­церк­ва­стоїть­сьо­годні­ на­за­ваді­уза­ко­нен­ню­од­но­ста­те­вих­шлюбів,­які­су­пе­ре­чать­нор­мам­хри­с­ти­янсь­кої­ мо­ралі­ та­ Біблійно­му­ віров­чен­ню.­ На­ жаль,­ од­но­ста­теві­ шлю­би­ за­ко­но­дав­чо­ закріплені­вже­більш­як­в­де­ся­ти­країнах­як­на­за­галь­но­дер­жав­но­му­рівні­(Нідер- лан­ди,­Бельгія,­Іспанія,­Ка­на­да,­Нор­вегія,­Швеція,­Пор­ту­галія,­Ісландія,­Ар­ген­ти- на­та­ін.),­так­і­на­регіональ­но­му­рівні­(США,­Мек­си­ка).­ 1.­Тро иц кий С.­Хри­с­ти­ан­ская­фи­ло­со­фия­бра­ка.­–­Па­риж:­Ymca-Press,­1933.­–­С.­42.­ 2. Су во ров Н.С.­Учеб­ник­цер­ков­но­го­пра­ва.­–­М.,­2004­–­С.­318.­3. Корм­чая.­(Но­мо­ка- нон).­–­СПб.,­2004.­–­Гл.­51.­–­С.­1155.­4. Тро иц кий С.­Цит.­ра­бо­та.­–­С.­218.­5. Там­же.­ –­С.­150.­6. Ила ри он­(Ал­фе­ев)­ие­ро­мо­нах.­Учи­те­ля­и­от­цы­Церк­ви­ІІІ­в.­–­М.,­1999.­–­ С.­97.­7. Тро иц кий С.­Цит.­ра­бо­та.–­С.­151.­8. Су во ров Н.С.­Цит.­работа.­–­С.­320.­9. Тро­ иц кий С. Цит.­ра­бо­та.­–­С.­147.­10. Мо мо тов В.В.­Фор­ми­ро­ва­ние­Рус­ско­го­сред­не­ве­ко- во­го­ пра­ва­ IX-XIV­ вв.­ –­М.,­ 2003.­ –­ С.­ 156.­ 11. Цы пин В.А. Цер­ков­ное­ пра­во.­ –­М.:­ МФТИ,­1994.­–­С.­339.­12. Пра ви ла Пра­во­слав­ной­Церк­ви­с­тол­ко­ва­ни­я­ми­Ни­ко­ди­ма.­–­ К.,­2008.­–­Т.­1.­–­С.­649.­13. Про недійсність­та­ко­го­таємно­го­шлю­бу­го­во­рить­1-е­пра- ви­ло­Ла­одікійсько­го­со­бо­ру,­при­чо­му­Зо­на­ра­і­Валь­са­мон­при­тол­ку­ванні­цьо­го­пра­ви­ла­ на­зи­ва­ють­та­кий­шлюб­блу­дом­(Аф.­Синт.­111,­172),­а­та­кож­но­ве­ла­Ва­си­ля­Ма­ке­до­ня- ни­на;­Аф.­Синт.­V,­254,­Прохіріон,­IV.­27­–­Корм­чая,­гл.­48,­лист­62,­Син­таг­ма­Вла­с­та­ря­ г.­2,­пер.­Ільїнсько­го,­103,­Аф.­Синт.­VI,­154.­14. Го лод С.И.­Се­мья­и­брак:­ис­то­ри­ко-со- ци­о­ло­ги­че­с­кий­ана­лиз.­–­М.,­1998.­–­С.­92.­15. Сімей ний­ко­декс­України­//­ВВР­Ук­раїни.­ –­2002.­–­№­21-22.­–­Ст.­135.­16. Ос но ви­соціаль­ної­кон­цепції­Ук­раїнської­Пра­во­слав­ної­ Церк­ви.­–­К.:­Інформ.-вид.­центр­УПЦ,­2002.­–­С.­80.­ 142 Держава і право • Випуск 52 Розділ 2. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА О. М. Бирилюк. АнтропологІЯ шлюбу: історико-правовий поглЯд
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34036
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1563-3349
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T16:47:26Z
publishDate 2011
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
record_format dspace
spelling Бирилюк, О.М.
2012-06-01T06:01:55Z
2012-06-01T06:01:55Z
2011
Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд / О.М. Бирилюк // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 137-142. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.
1563-3349
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34036
Розкривається
 основна
 ідея та суть шлюбу
 як добровільного
 союзу
 чоловіка
 та
 жінки на основі
 християнського
 віровчення.
 За основу
 взяте
 вчення
 Біблії, римське
 право,
 візантійські традиції
 та особливості
 руського
 шлюбно-сімейного
 права.
 На основі
 норм і практики
 різних правових
 систем
 вказуються
 церковна
 та державна
 форми
 укладення
 шлюбів і їх юридична
 сила
 в різних країнах.
Раскрывается
 основная
 идея и сущность
 брака
 на основе
 христианского
 вероучения
 как добровольного
 союза
 мужчины
 и женщины.
 За основу
 взято
 учение
 Библии,
 римское
 право,
 византийские
 традиции
 и особенности
 русского
 брачно-семейного
 права.
 На примере
 норм и практики
 разных
 правовых
 систем
 указываются
 церковная
 и
 государственная
 формы
 заключения
 браков
 и их юридическая
 сила
 в разных
 странах.
This article is an attempt to expose a basic idea and essence of marriage, as a voluntarily
 union of man and woman on the basis of christian dogma. One took for basis studies of
 Bible, Roman law, Byzantium traditions and features of the Russian matrimonial law On the
 basis of norms and practice of the different legal frame the forms of issue of marriage are
 specified: religious and civil marriage and their legal efficacy in different countries.
uk
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
Держава і право
Історія держави і права
Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд
Article
published earlier
spellingShingle Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд
Бирилюк, О.М.
Історія держави і права
title Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд
title_full Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд
title_fullStr Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд
title_full_unstemmed Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд
title_short Антропологія шлюбу: історико-правовий погляд
title_sort антропологія шлюбу: історико-правовий погляд
topic Історія держави і права
topic_facet Історія держави і права
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34036
work_keys_str_mv AT birilûkom antropologíâšlûbuístorikopravoviipoglâd

Схожі ресурси