Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура»
Через
 співвідношення
 понять
 «цінність права» і «правова
 культура» розглядаються
 соціальне
 життя
 громадян
 і їх ціннісний світ – як чинник,
 здатний
 утворювати
 державу
 і правопорядок,
 пр...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Держава і право |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34062 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» / А.Г. Карась // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 86-92. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860249612224299008 |
|---|---|
| author | Карась, А.Г. |
| author_facet | Карась, А.Г. |
| citation_txt | Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» / А.Г. Карась // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 86-92. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Через
співвідношення
понять
«цінність права» і «правова
культура» розглядаються
соціальне
життя
громадян
і їх ціннісний світ – як чинник,
здатний
утворювати
державу
і правопорядок,
приводити
в дію законодавство,
принципи
і правила
демократичного
співіснування.
Через
соотношение
понятий
«ценность
права» и «правовая
культура» рассматриваются
социальная
жизнь граждан
и их ценностный
мир – как фактор,
который
способен
образовывать
государство
и правопорядок,
приводить
в действие
законодательство,
принципы
и правила
демократического
сосуществования.
Through the correlation of definitions «value of law» and «legal culture» it is observed
the social of citizens and its values. As a factor which creates state and legal order, implements
legislation, principles and rules of democratic coexistence.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:42:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
А. Г. КАРАСЬ. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «ЦІННІСТЬ ПРАВА» І
«ПРАВОВА КУЛЬТУРА»
Че рез співвідно шен ня по нять «цінність пра ва» і «пра во ва куль ту ра» роз гля да ють
ся соціаль не жит тя гро ма дян і їх ціннісний світ – як чин ник, здат ний ут во рю ва ти
дер жа ву і пра во по ря док, при во ди ти в дію за ко но дав ст во, прин ци пи і пра ви ла де мо кра
тич но го співісну ван ня.
Ключовіслова: цінність пра ва, куль ту ра, пра во ва куль ту ра.
Че рез со от но ше ние по ня тий «цен ность пра ва» и «пра во вая куль ту ра» рас сма т ри
ва ют ся со ци аль ная жизнь граж дан и их цен но ст ный мир – как фак тор, ко то рый спо
со бен об ра зо вы вать го су дар ст во и пра во по ря док, при во дить в дей ст вие за ко но да тель
ст во, прин ци пы и пра ви ла де мо кра ти че с ко го со су ще ст во ва ния.
Ключевыеслова: цен ность пра ва, куль ту ра, пра во вая куль ту ра.
Through the correlation of definitions «value of law» and «legal culture» it is observed
the social of citizens and its values. As a factor which creates state and legal order, implements
legislation, principles and rules of democratic coexistence.
Keywords: value of law, culture, legal culture.
Аксіологічневивченняправамаєважливенаукове,практичнетаідеологічне
значення.Вонодозволяєвстановитиізакріпитидуховніідеалисуспільства.Пра-
воякявищезчисленнимицінніснимиаспектамипотребуєзастосуванняціннісно-
гопідходуприйогодослідженні.Інакшевиявленняйогосутістаєускладненим,
непіддаєтьсярозуміннюйогоспецифічнаприродаякдуховно-практичногозасо-
буосвоєннясвітулюдьми.Всвоючергупоняттяправовоїкультурисправедливо
розумієтьсядослідникамиякскладнесуспільнеявище,важливаскладовакульту-
ривсьогосуспільства,щовідрізняєтьсяпевнимрівнемправосвідомості,станом
законності,законодавстваіюридичноїпрактики.Дляособистості–цесвоєрідний
результатдіяльностівсферіправа.
Знаменноювіхоюустановленніірозвиткуаксіологіїправасталамонографія
С.С.Алексєєва«Соціальнацінністьправаурадянськомусуспільстві»1.Цілісна
проблематика аксіології права розглядалася видатними теоретиками права
В.М.Барановою,В.Д.Бабкіним,Н.В.Вітруком,В.П.Казимирчуком,М.М.Кейзе-
ровою, Д.А. Керімовим, В.Н. Кудрявцевою, В.В. Лазарєвою, Е.А. Лукашевою,
Г.В.Мальцевим,Н.І.Матузовою,П.М.Рабіновича,такожіноземнимитеоретика-
миправа:В.Пішаком,Н.Нєновскітаіншими.Такожвидатнимиукраїнськимита
російськимивченимибулодослідженопитанняправовоїкультурибулодослідже-
но питання, серед яких О.В. Аграновська, С.С. Алексєєв, В.А. Бачинина,
К.С.Бєльська, А.М.Величко, В.В. Головченко, В.Г. Графський, Н.Г. Діденко,
О.В.Зайчук,В.П.Зеніна,Д.А.Керімов,М.І.Козюбра,В.В.Копейчиков,О.Л.Льво-
ва,О.А.Лукашева,Г.О.Мурашин,Є.В.Назаренко,Н.М.Оніщенко,П.М.Рабіно-
вич,В.М.Селіванов,О.П.Семітко,атакожіноземнимидослідникамиР.Давидом,
К.Жоффре-Спінозі,Е.Бланкенбергом,Д.Блеком,Дж.Джонсоном,М.Фрідма-
ном,Д.Сарторітаін.
Успішневирішенняполітичнихтаекономічнихзавданьнеможливебезпідви-
щеннярівняправовоїкультури,вихованнязарахуноквизначеннятаутвердження
86 Держава і право • Випуск 52
©КА РАСЬ Аліна Ген надіївна–здобувачІнститутудержавиіправаім.В.М.Корець-
когоНАНУкраїни
основнихцінностейправа,якеможливелишезанаявностіукожногогромадяни-
наповагидоправатазакону.Уданомувипадкуправовіцінностіможнавважати
необхідноюумовоюформуванняправовоїкультури,якабезпосередньоєпідґрун-
тямдлярозвиткудемократичногосуспільстватаправовоїдержавизобов’язко-
вимформуваннямрозвинутоїправосвідомостігромадян.
Уюридичнійлітературііснуютьрізнівизначенняітрактуванняправовоїкуль-
туритаправовихцінностей.Цезумовленорізнимипізнавальнимитапрактични-
мизавданнями,науковиманалізомцихявищпідрізнимкутомзору.
Усучасномуправознавствідоскладуправовоїкультуривходятьцінності,які
знайшли відображення в правосвідомості суспільства, проте не всі цінності
суспільноїправосвідомості,«алишепануючийусуспільствіеталонставленнядо
права,несамаправовадіяльність,аїїособливості,наприклад,манеравиступув
суді;невсясукупністьправовихнорм,алишетінорми,уякихвідбилисяособли-
востіюридичноїтехнікиданогосуспільства,особливостіспособівформулювання
права»2.
На наш погляд, заслуговує на увагу спроба класифікації системи правових
цінностейуправовійкультурісуспільства.По-перше,цецінностігеополітичного
характеру (територіальнацілісність,рівноправністьпартнерствавміжнародних
відносинах);по-друге,цінностівправоохороннійсфері (локалізаціякриміналь-
них тенденцій, установлення прийнятного для соціальної стабільності балансу
міжправомірними,тіньовимиікримінальнимимеханізмамисоціальногорегулю-
вання,атакожміжпублічнимиінтересамидержави,корпоративнимиіприватни-
ми інтересами, які виникають в процесі правоохоронної діяльності); по-третє,
цінності правомірної поведінки; по-четверте, цінності системи юридичних
гарантій, що забезпечують ефективний правовий вплив на поведінку суб’єктів
права та ін.3 Перераховані цінності, у першу чергу, можуть бути досягнуті за
рахунокправомірноїповедінкисуб’єктівюридичнозначимихсуспільнихвідно-
син.
У вітчизняній літературі аналіз правової культури як цілісного феномена в
останнірокиздійснюєтьсявосновномунаосновіантропологічного,соціологічно-
гоіфілософськогопідходів.Кожензнихмаєсвоїперевагиінедоліки.Так,урам-
ках антропології правова культура розглядається у найбільш широкому сенсі,
тобтоякпроявнайрізноманітнішихсферправовогожиття.Незважаючинаширо-
тупідходу,використовуючиданийметод,дослідникиздійснюютьлишепідраху-
нокрезультатівправовихпроявів.Зарамкамидослідженнязалишаютьсяхаракте-
ристикиправовихцінностей,безякихнеможливийоб’єктивнийаналізправової
культури.
Правові відносини в суспільстві перебувають у певній динаміці, внаслідок
чогозмінюєтьсясамакультурасуспільства:збільшуютьсялюдськізнання;вису-
ваютьсяновіцінності;створюютьсяновіпрограмидемократичногоправа;вдос-
коналюються інститути влади, які поєднують пряме волевиявлення і органи,
сформованідемократичнимшляхом,щовипробовуютьнасобівпливнародута
маютьнеобхідніповноваження;трансформуютьсяпроцесуальнімеханізмизахи-
ступрав і свобод громадян,діяльностідержавнихорганів таорганівмісцевого
самоврядування; зростає участь у державно-політичних справах суспільних
об’єднань;вдосконалюєтьсясистемазахистуцінностейКонституціїчерезвимогу
визнанняїїверховенствайобов’язковостідотриманняцихпринципівусімадер-
жавнимиорганами,органамимісцевогосамоврядування,будь-якимисуспільни-
87Юридичні і політичні науки
миоб’єднаннямитагромадянами.
Не заперечуючи повністю зазначені раніше підходи до вивчення правової
культури,важливовідзначити,щоаксіологічне,цінніснебаченняправовоїкуль-
туридозволяєчіткішевідмежуватиїївідінших,близькихдонеїкатегорій,таких
як правова дійсність, механізм правового регулювання тощо. Свого часу С.С.
Алексєєвзазначав,щоправовакультураєсвоєріднимюридичнимбагатством,яке
відноситьсядодуховноїкультуритаправовогопрогресу4.Однак,якщомовайде
про правовий прогрес, то, імовірно, необхідно вірно оцінювати його вихідні
позиції,щожстосуєтьсяцілейруху,тонимиможутьбутилишезагальновизнані
еталони, які були згадані. Але і самі еталони не можуть залишатися сталими.
Вонистановлять системуправовихцінностей,щорозвивається і вбираєдосяг-
неннясвітовоїюридичноїкультури.
Такимчином,наосновіаксіологічногопідходуможнастворитидвіосновні
характеристикиправовоїкультури.Першабудебазуватисянапроцесіакумуляції
культурно-правових традицій, а друга – на діяльнісній стороні цих традицій.
Якщо правова культура визначається ступенем і характером розвитку особис-
тості,єспецифічнимспособомїїіснування,топрогрессуб’єктавправовійсфері
очевидний.
Право покликано забезпечувати функціонування суспільства як єдиного
організмувходіборотьбитадосягненнікомпромісіврізнихсоціально-політич-
нихсил,які,востаточномупідсумку,зацікавленіувиробленніпевноїрівнодіючої
дляздійсненняспільнихсправ,щовипливаютьізсамоїприродиправа.Правов
суспільстві виступає як система підтримки загальних умов існування людей і
суспільства,йогостійкостійупорядкованостістосовнодестабілізуючихвпливів.
У процесі розвитку суспільства виникає потреба охопити загальним правилом
повторюваніактивиробництва,розподілутаобмінупродуктів;подбатипроте,
щоб окрема людина підкорилася загальним умовам виробництва й обміну. Це
правило,спочатку,будучизвичаєм,стаєзаконом,разомзякимвиникаютьіорга-
ни,якійогорегулюють.Сказанедозволяєвиділитивправіядрозагальнолюдсь-
кихцінностей,інтегрованихузагальнійіправовійкультурі.
Зокрема, високий рівень правової культури людини і суспільства, в якому
функціонуютьефективнімеханізмистворенняїїцінностей,єумовоюформуван-
нявУкраїнідемократичнихзасаджиттєдіяльності.Правовакультураєосновою
відтвореннявсуспільствіправовогодосвіду,розвиткуінтелектуального,духовно-
го потенціалу народу, утвердження цілісної системи світоглядно-ціннісних
орієнтацій5.
Правовакультуравиявиласясистемоюцінностей,правовихідей,переконань,
навичокістереотипівповедінки,правовихтрадиційівиявляєтьсяціліснимутво-
реннямтількивмежахпевноїспільності(державної,релігійної,етнічноїтощо).
ОскількивУкраїнііспівіснуютьукраїнська,елементимусульманськоїтаінших
правовихкультур,товідповіднооб’єктомдослідженняможутьбутирізнікульту-
ри.У зв’язку з цимправова культураможе розглядатися як система знань про
історіюстановленняйрозвиткуправа,пройогосучаснийстаніконкретнішляхи
вдосконалення.
НадумкуО.Скакун,формуванняправовоїкультуринеєвідокремленимпро-
цесомвідрозвиткуіншихвидівкультури–політичної,моральноїтощо.Завдан-
нямкультури,втомучисліправової,єстворенняморально-правовогокліматув
суспільстві,якийгарантувавбиособіреальнусвободуповедінкивпоєднанні з
88 Держава і право • Випуск 52
відповідальністю перед суспільством, забезпечував її права, соціальну захи-
щеність, повагу її гідності, тобто поставив би людину в центр економічних,
соціальних,політичних,культурнихпроцесів6.
Найважливішим ціннісним критерієм права, правової культури є мораль.
Закономірності розвитку всіх внутрішніх суспільних сил людини виявляються
насамперед черезмораль, її норми, принципи, правила.Але це не означає,що
мораль–сутодуховнеутворення,якевідбиваєтількисуспільнебуття,яквважа-
лосяраніше.Моральвідбиваєпередусімвнутрішнійсвітлюдини.Занепадморалі
неминучевикликаєдеформаціюправосвідомостіособистості,традиційноїморалі
–ценасампередкризасамоїлюдини,кризаїївнутрішніх,сутніснихсил,здібно-
стей,потенціалу7.
В свою чергу, сучасні дослідники, зокрема В.С. Нерсесянц, приходять до
іншихвисновків, зокремазасновуючиметодологічнийпринцип,якийполягаєв
тому, що закон, позитивне право повинно бути правовим, а не моральним,
релігійнимтощо.Моралізаціязаконунастількижпомилковайшкідлива,якіуза-
конювання(одержавлення)моралі.Єйіншаточказору,якастверджує,щопра-
восвідомістьнеможнарозумітиякпростевідбиттяпануючихелементівіустано-
вок,якповсякденнуюридичнукомпетентність(Е.Ю.Соловйов).Правосвідомість
існуєнавітьнезалежновіднаявнихзаконів.Вонамає гідністьправової совісті,
активного,нормологічного,ідеально-критичноготемпераментуприродногопра-
ва8.
Обидваназванихпідходинесуперечатьодинодному.Вони,скоріше,стосу-
ються різних аспектівпроблеми, проте акцентуютьувагунапротилежностяху
даних твердженнях. Подібна ситуація характерна для усвідомлення суті даної
проблемиівиробленняновихпідходівдляїїрозв’язаннявмежахУкраїни.Однак,
у правовому сенсі очевидно, що для соціальної модернізації необхідна більш
раціональнаправовакультура,уякійбільшелогіки,прагматизму,більшезнаньі
індивідуальноїправосвідомості,нарешті.Асуспільство,утомучисліувигляді
представників влади, що здійснюють законотворчі функції, тобто, що реально
створюютьновийправовийпростір,прагнедоморалі:справедливості,рівності,
підтримки в новому праві старої соціальної традиції. Це вже не теоретична, а
онтологічна дилема, яка породжує колізії сучасного правового становлення,
видаєтьсянепомітною,протенестаєменшреальною.Даніпротиріччяпідсилю-
ються також і під впливом традицій, які склалися по відношенню до права і
моралі.Термін«право»моралістамиіфілософамирозумієтьсявсенсіслушного,
дляюристів – це комплекснормативів і правил.Для однихправо всього лише
однезявищсоціальногопорядку,дляінших–системаінтелектуальнихуявлень.
Уціломуж,тенденціїюридичногомисленнянезлічимі9.
Цінніснийаспектправовоїкультури і специфікастворюванихнаційоснові
правових текстів розроблялася П.А. Сорокіним. Згідно його висловлення, звід
законіввідеаціональнійкультурідаєтьсяАбсолютом(Богом),їхмудрістьнезапе-
речна.Прицьомувсіюридичнідіїрозписуютьсядодрібнихподробиць,щоне
залишаютьможливостізмінитищо-небудь,навітьєдинубукву,аборобитищось
вційсакральнійпроцедурі.
Ідеаціональне право досконале не керується міркуваннями користі, вигоди,
доцільностійпочуттєвогоблагополуччянавітьутакихутилітарнихсправахяк
виробництво, обмін і споживання економічнихцінностей.Усі вониприпустимі
доти,докинесуперечатьідеаціональнимцінностям.Напоглядавтора,почуттєва
89Юридичні і політичні науки
правова культура, по суті, є інструментомпідпорядкування однієї групилюдей
іншій.Їїцільутилітарна:збереженнялюдськогожиття,охоронавласностіімай-
на,мируіпорядку,щастяіблагополуччявціломутапануючоїеліти,якавстанов-
люєіпроводитьужиттяпочуттєвийзакон,зокрема.Йогонормивідносні,зміню-
вані та умовні. Таким чином закон, схильний до постійних змін. І соціальні
відносини,якірегулюютьсятакимзакономтакожстаютьпредметомпочуттєвих,
протеутилітарнихміркувань.Усівідносини–договірні,абозагальнообов’язкові,
щонав’язуютьсясильнимислабким–санкціонованізаконом.ТомуП.А.Сорокін
писавпронеобхідністьпереходудоідеаціональноїетикитаправановоїабсолю-
тизації та універсалізації цінностей10. Такий вердикт історії відносно минулих
кризпочуттєвоїетикийправа,ітакимповиненбутивироквідносносправжньої
кризи.
Розглядаючипоняттякультуривширокомусенсі,мимаємоправодопустити,
щоцевсеформиправовоїдіяльності,тобтофактичновоназаповнюєвсінішіпра-
вової системи суспільства, але не адекватна їй і є лише частиною культури
суспільства.Усвоючергу,правовакультура,будучилишечастиноювсієїюри-
дичноїсистемисуспільства,прицьому,невтрачаєсвогозначенняяксамостійне
правове явище. Такого роду твердження дозволяє виділити в правовій системі
суспільстваправовукультурунетількияксамостійнеправовеявище,алейроз-
глядатиїїякконкретнийпредметдослідження.
ЯкслушнозазначивО.Ф.Скакун,«правовакультуратіснопов’язаназзагаль-
ноюкультуроюнароду,ґрунтуєтьсянаїїзасадах,служитьвідображеннямрівняїї
розвитку.Формуванняправовоїкультуринеєвідокремленимпроцесомвідроз-
виткуіншихвидівкультури–політичної,моральної,естетичної»11.
Безкультуризаконодавство,опиняючисьпередсваволею,стає їїжертвою–
сваволя обертає законодавство собі на службу. Безкультур’я, віддаючи його на
поталу сваволі, породжує кризу законодавства. І не лише його. Без культури
настає загальна криза суспільства,що виявляється упроникненні сваволі в усі
клітини суспільного організму: економіку, державу, релігію, науку, мистецтво,
духовніпереживаннялюдей.Оскільки«культуралюдейвизначаєїхнєжиття»,то
слідзробитивисновок,щозаконодавство,якіекономіка,держава,релігія,наука,
мистецтво,духовніпереживаннялюдей,виконуєсвоюрольтак,якіцевизначає
культура12.
Нажаль,всучаснійУкраїніневсізакониможнавважатиправовимизаконами,
невсівонизасуттювідповідаютьоб’єктивнимпотребамтаінтересамукраїнсько-
госуспільства.Саметомузакони,особливовсучаснийперіод,дужечастовиправ-
ляються, доповнюються та суттєво змінюються13. Для перетворення закону в
правовий закон законодавець покликаний реалізувати гуманістичні принципи
права відповідно до суверенної волі всього наруду як результату усвідомлення
загальнолюдськихцінностей.Цейпроцес значноюмірою залежитьвід ступеня
розвинутостізагальноїправовоїкультурисуспільства,передусімзаконодавця.
Всвоючергу,Н.М.Оніщенкозазначає,щоправовакультура–цезагальний
стан«юридичнихсправ»усуспільстві,тобтостанрозвиткузаконодавства,робота
суду,всіхправоохороннихорганів,правосвідомістьнаселеннякраїни,щовира-
жаєрівеньрозвиткуправа,йогомісцевжитті суспільства, засвоєнняправових
цінностей,їхреалізаціюнапрактиці,здійсненнявимогверховенстваправа14.
Дійсно, реалізуючи свої інтереси в усіх сферах життя, людина одночасно
керуєтьсярізноманітнимизнаннями,яківизначаютьцілісністьїїсвітогляду.Захи-
90 Держава і право • Випуск 52
щаючисвоюправовупозицію,вонаобов’язковоузгоджуєїїзісвоїмиуявленнями
прозаконність,право,нормиморалі, іззагальнокультурнимміркуваннямтощо.
Прицьомунеможнаоднозначностверджувати,якізнихсправляютьвирішаль-
нийвпливнамотиваціюїїповедінки.
Очевидно,щокризавукраїнськомусуспільстві–цекризанасампереддуху,
що приймає всі сфери життєдіяльності. Якісне оновлення духовності правової
культури багато в чому залежить від зв’язку та взаємодії між вихователями та
вихованцями,міжкультурноюелітою,інтелігенцією,вчительствомімолоддю.
ЯкслушнозазначаютьВ.БасайтаЛ.Зеліско,«суспільно-політичнаситуація
вУкраїнівимагаєвідюристазнаньнетількипозитивного,а ідуховногоправа,
творчого поєднання духовних, моральних і позитивних норм. Активне про-
фесійнестановленняпочинаєтьсязусвідомленняюристомсвого«я»,свогомісця
в соціумі, загальнолюдської цінності права»15.Це важливо тому,що внутрішні
морально-психологічні якості особистості (гуманність, совість) сприяють вста-
новленнюміж людьми відносин співробітництва, взаємоповаги. І відтак важко
уявитисучасногодосвідченогоправознавцябезвисокихморальнихякостей.
Саме розвиток правової науки і правової культури членів суспільства має
створитимеханізмприведеннявдіюдержавно-правовоїреформи,щозабезпечи-
лобвУкраїніправопорядок,необхіднийдлянормальногожиттялюдей,тодібуло
бпровіднимтаочевидним,щоіяктребазмінюватидляїїудосконалення.
Дані науки сьогодні підтверджують, що формування правової культури в
нашомусуспільствіневідбувалосяінеможевмайбутньомувідбуватисястихійно,
само по собі. Воно має бути результатом активної діяльності суспільства, усіх
йогогромадян,кожноїособи16.
ПравовакультурагромадянєосновоюновогосуспільствавУкраїні.Аджегро-
мадяни–цеєдинийчинник,здатнийутворюватидержавуіправопорядок,приво-
дячивдіюКонституціюУкраїниізаконодавство.Успішневирішенняцихзавдань
залежить від багатьохфакторів, але здебільшого від рівня організації правової
освітиівихованнянаселеннякраїни.
Проблемиправовоїкультурищетривалийчасбудутьактуальними.Цезумов-
лює необхідність неухильного зростання і досягнення високого рівня правової
культури кожного громадянина, кожної посадової особи, кожного державного
службовцяіособливопрофесійнихюристів,наякихприпадаєголовнароботапо
законотвореннюізастосуваннюправа.Лишетодірівеньправовоїкультуринасе-
леннядосягненайвищогощаблярозвитку,лишетодікоженгромадяниндержави
відчуєналежністьдоправовогожиттякраїни,будеадекватнимучасникомправо-
вогопроцесуіматимезмогусамостійноаналізуватичиннезаконодавство,відзна-
чаючийогоздобуткиінедоліки.
Нанашудумку,сучаснийрозвитокправовоїсистемиУкраїниможебутиефек-
тивним, якщо буде відбуватися в умовах реалізації курсу на євроінтеграцію,
зміцнення демократичних засад, ефективного і цілеспрямованого забезпечення
реальногонародовладдя,подоланнякризовихявищвекономіці,політичнихпро-
цесах,іншихсферахдержавногоіполітичногожиття.Затакихумоврольправо-
воїсоціалізаціїзначнозростає,боданийрозвитокставитьнапершемісцестанов-
ленняособияксуб’єктасвідомоїдіяльностізвисокимрівнемправовоїкультури,
щохарактеризуєтьсятакимзаконодавством,якенемаєсуперечностей,нечіткихі
незрозумілих приписів, норм, що закріплюють свавілля держави, її органів та
посадових осіб, а також правовою активністю громадян, які використовують
91Юридичні і політичні науки
наданіїмправаісвободивусіхсферахсоціальногожиття.Утакомусуспільстві
діючінормиправаповинніповністювідповідатисуспільнимінтересамістояти
наддержавоюдлязахистуособи.Усвоючергу,коженгромадянинмаєволодіти
базовими правовими знаннями та свідомо дотримуватися норм права, що є
суттєвими факторами формування національних правових світоглядних засад,
громадянськогосуспільства,розвиткуукраїнськогодержавотворенняіправотво-
рення,побудовиправовоїдержави.
1.Алек се ев С.С.Социальнаяценностьправавсоветскомобществе–М.:Юридиче-
скаялитература,1971.–223с.2. Чер няв ский В.А.Общаятеориягосударстваиправа:
Учебник.–Ростов-на-Дону:Дело,2002.–С.157.3. Глу ша чен ко С.Б., Ро ма нов Р.А.Пра-
вокакэлементобщечеловеческойкультуры //Историягосударстваиправа.–2003.–
№6.–С.2–3.4. Алек се ев С.С.Общаятеорияправа(В2-хт.).–М,1981.–Т.1.–С.213.
5. Ма ка рен ко Л.О.Правовакультураякфакторреалізаціїправісвободлюдинитагро-
мадянина в Україні // Проблеми реалізації прав і свобод людини та громадянина в
Україні / За заг. ред. Н.М. Оніщенко, О.В. Зайчука. – К.:Юридична думка, 2007. –
С.288.6. Ска кун О.Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.–Х.:Консум,2001.–С.469.
7. Го ло вчен ко В.В.Правовжиттілюдини.Статті.–К.:Оріяни,2005.–С.248.8. Пра во
иморальвистории:проблемыценностногоподхода//Государствоиправо.–1998.–
№8.–С.116.9. Бер жель Ж.Л.Общаятеорияправа/Персфр.–М.:Издательскийдом
NotaBene.–С.35–40.10. Со ро кин П.А.Человек.Цивилизация.Общество.–М.,1992.
–С.497–504.11. Ска кун О.Ф.Теoріядержавиіправа:Підручник/Пер.зрос.–Х.:Кон-
сум,2009.–656с.12. Ко с тен ко О.М.Культураізакон//Правовадержава:Щорічник
наук.працьІн-тудержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.–1988.–Вип.9.
– С.133. 13. Тре тяк С. Правове забезпечення правової культури населення як умови
створенняосновгромадянськогосуспільства//ПравоУкраїни.–2005.–№4.–С.27.
14. Оніщен ко Н.М.Правовасистема:проблемитеорії:Монографія.–К.:Ін-тдержавиі
права ім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2002.–С.47–48.15. Кон сти туціяУкраїни:
Науково-практичний коментар /Авер’яновВ.Б., БатановО.В., БаулінЮ.В.; Ред.кол.:
ТаційВ.Я., БитякЮ.П., ГрошевойЮ.М. –Х.:Право, К.: ІнЮре, 2003. – С. 49–50.
16. Швач ка В.Ю. Забезпечення дії принципу верховенства права вУкраїні, як спосіб
подання правового нігілізму // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної
міжнародної наукової конференції «Запорізькі правові читання», м. Запоріжжя
18–19травня2009р. /Зазаг.ред.С.М.Тимченка,Т.О.Коломієць.–Запоріжжя:ЗНУ,
2006.–С.83.
92 Держава і право • Випуск 52
Розділ 1. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
А. Г. Карась. СпІввІдношеннЯ понЯть «цІннІсть права» І «правова культура»
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34062 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:42:00Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Карась, А.Г. 2012-06-01T08:09:29Z 2012-06-01T08:09:29Z 2011 Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» / А.Г. Карась // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 86-92. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34062 Через
 співвідношення
 понять
 «цінність права» і «правова
 культура» розглядаються
 соціальне
 життя
 громадян
 і їх ціннісний світ – як чинник,
 здатний
 утворювати
 державу
 і правопорядок,
 приводити
 в дію законодавство,
 принципи
 і правила
 демократичного
 співіснування. Через
 соотношение
 понятий
 «ценность
 права» и «правовая
 культура» рассматриваются
 социальная
 жизнь граждан
 и их ценностный
 мир – как фактор,
 который
 способен
 образовывать
 государство
 и правопорядок,
 приводить
 в действие
 законодательство,
 принципы
 и правила
 демократического
 сосуществования. Through the correlation of definitions «value of law» and «legal culture» it is observed
 the social of citizens and its values. As a factor which creates state and legal order, implements
 legislation, principles and rules of democratic coexistence. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Теорія держави і права Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» Article published earlier |
| spellingShingle | Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» Карась, А.Г. Теорія держави і права |
| title | Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» |
| title_full | Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» |
| title_fullStr | Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» |
| title_full_unstemmed | Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» |
| title_short | Співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» |
| title_sort | співвідношення понять «цінність права» і «правова культура» |
| topic | Теорія держави і права |
| topic_facet | Теорія держави і права |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34062 |
| work_keys_str_mv | AT karasʹag spívvídnošennâponâtʹcínnístʹpravaípravovakulʹtura |