Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні
Проаналізовано сучасний стан державної етнонаціональної політики в Україні, особливості її формування та правового забезпечення. Показано, що етнонаціональна політика стала опосередкованою причиною етнополітичного конфлікту на історичному підґрунті 9 травня 2011 р. Проанализирован...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Держава і право |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34091 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні / К.М. Вітман // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 543-549. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859799800617107456 |
|---|---|
| author | Вітман, К.М. |
| author_facet | Вітман, К.М. |
| citation_txt | Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні / К.М. Вітман // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 543-549. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Проаналізовано
сучасний
стан державної
етнонаціональної
політики
в Україні,
особливості
її формування
та правового
забезпечення.
Показано,
що етнонаціональна
політика
стала
опосередкованою
причиною
етнополітичного
конфлікту на історичному
підґрунті 9 травня
2011 р.
Проанализировано
современное
состояние
государственной
этнонациональной
политики
в Украине,
особенности
ее формирования
и правового
обеспечения.
Показано,
что этнонациональная
политика
стала
косвенной
причиной
этнополитического
конфликта
на исторической
почве
9 мая 2011 г.
Up-to-date stage of Ukrainian state ethnonational politics, peculiarities of its working
out, its legal ensuring are analyzed. It has been proved that ethnonational politics indirectly
caused the ethnopolitical conflict with historical background on the 9th of May 2011.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:12:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
К. М. ВІТМАН. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ
ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
Про аналізо ва но су час ний стан дер жав ної ет но національ ної політи ки в Ук раїні,
особ ли вості її фор му ван ня та пра во во го за без пе чен ня. По ка за но, що ет но національ на
політи ка ста ла опо се ред ко ва ною при чи ною ет но політич но го конфлікту на істо рич но
му підґрунті 9 трав ня 2011 р.
Ключовіслова:ет но національ на політи ка, ет но політич ний конфлікт.
Про ана ли зи ро ва но со вре мен ное со сто я ние го су дар ст вен ной эт но на ци о наль ной
по ли ти ки в Ук ра и не, осо бен но с ти ее фор ми ро ва ния и пра во во го обес пе че ния. По ка за но,
что эт но на ци о наль ная по ли ти ка ста ла ко с вен ной при чи ной эт но по ли ти че с ко го кон
флик та на ис то ри че с кой поч ве 9 мая 2011 г.
Ключевыеслова: эт но на ци о наль ная по ли ти ка, эт но по ли ти че с кий кон фликт.
Uptodate stage of Ukrainian state ethnonational politics, peculiarities of its working
out, its legal ensuring are analyzed. It has been proved that ethnonational politics indirectly
caused the ethnopolitical conflict with historical background on the 9th of May 2011.
Keywords:ethnonational politics, ethnopolitical conflict.
Проблеми формування та реалізації української етнонаціональної політики
булиоб’єктомдослідженнябагатьохнауковців.Однакнауковевивченняцієїтеми
ніколинеможнабуденазвативичерпним,оскількиетнонаціональнаполітикане
єстатичнимявищем.Вонаєскладовоювнутрішньоїтазовнішньоїполітикидер-
жави, яка постійно змінюється, вдосконалюється, переглядається під впливом
розвиткуетнополітичнихпроцесівтаетнонаціональнихвідносин.Станрозробки
теми охарактеризуємо як високий: основні проблемні моменти врегулювання
етнонаціональної сфери висвітлені у працях авторитетних українських етно-
політологів. Серед них: недосконалість законодавчої бази етнонаціональної
політики; відсутність згодищодо її принципів, вектору розвитку; накопичення
етноконфліктногопотенціалувнаслідокігноруваннясьогоденнихетнонаціональ-
них викликів1. Це проблеми, які не знаходять вирішення впродовж багатьох
років,починаючизчасівздобуттянезалежності.Томумизосередимосявиключно
насучасномуетапірозвиткуетнонаціональноїполітики,якийхронологічноохоп-
лює2010–2011роки.
Останнімирокамиетнонаціональнатаетнополітичнапроблематиканесходи-
лазпорядкуденного,однакценезнайшловідображеннявактивізаціїзаконодав-
чогозабезпеченняетнонаціональноїполітикиУкраїни.Дослідникидедалірідше
згадують про те, що законодавча база української етнонаціональної політики
потребуєКонцепціїетнонаціональноїполітики,якабзаклалаосновніпринципи
їїформуваннятасталаосновоюдлянапрацюваннязаконіветнонаціональноїсфе-
ри.Очевиднимза15роківбезуспішнихспробприйняттяцьогодокументаєте,
щосамезосередженнянаКонцепціїетнонаціональноїполітикисталосамоціллю,
авідтакголовноюперешкодоюнапрацюваннязаконодавчоїбазиетнонаціональ-
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
©ВІТМАН Ко с тян тин Ми ко лай о вич–докторполітичнихнаук,професоркафедри
соціальнихтеорійНаціональногоуніверситету«Одеськаюридичнаакадемія»
ноїполітикитаїїпрактичногоформування.
Цьомуєцілкомобґрунтованепояснення.Звернімоувагунате,щоабсолютна
більшістьзаконодавчихініціатив,покликанихрегулюватиетнонаціональнівідно-
синиабоетнонаціональніпроцеси,отримуваливідмовунарівніпарламентських
комітетівтаГоловногонауково-експертногоуправлінняВерховноїРади,навітьне
доходячидостадіїрозглядуусесійнійзалі.СереднихзмінидоЗаконуУкраїни
«ПронаціональніменшинивУкраїні»,проектизаконів«Пронаціонально-куль-
турну автономію», зміни до Закону України «Про ратифікацію Європейської
хартіїрегіональнихмовабомовменшин»врегулюваннястатусуосібдепортова-
нихзанаціональноюознакою.Причинавідхиленняполягаланестількиунизькій
якості цих документів або невизначеності термінологічного апарату, скільки у
відсутностіКонцепціїдержавноїетнонаціональноїполітики,якамаєпередувати
цимзаконамабозмінамдоних.Українськізаконотворціпереконані,щовсізако-
ниетнонаціональноїсфериповинніприйматисявжепісляїїприйняття2.
Постійневідхилення законодавчих ініціатив, якимидепутати,представники
громадськихорганізаційнаціональнихменшин,науковцінамагалисярозконсер-
вувати напрацювання законодавчої бази етнонаціональної політики, мало нега-
тивнінаслідкинелишедляформуванняетнонаціональноїполітикивцілому,ай
дляїїскладових–міграційної,мовноїполітики,атакожбезпосередньодлясфери
етнонаціональнихвідносин,чималосуперечливих,конфліктнихпитаньякоїзали-
шилисяпозаполемзаконодавчогорегулювання.НаКонцепціюдержавноїетно-
національноїполітикипокладалисявеликінадії.Позаувагоюдержавиякголо-
вногосуб’єктаетнонаціональноїполітикитаорганіввлади,щоберутьучастьуїї
формуваннітареалізації,залишаєтьсятойфакт,щобільшістьдержавсвітувпро-
ваджують ефективну етнонаціональна політику без будь-яких основоположних
документів.Популярністьконцепційетнонаціональноїполітикиспостерігається
виключнонапострадянськомупросторі.Зважаючинате,щонавітьудержавах,
які прийняли відповідні документи (Росія, Молдова), вони не виконали своїх
функцій – не стали універсальною основою формування та реалізації етно-
національноїполітикинатривалийперіод–очевидно,Україніслідвідмовитися
відцієї ідеїяктакої,щогальмуєзаконодавчевирішенняпитаньетнополітичної
сфери.
Длятого,щопродемонструватинеефективністьорієнтаціїукраїнськихзако-
нодавцівтаетнополітологівнаобов’язковеприйняттяКонцепціїдержавноїетно-
національноїполітики,скористаємосястатистичнимиданими.Починаючиз2000
р. на розгляд парламенту було внесено 5 проектів Концепції державної етно-
національноїполітикивУкраїні.Суб’єктамизаконодавчоїініціативинайчастіше
виступалиКабінетМіністрівУкраїни(3проекти)танароднідепутати(проектиР.
Чубарова,М.Папієва).ОстаннізаконодавчіспробиприйнятиКонцепціюдержав-
ноїетнонаціональноїполітикималимісцев2009р.Останнійзаконопроектуряду
№3581 було відправлено суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання3.
ДоВерховноїРадивудосконаленомувиглядівінтакінеповернувся.Експертні
висновки до різних проектів Концепції державної етнонаціональної політики
даютьзмогувиокремитинизкуспільнихзауважень:
1)дублюванняположеньукраїнськогозаконодавства(найчастішеКонституції
УкраїнитаЗаконуУкраїни«ПронаціональніменшинивУкраїні»),вчомунемає
потреби;
2)нечіткістьтермінологічногоапарату(позначенняоднихітихжеявищабо
544 Держава і право • Випуск 52
об’єктів різними термінами, їх суперечність, що є неприпустимим у правових
документахрівнязакону);
3)невідповідністьКонституціїтазаконамУкраїни;
4)декларативністьположень,щоунеможливлюєвтіленнядокументувжиття;
5)обстоюванняінтересівпевнихетносуб’єктівзарахунокнехтуванняінтере-
самиінших;
6) невідповідність національним інтересам в етнонаціональній сфері
(реалізаціяокремихположеньмоглапризвестинедоврегулюваннясуперечнос-
тей, а до накопичення конфліктогенного потенціалу: загострення міжетнічної
напруги,виникненняетнічнихконфліктів,ксенофобії.
Зрештоюзаконодавцітанауковцідоходиливисновку,щоприйняттянедоско-
налого проекту Концепції державної етнонаціональної політики матиме більш
згубні наслідки для сфери етнонаціональних відносин, ніж її відсутність,
оскількинесприятимевирішеннюназрілихпроблеми,анавпаки,генеруватиме
нові виклики. З кожним роком стає очевиднішим,що єдиного універсального,
компромісногодокументазетнонаціональноїполітикивУкраїні,якийбизадо-
вольнивусіхетносуб’єктів,неможебутинапрацьовано.Головнимиперешкодами
є не відсутність політичної волі законодавців, а гетерогенний етнічний склад
населення, етнокультурнийрозкол,щообумовлюєвзаємовиключність інтересів
різнихрегіонівУкраїни,несформованістьполітичноїнації,мовнийконфлікт,що
неможебутивирішенийлишевмежахмовноїполітики.
Протягом2010-2011рр.допарламентуневносилосяжоднихпроектівКон-
цепціїдержавноїетнонаціональноїполітики.Спробиреформуватиабоприйняти
базові спеціалізовані етнополітичні закони припинилися ще раніше. Останні
змінидоЗаконуУкраїни«ПронаціональніменшинивУкраїні»пропонувалися
2005р.,незважаючинате,щоредакціянормативно-правовогоактуодностайно
булавизнаназастарілою.Останніспробиприйнятизаконпронаціонально-куль-
турнуавтономіюнаціональнихменшинтакожбулизафіксовані2005р.Останнім
часом суб’єкти законодавчої ініціативи облишили спроби прийняти будь-які
спеціалізованізаконизісфериетнонаціональноїполітики.Системне,послідовне
формування етнонаціональної політики взагалі зійшло з порядку денного. В
ЗаконіУкраїни«Прозасадивнутрішньоїтазовнішньоїполітики»немаєжодної
згадкипроетнонаціональнуполітику,лишепобіжнозгадуютьсяокреміпитання
етнонаціональноїсфери.Зокрема,середосновнихзасадвнутрішньоїполітикив
гуманітарній сфері (ст. 10) фігурує реалізація державної мовної політики на
основінормнаціональноготаміжнародногоправа,забезпеченнявсебічногороз-
витку і функціонування української мови та гарантування вільного розвитку
російської,іншихріднихмовгромадянУкраїни;атакожвідновленняповноцінно-
годіалогуміжпредставникамирізнихетнічнихгруп,культуртарелігійнихкон-
фесій4.Ціспробиврегулюваннямовногопитаннятаподоланняетнокультурного
розколунеможнавважатидійовими,оскількивонинемістятьжодноїконкрети-
ки.Самевцьомудокументімоглибутизакладеніосновніпринципидержавної
етнонаціональноїполітикиУкраїни,зважаючинанеможливістьприйнятизагаль-
нуКонцепціюдержавноїетнонаціональноїполітики.
У2010р.булоослабленоінституційнезабезпеченняетнонаціональноїполіти-
ки: в ході адміністративної реформиліквідованоДержавний комітетУкраїни у
справахнаціональностейтарелігій–єдинийспеціалізованийвиконавчийорган,
якийвідповідавзаформуваннятареалізаціюетнонаціональноїполітикиУкраїни.
545Юридичні і політичні науки
Законодавці вирішили, що питання етнонаціональної політики не належать до
першочерговихітомунепотребуютьвідстеження,вирішеннянарівніокремого
центральноговиконавчогоорганувладувструктуріКабінетуМіністрівУкраїни.
ФункціїДержкомнацрелігій,щостосуютьсяміжетнічнихвідносинтазабезпечен-
нязахиступравнаціональнихменшин,буличастковопереданіМіністерствукуль-
туритатуризмуУкраїни.Однакетнонаціональнаполітиканеєосновнимзавдан-
ням цього виконавчого органу влади, тому прогноз щодо її забезпечення
невтішний.
Якнаслідок,останнімирокамиуформуваннітареалізаціїетнонаціональної
політики,яканіколиненалежаладопріоритетіввнутрішньоїполітики,взагаліне
простежуєтьсясистемністьтапослідовність,щозаважаєпідтриманнюзлагодив
міжетнічнійсферійстановитьзагрозуетнополітичнійбезпеціУкраїни.Зважаючи
на неповноту і недосконалість законодавчої бази етнонаціональної політики та
невисокі шанси на її вдосконалення, протягом 2010-2011 рр. спостерігаються
намаганняокремихорганіввладивирішитинайбільшгостріпитаннясфериетно-
національнихвідносинвмежахсвоєїкомпетенції.Наприклад,замістьприйняття
Законупровідновленняправосіб,депортованихзанаціональноюознакою,який
мавбиврегулюватиполітикуреабілітаціїкримськихтатар,2010р.булоприйнято
Указ Президента України N 615/2010 «Про додаткові заходи з облаштування
кримських татар, інших осіб, депортованих за національною ознакою, та їх
нащадків, які повернулися чи повертаються на постійне місце проживання в
Україну», який містив доручення виконавчим органам влади5. У щорічному
Посланні Президента України до Верховної Ради України було зазначено, що
питання інтеграції депортованих народів в українське суспільство потребують
вирішення,аджесоціальнанерівність,відособленістьта ізоляціяєперешкодою
для міжкультурного діалогу та сприятливим середовищем для розвитку ксено-
фобії,поширеннястереотипівтаупередженості.Однаквирішенняцьогопитання
вмежахетнонаціональноїполітикипрозоримзаконодавчимшляхомгальмується.
І кримськотатарська проблема залишається джерелом міжетнічної напруги та
міжетнічнихконфліктіввУкраїні.Наступнимприкладомєте,щозамістьнадання
русинамстатусунаціональноїменшинишляхомнапрацюваннявідповідноїпро-
цедуривзаконодавстві,ВерховнаРадаУкраїнинамагаласяприйнятипостанову
провизнаннярусинівнаціональністю.
Однак головною особливістю сучасного етапу розвитку етнонаціональної
політикиєсуттєварозбіжністьофіційноїетнонаціональноїполітики,якадекла-
рується, та реальної, що реалізується у державі. Офіційна етнонаціональна
політика є взірцем демократичних, плюралістичних цінностей, тоді як реальна
етнонаціональнаполітика,якавтілюєтьсяорганамидержавноївладитаполітич-
нимисилами,стаєджереломзагостренняміжетнічнихсуперечностей,виникнен-
ня етнополітичних конфліктів та ксенофобії в українському суспільстві. Так, 7
квітня 2010 р. у щорічному Посланні до Верховної Ради України Президент
України наголосив на необхідності застосування механізмів консолідації усіх
етнічнихскладовихукраїнськогосуспільства,щоєнеобхідноюумовоюуспішно-
го розвитку України як європейської держави. В документі зазначається, що
20-річнийдосвідрозбудовинезалежноїУкраїнизасвідчивважливістьузгодження
загальнодержавнихінтересівзінтересамивсіхетносів,щопроживаютьнатере-
нахкраїни,розвиткуїхкультурної,мовноїтарелігійноїсамобутності,формуван-
няукраїнськоїзагальнонаціональноїідентичності6.Президентназвавактуальним
546 Держава і право • Випуск 52
завданням пошук оптимальної та прийнятної для більшості українців моделі
національноїідентичності,якаборганічнопоєднувалаусобіякполітичні(гро-
мадянські),так ісоціокультурніскладові,враховуваласоціокультурнутамовну
специфікурегіонів.
Українубулоохарактеризованояквельмискладну, із соціокультурної точки
зору, державу, котра характеризується поляризованим історичним минулим,
різним баченням майбутнього. Слушно зазначено, що формування української
політичної нації потребує розробки та реалізації такої державної політики,що
сприятиме зменшенню негативного впливу на цей процес суперечностей
соціокультурного, конфесійного, етнічного, мовного, міжрегіонального та
регіональногохарактеру.
Водночас ми не спостерігаємо повної реалізації цих принципів у практиці
реалізації етнонаціональної політики. З одного боку, влада запобігла ескалації
мовногоконфліктув2010р.,відхилившиізнявшизрозглядупроектзакону«Про
мовивУкраїні»№1015яктакий,щоспрямованийназвуженнясферивживання
українськоїмови,суперечитьзаконодавствуУкраїнитапровокуємовнепротисто-
яння у суспільстві. З іншого боку, одразу ж після проголошення Президентом
Україниосновнихпринципівтазавданьетнонаціональноїполітики,зокремакон-
солідаціїпредставниківвсіхетнічнихгрупнаґрунтігромадянськоїналежності,
мінімізації негативного впливу етнічних, регіональних, культурних, історичних
розбіжностей, було прийнято закон, який сприяв посиленню етнокультурного
розколудержави,історичнійксенофобії,загостреннюполітичногопротистояння
міжправими,центристськимиталівимиполітичнимисиламитаїхелекторатом.
У квітні 2011 року було внесено зміни до Закону України «Про увічнення
ПеремогиуВеликійВітчизнянійвійні1941–1945років»,якимизапроваджувало-
ся офіційне використання автентичних копій прапора перемоги, тобто прапора
РадянськогоСоюзу,порядзДержавнимпрапоромУкраїнинаофіційнихустано-
вахтапідчасурочистихзаходів,присвяченихДнюПеремоги,якіздійснюються
органамидержавноївлади,органамимісцевогосамоврядування7.Цізмінибули
ініційованіКомуністичноюпартієюУкраїни.Наслідком їхприйняття,надумку
ініціаторівзаконопроекту,малостати«суттєвеполіпшеннявійськово-патріотич-
ноговиховання,вихованняшанобливогоставленнядотворцівВеликоїПеремоги
над фашизмом та збереження історичної пам’яті»8. Однак головним наслідком
реалізації цієї ініціативи став конфлікт між прихильниками та противниками
святкуванняДняПеремоги,щозавершивсясутичками,побиттямзвикористання
вогнепальноїзброї,актамивандалізму,якінабулинайбільшогорозмахувЛьвові
підчасофіційнихсвяткувань9травня2011р.Тудиприбуливетерани,представ-
никиКПУ,партій«Родина»та«Русскогоединства»,однаквшануватиПеремогу
їмзавадилипредставникитаприхильникиВО«Свобода».Правоохоронніоргани
незмоглистриматиетнополітичнепротистояння.
Правіполітичні силикатегорично засудилиофіційне використанняпрапору
РадянськогоСоюзупорядзДержавнимпрапором.Зокрема,фракціїВО«Свобо-
ди» умісцевих радах ініціювали і домоглися ухвалення рішень про неприпус-
тимість використання червоних прапорів у Львові та Львівській області9.
Політична сила неодноразово зверталася доПрезидентаУкраїни з вимогою не
підписувати зміни до закону та не допустити підняття червоних прапорів.
ОскількиособливостісприйняттяокремихісторичнихподійнаЗаходіУкраїнине
були враховані, етнополітичний конфлікт на історичномупідґрунті перейшов з
547Юридичні і політичні науки
латентноїстадіїустадіюескалації.
Органивлади,реалізовуючиетнонаціональнуполітику,вцьомуконкретному
випадкувідмовилисявраховуватирегіональнівідмінностіУкраїниуставленнідо
Другоїсвітової/ВеликоїВітчизняноївійни.Ультраправимиполітичнимипартіями
та їх електоратом, локалізованим переважно на Заході держави, перемога
РадянськогоСоюзуувійні1941-1945рр.розцінюєтьсянеякзвільненняУкраїни
відфашистськихзагарбників,аякзахопленняїїтериторій.Очевидно,Верховній
РадіУкраїни,дотримуючисьпринципіветнонаціональноїполітики,проголоше-
них Президентом України у щорічному Посланні до парламенту, не слід було
вносити зміни до згаданого Закону, які зобов’язують органи державної влади
офіційно використовувати прапор Перемоги поряд з Державним прапором, а
лише рекомендувати його використання. Рекомендаційний характер норми не
ставбиопосередкованоюпричиноюетнополітичногоконфліктутакогомасштабу
взахіднихрегіонахУкраїни,населенняякихмаєвідміннийпогляднаціісторичні
події.Ультраправірадикальніпартіїскористалисяофіційнимвикористаннямчер-
воногопрапораякприводомдлязагостренняетнополітичноїнапруги,ескалації
розколу між Сходом і Заходом держави, вчинення правопорушень та проявів
ворожнечі. РеакціїСходудовгочекатинедовелося: тогождня, у відповідьна
подіїуЛьвові,уДонецькупублічнознищувалисимволікуОУН-УПА.Прицьому
ВО«Свобода»поклалоповнувідповідальністьзаконфлікт,якийпосиливрозкол
України.
Насучасномуетапідозгаданихетнополітичнихпроблемдодаласярозбіжність
міжформальною(офіційною)етнонаціональноюполітикою,якапроголошується
взаявах,деклараціяхтареальною,щовтілюєтьсянапрактиці.Етнополітичний
конфлікт9травня2011р.навколоісторичнихподійзасвідчив,щореальнаетно-
національна політика держави повинна відповідати проголошеним принципам.
Адже будь-яке рішення, що суперечить інтересам, поглядам, культурі різних
регіонівУкраїни,можебутивикористанеякпривіддлярозпалюванняворожнечі,
яка посилює етнокультурний розкол та перешкоджає консолідації політичної
націїнаґрунтіспільнихцінностейтанаціональнихінтересів.
1.Ко ти го рен ко В.Етнічніпротиріччя іконфліктивсучаснійУкраїні.–К.:Світо-
гляд,2004.–С.342.2.Вис но вокГоловногонауково-експертногоуправлінняВерховної
Ради України щодо проекту Закону про внесення змін до Закону України «Про
національні меншини в Україні» № 3558 [Електронний ресурс] / Верховна Рада
України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511
=15131. 3. Про ект Закону «Про Концепцію державної етнонаціональної політики»
№3581[Електроннийресурс]/ВерховнаРадаУкраїни.–Режимдоступу:http://w1.c1.
rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34110. 4. За кон України «Про засади
внутрішньоїізовнішньоїполітики»//ВВРУкраїни.–2010.–№40.–Ст.527.5. Указ
Президента України «Про додаткові заходи з облаштування кримських татар, інших
осіб,депортованихзанаціональноюознакою,таїхнащадків,якіповернулисячиповер-
таються на постійне місце проживання вУкраїну» [Електронний ресурс] / Верховна
Рада України. –Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg
=615%2F2010.6.Мо дернізаціяУкраїни–нашстратегічнийвибір:ЩорічнеПослання
ПрезидентаУкраїнидоВерховноїРадиУкраїни.–К.,2011.–С.33.7. Про ектЗакону
провнесеннязміндоЗаконуУкраїни«ПроувічненняПеремогиуВеликійВітчизняній
війні1941-1945років»№4355[Електроннийресурс]/ВерховнаРадаУкраїни.–Режим
доступу:http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=35004.8. По яс ню
валь на запискадозаконопроекту№4355[Електроннийресурс]/ВерховнаРадаУкраї-
548 Держава і право • Випуск 52
ни. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511
=35004.9. Олег Тяг ни бок: ВладанесеповнувідповідальністьзапровокаціюуЛьвові
[Електронний ресурс] / ВО «Свобода». – Режим доступу: http://www.svoboda.org.ua/
diyalnist/novyny/021558/.
549Юридичні і політичні науки
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
К. М. ВІтман. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ЕТАПУ РОЗВИТКУ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34091 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:12:08Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вітман, К.М. 2012-06-01T08:49:41Z 2012-06-01T08:49:41Z 2011 Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні / К.М. Вітман // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 543-549. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34091 Проаналізовано сучасний стан державної етнонаціональної політики в Україні, особливості її формування та правового забезпечення. Показано, що етнонаціональна політика стала опосередкованою причиною етнополітичного конфлікту на історичному підґрунті 9 травня 2011 р. Проанализировано современное состояние государственной этнонациональной политики в Украине, особенности ее формирования и правового обеспечения. Показано, что этнонациональная политика стала косвенной причиной этнополитического конфликта на исторической почве 9 мая 2011 г. Up-to-date stage of Ukrainian state ethnonational politics, peculiarities of its working out, its legal ensuring are analyzed. It has been proved that ethnonational politics indirectly caused the ethnopolitical conflict with historical background on the 9th of May 2011. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Політичні науки Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні Article published earlier |
| spellingShingle | Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні Вітман, К.М. Політичні науки |
| title | Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні |
| title_full | Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні |
| title_fullStr | Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні |
| title_full_unstemmed | Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні |
| title_short | Особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в Україні |
| title_sort | особливості сучасного етапу розвитку етнонаціональної політики в україні |
| topic | Політичні науки |
| topic_facet | Політичні науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34091 |
| work_keys_str_mv | AT vítmankm osoblivostísučasnogoetapurozvitkuetnonacíonalʹnoípolítikivukraíní |