Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України)
Упродовж тривалого періоду становлення і розвитку Національної академії наук України її структура зазнавала численних, не завжди зрозумілих із позицій сьогодення змін. Історичні колізії та перипетії, структурні трансформації Відділення фізики і астрономії — яскравий доказ цих слів. До речі, навіть с...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3410 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) / В. М. Локтєв, Л. П. Пономаренко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 24-29. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859773107241222144 |
|---|---|
| author | Локтєв, В.М. Пономаренко, Л.П. |
| author_facet | Локтєв, В.М. Пономаренко, Л.П. |
| citation_txt | Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) / В. М. Локтєв, Л. П. Пономаренко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 24-29. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Упродовж тривалого періоду становлення і розвитку Національної академії наук України її структура зазнавала численних, не завжди зрозумілих із позицій сьогодення змін. Історичні колізії та перипетії, структурні трансформації Відділення фізики і астрономії — яскравий доказ цих слів. До речі, навіть сама назва «відділення» виникла аж ніяк не на зорі створення Академії.
|
| first_indexed | 2025-12-02T07:18:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2
РЕТРОСПЕКТИВА
Упродовж тривалого періоду становлення і розвитку Національної академії
наук України її структура зазнавала численних, не завжди зрозумілих із по-
зицій сьогодення змін. Історичні колізії та перипетії, структурні трансфор-
мації Відділення фізики і астрономії — яскравий доказ цих слів. До речі, навіть
сама назва «відділення» виникла аж ніяк не на зорі створення Академії.
В. ЛОКТЄВ, Л. ПОНОМАРЕНКО
ФУНДАМЕНТ ПРИРОДОЗНАВСТВА
Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України
Аналізуючи історичні, соціально-еко но-
мічні та наукові передумови створення
вітчизняної Академії наук, нагадаємо, що в
ХІХ ст. Україна входила до складу Росій-
ської імперії і не була окремою адміністра-
тивною одиницею. Незважаючи на наявність
високоінтелектуальної інтелігенції, згідно з
Емським указом 1876 р., діяльність україн-
ських громадських культурно-освітніх орга-
нізацій було категорично заборонено. Проте
на Західній Україні активно діяло Літератур-
не товариство ім. Т. Шевченка, яке 1892 р.
трансформувалося в Наукове товариство
ім. Т. Шевченка, що мало у своєму складі три
секції: філологічну, історично-філософську і
математично-природничо-медичну.
На поч. XX ст. ініціативна група спів-
робітників журналу «Киевская страница»
(Київ) розробила статут Українського на-
укового товариства (УНТ), який у 1906 р.
підписали професори В. Антонович, І. Лу-
чицький, П. Житецький, В. Науменко. На
першому засіданні 27 квітня 1907 р. було
обрано голову Товариства — історика і лі-
тературознавця М. Грушевського. Того ж
року загальні збори Товариства затверди-
ли структуру УНТ у складі трьох наукових
секцій: історичної, філологічної та природ-
ничої. Діяльність останньої спрямовувано
на розвиток фізико-математичних, природ-
ничих і лікарських наук. Незважаючи на
«розгін» II Думи (1907), на введення сто-
липінського циркуляру (1910), який забо-
роняв будь-яку діяльність українських гро-
мадських організацій, УНТ не припиняло
свою роботу: виконувало просвітницьку мі-
сію, готувало з’їзди природознавців Украї-
ни, засновувало філії в різних містах, вело
кадрову політику [1, 24]. Це мало позитив-
ні наслідки: 1910 р. медичні науки виділя-
ють у самостійну секцію, а природничу сек-
цію зосереджують на природничо-технічній
© ЛОКТЄВ Вадим Михайлович. Академік НАН України. Академік-секретар Відділення фізики і астроно-
мії НАН України.
ПОНОМАРЕНКО Лілія Петрівна. Кандидат фізико-математичних наук. Доцент кафедри загальної і
теоретичної фізики НТУУ «КПІ» (Київ). 2009
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 25
проблематиці. Після війни 1914 р. із Захід-
ної України емігрувало чимало науковців, і
Товариство було змушене припинити дру-
кування «Записок». Проте природничо-
технічна секція прогресує: у її складі вини-
кають географо-антропологічна, геологіч-
на і технічна підсекції. На жаль, період ста-
новлення УНТ збігся з періодом репресій,
і 1921 р., коли було прийнято рішення про
ліквідацію УНТ, його науковці приєднали-
ся до Української академії наук (УАН).
Саме Українське наукове товариство ста-
ло прообразом майбутньої УАН. Ініціатора-
ми створення потужної централізованої на-
укової інституції виступили міністр освіти
та мистецтва гетьманського уряду Україн-
ської Народної Республіки історик М. Ва-
силенко і академік Петроградської акаде-
мії наук В. Вернадський (1918). Вони за-
пропонували створити при Народному мі-
ністерстві освіти «дві комісії: перша — з
вироблення законопроекту про утворення
Української Академії наук у Києві і при ній
Національної бібліотеки, Національного
музею та інших міцних наукових інститу-
тів, друга — у справах вищої школи і науко-
вих закладів. Головою обох цих комісій об-
рано академіка В. Вернадського, який пого-
дився взяти на себе цей обов’язок» [2, 23].
17 вересня 1918 р. Комісія з вироблення
законопроекту про заснування Української
академії наук у Києві на чолі з В. Вернад-
ським, до якої разом з іншими ввійшли зна-
ний фізик, професор Київського універси-
тету Й. Косоногов і видатний механік, про-
фесор Київського політехнічного інституту
С. Тимошенко, завершила свою роботу.
У програмній промові на першому зібранні
Комісії 9 липня 1918 р. В. Вернадський окрес-
лив основні завдання й напрями діяльності, а
також запропонував структуру майбутньої
державної Академії наук. Вона мала чотири
відділи: історично-філологічний, фі зич но-ма-
тематичний, еко номічно-юри дич ний і при-
кладного природознавства. Останній був пер-
шим у світовій академічній практиці, але, на
переконання В. Вернадського, повністю від-
повідав викликам того часу. Його, до речі,
планували утворити на основі Національної
бібліотеки, Фізичного інституту й Астроно-
мічної обсерваторії. Проте 12 липня 1918 р.
на другому засіданні, присвяченому визначен-
ню структури Академії, члени Комісії вирі-
шили заснувати три відділення: історико-фі-
лологічне, фізи ко- математичне з підрозділом
прикладного природознавства і дер жав но-
еко но мічне. То ді ж створили іс то рико-фі ло-
логічну, фізико-матема тичну та спе ці аль ну
комісії з питань земельних ділянок для будів-
ництва споруд УАН, включаючи землю під
Ботанічний, Акліматизаційні сади та Обсер-
ваторію.
20 липня 1918 р. Комісія постановила за-
снувати при Академії Головну фізичну об-
серваторію з геофізичною частиною, яка ді-
яла на засадах самоврядування і мала свій
бюджет.
Державні посадовці активно підтримува-
ли діяльність Комісії, зокрема Гетьман Укра-
їни П. Скоропадський запропонував міні-
строві освіти подати список приладів, необ-
хідних Академії для Фізичного інституту та
інших установ. З огляду на це Фізико-ма те-
матична підкомісія постановила скласти
особливі записки про кожну дослідницьку
установу Фізико-математичного відділення,
щоб спланувати його роботу в цілому.
Організаційна діяльність Комісії була до-
волі публічною. За період її роботи було на-
діслано понад 27 листів від учених із пропо-
зиціями щодо розвитку в УАН окремих нау-
кових напрямів і створення низки установ.
Архівні джерела розкривають той величез-
ний та копіткий обсяг організаційної робо-
ти, яку було проведено для створення засад
функціонування Відділення [2]. Принципо-
во важливу роль у розбудові структури Від-
ділу фізично-математичних наук відіграли
записки С. Тимошенка і Й. Косоногова.
22 липня 1918 р. С. Тимошенко надіслав
записку «До комісії для вироблення зако-
нопроекту про організацію низки кафедр
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2
прикладного природознавства при УАН».
Думки, викладені вченим, не втратили ак-
туальності й нині. Так, він зазначав, що
часи, коли наука і техніка йшли різними
шляхами, вже минули. Економічно потужні
країни плідно використовують результати
дослідницьких установ, що є взірцем спів-
праці представників «чистої» і «приклад-
ної» науки: «Теж питання про об’єднання
науки й техніки виникає і в нас на Вкраї-
ні… Почин у справі об’єднання науки й тех-
ніки повинна взяти на себе Академія наук.
Завдяки своєму центральному становищу
й науковому авторитету вона зможе заку-
мулювати навколо себе ті нечисленні нау-
кові сили, що зараз є на Вкраїні, і об’єднати
їх у спільній праці, де буде можливим спів-
робітництво людей техніки й наук» [2].
Передбачаючи координаційну роль Акаде-
мії в оптимізації інтеграційних процесів між
природничими й технічними науками, С. Ти-
мошенко обґрунтовував необхідність ство-
рення підвідділу прикладного природознав-
ства в складі Фізично-математичного від ділу.
Крім того, він поставив питання про профе-
сійну підготовку науковців. Саме його ідеї
покладено в основу створення потужної сис-
теми аспірантури. С. Тимошенко писав: «Ціл-
ком природно віддати справу підготовки
майбутніх професорів Академії наук. Лабора-
торії та інститути, що їх думають організува-
ти при Академії, дадуть змогу широко поста-
вити наукові лабораторні досліди і при наяв-
ності відповідних коштів забезпечать спро-
могу наукової праці молодих учених» [2].
Фундатори Академії передбачили пер-
спективність фізичної науки в майбутньому.
Невипадковим було замовлення професоро-
ві Київського університету Й. Косоногову
підготувати записку «Про заснування Фі-
зичного інституту Української Академії
наук у Києві». 12 серпня 1918 р. у доповіді
на засіданні підкомісії він говорив, що серед
численних майбутніх інститутів теоретич-
ного та прикладного профілю насамперед
потрібно заснувати Національну бібліотеку
і Фізичний інститут: «Необхідність відкрит-
тя Фізичного інституту диктується тим, що
фізика є підґрунтям усього сучасного при-
родознавства. Іще ясніше виступає ця необ-
хідність, коли згадаємо, що з трьох старих
університетів, котрі є на території України,
лише один одеський має хоч невеличкий,
але все-таки уміщений в спеціально для ньо-
го збудованому будинку Фізичний інсти-
тут». Акцентуючи увагу на незадовільному
стані фізичних лабораторій у Київському та
Харківському університетах, Й. Косоногов
нагадує, що «наукові досліди … знаходили
своє місце в цих лабораторіях, і можна було
б назвати немало цінних праць, які вийшли
з них. Честь Української держави вимагає,
щоб для фундаменту природознавства — фі-
зики — було також збудовано палац і обза-
ведено його всім необхідним для наукової
праці. Тоді не треба буде вимагати цеї праці;
вона з’явиться як неминучий результат сві-
тового наукового суперництва. Сучасні фі-
зичні інститути вимагають спеціального
уладження, як, наприклад, поміщення для
оптичної праці, поміщення постійної темпе-
ратури, холодної лабораторії, спеціального
забезпечення поміщень газом, водою, елек-
тричним струмом тощо» [2].
Й. Косоногов також порушив і болюче
кадрове питання, запропонувавши шляхи
його вирішення: «Фізичний інститут Ака-
демії наук міг би виявити широку допомо-
гу українським університетам в справі під-
готовки робітників на ниві фізичного зна-
ння. Ті умови, в які були поставлені до цьо-
го часу фізичні інститути та лабораторії
київського, харківського й, почасти, одесь-
кого університетів, дають ще дуже багато
до бажання. Такий стан ненормальний і не-
терпимий в культурній державі. Не можна
вимагати від місцевих вчених геройства, не
можна примушувати працювати їх на гори-
щах й у півтемних вогких підвалах» [2].
Численні обговорення структури Акаде-
мії, зокрема II Відділу, дозволили узгодити
різні позиції. Спочатку планували створити
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 27
два незалежні відділи — Фізично-ма те ма-
тичний (мав досліджувати фундаментальні
теми) і Відділ прикладного природознав-
ства (прикладні проблеми). Проте в уза-
гальнювальній «Записці про Відділ фі зич-
но-математичних наук» обґрунтовано до-
цільність створення двох підвідділів: пер-
ший матиме спільні для всієї академії кафе-
дри природознавства і математики, другий
стане принципово новим підвідділом при-
кладного природознавства. Нове рішення
відображено в «Пояснювальній за писці Мі-
ністерства народної освіти та мистецтва
Раді міністрів Української держави до зако-
нопроекту про заснування Української Ака-
демії наук у Києві» від 12 жовтня 1918 р.
Про Фізично-математичний відділ тут, зо-
крема, зазначено, що «спроба закласти та-
кий відділ робиться вперше, і структура
Української Академії цим різко різниться
од організації інших європейських Акаде-
мій» [2]. У Статуті УАН, оприлюдненому
26 листопада 1918 р., відображено саме таку
структуру II Відділу.
Академію наук створювали як наукову
організацію світового рівня, про що свід-
чать масштаби її розбудови. Запропоновані
шляхи організації природничих досліджень
демонструють, що українські вчені відчува-
ли себе частиною світової наукової спіль-
ноти. Утворення підвідділу прикладного
природознавства (охоплював галузі техні-
ки, промисловості, сільського господар-
ства, медицини) потребувало великого
штату науковців. Через фінансові трудно-
щі вирішили спочатку обмежитися лише
п’ятьма першорядними установами: Геоде-
зичний інститут, Інститут прикладної ме-
ханіки, Фізичний інститут, Ботанічний та
Акліматизаційний сади. Пропозиції Комі-
сій оформили у вигляді подання й адресу-
вали голові Уряду. 14 листопада 1918 р.
Гетьман усієї України П. Скоропадський під-
писав ухвалений Радою Міністрів УНР
«Закон Української держави про заснуван-
ня Української Академії наук у м. Києві».
Цим же числом датовано і наказ Гетьмана
України про призначення 12 перших дій-
сних членів УАН. У Відділ фізично-ма те-
матичних наук увійшли академік В. Вер-
надський, професори Київського політех-
нічного інституту С. Тимошенко та М. Ка-
щенко, професор Київського університету
Св. Володимира П. Тутковський.
Згідно зі статутом УАН у Відділі мали
працювати 30 академіків, зокрема 14 в
основному підрозділі (математика, механі-
ка, астрономія, фізика, хімія, геологія, мі-
нералогія, ботаніка, зоологія, географія) і
16 у підвідділі прикладного природознав-
ства (прикладна фізика, прикладна хімія,
прикладна механіка, медична біологія /
експериментальна медицина, сільськогос-
подарська біологія) *. Високі критерії від-
бору складу УАН запроваджено фактично
з часу її організації. Так, одного з фундато-
рів Академії М. Василенка обрано до її лав
у 1920 р., Й. Косоногова — у 1922 р. [3].
27 листопада 1918 р. у Києві в будинку
№ 36 по вул. Ярославів Вал на першому
загальному засіданні УАН голо вою-пре-
зидентом УАН обрано академіка В. Вернад-
ського, неодмінним секретарем — А. Крим-
ського, голів деяких структурних під роз-
ділів УАН. Одним із трьох перших ака де-
міків-секретарів — посадових осіб, що від -
по відають за певний науковий напрям —
став академік УАН М. Кащенко. Він очо лив
II Відділ, або Відділ фізично-ма тематичних
наук.
Говорити про результати наукової роботи
під час громадянської війни та встановлен-
ня нового політичного ладу важко. Фактич-
но дослідницьку роботу припинили, хоча
вивчали раціональне використання природ-
них ресурсів України, проводили метроло-
гічні вимірювання тощо. Після встановлен-
ня радянської влади в Україні статус Акаде-
* Станом на 1 січня 2009 р. до складу Відділення фізи-
ки і астрономії НАН України входять 22 дійсні чле-
ни та 39 членів-кореспондентів.
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2
мії як загальнодержавної дослідницької
установи відновили і поклали на неї від-
повідальність за розвиток фундаменталь-
ної науки та освіти. Відновилися засідання
ІІ Відділу, які проходили під головуванням
М. Кащенка і за секретарства С. Тимошен-
ка. До поч. 1920 р. відбулося 40 засідань.
У кін. 20-х рр. ХХ ст. у складі II Відділу
утворили 17 структурних одиниць, серед
яких 12 профільних кафедр й Інститут
теоре тичної механіки. На поч. 30-х рр. Ака-
демію реорганізували: споріднені установи
об’єднали в цикли і створили два Відділи —
природничо-технічний і соціально-економіч-
ний. До першого ввійшли математичний,
індустріально-технічний, фізично-хімічний,
географічно-геологічний, біо ботанічний, біо-
зоологічний, медичний цикли. Поява ін дуст-
ріально-технічного циклу унаочнила пріори-
тет розвитку технічних наук. На січневій се-
сії ВУАН у 1934 р. основною структурною
одиницею Академії вирішили вважати ін-
ститут. А ними вже були Український ф і-
зико-технічний інститут у Харкові (1928 р.)
та Інститут фізики в Києві (1929 р.).
21 лютого 1936 р. Раднарком УСРР за-
твердив новий статут Академії, який перед-
бачав діяльність трьох Відділів: математич-
них і природничих, суспільних, технічних
наук. Кожен Відділ утворювали групи від-
повідно до наукових спеціальностей. На За-
гальних зборах у березні 1939 р. затвердили
чотири Відділення: фізико-хімічних і мате-
матичних, суспільних, біологічних, техніч-
них наук. Відділення фізико-хімічних і ма-
тематичних наук репрезентували Інститу-
ти математики, фізики, хімії, фізичної хі-
мії, хімічної технології, геологічних наук і
Полтавська гравіметрична лабораторія.
У період ІІ світової війни більшість інсти-
тутів і керівництво Академії евакуювали до
Уфи. Після реевакуації в 1944 р. почався пе-
ріод відновлення роботи Академії. Перша
післявоєнна сесія АН УРСР відбулася в
квітні 1946 р. і не змінила суттєво структуру
Академії. У 1946 — 1948 рр. Відділ фізико-
хімічних і математичних наук очолювали
академіки В. Лашкарьов і А. Кіпріанов. У
1952 р. на його основі утворили Відділи
фізико-математичних наук (акад. АН УРСР
Б. Гнєденко) та хімічних і геологічних наук
(акад. АН УРСР А. Кіпріанов). Після пере-
ходу Б. Гнєденка на роботу до Московського
державного університету Відділ фізико-
математичних наук у 1957–1958 рр. очолю-
вав академік В. Гріднєв, у наступні п’ять ро-
ків — академік Ю. Митропольський [3].
Період динамічних зрушень у розвитку
Академії та структурі її установ пов’язаний
із обранням у 1962 р. президентом АН
УРСР представника молодшого поколін-
ня українських учених — 43-річного акаде-
міка Б. Патона. У червні 1963 р. Загальні
збори АН УРСР приймають новий статут,
де засвідчують перехід Академії на секцій-
ну структуру (збереглася донині), Відді-
ли отримують назву Відділень. Саме тоді
виникає окреме Відділення фізики. Його
академіком-секретарем обирають академі-
ка А. Смирнова, який обіймав цю посаду до
1966 р. Одночасно організовують Відділен-
ня математики, механіки і кібернетики на
чолі з Ю. Митропольським.
Структуру Відділення фізики утворюють
6 київських науково-дослідних інститутів
(фізики, напівпровідників, металофізики,
теоретичної фізики, технічної теплофізики,
електродинаміки), 3 харківські (фізико-тех-
нічний, радіофізики і електроніки, фі зико-
технічний низьких температур) і Донецький
фізико-технічний. Керівниками обирали ві-
домих у фізичній галузі вітчизняних уче-
них, які мали значний організаційний до-
свід наукової роботи. Обов’язки академіків-
секретарів виконували академіки АН УРСР
О. Парасюк (1966–1970 рр.), В. Гріднєв (1970–
1982 рр.), В. Бар’яхтар (1982–1989 рр.), ака-
деміки НАН України М. Бродін (1990–
1998 рр.), А. Наумовець (1998–2004 рр.),
В. Локтєв (з 2004 р.).
У 1977 р. на пропозицію академіка Я. Яц-
ківа, який переконав Президію НАН Украї-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 29
ни в доцільності приєднання Головної ас-
трономічної обсерваторії до Відділення фі-
зики, де астрономія, астрофізика, космоло-
гія, а згодом радіоастрономія знайшли свій
генетичний зв’язок зі спорідненими наука-
ми, назву «Відділення фізики» змінили на
«Відділення фізики і астрономії».
Як бачимо, структура Відділення фізи-
ки і астрономії (ВФА) динамічно змінюва-
лася відповідно до реалій часу. На базі ста-
рих інститутів утворювали нові. Так, Радіо-
астрономічний інститут виник у 1986 р. на
основі кількох відділів Інституту радіофі-
зики і електроніки, який свого часу утвори-
ли на базі Харківського фізико-технічного
інституту. З останнього в 1960 р. виділив-
ся Фізико-технічний інститут низьких тем-
ператур, який заснував Донецький фізико-
технічний інститут (1965 р.) й Інститут
кріобіології та кріомедицини (1972 р.). Ки-
ївський інститут фізики дав початок Інсти-
туту металофізики (1955 р.), Інституту на-
півпровідників (1960 р.), Інституту теоре-
тичної фізики (1966 р.) й Інституту ядер-
них досліджень (1970 р.). Згодом виникли
нові «покоління» наукових установ: на
базі Львівського відділення Інституту те-
оретичної фізики створено Інститут фізи-
ки конденсованого стану (1990 р.), у Сумах
на базі Відділення прикладної фізики Ін-
ституту металофізики — Інститут приклад-
ної фізики (1991 р.), в Ужгороді — Інститут
електронної фізики (1992 р.), у Харкові —
Інститут іоносфери (1995 р.)
За кількістю наукових установ, число
яких постійно збільшується, ВФА (навіть
після створення Відділення ядерної фізи-
ки і енергетики та переведення до нього
ряду профільних інститутів) посідає пер-
ше місце в НАН України. Це реально від-
повідає загальнонауковій світовій тенден-
ції кін. ХХ — поч. ХХІ ст., позначеної чис-
ленними відкриттями (особливо в астрофі-
зиці), що розкривають перед людством нові
горизонти пізнання та уявлень про Всесвіт.
Доступний до цього часу фізичний світ, як
з’ясувалося, становить лише мізерну части-
ну того, що раніше вважали повною карти-
ною. Так звані темна матерія й енергія ви-
значають антитяжіння — причину спосте-
режуваного розбігання галактик, яке ще не
має чіткого пояснення. Фізики прогнозу-
ють, що на людство чекають нові відкрит-
тя, які не можна порівняти ні з чим раніше
відомим, а сама фізика поверне собі перше
місце серед когнітивних наук.
Нанотехнології, альтернативні джере-
ла енергії, квантові обчислення посідають
чільне місце серед пріоритетних напря мів,
у яких працюють учені ВФА НАН Укра-
їни. Так, у межах двох великих програм,
очолюваних академіками НАН України
М. Находкіним і А. Шпаком, досліджують
властивості нових наноматеріалів (зокре-
ма, вуглецевих — графену, нанотрубок), на-
нодротів, наносенсорику, магнітні домени
тощо. При цьому виникає низка проблем
щодо вивчення квантових явищ у нанопри-
ладах, розроблення технологій поатомно-
го (чи пошарового) контрольованого скла-
дання наноструктур, формулювання за-
гальних принципів наноелектроніки тощо.
Фундаментальну роботу супроводжують
прикладними дослідженнями, бо є потре-
ба в інноваціях для якнайшвидшого впро-
вадження наукових результатів у практику.
За деякими оцінками, обсяг ринку наното-
варів через 5–7 років досягне ≈ $2.5 трлн
(близько 15% усього світового ринку). Це
ставить перед світовим і вітчизняним фі-
зичним співтовариством нові завдання, ви-
рішення яких дозволить ще глибше дослі-
дити нерозкриті таємниці матерії.
1. Онопрієнко В.І., Щербань Т.О. Джерела з історії
наукового товариства в Києві. — К.: ДП «Інформ.-
аналіт. агентство», 2008. — 352 с.
2. Історія Академії наук України. 1918 — 1923. До-
кументи і матеріали / Упоряд.: В.Г. Шмельов та
ін. — К.: Наукова Думка, 1993. — 375 с.
3. Кульчицький С., Павленко Ю., Руда С., Храмов Ю.
Історія Національної академії наук України в су-
спільно-політичному контексті 1918 — 1998.– К.:
Видав. «Фенікс», 2000. — 527 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3410 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-02T07:18:47Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Локтєв, В.М. Пономаренко, Л.П. 2009-07-07T11:10:23Z 2009-07-07T11:10:23Z 2009 Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) / В. М. Локтєв, Л. П. Пономаренко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 24-29. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3410 Упродовж тривалого періоду становлення і розвитку Національної академії наук України її структура зазнавала численних, не завжди зрозумілих із позицій сьогодення змін. Історичні колізії та перипетії, структурні трансформації Відділення фізики і астрономії — яскравий доказ цих слів. До речі, навіть сама назва «відділення» виникла аж ніяк не на зорі створення Академії. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Ретроспектива Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) Article published earlier |
| spellingShingle | Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) Локтєв, В.М. Пономаренко, Л.П. Ретроспектива |
| title | Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) |
| title_full | Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) |
| title_fullStr | Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) |
| title_full_unstemmed | Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) |
| title_short | Фундамент природознавства (Сторінки історії Відділення фізики і астрономії НАН України) |
| title_sort | фундамент природознавства (сторінки історії відділення фізики і астрономії нан україни) |
| topic | Ретроспектива |
| topic_facet | Ретроспектива |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3410 |
| work_keys_str_mv | AT loktêvvm fundamentprirodoznavstvastorínkiístoríívíddílennâfízikiíastronomíínanukraíni AT ponomarenkolp fundamentprirodoznavstvastorínkiístoríívíddílennâfízikiíastronomíínanukraíni |