Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй
Автор статті виклав суть наукової ідеї лауреата Нобелівської премії економіста Р. Коуза щодо ринкового механізму ліквідації негативної екстерналії, якою є глобальне потепління. У статті оцінено дії суб’єктів господарювання України щодо реалізації Кіотського протоколу. На прикладі ВАТ «ІваноФранківс...
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3414 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй / М. В. Довбенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 26-34. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859830434017312768 |
|---|---|
| author | Довбенко, М.В. |
| author_facet | Довбенко, М.В. |
| citation_txt | Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй / М. В. Довбенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 26-34. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Автор статті виклав суть наукової ідеї лауреата Нобелівської премії економіста Р. Коуза щодо ринкового механізму ліквідації негативної екстерналії, якою є глобальне потепління. У статті оцінено дії
суб’єктів господарювання України щодо реалізації Кіотського протоколу. На прикладі ВАТ «ІваноФранківськцемент» продемонстровано, як реконструювати підприємство й заробити додаткові кошти
від продажу прав на екологічні квоти, встановлені кіотськими домовленостями.
Ключові слова: глобальне потепління, парникові гази, теорема Коуза, екстерналія, екологічні квоти
An author of the article stated the main point of scientific concept of R. Kouz, Nobel prize-winner laureate, regarding market mechanism of negative externals
elimination, namely global warming. The article assesses actions of Ukrainian business entities to provide compliance
with Kyoto Protocol. Open joint-stock company
«Ivano-Frankivskcement» is used as example to show how reconstruct the enterprise and make additional assets from the sale of right for ecological quotas established
by Kyoto protocol. Keywords: global warming, greenhouse gas, Kouz theorem, externals, ecological quotas
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:32:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3
Економічна криза, яка охопила всі континенти, дедалі глибше проникає в різ-
ні сфери соціально-економічного життя. В Україні, як відомо, вона почалася
з обвалу на ринку нерухомості, стагнації фінансового сектору. Не будемо га-
дати, хто наступний. Розглянемо перспективи України залучити додаткові
інвестиції, зокрема, шляхом виконання положень Кіотського протоколу.
Ґрунтуючись на науковій теоремі Р. Коуза, ця угода об’єд нала світове спів-
товариство і застосувала ринкові механізми для роз в’язання екологічних
проблем людства.
М. ДОВБЕНКО
КІОТСЬКИЙ ПРОТОКОЛ ЯК ПЕРСПЕКТИВНЕ ДЖЕРЕЛО
ДОДАТКОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Глобальні зміни клімату, за оцінками ба-
гатьох фахівців, відбуваються надзви-
чайно швидкими темпами. Низка наукових
центрів США, починаючи з 1978 р., кожне
десятиліття фіксує підвищення температу-
ри нижніх шарів атмосфери на 0,5 °F. Наве-
демо кілька наочних доказів із різних регіо-
нів світу:
• визнання метеорологами рекордно теп-
л и ми перших трьох років ХХІ ст.;
• фіксація вченими великої «коричневої
хмари» над Індійським океаном, що є на-
слідком викидів продуктів згорання ву-
гілля;
• швидке танення льоду на вершині гори
Кіліманджаро;
• скорочення снігового покриву Альп;
• небувала спека і найкатастрофічніші по-
жежі 2009 р. в історії Австралії.
Розвиток парникового ефекту, що харак-
теризується динамічним ростом середньої
температури на 0,7–0,8 °С, у природі три-
ває тисячоліттями, нині ж вистачило і ста
років. За прогнозами Міжурядової групи
експертів зі зміни клімату (МГЕЗК), се-
редня температура Землі до 2050 р. зрос-
те на 0,8–2 °С.
© ДОВБЕНКО Михайло Володимирович. Доктор економічних наук. Директор Інституту відкритої
політики ( Київ). 2009
Крапку в дискусії про причини глобаль-
ного потепління, роль і місце в ньому
людини ще не поставлено. Зокрема, профе-
сор Кримської астрофізичної обсерваторії
Е. Терез закликає не драматизувати ситуа-
цію і не пророкувати економічну катастро-
фу, що настане через глобальне потеплін-
ня: «Є підстави сумніватися, що це поте-
пління — результат людської діяльності і
що цикл потепління, який розпочався, не
зміниться в майбутньому черговим періо-
дом похолодання» [1]. Українські вчені
М. Дробноход, В. Луцюк, В. Шестопалов се-
ред головних причин потепління назива-
ють «підвищення концентрації СО2 в ат-
мосфері через порушення його саморегуля-
ції, викликаних вирубуванням 40% лісів» і
«занадто інтенсивний видобуток нафти з
надр Землі у ХХ ст.» [2]. Відновлення при-
родного балансу енергопотоків єдиного
глобального енергетичного ланцюга обміну
між геосферами Землі, стверджують вони,
призупинить процес потепління та його ка-
тастрофічні наслідки.
Водночас більшість науковців поділяє
думку про зв’язок між наслідками глобаль-
ного потепління і кризою функціонування
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 27
світової економіки. Вони впевнені, що заго-
стрення екологічної ситуації та вичерпан ня
невідновлюваних природних ресурсів не-
гативно впливають на світове господар-
ство, підривають основи сталого розвитку,
зумовлюють пристосування економіки 1, а
нарощування темпів економічного розви-
тку збільшує техногенний тиск на приро-
ду, трансформуючи її в техногенну екосис-
тему [3].
Не лише вчені, але й багато економістів
і політиків нарешті зрозуміли: екологічну
ситуацію, що дедалі загострюється, не вре-
гулювати, керуючись ціннісними пріори-
тетами, що є рушіями сучасного суспіль-
ства. «Фінансова криза підкреслила небез-
пеку ігнорування чітких сигналів тривоги.
Ми не можемо допустити повторення такої
помилки щодо змін клімату, якщо хочемо
запобігти небезпечним, а можливо й ката-
строфічним економічним і соціальним на-
слідкам у наступні десятиліття», — заяв-
ляє Комісар ЄС з питань довкілля Став-
рос Дімас [4]. Хотілося б, щоб таку глибо-
ку занепокоєність виявляли і розуміли всі
представники бізнесової та політичної елі-
ти, особливо під час формулювання амбі-
ційних завдань.
РЕВОЛЮЦІЙНА ІДЕЯ НОБЕЛІАНТА
Поки людство усвідомлює результат сво-
го впливу на природу, інтелектуальна
еліта шукає шляхи розв’язання актуальних
екологічних й економічних проблем.
Із низки запропонованих стратегій чи не
найпрагматичнішою є наукова ідея Р. Коу-
за 2. У 40–50 рр. ХХ ст. вчений звернув ува-
гу на роль державної монополії та контро-
лю в галузях поштового зв’язку, теле- і ра-
діокомунікацій. Владні інститути багатьох
держав у ті часи охороняли ефір від хаосу,
який могли зчинити станції-конкуренти,
працюючи на однакових хвилях. Р. Коуз
поставив під сумнів доцільність державно-
го контролю «заторів» у радіоефірі і запро-
понував створити «радіомовний» ринок,
зокрема запровадити право приватної влас-
ності на електромагнітні хвилі різної час-
тоти [5]. У статті «Федеральна комісія зі
зв’язку» він обґрунтував необхідність існу-
вання такого ринку і запропонував меха-
нізм його дії. Федеральна комісія організо-
вує аукціон із продажу прав на мовлення
на тих чи інших частотах і передає вируче-
ні кошти до бюджету, а радіокомпанії діють
згідно з правилами, які визначає ринок.
Ідея встановлення прав власності та поя-
ва ринку для фізично неспостережних
об’єктів — електромагнітних коливань —
була настільки неординарною, що опоненти
зажадали її деталізації. Стаття «Проблеми
соціальних витрат» [6] стала одночасно і
відповіддю скептикам, і протестом проти
монополії влади на радіо- і телеефір. Р. Коуз
спростував право держави контролювати й
регулювати цю царину, закликав шукати
«провали ринку», помічати негативні екс-
терналії (шкідливі зовнішні ефекти) 3, дола-
ти асиметричність інформації, утримувати
економічні суб’єкти від встановлення моно-
1 За даними ООН, ліквідація наслідків повеней, цу-
намі та землетрусів, починаючи з 1970 р., коштувала
світовій економіці понад $2 трлн США. Протягом
останніх кількох років стихійні лиха відбуваються
вчетверо частіше, ніж у 1970 р., а фінансові витрати
на подолання їхніх наслідків усемеро вищі. Одна з
основних причин — глобальне потепління. З 1970 р.
зареєстровано понад 7 тис. природних катаклізмів,
які забрали 2,5 млн життів.
2 Коуз (Coase) Рональд Гаррі — лауреат Нобелівської
премії (1991 р.), член Американської та Британської
академій наук, заслужений член Американської еко-
номічної асоціації, почесний професор Чиказького
університету.
3 Приклади «екстернальних» ефектів: шум аеродро-
му, що порушує спокій мешканців навколишніх сіл
та міських мікрорайонів, або заводський дим, що
отруює довкілля. Раніше ліквідувати такі неподоб-
ства можна було лише завдяки державному втру-
чанню.
28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3
полії і виробляти суспільні блага. Він не
лише переконливо довів, що економічні
суб’єкти самостійно владнають взаємні пре-
тензії щодо зовнішніх ефектів, але й вивів
на основі своїх аргументів знамениту нині
«теорему Коуза» 4:
Якщо права власності чітко визначені,
а трансакційні витрати дорівнюють нулю,
то алокація ресурсів (структура виробни-
цтва) залишатиметься незмінною та ефек-
тивною незалежно від змін у розподілі
прав власності.
Розшифруємо сказане. Трансакційними
вважають зазвичай витрати, що: а) пов’язані
зі складанням проекту угоди купівлі-
продажі товарів і послуг (окрім ціни), про-
веденням переговорів і забезпеченням га-
рантій договору; б) виникають у разі не-
ефективної адаптації та при коригуванні до-
говору; в) коли схему реалізації угоди
порушено через огріхи в договорі, помилки,
недоліки, інші непередбачені зовнішні чин-
ники. Відсутність трансакційних витрат
(нульові чи позитивні трансакційні витра-
ти) Р. Коуз спроектував на реальні життєві
ситуації і зробив логічний висновок: якщо
трансакційні витрати позитивні, то розпо-
діл прав власності безпосередньо вплива-
тиме на ефективність виробництва.
«Теорема Коуза» давала підстави для та-
ких важливих висновків:
1. Джерелом екстерналій є розмиті чи не-
встановлені права власності. Не випадково
основною причиною конфліктів щодо зо-
внішніх ефектів були ресурси, якими рані-
ше ніхто не володів (повітря, вода), а тепер
вони потрапили в категорію проблемних
або рідкісних.
2. Зовнішні ефекти мають дуалістичний
характер. Заводський дим шкодить меш-
канцям міста, але заборона на викиди за-
вдає збитків власникам заводу, а отже, і
споживачам його продукції. Оптималь-
не рішення — специфікація прав власнос-
ті: необхідно мінімізувати сукупні збитки,
а не шукати відповідь на одвічне запитання
«хто винен?».
3. Упорядкованість ринку безпосеред-
ньо пов’язана з трансакційними витрата-
ми. Якщо вони низькі, а права власності
чітко прописані, то суб’єкти ринку само-
стійно врегулюють проблемні питання.
Необхідно, щоб закон дозволяв укладати
угоди щодо права власності на зовнішні
ефекти, тоді й «провалів ринку» не буде, і
держава не коригуватиме ринкові меха-
нізми. При цьому не важливо, хто матиме
право власності, наприклад, на чисте по-
вітря — мешканці міста чи власники за-
воду. Зацікавлені сторони швидко зна-
йдуть раціональне рішення: агент, що
отримає найбільшу вигоду з права влас-
ності, придбає його. У такий спосіб рин-
кова операція з «проблемним» ресурсом
стимулюватиме появу ланцюжка ринко-
вих обмінів.
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
Теорема Р. Коуза — одне з найяскра віших
досягнень економічної науки ХХ ст.,
упродовж якого фахівці багатьох країн сві-
ту широко застосовували нобелівські ідеї у
своїй господарській практиці. Саме на них
побудовано систему охорони навколишньо-
го середовища, яку регулюють економічни-
ми методами.
Схема її дії така: в окремих місцевос-
тях установлюють допустимий рівень шко-
ди довкіллю, обмежують його правами на
викиди продуктів згорання в атмосферу
і проводять відкритий продаж прав на за-
бруднення агентам. Вони стають зацікав-
леними в упровадженні екологічно чистих
технологій, бо можуть згодом перепродати
надлишок своїх прав.
4 Видатний американський економіст Дж. Стіглер
увів у науковий обіг вислів «теорема Коуза» і чітко її
сформулював на основі тез, викладених Р. Коузом у
статті «Проблеми соціальних витрат».
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 29
Ринок із продажу прав на забруднення
довкілля, як свідчить багаторічний досвід,
є напрочуд ефективним. Агентство з охо-
рони навколишнього середовища США з
1976 р. розробило й реалізовує програму
охорони довкілля економічними методами
регулювання. Після оприлюднення ризи-
ків і вигод для кожного учасника програ-
ми адміністрація Дж. Буша (старшого) за-
пропонувала розширити і доповнити її. У
листопаді 1990 р. ці пропозиції законодав-
чо закріпили в Акті про чисте повітря. Він
передбачає торгівлю правами не лише в
районах, де порушено локальні вимоги до
якості повітря, але й у ситуаціях, коли по-
трібно знижувати рівень викидів для міні-
мізації глобального забруднення атмосфе-
ри (міжрегіональне перенесення викидів).
У межах цієї програми укладено тисячі
угод.
На Чиказькій кліматичній біржі з 2003 р.
також активно продають права на емісію
шкідливих газів. Індустріальні компанії,
купуючи додаткові квоти, скорочують свої
податкові екологічні виплати.
Чи зупинить глобальне потепління одна
країна, навіть така потужна, як США? Ні.
Чи допоможуть високі податкові стягнен-
ня, суворі адміністративні заходи? Теж ні.
Запроваджені однією країною обмеження
(скажімо, нормативи викидів парникових
газів) не діють на території інших держав.
Тож внутрішні витрати виробництв країни-
ініціатора суттєво зростуть порівняно з ви-
тратами її закордонних конкурентів. Біль-
шість товарів промислово розвинених кра-
їн енергоємна (продукція металургійної,
хімічної, машинобудівної галузей тощо),
тому подорожчання енергоносіїв та енерге-
тичних послуг через запровадження обме-
жень або податків на викиди парникових
газів матиме прогнозовані наслідки: скоро-
чення експорту, збільшення обсягів деше-
вого імпорту, ріст безробіття і падіння жит-
тєвого рівня.
Що робити? Не зволікати зі створенням
масштабної міжнародної концепції щодо
адаптації економіки до кліматичних змін і
вичерпання ресурсів, узгоджувати дії сто-
совно переведення промислового виробни-
цтва на нові екологічно безпечні техноло-
гії, враховувати всі системні затрати й ви-
значати канали фінансування.
ЕКОНОМІЧНИЙ РЕГУЛЯТОР СТАНУ ДОВКІЛЛЯ
Механізм функціонування світової еко-
номіки істотно змінили Рамкова кон-
венція ООН зі зміни клімату (РКЗК) від
9 травня 1992 р. і Кіотський протокол про
зниження темпів приросту викидів парни-
кових газів у атмосферу.
Як відомо, Кіотський протокол є допо-
вненням до РКЗК. Документ установлює
кількісні зобов’язання щодо скорочення та
обмеження викидів шести газів [двоокису
вуглецю або вуглекислого газу (CO2), гек-
софториду (SF6), метану (CH4), гідрофтор-
вуглеводнів, перфторвуглеводнів, оксиду
азоту (N2O)] упродовж 2008–2012 рр. на
5,2% порівняно з 1990 р., який є точкою
відліку в проведених розрахунках 5.
Як діятиме система, яку впроваджує
Кіотський протокол? У документі зафік-
совано три механізми: проект спільного
впровадження, механізм чистого розвитку
та міжнародної торгівлі викидами.
Проект спільного впровадження (СВ)
дозволяє країнам заявляти про своє пра-
во на скорочення викидів, що утворилися в
результаті інвестування в інших промисло-
во розвинених країнах, є предметом пере-
дачі еквівалентної кількості одиниць ско-
рочення викидів (ОСВ) між двома країна-
ми, які ратифікували протокол (Ст. 6).
Механізм чистого розвитку (МЧР) пе-
редбачає аналогічні проекти скорочення
5 Згідно з теоремою Р. Коуза, первісний розподіл прав
не залежить від здатності ринку досягати ефектив-
ного результату.
30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3
викидів у країнах, що розвиваються, для
отримання сертифікованих скорочень ви-
кидів (ССВ) при подальшому їх викорис-
танні інвестором. Протокол вимагає, щоб
ці проекти сприяли сталому розвитку в
країнах, які отримують інвестиції, і допо-
магали їм брати участь у стабілізації кліма-
ту (Ст. 12).
Міжнародна торгівля викидами (МТВ)
дозволяє передавати частину національних
квот на викиди — одиниць встановлених
обсягів (ОВО) — іншим країнам (Ст. 17).
Здійснювати це можна через національні
системи торгівлі, що підтримують приват-
ні фірми в міжнародній торгівлі правами
на викиди.
Від типу механізму залежатимуть вид і
сукупна пропозиція вуглецевих одиниць
на міжнародному ринку торгівлі правами,
а отже, вектор поточних цін на вуглецеві
одиниці, що інформує про ціни на вугле-
цеві одиниці на регульованих (наприклад,
ОСВ, ССВ, ОВО) і нерегульованих (добро-
вільні скорочення викидів) Кіотським про-
токолом. Реалізація проектів СВ не збіль-
шить пропозиції вуглецевих одиниць на
ринку, бо кількість ОВО країни, де перебу-
ває власник проекту, зменшать на кількість
вироблених у межах проекту ОСВ. Реа-
лізація проектів у межах МЧР збільшить
пропозиції вуглецевих одиниць на ринку,
оскільки в систему ССВ залучать парнико-
ві гази.
Наведемо приклад. Граничні витрати
скорочення викидів у одній із держав, що
реалізовує вимоги Кіотського протоколу,
перевищують аналогічний показник в дру-
гій країні, що також його ратифікувала.
Тоді підприємствам першої країни (інвес-
торам проектів) вигідніше вкласти кошти,
що призначені для виконання зобов’язань
зі скорочення емісії, у технологічну мо-
дернізацію енергоємних (на основі вугле-
воднів) виробництв другої країни. Підпри-
ємства першої країни можуть використа-
ти вироблені в результаті інвестицій ОСВ
(чи ССВ) для поповнення дефіциту квот
на емісію парникових газів або ж продати
їх на внутрішньому ринку квот. Механізми
Кіотського протоколу допомагають влас-
никам проектів оновити основні фонди без
значних затрат та збільшити прибуток на
інвестований капітал завдяки розширен-
ню спектра реалізації проектів. Ці механіз-
ми стимулюють впровадження енергоефек-
тивних технологій, які підвищують конку-
рентність продукції учасників програми на
міжнародному ринку.
ОБ’ЄДНАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗУСИЛЬ
Хоча 159 із 213 країн світу ще 11 серп-
ня 1997 р. підписали в Кіото (Япо-
нія) Кіотський протокол, але діяти він по-
чав лише в 2005 р. після ратифікації його
Росією. Для набуття чинності Протокол
мали завізувати не менше як 55 держав,
які в піковому щодо забруднення довкіл-
ля 1990 р. перевищували допустиму нор-
му викидів (55%). До кінця 2008 р. доку-
мент також ратифікували всі країни ЄС,
Китай і Японія.
Серед держав, що виконують кіотські
домовленості, немає найбільшого світово-
го забруднювача — США (20–37% світо-
вих викидів парникових газів). Чому ад-
міністрація Дж. Буша відкликала підпис
Б. Клінтона з-під цього документа? За роз-
рахунками американських експертів, реа-
лізація Кіотського протоколу за грожує
США скороченням ВВП на 1% ($106 млрд
США) [7], а це, на думку тамтешніх уря-
довців, поховає економіку наддержави. За-
киди в байдужості до глобальних проблем
вони спростовують аргументами про подат-
кові преференції в обсязі $3,6 млрд США
підприємствам, що працюють у галузі аль-
тернативної енергетики та впроваджують
енергоощадні технології, і спрямуванням
$5,8 млрд США із держбюджету на бороть-
бу зі зміною клімату [8].
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 31
Прийняття 2001 р. Марракешських угод,
які регламентують порядок виконання Кі-
отського протоколу, прискорило розвиток
ринку квот на викиди парникових газів. На
планеті миттєво сформувався зовсім но-
вий ринок — кліматичних інвестицій. Уже
в 2007 р. компанії, діяльність яких призво-
дить до забруднення довкілля, уклали між-
народних угод на суму понад 12 млрд фун-
тів стерлінгів [9].
ВІТЧИЗНЯНІ ПЕРСПЕКТИВИ
Україна підписала Кіотський протокол
15 березня 1999 р., а Верховна Рада
ратифікувала його 4 лютого 2004 р. (за
№ 1430-IV). Відтоді він є частиною нашо-
го національного законодавства.
Обсяги викидів парникових газів у Украї-
ні, за даними кадастру, перевіреного міжна-
родною групою експертів, у 1990 р. стано-
вили 925,4 млн т еквівалента двоокису вуг-
лецю, або так званих одиниць встановленої
кількості (ОВК). У 2004 р. в атмосферу ви-
кинуто близько 413,4 млн т. Отже, надли-
шок національної квоти на викиди стано-
вить понад 500 млн т. Оскільки Україна на-
лежить до країн із перехідною економікою,
то вимоги щодо зменшення кількості вики-
дів для нас визначено в бік зниження. Хоча
з розвитком української економіки надли-
шок нашої квоти може зменшитися.
Розбіжність в оцінюванні фахівцями за-
гального потенціалу скорочення Україною
викидів парникових газів досить велика.
Наш «запас становить принаймні 150 млн т
викидів парникових газів на рік», — пише
доктор технічних наук І. Шелевицький [10].
А в компанії «Global Carbon» стверджують,
що він (запас) за проектами спільного впро-
вадження впродовж 2008–2012 рр. дорів-
нює 208 млн т [11]. «Квоти на викид 300
млн т парникових газів на суму $1,5 млрд
США щороку може продавати Україна», —
переконливо доводять інші експерти [12].
У свою чергу міністр охорони навколиш-
нього природного середовища Г. Філіпчук
оцінює потенціал українського ринку тор-
гівлі квотами в межах Кіотського протоко-
лу в обсязі 3,6 млрд євро [13]. Якщо згада-
ти про орієнтацію нашої промисловості та
сільського господарства на вдосконалені й
екологічно чисті технології, то середній що-
річний надлишок квоти у 2008–2012 рр.
цілком реально може становити 250 млн т,
тобто за п’ятирічку — 1,25 млрд т [14].
Ціну нашої 1 т вуглецю визначити важ-
ко — ринок ще не запрацював. Фахівці
вва жають, що на перших торгах вона зале-
жатиме від установленої власниками квот
раціональної ціни. За попередніми підра-
хунками Світового банку, Україна зможе
отримати за квоти чималі суми (табл. 1).
Україна суттєво розвинула інституціо-
нальний потенціал для роботи за гнучкими
кіотськими механізмами:
— прийнято Меморандум про співробіт-
ництво з упровадження РКЗК, згідно зі
Ст. 6 Кіотського протоколу, з багатьма кра-
Ціна
Малий обсяг
0,45 млрд ОВК
Середній обсяг
1,0 млрд ОВК
Великий обсяг
1,5 млрд ОВК
Низька (1 євро) 0,45 млрд євро 1 млрд євро 1,5 млрд євро
Середня (5 євро) 2,25 млрд євро 5 млрд євро 7,5 млрд євро
Висока (10 євро) 4,5 млрд євро 10 млрд євро 15 млрд євро
Таблиця. 1. Потенційна ринкова вартість надлишку ОВК України згідно з Кіотським протоколом [14]
* Розрахунки проведено за різними цінами 1 т вуглецю, або одиниці ОВК
32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3
їнами (починаючи з Данії (у 2004 р.) і за-
вершуючи Японією — у 2008 р.);
— в Інституті законодавства Верховної
Ради України організовано постійний семі-
нар із питань правової та інституційної під-
тримки національної політики у сфері гло-
бальних змін клімату;
— створено Національне агентство еко-
логічних інвестицій (2007 р.);
— Національний реєстр квот (2007 р.)
узгоджено з міжнародними стандартами
тощо.
Проте Україна ще не використовує ті
можливості, які надає їй Кіотський прото-
кол [15]. «Ми на початку 2008 р. були єди-
ною країною, яка підписала цей протокол
і не пройшла жодної бюрократичної про-
цедури, що дозволяє вийти на ринок тор-
гівлі невикористаними квотами викидів.
...процедура виходу на цей ринок виявила-
ся надзвичайно складною», — констатувала
Прем’єр-міністр України Ю. Тимошенко.
НА ШЛЯХУ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО РИНКУ
ЕКОЛОГІЧНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Вітчизняні суб’єкти господарювання з
2004 р. готуються до участі в проекті
спільного впровадження. Вони мають вико-
нати спеціальні процедурні вимоги: запро-
вадити відповідний інвестиційний проект і
реально скоротити викиди парникових га-
зів, сертифікувати й установити права, щоб
ОСВ стали предметом купівлі-продажу на
ринку. Станом на 2008 р., за інформацією
міністра Мінприроди Г. Філіпчука, це ві-
домство «схвалило реалізацію 18 проектів,
направлених на скорочення викидів парни-
кових газів, і узгодило підготовку ще 81 та-
кого проекту» [13].
Серед піонерів — Чернігівський водо-
канал і шахта ім. Засядька в Донецьку, які
п’ять років тому направили документа-
цію до Відня в Секретаріат РКЗК. Проте
першим повністю всю процедуру викона-
ло ВАТ «Івано-Франківськцемент» — по-
тужне підприємство, що разом зі своїми
кар’єрами вапняку, мергелю, щебеню має
близько 200 га площі, понад 10 км розгалу-
женої мережі під’їзних залізничних колій,
більше як 14 км автодоріг.
Підприємство реалізувало масштабний
інвестиційний проект (проект СВ) і пере-
йшло від «мокрого» до «сухого» способу
виробництва цементної сировини — клін-
керу (спеченої суміші вапняку і глини або
шлаку). Для цього реконструювали піч
№ 3 Ø 3,6×90 м. Відтепер її продуктивність
збільшено з 480 т/доб. до 2300 т/доб., а пи-
тому втрату тепла на випалення клінкеру
зменшено з 1600 ккал/кг до 775 ккал/кг.
Підприємство змінило всю свою техноло-
гічну лінію — від пічного агрегату, дозу-
вального блока, етажерки циклонних те-
плообмінників із дробаркою-сушаркою до
газоочисних установок холодної, середньої
та гарячої частин печі. Головні новації —
встановлення майже двох десятків рукав-
них фільтрів (розраховані на обсяг запиле-
ного повітря від 2040 до 16340 м3/год.) і
3-пільного електрофільтра (324000 м3/год.
запиленого повітря). Також запроваджено
автоматичну підтримку заданого теплового
режиму; постійний контроль повноти зго-
рання палива за допомогою установки га-
зоаналізаторів на газоходах від головки
печі й циклону IV ступеня, що унеможлив-
люють втрати хімічної неповноти згорання
палива; застосовано систему автоматичної
подачі стислого повітря на регенерацію ру-
кавних фільтрів; установлено компресори-
охолоджувачі повітря з використанням
повітря від охолодження компресора для
опалюваних приміщень тощо. Усі процеси
виготовлення цементу тепер контролює ана-
літична техніка останнього покоління.
Запроваджені ВАТ «Івано-Франківськ-
цемент» новації заощаджують 84100 т
умовного палива, скорочують витрати
електро енергії в півтора разу на 1 т продук-
ції, зменшують у півтора разу викиди пар-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 33
никових газів у навколишнє середовище.
Такі заходи припинять викид у довкілля
твердих частинок до 30 мг/м3 (що значно
нижче від європейських норм).
Після реконструкції було зафіксовано
ОСВ — дозвіл на викиди, що утворюють-
ся в результаті впровадження проекту СВ.
Тепер, відповідно до Кіотського протоко-
лу, підприємство може укладати угоди про
придбання чи продаж ОСВ.
* * *
Копітка робота українських і закор-
донних фахівців дала підстави Прем’єр-
міністрові України Ю. Тимошенко на по-
чатку 2009 р. повідомити, що Україна ви-
йшла на міжнародний ринок, укладає пер-
ші контракти з державними компаніями
Японії 6 [15]. «Ідеться про дуже великі гро-
ші. Спрямовані вони будуть на технічне пе-
реоснащення наших систем теплозабезпе-
чення, постачання гарячої води, мінімізації
викидів, зокрема, й у газотранспортній сис-
темі, в якій можемо через кілька років від-
мовитися від спалювання газу, необхідного
для роботи цієї системи. Це унікальна про-
грама, яка абсолютно реально, крім мож-
ливостей бюджету, може додатково інвес-
тувати в технічне переоснащення мільярди
гривень», — повідомила керівник уряду й
побажала, щоб Україна ефективно і відпо-
відно до правил дебютувала на цьому вузь-
кому і висококонкурентному ринку.
Але чи має право держава вилучати ко-
шти підприємства, що самотужки провело
реорганізацію? Кому з учасників процесу
взагалі належить право торгівлі викидами?
Відповіді на ці запитання в України поки
що немає.
Проведений аналіз дозволяє зробити
певні висновки і внести пропозиції, які до-
поможуть урегулювати національний ри-
нок екологічних інвестицій:
1. Проекти СВ супроводжують досить
високі трансакційні витрати: операційні;
пов’язані з необхідністю ідентифікації цих
проектів, розгляду і затвердження проек-
тів, моніторингу, верифікації їх виконан-
ня, сертифікації ОСВ; отримані в резуль-
таті виконання заходів у межах проектів,
ведення переговорів між учасниками про-
ектів про розподіл отриманих ОСВ. Лише
агентські виплати можуть становити п’яту
частину від виторгу продавця ОСВ.
2. Оскільки підприємства, що долуча-
ються до виконання вимог Кіотського про-
токолу, мають високі трансакційні витрати
і зазнають фінансових ризиків, які супро-
воджують реалізацію проектів СВ, державі
не варто накладати жодних додаткових по-
датків, акцизних чи інших зборів на змен-
шення викидів. Згідно з теоремою Коуза,
ринок обов’язково врегулює проблему зо-
внішніх ефектів, якщо під час розподілу ре-
сурсів приватні суб’єкти укладають / вико-
нують угоду і не витрачають надлишкових
коштів.
3. Окремі економічні агенти, відповідно
до теореми Коуза, самостійно розв’язують
питання щодо зовнішніх ефектів. Отже,
власником ОСВ, отриманих у результа-
ті реалізації проектів СВ, є суб’єкт госпо-
дарювання — підприємство. Це положення
обов’язково потрібно закріпити законодав-
чо.
4. Назріла нагальна потреба уточнити і
законодавчо закріпити функції учасників
процесу під час реалізації Кіотського про-
токолу в Україні, а також чітко прописати
їхні права і обов’язки.
Продаж прав ВАТ «Івано-Фран ків ськ-
цемент» на шкідливі викиди — лише пер-
ший крок до формування в Україні націо-
нального ринку екологічних інвестицій.
6 Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів від 29
січня п.р., Національне агентство екологічних інвес-
тицій уклало договір з японською Організацією з
розроблення нових енергетичних і промислових тех-
нологій на продаж 50 млн ОВО.
34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3
Він має незаперечну цінність для України
як досвід застосування конкретного еконо-
мічного механізму, що надалі треба поши-
рювати і спрямовувати на реалізацію інших
енергоефективних та екологічних проектів.
1. Терез Э.И. Глобальное потепление — миф или ре-
альность? // «2000». — 2005. — 27 мая. — С. 2.
2. Дробноход М., Луцюк В., Шестопалов В. Зміна клі-
мату обумовлена... видобутком нафти із надр Зем-
лі // Дзеркало тижня. — 2008. — 5 липня. — С. 15.
3. Скільки коштує екологічна катастрофа // Конт-
ракти. — 2008. — № 28. — С. 7.
4. Зміни клімату: ЄС закликає перейти від дискусій
до переговорів // Євробюлетень. — 2009. — № 1. —
С. 20.
5. Coase R. The Federal Communications Commis-
sion // «Journal of Law and Economics». — 1959.
Vol. 2. — № 1.
6. Coase R. The Problem of Social Cost // «Journal of
Law and Economics». — 1960. — Vol. 3. — №1.
7. Global Warming Glasnost // The Wall Street Jour-
nal. — 04.12.2003.
8. А США проти // Галицькі контракти. — 2005. —
№ 8. — С. 9.
9. Глобализированный саммит // Міжнародний
кур’єр. — 2007. — 12 18 грудня. — С. 11.
10. Шелевицький І. Атомна енергетика і чорна мета-
лургія — що з того українцям ? // Дзеркало тиж-
ня. — 2007. — 4 серпня. — С. 8.
11. Простаков Г., Скаршевский В. Протокол упущен-
ных возможностей // Эксперт. — 2008. — № 25. —
С. 24.
12. Україна готова продавати квоти на парникові вики-
ди // Галицькі контракти. — 2004. — № 24. — С. 6.
13. Україна готова почати торгівлю квотами // День. —
2008. — 16 липня. — С. 5.
14. Рожен О. Як заробити мільярди на екологічних
квотах // Дзеркало тижня. — 2007. — 19 травня. —
С. 15.
15. Мостова Ю. Компроміс. І життя після нього //
Дзеркало тижня. — 2009. — 24 січня. — С. 3.
М. Довбенко
КІОТСЬКИЙ ПРОТОКОЛ ЯК ПЕРСПЕКТИВНЕ
ДЖЕРЕЛО ДОДАТКОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Р е з ю м е
Автор статті виклав суть наукової ідеї лауреата Но-
белівської премії економіста Р. Коуза щодо ринко-
вого механізму ліквідації негативної екстерналії,
якою є глобальне потепління. У статті оцінено дії
суб’єктів господарювання України щодо реалізації
Кіотського протоколу. На прикладі ВАТ «Івано-
Франківськцемент» продемонстровано, як рекон-
струювати підприємство й заробити додаткові кошти
від продажу прав на екологічні квоти, встановлені кі-
отськими домовленостями.
Ключові слова: глобальне потепління, парникові гази,
теорема Коуза, екстерналія, екологічні квоти
M. Dovbenko
KYOTO PROTOCOL AS A PROSPECT SOURCE
OF EXTRA INVESTMENTS
S u m m a r y
An author of the article stated the main point of sci-
entific concept of R. Kouz, Nobel prize-winner laure-
ate, regarding market mechanism of negative externals
elimination, namely global warming. The article assesses
actions of Ukrainian business entities to provide compli-
ance with Kyoto Protocol. Open joint-stock company
«Ivano-Frankivskcement» is used as example to show
how reconstruct the enterprise and make additional as-
sets from the sale of right for ecological quotas estab-
lished by Kyoto protocol.
Keywords: global warming, greenhouse gas, Kouz theo-
rem, externals, ecological quotas
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3414 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:32:37Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Довбенко, М.В. 2009-07-07T11:45:20Z 2009-07-07T11:45:20Z 2009 Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй / М. В. Довбенко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 26-34. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3414 Автор статті виклав суть наукової ідеї лауреата Нобелівської премії економіста Р. Коуза щодо ринкового механізму ліквідації негативної екстерналії, якою є глобальне потепління. У статті оцінено дії суб’єктів господарювання України щодо реалізації Кіотського протоколу. На прикладі ВАТ «ІваноФранківськцемент» продемонстровано, як реконструювати підприємство й заробити додаткові кошти від продажу прав на екологічні квоти, встановлені кіотськими домовленостями. Ключові слова: глобальне потепління, парникові гази, теорема Коуза, екстерналія, екологічні квоти An author of the article stated the main point of scientific concept of R. Kouz, Nobel prize-winner laureate, regarding market mechanism of negative externals elimination, namely global warming. The article assesses actions of Ukrainian business entities to provide compliance with Kyoto Protocol. Open joint-stock company «Ivano-Frankivskcement» is used as example to show how reconstruct the enterprise and make additional assets from the sale of right for ecological quotas established by Kyoto protocol. Keywords: global warming, greenhouse gas, Kouz theorem, externals, ecological quotas uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Статті та огляди Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй Kyoto protocol as a prospect source of extra investments Article published earlier |
| spellingShingle | Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй Довбенко, М.В. Статті та огляди |
| title | Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй |
| title_alt | Kyoto protocol as a prospect source of extra investments |
| title_full | Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй |
| title_fullStr | Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй |
| title_full_unstemmed | Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй |
| title_short | Кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй |
| title_sort | кiотський протокол як перспективне джерело додаткових iнвестицiй |
| topic | Статті та огляди |
| topic_facet | Статті та огляди |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3414 |
| work_keys_str_mv | AT dovbenkomv kiotsʹkiiprotokolâkperspektivnedžerelododatkovihinvesticii AT dovbenkomv kyotoprotocolasaprospectsourceofextrainvestments |