Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
Історія Інституту фізики НАН України, одного з найстаріших наукових центрів України, якому в січні 2009 р. виповнилося 80 років, має і славні, і драматичні сторінки. З Інститутом пов’язана діяльність видатних вітчизняних учених, відомих фізиків, які формували наукові школи, започатковували нові&...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3420 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики / С. М. Рябченко, В. С. Манжара, А. М. Негрiйко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 30-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860090295972003840 |
|---|---|
| author | Рябченко, С.М. Манжара, В.С. Негрiйко, А.М. |
| author_facet | Рябченко, С.М. Манжара, В.С. Негрiйко, А.М. |
| citation_txt | Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики / С. М. Рябченко, В. С. Манжара, А. М. Негрiйко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 30-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Історія Інституту фізики НАН України, одного з найстаріших наукових центрів України, якому в січні 2009 р. виповнилося 80 років, має і славні, і драматичні сторінки. З Інститутом пов’язана діяльність видатних вітчизняних учених, відомих фізиків, які формували наукові школи, започатковували нові
напрями досліджень, створювали й удосконалювали матеріально-технічну
базу закладу. Пам’ять про фундаторів вітчизняної фізичної науки послідовники шанують і прагнуть об’єктивного висвітлення їхньої діяльності.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:22:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2
Історія Інституту фізики НАН України, одного з найстаріших наукових цен-
трів України, якому в січні 2009 р. виповнилося 80 років, має і славні, і драма-
тичні сторінки. З Інститутом пов’язана діяльність видатних вітчизняних
учених, відомих фізиків, які формували наукові школи, започатковували нові
напрями досліджень, створювали й удосконалювали матеріально-технічну
базу закладу. Пам’ять про фундаторів вітчизняної фізичної науки послідовни-
ки шанують і прагнуть об’єктивного висвітлення їхньої діяльності.
С. РЯБЧЕНКО, В. МАНЖАРА, А. НЕГРІЙКО
НЕВІДОМІ ПОДРОБИЦІ З ІСТОРІЇ ІНСТИТУТУ ФІЗИКИ
У передмові до книги Б. Горобця «Трое
из Атомного проекта: секретные физи-
ки Лейпунские» відомого харківського до-
слідника Ю. Ранюка при цілком поважно-
му висвітленні діяльності Інституту фізи-
ки НАН України, на жаль, вміщено не зов-
сім точну інформацію щодо керівництва ці єї
установи. Ідеться, зокрема, про акаде міка
Олександра Ілліча Лейпунського, який очо-
лював інститут під час 2-ї світової війни і в
перші повоєнні роки [1].
В автобіографії вченого від 22 червня
1952 р., що зберігається нині в архіві Ки-
ївського інституту фізики, справді є згадка
про його роботу впродовж 1944–1949 рр.
на посаді директора Інституту фізики:
«Разом із Академією наук УРСР у жовт-
ні 1941 р. був евакуйований до Уфи. Там
працював до 1944 р. директором Інституту
фізики. Після реевакуації Інституту фізи-
ки до Києва продовжив працювати дирек-
тором Інституту.
У 1944–1949 рр. був директором Інсти-
туту фізики.
У 1946 р. призначений заступником ке-
рівника Управління Міністерства внут-
© РЯБЧЕНКО Сергій Михайлович. Член-кореспондент НАН України. Завідувач відділу фізики магнітних
явищ Інституту фізики НАН України.
МАНЖАРА Віктор Степанович. Кандидат фізико-математичних наук. Учений секретар Інститу-
ту.
НЕГРІЙКО Анатолій Михайлович. Доктор фізико-математичних наук. Заступник директора Інсти-
туту з наукової роботи (Київ). 2009
рішніх справ СРСР. Одночасно працював
у Лабораторії №3 завідуючим сектором.
Із 1949 р. завідував відділом в організації
п.с. 276.
1946–1947 рр. — декан інженерно-фі зич-
ного факультету Московського механічного
інституту, з 1946 р. завідував там кафед рою».
Автор передмови Ю. Ранюк цитує саме
цю автобіографію академіка О.І. Лейпун-
ського, наводячи її в матеріалах до 100-річ-
чя вченого. Проте викладена фізиком ін-
формація не відповідає дійсності, хоча він
і неодноразово згадував про своє керівни-
цтво в інших автобіографіях (подібні свід-
чення є і в екземплярі архіву Фізико-енер-
гетичного інституту ім. О.І. Лейпунського в
Обнінську).
Причина допущеної О.І. Лейпунським
неточності невідома. Але ми спробуємо
відновити події тих часів, задля історичної
справедливості.
Під час евакуації, згідно з Постановою
Президії АН УРСР від 21 липня 1941 р., Ін-
ститут фізики об’єднали з Інститутом мате-
матики [2, 59]. Директором Інституту з часу
об’єднання і до його розділення в 1944 р. на
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 31
дві установи після повернення з евакуації
до Києва був академік Георгій Васильович
Пфейффер. Про це свідчить низка доку-
ментів, у тому числі й інститутські накази,
що зберігаються в архіві Інституту фізики
НАН України, та видрукувані нещодавно
протоколи засідань Президії АН УРСР. На-
приклад, у протоколі №3 засідання від 20
липня 1941 р. першим питанням визначено
«доповідь директора Інституту фізики і ма-
тематики акад. Г.В. Пфейффера про роботу
Інституту і стан апаратури, перевезеної до
м. Уфа» [3, 9].
В об’єднаному Інституті діяли мате ма -
т ич ний і фізичний відділи. 24 жовтня
1941 р. керівником першого призначили
акад. М.О. Лаврентьєва, другого — члена-
ко рес пон дента Н.Д. Моргуліса [3, 15].
Рішенням Президії АН УРСР, згідно з
протоколом №10, акад. АН УРСР О.І. Лей-
пунського і проф. Г.Д. Латишева з евакуйо-
ваного з Дніпропетровська до Уфи Інсти-
туту фізичної хімії в листопаді 1941 р. пе-
реведено в Інститут фізики і математики.
У цьому ж документі є окремий пункт про
звільнення Н.Д. Моргуліса з посади керів-
ника фізичного відділу і призначення на
його посаду О.І. Лейпунського [3, 17].
Те, що О.І. Лейпунський у 1941 р. був
завідувачем фізичного відділу об’єднаного
Ін ституту, закріплено документально. Зо-
крема, у витязі з протоколу засідання
ради Інституту фізики і математики АН
УРСР від 9 грудня 1941 р. згаданий серед
присутніх і «зав. физическим отделом
акад. А.И. Лейпунский».
У 1941–1943 рр. фізичний відділ під ке-
рівництвом та за безпосередньої участі
О.І. Лейпунського виконував наукові й тех-
нічні роботи оборонного характеру, зокре-
ма, розробив нові методи спектрального
аналізу, що успішно впровадили оборонні
підприємства країни, створив перші віт-
чизняні випрямлячі для фронтових апара-
тів зв’язку [2, 294].
Чл.-кор. АН СРСР В.Б. Штейншлейгер
у своїх спогадах пише, як у 1941 р. працю-
вав разом із О.І. Лейпунським у лаборато-
рії В.А. Котельникова в Державному союз-
ному виробничо-експериментальному ін-
ституті Наркомату електропромисловості,
створеному в Уфі з евакуйованих із Ленін-
града та інших міст СРСР інститутів [4].
Головною справою життя О.І. Лейпун-
ського була ядерна енергетика. Отже, мо-
жемо припустити, що згадані ним місця
роботи — лише епізод із його наукової
діяльності. Натомість довоєнна наукова
робота в галузі ядерної фізики тривала і в
евакуації. Згідно з протоколом №5 від 4
жовтня 1941 р., засіданням Президії АН
УРСР в Уфі «вирішено, що у зв’язку з
переведенням до Москви відділів Ук -
ра їнського Фізико-технічного інституту
(акад. О.І. Лейпунського і чл.-кор. А.О. Слуц-
кіна) привезений радій та обладнання ра-
дієвої лабораторії залишити в Уфі, а спів-
робітників Інституту проф. К.Д. Синель-
никова, І.В. Обреїмова та Г.Д. Латишева
ввести до складу Інституту фізики та ма-
тематики» [3, 11].
Згідно з Постановами РНК СРСР №85
від 9 травня 1943 і РНК УРСР, а також ЦК
КП(б)У №86 від 31 травня 1943 р., біль-
шість наукових установ і Президія АН
УРСР мали переїхати з Уфи до Москви [2,
214, 215]. Жодних документів, які б свідчи-
ли про переїзд Інституту фізики і матема-
тики до столиці СРСР, ми не знайшли ані
в матеріалах з історії АН УРСР, ані в архіві
інституту, ані в спогадах тодішніх співро-
бітників цієї установи. Проте маємо доку-
менти, які вказують, що 13 серпня 1943 р.,
відповідно до рішення Президії АН УРСР,
об’єднаний інститут юридично поділено на
дві установи: Інститут фізики та Інститут
математики [2, 23]. Перший розпочав робо-
ту під керівництвом акад. О.І. Лейпунсько-
го, другий — акад. М.О. Лаврентьєва. Але
фактично інститути працювали «під спіль-
32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2
ним дахом» аж до середини 1944 р., тобто
до свого повернення з евакуації до Києва
[2, 294].
Зважаючи на особливості фізичних дослі-
джень, складність підготовки обладнання,
а також на відверто політичне, не виклика-
не «виробничою необхідністю», рі шен ня
про переїзд до Москви наукових інститутів,
зокрема Інституту фізики та математики,
виконувати не поспішали. Частково відкла-
ли і реалізацію розукрупнення об’єднаного
Інституту. Тож акад. О.І. Лейпунський не
зміг приступити до виконання своїх посадо-
вих обов’язків у статусі директора. Рішення
реалізували лише після постанови РНК
УРСР і ЦК КП(б)У від 6 лютого 1944 р.,
що узаконювала повернення АН УРСР і
всіх її установ до Києва (крім харківських,
серед яких був і Фізико-технічний інсти-
тут) [2, 243].
Як бачимо, незважаючи ні на що, Ін-
ститут фізики до середини 1944 р. вхо-
див до складу об’єднаного інституту і ке-
рував ним акад. Г.В. Пфейффер, про що
свідчить його підпис під звітом від 10 лип-
ня 1944 р. про діяльність Інституту фі-
зики і математики АН УРСР в евакуації
[2, 294]. Лише 17 липня 1944 р. Президії
Академії Постановою РНК УРСР дозво-
лили розукрупнити об’єднаний інститут і
відновити роботу двох закладів — Інсти-
туту математики й Інституту фізики АН
УРСР [2, 302].
Акад. О.І. Лейпунський у цей період ін-
коли виконував обов’язки директора, на-
приклад, під час тимчасового звільнення
від обов’язків акад. Г.В. Пфейффера за його
клопотанням [3, 107]. Саме це дозволило
директорові інституту М.В. Пасічнику в ха-
рактеристиці, виданій О.І. Лейпунському в
1952 р. для присвоєння звання професора,
написати, що «О.І. Лейпунський працював
директором Інституту фізики АН УРСР із
1943 р.». Це твердження можна тлумачити
саме як періодичне виконання обов’язків
директора, починаючи з 1943 р., із подаль-
шим переведенням на постійну роботу на
цій посаді.
О.І. ЛейпунськийНаказ №1 О.І.Лейпунського про вступ на посаду
директора Інституту фізики АН УРСР (з архіву
ІФ НАН України)
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 33
Директором Інституту фізики АН УРСР
акад. О.І. Лейпунский офіційно став 8 лип-
ня 1944 р. після реевакуації цього інститу-
ту до Києва (на рис. наведено фотокопію
відповідного наказу). Очолював установу
до 1949 р.
Участь О.І. Лейпунського в атомному
про екті сьогодні загальновідома. Вона по-
требувала значно більше його зусиль і часу.
14 січня 1949 р. Президія АН УРСР роз-
глянула прохання про звільнення від вико-
нання посадових обов’язків директора Ін-
ституту фізики дійсного члена АН УРСР
О.І. Лейпунського «у зв’язку з переходом
на роботу в Москву». Тимчасове виконан-
ня обов’язків директора було покладено на
М.В. Пасічника, якого одночасно призна-
чили і заступником директора з наукової
роботи Інституту фізики АН УРСР.
Після звільнення з посади директора
О.І. Лейпунський брав активну участь у на-
уковій діяльності як завідувач відділу №3
(протоколом Президії АН УРСР від 22 лю-
того 1949 р. його затверджено на цій посаді
з 14 січня 1949 р.), як член ученої ради Ін-
ституту фізики (у протоколі засідання вче-
ної ради Інституту фізики АН УРСР від 2
січня 1950 р. уміщено його критику роботи
ЕПМ) і як член об’єднаної кваліфікаційної
ради Інститутів математики і фізики, склад
якої затвердили 6 травня 1949 р., тобто піс-
ля звільнення О.І. Лейпунського з посади
директора інституту. У складі Інституту фі-
зики АН УРСР він перебував до 1952 р.
Клопотання про присвоєння йому звання
професора розглядали в 1952 р. саме тут —
за формальним місцем роботи. Звідси ж і
його автобіографія та характеристика, під-
писані керівництвом установи в 1952 р., що
зберігаються нині в архіві Інституту фізи-
ки АН УРСР.
Власне, цим можна і закінчити опис ді-
яльності видатного вченого в 1942–1952 рр,
академіка АН УРСР, Героя Соціалістичної
Праці, одного з організаторів та активного
учасника радянського Атомного проекту,
одного з директорів Інституту фізики НАН
України О.І. Лейпунського. Сподіваємося,
що аргументовано спростували не точну ін-
формацію, яка, на жаль, останнім часом
з’являється в мемуарній та історико-до-
слідницькій літературі.
1. Горобец Б. Трое из Атомного проекта: секретные
физики Лейпунские. — М., 2008. —312 с.
2. Історія Національної академії наук України (1941–
1945). Документи і матеріали // НАН України, На-
ціональна бібліотека України ім. В.І. Вернадсько-
го, Інститут архівознавства, Інститут археографії
та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. — К.,
2007. — Ч. 1. — 808 с.
3. Історія Національної академії наук України (1941–
1945). Додатки // НАН України, Національна біб-
ліотека України ім. В.І. Вернадського, Інститут ар-
хівознавства, Інститут археографії та джерело-
знавства ім. М.С. Грушевського. — К., 2007. — Ч. 2. —
576 с.
4. Штейшлейгер В.Б. В Уфе военных лет // www.ihst.
ru/projects/sohist/2007.htm, www.ihst.ru/projects/
sohist/books/ioffe/1990/100-104.pdf.
5. Колесов В.Е. ГНЦРФ — Физико-энергетический
институт им. А.И. Лейпунского, г. Обнинск, Ядер-
ная энергетика в лицах / А.И. Лейпунский. Био гра-
фическая справка // www.ihst.ru/projects/sohist/
papers/ne/2003/4/42-45.pdf.
6. Виленский Ю. Неизвестный Богомолец // Зеркало
недели. — 10 апреля 1999 г. // www.zn.ua/3000/
3150/212113.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3420 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:22:21Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Рябченко, С.М. Манжара, В.С. Негрiйко, А.М. 2009-07-07T11:58:40Z 2009-07-07T11:58:40Z 2009 Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики / С. М. Рябченко, В. С. Манжара, А. М. Негрiйко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 30-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3420 Історія Інституту фізики НАН України, одного з найстаріших наукових центрів України, якому в січні 2009 р. виповнилося 80 років, має і славні, і драматичні сторінки. З Інститутом пов’язана діяльність видатних вітчизняних учених, відомих фізиків, які формували наукові школи, започатковували нові
 напрями досліджень, створювали й удосконалювали матеріально-технічну
 базу закладу. Пам’ять про фундаторів вітчизняної фізичної науки послідовники шанують і прагнуть об’єктивного висвітлення їхньої діяльності. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Ретроспектива Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики Article published earlier |
| spellingShingle | Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики Рябченко, С.М. Манжара, В.С. Негрiйко, А.М. Ретроспектива |
| title | Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики |
| title_full | Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики |
| title_fullStr | Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики |
| title_full_unstemmed | Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики |
| title_short | Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики |
| title_sort | невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики |
| topic | Ретроспектива |
| topic_facet | Ретроспектива |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3420 |
| work_keys_str_mv | AT râbčenkosm nevidomipodrobicizistoriíinstitutufiziki AT manžaravs nevidomipodrobicizistoriíinstitutufiziki AT negriikoam nevidomipodrobicizistoriíinstitutufiziki |