Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики

Історія Інституту фізики НАН України, одного з найстаріших наукових центрів України, якому в січні 2009 р. виповнилося 80 років, має і славні, і драматичні сторінки. З Інститутом пов’язана діяльність видатних вітчизняних учених, відомих фізиків, які формували наукові школи, започатковували нові&...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автори: Рябченко, С.М., Манжара, В.С., Негрiйко, А.М.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3420
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики / С. М. Рябченко, В. С. Манжара, А. М. Негрiйко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 30-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860090295972003840
author Рябченко, С.М.
Манжара, В.С.
Негрiйко, А.М.
author_facet Рябченко, С.М.
Манжара, В.С.
Негрiйко, А.М.
citation_txt Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики / С. М. Рябченко, В. С. Манжара, А. М. Негрiйко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 30-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
collection DSpace DC
description Історія Інституту фізики НАН України, одного з найстаріших наукових центрів України, якому в січні 2009 р. виповнилося 80 років, має і славні, і драматичні сторінки. З Інститутом пов’язана діяльність видатних вітчизняних учених, відомих фізиків, які формували наукові школи, започатковували нові
 напрями досліджень, створювали й удосконалювали матеріально-технічну
 базу закладу. Пам’ять про фундаторів вітчизняної фізичної науки послідовники шанують і прагнуть об’єктивного висвітлення їхньої діяльності.
first_indexed 2025-12-07T17:22:21Z
format Article
fulltext 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 Історія Інституту фізики НАН України, одного з найстаріших наукових цен- трів України, якому в січні 2009 р. виповнилося 80 років, має і славні, і драма- тичні сторінки. З Інститутом пов’язана діяльність видатних вітчизняних учених, відомих фізиків, які формували наукові школи, започатковували нові напрями досліджень, створювали й удосконалювали матеріально-технічну базу закладу. Пам’ять про фундаторів вітчизняної фізичної науки послідовни- ки шанують і прагнуть об’єктивного висвітлення їхньої діяльності. С. РЯБЧЕНКО, В. МАНЖАРА, А. НЕГРІЙКО НЕВІДОМІ ПОДРОБИЦІ З ІСТОРІЇ ІНСТИТУТУ ФІЗИКИ У передмові до книги Б. Горобця «Трое из Атомного проекта: секретные физи- ки Лейпунские» відомого харківського до- слідника Ю. Ранюка при цілком поважно- му висвітленні діяльності Інституту фізи- ки НАН України, на жаль, вміщено не зов- сім точну інформацію щодо керівництва ці єї установи. Ідеться, зокрема, про акаде міка Олександра Ілліча Лейпунського, який очо- лював інститут під час 2-ї світової війни і в перші повоєнні роки [1]. В автобіографії вченого від 22 червня 1952 р., що зберігається нині в архіві Ки- ївського інституту фізики, справді є згадка про його роботу впродовж 1944–1949 рр. на посаді директора Інституту фізики: «Разом із Академією наук УРСР у жовт- ні 1941 р. був евакуйований до Уфи. Там працював до 1944 р. директором Інституту фізики. Після реевакуації Інституту фізи- ки до Києва продовжив працювати дирек- тором Інституту. У 1944–1949 рр. був директором Інсти- туту фізики. У 1946 р. призначений заступником ке- рівника Управління Міністерства внут- © РЯБЧЕНКО Сергій Михайлович. Член-кореспондент НАН України. Завідувач відділу фізики магнітних явищ Інституту фізики НАН України. МАНЖАРА Віктор Степанович. Кандидат фізико-математичних наук. Учений секретар Інститу- ту. НЕГРІЙКО Анатолій Михайлович. Доктор фізико-математичних наук. Заступник директора Інсти- туту з наукової роботи (Київ). 2009 рішніх справ СРСР. Одночасно працював у Лабораторії №3 завідуючим сектором. Із 1949 р. завідував відділом в організації п.с. 276. 1946–1947 рр. — декан інженерно-фі зич- ного факультету Московського механічного інституту, з 1946 р. завідував там кафед рою». Автор передмови Ю. Ранюк цитує саме цю автобіографію академіка О.І. Лейпун- ського, наводячи її в матеріалах до 100-річ- чя вченого. Проте викладена фізиком ін- формація не відповідає дійсності, хоча він і неодноразово згадував про своє керівни- цтво в інших автобіографіях (подібні свід- чення є і в екземплярі архіву Фізико-енер- гетичного інституту ім. О.І. Лейпунського в Обнінську). Причина допущеної О.І. Лейпунським неточності невідома. Але ми спробуємо відновити події тих часів, задля історичної справедливості. Під час евакуації, згідно з Постановою Президії АН УРСР від 21 липня 1941 р., Ін- ститут фізики об’єднали з Інститутом мате- матики [2, 59]. Директором Інституту з часу об’єднання і до його розділення в 1944 р. на ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 31 дві установи після повернення з евакуації до Києва був академік Георгій Васильович Пфейффер. Про це свідчить низка доку- ментів, у тому числі й інститутські накази, що зберігаються в архіві Інституту фізики НАН України, та видрукувані нещодавно протоколи засідань Президії АН УРСР. На- приклад, у протоколі №3 засідання від 20 липня 1941 р. першим питанням визначено «доповідь директора Інституту фізики і ма- тематики акад. Г.В. Пфейффера про роботу Інституту і стан апаратури, перевезеної до м. Уфа» [3, 9]. В об’єднаному Інституті діяли мате ма - т ич ний і фізичний відділи. 24 жовтня 1941 р. керівником першого призначили акад. М.О. Лаврентьєва, другого — члена- ко рес пон дента Н.Д. Моргуліса [3, 15]. Рішенням Президії АН УРСР, згідно з протоколом №10, акад. АН УРСР О.І. Лей- пунського і проф. Г.Д. Латишева з евакуйо- ваного з Дніпропетровська до Уфи Інсти- туту фізичної хімії в листопаді 1941 р. пе- реведено в Інститут фізики і математики. У цьому ж документі є окремий пункт про звільнення Н.Д. Моргуліса з посади керів- ника фізичного відділу і призначення на його посаду О.І. Лейпунського [3, 17]. Те, що О.І. Лейпунський у 1941 р. був завідувачем фізичного відділу об’єднаного Ін ституту, закріплено документально. Зо- крема, у витязі з протоколу засідання ради Інституту фізики і математики АН УРСР від 9 грудня 1941 р. згаданий серед присутніх і «зав. физическим отделом акад. А.И. Лейпунский». У 1941–1943 рр. фізичний відділ під ке- рівництвом та за безпосередньої участі О.І. Лейпунського виконував наукові й тех- нічні роботи оборонного характеру, зокре- ма, розробив нові методи спектрального аналізу, що успішно впровадили оборонні підприємства країни, створив перші віт- чизняні випрямлячі для фронтових апара- тів зв’язку [2, 294]. Чл.-кор. АН СРСР В.Б. Штейншлейгер у своїх спогадах пише, як у 1941 р. працю- вав разом із О.І. Лейпунським у лаборато- рії В.А. Котельникова в Державному союз- ному виробничо-експериментальному ін- ституті Наркомату електропромисловості, створеному в Уфі з евакуйованих із Ленін- града та інших міст СРСР інститутів [4]. Головною справою життя О.І. Лейпун- ського була ядерна енергетика. Отже, мо- жемо припустити, що згадані ним місця роботи — лише епізод із його наукової діяльності. Натомість довоєнна наукова робота в галузі ядерної фізики тривала і в евакуації. Згідно з протоколом №5 від 4 жовтня 1941 р., засіданням Президії АН УРСР в Уфі «вирішено, що у зв’язку з переведенням до Москви відділів Ук - ра їнського Фізико-технічного інституту (акад. О.І. Лейпунського і чл.-кор. А.О. Слуц- кіна) привезений радій та обладнання ра- дієвої лабораторії залишити в Уфі, а спів- робітників Інституту проф. К.Д. Синель- никова, І.В. Обреїмова та Г.Д. Латишева ввести до складу Інституту фізики та ма- тематики» [3, 11]. Згідно з Постановами РНК СРСР №85 від 9 травня 1943 і РНК УРСР, а також ЦК КП(б)У №86 від 31 травня 1943 р., біль- шість наукових установ і Президія АН УРСР мали переїхати з Уфи до Москви [2, 214, 215]. Жодних документів, які б свідчи- ли про переїзд Інституту фізики і матема- тики до столиці СРСР, ми не знайшли ані в матеріалах з історії АН УРСР, ані в архіві інституту, ані в спогадах тодішніх співро- бітників цієї установи. Проте маємо доку- менти, які вказують, що 13 серпня 1943 р., відповідно до рішення Президії АН УРСР, об’єднаний інститут юридично поділено на дві установи: Інститут фізики та Інститут математики [2, 23]. Перший розпочав робо- ту під керівництвом акад. О.І. Лейпунсько- го, другий — акад. М.О. Лаврентьєва. Але фактично інститути працювали «під спіль- 32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 ним дахом» аж до середини 1944 р., тобто до свого повернення з евакуації до Києва [2, 294]. Зважаючи на особливості фізичних дослі- джень, складність підготовки обладнання, а також на відверто політичне, не виклика- не «виробничою необхідністю», рі шен ня про переїзд до Москви наукових інститутів, зокрема Інституту фізики та математики, виконувати не поспішали. Частково відкла- ли і реалізацію розукрупнення об’єднаного Інституту. Тож акад. О.І. Лейпунський не зміг приступити до виконання своїх посадо- вих обов’язків у статусі директора. Рішення реалізували лише після постанови РНК УРСР і ЦК КП(б)У від 6 лютого 1944 р., що узаконювала повернення АН УРСР і всіх її установ до Києва (крім харківських, серед яких був і Фізико-технічний інсти- тут) [2, 243]. Як бачимо, незважаючи ні на що, Ін- ститут фізики до середини 1944 р. вхо- див до складу об’єднаного інституту і ке- рував ним акад. Г.В. Пфейффер, про що свідчить його підпис під звітом від 10 лип- ня 1944 р. про діяльність Інституту фі- зики і математики АН УРСР в евакуації [2, 294]. Лише 17 липня 1944 р. Президії Академії Постановою РНК УРСР дозво- лили розукрупнити об’єднаний інститут і відновити роботу двох закладів — Інсти- туту математики й Інституту фізики АН УРСР [2, 302]. Акад. О.І. Лейпунський у цей період ін- коли виконував обов’язки директора, на- приклад, під час тимчасового звільнення від обов’язків акад. Г.В. Пфейффера за його клопотанням [3, 107]. Саме це дозволило директорові інституту М.В. Пасічнику в ха- рактеристиці, виданій О.І. Лейпунському в 1952 р. для присвоєння звання професора, написати, що «О.І. Лейпунський працював директором Інституту фізики АН УРСР із 1943 р.». Це твердження можна тлумачити саме як періодичне виконання обов’язків директора, починаючи з 1943 р., із подаль- шим переведенням на постійну роботу на цій посаді. О.І. ЛейпунськийНаказ №1 О.І.Лейпунського про вступ на посаду директора Інституту фізики АН УРСР (з архіву ІФ НАН України) ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 2 33 Директором Інституту фізики АН УРСР акад. О.І. Лейпунский офіційно став 8 лип- ня 1944 р. після реевакуації цього інститу- ту до Києва (на рис. наведено фотокопію відповідного наказу). Очолював установу до 1949 р. Участь О.І. Лейпунського в атомному про екті сьогодні загальновідома. Вона по- требувала значно більше його зусиль і часу. 14 січня 1949 р. Президія АН УРСР роз- глянула прохання про звільнення від вико- нання посадових обов’язків директора Ін- ституту фізики дійсного члена АН УРСР О.І. Лейпунського «у зв’язку з переходом на роботу в Москву». Тимчасове виконан- ня обов’язків директора було покладено на М.В. Пасічника, якого одночасно призна- чили і заступником директора з наукової роботи Інституту фізики АН УРСР. Після звільнення з посади директора О.І. Лейпунський брав активну участь у на- уковій діяльності як завідувач відділу №3 (протоколом Президії АН УРСР від 22 лю- того 1949 р. його затверджено на цій посаді з 14 січня 1949 р.), як член ученої ради Ін- ституту фізики (у протоколі засідання вче- ної ради Інституту фізики АН УРСР від 2 січня 1950 р. уміщено його критику роботи ЕПМ) і як член об’єднаної кваліфікаційної ради Інститутів математики і фізики, склад якої затвердили 6 травня 1949 р., тобто піс- ля звільнення О.І. Лейпунського з посади директора інституту. У складі Інституту фі- зики АН УРСР він перебував до 1952 р. Клопотання про присвоєння йому звання професора розглядали в 1952 р. саме тут — за формальним місцем роботи. Звідси ж і його автобіографія та характеристика, під- писані керівництвом установи в 1952 р., що зберігаються нині в архіві Інституту фізи- ки АН УРСР. Власне, цим можна і закінчити опис ді- яльності видатного вченого в 1942–1952 рр, академіка АН УРСР, Героя Соціалістичної Праці, одного з організаторів та активного учасника радянського Атомного проекту, одного з директорів Інституту фізики НАН України О.І. Лейпунського. Сподіваємося, що аргументовано спростували не точну ін- формацію, яка, на жаль, останнім часом з’являється в мемуарній та історико-до- слідницькій літературі. 1. Горобец Б. Трое из Атомного проекта: секретные физики Лейпунские. — М., 2008. —312 с. 2. Історія Національної академії наук України (1941– 1945). Документи і матеріали // НАН України, На- ціональна бібліотека України ім. В.І. Вернадсько- го, Інститут архівознавства, Інститут археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. — К., 2007. — Ч. 1. — 808 с. 3. Історія Національної академії наук України (1941– 1945). Додатки // НАН України, Національна біб- ліотека України ім. В.І. Вернадського, Інститут ар- хівознавства, Інститут археографії та джерело- знавства ім. М.С. Грушевського. — К., 2007. — Ч. 2. — 576 с. 4. Штейшлейгер В.Б. В Уфе военных лет // www.ihst. ru/projects/sohist/2007.htm, www.ihst.ru/projects/ sohist/books/ioffe/1990/100-104.pdf. 5. Колесов В.Е. ГНЦРФ — Физико-энергетический институт им. А.И. Лейпунского, г. Обнинск, Ядер- ная энергетика в лицах / А.И. Лейпунский. Био гра- фическая справка // www.ihst.ru/projects/sohist/ papers/ne/2003/4/42-45.pdf. 6. Виленский Ю. Неизвестный Богомолец // Зеркало недели. — 10 апреля 1999 г. // www.zn.ua/3000/ 3150/212113.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3420
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0372-6436
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T17:22:21Z
publishDate 2009
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Рябченко, С.М.
Манжара, В.С.
Негрiйко, А.М.
2009-07-07T11:58:40Z
2009-07-07T11:58:40Z
2009
Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики / С. М. Рябченко, В. С. Манжара, А. М. Негрiйко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 2. — С. 30-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3420
Історія Інституту фізики НАН України, одного з найстаріших наукових центрів України, якому в січні 2009 р. виповнилося 80 років, має і славні, і драматичні сторінки. З Інститутом пов’язана діяльність видатних вітчизняних учених, відомих фізиків, які формували наукові школи, започатковували нові
 напрями досліджень, створювали й удосконалювали матеріально-технічну
 базу закладу. Пам’ять про фундаторів вітчизняної фізичної науки послідовники шанують і прагнуть об’єктивного висвітлення їхньої діяльності.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Ретроспектива
Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
Article
published earlier
spellingShingle Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
Рябченко, С.М.
Манжара, В.С.
Негрiйко, А.М.
Ретроспектива
title Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
title_full Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
title_fullStr Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
title_full_unstemmed Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
title_short Невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
title_sort невiдомi подробицi з iсторiї iнституту фiзики
topic Ретроспектива
topic_facet Ретроспектива
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3420
work_keys_str_mv AT râbčenkosm nevidomipodrobicizistoriíinstitutufiziki
AT manžaravs nevidomipodrobicizistoriíinstitutufiziki
AT negriikoam nevidomipodrobicizistoriíinstitutufiziki