Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях
Ґрунтуючись на останніх дослідженнях проблеми екологічної безпеки в національному та міжнародному аспектах, мета даної статті полягає, насамперед, у дослідженні напрямків забезпечення екологічно сталого розвитку з урахуванням економічних аспектів. Інструментарій узгодження економічних та екологічних...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Datum: | 2008 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34543 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях / О.О. Третьяк // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 99-103. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34543 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Третьяк, О.О. 2012-06-03T20:38:03Z 2012-06-03T20:38:03Z 2008 Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях / О.О. Третьяк // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 99-103. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34543 Ґрунтуючись на останніх дослідженнях проблеми екологічної безпеки в національному та міжнародному аспектах, мета даної статті полягає, насамперед, у дослідженні напрямків забезпечення екологічно сталого розвитку з урахуванням економічних аспектів. Інструментарій узгодження економічних та екологічних інтересів повинен включати у себе системний аналіз визначення рівня забруднення довкілля з впровадженням ефективної цілеспрямованої роботи з його охорони і відновлення на макро та світовому рівнях. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях |
| spellingShingle |
Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях Третьяк, О.О. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title_short |
Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях |
| title_full |
Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях |
| title_fullStr |
Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях |
| title_full_unstemmed |
Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях |
| title_sort |
економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях |
| author |
Третьяк, О.О. |
| author_facet |
Третьяк, О.О. |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| publishDate |
2008 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Культура народов Причерноморья |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
Ґрунтуючись на останніх дослідженнях проблеми екологічної безпеки в національному та міжнародному аспектах, мета даної статті полягає, насамперед, у дослідженні напрямків забезпечення екологічно сталого розвитку з урахуванням економічних аспектів. Інструментарій узгодження економічних та екологічних інтересів повинен включати у себе системний аналіз визначення рівня забруднення довкілля з впровадженням ефективної цілеспрямованої роботи з його охорони і відновлення на макро та світовому рівнях.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34543 |
| citation_txt |
Економічні аспекти екологічно сталого розвитку на національному та міжнародному рівнях / О.О. Третьяк // Культура народов Причерноморья. — 2008. — № 147. — С. 99-103. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT tretʹâkoo ekonomíčníaspektiekologíčnostalogorozvitkunanacíonalʹnomutamížnarodnomurívnâh |
| first_indexed |
2025-11-24T19:09:27Z |
| last_indexed |
2025-11-24T19:09:27Z |
| _version_ |
1850493926872449024 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
99
унеможливити їх прибуткову роботу та збереження прийнятного рівня конкурентоспроможності, також
може спричинити значне зростання цін на їх продукцію. Останнє може призвести до соціально-
економічних збитків. Тому, згідно Енергетичної стратегії на період до 2030 р. передбачається поступовість
у підвищенні жорсткості екологічних вимог та їх гармонізація з міжнародними стандартами.
Вирішення завдань екологізації енергетики потребує фінансової підтримки реалізації відповідних захо-
дів на загальнодержавному та місцевому рівнях, проведення науково-дослідних, дослідно-
конструкторських робіт, впровадження пілотних проектів з освоєння новітніх технологій, налагодження
виробництва вітчизняного промислового обладнання, машин і механізмів.
У переліку джерел фінансування таких заходів мають бути збори та штрафи за забруднення довкілля,
кошти, отримані за поставлені ПЕР, «гнучкі механізми» скорочення викидів парникових газів, передбачені
Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату: торгівля квотами на викиди парнико-
вих газів та реалізація відповідних проектів спільного впровадження.
Важливе значення для екологізації енергетики набуває забезпечення контролю за ефективністю реалі-
зації заходів зі зниження та усунення негативного впливу на довкілля, що актуалізує створення у складі
державної системи моніторингу навколишнього природного середовища галузевої системи моніторингу об-
сягів шкідливого впливу на довкілля, інтегрованої у відповідні регіональні системи. Це дозволить отриму-
вати в безперервному режимі достовірні дані щодо обсягів шкідливого впливу підприємств ПЕК на довкіл-
ля, здійснювати реальну оцінку ефективності заходів, що вживаються для екологізації підприємств ПЕК.
Енергетика, яка охоплює процеси виробництва (видобутку), перетворення, транспортування ПЕР, є ор-
ганізаційно складною еколого-економічною та виробничо-технологічною системою, що активно впливає на
довкілля. Характерна особливість цього впливу полягає у багатоплановості (одночасний вплив на різні
компоненти навколишнього середовища: атмосферу, гідросферу, літосферу, біосферу) та різноманітності
характеру впливу (відчуження територій, спотворення ландшафтів, механічні порушення, хімічне та радіо-
активне забруднення, теплові, радіаційні, акустичні та інші фізичні впливи).
Ці негативні наслідки виявляються не лише в локальному і регіональному, а й у глобальному масштабі.
Тому одним з головних завдань функціонування енергетики України та основним напрямом її подальшого
розвитку є створення передумов для забезпечення потреб країни в ПЕР за безумовного додержання вимог
щодо раціонального використання природних ресурсів, мінімізації негативного впливу на довкілля з ураху-
ванням міжнародних природоохоронних зобов'язань України, соціально-економічних пріоритетів та обме-
жень.
Аналіз міжнародного досвіду та визначальних тенденцій еколого-економічного розвитку у регіональ-
ному масштабі дає підстави стверджувати про існування послідовності цільових настанов ефективної енер-
гетичної політики, основою якої став Кіотський протокол, який Україна ратифікувала 4 лютого 2004 р., піс-
ля чого він набув чинності Закону.
Зважаючи на міжнародний досвід, можна зазначити що в Україні існують можливості та перспективи
екологізації виробництва. Енергетичною стратегією України на період до 2030 р. передбачено впроваджен-
ня заходів щодо протидії зміни клімату з одночасним балансом цілей щодо захисту навколишнього середо-
вища, конкурентноздатності та безпеки енергозабезпечення. Передбачаються суттєве зниження викидів,
ніж відповідні їх обсяги у 1990 р. (базовий рік за Кіотським протоколом). Це надасть Україні значні можли-
вості щодо реалізації проектів та торгівлі квотами на викиди.
Джерела та література
1. Андрійчук В. Шляхи досягнення енергетичної безпеки // Політика і час. – 2006. – № 12. – С. 35 - 38.
2. Фрай К. Екологія или энергетическая безопасность – что важнее? // Вопросы экономики. – 2006. – № 4.
– С. 104 – 113.
3. Єрмілов С. Ф. Енергетична політика в контексті сталого розвитку держави // Економіка і прогнозуван-
ня. – 2006. – № 2. – С. 9 - 24.
4. Розпорядження Кабінету Міністрів України. Стратегія вiд 15.03.2006 № 145-р Енергетична стратегія
України на період до 2030 року // http://zakon1.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc.
Третьяк О.О.
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНО СТАЛОГО РОЗВИТКУ
НА НАЦІОНАЛЬНОМУ ТА МІЖНАРОДНОМУ РІВНЯХ
Вступ. У наш час проблеми раціонального природокористування і охорони навколишнього природного
середовища є чи не найактуальнішими. Вичерпність багатьох природних ресурсів створює певні труднощі в
забезпеченні людства матеріальними благами, забруднення навколишнього природного середовища при-
зводить до порушення нормальних умов існування живих організмів, до зростання економічних збитків та
до виникнення інших негативних наслідків, вимагає перегляду відносин між людиною й довкіллям.
З метою розв'язання суперечностей, що виникли між суспільством і природою в умовах прискореного
руйнування біосфери нашої планети, необхідно побудувати господарську діяльність на принципах, які б
передбачали узгодження соціальних і економічних потреб людини, а також спроможності біосфери задово-
льнити ці потреби без загрози для свого власного існування.
Узагальнюючи теорію і практику даного питання такі вчені як Д.В. Зеркалов, Н.С. Іванюк,
Л.Г. Макарова., Л.В. Мельник, О.Ю. Сухарев, А.В. Сухарева, С.Ю. Толстоухов, М.І. Хильки, В.М. Шульга
http://zakon1.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc
Третьяк О.О.
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНО СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ
ТА МІЖНАРОДНОМУ РІВНЯХ
100
та ін. [1-3] аналізують можливі шляхи екологічно безпечного розвитку, а також зростання екологічної ком-
петентності влади та посилення її відповідальності за управлінські рішення; розвиток екологічного законо-
давства та дотримання міжнародних угод; засоби стабілізації світового народонаселення; напрямки розпо-
всюдження екологічно сприятливих технологій та ін. Економічним механізмам формування та реалізації
екологічної політики присвячені роботи А.В. Чуписа, В.М. Трегобчука, В.Г. Сахаєва, І.М. Потравного, О.Б.
Струкової, В.С. Міщенко, Є.В. Хлобистов та ін. [4] У наукових працях цих вчених розвинуто понятійний
апарат та шляхи застосування у практиці природоохоронної діяльності фінансової складової державного
регулювання охорони навколишнього природного середовища та раціонального природокористування. Але
сьогодення постійно ставить нові завдання перед еколого-економічними дослідженнями, зокрема визначен-
ня можливостей для залучення фінансових ресурсів для реалізації екологічних проектів на локальному рів-
ні. Так, діяльність державних службовців, науковців та громадських активістів на місцях часто уповільню-
ється слабким володінням широким спектром організації екологічних проектів, що передбачає залучення
фінансування з різних джерел.
В умовах екологічної кризи, що охопили в даний час усю планету, об'єктивною необхідністю стало
міжнародне співробітництво в області охорони навколишнього середовища. Найважливіші напрямки такого
співробітництва насамперед повинна бути міжнародна правова охорона навколишнього середовища поряд
із впровадженням інструментарію узгодження економічних та екологічних інтересів. На сьогоднішній день
доцільно та актуально оцінити вплив екологічної безпеки на економічний та соціальний розвиток держави.
Його забезпечення входить у мінімальний стандарт життєзабезпечення в сучасному суспільстві.
Постановка задачі. Ґрунтуючись на останніх дослідженнях проблеми екологічної безпеки в націона-
льному та міжнародному аспектах мета даної статті полягає, насамперед, у дослідженні напрямків забезпе-
чення екологічно сталого розвитку з урахуванням економічних аспектів. Інструментарій узгодження еконо-
мічних та екологічних інтересів повинен включати у себе системний аналіз визначення рівня забруднення
довкілля з впровадженням ефективної цілеспрямованої роботи з його охорони і відновлення на макро та
світовому рівнях.
Результати. Концептуальне положення, до якого екологічна безпека становить запоруку забезпечення
економічної безпеки держави, сформулював професор Дж. Ромм. На його думку, не можна говорити про
стабільну економічну безпеку, що досягнута екологічно хибним чином, тобто нераціональним використан-
ням природних ресурсів чи руйнуванням екосистем. Більш того, навіть конкурентоспроможність націона-
льної економіки почали погоджувати з екологічним імперативом.
Щорічні економічні збитки від забруднення та деградації природного середовища оцінюються по різ-
них країнах у межі 18% ВНП. Так, у промислово розвинутих країнах (США, Великій Британії, Нідерландах,
Японії) цей показник коливається на рівні 0,4-2,0% ВНП; у державах Східної Європи (Польща, Угорщина,
Чехія, Словаччина, Словенія) він становить 3-5%; у країнах СНД та в Україні – 10-15%, а у країнах „третьо-
го світу” – 6-18%. [5]
Загострення екологічних проблем у світі набуло глобального характеру. Через кризовий стан природ-
ного середовища регіонів світу вже нині має міжнародний статус зон екологічного лиха. «Розповзання» за-
бруднень, стихійне розширення територій екологічної небезпеки не знають державних кордонів. Розвиток
промисловості, транспорту, будівництва, масова урбанізація призводять до відчуження сільськогосподарсь-
ких земель, їх передачу в інші сфери забезпечення життєдіяльності людини, що, як правило, супроводжу-
ється загостренням екологічних проблем.
Зростання чисельності населення, особливо, у містах, надмірне використання природних ресурсів при-
зводять до руйнування багатьох компонентів навколишнього середовища. Так, наприклад, за останнє деся-
тиріччя різко скоротилася площа лісів: у Великій Британії на 95%; Італії, Греції, Іспанії, Франції, Бельгії та
Нідерландах на 80-92 %; Фінляндії і Швеції – на 44-50%. При цьому попит на деревину в США, Західній
Європі та Японії швидко зростає.
Нераціональне використання ресурсів супроводжується забрудненням атмосфери, води та ґрунтів спо-
луками, що мають тривалий період розпаду. У табл.1 наведені відомості щодо деградації світового земель-
ного фонду (за глобальною оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди). [4]
Таблиця 1. Оцінка рівня деградації земель за регіонами світу
Деградація у % від загальної площі Регіони
Слабка Помірна Сильна Усього
Європа 69 25 6 100
Азія 56 28 16 100
Африка 60 23 17 100
Північна Америка 70 23 7 100
Південна Америка 73 17 10 100
Австралія 38 55 7 100
З табл.1., виходить, що внаслідок антропотехногенної діяльності вже деградувало понад 15% світового
суходолу. Слід зазначити також негативні зміни у хімічному складі атмосфери і гідросфери. Серед причин
погіршення екологічного стану можна виділити такі: швидкий та не завжди контрольований розвиток виро-
бництва, широке розповсюдження автомобільного транспорту та низка інших чинників.
Сьогодні і на території України важко виділити територію, яка б не зазнала значного антропогенного
тиску; в тій чи інший мірі забрудненими є практично всі складові навколишнього природного середовища –
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
101
вода, повітря, земля, надра; територія країни перенасичена екологічно небезпечними виробництвами, об'єк-
тами, підприємствами, значна частина яких знаходиться в незадовільному технічному або аварійному стані,
обсяги нагромаджених промислових відходів вираховуються мільярдами тон.
Динаміка основних показників техногенного навантаження на навколишнє природне середовище, що
наведена нижче (рис.1), свідчить про погіршення екологічної безпеки природного довкілля, як життєво ва-
жливого середовища для існування людини та складової частини національної безпеки країни. [6]
5909 9108 774
6012 8789 862
6563 7462 896
6191 6068 940
6326 5650 1116
6616 6667 950
7028 6776 1059
0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100%
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
в атмосферу в поверхневі води в земельні ресурси
Рис. 1. Динаміка надходження шкідливих речовин у довкілля України
у 2000-2006 рр., тис. т
Протягом 2006 р. в повітряний басейн, водні та земельні ресурси країни потрапило майже 14,9 млн. т
небезпечних речовин, з яких 47% та 46% припадає відповідно на шкідливі викиди в атмосферу і поверхневі
водойми, 7% - на забруднюючі землю небезпечні відходи. Але все ж таки намітилась тенденція до змен-
шення шкідливих викидів в поверхневі води, так зокрема, у 2000 р. у водойми потрапило 9108 тис. т речо-
вин, а у 2006 р. їх кількість вже становила 6776 тис. т. Викиди шкідливих речовин в земельні ресурси про-
тягом 2000-2006 рр. збільшилися, але не суттєво.
Як бачимо, спостерігається деградація і забруднення навколишнього середовища не окремої країни або
регіону, а світу в цілому. Особливо це позначається на потеплінні клімату, випаданні кислотних опадів,
скороченні площ лісів, біологічному різноманітті, скороченні ріллі, поступовій обмеженості невідновлюва-
льних природних ресурсів, нерозв'язанні проблем харчування, зростанні чисельності населення тощо.
Екологічна ситуація залишається вкрай складною, навантаження на навколишнє природне середовище
зростає. Забруднення і виснаження природних ресурсів продовжує загрожувати здоров'ю населення, еколо-
гічній безпеці та економічній стабільності держави. Недостатньо уваги приділяється охороні земельних ре-
сурсів, раціональному їх використанню, збереженню та відтворенню родючості ґрунтів. Водні ресурси ви-
користовуються нераціонально, продовжується їх забруднення та виснаження. Відсутній контроль за доде-
ржанням режиму використання водоохоронних зон та прибережних захисних смуг. Забруднення атмосфер-
ного повітря в більшості міст по окремим показниках перевищує встановлені нормативи. Залишається не-
вирішеною проблема збирання, обробки, знешкодження та видалення відходів. Зростає засміченість тери-
торій побутовими відходами.
Усі екологічні проблеми – і глобальні, і регіональні – тісно взаємопов'язані і можуть бути вирішені, як-
що відбуваються зрушення в мисленні, і народи зосередять свої зусилля на тій системі заходів, яку пропо-
нує стратегічна екологічна ініціатива – зміни вектора економічного розвитку. І політики, і економісти ма-
ють визначити, що майбутнє суспільства, яке хоче залишитись життєздатним, має ґрунтуватись на екологі-
чних засадах, а економічна діяльність – виходити з охорони природи.
Все надає усі підстави зосередити увагу на економічних інструментах екологічної політики України.
Заходи з охорони довкілля повинні мати відповідне фінансування й підтримку економічними інструмента-
ми. Проблема в цій сфері полягає в тому, що для багатьох інституцій охорона довкілля має відносно неви-
сокий пріоритет.
Третьяк О.О.
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНО СТАЛОГО РОЗВИТКУ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ
ТА МІЖНАРОДНОМУ РІВНЯХ
102
Стра-
хуван-
ня
− Видів діяльності відповідно до характеру їх природокористування;
− Ризику підприємців;
− Економічних наслідків природокористування
Санк-
ції
Штрафи за порушення екологічного законодавства
Ком-
пенса-
ційні
випла-
ти
− Реципієнтам за зниження якості навколишнього середовища;
− Реципієнтам за збереження стану довкілля;
− Реципієнтам за спричинену шкоду від забруднення природного середо-
вища;
− Заставно-зворотні системи виплат (депозатні схеми) за повернення еко-
логонебезпечного товару
Серти-
фікати
− Прав на викиди;
− Прав щодо забруднення – на купівлю-продаж;
− Прав на екологозорієнтовану діяльність
Ціни
− Цінове програмування розширення екологозорієнтованих секторів ринку;
− Цінове регулювання екологічної виробничої поведінки підприємців;
− Цінове стимулювання вітчизняного виробництва екотехніки і „зелених”
товарів
Подат-
ки
(пла-
тежі)
Негативна мотивація щодо екологодеструктивної діяльності та її наслідків:
− на продукцію з небезпечними екологічними компонентами;
− на природодеструктивні види діяльності (за викиди, скиди, захоронен-
ня або розміщення забруднюючих речовин);
− на джерела забруднення;
− на вміст екологічно шкідливого компонента;
− на користувачів рідкісних природних ресурсів.
Позитивна мотивація щодо природозберігаючої діяльності:
− податкові пільги на екологічно зорієнтовані торгівельні операції;
− податкові пільги на функціонування екологічної інфраструктури.
Кре-
дити
− Пільгові – на придбання екотехніки;
− Для пріоритетних напрямів екологізації галузей національних госпо-
дарств
Суб-
сидії
− На реалізацію державних міжнародних екологічних проектів, організа-
цію та фінансування НДДКР, підготовку спеціалістів, формування еко-
логічної інфраструктури;
− На розроблення вітчизняних „зелених” технологій и випуск екологічно
безпечних товарів;
− На прискорену амортизацію природозберігаючого устаткування
Рис.2. Економічні інструменти екологічного регулювання
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
103
Під економічними інструментами екологічної політики будемо розуміти комплекс організаційних, но-
рмативних та правових заходів, спрямованих на оптимальну взаємодію економіки та навколишнього сере-
довища по відношенню до людини. Іншими словами, економічні інструменти екологічної політики являють
собою систему державного стимулювання, попередження та обмеження різноманітних видів діяльності, по-
в'язаної з небезпечним для людини впливом на навколишнє середовище [7].
Економічні інструменти екологічного регулювання включають: податки на небезпечні чи шкідливі для
здоров'я продукти; плату за викиди та інші грошові заходи; природоохоронні субсидії. Більш детальну кла-
сифікацію економічних інструментів наведено на рис.2.
Хоча вищеприведені економічні важелі існують, але виникає проблема адекватного відображення реа-
льних екологічних втрат суспільства і створення достатньої фінансової бази природоохоронної діяльності.
Сучасний механізм стягування платежів за забруднення і збиток, що наноситься навколишньому природ-
ному середовищу в Україні не враховує всіх аспектів економічних і соціальних утрат суспільства внаслідок
його господарської діяльності. Установлене відшкодування збитку не забезпечує в повному обсязі покриття
природоохоронних потреб через недостатню ефективність системи примусового стягування екологічних
платежів.
До основних національних рушійних сил гармонізації життєдіяльності суспільства на шляху до сталого
розвитку держави належать державні інституції (законодавчі, наукові, освітні, виконавчі), місцеве самовря-
дування, неурядові організації, громадські об'єднання, підприємницькі кола, населення, яким сьогодні влас-
тивий різний рівень екологічної активності, і як наслідок, ступінь впливу на суспільство та процеси впрова-
дження принципів сталого розвитку. Як підтверджує досвід «екологічного партнерства», розуміння того,
що екологічні проблеми України реальніше можна вирішувати за допомоги міжнародних партнерів, спря-
мовує зусилля національних рушійних сил до гармонізації життєдіяльності міжнародної допомоги, залучен-
ня іноземних інвестицій, зокрема, виробництва, запровадження ресурсоощадних технологій, розвиток регі-
ональної системи управління промисловими відходами.
Для істотного зниження антропогенного і техногенного навантажень на навколишнє середовище, при-
пинення процесів її деградації необхідно докорінно змінити сталу практику господарювання, відмовившись
від думки про "нульову" вартість природних ресурсів, що і створить фінансові передумови для збалансова-
ності соціально-економічного розвитку суспільства.
Критерієм стійкого розвитку повинно стати не збільшення обсягів виробництва, а те, що потенціал
останнього характеризується умовами збереження навколишнього природного середовища і переходу до
прискореного поліпшення її якісних показників.
Висновки. Для підприємств України впровадження системи екологічного аудиту, менеджменту з ура-
хуванням економічних інструментів має стати рушійною силою на шляху модернізації виробництва, ґрун-
туючись на екологічній доцільності та економічній привабливості для потенційних інвесторів. Створення і
застосування екологічно прийнятних технологій передусім і стане чинником врятування навколишнього се-
редовища. Але також не слід надто захоплюватися новими технологіями, бо сліпе покладання надій на тех-
ніку, стихійне і бездумне її використання в розрахунку на негайну вигоду вже поставило цивілізацію на
край загибелі. Тому необхідно дуже ретельно вивчати екологічний вплив нових технологій, враховуючи і
перспективу.
Охорона довкілля стає невід'ємним складником державного управління. І тому у своїй політиці в галузі
екології та природних ресурсів Україна повинна виходити із забезпечення загальної екологічної безпеки і
розвитку міжнародного природоохоронного співробітництва в інтересах нинішнього і майбутнього поко-
лінь. Об'єктивний аналіз, виходячи із ситуації, що склалася, показує, незважаючи на надзвичайно гострі су-
перечності світового співтовариства з проблеми майбутнього розвитку людини і цивілізації, реально існує
система заходів, яка сприяє їх подоланню. Але це неможливо зробити самотужки. Необхідна добра воля і
скоординовані дії міжнародної спільноти, адже екологічний стан та культура природокористування пере-
стають бути внутрішньою справою окремих держав, оскільки сучасне людство існує за умов глобальної
взаємозалежності.
Джерела та література
1. Хилько М.І. Пріоритети політики екологічно безпечного розвитку. – К.: Знання України, 2005. – 36 с.
2. Зеркалов Д.В. Екологічна безпека: управління, моніторинг, контроль. Посібник. – К.: КНТ, Дакор, Ос-
нова, 2007. – 412 с.
3. Іванюк Н.С., Шульга В.М. Управління природоохоронною діяльністю: Навч. посібн. – К.: Алерта, 2007.
– 368 с.
4. Хлобистов Є.В. Фінансові механізми екологічної політики. //Стратегія розвитку України. (Економіка.
Соціологія. Право.) – 2004. – № 3-4. – С. 744-752.
5. Миркін Б. Сценарій переходу до сталого розвитку. // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2005. – - №10.
– С. 3-5.
6. Статистичний збірник "Довкілля України" за 2006 рік / Державний комітет статистики України: За ред.
Ю.М. Остапчука. – К.: Консультант, 2007. – С. 24
7. В.С. Джигирей. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. К.:
"Знання", КОО, 2000. – С. 33
|