Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні
Розглядаються характеристики народу та нації як суб’єктів конституційно-правових відносин, зв’язок етнічного і політичного чинників у змісті національного суверенітету. Рассматриваются характеристики народа и нации как субъектов конституционно-правовых отношений, связь этнического и политического в...
Saved in:
| Published in: | Держава і право |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34679 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні / І.А. Куян // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 153-159. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860196749631553536 |
|---|---|
| author | Куян, І.А. |
| author_facet | Куян, І.А. |
| citation_txt | Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні / І.А. Куян // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 153-159. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Держава і право |
| description | Розглядаються характеристики народу та нації як суб’єктів конституційно-правових відносин, зв’язок етнічного і політичного чинників у змісті національного суверенітету.
Рассматриваются характеристики народа и нации как субъектов конституционно-правовых отношений, связь этнического и политического в содержании национального суверенитета.
Describe the nations and the peoples as subjects of constitutionals law relatios, the connection between ethnos and political in content of national sovereignty.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:09:08Z |
| format | Article |
| fulltext |
І. А. КУЯН. ПРО КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАЦІОНАЛЬНОГО
СУВЕРЕНІТЕТУ В УКРАЇНІ
Роз гля да ють ся ха рак те ри с ти ки на ро ду та нації як суб’єктів кон сти туційнопра
во вих відно син, зв’язок етнічно го і політич но го чин ників у змісті національ но го су ве
реніте ту.
Клю чові сло ва: національ ний су ве ренітет, нація, на род, кон сти туція, су ве ренітет
на ро ду, дер жав ний су ве ренітет.
Рас сма т ри ва ют ся ха рак те ри с ти ки на ро да и на ции как субъ ек тов кон сти ту ци он
нопра во вых от но ше ний, связь эт ни че с ко го и по ли ти че с ко го в со дер жа нии на ци о наль
но го су ве ре ни те та.
Клю че вые сло ва: на ци о наль ный су ве ре ни тет, на ция, на род, кон сти ту ция, на род
ный су ве ре ни тет, го су дар ст вен ный су ве ренітет.
Describe the nations and the peoples as subjects of constitutionals law relatios, the con
nection between ethnos and political in content of national sovereignty.
Key words: national sovereignty, a people, nation, states sovereignty, constitution.
У будьякій сучасній демократичній країні конституція визнається вищим
законом,що регулює найважливіші політичні і правові відносини, встановлює
основніположенняправопорядку.Конституціявиступаєправовоюосновоюкон
ституційноголаду,існуванняконституціоналізмувзагалі.Основнимикомпонен
тамицьогозмістуєправалюдиниігромадянина,принципподілувлад,представ
ницькеправління.Важливоюскладовоюзмістуконституційноголадутаконсти
туціоналізму є принцип національного суверенітету. Цей принцип, як і теорія
національного суверенітету, на якій він ґрунтується, у багатьох питання зали
шаєтьсядискусійнимвконституційномуправіпротягомтривалогочасу.Основ
нимпредметомдискусійнауковцівєпитанняпросуб’єктів,носіївсуверенітетута
зміст їх суверенних прав. Тому, зважаючи на роль,що виконує конституція як
основнийзакондержавивсуспільствіважливимєз’ясуваннятааналізконсти
туційноправовихзасаднаціональногосуверенітетуУкраїни.Прицьомуважливо
зауважити,щовиходячиіззміступоняттясуверенітетуякверховенствадержавної
владитаїїнезалежностівідіншихсуб’єктівсуспільнихвідносинвиникаєпитан
няпровзаємозв’язокміжнаціональнимідержавним,міжпоняттяминація,народ,
держава.
У Конституції України зазначається, що Україна є суверенною державою
(ст.1),суверенітетпоширюєтьсянавсюїїтериторію(ч.1ст.2),територіяУкраїни
вмежахіснуючогокордонуєцілісноюінедоторканною(ч.3ст.2),захистсуве
ренітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та
інформаційної безпеки є найважливішимифункціямидержави, справоювсього
Українського народу (ч. 1 ст.17) – це норми,що стосуються загальних питань
державногосуверенітетуУкраїни.ВпреамбулідоКонституціїУкраїнивизначено,
щоВерховнаРадаУкраїниприймаєКонституціювідіменіУкраїнськогонароду,
якимєгромадянивсіхнаціональностей,йдетьсятакожпроздійсненняправана
самовизначенняукраїнськоюнацією,всімукраїнськийнародом,ауст.5Консти
153Юридичні і політичні науки
© КУ ЯН Іри на Ана толіївна – кандидат юридичних наук, старший науковий
співробітникІнститутудержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни
туції України визначено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в
Українієнарод.Народздійснюєвладубезпосередньо ічерезорганидержавної
владитаорганимісцевогосамоврядування.Саметакеконституційнезакріплення
інститутунаціональногосуверенітетудаєнампідставидлявизначенняокрімдер
жавного суверенітетущедвіформисуверенітету– суверенітетнароду та суве
ренітет нації. Фактично, в Конституції України народний суверенітет ототож
нюєтьсязсуверенітетомдержавнимінаціональним.Цеузгоджуєтьсяізміжна
родноправовими документами, з яких випливає, що поряд з правами народу
формуютьсяйіснуютьправанації.Основнимзагальновизнанимправомнародів
інаційєправонасамовизначення,свободуінезалежність.Правонаційінародів
насамовизначенняєоднимізосновнихпринципівміжнародногоправа,якезнай
шло своє закріплення вп. 2 статті 1СтатутуООНта ряді іншихміжнародних
документів.Цеправовключаєсвободунаціїабонародувизначатисвійполітич
ний статус без втручання зовні, здійснювати на суверенній основі свій еко
номічний,соціальнийтакультурнийрозвиток,застосовуватизаходищодонедо
пущеннядискримінації занаціональноюознакою, виявлятиповагудо вільного
виявлення волі інших націй та народів, поважати національний та державний
суверенітет,недопускативтручаннявсправисувереннихдержав.
Принципнаціональногосуверенітетузавждиставитьпитанняпрозмісттого
«національного», що є чинником суверенітету, а отже постає питання про
політичнетаетнічнеузмістіпоняттянаціїтанаціональногосуверенітету.
За підрахунками дослідників, переважна більшість сучасних країн світу є
багатонаціональними,ілишеблизько10заетнічноюструктуроюєоднорідними.
За національним складом Україна відноситься до мононаціональних держав.
Більшість українців проживає на своїх етнічних землях, де сформувався
українськийнарод.Нацихземляхукраїнцізавждималичисельнуперевагунад
іншиминаціональнимитаетнічнимигрупами.
ЗаданимиостанньогопереписунаселенняУкраїни(2001)українцістановлять
абсолютнубільшість–37,5млн.,або77,8%відзагальноїчисельностінаселення
держави.Порядзукраїнцяминатериторіїдержавипроживаютьгромадяниінших
національностей. Найчисельнішою з них групою є росіяни, вони становлять
близько 17,3% загальної кількості населення України. Близько 5% населення
Українипредставленезахідними(поляки,чехи,словаки)тапівденними(болгари)
слов'янами, романомовними (молдавани та румуни), фіноугорцями (угорці та
естонці), тюркомовними (татари, кримські татари, азербайджанці та гагаузи)
народами. До окремих етнічних спільнот належать в Україні євреї, вірмени та
греки.ПротекількістьнаселеннякожноїзназванихнаціональностейвУкраїніне
досягає1%загальноїчисельностінаселеннядержави1.
ТакаполіетнічністьнаселеннявизнаєтьсяівКонституціїУкраїни.Вжевпре
амбулівизначено,щоВерховнаРадаУкраїнидієвідіменіУкраїнськогонароду–
громадянвсіхнаціональностей.Цянорма,якуявляється,маєдвааспекти.Пер
шийпов’язанийізрозуміннямнаціональностіякналежностііндивіда(особи)до
певноїнаціїчинароду,якімаютьсвоєісторичнеім’я.Тому,росіяни,поляки,чехи,
словаки,угорцітаінш.,кожназцихгрупмаютьвідповіднеісторичнеім’я,що
передається терміном «національність». З іншого боку, такі особи, маючи не
українськеетнічнепоходженняналежатьдоУкраїнизагромадянством.Аотже,
виступаютьпредставникамиУкраїнськогонародутаУкраїнськоїнації.Зазмістом
154 Держава і право • Випуск 50
преамбулиКонституціїУкраїниправонасамовизначенняздійсненоУкраїнською
нацією,усімУкраїнськимнародом».Отжеможеморозуміти,щоувесьУкраїнсь
кий народ (громадяни всіх національностей) і утворюютьУкраїнську націю.В
такомувипадкуможемозробитивисновок,щодляполітичноїосновидержави–
Українськогонароду,поліетнічнийчинникнемаєбезпосередньогозначення,хоча
йзгадуєтьсявКонституціїУкраїни.
ВетнічнійструктурінаселенняКонституціяУкраїнивиділяєкоріннінародиі
національніменшинищодоякихвідповіднодост.11державапокликанасприяти
розвитковіїхетнічної,культурної,мовноїтарелігійноїсамобутності,визначати
виключно законом їх права згідно із ст.92, а місцеві державні адміністрації на
відповіднихтериторіяхзобов’язанізабезпечуватипрограмнаціональнокультур
ногорозвиткукоріннихнародівінаціональнихменшинвмісцяхїхкомпактного
проживання.
ЩодоправовогостатусукоріннихнародіввУкраїні,тонівКонституції,нів
чинному законодавстві він не визначається. Відсутнє в Українському законо
давстві і тлумачення терміну «корінні народи», а його значення вміжнародно
правовихдокументахрізниться,щопороджуєчималодискусійвнауковихколах.
Минебудемозупинятисяназмістітакихдискусій,оскількицепитаннянеєбез
посередньопредметомнашогодослідження.Аленадалібудемовживатитерміни
«коріннінароди»та«національніменшини»разом,якцевизначаєтьсявКонсти
туціїУкраїни.
Правовий статус національних меншин в України визначається Законом
України «Про національні меншини». Відповідно до ст.3 цього Закону, до
національнихменшинналежатьгрупигромадянУкраїни,якінеєукраїнцямиза
національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та
спільностіміжсобою.Відповіднодост.6названогоЗакону,державагарантуєвсім
національнимменшинамправананаціональнукультурнуавтономію:користуван
ня і навчаннярідноюмовоючививченнярізноїмови вдержавнихнавчальних
закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних
культурних традицій, використання національної символіки, відзначення
національних свят, сповідування своєї релігії, задоволенняпотреб у літературі,
мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і
навчальнихзакладівтабудьякуіншудіяльність,щонесуперечитьчинномузако
нодавству.ЗазмістомзгаданогоЗаконудержавагарантуєнаціональнимменши
намйіншіправатапокладаєузв’язкузцимнасеберядобов’язків.Алевжеіз
наведеногоуст.6перелікузрозуміло,щоправонанаціональнокультурнуавто
номію–цеколективнеправоосіб (групи), об’єднанихпочуттямнаціонального
самоусвідомлення (спільності), якіналежатьдо громадянстваУкраїни, аленеє
українцямизапоходженням.Реалізаціятакогоколективногоправаможливачерез
самовизначення конкретної особи щодо її приналежності до певного етносу і
через реалізацію нею проголошених вКонституції прав і свобод, як тих,що
належать всім громадянамУкраїни, так і тих,щоналежать їй якпредставнику
національноїменшиничикорінногонароду.Такимчином,можемозробитивис
новок,щоправовийстатуспредставниківкоріннихнародівтанаціональнихмен
шинскладаєтьсяздвохаспектів.Першийхарактеризуєзв’язоктакихосібздер
жавою,якгромадяниУкраїнивонимаютьрівніконституційніправаісвободи.
Другийаспектпов’язанийзїхнаціональнимсамоусвідомленням,самовизначен
155Юридичні і політичні науки
ням, як представники національних меншин (корінних народів) громадяни
Українимають право користуватися і навчатися рідноюмовою чи вивчати її в
навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвивати
національні культурні традиції, використовувати символіку, відзначати свята,
сповідуватисвоюрелігію,задовольнятипотребиулітературі,мистецтві,засобах
масовоїінформації,зберігатижиттєвесередовищеумісцяхісторичноготасучас
ногорозселеннятаінш.
Вмононаціональнійдемократичнійдержаві владаналежитьнаселенню,що
проживаєнаданійтериторії,аточнішенації,щоскладаєценаселення.Уцьому
випадкудержавнийсуверенітетреалізуєнаціональний(народний)суверенітет і
забезпечуєсвободутанезалежністьнації, охорону її від зовнішніхпосягань.У
багатонаціональнійдержаві,атакихсьогодніусвітіпереважнабільшість,суве
ренітетнеможебутисуверенітетомоднієїнаціїякетнонаціональноїспільноти.
Він обов'язково охоплює обов'язки у відношенні інших націй, які співіснують
паралельноздомінуючоюнацією2.Особливоцестосуєтьсятих«обов’язків»,що
визначенівконституціїякправапевнихгрупи,національнихменшин,корінних
народів, які держава зобов’язується гарантувати.Наслідкомневиконання таких
«обов’язків»можебутируйнуванняполітичноїтасоціальноїєдностівсуспільстві
тадержаві.
ВУкраїніоднимзважливихчинниківполітичноїтасоціальноїєдності(наро
ду, нації) є мова.Стаття 10КонституціїУкраїни визначає державноюмовою в
Україні–українськумову,всебічнийрозвитокіфункціонуванняякоївусіхсфе
рахсуспільногожиттянавсійтериторіїУкраїнипокликаназабезпечуватидержа
ва. Разом з цим утверджується, що в Україні гарантується вільний розвиток,
використання і захист російської, інших мов національних меншин. Держава
сприяєвивченнюмовміжнаціональногоспілкування.
Регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання
українськоїтаіншихмов,якимикористуєтьсянаселенняреспубліки,вдержавно
му, економічному, політичному і громадському житті, охорону конституційних
правгромадянуційсферімаєзабезпечити,впершучергу,законпромови,який
насьогоднідієякЗаконУРСР«ПромовивУкраїнськійРСР»від28.10.1989року.
Названий Закон, закріплюючи статус української мови як державної дозволяє
порядзукраїнською,використаннянаціональнихмоввроботідержавнихтагро
мадських органів, підприємств, установ і організацій у місцях проживання
більшостігромадяніншоїнаціональності(ч.2ст.3).Уразі,колигромадяниіншої
національності,щостановлятьбільшістьнаселенняпевнихадміністративноте
риторіальних одиниць, населених пунктів, не володіють в належному обсязі
національноюмовоюабоколивмежахцихадміністративнотериторіальниходи
ниць, населених пунктів компактно проживає кілька національностей, жодна з
яких не становить більшості населення даної місцевості, в роботі названих
органівіорганізаційможевикористовуватисьукраїнськамоваабомова,прийнят
надлявсьогонаселення(ч.3ст.3).Вцьомузв’язкувиникаєзапитання,хтовдер
жаві вирішує про таку «прийнятність мови для населення». На це питання не
дають прямої відповіді і положення Європейської хартії регіональних мов або
мовнаціональнихменшин,ратифікованоїЗакономУкраїнивід15.05.2003№802
У,оскількизгіднозцієюХартією,державасамавизначаєякперелікрегіональних
мовтамовнаціональнихменшин,такізаходи,щобудутьдлянеїобов’язкові.При
цьомувХартіїбільшістьзтакихзаходіввизначаєтьсязумовою«якщокількість
156 Держава і право • Випуск 50
мешканціввиправдовуєїхвжиття».Тодівиникаєщеоднепитання,якакількість
мешканців може виправдовувати вжиття цих заходів, і як це «виправдання»
легітимуєтьсяілегалізується,якіорганипублічноївладитауякийспосібмають
право приймати рішення про запровадження тої чи іншої регіональноїмови. З
оглядунацезрозумілимистають«скандальність»рішенняЗапорізькоїобласної
ради про «регіональність» російської мови та реагування на це прокуратури3.
Очевидно,що вирішеннямовних питань вУкраїні багато в чому залежить від
розуміннявладоюдемократії,відзмісту інапрямківмайбутньоїконституційної
реформи,впершучергуреформимісцевогосамоврядування,відрозвиткурефе
рендногозаконодавства.
Розглядаючи зв’язок політичного та етнічного у характеристиці суб’єкта
національногосуверенітетуслідзвернутиувагунаправовийстатусщеодноїгру
пиукраїнців,якіхочінеєгромадянамиУкраїни,алезнаходятьсяв«полізору»
конституційногорегулювання.Йдетьсяпро, так званих, закордоннихукраїнців.
Відповідно із ст.12 Конституції України, держава дбає про задоволення націо
нальнокультурнихімовнихпотребУкраїнців,якіпроживаютьзамежамидержа
ви.Длятогощоб«подбати»прозадоволенняподібнихпотребдержававизначає
увідповідномуЗаконіУкраїни«Правовийстатусзакордоннихукраїнців».Згідно
ізст.1цьогоЗакону,закордоннийукраїнець–цеособа,якаєгромадяниноміншої
державиабоособоюбезгромадянства,атакожмаєукраїнськеетнічнепоходжен
няабоєпоходженнямзУкраїни.Прицьомуукраїнськеетнічнепоходження–це
належністьособиабоїїпредківдоук раїнської нації (виділеномною– І. Ку ян)або
визнаннянеюУкраїнибатьківщиноюсвогоетнічногопоходження.Середпереваг,
щонадаютьсядержавоюзакордоннимукраїнцям,порівнянозбудьякимиіншими
іноземцямитаособамибезгромадянства–безкоштовнеоформленнябагаторазо
воївізи,пільгиприімміграції(позаквотою)тагарантіїзадоволеннянаціонально
культурних і мовних потреб закордонного українця, що надаються на підставі
спеціальної національної програми. Звичайно, надання особливого правового
статусу іноземнимгромадянамчиособамбез громадянства–цепитанняетно
національноїтаміграційноїполітикидержави.Длянашогодослідженняіснуван
ня такого статусу цікаве тим,що саме його існування і тлумачення термінів в
законідозволяєзробитивисновокпроопосередкованевіднесеннязаконодавцем
до Української нації – етнічних українців, які при цьому не є громадянами
України. Зважаючи на це можемо стверджувати про певну невідповідність
політичногоіетнічногоаспектівузмістіпоняттяУкраїнськанація.
Длябільшповного з’ясуванняконституційноправових засаднаціонального
суверенітету є необхідність звернутись до змісту поняття «джерело влади», з
якимнаціональнийсуверенітетмаєбезпосереднійзв’язок.Джереловлади–цеті
їївитоки,звідкивонаберепочаток,ким(чим)породжується.Неможебутидер
жавноївлади,якабнемаласвогоджерела,своїхчинників.Алеукожномукон
кретномувипадкунеминучепостаєпитанняпроджерелоіносіявлади.Консти
туціяУкраїниуст.5чітковизначає,щоносіємсуверенітетуієдинимджерелом
влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи
державноївладитаорганимісцевогосамоврядування.Прицьомувиключнонаро
дові в Україні належить право визначати в змінювати конституційний лад. Це
правонеможебутиузурпованедержавною,їїорганамиабопосадовимиособами.
Навітьбільше,–ніхтонеможеузурпуватидержавнувладу.Розумінняджерела
владиєтимметодологічниморієнтиром,завдякиякомутількиіможнаусвідоми
157Юридичні і політичні науки
тиістиннийхарактервзаємовідносиноб'єктаісуб'єкта,інаційпідставівирішити
проблемусуверенітетудержавноївлади.Зцієюметоювсистемусуб'єктоб'єктно
говідношенняслідввестикатегорію«джереловлади».Якщоджереломвладиє
держава,тоцеозначає,щовонасамаутворюєінститутивлади,наділяєїхпевни
миповноваженнями,виходячизвласнихінтересів.Загальновідомо,щовлада,яка
маєтакеджерело,відокремленавіднароду,стоїтьнадним,тобтотакавладанеє
демократичною,асуспільство–громадянським4.Іншаситуація,колиджерелом
влади,єнарод(нація).Цесвідчить,щонарод(нація)визначаєнапрямоксоціаль
нополітичного розвитку суспільства, форму правління та державного устрою,
відповідні органи державної влади, встановлює обсяг їх повноважень, а також
спосіб іхарактер їхвзаємозв'язку.Тобто,народєджереломвладизаумови,що
тільки він встановлює кількісні і якісні характеристики влади, механізм
функціонування,формиіметодиїїздійсненнятаіншіпараметри.Органивлади,
всвоючергу,згідноізч.2ст.6тач.2ст.19КонституціїУкраїнитількиздійснюють
своїповноваженняувстановленихКонституцієюмежахівідповіднодозаконів
України. Все це складає зміст Конституції України. Бути єдиним джерелом
влади–цебутисуб'єктомрозробкиіприйняттяКонституції.Крімтого,Консти
туція України наділяє народ характеристикою «носія» суверенітету. Термін
«носій»означає–тойхтонаділений,володієчимнебудь,маєпевнувластивість.
Цеозначає,щовУкраїнітількинароднаділенийвладою,–маєвластивістьбути
верховною силою, визначати право і реалізовувати через спільну волю свій
загальнонаціональний інтерес. Така властивість народу як суб’єкта політики,
перетворюєйоговнацію.ТомувКонституціїУкраїниознаками«національного»
наділяються найбільш важливі засоби і символи народу та держави, що його
уособлює–національнезаконодавство,національнавалюта,Національнийбанк,
земляякнаціональнебагатство,національнийгімн,національнабезпекатощо.
Підсумовуючивикладене,зробимонаступнівисновки.
Конституція України закріплює ідею національного суверенітету, що ґрун
тується на тотожності Українського народу і української нації, як суб’єктів
політики і суб’єктів конституційноправових відносин. У характеристиці цих
суб’єктівзазмістомКонституціїокрімполітичногомаємісце іетнічнийаспект
(народ–громадянивсіхнаціональностей,нація–весьнарод,доякогоналежатьі
представникинаціональнихменшинікоріннихнародів.Зв’язкиміжсуб’єктами
конституційноправовихвідносинщодонаціональногосуверенітетуґрунтуються
наспіввідношенніодиничного,особливоготазагального,де«народ»–категорія
одиничного,вньомузакладеніпередумовидлязагальноготаособливого.«Дер
жава»виступаєтимзагальним,щонесевсобірисиодиничногоібезякоговона
неможеіснувати.«Нація»–категорія,щовиражаєособливе,вонаможевиступа
тиякодиничнещодозагального,такізагальнимщодоодиничного.
Ми торкнулися лише окремих аспектів конституційноправових засад
національного суверенітету, але очевидно, що актуальність цієї теми потребує
системного, глибокогомонографічного аналізу з виходомна теоретичні і прак
тичнівисновкитаузагальнення.
1.ДаніДержавногокомітетустатистикиУкраїни.–Електроннийресурс.–режим
доступу: http://www.ukrcensus.gov.ua/results/nationality_population/ Державний комітет
статистики.2.Ярем ко О.М.Суверенітетубагатонаціональнійдержаві//Проблемивдо
сконаленняправовогорегулюваннящодозабезпеченняправтаосновнихсвободлюди
158 Держава і право • Випуск 50
ниігромадянинавУкраїні.–2003.–С.44.3. Про ку ро ривідреагували,однакпоспішати
звисновкаминезбираються//ГолосУкраїни.–2010.–№169(4919).–11вересня.4.
Жу ган М.Г.Суверенітетякконституційнийпринцип//Зб.наук.пр.Харківськогодерж.
пед.інтуім.Г.С.Сковороди.–Вип.1.–С.5.
159Юридичні і політичні науки
Розділ 3. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО
І. А. КуЯн. Про конституцІйно-правовІ засади нацІонального суверенІтету в УкраЇнІ
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34679 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1563-3349 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:09:08Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Куян, І.А. 2012-06-04T12:21:18Z 2012-06-04T12:21:18Z 2010 Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні / І.А. Куян // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 153-159. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34679 Розглядаються характеристики народу та нації як суб’єктів конституційно-правових відносин, зв’язок етнічного і політичного чинників у змісті національного суверенітету. Рассматриваются характеристики народа и нации как субъектов конституционно-правовых отношений, связь этнического и политического в содержании национального суверенитета. Describe the nations and the peoples as subjects of constitutionals law relatios, the connection between ethnos and political in content of national sovereignty. uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Держава і право Конституційне право Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні Article published earlier |
| spellingShingle | Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні Куян, І.А. Конституційне право |
| title | Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні |
| title_full | Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні |
| title_fullStr | Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні |
| title_full_unstemmed | Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні |
| title_short | Про конституційно-правові засади національного суверенітету в Україні |
| title_sort | про конституційно-правові засади національного суверенітету в україні |
| topic | Конституційне право |
| topic_facet | Конституційне право |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34679 |
| work_keys_str_mv | AT kuânía prokonstitucíinopravovízasadinacíonalʹnogosuverenítetuvukraíní |