Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст.
Проведено дослідження становлення і розвитку сервітутного права в Україні протягом ХІХ ст. та його характерних особливостей. Досліджено проблемні питання підстав виникнення сервітутів....
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Держава і право |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34685 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. / С.А. Петреченко // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 135-142. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34685 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-346852025-02-09T14:46:41Z Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. Петреченко, С.А. Історія держави і права Проведено дослідження становлення і розвитку сервітутного права в Україні протягом ХІХ ст. та його характерних особливостей. Досліджено проблемні питання підстав виникнення сервітутів. Проведено исследование становления и развития сервитутного права в Украине на протяжении ХІХ в. и его характерных особенностей. Исследовано проблемные вопросы причин возникновения сервитутов. The article deals with the research of formation and development of the servitude law in Ukraine during the XIX century and its characteristic features. The problems connected with the servitudes origin have been investigated. 2010 Article Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. / С.А. Петреченко // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 135-142. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. 1563-3349 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34685 uk Держава і право application/pdf Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія держави і права Історія держави і права |
| spellingShingle |
Історія держави і права Історія держави і права Петреченко, С.А. Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. Держава і право |
| description |
Проведено дослідження становлення і розвитку сервітутного права в Україні протягом ХІХ ст. та його характерних особливостей. Досліджено проблемні питання підстав виникнення сервітутів. |
| format |
Article |
| author |
Петреченко, С.А. |
| author_facet |
Петреченко, С.А. |
| author_sort |
Петреченко, С.А. |
| title |
Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. |
| title_short |
Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. |
| title_full |
Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. |
| title_fullStr |
Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. |
| title_sort |
сервітутне право на українських землях російської та австро-угорської імперій в хіх ст. |
| publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Історія держави і права |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34685 |
| citation_txt |
Сервітутне право на українських землях Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст. / С.А. Петреченко // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 135-142. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. |
| series |
Держава і право |
| work_keys_str_mv |
AT petrečenkosa servítutnepravonaukraínsʹkihzemlâhrosíjsʹkoítaavstrougorsʹkoíímperíjvhíhst |
| first_indexed |
2025-11-27T00:03:05Z |
| last_indexed |
2025-11-27T00:03:05Z |
| _version_ |
1849899653154209792 |
| fulltext |
С. А. ПЕТРЕЧЕНКО. СЕРВІТУТНЕ ПРАВО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ
РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ В ХІХ СТ.
Про ве де но досліджен ня ста нов лен ня і роз вит ку сервітут но го пра ва в Ук раїні про
тя гом ХІХ ст. та йо го ха рак тер них особ ли во с тей. Дослідже но про блемні пи тан ня
підстав ви ник нен ня сервітутів.
Клю чові сло ва: сервітут не пра во, спільне ко ри с ту ван ня, до б ровільні уго ди.
Про ве де но ис сле до ва ние ста нов ле ния и раз ви тия сер ви тут но го пра ва в Ук ра и не на
про тя же нии ХІХ в. и его ха рак тер ных осо бен но с тей . Ис сле до ва но про блем ные во про
сы при чин воз ник но ве ния сер ви ту тов.
Клю че вые сло ва: сер ви тут ное пра во, об щее поль зо ва ние, до б ро воль ные до го во ра.
The article deals with the research of formation and development of the servitude law in
Ukraine during the XIX century and its characteristic features. The problems connected with
the servitudes origin have been investigated.
Key words: servitude law; joint use; voluntary agreements.
СервітутнеправосклалосящевчасиСтародавньогоРиму.Пізнішевонобуло
рецепійовано іншими правовими системами і тепер це досить усталений
цивільноправовийінститутукраїнахзрозвинутоюринковоюекономікою.Його
доцільністьіпрактичнанеобхідністьдоведенібагатовіковимзастосуванням.Нині
цейцивільноправовийінститутречовогоправапередбачаєтьсяйуЦивільному
таЗемельномукодексахУкраїни.
Зважаючинаважливість,лишевпродовждекількохостанніхроківвийшовз
друкуцілийрядґрунтовнихробіт,присвяченихцьомупитанню.Багатозавторів
врамкахвибраноїнимитематикивтійчиіншіймірізвертаютьсядоісторичного
аспектудосліджуваноїпроблеми,аналізуютьтворчізаділипопередників.Однак,
глибокеівсебічнедослідженнядокументівтаісторіографіїХІХст.зцієїпробле
мийнадалімаєважливенауковетапрактичнезначення,адже,яксвідчитьнавіть
далеко не повний аналіз, зроблений в останніх публікаціях з цього питання в
роботах науковців і дослідників історії права М. Гримич1, Р. Марусенко2,
В. Цюра3,О.Проців4,М.Вітенко5,Ю.Присяжнюк6 та інших,по визначеному
періодуєщевеликакількістьфактичногоматеріалу,якийузначніймірірозши
рюєнауковіпоглядиіпрактичніпідходидопроцесувиникнення,становленняі
розвиткувітчизняногоінститутуправавласності.
Отже,дослідженняцієїпроблемиєактуальнимутеоретичнихтапрактичних
аспектах,ааналізновихматеріалівспонукаєдопоглибленнянауковихзнань,дос
коналогоопануваннятеми.
УХІХст.наукраїнськихтеренахформально«вільних»земельуженебуло:
згіднорізнихрозмежувальнихікадастровихкарт,схем,закожноюділянкоюбув
закріпленийїїформальнийвласник:держава;поміщик(дідич);селянинвласник
абогрупаспіввласників.ОднакуХІХст.ународнійправосвідомостіпродовжу
вав існуватидоситьстійкийстереотип«спільноївласності».Чиненайперекон
ливіше це демонструють економікоправові взаємовідносини поміж селянами і
великимиземлевласникамищодокористуванняугіддями.Історіяцихвідносинв
ХІХ ст. поділяється на два періоди – до реформ 1848 та 1861 рр. і після них.
135Юридичні і політичні науки
© ПЕ Т РЕ ЧЕН КО Світла на Ана толіївна – здобувач Київського національного
університетуіменіТарасаШевченка
Удругомуперіодісервітутнеправоособливорозвинуте.
Поняття«сервітути»пов’язуютьпередусім іззахідноукраїнськимиземлями,
щоперебуваливскладіАвстроУгорськоїімперії,атакожіззахіднимигуберніями
Росії. У зведеннях російських законів поняття «сервітут» не зустрічається,
замістьньоговживаютьсятерміни«праваугідьвчужомумайні»та«праваучасті
часткової»7.Задляполегшенняаналізумибудемоназивативсізгаданівідносини,
незалежновідрегіону,сервітутними.
УХІХст.з’явиласязначнакількістьлітературистосовносервітутів8,аджеце
булаважливаекономічнатаправовапроблемаякдляАвстроУгорщини,такідля
Росії,аточніше,їїдев’ятизахіднихгуберній(включнозКиївською).
Власне, зюридичної точки зору, термін «сервітутне право» є некоректним,
оскількиміститьусобітавтологію,адже«сервітут–цеобмеженеречовеправо,
невласникакористуватисячужиммайномзпевнимиобмеженнями,встановлени
ми законом або договором»9. У дореволюційній науці сервітути трактували як
поземельнівідносиниокремогоґатунку,якіполягаютьуправіселянкористувати
ся для певних господарчих потреб окремими угіддями вмаєтках, із яких вони
отримали наділи10. Один із відомих дослідників селянського питання ХІХ ст.
О. Леонтьєв трактував сервітути як права селян у землях поміщиків і права
поміщиківуземляхселян11,хочайзазначав,щосервітутнівідносинивиникають
іміжсамимиселянами.
Аналіззаконодавствасвідчить,щосервітутикласифікувализарізнимиозна
ками.Длявивченнязвичаєвогоправасільськогонаселення,природно,цікавимиє
передусім селянські сервітути, які можна поділити на дві групи: 1) сервітути,
встановлені силоюсамого закону (надання селянамправанадороги,напрогін
худоби через землі поміщика тощо); 2) сервітути, користування якими не є
необхідністю, а є продовженням угоди, що склалася під час кріпацтва між
поміщиками і селянами про надання останнім права частково користуватись
угіддямипоміщиків(сюдиналежитьправокористуванняпанськимлісом,сіножа
тями,пасовищами,водоймами),тобтосервітути,щосклалисянаосновізвичаю12.
Якщомаксимальноспроститивсікласифікації,тосервітутнівідносинимож
нарозбитинадвіосновнігрупи:1)праванаугіддя(сюдивідносятьсяпасовищні,
лісові, водні сервітути тощо); 2) так зване сусідське право (включно з правом
проїздучерезсусіднютериторію,тобтодорожнісервітути).
Аналізматеріалівпереконує,що,якценепарадоксально,довідміникріпо
сництвауселянбуломеншепроблемщодокористуванняугіддями.Міжпоміщи
ком і селянами, які йому належали, встановлювалися своєрідні договірнозо
бов’язальнівідносинизвичаєвогохарактеру.Так,заВ.Тарновським,уКиївській
губерніїдовідміникріпосництвапасовиська,водопоїтавигонибулиспільнідля
всіх13.Заданими,зібранимивХерсонськійгубернії,«землеюдлявипасухудоби
селяникористуютьсянатихжевигонахіперелогах,накотрихпасетьсяіпанська
худоба»14.Начасвидання19лютого1861р.«Положенняпроселян,щовиходять
з кріпосної залежності» мешканці с. Мале Вербче Костопільського повіту
Волинськоїгуберніїмалиспільнийзпоміщикомвигіндляхудобиплощею41дес.
1636саж.15Цейзвичайбувнастількидавнійіприродний,щовселянськійсвідо
мостііснувалицілкомусталеністереотипи,щотілісийпасовиська,якимивони
користуються,єспільноювласністюселяніпоміщика.
Власне,такийзвичайпідтримувавсятривалийчассамимипоміщиками.Зем
левласники, намагаючись прив’язати селян до місця проживання, надавали їм
136 Держава і право • Випуск 50
різніправащодопокосів,випасухудоби,водопоїв,зборухмизувлісітощо16.
Післявідміникріпосництвасервітутніпитаннязагострилися іназахідноук
раїнських землях, і на Правобережній Україні. Кожна пануюча тут держава
вирішувала це питання посвоєму. У Галицькому регіоні всі сервітутні справи
розглядалисяКрайовоюкомісієюусправахвикупуіврегулюванняпоземельних
повинностей Галицького намісництва, Крайовим губернаторством (1772–
1854рр.),апізнішеГалицькимнамісництвом(1854–1921рр.).Принамісництві
діяли спеціальні Комісії для розв’язання конкретних соціальноекономічних
питань.ДоїхскладуналежалаіКрайовакомісіяусправахвикупутаврегулюван
няпоземельнихповинностей.Правосервітутівбуловизначенетакзваним«Най
вищим патентом цісарським», виданим 5 липня 1853 р., та міністерською
інструкцієювід31жовтня1857р., вякихвизначалисяпевніправаселянщодо
панськихземель(випасхудоби,збірхмизувлісітощо)інавпаки–праваземле
власників у селянських землях.Матеріали свідчать переважно саме про право
селян користуватися землею поміщиків у власних потребах, лише зрідка є
свідченняпропротилежне.
Зісправ«КрайовоїКомісії»видно,щодержавабулауважноюдоцьогопитан
ня.Коженпозовсільськоїгромадирозглядавсяокремоіприймалося,якправило,
достойнекомпроміснерішенняпереважночерезнаданняселянам«еквівалентів»,
тобтоокремихугідьугромадськекористування17.Однакінколирозміриеквіва
лентів не задовольняли селян, що викликало сутички з поміщиками, владою,
поліцейськимиструктурами.НаПравобережнійУкраїнітакожбувалинастільки
серйознісутичкиміжселянамиіпоміщицькимиуправами,щодоводилосязвер
татисязадопомогоюдорегулярнихвійськ18тавсежцебулиокремівипадки.
Щоправда,вРосійськійімперіїситуаціязагаломбуласкладнішою,аджеспра
ви суперечок з приводу угідь, прогонів, проїздів розглядалися безсистемно, в
числііншихмайнових,зокремаспадковихсправ.Занихбралисяіволоснісуди,і
з’їзди мирових посередників, і окружні суди, а самі справи були затяжними, з
нескінченними апеляціями та скаргами імали стилістику «кляуз».Ось, напри
клад,типовамодель,заякоювирішувалисясправивсудахцарськоїРосії:селяни
с.СтаджиціЖитомирськогоповітуподалипозовуПодільськуПалатуКриміна
льногоіЦивільногосудунапоміщикаГрохольськогозате,щотойпочаврубати
ліснагромадськихлевадах(щоналежалиїмзавикупнимактом).Селянивважа
ли,що,оскількилевадиналежатьїм,тойлісїхній.Палатаселянамвідмовилав
позові,мотивуючицетим,щоХVІІІст.«Положенняпровикупи»визнаєзаселя
намиправонасінокісналеваді,правожналісмаєпоміщик.Селяниподалиапе
ляційнускаргувПравлячийСенат,якийвизнавзанимиправонасінокісіналіс.
Тоді,заклопотаннямГрохольськоговОкружнийСуд,справувПравлячомусенаті
булопереглянутоівинесеноіншерішення–вженакористьпоміщика.Рішення
мінялосящекількаразів19.
УзвітіКиївськогогубернатораза1876р.йшлосяпронагальнупотребу«оста
точного розподілу угідь між поміщиками й селянами, знищення сервітутів».
Губернаторжалівся,щостаттю112«Положенняпровикуп»,деговоритьсяпро
добровільні угоди поміщиків і селян, зокремащодо користування угіддями, на
практицінеможливобулоздійснити20.
Звичаєвоправовийаспектсервітутнихвідносин,яскравопроявивсяускаргах,
«прошеніях»позивачівтасвідченняхсвідківівідповідачів.Загальнийпоглядна
ці документи дає підстави зробити висновки, що в народній правосвідомості
137Юридичні і політичні науки
ХІХст.існувавдоситьстійкийстереотипспільноїужитковоївласностінаугіддя.
Якщодослідникизастерігали,щовідсервітутівтребавідрізнятиправоспільного
пасовиська21,тоусвідомостіселянпрактичнонеіснуєнавітьнатякунарозрізнен
няпасовищногосервітутуйвипасухудобинаспільнихпасовиськах.Тобтоселя
нидопевногочасуневважалисервітутиправомкористуваннячужоювласністю
(напр.,поміщицькою),абачилисервітутніпасовиськалишеякспільнізпоміщи
ками.Цесвідчитьнестількипронеосвіченістьселян,скількипроінерціюнаба
гатодавніших,– аотже,переконливіших і зрозумілішихдляселян,–народно
правовихуявлень,заякимиугіддя,котрінепотребуютьсистематичноїпраці,як
орназемля,даніБогомукористуваннявсімбезвиняткуіпривілеїв.Нерідкотакий
погляд трактувався як неповага до приватної власності. Так, в одному з доку
ментівчитаємо:«сервітутніправапідривалиуселянськогонаселенняповагудо
чужоївласності»22.
О.Єфименкопояснювалаподібнівипадкинародноправовимтрудовимприн
ципом.Вінполягаєвтому,щоцінністьречітотожнапраці,вкладенійунеї.Ітому
одне ставленнядо тихпродуктів, які виробляютьсяпрацеюлюдини, інше–до
тих, які дає земля без посередництва людської праці. До перших український
селянинставиться«зповагоюмайжерелігійною».Ітому,наприклад,«хтозрубає
бортнедерево, той злодій, – він укравлюдськупрацю; хторубаєліс, нікимне
посаджений, той користується даром Божим, таким самим, як вода, повітря».
Восениінавесні,писалаО.Єфименко,майжещоночівиможетезустрітинадоро
гах,щойдутьуліс,ціліпідводизхмизом,кілками.Спитаєте:звідкілявезуть, і
вамскажуть,посміхаючись:збатьківщини.Під«батьківщиною»требарозуміти
казенніліси23.СаметомусудовітаадміністративніорганиХІХст.булиперепов
ненісервітутнимисправами.
Класифікація цих справ показала, що регіональний принцип групування
сервітутнихвідносин–виділеннятрьохрегіонів:1)Галичина;2)південнозахідні
губернії Російської імперії; 3) решта українських територій – Малоросійські
(Лівобережні)іНоворосійські(південні)губернії,виявивлишезаконодавчуспе
цифіку регулювання сусідських відносин і прав на угіддя. Однак регіональні
особливості не впливали на народні уявлення щодо прав на угіддя та правові
взаємовідносинизсусідами.Інакрайньомузаході,інакрайньомусходіукраїнці
однаковорозумілисвоїправа.
Ефективнішекласифікуватисервітутнівзаємовідносинизазмістомсервітуту.
В цьому випадку найчастіше зустрічаються сервітути, що регулюють питання
права на дорогу (для проходу, проїзду чи прогону), користування водоймами,
пасовищами, сінокосами, лісовими угіддями. Найпоширенішими серед них є
«пасовищні»сервітути–правовипасухудобинаполяхталугахпіслязборухліба
ітравтаправовипасу,сінокосуйзаготівлідеревинивлісахвласника.
Дослідження засвідчують широку варіативність колишніх звичаїв випасу
худоби24. Так, відбувався громадський випас на громадських пасовиськах,
індивідуальнийвипаснавласнихділянках,атакожвипасселянськоїхудобина
чужих, наприклад, панських (поміщицьких, «двірських»), державних («казен
них»,«скарбових»)тощопасовищах,щояскравоілюструєнародноправовіуяв
ленняпроспільнувласністьназемлю.
Цей звичай був стабільним для всієї української території, незалежно від
етнополітичної ситуації.Так,ус.СелиськоЛьвівськогоповітув господарських
лісахвільнопасласяпанськайгромадська(селянська)худоба(«zdawnychczasуw
138 Держава і право • Випуск 50
paszawlasaschbyіawszystkimidozwolona»25.Ус.КорчинбіляСколевіддавніх
часівіснувала«wspolnawlasnosc»сільськоїгміниіпанськогодворунапасовись
ка,щовиникла«wizbardzodawnychczasach»26.Мешканціс.МалеВербчеКос
топільськогоповітумалиспільнийзпоміщикомвигін27.
Після реформи врегулювання цих взаємовідносин відбувалося порізному.
ВАвстроУгорській імперії селянам надавалися пасовищні еквіваленти: кожна
громадаотримувалаусвоєкористуванняокремевіддідичапасовисько.Вс.Ілем
ня Долинського повіту (1883 р.), взамін за старі сіножаті, які містилися серед
державного лісу і перебували в користуванні селян Івана та Федора Понайд,
І.Мекелина,В.Хчия,А.Прізандавказанігосподаріотрималиновіділянки28.
У Російській імперії, де не існувало єдиної спеціальної форми розв’язання
сервітутнихсуперечок,вирішенняпроблемзначноюміроюзалежаловіддруго
ряднихречей,передусімособистихякостейпоміщикатакультуриведенняйого
господарства. Узагалі, особистісний чинник у майнових справах, що зачіпали
інтересиякпоміщиків,такісільськихгромад,бувдужеважливим.Заспостере
женнямчиновниківРосії,«випадкизаколотівселян,щовідбувалисьвПодільській
губерніїстосувалисьвиключнотихмаєтківукотрихневідбулисьдоцихпірдоб
ровільнідомовленостіщодорозподілуземель»29.
Нерідкозізміноюземлевласниказмінюваласяівнутрішняекономічнаситу
ація в селі, в тому числі правила користування поміщицькими угіддями. Так,
селянис.ОлександрівкиВінницькогоповітуПодільськоїгуберніїскаржилисяна
те,щоприпопередньомупоміщикувоникористувалисясімомадесятинамиі400
сажнями«випасноїземлі».Післятого,якземляперейшлаврукиіншогопоміщи
ка,тойзаборонивселянамвипасатинанійхудобу,«...силоюпрогнавнашухудобу
зземлійсамовільновилучивїїзнашогофактичноговолодіння»30.
А найбільш конфліктною сервітутною проблемою став випас худоби на
толоці (при трипільній системі ділянка, що була під «паром» або «толокою»,
перебувалауспільномукористуваннівласниківхудоби,щовипасаласятам).Най
вигіднішетрипільнусистемубулозастосовуватинавеликихполях,передусіму
поміщицькихмаєткахекономіях.Довідміникріпосногоправанатолочнихділян
ках поміщицьких земель випасалася як панська, так і селянська худоба. І цей
звичай не викликав особливих заперечень поміщиків. Однак після реформи
почався природний процес конкретизації майнової приналежності і поміщики
почаливсілякоперешкоджатиселянампастихудобунаїхнійвласнійтолоці.
Так, у звіті Київського губернатора за 1876 р. йдеться про те, що через
смужністьіспільніпасовиськанатолокахнадзвичайношкодятьяквеликим,так
імалимгосподарствам.Віншомудокументізазначалося,що«правоцеутискає
поміщиків,позбавляєїхможливостівводитиудосконаленепольовегосподарство,
такякселянивважають,щовведеннябагатопільноїсистеми,зменшуєплощу,яка
залишаєтьсяпід толокою,порушує їх права,майже в кожному такому випадку
проводятьпотравупоміщицькихпосівівпідтимприводом,щовпевномумісці
повиннабутитолока,анезасіянеполе»31.
Щодо права спільного користування лісом, то воно передбачало довільне,
несистематичневикористання«дарівлісу».УХІХст.наукраїнськихтериторіях
право власності на лісиналежало і державі, і окремимвласникам (поміщикам,
козакам,селянам).Возначенийперіодселянивжеволоділизнаннямипроприват
ну,державнутагромадськувласністьналіс,однакщеіснувалиреліктиархаїчних
139Юридичні і політичні науки
уявлень про, умовно кажучи, «нічийну», а отже, всезагальну власність, дану
Богом усім людям у користування. Особливо це стосувалось державних лісів:
«Лісбогдавдляусякого;щосамовиросло, тоговзятинегріх»32.Цеуявлення
підтримувалося тривалий час лояльним ставленням держави до користування
селянамилісами.Наприклад,Уставанаволоки1557р.даваламожливістьдосту
пу «підданих до пущі нашої..., до дров, до хмизу, до дерева, до лика на свою
тількипотребу,аненапродажу»33.
Загальнатенденціящодокористуваннялісаминаусіхукраїнськихтериторіях
протягомХVІІІ–ХІХст.характеризуваласяпоступовимпереходомвіднеобліко
ваного, стихійного і нерегульованогодо встановлення різного родуобмежень і
чітких правил.Щоправда, в різнихмісцевостях – залежно від лісистості тери
торій, інтенсивності вирубки, врештірешт, господарчої культури,–цейпроцес
відбувався з різноюшвидкістю. Так, в АвстроУгорщині право безкоштовного
користуваннялісомбуловідміненеу1788р.
Пишучипродореформенийперіод,В.Тарнавськийзазначав,щовМалоросії
порушення прав власності на ліс бувають дуже рідко.Найчастіше трапляється
порублісу.Збірхмизувчужомулісіневважавсяпорушеннямправа.Можнабуло
вирубувати деревину для обручів чи свіжі дрібні гілляки, полювати, збирати
горіхи,гриби,ягоди,тількинепсуватинескошеноїтрави.Однакбіднякнерідко
робивпорубку.Зацегосподар,піймавшикогосьпри«покражі»лісучипаші,зай
мавйогохудобу,заганявудвіріневіддавав,докинеотримувавкомпенсації34.
Отже,дореформи1861р.користуванняказеннимитапоміщицькимилісами
регулювалосяпереважнозвичаємізалежаловідвзаємовідносинміжвласниками
лісівтаселянами.Цістосункиздебільшогобулимирними.
Після зазначеної реформи звичай і закон розрізняли передусімправо збору
деревадляопаленняібудівництва;правозборуягід,грибіввважалосядругоряд
ним;окремовиділялосяправонаполювання.Щодокожногозцихаспектівісну
валирізніправила.Наприклад,улісовихсервітутах,пов’язанихзбудівельнимта
опалювальнимдеревом,більше,аніжвіншихлісовихіпасовищних,виявлялася
повага селян до чужої власності. Тут найрідше спрацьовували уявлення про
спільну власність. На Правобережній і Лівобережній Україні це питання було
передбаченезаконом,зокрема«Місцевимиположеннями»1861р.Заст.33Поло
женнядлягуберній«Малоросійських»іст.30Положеннядляпівденнозахідних
губернійпоміщикинезобов’язанібуливідпускатитакийлісселянам.
УКонотопськомуповітіЧернігівськоїгуберніїпісляреформилісубуломало
іпереважновінналежавказні.Тутлісдлярізнихпотребселяникупували35.Ав
Мглинськомуповітітієїжгуберніїлісскладав29%земліповіту.Лісипереважно
належаливеликимприватнимвласникам;укозацькихтаселянськихгромадбуло
небільше17,5тис.дес.,івониперебувалитоу«вольниці»,тоугромадському,то
вподвірномуволодінні36.Отже,навітьумежаходнієїгуберніїситуаціязлісами
буларізною.
СеляниВолиніпісляреформи1861р.отрималиувласністьпевнукількість
лісу,щоскладала5,4%селянськихнаділів,іправонакористуваннясервітутами
(збиративлісіягоди,гриби,хмизтощо).Звосьмизахіднихгуберній,вякихісну
валисервітути,найбільшогопоширеннявонинабулинаВолині,денимикорис
тувалися71%дворів,йуполіськихповітах–7695%37.Станішевськелісництво
Волинської губернії практикувало заготівлю хмизу «з третини»: із зібраного
потрібнобулоповернути1/3частинувласнику38.
140 Держава і право • Випуск 50
УГаличині, якщоКомісія з врегулювання сервітутних суперечок була не в
змозі надати права вільного порубу лісу, то селянам видавались «еквіваленти»
деревадляремонтужитловихігосподарчихбудівель39.
Отже, поперше, народна правосвідомість не розрізняла понять «часткове
правоначужувласність»(«угіддявчужомумайні»),щоіє,посуті,сервітутами
та«право спільної власності».Правокористуванняугіддямидлянародноїпра
восвідомостібулоцілкомприродним.Подруге, спільнекористуванняугіддями
усвідомлювалосяселянамиякдавнійінезаперечнийзвичай.Потретє, існувало
три основні форми користування спільними або умовно спільними угіддями:
1)гуртова(козаки іпосполитігуртомсінокосилибезперешкодно);2) індивіду
альноділянкова(хтоотримаєчиранішезахопитьтучиіншуділянку,тойнеюі
користуєтьсявцьомуроці);3)довільна,«запотребою»(характернадляіндивіду
альноїзаготовкипродукціїзапотребою).
Отже,ународнійправосвідомостіукраїнцівХІХст.щедоситьстійкимибули
стереотипипроспільнувжитковувласність,особливовтакзваних«сервітутних
суперечках»,які,проте,вдругійполовиніХІХст.починаютьпомітнотрансфор
муватися.
1.Гри мич М.В.ЗвичаєвецивільнеправоукраїнцівХІХ–початкуХХстоліття.–К.:
Арістей, 2006. – 560 с. 2.Ма ру сен ко Р.І. Земельний сервітут: історія і сучасність //
ВісникКиївськогонаціональногоунтетуім.Т.Шевченка.–2003.–Вип.52.–С.2528.
3.Цю ра В.В.Речовіправаначужемайно:дис...канд.юрид.наук.–К.,2007.–225с.
4.Проців О.Р.ПравовізасадиполюваннявАвстоУгорськійтаРосійськихімперіяхдру
гої половини ХІХ – початку ХХ ст. // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. –
Вип.20.–С.5057.5.Вітен ко М.Боротьба засервітутніправавконтекстіпольсько
українськихвзаєминуГаличині(кін.ХІХ–поч.ХХст.)//ІсторіявшколахУкраїни.–
2000. – № 3. – С. 910. 6. При сяж нюк Ю.П. Сервітутне право у «картині світу»
пересічного українського селянина (на матеріалах Правобережної України початку
ХХ ст.) // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/JournALL/
xix/5/6.pdf.7.Го ро но вич И.Исследованиеосервитутах//ЖурналГражданскогоиУго
ловногоправа.–1883.–№7–8.–С.86–108. 8.Го ро но вич И.Цит.праця;Ан нин М.Упра
зднениекрестьянскихсервитутоввЗападномкраеиВаршавскомгенералгубернаторст
ве:критическиезаметкипоповодузаконопроектов,внесенныхв1910–13гг.вГосудар
ственнуюДуму.–К.:ТипографияЛ.П.Кринского,1914.–52с.;Аб ра мо вич К.Окрес
тьянскихсервитутахвгубернияхЗападных,ПрибалтийскихиЦарстваПольского:Сб.
узаконений,ПравительственныхраспоряженийОбщегоСобрания,2гоиКассационно
гоДепартаментовСената,сприложенимзаконоположенияосервитутномправеб.воль
ныхлюдей,старообрядцевичиновниковЗападныхгуберний.–СПб.,1895.–230с.9.
Юри дич нийсловникдовідник/Заред.Ю.С.Шемшученка.–К.:Феміна,1996.–С.594.
10.Объ яс ни тель ная записка главногоУправления землеустройстваи земледелияот1
декабря1913г.(№4499)//АннинМ.Цит.праця.–С.5.11.Ле он ть ев А.А.Крестьянское
право.–СПб.,1914.–С.217.12.Аб ра мо вич К.Цит.праця.–С.16–17.13.Тар новсь
кий В.В.ЮридическийбытМалороссии//Юридическиезаписки.–1842.–Т.2.–С.40.
14.Ма те ри а лы длягеографииистатистикиРоссии,собранныеофицерамиГенерально
гоштаба.[Т.24]:Херсонскаягуберния:Ч.1.–СПб.,1863.–С.70.15.Дер жав ний архів
Рівненськоїобласті(далі–ДАРО).–Ф.161.–Оп.1.–Спр.117.–Арк.67.16.Аб ра мо
вич К. Цит. праця. – С. 21. 17.Цен т раль ний державний історичний архів України у
Львові(далі–ЦДІАЛУкраїни).–Ф.146.–Оп.646.–Спр.476.–Арк.34;–Спр.700.
–Арк.190;–Ф.146.–Оп.64.–Спр.9395.–Арк.24.18.Цен т раль ний державнийісто
ричнийархівУкраїнивКиєві(далі–ЦДІАКУкраїни).–Ф.442.–Оп.523.–Спр.206.–
Арк.5–6.19. Тамсамо.–Оп.614.–Спр.99. –Арк.1–38.20.Тамсамо.–Оп.55. –
141Юридичні і політичні науки
Спр.447.–Арк.24–25.21.Ле он ть ев А.А.Крестьянскоеправо.–СПб.,1914.–С.223–
224;Ан нин М.Цит.праця.–С.3–4. 22.ЦДІАКУкраїни.–Ф.442.–Оп.523.–Спр.206.
–Арк.9.23.Ефи мен ко А.Я.Исследованиянароднойжизни.–M.,1884.–С.143145.24.
Ти во дар М.П.ТрадиційнескотарствоукраїнськихКарпатдругоїполовиниХІХ–першої
половиниХХст.:Дис...драіст.наук.–Ужгород,1993.–293л.25.ЦДІАЛУкраїни.–
Ф.146.–Оп.64.–Спр.5922.–Арк.71зв. 26.Тамсамо.–Спр.9476.–Арк.20.27.
ДАРО.–Ф.161.–Оп.1.–Спр.117.–Арк.67.28.Тамсамо.–Ф.146.–Оп.64.–Спр.
2571.–Арк.3–5,28–30,41–43,55–57.29.Тамсамо.–Ф.442.–Оп.523.–Спр.206.–
Арк. 9.30.Там само. –Арк. 159зв.31.Там само. –Оп. 55. –Спр. 447. –Арк. 24; –
Оп. 523. –Спр. 206. –Арк. 7.32.Свєжинсь кий П.В. Аграрні відносини на Західній
УкраїнівкінціХІХ–напочаткуХХст. –Львів,1966.–С.144.33.Гур бик А.О.Еволюція
соціальнотериторіальних спільнот в середньовічній Україні (власть, дворище, село,
сябриннаспілка).–К.:ІнтісторіїУкраїниНАНУкраїни,1998.–С.135. 34.Тар новсь кий
В.В.Цит.праця.–С.41.35.Ма те ри а лыдляоценкиземельныхугодийЧерниговской
губернии. – Т. 6: Конотопский уезд. – Чернигов, 1881. –С 53.36. Там само. – Т.10:
Мглинскийуезд.–Чернигов,1884.–С.30–31.37.Ма те ри а лыповопросуоземельном
наделебывшихпомещичьихкрестьяниосервитутахвЮгоиСевероЗападныхгубер
нияхРоссии//Вестникфинансов.–1900.–№39.–С.587588,594,598.38.Дер жав ний
архівЖитомирськоїобласті.–Ф.234.–Оп.1.–Спр.170.–Арк.118,120.39.ЦДІАЛ
України.–Ф.146.–Оп.64.–Спр.10135.–Арк.40.
142 Держава і право • Випуск 50
Розділ 2. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
С. А. ПетреЧенко. СЕРВІТУТНЕ ПРАВО НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ В ХІХ ст.
|