Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр.
Saved in:
| Published in: | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Date: | 2009 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34748 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. / В.І. Остащук // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 152. — С. 90-92. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860211992273354752 |
|---|---|
| author | Остащук, В.І. |
| author_facet | Остащук, В.І. |
| citation_txt | Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. / В.І. Остащук // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 152. — С. 90-92. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| first_indexed | 2025-12-07T18:14:44Z |
| format | Article |
| fulltext |
Кропотов В.В.
ПРИНЦИПЫ КЛАССИФИКАЦИИ ФИБУЛ ЮГА ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ САРМАТСКОГО ВРЕМЕНИ
90
Источники и литература
1. Амброз А.К. Фибулы юга Европейской части СССР II в. до н.э. – IV в. н.э. // САИ. – Вып.Д1-30. – М.,
1966.
2. Гороховский Е.Л., Гопкало О.В. Фибулы VII группы О. Альмгрена в ареале черняховской культуры //
Археологія давніх слов’ян. – К., 2004.
3. Калитинский А.П. О некоторых формах фибулы из Южной России // Seminarium Kondakovianum. –
Vol.I. – Prague, 1927.
4. Косяненко В.М. Бронзовые фибулы из некрополя Кобякова городища // СА. – 1987. – №2.
5. Фурманська А.I. Фібули з розкопок Ольвії // Археологія. – 1953. – Т.VIII.
6. Храпунов И.Н., Масякин В.В. Могила с двумя подбоями III в. н.э. из некрополя Дружное в Крыму //
РА. – 1998. – №4.
7. Almgren O. Studien über nordeuropäische Fibelformen der ersten nachchristlichen Jahrhunderte mit Berück-
sicktigung der provinzialrömischen und südrussischen Formen. – Stockholm, 1897.
8. Montelius O. Den nordiska jernalderns kronologi // Svenska Fornminnesföreningens Tidskrift. – 1896. – T.IX.
Остащук В.І.
ВІДОБРАЖЕННЯ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ РУМУНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
В ОФІЦІЙНИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ М. ОДЕСИ 1941 – 1944 рр.
Всі процеси, які відбуваються в політиці, культурі, економіці і загалом в житті відбиваються на сторін-
ках періодичних видань.
Виходячи з цього метою статті є розглянути періодичні видання Одеси, та проаналізувати відображен-
ня політики румунської адміністрації в галузі освіти.
Основним завданням стало на основі періодичних видань окреслити напрямки, суть, принципи румун-
ської моделі держаної політики стосовно освітніх процесів Одеси в період окупації.
Серед дослідників, які в тій чи іншій мірі торкалися згадуваних проблем, треба зазначити американсь-
кого історика А.Далліна, українських істориків Щетнікова В. та Міхайлуцу М.[1]. Але окремого досліджен-
ня з цієї проблематики не було. Тому для з’ясування окресленої проблеми ми звернулися до періодичної
преси, яка виходила у 1941 – 1944 рр. в Одесі. .
Відродження преси в Трансністрії було важливим досягненням пропаганди. Люди відчули ненадій-
ність, коли перестали отримувати газети, це приводило до ускладнень в установлені порядку. Румунська
ідеологічна система виходила з позицій, що радянська ідеологія сформувала певний тип ментальності, який
слід було зламати. Велика роль в цьому процесі відводилась ЗМІ.
На початку серпня 1941 року румуни почали публікацію альманаху під назвою “Трансністрія” раз на
тиждень він друкувався в Бухаресті і був написаний румунською мовою. В основному, складався з офіцій-
них матеріалів і декретів. Почали з’являтися ранкові і вечірні газети, але вони були короткочасні через брак
фінансування.
Газети, всі форми публікацій, радіо і сама цензура були під надзором директорату культури (пізніше
пропаганди), під керівництвом соціолога Трояна Херсені. Згідно декрету Антонеску від 19 серпня 1941 ро-
ку газети не могли друкувати критику румун чи німців, а повинні були вести антирадянську і антисемітську
лінію, все це було під наглядом цензури, у випадку відходу від цієї лінії газету штрафували.
Першою газетою, яка з’явилася мало не з перших днів окупації була “Одесская газета”. Вона видавала-
ся з 17 жовтня 1941 до4 березня 1944 років. В цілому вона була і залишалася виразником ідей Одеської
примарії. Це була найсуворіша з газет за змістом, тому що друкувала тексти правил і декретів. Видавалася
“Одесская газета” паном Думітраску, вчителем молдавської і російської мов. Вона цитувалася навіть німе-
цькою пресою. Саме вона найбільш повно повідомляла про відкриття шкіл, гімназій, ліцеїв, діяльність ви-
щих навчальних закладів. Вже 28 жовтня “Одесская газета” повідомляла, що міський муніципалітет прийн-
яв делегацію професорів вищих навчальних закладів, які запевнили Генерального секретаря міського Муні-
ципалітету пана Видрашку в їх співпраці.
Були порушені питання про відновлення діяльності вищих та середніх навчальних закладів міста. Це
стало компетенцією департаменту Управління Губернатора Трансністрії [2].
28 листопада в “Одесской газете” освітлювалося засідання Шкільної Комісії за участю представника
Міністерства Народної Просвіти, який прибув з Бухаресту.
Саме це періодичне видання надає нам змогу уявити загальну картину системи освіти часів румунської
окупації. Отже, за румунською системою навчання середня освіта мала 3 ступені: I ступінь – початкова
школа (“школа примар”) , II рівень –гімназія, III рівень – ліцеї
Гімназії та ліцеї частіше всього представлені в одному учбовому закладі, яке носило назву ліцей[3].
Початкова школа або школа “примар”, охоплювала дітей у віці від 7 до 14 років і була семирічною
школою, її відвідування обов’язковим. Але треба відмітити, що в той час, коли перші чотири класи відвіду-
вали абсолютно всі діти Трансністрії, в наступних чотирьох не всі вчилися. Частина дітей, які закінчили
чотири класи, вступали в перший клас ліцею чи інших шкіл, а інша частина, особливо в селі, уходила пра-
цювати. Необхідно зазначити, що початкова школа займала особливе становище. Без свідоцтва про закін-
чення 4-х класів початкової школи неможливо було вступити в перший клас ліцею, навіть вступаючи до
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
91
ВНЗ необхідно було пред’явити це свідоцтво[4].
Основний тип середнього навчального закладу – ліцей. Він мав 8 класів, причому міг існувати і у складі
всіх восьми класів – повний ліцей і у складі тільки перших чотирьох чи тільки старших чотирьох. Навчання
в ліцеї і взагалі середня освіта не була обов’язковою. За навчання в ліцеях вносилася плата, але, як правило,
40% учнів звільнялися від внеску.
Учні, які закінчили 4 класи початкової школи і бажали вступити в ліцей, складали вступні іспити, вна-
слідок чого до середнього навчального закладу вступали більш здібні та краще підготовлені[5].Ті, хто не
проходили випробування, вступали до V класу семирічки, яка, як правило, мала той чи інший професійний
напрямок. Перші чотири класи ліцею були теоретичними: у старших додавався практичний напрямок. У
зв’язку з цим перехід з IV класу ліцею до V класу супроводжувався розширеним іспитом, який давав мож-
ливість знову провести відбір учнів і пропустити до старших класів тільки найкраще підготовлених до по-
дальшого навчання.
Закінчення восьмикласного ліцею досягалося в результаті успішного складання іспиту з курсу всього
ліцею. Екзаменаційна комісія складалася з викладачів відповідних дисциплін під головуванням професора
одного з університетів країни. Всі предмети складалися письмово і усно. Цей екзамен називався бакалауре-
атом (за радянською освітою – випускний іспит).Однак, щоб потрапити до ВНЗ, юнак чи дівчина складали
вступні іспити.
Таким чином, румунський вищий навчальний заклад у результаті трикратної селекції мав отримати від
середньої школи дійсно доброякісний «матеріал», підготовлений до свідомого сприйняття дисциплін, які
там викладалися.
Порівняно з “Одесской газетой”, “Молва” була більш професійною газетою у західно-європейських
традиціях, з технічними, а не політичними стандартами. Тоді як “Одесская газета” спонсорувалася Прима-
рією, “Молва” спиралася на Губернаторське правління. Інтерес до неї був постійно високим порівняно з
іншими газетами Трансністрії. Певною мірою це було пов’язано з особою редактора. Її редактор
М.Н.Белковський, був російським журналістом, до 1917 р. працював в “Новом времени” в Санкт–
Петербурзі і був відправлений на заслання до Бессарабії. Професійні знання і офіційні зв’язки допомогли
йому запустити в справу ”Молву”[6]. З 1 грудня 1942 року по 8 квітня 1944 року вона виходила щоденно.
“Молва” містила політичні новини, літературні оповіданння, редакційні замітки, офіційні оголошення, ре-
портажі про злочинність. Люди, які читали її регулярно стверджували, що в цілому вона була цікавою і га-
рною, за виключенням антисемітизму. Навіть зустрілася стаття про молодого викладача сільськогосподар-
ського інституту, російського вченого, якого високо цінили при Радах.
Штат газети включав, як дорадянських так і радянських журналістів. Наприклад, Анатолій Масленні-
ков, в минулому член Комуністичної партії, триранговий драматург, займався написанням п’єс для колгос-
пних театрів. Він почав писати довгу серію фельєтонів, налаштованих проти євреїв. З його ім’ям пов'язаний
інцидент в штаті “Молва”: співробітники почали протестувати проти означеної тематики. Проте редактор
Белковський, погоджуючись, що статті були огидні і брудні, не вживав ніяких заходів для припинення та-
ких публікацій.
В контексті освітньої політики «Молва» писала про діяльності Одеського університету, народного уні-
верситету, консерваторії, про засилля євреїв в вищих навчальних закладах, багато уваги приділялося духов-
ній освіті. Так активну роль у стимулюванні громадської думки про відкриття духовної семінарії зіграло це
періодичне видання. Газета «Молва» починаючи з 3 грудня 1942 року вперше підняла це питання, а напри-
кінці місяця вона ж стверджувала «У середніх числах січня (тобто 1943 р.) в Одесі буде відкрито духовну
семінарію з місіонерським дворічним курсом навчання».
На посаду ректора семінарії передбачалося призначити протоієрея Михаїла (Гросу). З 1 січня оголошу-
вався набір на 100 вакантних місць. Правом вступу до семінарії користувалися особи, які мали середню
освіту (10 класів), а також диякони, псаломщики та шкільні вчителі, які мали досвід практичної роботи.
Всім семінаристам пропонувалося користуватися безкоштовним житлом (гуртожитком), харчуванням та
навчанням [7].
Цікаво, що Масленніков був не єдиним “зрадником” комуністів. Третя одеська газета “Одеса” мала в
штаті комсомольського активіста – Ждановича[8].
“Одеса”, на відміну двох інших газет, була типом “жовтої ” або так званої “бульварної преси”. Спочат-
ку вона була щотижневиком, а з травня 1942 р. по 3 листопада 1943 року виходила щоденно. Вона спеціалі-
зувалася на місцевих вбивствах і розповідях про зґвалтування – типовий сенсаціоналізм неполітичного сор-
ту; страшні фотокартки і “брудні” викриття радянських злочинів. Читалася газета перш за все бідняками – її
популярність була найвищою у робітничих кварталах Одеси. «Одеса» також приділяла певну увагу питан-
ням освіти. Газета розповідала про відкриття навчальних закладів і правила вступу. Протоієрей Харгел Гео-
ргій, у статті “Злочини” в газеті “Одеса” писав, що при вступі екзаменував ученицю, “яка цікавилася всім
чим хочете, та тільки не вченням Христа”[9]. Майже в кожному номері газети підкреслювалося значимість
релігійного виховання молоді.
“Одеса” була значним симптомом часу. А.Даллін розглядає її як вираження загального бажання “нор-
мальності” “за людські інтереси” і “за дрібно-буржуазне” задоволення [10].
Три вищезгаданих періодичних видання («Одесская газета», «Одесса» та «Молва») були ранковими .
Крім ранкових газет розповсюджувалися і інші газети, хоча звичайно вони “жили” мало часу. Деякі бу-
ли вечірніми, але провалилися, частково на це вплинула комендантська година, яка впливала на продаж.
Під час румунської окупації друкувалися журнали, зокрема «Колокол», «Наши дни»; «Мир», дитячій
журнал «Детский листок», гумористичні газети («Смех и Юмор») і технічний журнал. Головна їхня про-
Остащук В.І.
ВІДОБРАЖЕННЯ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ РУМУНСЬКОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ В ОФІЦІЙНИХ ПЕРІОДИЧНИХ
ВИДАННЯХ М. ОДЕСИ 1941 – 1944 рр.
92
блематика – пропаганда проти більшовиків; обвинувачення комісарів; описання таборів або другосортні
“творчі” і часто “сентиментальні” описи в журналах таких, як “Белая лилия”.
Як бачимо в період румунської окупації в Одесі було три основні газети, які найбільш повно репрезен-
тували на своїх сторінках рубрики присвячені освітнім процесам, регулярно поміщали статті про відкриття
та діяльність навчальних закладів. Це – «Одесская газета», «Одесса» та «Молва».
Джерела та література
1. Odessa, 1941–1944: a Case Study of Soviet Territory Under Foreign Rule. – Santa Monica, 1957.– 296 p.;
Щетников В.П. Одесский университет:1941–1944 годы (по материалам оккупационной пре-
ссы)//Записки історичного факультету.–Одеса.–1999.– Вип.9.–с.266–271; Михайлуца М. Християнізація
по-румунськи в Трансністрії (на матеріалах преси 1942 – 1943 рр.) //Історія релігій в Україні. Науковий
щорічник. – Львів: Логос, 2004. – С. 377 – 381.
2. Одесская газета.– 1941.– 29 октября.
3. Там само.– 1942.– 5 февраля.
4. Одесская газета. –27 августа.
5. Там само. –1943. –12 мая.
6. Dallin A. Вказ. праця – 56 p.
7. Молва. – 1942. – 30 дек.
8. Там само.
9. Там само. – 58 p.
10. Одесса. – 1942.– 25 августа.
Прохорова Т.А.
АНАТОЛИЙ НИКОЛАЕВИЧ ДЕМИДОВ И ЕГО «ПУТЕШЕСТВИЕ В ЮЖНУЮ
РОССИЮ И КРЫМ»…
Историческое прошлое Крыма наполнено многообразными событиями, примечательными датами и,
конечно, именами. Среди них – имя Анатолия Николаевича Демидова – представителя знаменитого в Рос-
сии рода Демидовых, путешественника, исследователя Южной России и Крыма. Такие качества, как напо-
ристость и энергичность, составляют основу его характера – страстного и безудержного ко всему новому и
неизведанному. Именно это в сочетании с амбициозностью и целеустремлённостью выгодно отличают его
из общего числа путешественников, посетивших наш полуостров в I половине XIX ст.
Демидовы – род уральских горнозаводчиков. Интерес к ним и, соответственно, к их выдающемуся
вкладу в историю отечественного промышленного предпринимательства мы видим уже в исторической
литературе XVIII в. (в сочинениях И.И. Веймарна, В.И. Геннина, И.И. Голикова, В.И. Крамаренкова). Более
полные сведения о роде Демидовых содержатся в монографических работах XIX в. (Г.И. Спасского, К.Д.
Головщикова, В.В.Огаркова), энциклопедических словарях Плюшара, Брокгауза и Эфрона, Русском био-
графическом словаре. Особенно ценна книга секретаря Демидовского юридического лицея К.Д. Головщи-
кова «Род дворян Демидовых» (Ярославль, 1881), обобщившая собранные к тому времени материалы.
О Демидовых писали и в советское время, в основном те исследователи, которые занимались историей
отечественной металлопромышленности (Е.И. Заозерская, Б.Б. Кафенгауз, Д.А. Каминцев, П.Г. Любомиров,
Н.И. Павленко, А.А. Преображенский). Наиболее ценными является для нас монографии и статьи И.Н.
Юркина, в частности книга «Демидовы: Ученые, инженеры, организаторы науки и промышленности» (М.,
2001). В ней подробно излагается история рода, большое внимание уделяется тем его представителям, ко-
торые сыграли особую роль в развитии техники, науки, образования. Среди прочих автор ставит перед со-
бой задачу выявить роль Демидовых-ученых в генезисе российской элиты [12, с. 10].
Главным героем нашего обозрения является Анатолий Николаевич Демидов, сведения о жизни и дея-
тельности которого и в источниках, и в исследовательской литературе весьма скупы. Возможно, недоста-
точное внимание к его фигуре объясняется тем, что она меркнет на фоне таких посетивших и описавших
Крым в конце XVIII – начале XIX в. исследователей, какими были, например, В. Зуев, П.С. Паллас. Деми-
дов же не оставил значительных по объему трудов, не сделал выдающихся открытий, да и работал он не
самостоятельно, а с группой ученых. Сказалось и то, что всем хорошо известная его фамилия говорила сама
за себя, а краткие сведения об Анатолии Николаевиче при необходимости можно найти в энциклопедиях и
энциклопедических словарях. Нередко эти сведения перекочевывали в специальные работы, включая те,
что публиковались в крымоведческих изданиях. Самым ярким примером сегодня являются опубликован-
ные материалы докладов и научных статей международной конференции «Пилигримы Крыма», собравшей
ряд ценных сведений о путешествиях по Крыму и путешественниках в Крыму [5, с. 96].
В общем списке вояжёров Демидов занимает отнюдь не последнее место, будучи не только путешест-
венником, исследователем, но и владельцем имения на полуострове. Наиболее ценны для нас работы И.Н.
Юркина, на основе надежных источников исследовавшего многие вопросы, связанные и с историей рода
Демидовых, и конкретно с жизнью и деятельностью одного из лучших его представителей – А.Н. Демидо-
ва.
Анатолий Николаевич Демидов жил в те времена, когда увлечение науками светского общества замет-
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-34748 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-0808 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:14:44Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Остащук, В.І. 2012-06-04T19:28:15Z 2012-06-04T19:28:15Z 2009 Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. / В.І. Остащук // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 152. — С. 90-92. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34748 uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. Article published earlier |
| spellingShingle | Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. Остащук, В.І. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. |
| title_full | Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. |
| title_fullStr | Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. |
| title_full_unstemmed | Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. |
| title_short | Відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. Одеси 1941 – 1944 рр. |
| title_sort | відображення освітньої політики румунської адміністрації в офіційних періодичних виданнях м. одеси 1941 – 1944 рр. |
| topic | Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/34748 |
| work_keys_str_mv | AT ostaŝukví vídobražennâosvítnʹoípolítikirumunsʹkoíadmínístracíívofícíinihperíodičnihvidannâhmodesi19411944rr |