Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України
У статті розглянуто історію, роль і місце прикладних та технічних наук у структурі Національної академії наук України, процес формування їхнього самостійного наукового статусу, особливості фундаменталізації вітчизняного наукового пошуку, а також різні етапи структурного реформування існтитуції з ці...
Saved in:
| Date: | 2009 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3477 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України / М.В. Онопрiєнко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 1. — С. 16-22. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859835201341882368 |
|---|---|
| author | Онопрієнко, М.В. |
| author_facet | Онопрієнко, М.В. |
| citation_txt | Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України / М.В. Онопрiєнко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 1. — С. 16-22. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | У статті розглянуто історію, роль і місце прикладних та технічних наук у структурі Національної академії наук України, процес формування їхнього самостійного наукового статусу, особливості фундаменталізації вітчизняного наукового пошуку, а також різні
етапи структурного реформування існтитуції з цілеспрямованим стимулюванням українських учених на проведення фундаментальних досліджень.
The article presents the history, role and place of applied and technical sciences within the structure of National Academy
of sciences of Ukraine, the process of its self-reliant scientific status formation, specific features of native scientific
search fundamentalization as well as various stages of the institution restructuring with the goal-seeking promotion of Ukrainian scientists to carry out basic researches.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:34:19Z |
| format | Article |
| fulltext |
16 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1
Курс, узятий Українською академією наук на початку становлення, передба-
чав створення в її структурі великих технічних установ, що вдалося реалізу-
вати в 30–50-і рр. ХХ ст. На початку 60-х рр., завдяки принциповій позиції
Президії АН республіки, було не лише збережено найважливіші науково-
технічні напрями, але й зміцнено зв’язок науки і практики шляхом викорис-
тання в народному господарстві інноваційних розробок. У той період створе-
но нові інститути, укомплектовано їх кваліфікованими кадрами, котрі
зберегли і примножили традиції науково-технічного пошуку. У пропонованій
статті розглянуто основні етапи й напрями розвитку прикладних і техніч-
них галузей у системі НАН України.
М. ОНОПРІЄНКО
ЕТАПИ Й НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПРИКЛАДНИХ І ТЕХНІЧНИХ
ГАЛУЗЕЙ НАН УКРАЇНИ
Пропозицію В.І. Вернадського про ви ді-
лення спеціального підрозділу при-
кладного природознавства в структурі УАН
підтримав і конкретизував іще один видат-
ний учений, професор механіки С.П. Тимо-
шенко, який увійшов до першого складу
дійсних членів УАН. Саме він підготував
аналітичну записку про організацію при
Фізично-математичному відділі Академії
наук особливого підрозділу прикладного
природознавства, якого не мала більшість
зарубіжних академій наук [1]. У документі
сформульовано завдання щодо вивчення
природних багатств України, вдоскона лен-
ня методів дослідження, забезпечення пред-
ставників технічних наук новітніми засо-
бами, розробленими фізико-ма те ма тич-
ним природознавством. Тут також уміщено
принципи реалізації технічних ідей і об-
ґрунтовано необхідність упровадження їх у
виробництво.
Ще одну записку про організацію в УАН
класу прикладних наук підготував профе-
сор хімії Київського політехнічного інсти-
туту В.Г. Шапошников, який у 1922 р. та-
кож став академіком ВУАН. З-поміж при-
кладних наук він пропонував, зокрема,
ви ділити прикладну фізику, прикладну ме-
ханіку, механічну технологію, хімічну тех-
нологію і прикладну біологію [1].
Обидві пропозиції покладено в основу
розробленого академічного статуту. Розу-
міючи значення прикладних наук, Комісія
з вироблення законопроекту про заснуван-
ня УАН та її статуту передбачила широку
програму їх (наук) розгортання. Було за-
плановано створення 15 кафедр, які б зосе-
редилися на вивченні кінематики і динамі-
ки машин, гідродинаміки і гідравліки, аеро-
динаміки й авіаційної техніки, теорії пруж-
ності, будівельної механіки, прикладної
ма тематики, електротехніки, теплотехніки,
метрології, прикладної хімії, мінеральної
технології, металургії і металографії, тех-
нології органічних речовин, будівництва
сільгоспмашин, гідрології, зоотехніки і риб-
ництва, землеоброблення, селекції і генети-
ки, лісівництва, хімії землеробства, садів-
ництва і городництва, загальної патології,
патологічної анатомії, фармакології і фізич-
© ОНОПРІЄНКО Михайло Валентинович. Кандидат філософських наук. Учений секретар Центру
досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України (Київ).
2009
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1 17
них методів лікування, народної медицини,
медичної бактеріології, гігієни, акліматиза-
ції, практичної геодезії.
Масштабну програму неможливо було
реалізувати в умовах громадянської війни
і руйнації. З технічних установ приклад-
ного профілю в 30-і рр. в УАН організу-
вали лише Інститут технічної механіки і
кафед ру хімічної технології, які очолили
С.П. Тимошенко і В.Г. Шапошников. Але про
складену програму в Академії не забули. Її
використали при створенні мережі науково-
дослідних кафедр, зокрема, технічного про-
філю, своєрідних наукових установ у епоху
військового комунізму. Із багатьох науково-
дослідних кафедр згодом сформували ін-
ститути, частину з яких розвинули в систе-
мі АН УРСР.
Інститут технічної механіки, що трива-
лий час був єдиною установою технічно-
го профілю в УАН, побудовано на ідеях
С.П. Тимошенка про структуру технічної
ме ханіки. Він вважав, що два базові відділи
інституту — прикладної і будівельної меха-
ніки — зможуть охопити основні напрями
цієї науки. Перший відділ мав розробляти
кінематику і динаміку машин, гідравліку та
гідродинаміку, аеродинаміку. Другий — те-
орію пружності, опір матеріалів, статику
споруд. В інституті організували лаборато-
рії для дослідження тертя, стійкості кон-
струкцій, гідравлічної та аеродинамічної
властивостей будівельних матеріалів, про-
те доволі довго не могли забезпечити ка-
драми всі заявлені напрями. Наукова уста-
нова протягом тривалого часу не мала чіт-
кого профілю і необхідного лабораторного
устаткування. Отже, головна форма роботи
інституту в перші роки існування — науко-
ві семінари з питань прикладної і будівель-
ної механіки, де виголошували доповіді й
реферати науковці, інженери та аспіранти.
Вони вивчали статику й динаміку споруд і
конструкцій, методи випробування матері-
алів. Дуже актуальними тоді були віднов-
лення і введення в експлуатацію зруйнова-
них мостів, зношеного рухомого складу,
устаткування, промислових підприємств,
що визначало як пріоритетні дослідження
проблем втоми і корозії споруд, виробів із
металу та інших матеріалів, використання
в цивільному будівництві природних буді-
вельних матеріалів і промислових відходів,
розрахункових норм для введених в екс-
плуатацію, відновлених або знову побудо-
ваних конструкцій. Пізніше інститут долу-
чився до розроблення конструкцій сіль-
ськогосподарських машин.
В.І. Вернадський радив, окрім інститутів
і кафедр, що об’єднують штатних співро-
бітників Академії наук, створити низку ко-
місій, щоб залучити до Академії фахівців
різного профілю. Такі комісії створювали
оперативно й надавали їм функції своєрід-
них центрів, навколо яких зосереджували-
ся наукові й технічні сили певного науко-
вого напряму.
Технічну проблематику розглядали і на
Комісії з вивчення природних багатств
України, яка була організована при УАН
у 1919 р. за аналогією із заснованою при
Російській АН Комісією з вивчення природ-
них продуктивних сил Росії. У ній пра-
цювало чимало українських фахівців-при-
рододослідників та інженерів. Найчисленні-
шими були секції геологічного профілю —
будівельних матеріалів, гідротехнічна і
хіміко-технологічна. В.І. Вернадський ви-
діляв з-поміж інших технічних проблему
електрифікації України. Тому Комісія до-
слідила перспективи енергетичного ви ко-
ристання Дніпра в районі порогів. На од-
ному з перших засідань Комісії (14 травня
1919 р.) професор С.Н. Усатий виголосив
доповідь «Як використовувати енергію
дніпровських порогів для загальної елек-
трифікації в Україні» [2]. Важливі резуль-
тати були отримані під час досліджень із
гір ничо-геологічної проблематики, питань
меліорації і гідротехніки, хімічного пере-
роблення кам’яного вугілля, механічних
властивостей будівельних матеріалів тощо.
Логічним підсумком стала конференція
1925 р. із вивчення продуктивних сил
18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1
України, де було розглянуто перспективу
технічного розвитку промисловості і сіль-
ського господарства.
Наступний етап розвитку прикладних і
технічних наук — 30-і рр. ХХ ст. Радян-
ська влада мобілізовує академічну науку
задля вирішення питань індустріалізації.
У створенні могутньої енергетичної ба зи,
металургії, машинобудування, хімічної
про мисловості, транспорту брали безпосе-
редню участь учені академічних і галузе-
вих інститутів, зокрема перші вітчизняні
академіки — Є.О. Патон, Г.Ф. Проскура,
А.М. Динник, Є.В. Оппоков, М.М. Федо-
ров. Це був період формування могутньої
системи галузевих інститутів, яких засну-
вали 794, у тому числі 126 у системі Нар-
комату важкої промисловості СРСР, із них
20 — в Україні [3].
Створений у 1928 р. у Харкові Всесо-
юзний науково-дослідний вугільний ін-
ститут доклав чимало зусиль для розвит-
ку Донбасу: вирішував питання механі-
зації вуглевидобування, організації ви-
робничого процесу, електроустаткування
шахт, проектування нових машин і меха-
нізмів для вугільної промисловості. Укра-
їнський науково-дослідний інститут мета-
лів у Харкові з філією в Дніпропетровську
проводив значні роботи в галузі доменно-
го, сталеплавильного, ливарного і прокат-
ного виробництва, термічного оброблен-
ня металу. Інститут металів входив у ви-
робниче об’єднання «Сталь» і проводив
науково-дослідні роботи безпосередньо на
металургійних заводах, ставив експери-
менти в промислових масштабах. Новації
в галузі металургії швидко впроваджували
у виробництво: вітчизняний спосіб марте-
нівського виплавлення сталі, заміна феро-
марганцю при плавленні з марганцевою
рудою, спосіб отримання малофосфорис-
тої бессемерівської сталі за допомогою об-
роблення рідкого металу спеціальним син-
тетичним шлаком, метод фізико-хімічного
аналізу металевих сплавів за допомогою
механічних випробувань.
Український науково-дослідний інсти-
тут промислової енергетики, заснований у
1930 р. у Харкові, працював над ефектив-
ним використанням палива на промисло-
вих підприємствах, виробництвом і пере-
дачею теплової, електричної та гідравліч-
ної енергії, конструюванням енергомашин і
апаратів, газифікацією бурого вугілля. Ве-
ликих успіхів досягли співробітники гід-
ромеханічного відділу інституту під керів-
ництвом акад. Г.Ф. Проскури. Вони розро-
били вихрову теорію відцентрових насосів
і вирішили багато теоретичних питань гід-
ромеханіки. Інститут промислової енерге-
тики підтримував тісні зв’язки з багатьма
промисловими підприємствами — Харків-
ським тракторним, Луганським паровозо-
будівним, Краматорським машинобудівним
заводами тощо.
Український науково-дослідний інсти-
тут металообробки і хімічного машинобу-
дування (1930, Київ) створював сплави,
стійкі до корозії, кислотостійкі сплави,
нові металообробні верстати й модернізу-
вав старі, вирішував питання хімічного
апарато- і машинобудування, ливарного
ви робництва, механічного і термічного об-
роблення металів, металографії, газового
зварювання труб високого тиску, дугового
зварювання алюмінію і алюмінієвої брон-
зи. Інститут фактично був центральною
лабораторією Київського заводу «Більшо-
вик», що виготовляв устаткування для хі-
мічної промисловості.
Важливе значення для розвитку нових
напрямів техніки мали розробки одного
з лідерів фізичної науки в СРСР і світі —
Харківського фізико-технічного інститу-
ту. Характерна риса його досліджень — від-
носно швидка реалізація в технічних іде-
ях і конструкціях передових теоретичних
розроблень учених-фізиків. В інституті по-
будували найбільший на той час у Європі
електростатичний генератор. Досліджен-
ня лабораторії електромагнітних коливань
стали основою для прогресу радіотехні-
ки і радіолокації. Учені інституту розроби-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1 19
ли метод радіовиявлення рухомих об’єктів,
побудували перший у країні радіолокатор,
уперше в Радянському Союзі розщепили
атомне ядро. Інститут надавав постійну до-
помогу промисловим підприємствам: елек-
тромеханічному, радіотехнічному, трактор-
ному заводам у Харкові, заводам Москви,
Горлівки, Іжевська тощо.
У заснованому в 1927 р. Інституті фі-
зичної хімії АН УРСР під керівництвом
Л.В. Писаржевського, крім розроблення
фун даментальних електронних уявлень, що
сприяли розвитку теорії гетерогенного ка-
талізу, електрохімії розчинів, фотохімії і
фізико-хімічних методів аналізу, отримано
важливі результати для подальшого вдо-
сконалення новітньої техніки і технології.
У 1934 р. в інституті вперше в СРСР отри-
мали важку воду, що дозволило поставити
на службу народному господарству атомну
енергію, досліджували також шляхи отри-
мання і застосування ізотопів.
Важлива роль у становленні технічних
напрямів науки в АН УРСР належить ака-
демікові Є.О. Патону. Створені за його іні-
ціативою Комітет електрозварювання та
Електрозварювальна лабораторія були опор-
ними пунктами для розвитку цілої нау кової
галузі. У 1934 р. їх трансформували в Ін-
ститут електрозварювання АН УРСР, пер-
шим директором якого на чверть століття
став Є.О. Патон. Швидкий прогрес зварю-
вання стимулював розроблення наукових
основ його технології. Є.О. Патон, знаний
інженер-мостобудівник, визначав перспек-
тиви електричного зварювання металів і
стратегію роботи керованих ним установ,
поєднуючи глибокі розроблення теоретич-
них основ електрозварювання з конкрет-
ним застосуванням їх для технічної рекон-
струкції народного господарства. До сер.
30-х рр. головним напрямом робіт інститу-
ту були дослідження металургії зварюван-
ня й удосконалення технології та облад-
нання. Є.О. Патон і його колеги довели
можливість застосування дугового зварю-
вання під час виготовлення конструкцій,
що працюють як при статичних, так і дина-
мічних навантаженнях.
Кардинальний напрям розроблень інсти-
туту — автоматичне зварювання. Науковці
розв’язували проблеми автоматичного дуго-
вого зварювання комплексно, розробляючи
конструкцію зварювальної голов ки сукуп-
но з автоматичним зварюванням, пошуком
електродного дроту, створенням зварюваль-
ної апаратури. У 1932 р. сконструйовано
першу зварювальну головку, що була про-
стішою і надійнішою за зарубіжні моделі.
Пізніше сконструювали автомат для зварю-
вання відкритою дугою, вдосконалення яко-
го відкрило еру прогресу автоматичного зва-
рювання в промисловості. Зварювання ста-
ло найважливішим технологічним процесом
виробництва металоконструкцій. Відкриття
в 1940 р. швидкісного автоматичного зварю-
вання під флюсом докорінно змінило якість
зварних з’єднань [4].
У тематиці досліджень Інституту буді-
вельної механіки в 30-і рр. переважали два
напрями: теоретичні й експерименталь-
ні дослідження в галузі будівельної меха-
ніки споруд і вивчення питань будівельної
механіки машин. В інституті під керівни-
цтвом К.К. Симінського та С.В. Серенсена
для зміцнення експериментальної і кон-
структорської бази побудовано нові випро-
бувальні машини, апаратуру й прилади. Ін-
ститут досліджував міцність металевих і
дерев’яних конструкцій, методи розрахун-
ку будівельних конструкцій, багатоопор-
них колінчастих валів, стійкості арок різ-
них контурів, які мали безпосереднє прак-
тичне значення для розвитку машинобуду-
вання і будівництва.
У лютому 1934 р. засновано Інститут гір-
ської механіки АН УРСР, який очолив ві-
домий своїми працями вчений М.М. Фе-
доров. Тут діяли два відділи: гірської меха-
ніки (Київ) і теорії пружності (Дніпропе-
тровськ). Пізніше створили гірський відділ,
що працював над застосуванням гірських
машин і механізмів під час розроблення
твердих корисних копалин.
20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1
У 1936 р. у структурі АН УРСР створи-
ли Відділення технічних наук (1936 р.).
Під час виборів у Академію наук прийшли
видатні технікознавці: М.М. Давиденков
В.М. Свєчников (металургія), В.М. Хрущов
(електротехніка), С.В. Серенсен (механі-
ка), О.М. Фролов (гідротехніка), Г.В. Кур-
дюмов (металознавство). Завдяки їм ви-
никли нові інститути — чорної металургії,
енергетики, технології силікатів, органіч-
ної хімії і технології.
Основними напрямами досліджень Ін-
ституту чорної металургії в Харкові з філі-
єю в Дніпропетровську і київською дослід-
ницькою групою (1939 р.) стали пошуки
нових видів сировини для металургійної
промисловості, розроблення нових мета-
лургійних процесів, нарощування виробни-
чих потужностей металургійних агрегатів і
вдосконалення технологічних процесів.
Співробітники Інституту енергетики АН
УРСР, створеного в 1939 р. в Харкові з фі-
лією в Києві, вели інтенсивну роботу над
передачею і розподілом електроенергії, роз-
рахунком електричних мереж, автоматич-
ним регулюванням, створенням різних ти-
пів електромашин, теорією газодинаміки,
підвищенням економічності й надійності
газових і парових турбін та котельних уста-
новок тощо.
Створений ще в 1926 р. в системі Нар-
компросу Науково-дослідний інститут вод-
ного господарства України в 1930 р. пере-
дали Управлінню водного господарства при
Раднаркомі УРСР, а в 1938 р. трансформу-
вали в Інститут гідрології АН УРСР. Три-
валий час ним керував академік АН УРСР
і дійсний член ВАСГНІЛ Є.B. Оппоков. Ін-
ститут досліджував водний транс порт і риб-
не господарство, річкові стоки і гідравліку,
водні ресурси та їх використання в гідрое-
нергетиці, зрошуванні, водопостачанні.
У 1938 р. в АН УРСР створено Науко-
вий центр із розробки проблем сільсько-
господарської механіки, в Інституті елек-
тротехніки АН УРСР організовано відділ
сільськогосподарської механіки. Це дало
старт дослідно-конструкторським роботам
у галузі сільськогосподарського машинобу-
дування [5].
Масштаби прикладних досліджень в Ака-
демії наук зросли в екстремальних умовах
2-ї світової війни. Інститути АН УРСР на-
лагодили співпрацю майже з 300 оборонни-
ми підприємствами. Інститут електрозва-
рювання АН УРСР спроектував установ-
ку для автоматичного зварювання корпусів
важких танків KB, середніх танків Т-34 і
легких танків Т-60 і Т-70; винайдене швид-
кісне автоматичне зварювання під флюсом
поставило «на потік» виробництво фугас-
них авіабомб, реактивних снарядів для «ка-
тюш» тощо. Колектив Інституту будівель-
ної механіки дослідив динамічну міцність
конструкцій, причини руйнування клапа-
нів авіаційних двигунів і парових казанів,
конструкційну міцність деревини.
Учені-металурги впровадили у виробни-
цтво технологію виплавлення артилерій-
ських сталей у мартенівських печах, техно-
логію розкислювання і легування броньових
сталей, розробили технологію модифікова-
ного чавуну, з якого виготовляли ар ти ле-
рійські снаряди, авіаційні бомби, важливі
деталі для машин. Над роз в’я занням питань
термічного оброблення і гартування сталі,
теорії і практики трубопрокатного ви-
робництва, вивченням основ них чинників
процесу плющення працювали відомі укра-
їнські металурги, металознавці, металофі-
зики В.М. Свєчников, К.Ф. Стародубов,
В.Н. Грід нєв, Г.В. Курдюмов, О.П. Чекма-
рьов, П.Т. Ємельяненко та ін.
У повоєнний період інститути технічно-
го профілю Академії наук швидко розвива-
лися і стали найчисленнішою групою нау-
кових академічних установ.
Новий етап у розвитку прикладних і тех-
нічних галузей науки в Академії наук Укра-
їни розпочався з обранням у 1962 р. прези-
дентом АН УРСР Б.Є. Патона. Програма
реформ в Академії наук, яку він запропону-
вав, ґрунтувалася на пріоритетності фунда-
ментальних досліджень. Процес фундамен-
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1 21
талізації наукового пошуку в академічних
установах, де домінувала прикладна тема-
тика, став основою розвитку Академії наук
на два десятиліття [6].
Завдяки реформуванню в технічних і
прикладних установах збільшили частку
досліджень для промисловості, військо-
во-про мислового комплексу, космічних
програм. Це сприяло швидкому росту по-
тенціалу Академії, особливо в період
1965—1985 рр. У її складі утворили три
секції — фізико-технічних і математичних,
хі міко-техно логічних і біологічних, сус-
пільних наук. Майже всі Відділення попо-
внилися новими установами. Більше як
половину нових інститутів було утворено
в Києві, дев’ять із 20 — в інших містах
України: по одному — у Львові й Одесі,
по два — у Харкові та Дніпропетровську,
три — в Донецьку.
Обсяг основних фондів установ науки і
наукового обслуговування АН УРСР зрос-
тав у середньому за рік на 8–11% завдяки
щорічному встановленню в академічних ін-
ститутах близько 5 тис. одиниць науково-
го обладнання. На поч. 60-х рр. АН УРСР
сформувала власну приладобудівну базу
для дослідних цілей, а потім і для дрібносе-
рійного виробництва, що дозволило скоро-
тити імпорт обладнання. Науковці Акаде-
мії були серед перших, хто створив і впро-
вадив автоматизовані системи досліджень.
Отже, саме в цей період в академічних ін-
ститутах створено експериментальну базу
досліджень, що діє донині [7].
Інститути АН УРСР матеріалознавчого
профілю (електрозварювання, проб лем ма-
теріалознавства, проблем міцності, надтвер-
дих матеріалів, металофізики та ін.) стали
провідними у виконанні багатьох стратегіч-
них загальносоюзних програм, працюючи
над забезпеченням міцно сті, дов говічності
й надійності техніки.
Науково-технічний розвиток ХХ ст. ще
більше розмив і так не дуже чіткі грані між
фундаментальним і прикладним знанням,
істотно змінив їхню природу. Зокрема,
Б.Є. Патон вказав на появу нового типу нау-
кових досліджень — «цілеспрямовано фун-
даментальних, що відповідають потребам
ін тенсивного розвитку виробництва, орга-
нічно поєднують теоретичні, експеримен-
тальні та прикладні задачі в рамках єдиного
дослідницького циклу й орієнтовані на одер-
жання кінцевих результатів у вигляді техно-
логічних рішень» [8]. На тлі такої фун-
даменталізації в АН республіки й відбулося
оформлення дисциплінарного статусу при-
кладних і технічних наук. Отже, Академія
наук стала провідним центром створення та
впровадження нових технологій:
• термооброблення конструкційних мате-
ріалів;
• процесів термозміцнення сталей і спла-
вів;
• технології і обладнання для автоматич-
ного зварювання тиском виробів із вели-
ким зрізом стиків;
• принципово нових технологій виготов-
лення високонадійних багатошарових
зварних труб і посудин високого тиску;
• зварювання в газовому середовищі, кон-
тактного, електрошлакового, електронно-
променевого, мікро- і макрозварювання,
зварювання вибухом, тертям;
• електрошлакової технології, технології
переплавлення, рафінування і лиття ста-
лі та сплавів;
• маловідходних і високоефективних тех-
нологій електрошлакового кокільного і
центробіжного лиття;
• технології механізованого імпульсно-ду -
гового зварювання, зварювання в умовах
космічного простору та під водою;
• процесів виготовлення порошкових чор-
них і кольорових металів, тугоплавких
сполук і створення з них нових матеріалів
широкого призначення: композиційних,
конструкційних та інструментальних, ан-
тифрикційних і фрикційних, жаро стійких,
армованих, електроконтактних, напівпро-
відникових;
• синтезу надтвердих матеріалів і їхніх
ком позицій;
22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 1
• технології виробництва штучних цеолі-
тів і модифікованих аеросилів, що забез-
печило вирішення проблем, пов’язаних
із промисловим випуском високотемпе-
ратурних пластичних змазок, нових кле-
їв, лаків, фарб та ін.;
• одержано конструкційні, фрикційні та
антифрикційні електротехнічні й радіо-
технічні, магнітні, напівпровідникові ма-
теріали, а також матеріали на основі ту-
гоплавких сполук;
• технології кам’яного лиття.
На поч. 90-х рр. ХХ ст. наукова сфера
України разом із політичною та економіч-
ною системами держави радикально зміни-
лися. Незважаючи на створені на національ-
ному рівні органи управління нау ковою та
науково-технічною сферами, розроблені та
прийняті державні науково-технічні програ-
ми, на жаль, наука не стала пріоритетом
української державної політики. Не вдаєть-
ся розв’язати проблеми залучення до науки
молоді, зипинити відтік науковців і дипло-
мованих фахівців за кордон. Залишається
деформованою підготовка наукових кадрів
найвищої кваліфікації, а саме: на тлі змен-
шення кількості кандидатів і докторів наук
фізико-технічного профілю бурхливо зрос-
тає кагорта дипломованих економістів, по-
літологів і представників інших соціогума-
нітарних спеціальностей. Без якісного від-
творення кадрового потенціалу вітчизняної
науки і освіти буде неможливо перейти на
інноваційну модель розвитку економіки,
яку запровадили розвинені країни. Адже за-
гальновідомо, що саме науково-технічна
сфера — головний рушій економічного по-
гресу. Лише тоді, коли розвиток науки стане
державним пріоритетом, фундаментальна й
прикладна наука, а також створені ефектив-
ні структури і механізми впровадження
науково-технічних розробок у практику зно-
ву стануть запорукою і надійною базою ін-
новаційного розвитку економіки України.
1. Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту
про заснування Української академії наук у Києві. —
К., 1919.
2. Перший піврік існування Української академії наук
у Києві та начерк її праці до кінця 1919 року. — К.,
1919.
3. Оноприенко В.И., Щербань Т.А. Становление тех-
нических отраслей науки в Украинской ССР в
1917–1929 гг. // Очерки истории естествознания
и техники. — К.: Наук. думка, 1987. — Вып. 33. —
С. 75–87.
4. Оноприенко В.И., Кистерская Л.Д., Севбо П.И. Евге-
ний Оскарович Патон. — К.: Наук. думка, 1988. —
240 с.
5. Онопрієнко В.І., Щербань Т.О. Академія наук
України в 30-ті роки: оцінка потенціалу та тен-
денції розвитку // Развитие науки и научно-
технического потенциала в Украине и за рубежом. —
К., 1993. — Вип. 2. — С. 45–49.
6. Оноприенко В.И. Фундаментализация научного по-
иска в технических науках. — К.: Общество «Зна-
ние», 1988. — 48 с.
7. Авсенев Е.В. Материально-техническая база науки //
Организация и управление в Академии наук Укра-
инской ССР: опыт и проблемы (1961–1986 гг.) /
Добров Г.М., Стогний Б.С., Тонкаль В.Е. и др. — К.:
Наук. думка, 1988. — С. 233–298.
8. Патон Б.Е. Наука. Техника. Прогресс. — М.: Наука,
1987. — 414 с.
М. Онопрієнко
ЕТАПИ Й НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПРИКЛАДНИХ
І ТЕХНІЧНИХ ГАЛУЗЕЙ НАН УКРАЇНИ
Р е з ю м е
У статті розглянуто історію, роль і місце прикладних
та технічних наук у структурі Національної академії
наук України, процес формування їхнього самостій-
ного наукового статусу, особливості фундаменталі-
зації вітчизняного наукового пошуку, а також різні
етапи структурного реформування існтитуції з ціле-
спрямованим стимулюванням українських учених на
проведення фундаментальних досліджень.
M. Onopriyenko
MILESTONES AND TRENDS OF DEVELOPMENT
OF APPLIED AND TECHNICAL BRANCHES OF NAS
OF UKRAINE
S u m m a r y
The article presents the history, role and place of applied and
technical sciences within the structure of National Acade-
my of sciences of Ukraine, the process of its self-reliant sci-
entific status formation, specific features of native scientific
search fundamentalization as well as various stages of the
institution restructuring with the goal-seeking promotion
of Ukrainian scientists to carry out basic researches.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3477 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:34:19Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Онопрієнко, М.В. 2009-07-07T13:42:13Z 2009-07-07T13:42:13Z 2009 Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України / М.В. Онопрiєнко // Вісн. НАН України. — 2009. — № 1. — С. 16-22. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3477 У статті розглянуто історію, роль і місце прикладних та технічних наук у структурі Національної академії наук України, процес формування їхнього самостійного наукового статусу, особливості фундаменталізації вітчизняного наукового пошуку, а також різні етапи структурного реформування існтитуції з цілеспрямованим стимулюванням українських учених на проведення фундаментальних досліджень. The article presents the history, role and place of applied and technical sciences within the structure of National Academy of sciences of Ukraine, the process of its self-reliant scientific status formation, specific features of native scientific search fundamentalization as well as various stages of the institution restructuring with the goal-seeking promotion of Ukrainian scientists to carry out basic researches. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України До 90-рiччя НАН України Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України Milestones and trends of development of applied and technical branches of NAS of Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України Онопрієнко, М.В. До 90-рiччя НАН України |
| title | Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України |
| title_alt | Milestones and trends of development of applied and technical branches of NAS of Ukraine |
| title_full | Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України |
| title_fullStr | Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України |
| title_full_unstemmed | Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України |
| title_short | Етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей НАН України |
| title_sort | етапи й напрями розвитку прикладних i технiчних галузей нан україни |
| topic | До 90-рiччя НАН України |
| topic_facet | До 90-рiччя НАН України |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3477 |
| work_keys_str_mv | AT onopríênkomv etapiinaprâmirozvitkuprikladnihitehničnihgaluzeinanukraíni AT onopríênkomv milestonesandtrendsofdevelopmentofappliedandtechnicalbranchesofnasofukraine |